Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
01 Грудня 2024, 11:13:13

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

Ага, ieзуiти i тут влiзли наслiдили
a хитрожопий Рiччолi i про себе не забув

вони і в оптиці теж наслідили
якщо вірити досягненням Грімальді то Ньютону нічого будло відкривати

Судячи з малюнку у книзi, то точно "наслiдили"  
мабудь тiльки Кеплер у тойчас, правильно розумiв побудову зображення лiнзою, iншi не втикали i малювали бузу у товстих книжках Гримальдi з цiеi спiльноти теж

кажуть що і Кеплер був з тієї шайки
куди не ткни скрізь довгоносики)

[Edward]

Ага, ieзуiти i тут влiзли наслiдили
a хитрожопий Рiччолi i про себе не забув

вони і в оптиці теж наслідили
якщо вірити досягненням Грімальді то Ньютону нічого будло відкривати

Судячи з малюнку у книзi, то точно "наслiдили"  
мабудь тiльки Кеплер у тойчас, правильно розумiв побудову зображення лiнзою, iншi не втикали i малювали бузу у товстих книжках Гримальдi з цiеi спiльноти теж

кажуть що і Кеплер був з тієї шайки
куди не ткни скрізь довгоносики)

A ну Кеплера не чiпай! Так, е за ним один грiшок, вiн не правильно вивiв закон заломлення свiтла (як вiдношення тангенсiв кутiв ) але зрозумiв ход променiв, та поняття фокусу системи, правильно будував ход променiв, через кардинальнi параметри лiнзи. Вивiв формулу: 1/f= 1/s+1/s', яку усi приписують Гаусу. Так, що не треба його причисляти до "гримальдiйцiв". Його дослiдження у оптицi випередили час. Мабудь i Галiлей толком не розумiв як будуеться зображення у його трубi, бо поясненя його заплутанi-заплутанi...

[SIDEROCRATOR]

Ага, ieзуiти i тут влiзли наслiдили
a хитрожопий Рiччолi i про себе не забув

вони і в оптиці теж наслідили
якщо вірити досягненням Грімальді то Ньютону нічого будло відкривати

Судячи з малюнку у книзi, то точно "наслiдили"  
мабудь тiльки Кеплер у тойчас, правильно розумiв побудову зображення лiнзою, iншi не втикали i малювали бузу у товстих книжках Гримальдi з цiеi спiльноти теж

кажуть що і Кеплер був з тієї шайки
куди не ткни скрізь довгоносики)

A ну Кеплера не чiпай! Так, е за ним один грiшок, вiн не правильно вивiв закон заломлення свiтла (як вiдношення тангенсiв кутiв ) але зрозумiв ход променiв, та поняття фокусу системи, правильно будував ход променiв, через кардинальнi параметри лiнзи. Вивiв формулу: 1/f= 1/s+1/s', яку усi приписують Гаусу. Так, що не треба його причисляти до "гримальдiйцiв". Його дослiдження у оптицi випередили час. Мабудь i Галiлей толком не розумiв як будуеться зображення у його трубi, бо поясненя його заплутанi-заплутанi...

скоро викладу тут фото з одної книжки 1567 р. і Кеплер буде нервно курить в сторонці

[Edward]

Ага, ieзуiти i тут влiзли наслiдили
a хитрожопий Рiччолi i про себе не забув

вони і в оптиці теж наслідили
якщо вірити досягненням Грімальді то Ньютону нічого будло відкривати

Судячи з малюнку у книзi, то точно "наслiдили"  
мабудь тiльки Кеплер у тойчас, правильно розумiв побудову зображення лiнзою, iншi не втикали i малювали бузу у товстих книжках Гримальдi з цiеi спiльноти теж

кажуть що і Кеплер був з тієї шайки
куди не ткни скрізь довгоносики)

A ну Кеплера не чiпай! Так, е за ним один грiшок, вiн не правильно вивiв закон заломлення свiтла (як вiдношення тангенсiв кутiв ) але зрозумiв ход променiв, та поняття фокусу системи, правильно будував ход променiв, через кардинальнi параметри лiнзи. Вивiв формулу: 1/f= 1/s+1/s', яку усi приписують Гаусу. Так, що не треба його причисляти до "гримальдiйцiв". Його дослiдження у оптицi випередили час. Мабудь i Галiлей толком не розумiв як будуеться зображення у його трубi, бо поясненя його заплутанi-заплутанi...

