Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
01 Грудня 2024, 08:07:19

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

100 років тому 5 лютого 1918 р. народилась швейцарський астроном Едіт Аліса Мюллер (Edith Alice Müller 1918 – 1995)
 
Народилася в Іспанії, освіту здобула в ун-ті в Цюриху, між 1946 і 1951 рр. вона працювала науковим співробітником в Домініонській обсерваторії в Цюріху, а потім рік в якості  астронома в Кембриджському університеті. З 1952 по 1962 рік вона працювала молодшим науковим співробітником, а потім науковим співробітником в Обсерваторії Анн-Арбор в штаті Мічиган.

Дослідження Едіт Аліси Мюлер присвячені спектроскопії зірок і сонця.
ЇЇ найважливіша робота, опублікована в 1960 році з астрономом Лео Гольдбергом дає оцінку великої кількості хімічних елементів в сонячній атмосфері. Дані, отримані в відношенні спектральних ліній 42 хімічних елементів в сонячній фотосфері, доводять фундаментальне значення для перевірки теорії зоряної еволюції і походження Сонячної системи, запропонованої в цих роках. Завдяки названій праці теорія будови сонячної фотосфери була завершена і узагальнена в моделі Гарвард-Смітсонівського еталонної атмосфери.

Значна частина досліджень Eдіти Мюллер була зроблена за допомогою телескопа, розташованого в обсерваторії Кітт-Пік в Арізоні. Найбільш важливим результатом було виявлення спектральних ліній літію в спектрі Сонця.

Паралельно   знауковою кар'єрою, Едіт Мюллер брала активну участь у кількох міжнародних наукових організаціях, в основному, в роботі Міжнародного астрономічного союзу (IAU). Вона була  першою жінкою генеральним секретарем МАС з 1976 і 1979 р.

Подякували

1 :UKBB

[SIDEROCRATOR]

165 років тому6 лютого 1853 року народився Томас Девід Андерсон, (Thomas David Anderson1853  - 1932) - шотландський аматор астрономії.

Він народився в Единбурзі. Коли йому було п'ять років, його батько показав йому комету Донаті, а його няня, яка теж зацікавилась астрономією прищепила йому інтерес до цієї науки.

Він здобув освіту в Школі Стюарта Мелвілла і Единбурзькому університеті, де вивчав теологію і отримав ступінь доктора наук. Однак, отримавши ступінь, він відмовився бути священиком, оскільки був досить забезпечений в фінансовому відношенні, щоб займатися астрономією повний робочий день.

Він став астрономом спостерігачем і виявив дві досить відомі нові: T Візничого в 1892 році і GK Персея в 1901 році. У першої зорі був вперше сфотографований спектр нової, в той час як остання  збільшувала свою яскравість поки зрештою не досягла величини 0,2m, щоб стати найяскравішою новою в історії з тих пір як спалахнула наднова Кеплера. (Правда, пізніше спалахнула ще більш яскрава нова V603 Орла в 1918 році). Його своєчасні відкриття дозволили отримати спектри, коли світність зірок досягала максимальної величини.

Він створив свої власні зоряні карти і виявив 53 змінних зірок, перша з яких була V Кассіопеї в 1893 році. Він також виявив, що зоря 3-й величини Тета Ерідана була описана як зоря 1-я величини в каталозі Птолемея і ас-Суфі.

Андерсон покинув Единбург назавжди в 1904 році в пошуках кращих умов спостереження. Він стверджував, що виявив ще одну нову зорю в  Лебеді в 1923 році, але цьому немає незалежного підтвердження, можливо, це була спалахуюча зоря.

Більш детально про Андерсона можна почитати тут:
http://www.astronomyedinburgh.org/publications/anderson/anderson.html

Подякували

3 :mpyat2, UKBB, Квазар 3C 273

[SIDEROCRATOR]

145 років тому 8 лютого 1873 р. народився шведський астроном Хуго фон Цейпель (Edvard Hugo von Zeipel; 1873-1959), який першим передбачив ефект гравітаційного потемніння зір.

Народився в Швеції. Закінчив Упсальський університет. У 1898, 1901 і 1902 роках брав участь у наукових експедиціях на Шпіцберген. У 1901-1902 працював в Пулковській обсерваторії, в 1904-1906 - в Паризькій обсерваторії, під керівництвом А. Пуанкаре.

