Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213843 раз)

SIDEROCRATOR

Цитата: UKBB від 28 Травня 2018, 19:06:40

Дуже цікава тема. Бажано б було прослідкувати розвиток вітчизняної астрономії, зокрема у Києві. Можливо в окремій темі.

про гурток можна почитати в астрономічному календарі за 2006 р.

гурток проіснував до 1921 р. поки його рештки не були включені до РОЛМ (русское общество любителей мироведения)
багато хто з гуртківців загинув під час першої світової та громадянської війн

slava3500

135 років тому 28 травня 1883 р. народився ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ КОСТІЦИН.

бойовик РСДРП, математик, астрофізик, еколог-теоретик, політичний діяч епохи Тимчасового уряду

БІОГРАФІЯ

У 1902-1906 рр.. навчався на фізико-математичному відділенні Московського університету. Брав участь у подіях революції 1905-1907 рр.. Учасник грудневого повстання в Москві, входив до складу Московської бойової організації РСДРП. Від бойової організації був делегований на Таммерфорскую конференцію військових та бойових організацій РСДРП (листопад 1906), де виступав з доповіддю про московському повстанні. Після конференції входив до складу тимчасового бюро військово-бойових організацій.

Влітку 1907 року заарештований, притягувався у справі бойової організації РСДРП, але в листопаді 1908 виправданий судом. Після звільнення емігрував до Франції, де продовжив навчання в Сорбонні.

У 1916 році повертається до Росії, мобілізований в армію, служив у запасному авіаційному батальйоні.

Під час лютневої революції очолив міліцію Лісового району Петрограда. Входив до профранцузької соціал-демократичну групу «Єдність».

З серпня 1917 р. заступник комісара Південно-західного фронту Йорданського. Брав участь у придушенні корніловського виступи та розслідуванні діяльності його учасників. Керував відправкою «Бердичівської групи» заарештованих на Південно-Західному фронті генералів на чолі з Денікіним в Биховський в'язницю, у зв'язку з чим згадується в мемуарах Денікіна.

На посаді заступник комісара фронту Костіцин організував опір спробі захоплення влади більшовиками у Вінниці відразу після жовтневих подій у Петрограді, що було одним з останніх ефективних дій прихильників Тимчасового уряду. Повстання під проводом поручника Зубриліна, організоване за активної участі Євгенії Бош, було придушене з мінімальними жертвами (не більше десятка з обох сторін), проте більшовицька пропаганда, закликаючи до помсти, писала про «1500 загиблих». При наближенні до Вінниці вірних більшовикам нових військ відступив разом з тими, хто зберіг вірність Тимчасовому уряду, до Бердичева.

З травня 1919 року - доцент математичного аналізу фізико-математичного факультету Московського університету. На початку 20-х рр.. обирається професором математики хімічного факультету МДУ. Одночасно він бере активну участь у роботі оргкомітету Головною астрофізичної обсерваторії, публікує в її працях свої дослідження кульових зоряних скупчень. Після організації Державного астрофізичного інституту (ГАФІ) Костіцин очолює в ньому теоретичний відділ. У ці роки він тісно співпрацює з В. І. Вернадським. У 1928 р. він випустив брошуру «Успіхи астрономії в СРСР», де закликає до широкого застосування математичних знань у різних сферах науки.

Наприкінці 1928 року виїжджає до наукове відрядження до Франції, в 1930 р. повідомляє, що не має наміру повертатися. У Франції Костіцин відійшов від астрономії, займався в основному проблемами математики, математичної біології і кліматології.

22 червня 1941 був заарештований німецькими окупаційними властями, яким було відомо про його прорадянських поглядах. Перебував в ув'язненні в таборі Компень (сидів в одному бараці з М. М. Філоненко). Після звільнення з табору в березні 1942 року повернувся до наукової діяльності.

Автор багатьох праць з математики, астрономії, зоології, екології та теорії еволюції. Лауреат премії Монте Французької Академії наук (1942). Російською мовою опублікована його книга «Еволюція атмосфери, біосфери і клімату (1984 )».