скоро викладу тут фото з одної книжки 1567 р. і Кеплер буде нервно курить в сторонці

Не швиди, намалювати можна що завгодно, треба щоб намальовано було правильно.

[SIDEROCRATOR]

справа в тому що там зображена схема галілейського телескопа (Галілею 5 років), але сказано що вона була відома ще грекам, (perspectiva graeca) ще як аргумент наводились дані про зоряну структуру молочного шляху та місячні гори,
автор посилався на латинський переклад 3ст. якогось ранішого грецького оригіналу

[Edward]

  чекаемо!

[SIDEROCRATOR]

100 років тому 4 квітня 1918 р. народився американський астроном Джозеф Ашбрук (Joseph Ashbrook 1918 - 1980).

Як член колективу Sky & Telescope з 1953 до своєї смерті, і його редактор з 1964 р., Джозеф Ашбрук доповнив високі редакційні і наукові стандарти, встановлені  засновником журналу  Чарльзом Федерером. Ашбрук приєднався до "Sky & Telescope" після отримання ступеня доктора філософії. з Гарвардського університету в 1947 р.
3 1964 до 1980 він вів у журналі колонку Astronomical Scrapbook (астрономічний альбом)

Ашбрук був одним з перших хто використва дослідження змінних Цефеїд як інструментів для встановлення галактичних відстаней.

Він орацював масиви архівних спостережень, щоб визначити дуже точне значення для періоду обертання Марса -  до кількох тисячних долі секунди.

Він також спільно відкрив періодичну комету 47P / Ashbrook-Jackson в 1948 році.

Подякували

2 :UKBB, Edward

[SIDEROCRATOR]

730 років тому 5 квітня 1288 р. (за іншими даними 13 червня) народився видатний єврейський вчений-енциклопедист, філософ, математик і астроном раннього відродждення Леві бен Гершон (‏לוי בן גרשום‏‎, Leo Gersonides 1288 - 1344). винахідник "Посоха Якова". Згідно з його оцінкою, сфера нерухомих зірок віддалена від нас на 157 трильйонів радіусів Землі що становить близько 100 тисяч світлових років. Це була найбільша оцінка розмірів світу, дана в середні віки.

Раббі Леві є автором творів на івриті з математики, астрономії, філософії, богослов'я, фізики, метеорології і астрології. Винайдений ним астрономічний і навігаційний прилад «Посох Якова» знайшов застосування в мореплаванні; за деякими відомостями, саме цей прилад використовували Христофор Колумб і Васко да Гама. Частина праць Герсоніда була переведена на латину і високо оцінювалася вченими епохи Відродження. Багато істориків філософії вважають його найбільшим  єврейським філософом. Універсальність особистості Леві бен Гершона, його гуманізм і раціоналізм дозволяють вважати його одним з перших представників Ренесансу в єврейській і європейській культурі.

Леві Народився в м. Баньйоль сюр Сез жив в містах Південної Франції Оранж і Авіньйоні, а його брат Шльома був особистим лікарем римського папи Бенедикта XII в Авіньйоні і допомагав перекладати твори Леві на латинську мову.

П'ятий з шести розділів книги Герсоніда «Війни Господні» в 136 розділах був присвячений астрономії і її натурфілософським і метафізичним основам. За вказівкою папи Климента VI астрономічний розділ був перекладений  августинським ченцем Петром з Олександрії  на латинську мову (1342) і користувався великим авторитетом серед європейських вчених; їм цікавився, наприклад, Кеплер, який шукав  рукопис цього тому.  Ця частина книги, проте, досі не надрукована ні на івриті, ні латинською Сам Леві згадує про інтерес до його досліджень в оточенні папи; за деякими повідомленнями, згаданий Климент VI, плануючи реформу календаря, спирався на дослідження Ралбага.

