Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
24 Листопада 2024, 01:16:39

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[drema]

Я не так щоб давно на форумі цьому поселився. До цього моменту лише читав його. Але щось (що конкретно не згадаю, пам'ять якась дірява) змусило згадати свою внутрішню боротьбу що виникла пів року тому і досі не припиняється…
Отже: Скільки себе пам’ятаю захоплювався всілякими таємницями: піраміди там всякі, малюнки в пустелі Наска і само собою не оминув і астрономію. Почувши від батька що можна за допомогою 2 лінз зробити прилад за допомогою якого можна розгледіти планети наче зблизька, ще п’ятирічним сидів і тулив 2 лінзи одну до одної (але хто ж знав що чим сильніше лінза збільшує літери на газеті, тим менш придатна вона до створення телескопу?). Не оминав жодної статті в газетах чи журналах пов’язаної з цікавими відкриттями. Але все якось проходило на рівні: "ну є то й є". І якось не намагався навіть спробувати реально уявити грандіозність цих всіх речей. Аж до одного зимового дня (точніше, мабуть, уже вечора), коли сидів я ще на роботі і спостерігав у вікно зорю. Не те щоб спостерігав, а просто вона потрапила в поле зору і в мозкові наче зірвалася бомба. Вперше реально спробував уявити собі розміри нашого Сонця. Не вдалося. І мабуть ніколи не вдасться. Потім зрозумів що тим більше не вдасться уявити відстань хоча б до найближчої зорі, якщо не зважаючи на її величезні розміри ми бачимо її лише як малесеньку цятку навіть в потужні телескопи (ынтерферометри не беремо до уваги )  а її реальний розмір мабуть теж навряд чи комусь вдасться вкласти в голову (чи то може я якийсь обділений уявою?)
Отож в мене виникли запитання: як люди котрі таки уявляють всю безмежність всесвіту. Можуть сподіватись на винайдення способів подорожування між тими ж зірками? Як взагалі можна радіти астрономічним відкриттям котрі показують нам те що вже було мільярди років тому, і що ми ніколи не побачимо на власні очі. Я б дуже хотів побачити зорі з галактики Андромеди неозброєним оком, але знаю що це буде через «якихось» 2 мільярди років, хотів би бути присутнім при зіткненні наших галактик… але цього тим паче не застану.  І от після таких думок здалося що померла якась важлива частина мене, котра вміла мріяти не дивлячись на те що ніколи ці мрії не здійсняться.
У вас виникають такі сумні думки? І як ви з ними боретесь?


P.S. Не звертайте будь-ласка увагу на пунктуацію...

[Veronima]

І от після таких думок здалося що померла якась важлива частина мене, котра вміла мріяти не дивлячись на те що ніколи ці мрії не здійсняться.
У вас виникають такі сумні думки? І як ви з ними боретесь?

Оту вмершу частину тебе треба срочно воскресити, бо без мрій - це вже не жива людина, а якийсь прямоходячий зомбі...(

Діли все на 16, а потім ще раз на 16 - тоді дєпрєсняка не буде.

Думки виникають) та ще й не такі)

Ти знаеш, в мене є здоровенна така, дуже важка енциклопедія про космос, так я її тримаю вдома мабуть тільки для того щоб на екстренний випадок оборонятися від хворого на голову сусіда, коли вже й міліція не допоможе...

Я от відкрила її, подивилась на гарні картинки... - і закрила... бо не хочу читати весь той научний брєд) Ну я просто НЕ ВІРЮ і всьо.

як люди котрі таки уявляють всю безмежність всесвіту, можуть сподіватись на винайдення способів подорожування між тими ж зірками?

Ну, братья по разуму якось же літають і не паряться там собі...)

Читав романи Айзека Азімова? Там йдеться про те, що буде після виходу людей в космос... одні стрілялки, коротше кажучи.

Нас не випустять за межі нашої домівки-Терри допоки ми якось не вирішимо проблему зі зброєю.

