Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
28 Листопада 2024, 20:29:46

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

Мagnvm opvs»

Magnum opus

я знаю то спеціально
колись так писали

[Polaris]

Мagnvm opvs»

Magnum opus

я знаю то спеціально
колись так писали

Це так званий римський шрифт, і всі літери мають бути великими
MAGNVM

[mpyat2]

"In the Romance languages, the minuscule form of V was a rounded u; from this was derived a rounded capital U for the vowel in the 16th century, while a new, pointed minuscule v was derived from V for the consonant." [wiki]
Виходить, маленька u не писалась, як v...

[SIDEROCRATOR]

105 років тому 21 березня 1913 р. народився видатний мексиканський астроном Гільєрмо Аро  ( Guillermo Haro;1913 — 1988). найбільш відомий за дослідження об"єктів Хербіга-Аро.

Гільєрмо Аро народився в Мехіко. Закінчив Національний автономний університет в Мехіко. У 1941 працював в астрофізичній обсерваторії Тонанцинтла, в 1944–1946 — у США: спочатку в обсерваторії Кейзівського технологічного інституту (Клівленд), в 1945–1946 рр. — в Єркській обсерваторії і Мак-Доналд. У 1947–1972 рр. працював у Національній астрономічній обсерваторії Національного автономного університету (у 1948–1958 — її директор), керував створенням ще однієї обсерваторії цього університету в горах Сан-Педро-Мартір. З 1950 р. — також директор астрофізичної обсерваторії Тонанцинтла. Заснував Національний інститут астрофізики, оптики і електроніки в Тонанцинтла і в 1972–1983 рр. був його першим директором. З 1984 р. — співробітник Інституту астрономії Національного автономного університету.

 1950–1952 року відкрив (незалежно від Дж. Г. Гербіґа) зореподібні об'єкти з характерними потужними емісійними лініями у спектрах (об'єкти Гербіґа—Аро). За сучасними уявленнями, це невеликі хмари газу, що рухаються крізь міжзоряне середовище з надзвуковою швидкістю; вони можуть утворюватися внаслідок спалахів поблизу зір типу T Тельця.

1953—1954 виявив спалахову активність (зміни блиску на 0,5–1,0m протягом 20–60 хвилин) у деяких зір туманності Оріона, а потім — і в інших зорях різного віку. Це відкриття поклало початок широкому вивченню спалахуючих зір у зоряних асоціаціях і скупченнях. 1952 р. внаслідок пошуків нових об'єктів з емісійними лініями Аро відкрив 67 нових планетарних туманностей (на той час їх було відомо лише 342).

1955—1956 розробив фотографічний метод для вивчення зір типу Т Тельця із потужним ультрафіолетовим випромінюванням. За допомогою цього методу спільно з Віллемом Лейтеном досліджував на Паломарському 48-дюймовому телескопі Шмідта велику ділянку поблизу південного галактичного полюса і виявив (1962) 8746 зореподібних блакитних об'єктів до 19-ї зоряної величини (згодом деякі з них були ототожнені з квазарами). Аро виявив і вивчив 44 галактики з потужним ультрафіолетовим випромінюванням.

Досліджував області іонізованого водню в галактиках M31, M33, M82 і M83. Відкрив 11 нових зір у Галактиці, одну позагалактичну нову, одну позагалактичну наднову, одну комету (Аро-Чавіри 1954 k).

Великі заслуги Аро в розвитку астрономії в Мексиці — і в організації наукових центрів, і в підготовці молодих астрономів. Його роботи визначили основні напрями астрономічних досліджень, що велися в Мексиці.

Об"єкт Аро 11 з активною обастю зореутворення

Подякували

1 :UKBB

[Chepurny]

"In the Romance languages, the minuscule form of V was a rounded u; from this was derived a rounded capital U for the vowel in the 16th century, while a new, pointed minuscule v was derived from V for the consonant." [wiki]
Виходить, маленька u не писалась, як v...

Carum Romani Admiror te !

[SIDEROCRATOR]

150 років тому 22 березня 1868 р. народився англійський астроном і фізик Альфред Фаулер (Alfred Fowler, 1868  - 1940)

Альфред Фаулер народився в Уілсдені (Йоркшир) У 1880 році він отримав стипендію місцевої торговельної і граматичної школи (Trade and Grammar School), а ще через два роки вступив в Нормальну школу наук в Південному Кенсінгтоні (нині Імперський коледж Лондона). В якості основного предмета він обрав механіку і після завершення її вивчення залишився в коледжі. В цей час його помітив відомий астроном Норман Локьер, керівник недавно створеної Обсерваторії сонячної фізики, і привернув його до своєї роботи, роки співпраці з Локьером виявилися дуже важливими для становлення Фаулера як вченого.