На відміну від Маймоніда і багатьох інших, Леві вважав, що астрономічна теорія повинна поєднувати в собі і математику, і натуральну філософію. І взагалі різні науки становили в його вченні єдине ціле, яке має перевірятися спостереженнями.

Досконале астрономічне дослідження має належати до двох наук - математики, так як використовуються геометричні докази, і натуральної філософії, так як використовуються фізика і філософські докази.

Інша особливість погляду Леві на науку полягала в тому, що він був далекий від інструменталізму і вірив в здатність людського розуму осягнути істину, а не просто придумати пояснення явищ або навіть спосіб розрахунку. Історик Фройденталь назвав це реалістичної епістемологією, з якої випливають і інші особливості поглядів Бен  Гершона.

Астрономія, за тверженням Герсоніда, приносить велику користь для  інших наук.

Герсонід слідував геоцентричній системі світу, розробленої раніше Аристотелем і Птолемеєм, але істотно модифікував їх вчення. На його думку, Земля знаходиться в центрі світу не тому, що там її природне місце, а просто тому що вона важче за всіх оточуючих її тіл. Взагалі, будь-яке тіло рухається вгору, якщо воно оточене важчими тілами, і вниз, якщо його оточують тіла легші. Обговорюючи можливість обертання Землі навколо осі, Герсонід приходить до звичайного для того часу висновку, що Земля стоіть, а небо рухається. Предметом його розгляду була гіпотеза, згідно з якою всі рухи, які спостерігаються на небесах (а не тільки добове обертання небосхилу), відносяться до Землі . На його думку, якби рухалася тільки Земля, ми не бачили б зміни відносного положення небесних тіл, а, отже, небесний рух існує. Герсонід призводить цей аргумент навіть в коментарі до Тори:

…І так само зі світлом місяця, яке поступово додається, потім слабшає, поки не зникне, а потім з'являється знову, коли з'являється новий місяць. Звідси з неминучістю випливає, що небо рухається. А оскільки для кожного руху потрібно двигун, значить і у небес є двигун, і так ми дізнаємося про існування відокремлених інтелектів.

І від руху зірок є велика користь... сонце рухається, і звідси випливає, що у нього є двигун. Ясно, що сонце рухається, так як кожен день воно сходить в іншому місці, ніж в попередній день ... А якщо б Земля оберталася, а небеса спочивали б, цього б не відбувалося, - сонце сходило і заходило б кожен день в одному і тому ж місці ...

Герсонід детально розглянув можливість існування інших світів. Більшість з доводів проти цієї можливості, що належать до Аристотеля, здалися йому непереконливими . Однак непереборним йому здався аргумент, згідно з яким існування інших світів тягне за собою існування розділяючої їх порожнечі. Таким чином, він залишився прихильником уявлення про те, що наш світ є единим. Як і переважна більшість середньовічних мислителів, Герсонід поділяв думку Аристотеля, що небесні сфери наводяться в рух духовними сутностями - інтелектами. Однак він відійшов від одного з основних принципів середньовічної космології, що рух поширюється тільки від зовнішніх небесних сфер до внутрішніх. На його думку, існує 48 інтелектів, а над ними - Активний Інтелект, який здійснює зв'язок з Богом . Герсонід допускав поширення руху від центру до околиць, що порушувало прийняту в середньовіччі ієрархію інтелектів. При цьому сфера нерухомих зірок знаходиться в ієрархії вище інших сфер, так як від неї відбувається рух предметів на землі, доводиться припустити, що ця сфера має більш складним рухом, ніж просте обертання. Сфери і зірки складаються з одного матеріалу - квінтесенції, при цьому зірки світяться не в силу своєї недосконалості, а в відповідності зі своїм призначенням.

Герсонід провів послідовний аналіз системи Птолемея, залучаючи аргументи зі спостережень, натурфілософії і математики, що було досить незвичним поєднанням. Він відкинув як теорію гомоцентричних сфер Ал-Бітруджі, так і теорію епіциклів Птолемея. Перша з них (що передбачає, що Земля знаходиться точно в центрах кіл, по яких рухаються світила) спростовується змінами кутових розмірів небесних тіл. Епіцикли припускають, що в їх центрі повинні бути тверді тіла, а ніхто ніколи не бачив, щоб вони що-небудь затьмарювали. Крім того, при епіциклі була б видна зворотна сторона Місяця.