Розробляв теорію збуреного руху в застосуванні до періодичних комет і астероїдів. Запропонував новий метод поділу коротко- і довгоперіодичних рухів в гамільтонових системах типу систем небесної механіки ( «метод Цейпеля»), який ефективно використовується при розрахунках руху природних і штучних небесних тіл. Досліджував закономірності розподілу зірок в кульових скупченнях і розробив метод для визначення відносних мас зірок усередині скупчень. Займався також вивченням внутрішньої будови зірок, зоряною фотометрією, вивченням змінних зірок. Теоретично передбачив ефект «гравітаційного потемніння» -  явища, коли зірка обертається настільки швидко, що має сплюснуту форму, таку як, наприклад, у Регула. Коли зірка сплюснута, її радіус на екваторі більше, ніж на полюсах. В результаті, на полюсах прискорення вільного падіння більше, а, отже, більше і температура, і яскравість. Таким чином, полюси мають гравітаційне освітлення, а екватор гравітаційне потемніння

Один із засновників Шведського астрономічного товариства, його президент в 1926-1935 роках,

Подякували

2 :UKBB, Квазар 3C 273

[SIDEROCRATOR]

9 лютого 1619 р. інквізицією був спалений Джуліо Ваніні   ( Giulio Cesare Vanini;1585 - 1619) - італійський філософ-матеріаліст, прихильник вчення Коперника.

Життя Ваніні багато в чому нагадує життя його сучасника Д. Бруно. Багато років Ваніні поневірявся по містах Європи, виступаючи з лекціями, в яких активно пропагував геліоцентричне вчення Коперника, захищав ідеї Бруно та популяризував відкриття Галілея.
У своїй праці De Admirandis Naturae Reginae Deaeque Mortalium Arcanis «Про дивовижні таємниці природи - цариці й богині смертних» (1616) надрукованій у Парижі у 1616 році видавцем Адрієн Пер'є, яку поділено на чотири книги:

На Небі і в повітрі, На воді та землі, Про тварин і пристрасті, Про нехристиянські релігії
якв містить у загальній к-ті 60 діалогів (але насправді лише 59, оскільки діалог XXXV відсутній), що відбуваються між автором, в ролі розповсюджувача знань, і уявним Алессандро, який закликає  співрозмовника перелічити і пояснити таємниці природи, знайдені навколо і всередині людини.

У суміші переосмислення древніх знань і поширення нових наукових та релігійних теорій головний герой стверджував, що світ єдиний і вічний, що у Всесвіті все знаходиться в безперервному русі, підкоряючись своїм законам. В якості аргументів використовував відкриття Галілея які неможливо було заперечити.


За боротьбу зі схоластикою і релігією, поширення атеїстичних поглядів, гарячу підтримку вчення Коперника та популяризацію відкриттів Галілея був заарештований і засуджений до страти. Після того як кати відсікли йому язик, був живцем спалений на багатті.

Подякували

4 :Edward, Квазар 3C 273, mpyat2, UKBB

[SIDEROCRATOR]

12 лютого народився Олександр Костянтинович КОНОНОВИЧ(1850-1910) - український астроном, один із піонерів астрофізичних досліджень ХІХ - ХХст.

Народився в Таганрозі. У 1871 році закінчив Імператорський Новоросійський університет (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) в Одесі. Був залишений при університетській обсерваторії для підготовки до наукової діяльності. У 1873—1876 роках продовжував освіту в Німеччині, де вивчав астрофотометрію під керівництвом Йоганна Карла Фрідріха Целльнера. Повернувшись до Одеси, викладав математику й фізику в Рішельєвській гімназії. З 1881 року протягом майже 30 років очолював кафедру астрономії в Імператорському Новоросійському університеті (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) та університетську обсерваторію (з 1883 — професор).

Був одним з піонерів астрофізичних досліджень у Російській імперії. Провів великі серії фотометричних вимірювань Марса, Юпітера й Сатурна з фотометрів Целльнера. Вів регулярне фотографування поверхні Сонця та вимірювання положень сонячних плям (колекція містить близько 1500 знімків), систематично спостерігав протуберанці. Ранні роботи присвячені обчисленню орбіт подвійних зірок; визначив орбіту подвійної зірки γ Діви. Велике значення для розвитку астрономічних досліджень в Україні мала діяльність Кононовича на посаді директора обсерваторії Новоросійського університету, яка при ньому перетворилася на важливий науковий центр. Він виховав багатьох талановитих діячів вітчизняної астрономії, серед його учнів були Артемій Орбінський, Олексій Ганський, А. С. Васильєв.

На його честь названо астероїд 8322 Кононович.

Подякували

3 :Квазар 3C 273, mpyat2, UKBB

[Саша Наумов]

систематично спостерігав протуберанці

Дуже цікаво, за допомогою яких інструментів він це робив?