У 1901 році, після виходу Лок'єра у відставку, Фаулер отримав посаду ад'юнкт-професора фізики (Assistant Professor). Не маючи можливості працювати з астрономічними інструментами обсерваторії, він зайнявся проблемою інтерпретації зоряних спектрів, отримавши ряд важливих результатів. Фаулер брав активну участь в роботі Міжнародного союзу по співробітництву в дослідженні Сонця, організованого в 1904 році. У наступному році, на конференції в Оксфорді, він виступив організатором комітету зі співробітництва в дослідженні спектрів сонячних плям, робив доповіді на цю тему на наступних конференціях в Парижі, в Маунт-Вільсон і Бонні. Після Першої світової війни, в липні 1919 року, в Брюселі було оголошено про створення нової організації - Міжнародного астрономічного союзу (МАС). За пропозицією Джорджа Хейла Фаулер був призначений першим генеральним секретарем цієї організації. Він розробив статут і організував перший з'їзд союзу в Римі в травні 1922 року.

Ще в травні 1915 року Фаулер зайняв посаду професора астрофізики в Імперському коледжі. У грудні 1923 року Фаулер отримав спеціальний пост професора-дослідника, заснований Лондонським королівським товариством, і зміг присвятити весь свій час наукової роботи. Одночасно він покинув пост генерального секретаря МАС. Фаулер займав ряд посад Королівському астрономічному тов-ві: секретаря в 1912-1918, президента в 1919-1921, секретаря у закордонних справах (foreign secretary) в 1931-1935 роках.

Фаулер зіграв велику роль у розвитку теорії дисоціації Лок'єра, згідно з якою зміни спектра речовини при зміні умов збудження (наприклад, при переході від сонячного диска до плям) пов'язані з розпадом випромінюючих атомів на більш прості. Модифікація теорії, запропонована Фаулером, полягала в тому, що ці спектральні зміни можуть бути віднесені не до розпалися елементам, а породжені зміною початкового елемента. У такій формі теорія близько підійшла до ідеї іонізації атомів. Проте, робота 1897 року, в якій викладалися ці міркування, вийшла за авторством одного Лок'єра.

Займаючись проблемою зоряних спектрів, в 1904 році Фаулер виявив молекулярні смуги оксиду титану в спектрах зірок третього типу (за сучасною термінологією - зірок класу М). Це вказало на відносно низькі температури атмосфер таких зірок. Згодом оксид титану був виявлений і в спектрах сонячних плям, ретельне вивчення яких було розпочато Фаулером в 1903 році. Воно принесло і інші результати: були досліджені смуги скандію,та наявність гідриду магнію в сонячних плямах, що дозволило ототожнити близько 2000 ліній і значно спростити подальшу інтерпретацію спектрів. Порівняння спектрів плям і хромосфери дало ще один аргумент на користь уявлення про більш низькі температури в області плями. У своїй роботі Фаулер поєднував спостереження і лабораторні експерименти, що дозволило майже повністю пояснити спектр зірки омикрон Кита, в якому крім оксиду титану були виявлені лінії ванадію, заліза, титану і натрію.В результаті інших спектральних досліджень аналогічного характеру були відтворені в лабораторних умовах спектри хвостів комет, перша надійна реєстрація яких була проведена в 1907 році (спектри голів комет фіксувалися ще з 1860-х років і були в основному пояснені). Підсумком стало виявлення в спектрах хвостів окису вуглецю при низькому тиску, що дозволило вирішити загадку спектру комети Брорзена, що спостерігався Вільямом Хаггінсом ще в 1868 році. Спільно з Робертом Джоном Стреттом (згодом лордом Релеєм) Фаулер показав, що поглинання атмосферного озону є основним чинником зменшення інтенсивності ліній в спектрі Сонця і зірок в області ближнього ультрафіолету.
 Фаулер провів велику роботу з пошуку серіальних закономірностей в атомарних спектрах , а також ототожнення окремих ліній як в лабораторних, так і в зіркових спектрах (в тому числі ліній, послідовно виникають при підвищенні рівня збудження речовини). Серед цих досліджень виділяється вивчення спектру так званого «космічного водню»: після відкриття Пікерингом в спектрі дзета Корми двох серій, приписаних водню, в 1898 році Фаулер спостерігав під час експедиції до Індії в спектрі Сонця лінію, яка, згідно з розрахунками, повинна була відноситись  до «головної серії» водню. У 1912 році він виявив цю ж серію в спектрі вакуумної трубки, заповненої гелієм і  лише домішкової кількості водню. При цьому спостерігалися невеликі відхилення від розрахункових значень (порядку декількох ангстрем).
Астрономічні дослідження Фаулера тісно пов'язані з його участю в ряді експедицій для спостереження сонячних затемнень. У 1893 році в Західній Африці він провів перші успішні спостереження затемнення за допомогою призматичної камери, що дозволило вперше чітко відокремити спектр сонячної корони від спектра хромосфери.