На думку Герсоніда, теорію руху планет необхідно будувати на основі моделі ексцентрів. Ближня до Землі частина космосу за поданнями Герсоніда. У центрі - Земля, потім шар метеорів, потім Місяць, потім Меркурій. Між сферами планет знаходиться рідина. У його теорії ексцентричні сфери не прилягають щільно, а відокремлені шаром рідини. Властивості цієї рідини схожі з властивостями звичайних земних рідин; тут має місце відхід від уявлень Арістотеля, що небесні і земні речовини мають різну природу. Швидкість течії космічної рідини змінюється в просторі таким чином, що між двома сферами, що належать до різних планетах, існував шар, де швидкість течії дорівнює нулю. Мета такого закону зміни швидкості рідини полягала в тому, що він ізолює сфери одну від одного.
 Ввівши нерухомий шар рідини, Герсонід досягав того, що центр обертання кожної сфери опинявся всередині нерухомого тіла - шару рідини, поточного з нульовою швидкістю
 на своєму законі зміни швидкості течії космічної рідини, Герсонід розробив теоретичний метод обчислення космічних відстаней. При цьому він схилявся до варіанту розташування світил, запропонованого Джабіра ібн Афлах (в порядку віддалення від Землі: Місяць - Сонце - Меркурій - Венера - Марс - Юпітер - Сатурн - нерухомі зірки). Згідно з його оцінкою, сфера нерухомих зірок віддалена від нас на 157 трильйонів радіусів Землі що становить близько 100 тисяч світлових років. Це була найбільша оцінка розмірів світу, дана в середні віки.

Посох Якова
На відміну від багатьох інших вчених, при побудові теорії руху планет, Сонця і Місяця Герсонід спирався на численні власні виміри. Він описав близько десятка затемнень, а також багато інших небесних явищ, що спостерігалися їм особисто. Так, Герсонід описує з'єднання Венери і Юпітера, яке він спостерігав в місті Авіньйон, тодішньої резиденції римського папи. Ще більш незвичним для середньовічної науки було проведення спеціальних спостережень за Місяцем для перевірки того, яка модель його руху адекватніше . Герсонід винайшов спеціальний інструмент для
вимірювання кутових відстаней між небесними тілами - «посох Якова» (лат. Baculus Jacob), що використовувався з деякими вдосконаленнями протягом століть; їм, наприклад, користувався Регіомонтан.
Герсонід користувався і іншими інструментами: камерою-обскурою і вдосконаленої їм самим астролябією. Він спостерігав затемнення на задній стіні великої кімнати, перетвореної на камеру-обскуру. Герсонід перший зрозумів, що при точних вимірах кутових розмірів у камері-обскурі необхідно вводити поправку на ширину отвору, і вказав, як це зробити. Взагалі, він звертав особливу увагу на можливі джерела помилок при астрономічних вимірах і не намагався штучно гармонізувати спостерігаються дані з античними. Герсонід стверджував, що для перевірки астрономічних гіпотез треба враховувати не тільки положення світил на небі, а й спостерігати фізичні характеристики небесних тіл, такі, наприклад, як яскравість, яка помітно змінюється у Марса та інших небесних тіл. Таким чином, якщо до Герсоніда астрономія вважалася частиною математики, то він вніс в астрономію фізику. Птолемей довів, що теорії руху Місяця по епіциклам і ексцентрикам математично еквівалентні, на що Герсонід заперечив, що вони не будуть еквівалентні фізично: при епіциклі повинна бути видна і інша сторона Місяця, чого не спостерігається (видимий рельєф на поверхні Місяця Герсонід вважав реальністю, а не ілюзією).Герсонід розширив метод Птолемея для вимірювання паралакса місяця на вимір паралакса комет, що зазвичай приписується Регіомонтану. Однак, як вважав сам Герсонід, «метод не показав істини» і не виявив шуканого параллакса. Тільки пізніше Тихо Браге розібрався з параллаксом комет: Герсонід не зміг його знайти, так як вважав, відповідно до Аристотеля, що все, що змінюється, знаходиться в підмісячному світі, а насправді комети, як правило, знаходяться далі, ніж Місяць. Видима відсутність паралакса призвела Герсоніда до додаткового припущенням, що гіпотетична міжпланетна рідина має особливі властивості в підмісячній частини світу. У Герсоніда зустрічаються явно сформульовані елементи теорії помилок вимірювання, яка була повністю розвинена Галілеєм. Герсонід помістив їх в свій коментар до книги притч Соломонових, там серед іншого згадується важливість багаторазового повтору спостережень.