[Polaris]

систематично спостерігав протуберанці

Дуже цікаво, за допомогою яких інструментів він це робив?

Коронограф, ні?

[SIDEROCRATOR]

систематично спостерігав протуберанці

Дуже цікаво, за допомогою яких інструментів він це робив?

Коронограф, ні?

Kopoнограф

[SIDEROCRATOR]

125 років тому 12 лютого 1893 р. народився Марсел Ґіллес Йозеф Міннарт (Marcel Gilles Jozef Minnaert, 1893 —  1970) — бельгійський і голландський астроном.

У 1914 закінчив Гентський університет за спеціальністю біологія, потім вивчав фізику і математику в Лейденському університеті. У 1916-1918 викладав фізику в Гентському університеті. Під час Першої світової війни Міннарт був прихильником Фламандської громади і прийняв заміну французької мови нідерландською в період німецької окупації. У зв'язку з цим після закінчення війни він був змушений втекти з Бельгії. У 1918 Міннарт став працювати в Утрехтському університеті в Нідерландах, там він проводив фотометричні дослідження. У Утрехті він зацікавився астрономією і вивченням Сонця, спеціалізувався на спектроскопії та вивченні зоряних атмосфер. З 1920 працював в обсерваторії Утрехтського університету (у 1937-1963 — професор астрономії університету і директор обсерваторії). У 1942-1944 був в'язнем фашистського концтабору.

У 1937 Міннарт був призначений директором зоряної обсерваторії Сонненборг в Утрехті і професором астрономії в університеті. У 1940 він видав свій знаменитий «Атлас сонячного спектру Утрехта», а в 1941 вивів функцію Міннарта, яка використовується для оптичних вимірювань небесних тіл.

У період німецької окупації Нідерландів під час Другої світової війни Міннарт був запроторений у в'язницю через свої антифашистські погляди. Під час ув'язнення він викладав фізику і астрономію іншим ув'язненим. Після закінчення війни став одним із засновників математичного центру в Амстердамі.

Виконав низку досліджень лінійного і безперервного спектру Сонця, результатом яких став виданий в 1940 фундаментальний фотометричний атлас сонячного спектру для області довжин хвиль 3332-8771 Å (спільно з Д. Мюлдерсом і Я. Хаутгастом) і таблиці сонячних фраунгоферових ліній для області 2935-8770 Å (спільно з Ш. Мур-Сіттерлі і Я. Хаутгастом). Розробив метод кількісного аналізу атмосфер Сонця і зірок за їхніми спектрами за допомогою кривих росту, які пов'язують число атомів, що беруть участь в утворенні лінії поглинання, з інтенсивністю лінії. Цей метод вперше дозволив отримати кількісні оцінки хімічного вмісту елементів в атмосферах зірок і деякі фізичні параметри атмосфер. Виконав кількісний аналіз безперервного спектру корони і спектру хромосферних спалахів.

Міннарт був різносторонньо розвиненою людиною і крім усього іншого цікавився бульбашками і музичною природою звуків, що створюються проточною водою. У 1933 він розв'язав задачу про акустичну частоту резонансу окремої бульки у воді (так званий резонанс Міннарта).

Автор ряду широко відомих науково-популярних книг з астрономії та фізичної метеорології. Однією з галузей досліджень Марселя Міннарта було вплив атмосфери на світло і образи. Його класична книга з цієї теми була випущена під назвою «Світло і колір в природі» у 1954 (перекладено на російську мову «Свет и цвет в природе» (1-е вид. 1959, 2-е вид. 1969) і «Практична астрономія» (1971). Особливого визнання заслуговує діяльність Міннарта по зміцненню дружніх зв'язків між астрономами різних країн; протягом багатьох років він очолював комісію Міжнародного астрономічного союзу з обміну між астрономами.

Подякували

2 :UKBB, Квазар 3C 273

[Саша Наумов]

систематично спостерігав протуберанці

Дуже цікаво, за допомогою яких інструментів він це робив?

Коронограф, ні?

Kopoнограф

Коронограф Ліо винайшли в 1931 році, тобто набагато пізніше. Кононович помер в 1910.

Щось мені здається, wiki не завжди містить правдиву інформацію.

[Polaris]

Значить при сонячних затемненнях, фото ж вже робили.

[slava3500]

Общий курс астрономии. Изд. 6, Кононович Э.В.
Не родственник?

[SIDEROCRATOR]

Значить при сонячних затемненнях, фото ж вже робили.

саме так.
хоча перша згадка про спостереження сонячної корони з протуберанцями є ще в Східно-Римських хроністів і датується 968 р.