Подякували

1 :UKBB

[SIDEROCRATOR]

125 років тому 24 березня 1893 р. народився німецький астроном і астрофізик Вальтер Бааде (Walter Baade 1893-1960)

Народився в містечку Шреттінгхаузен (Вестфалія). Після закінчення Геттінгенського університету (1918) за рекомендацією математика Ф. Клейна, у якого він працював асистентом, був прийнятий на роботу до Бергедорфської обсерваторії Гамбурзького університету, викладав у цьому ж університеті (з 1928). 1931 року переїхав до США. Працював спочатку в обсерваторії Маунт-Вілсон, потім — у Паломарській обсерваторії. 1958 року повернувся до Німеччини, працював у Геттінгенському університеті.

Перші роботи Бааде, виконані ним у Гамбурзькій обсерваторії, були присвячені кометам, астероїдам, змінним зіркам.

1923 року він відкрив нову комету, в 1920 — астероїд Гідальго, з рекордним тоді віддаленням від Сонця, 1949 відкрив астероїд Ікар, орбіта якого заходила всередину орбіти Меркурія.

Світову популярність принесла Бааде концепція існування двох основних типів зоряного населення галактик.
Спостерігаючи найближчі галактики (зокрема, галактику Андромеди) за допомогою найбільших тоді 100-дюймового (а потім і 200-дюймового) рефлекторів, він 1944 року розклав їх на зірки і поділив зоряне населення на дві групи залежно від віку зірок, їх хімічного складу і розташування в галактичній системі. До групи I Бааде відніс молоді (106—108 років) гарячі зірки, що сформувалися з міжзоряного газу, який міг утворитися, наприклад, під час вибухів наднових. Ці зірки містять залізо, нікель, вуглець і деякі важчі елементи приблизно в такій же пропорції, як Сонце, і теж складаються в основному з водню (90 %) і гелію (9 %). До групи II належать старіші зірки (1×109—15×109 років). Вони утворилися з міжзоряних газових хмар, що сформувалися після Великого Вибуху і складаються майже винятково з водню і гелію. Вміст важчих елементів в них в 10-100 разів менший, ніж у зірках групи I.

Після початку війни з Німеччиною, з'ясувалося, що Бааде, який приїхав в 1931 р. в США  не мав взагалі ніяких документів, окрім німецьких (він навіть не потурбувався отримати дозвіл на проживання), тобто був представником ворожої держави. Військова влада помістила його під домашній арешт на обсерваторії Маунт-Вільсон, де він користувався винятковими умовами: через світломаскування спостереженнями не заважала засвітка від вогнів Лос-Анджелеса, весь час належав самому Бааде - інші співробітники обсерваторії були призвані на військову службу.

Концепція Бааде відіграла важливу роль в розвитку теорії еволюції зір.
Вельми цінними були також результати Бааде стосовно наднових. Він довів, що спалахи зір, які спостерігали ще Тихо Браге (1572) і Іоганн Кеплер (1604), були насправді спалахами наднових, і ототожнив їх із залишками спалахів — туманностями.

Бааде вперше висловив припущення (спільно з Ф. Цвіккі), що в результаті спалаху наднової може утворитися нейтронна зірка (1934), ототожнив (спільно з Р.Мінковським) із залишками наднових декілька дискретних джерел радіовипромінювання. Фотографуванням в монохроматичному світлі виявив тонковолокнисту структуру Крабоподібної туманності.