Скільки себе пам’ятаю захоплювався всілякими таємницями: піраміди там всякі, малюнки в пустелі Наска і само собою не оминув і астрономію. Почувши від батька що можна за допомогою 2 лінз зробити прилад за допомогою якого можна розгледіти планети наче зблизька

Все те саме...) Тільки телескоп власноруч не майструвала, бо мама сказала, що то "бєзнадьожно".

П. С.: Цікаво цезура пропустить таке, чи ні?

[POL]

Отож в мене виникли запитання: як люди котрі таки уявляють всю безмежність всесвіту. Можуть сподіватись на винайдення способів подорожування між тими ж зірками? Як взагалі можна радіти астрономічним відкриттям котрі показують нам те що вже було мільярди років тому, і що ми ніколи не побачимо на власні очі.

Вы на минутку представьте какой скачек в развитии сделало человечество за последние 200 лет... а за последние 50 лет? И это то что относится к общедоступным знаниям и технологиям. Люди как вид (согласно офф. научным данным) существуют не более 30-40 тыс. лет, а первый самолет был изобретен чуть более 100 лет назад, первая внесолнечная планета открыта 28 лет назад... Поймите что мы находимся на самом самом начале развития в плане космической эры, и говорить "как вы вообще надеетесь когда либо" ... Будем живы и будет необходимость - найдем способы путешествия, будьте уверены. Сейчас же идет работа по сбору данных, элементарно как работают законы гравитации, из чего состоят небесные тела, как они эволюционируют и т.д., без этого никуда. И кстати, то что мы видим в телескоп - это и есть "своими глазами", как ни странно

[niknik]

 Главные события впереди. Застанем мы их, или нет, не в этом вопрос. Мы не знаем, что мы мы можем застать. Уверен, что способы современных исследований, в том числе и космического пространства безнадежно устарели. Полеты в космос с помощью счигания углеводородов, это тупиковый вариант. Мы еще не открыли даже "колеса", поэтому мы и топчимся на месте и ничего интересного не происходит. Недаром американцы, грубо говоря, забили на все это. Они поняли, что хватит ездить без толку на "паровозах" и, в прямом смысле этого слова, сжигать деньги впустую.
 Человечеству не хватает одного великого открытия, которое даст колосальный скачек во всех сферах человеческой деятельности и перевернет все сознание человека. Готов ли мозг человека к этому. Однозначно - нет. Современный человек, так только хочет себя называть, но фактически, это еще совсем не человек, а тот же зверь, со всеми вытекающими. Любое открытие неизбежно бодет направлено на достижение звериных целей. Много еще воды утечет, пока человек станет ЧЕЛОВЕКОМ и можно будет открывать серьезные вещи. А пока, остается только мечтать...

[And_NDA]

Детская болезнь левизны в коммунизме!    Помню, лет в 12 прочитал, что через сколько-то там... полмиллиарда что ли лет наше Солнце превратится в красный гигант и жизнь на Земле потому погибнет (у Воронцова-Вельяминова)... а также про практическое наше одиночество во Вселенной и про неосуществимость межзвездных полетов (у Шкловского) и ходил ломал голову два дня, как же ж бедное человечество будет... 

[Огарков Сергей]

Зачем мне бороться с чем-то, чего у меня не возникает? Поменьше думайте про разный бред - больше толку будет. Лучше стоит подумать над тем, что будет после того, как крышка гроба закроется - гораздо больше интересных вопросов возникает. 

[And_NDA]

Лучше стоит подумать над тем, что будет после того, как крышка гроба закроется - гораздо больше интересных вопросов возникает. 

Вот это точно! (Чем кстати, и утешился в свое время) При том для индивида такое событие вполне вероятно сродни концу Вселенной и самое главное - без его участия оно никак не обойдется! 

[Mikhail Nalivkin]

http://www.koreiko.ru/gold-calf_16.htm

"Ярбух фюр психоаналитик" (с)

[bongarson]

Признаться, в мыслях об размерах вселенной, многообразии ее и величественности мне даже становится легче жить. Ведь вся житейская суета какая нас окружает, в сущности, не имеет мало значения в сравнении с необьятным космологическим представлением...