Провівши безліч вимірів положення місяця, його кутового розміру і багатьох інших параметрів, Герсонід прийшов до висновку, що система Птолемея добре описує становище місяця в сизигії і квадратурі, але має помітні помилки у визначенні місяця і її видимого розміру в октантах (проміжних точках між сизигиями і квадратурами). Це призвело Герсоніда до розробки нової моделі місячного руху по ексцентрик, яка включала в себе місячну зміну відстані до місяця. Останнє відкриття (Третя варіація) зазвичай приписується Тихо Браге, який дійсно незалежно прийшов до того ж висновку, а також знайшов четверту, річну варіацію.

Подякували

3 :ds40a, mpyat2, UKBB

[SP]

Именем Рабби Леви назван 82-км кратер на видимой стороне Луны.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

105 років тому 6 квітня 1913 р. народився американський астроном Джеральд Крон (Gerald Kron 1913  - 2012 ) який  був одним із піонерів високоточної фотометрії з фотоелектричними приладами. Він відкрив перші зоряні плями та здійснив перше фотометричне спостереження за зоряними спалахами.

Джеральд Едвард Крон народився в Мілуокі  Випускник Університету Вісконсін-Медісон, де він отримав ступінь магістра в галузі машинобудування в 1934 році, Крон зацікавився астрономією, яку він вивчав у Джоела Стеббінса. У той час він скористався доступом до машинобудівних станків, як частини його навчання, щоб розробити та побудувати 6-дюймовий телескоп. Після закінчення навчання він отримав стипендію для вивчення астрономії протягом двох років під керівництвом Джоеля Стеббіна.
Стеббінс організував для Крона вступ до Каліфорнійського університету в Берклі, де він отримав докторську ступінь з астрономії у 1938 році.

Під час Другої світової війни Крон служив з Радіаційною лабораторією в Массачусетському технологічному інституті і брав участь у розробці мікрохвильового радіолокатора. Він пізніше став головою Спеціальної групи пристроїв в Технічному відділі військово-морського флоту (NOTS) в Інйокерні, штат Каліфорнія, де провів дослідження ракетного твердого палива та розробляв радіоприймачі для проектного проекту "Верблюд" в Мангеттенському проекті.

Після війни Крон повернувся в Лікську Обсерваторію, де був одним із дизайнерів телескопа К. Дональда Шейна. Використовуючи фотометричні методи, які він почав впроваджувати до війни, він вивчав зірки, особливо затемнювано змінні.
У 1935 році Крон відправився в Каліфорнію зі Стеббіном і Альбертом Уітфордом, де Крон і Уітфорд допомагали Стеббінсові в Обсерваторії Маунт Вілсон. Після повернення в Медісон він працював з Уітфордом на проекті 200-дюймового телескопа. Стеббінс організував для Крона вступити в Каліфорнійський університет у Берклі,  де він отримав докторську ступінь з астрономії в 1938 році з дисертацією на фотометричних елементах затемнених бінарних.
Затемнення Алголя В і А

Досліджуючи затемнення бінарних в одній точці вони виявили нерівномірність, яку вони віднесли до області більш холодної температури, зірки. Його спостереження та пояснення були правильними, але він був попереду свого часу. минуло багато років, перш ніж існування таких зір, було прийнято, і вони стали популярною темою дослідження. Вони також зробили перше фотометричне спостереження за зоряним спалахом.