Вальтеру Бааде належить також відкриття "Вікна Бааде" - області неба з відносно невеликою кількістю міжзоряного пилу в напрямку погляду із Землі. Ця область вважається «вікном» для спостережень центру нашої Галактики, який зазвичай приховано хмарами газу і пилу.  Дана область відповідає одному з найбільш яскравих ділянок Чумацького шляху.

Велика частина зірок в даній області є старими зірками, їх вік можна порівняти з віком нашої Галактики і складає кілька мільярдів років. В основному вони відносяться до спектральних класів K і M, і мають невелику світність. Розсіювання їх кольору міжзоряного пилом призводить до того, що на фотографіях дана область має жовтуватий колір.

Вальтер Бааде відкрив це вікно в середині 1940-х років, коли досліджував зірки в даній області на 100-дюймовому телескопі Хукера в обсерваторії Маунт Вільсон, намагаючись знайти центр нашої Галактики. До того моменту структура і місцезнаходження галактичного центру не були відомі з достатнім ступенем визначеності.

Сьогодні Вікно Бааде часто використовується для вивчення віддалених зірок центрального балджа нашої Галактики в видимому діапазоні, а також ближньому інфрачервоному та ультрафіолетовому діапазоні. До теперішнього часу шляхом вимірювань, зроблених через це «вікно», астрономи отримують важливу інформацію про форму Чумацького Шляху. Вікно Бааде знаходиться в напрямку сузір'я Стрільця. В даний час відомо, що вікно знаходиться трохи на «південь» від основної частини центрального балджа Галактики. Вікно має кордони неправильної форми і покриває приблизно 1 ° небесної сфери. У центрі вікна знаходиться кульове скупчення NGC 6522.


Вікно Бааде є найбільшою з шести областей, через які видимі зірки центрального балджа. В ході спостережень в рамках програми OGLE та інших оглядових програм були відкриті екзопланети, що обертаються навколо зірок центрального балджа в даній області. Для їх виявлення використовувався метод гравітаційного мікролінзування.

Подякували

1 :UKBB

[SIDEROCRATOR]

480 років тому 25 березня 1538 р. народився Крістофер Клавіус ( Christophorus Clavius; 1538 -  1612) німецький астроном і математик. Будучи головним астрономом Ватикану одним з перших признав справжність відкриттів Галілея та добився їх визнання церквою

Навчався в університеті м. Коімбра в Португалії. Приєднався до ордену єзуїтів в 1555 році.
У 1579 році він був призначений для обчислення основи для календаря, згодом він запропонував календарну реформу, яка була прийнята в 1582 році в католицьких країнах за наказом Папи Григорія XIII і зараз є григоріанським календарем, що використовується у всьому світі.

Велику роль зіграв Клавіус, у визнанні церквою відкриттів Галілея,  в листопаді 1610 р. він особисто провів спостереження в телескоп Галілея, та признав усі його відкриття справжніми (хоча  згодом він і висловлював сумніви щодо реальності гір на Місяці). Цей факт закріпив авторитет Галілея, як ученого, сприяв популяризації його відкриттів та на деякий час уберіг його від переслідування.
Галілей демонструє свої відкриття Клавіусу

Подякували

1 :UKBB

[SP]

Галілей демонструє свої відкриття Клавіусу

В итоге: Кратер Клавий - 230 км, кратер Галилей - 16 км.

[SIDEROCRATOR]

Галілей демонструє свої відкриття Клавіусу

В итоге: Кратер Клавий - 230 км, кратер Галилей - 16 км.

Клавій помер праведником, а Галілей єретиком

[Edward]

Галілей демонструє свої відкриття Клавіусу

В итоге: Кратер Клавий - 230 км, кратер Галилей - 16 км.

Клавій помер праведником, а Галілей єретиком

Эх...хе...хе...
"Не метайте бiсер перед свинями"©
А цiкаво, це Гевелiй добав цi назви, чи вiн просто занic цi назви вiд попередникiв?

[SIDEROCRATOR]

Галілей демонструє свої відкриття Клавіусу

В итоге: Кратер Клавий - 230 км, кратер Галилей - 16 км.

Клавій помер праведником, а Галілей єретиком

Эх...хе...хе...
"Не метайте бiсер перед свинями"©
А цiкаво це Гевелiй добав цi назви, чи вiн просто занic цi назви вiд попередникiв?