Мне очень любопытно узнать о том что было 14 миллиардов лет назад. Рождение нашей вселенной это момент который касается всех живущих.

[Freedeniz]

признаться мне тоже помогает с насущными проблемами мысли о всех этих галактиках, звездах и т.п.
 Бывает, порой, тяжко на душе - выхожу на крышу и забываюсь, глядя на все эти красоты Вселенной. Даже понять тяжело насколько мелкие и несущественные у нас проблемы по сравнению с пожирающими друг друга галактиками и т.п.

[niknik]

 Вот это разговор..! То, что надо. По-моему, пора начинать... Кого пошлем?

[drema]

Вы на минутку представьте какой скачек в развитии сделало человечество за последние 200 лет... а за последние 50 лет? И это то что относится к общедоступным знаниям и технологиям. Люди как вид (согласно офф. научным данным) существуют не более 30-40 тыс. лет, а первый самолет был изобретен чуть более 100 лет назад, первая внесолнечная планета открыта 28 лет назад... Поймите что мы находимся на самом самом начале развития в плане космической эры, и говорить "как вы вообще надеетесь когда либо" ... Будем живы и будет необходимость - найдем способы путешествия, будьте уверены. Сейчас же идет работа по сбору данных, элементарно как работают законы гравитации, из чего состоят небесные тела, как они эволюционируют и т.д., без этого никуда. И кстати, то что мы видим в телескоп - это и есть "своими глазами", как ни странно

Ну я  (та і можливо чи не всі вчені, за винятком не великої кількості) вважаю, що навряд чи людству вдасться розробити технологію пересування в просторі зі швидкістю більшою за швидкість світла чи хоча б наближеною до неї. А як нам добре відомо міжзоряний простір вимірюється не одним світловим роком, а підготувати пілотований корабель навіть на переліт тривалістю 1 рік це досить таки складна задача не кажучи вже про 3,4 - 10 і т.д.

Главные события впереди. Застанем мы их, или нет, не в этом вопрос.

Я егоїст і таки питання якраз в цьому )) ну не можу я думати "як це буде чудово коли люди побачать (чи якщо говорити про минуле то бачили) певне явище... Хочеться всього і відразу!

Лучше стоит подумать над тем, что будет после того, как крышка гроба закроется - гораздо больше интересных вопросов возникает.

Я агностик, чи може навіть атеїст, тому це питання для мене можна сказати вирішене... хоча не буду, приховувати хотілось би щоб на цій самій кришці все закінчувалось

А з приводу відволікання від проблем насущних згоден, всі проблеми відходят на задній план при спогляданні величезного, необмежного всесвіту... головне не давати розвиватись думкам описаним мною вище ))

[Dobsonian12]

 Все дело в вашей голове. Мое мнение. Люди археологи капают разные черепки, кусочки, или даже если целая и красивая вещь...
Они только строят догадки как их делали, как использовали, или что эти надписи означают и т.д.
Они заглядывают в историю человечества и строят догадки - только от этого им уже башню сносит.
Да мы видим что было давно в космосе, но в отличии от археологов - которые никогда не увидят что было с той вещью, до того как она попала в землю - мы все таки увидим что будет допустим с галактикой Андромедой в будущем (как это увидеть это тема отдельной ветки).
Надо научиться радоваться тому что мы видим или имеем - сегодня, а то что нам хочется или мы пока не знаем или не можем - это не повод расстраиваться.
Об этом можно филосовствовать бесконечно, но один из великих умов как то сказал : великое приобретение - быть довольным тем что имеешь.
Уже сегодня столько материала для исследования что его просто не пересмотришь не то что сделаешь выводы - во всех сферах и науках... поэтому ковыряемся в том что умеем и в том что нравиться - и радуемся.  - это гипнотическая установка.