У 1965 році Крон став директором Військово-морської обсерваторії Сполучених Штатів у Флагстафі, Арізона. Він регулярно відвідував Канберру в Австралії, де обсерваторія Стромло дозволила йому вивчати карликові зірки типу M на південному небі. Крон протягом деякого часу служив президентом Астрономічного товариства Тихого океану, а також Комісією з міжнародного астрономічного об'єднання з питань інструментальних засобів. Він був обраний членом Королівського астрономічного товариства.
Крон опублікував понад 130 наукових праць, багато з них описали метод точного вимірювання світла зірок і кульових скупчень. Він став піонером у використанні фотопомножувачів для вимірювання інфрачервоного випромінювання холодних зірок. Його вимірювання кульових скупчень у Великій Магеллановій хмарі змусили вчених переглядати попередні припущення про відстані за межами Галактики Чумацький Шлях .

Подякували

3 :Edward, UKBB, serhio_67

[SIDEROCRATOR]

7 квітня 1862 р. американський астроном Горацій Тутль (Horace Tutle) в Гарвардській обсерваторії  відкрив астероїд з основного поясу Клітію (73 Klytia).
Це було другим і останнім відкриттям астероїдів ловцем комет Туттлем. Він назвав його ім'ям океаніди Клітії, коханки Аполлона, в грецькій міфології. З перших ста  астероїдів, Клітія найменша.

На основі спостережень за фотометрією протягом 1984-2007 рр. він має сидеричний період  обертання 8.283065 год з амплітудою, яка може досягати 0,34 ± 0,01 за величиною. Період обертання довкола Сонця 1588 діб. 
Клітія діаметром близько 44 км., має легку силікатну поверхню з альбедо 0,22. Крива блиску показує деякі нерівності форми астероїда.

Подякували

2 :UKBB, mpyat2

[SIDEROCRATOR]

225 років тому 8 квітня 1793 р. народився німецький астроном Карл Людвіг Хенке (Karl Ludwig Hencke 1793-1866). В історію він увійшов як один з найбільш "упоротих" шукачів астероїдів, проводивши безрезультатні пошуки 15!!! років, які врешті завершились відкриттям 2-х астероїдів 5 Астреї і 6 Геби.

Хенке народився в м. Дрісен, в Пруссії (сьогодні м. Дрезденко в Польщі ). Після відвідування школи в рідному місті він вступив у прусську поштову службу. У 1813 році він пішов до прусської армії, яка воювала проти Наполеона Бонапарта . Хенке був поранений у Люццені . Повернувшись до Дрисена, знов працював на пошті з 1817 по 1837 рік, поки не залишив посаду з причин здоров'я.  Йому було тоді 45 років. Потім він займав почесне місце міського судді.

Змалку цікавлячись астрономією, він створив обсерваторію в своєму будинку, купившии телескоп в 1821 році. Після його відходу з поштового відділення, він повністю присвятив себе астрономії, та встановленні контактів з  Іоганном Францем Енке. Він отримав від нього карти зроблені в Берлінській обсерваторії, що містили всі зірки до 9 величини в межах 15 ° від екватора.

Потім він почав систематично спостерігати область неба поруч з орбітами чотирьох відомих астероїдів.  Його пошуки увінчалися  успіхом  8 грудня 1845 р, коли він виявив, 5 Астрею як об'єкт дев'ятої величини, близької до Вести, в Тельці . Хенке оголосив про відкриття Йогану Енке (в Берліні), та Генріху Шумахеру(в Альтоні), який негайно оголосив про це науковому співтовариству, щоб інші спостерігачі могли також брати участь у фазі збору спостережень, необхідних для визначення орбіти.

 5 Астрея, примітний тим, що це був перший астероїд, відкритий після того, як в 1807-му році був виявлений останній астероїд з першої четвірки 4 Веста. Інші астрономи залишили свої подальші пошуки астероїдів, бувши переконані, що астероїдів всього чотири. Однак Генке почав свої пошуки в 1830-му році і п'ятнадцять років по тому вони увінчалися успіхом.