щоб увічнити свого колегу Клавія назву кратеру дав в 1651 р. астроєзуїт Джованні Річчолі, коли складав перший атлас Місяця поданий в праці Almagestum Novum
що цікаво, сам Клавій так до кінця життя і не повірив у існування гір і кратерів на Місяці

Подякували

1 :Edward

[Edward]

Ага, ieзуiти i тут влiзли наслiдили
a хитрожопий Рiччолi i про себе не забув

[SIDEROCRATOR]

Ага, ieзуiти i тут влiзли наслiдили

тоді єзуїти тримали під собою всіх передових науковців
а того хто не підкорявся-нищили
до речі перший каталог діп скай обєктів теж творіння єзуїта

[Edward]

Ага, ieзуiти i тут влiзли наслiдили

тоді єзуїти тримали під собою всіх передових науковців
а того хто не підкорявся-нищили
до речі перший каталог діп скай обєктів теж творіння єзуїта

Та ясно, без таемноi полiцii не могли iснувати навiть святi отцi. Зовнiшнiть одна, нутро зовсiм iнше...

[SIDEROCRATOR]

115 років тому 27 березня 1903 р. народився шведський астроном Інгве Охман, Yngve Öhman (1903-1988) засновник шведської сонячної астрономії, він зокрема спроектував, побудував та застосував перший вузькосмуговий інтерферен ційний фільтр (двозаломлюючий кварцовий поляризаційний монохроматор), для контролю сонячної активності.

У віці 7 років побачив комету Галлея, і зацікавився астрономією, згодом в 17 р. побудував собі невеликий телескоп.
Охман почав навчання в Уппсаському університеті в 1922 році, отримавши ступінь доктора філософії. В 1930 році розпочав дослідження  з Бертілом Ліндбладом  світностей і відстаней до зірок. Охман визначив, що спектральні функції поглинання, обумовлені CaH при 6365 Å і нейтральному кальцію при 4227 Å, були значно сильнішими у карликових зірок, ніж у гігантів тієї ж (відносно низької) температури, і тому вони могли використовуватися для оцінки зіркових внутрішніх світностей  навіть у досить низькодисперсних спектрах.

Головним полем Охмана була спостережна сонячна астрономія. Він
розроблені сонячні патрулі. Спочатку ці спостереження були виконані в обсерваторії Сатлсхобаден. Проте, через погодні умови в Стокгольмі, згодом стала проблема створення сонячної обсерваторії в інших місцях. Охман спільно з Дональдом Менцелем вперше вивчив умови сонячних досліджень у північній Швеції. Регіон навколо дослідницької станції Абіско був кращим місцем, ніж Стокгольм, і на деякий час альтернатива Абіско здавалася життєздатною, але більш вигідні умови були знайдені на острові Капрі, де станція сонячних досліджень й була створена Охманом та Шведською королівською академією наук.  Регулярні спостереження в Капрі почалися влітку 1952 року.
Незабаром станція запустила безперервний патруль з вивчення й реєстрації сонячного спалаху. Спалахи, променисті та інші сонячні явища вивчалися за допомогою фотометричних та спектроскопічних методів.

Подякували

1 :UKBB

[SIDEROCRATOR]

27 березня 415 р.(в десятий рік консульства Гонорія)  (за іншим даними 23 березня) християни фанатики з секти парабаланів вбили жінку астронома Гіпатію  відповідальність за це в багатьох джерелах покладається на патріарха Кирила Александрійського, одного з отців Церкви

Гіпатія, відома як Гіпатія Александрійська (грец. Ὑπᾰτία ἡ Ἀλεξάνδρεῖα)(363/368-415) — грецька філософиня, математик і астроном, що працювала в Александрії. Дочка математика Теона, останнього управителя Александрійської бібліотеки. Послідовниця неоплатонівської школи Ямвліха. Займалася обчисленням астрономічних таблиць, написала коментарі до творів Аполлонія (щодо конічних перетинів) і Діофанта (з арифметики), які не збереглися.
Гіпатія брала участь у громадських справах міста і користувалася значною популярністю.

Вбивство Гіпатії часто вважається подією, що відмічає кінець класичної античності та остаточний занепад інтелектуального життя Александрії.
Гіпатія була дочкою александрійського філософа та математика Теона. Мати її вмерла при пологах, і дівчинка жила з батьком в Александрійському мусейоні. Батько навчив її ораторському мистецтву та вмінню переконувати людей. Він працював в Александрійському мусейоні. Александрійський мусейон являв собою великий науковий центр того часу. Найвідоміша у наш час александрійська бібліотека і зараз має світову славу. На той час вона становила лише частину музею, до складу якого також входили організації за сучасним уявленням порівняні з Академією наук та університетом. Саме там Іпатія отримала свою першу освіту. Далі вона навчалася у Афінах. Історія людства знає лише два міста, вплив яких на розвиток культури суспільства неможливо переоцінити — це Спарта та Афіни. Перше прославилося патріотизмом, а друге — високим рівнем культури.