[Саша Наумов]

Значить при сонячних затемненнях, фото ж вже робили.

саме так.
хоча перша згадка про спостереження сонячної корони з протуберанцями є ще в Східно-Римських хроністів і датується 968 р.

Єдина згадка про спостереження чогось близького до протуберанців - у словарі Брокгауза і Єфрона, про статтю Кононовича про затемнення 1887р.
Може, він мав змогу побачити ще кілька затемнень - про це треба вже шукати в джерелах того часу.
Тому, для мене "систематичність" спостережень - під великим питанням до автора статті в Вікіпедії, а також до того хто сліпо зкопіпастив.

[WEST]

Є у мене "Практична астрономiя" Мiннарта. Для аматора астрономii добра книжка!

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Значить при сонячних затемненнях, фото ж вже робили.

саме так.
хоча перша згадка про спостереження сонячної корони з протуберанцями є ще в Східно-Римських хроністів і датується 968 р.

Єдина згадка про спостереження чогось близького до протуберанців - у словарі Брокгауза і Єфрона, про статтю Кононовича про затемнення 1887р.

найшов кого читати.
Вперше Корону й протуберанці побачив та описав Східно-Римський історик Лев Діакон 22 грудня 968 р.

Вперше в наш час протуберанці спостерігали Араго та Ері в 1842 р.
потім їх бачив в 1868 р Жансен

Також спостерігали їх в 1873 та 1878 рр. ось малюнки

Solar protuberances. Observed on May 5, 1873 at 9h, 40m. A.M.

Total eclipse of the sun. Observed July 29, 1878
Картинки взято з книги The Trouvelot Astronomical Drawings 1881

[Саша Наумов]

найшов кого читати.

Мене цікавили лише спостереження Кононовича.
Не маю сумнівів, що інші спостерігали протуберанці підчас повного затемнення Сонця.

Проте, щодо спостережень Кононовича - єдине джерело - це згаданий словник.
Чи ти маєш інші джерела про його роботи? (особливо цікавить про систематичні спостереження протуберанців)

Ще раз повторюю - не треба бездумно списувати сюди вікіпедію! Хтось написав туди дурню, а ти повторюєш

[SIDEROCRATOR]

найшов кого читати.

Проте, щодо спостережень Кононовича - єдине джерело - це згаданий словник.
Чи ти маєш інші джерела про його роботи? (особливо цікавить про систематичні спостереження протуберанців)

вони є в бібліотеці КАО
"Записки Имп. новороссийского унив." т 6, 10, 34-36
Изв Русского Астрон. общества вип 5 №8 1896
"Записки Математич. Отд. Нов. Общества Естествоиспытателей" і в  "Astronomische Nachrichten" (№№ 2604, 2810 и 3078).
Изв Акад наук №3 1895
Маркевич. 25-ти летие новороссийского ун-та Одесса 1890.
також тут
Александр Константинович Кононович, выдающийся украинский астрофизик..., «Историко-астрономические исследования », 1956, в. 2, с. 304—52.
пошукай вона має бути в інтернеті

[Саша Наумов]

Дякую, я вже розібрався.

Ось тут, в "Історико-астрономічних дослідженнях", випуск 2, 1956р., на стор. 322 сказано таке:

"Впоследствии был приобретен, по совету Ф.А.Бредихина. протуберанц-спектроскоп, на котором А.К.Кононович со своими немногочисленными сотрудниками начал систематические наблюдения протуберанцев."
і ще,
"Впоследствии Цветинович совместно с Кононовичем производил регулярные наблюдения протуберанцев. Он вышел в отставку в конце девяностых годов, так как "потерял зоение, состоя на службе, вследствие рода своих занятий". Видимо, произошёл какой-то несчастный случай во время наблюдений Солнца.""

Таким чином, Кононович спостерігав спектри протуберанців за допомогою протуберанц-спектроскопа.

[M_M]

100 років тому Росія перейшла на Григоріанський календар. Замість 1-го лютого за Юліанским календарем настало 14-те лютого.

В Україні григоріанський календар де-юре було запроваджено одразу ж після його ухвалення Папою Римським (оскільки 1582 року українські землі входили до складу Речі Посполитої, що була офіційно католицькою державою). Проте в той час ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була дуже напруженою; спроби змусити православних прийняти григоріанський календар лише ускладнили ситуацію. Відтак українська православна (так само, як і греко-католицька) церква досі дотримується юліанського календаря.

Натомість у мирському житті григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року, цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Закон про це було ухвалено 12 лютого 1918 року (за старим стилем) на засіданні Малої ради Української Народної Республіки в Коростені