Згодом, Хенке відновив свої спостереження, зосередивши увагу на частині неба поблизу екватора та екліптики , виявивши другий об'єкт, дещо слабкіший, ніж дев'ята величина, 1 липня 1847 року . Хенке повідомив  новину про те, що відкритий об'єкт був новим астероїдом, помітивши, що 3 липня він показав явний зворотний рух і запропонував Карлу Гаусу вибрати ім'я, той вирішив вибрати Гебу, богиню молодості згідно з грецькою міфологією, цим іменем було названо астероїд 6 Hebe .

Хоча Хенке не виявив інших астероїдів, між 1851 і 1860 роками він виявив п'ять змінних зірок ; він розробив 439  графіків блиску, що зберігаються в Берлінській академії наук.

Подякували

3 :Edward, Саша Наумов, UKBB

[SIDEROCRATOR]

155 років тому 10 квітня 1863 р помер італійський астроном, оптик і ботанік Джованні Баттіста Амічі (Giovanni Battista Amici 1786 - 1863 Флоренція)

Отримав інженерну освіту в Болоньї, після чого став професором кафедри математики університету в Модені. У 1831 році був призначений генеральним інспектором училищ великого герцогства Тосканського, а через кілька років великий герцог Леопольд II призначив його директором астрономічної обсерваторії «La Specola» у Флоренції. В останні роки життя працював професором астрономії в Музеї фізики і природної історії.

Відомий як конструктор оптичних приладів - мікроскопів і телескопів. Удосконалив мікроскоп, винайшов іммерсійний об'єктив мікроскопа (1827), спектроскоп прямого бачення, головним нововведенням якого стала винайдена і названа на його честь «Призма прямого бачення Амічі». Також винайшов іншу призму яка згинає оптичну вісь на 90 градусів, але при цьому зберігає конгруентність зображення: діагональна призма з дахом. Вона має сучасне позначення як «АКР-90 °». Як астроном вів спостереження подвійних зірок, супутників Юпітера, проводив вимірювання полярного і екваторіального поперечників Сонця.

Подякували

3 :UKBB, Edward, AR81

[Edward]

до исторii aстрономii це не мае вiдношення, але продовжуючи нашу розмову про минуле, хочу згадати одну дату...
704 роки тому спалили останньго магiстра ордену тамплiерiв Жака де Моле та ще кiлькох лицарiв з керiвництва ордену. Саме з тих часiв пiшла погана слава про "п'ятницю тринадцяте"... Цих нещасних було страчено у пятницю 13 березня 1314 року...
Можна було б не згадувати але сьогоднi саме п'ятниця 13... Чудових усiм сновидiнь
 хто хоче подробиць, завiтайте на Вiкi та прочитайте на нiч легенду пов'язанну з прокляттям тамплiерiв - майже "миттева карма"...(можна сперичатись про реальнiсть усiх цих випадкiв, але спрацювало залiзно...

[Naboka Igor]

до исторii aстрономii це не мае вiдношення, але продовжуючи нашу розмову про минуле хочу згадати одну дату...
704 роки тому спалили останньго магiстра ордену тамплiерiв Жака де Моле та ще кiлькох тамплieрiв з кервництва ордену. Саме з тих часiв пiшла погана слава про "п'ятницю тринадцяте"... Цих нещасних було страчено у пятницю 13 березня 1314 року...
Можна було б не згадувати але сьогоднi саме п'ятниця 13... Чудових усiм сновидiнь

Не треба ля-ля. У нас вже субота 14 і ми не спимо.

[mpyat2]

Видалив свій пост, бо реального банхамеру від адмінів боюся більше, ніж тіні Че

[SIDEROCRATOR]

185 років тому 15 квітня 1833 р. нпродився французький астроном Моріс Леві (Maurice  Loewy1833 - 1907)

Леві займався обчисленням орбіт астероїдів і планет і вимірюванням географічних довгот і поліпшив таким чином точність публікацій в Connaissance temps, офіційного астрономічного щорічника Франції. Вів дослідження в області оптики, аберації світла і сконструював довгофокусний дзеркальний телескоп, за допомогою якого разом з асистентом П'єром Пюізё зробив більше 6000 знімків Місяця.

У 1872 році Леві був запрошений в Бюро довгот французького Інституту за визначенням астрономічного часу і довгот. У 1873 році він став членом Паризької академії наук.