В Афінах Гіпатія вивчала праці Платона та Аристотеля. А потім, повернувшись до Александрії, починає викладати в Мусейоні математику, механіку, астрономію та філософію.
Гіпатія опинилася у центрі війни релігій. Час її життя припадав на самий кінець античного світу. Люди античності були язичниками. За Костянтина християнство стало панівною релігією. Язичники та їх культура жорстоко переслідувалися. Для християн у ті часи будь-які знання, крім догматів та віри, були незрозумілі. Нещадно знищувалися цінності античної культури. Так у 391 за наказом єпископа Феофіла було знищено александрійський храм Серапейон з усім книжковим скарбом. У 394 році імператор Феодосій, який отримав від християнської церкви прізвисько «Великий», скасував Олімпійські ігри, порушивши давню традицію греків. Багато античних храмів, пам'яток великої стародавньої культури, було зруйновано.

На початку V сторіччя астрономія була частиною математики, а різниці між астрономом, який вивчає небесні явища, і астрологом, який передрікає долю за зірками, не робилося. Навіть в офіційних документах зоренауковців називали просто математиками. У 409 імператори Гонорій і Феодосій II видали спеціальний закон. Математикам ставилося в обов'язок з'явитися до єпископа, відректися від богопротивних поглядів, спалити список своїх помилок і присягнути дотримуватися християнської віри. Тих же, хто відмовлявся принести зречення, необхідно було вигнати з Риму та всіх інших міст. Математиків, які наважилися порушити цю постанову, самовільно залишилися в містах або під прикриттям неправдивої присяги продовжували потай займатися своєю професією, належало карати без усякого милосердя.
В історії науки Гіпатія відома як винахідник. Вона створила такі астрономічні прилади: пласка астролябія — прилад для визначення широт і довгот в астрономії, яка використовувалася для визначення знаходження Сонця, зірок та планет, а також планісферу — зображення небесної сфери на площині, на якій можна обчислювати захід і схід небесних світил. Гіпатія винайшла ареометр — прилад для визначення густини рідини.
плоска астролябія винайдена Гіпатією

Гіпатія обчислювала астрономічні таблиці, написала коментарі до наукових творів Аполлонія та Діофанта. Вона мала славу талановитого вченого та викладача. До Гіпатії в Александрію приїжджали вчитися люди з різних країв світу. Одним з її учнів був Синезій, єпископ Птолемаїди.

Впливовість Гіпатії не подобалася духовенству, оскільки вона викладала філософію язичників — вчення неоплатоніків. Александрійський патріарх (412–444) Кирило проводив жорстку політику утвердження християнства. Він був ворогом Гіпатії та поширював плітки про те, що Гіпатія чаклунка. Пізніше було знайдено привід для страти. Був вбитий якийсь монах на ім'я Гієракей. Кирило звинуватив Гіпатію в причетності до вбивства. Це спричинило істерику серед християн.

У 415 під час березневого посту натовп релігійних фанатиків під керівництвом монаха-читця Петра звірськи забив жінку. Натовп витягнув Гіпатію з ношів, її побили та затягли до християнського храму. Тут з неї зірвали одяг та порізали гострими кінцями морських раковин. Тіло її було розірване на шматки, а залишки протягли по всьому місту і спалили у вогні. Так за свою мудрість сплатила Гіпатія страшну ціну.

Подякували

4 :UKBB, Саша Наумов, Slava80, Edward

[UKBB]

Чому може навчити та куди завести "заблудші душі" така церква?

[SIDEROCRATOR]

Чому може навчити та куди завести "заблудші душі" така церква?

релігія рабів може навчити тільки рабської покірності та сліпої віри

страшно й подумати скільки розумних людей знищила церква за весь час

[Edward]

Чому може навчити та куди завести "заблудші душі" така церква?

релігія рабів може навчити тільки рабської покірності та сліпої віри

страшно й подумати скільки розумних людей знищила церква за весь час

Це завжди була боротьба за монополию на iстину. I у боротьбi за неi церква пiдмiнила пошук iстини, примiтивним догматом. I у кiнцi кiнцiв програла у цьому.