У 1896 році Леві став директором Паризької обсерваторії, він реорганізовував установу і заснував відділення фізичної астрономії. Більше 10 років він працював разом з П'єром Пюізё (1855-1928) над атласом Місяця, складеним з 10 000 фотографій, зробленими екваторіальним телескопом. Їх «Atlas photographique de la Lun» (1910) служив більш ніж півстоліття основою для Селенографіі.
Сторінка з атласу Місяця

Крім того, Леві брав активну участь в міжнародному проекті Carte du Ciel [en] зі складання фотографічної карти зоряного неба, який, проте, так і не був завершений.

[Edward]

Видалив свій пост, бо реального банхамеру від адмінів боюся більше, ніж тіні Че

Я теж пiдправив. Не думав, що згадування Гевари визве стiльки негативних эмоцiй...

[SIDEROCRATOR]

225 років тому 15 квітня 1793 р. народився Васи́ль Я́кович Стру́ве (Friedrich Georg Wilhelm Struve; 1793 — 1864) — російський астроном і геодезист німецького походження, один із творців зоряної астрономії.

Василь Якович Струве (при народженні Фрідріх Георг Вільгельм Струве) народився в німецькій родині директора гімназії математика Якова Струве (нім. Jacob Struve) (1755-1841) в датському (нині німецькому) місті Альтона поблизу Гамбурга і провів в цьому місті свої шкільні роки.

У 1808 році через загрозу насильницького призову в Велику армію Наполеона він втік з Німеччини в Дерпт, де здобув філологічну освіту в Дерптському університеті: за дисертацію «De studiis criticis et grammaticis apud Alexandrinos» він отримав золоту медаль; потім, протягом трьох років він вивчив астрономію і, захистивши в 1813 році дисертацію «De geographicae Speculae Dorpatensis positione», влаштувався на роботу в Дерптську університетську астрономічну обсерваторію, одночасно викладаючи в університеті.

З 1819 року він - директор Дерптської обсерваторії і ординарний професор університету.

За двадцять років на посаді директора обсерваторії він оснастив її першокласними для того часу інструментами: рефрактором Фраунгофера і геліометра фірми Репсольд. Починаючи з 1824 року (по 1837) він провів мікрометричні вимірювання 2714 подвійних зірок; в 1827 році був опублікований перший каталог.

У 1830 році Миколі I була представлена ​​доповідь В. Я. Струве про завдання нової великої астрономічної обсерваторії під Санкт-Петербургом. Починаючи з 1833 року він - найбільш активний учасник спорудження Пулковської обсерваторії, відкритої 19 серпня 1839 року. В. Я. Струве став її першим директором.
Пулково в 1855 р.

Завдяки його зусиллям Пулковська обсерваторія була обладнана досконалими інструментами (в тому числі в той час найбільшим в світі рефрактором з 38-сантиметровим об'єктивом). Під керівництвом В. Я. Струве та військового геодезиста К. І. Теннера було проведено градусний вимір дуги меридіана на величезному просторі від узбережжя Льодовитого океану до гирла (дельти) Дунаю (див. Дуга Струве) і отримані цінні матеріали для визначення форми і розмірів Землі .

Під керівництвом В. Я. Струве була визначена система астрономічних постійних, що отримала в своє час всесвітнє визнання і використовувалася протягом 50 років. За допомогою побудованого за його ідеєю пасажного інструменту Струве визначив постійну аберації світла.


Планетарна туманність NGC 6572, відкрита В. Я. Струве

В області зоряної астрономії Струве відкрив реальне згущення зірок до центральних частин Галактики і обгрунтував висновок про існування і величину міжзоряного поглинання світла. Багато часу приділяв Струве вивченню подвійних зірок. Складені ним два каталоги подвійних зірок були опубліковані в 1827 і 1852. Струве належить одне з перших в історії (1837) успішне вимірювання річного паралакса зірки (Веги в сузір'ї Ліри).
В середині XIX століття брав участь у створенні Лісабонської астрономічної обсерваторії.

Подякували

2 :UKBB, Edward

[Edward]

Еще один русский: Фридерик Георг Вильгельм Струве...