SIDEROCRATOR

доповню.
За редакцією Костіцина вийшло кілька науково-полулярних книжок
Фундаментальна праця Классические космогонические гипотезьі (Кант Лаплас Фай Дарвин Пуанкаре) 1923 р.

та популярна брошура "Происхождение вселенной" у 1926

slava3500

25 років тому 29 травня 1993 р. були проведені перші астронометричні спостереження з допомогою всіх десяти антен Антенний масив дуже великої бази (англ. Very Long Baseline Array, VLBA) — це система з десяти радіотелескопів, які експлуатуються віддалено з Центру діяльності масиву, розташованого у Сокорро, Нью-Мексико, в рамках Національної радіоастрономічної обсерваторії (NRAO). Ці десять радіоантен працюють разом, як масив, який утворює найдовшу в світі систему, яка використовує радіоінтерферометрію з наддовгою базою. Найдовша база, доступна у цьому інтерферометрі становить 8 611 км.[1]

Будівництво антенного масиву почалося в лютому 1986 року і було завершено у травні 1993 року. Кожен приймач у масиві складається з параболічної антени 25 метрів в діаметрі та прилеглої будівлі контролю. Остання містить обслуговуючу електроніку і машини приймача, в тому числі електроніку з низьким рівнем шуму, комп'ютери, блоки зберігання даних та машини, які забезпечують рух антени. Кожна з антен приблизно заввишки з десятиповерховий будинок (коли спрямована вертикально вгору) і важить близько 218 тонн.

Сигнали від кожної антени записуються у блоки з жорстких дисків приблизно один терабайт кожен, а на інформацію ставиться мітка часу з допомогою атомного годинника. Як тільки диски завантажуються інформацією, їх перевозять до Центру діяльності масиву ім. Піта В.Доменічі у NRAO в Сокорро. Там інформація проходить обробку сигналу в потужний набір цифрових комп'ютерів, які здійснюють інтерферометрію. Ці комп'ютери також роблять поправки на обертання Землі, невеликі зрушення в земній корі з плином часу та інші дрібні похибки вимірювання.

Антенний масив дуже великої бази зазвичай робить радіоспостереження на довжинах хвиль від трьох міліметрів до 28 сантиметрів, або, іншими словами, на частотах від 0,3 ГГц до 96 ГГц. В цьому частотному діапазоні, масив спостерігає на восьми різних частотних діапазонах, які корисні для радіоастрономії. Масив також спостерігає на двох вузьких радіодіапазонах нижче одного гігагерца, які включають спектральні лінії, які утворюються емісією яскравих мазерів.

Радіотелескопи Антенного масиву знаходяться за такими координатами:

Топонім   Штат США   Географічні координати
Санта-Крус (Віргінські острови)   Американські Віргінські Острови   17.75652° пн. ш. 64.58376° зх. д.   SC
Генкок   Нью-Гемпшир   42.93362° пн. ш. 71.98681° зх. д.   HN
Норт-Ліберті   Айова   41.77165° пн. ш. 91.574133° зх. д.   NL
Форт Девіс   Техас   30.635214° пн. ш. 103.944826° зх. д.   FD
Лос-Аламос   Нью-Мексико   35.78233° пн. ш. 106.25568° зх. д.   LA
Пай Таун   Нью-Мексико   34.30107° пн. ш. 108.11912° зх. д.   PT
Кітт Пік   Аризона   31.956253° пн. ш. 111.612361° зх. д.   KP
Долина Оуенс   Каліфорнія   37.23176° пн. ш. 118.27714° зх. д.   OV
Брюстер   Вашингтон   48.13117° пн. ш. 119.68325° зх. д.   BR
Мауна-Кеа   Гаваї   19.80159° пн. ш. 155.45581° зх. д.   MK
Масив високої чутливості
Використання Антенного масиву можна програмувати динамічно і його чутливість може бути підвищена в п'ять разів за рахунок включення інших радіотелескопів, таких як радіотелескоп Аресібо в Пуерто-Рико, телескоп Грін-Бенк в Західній Вірджинії, Дуже Великий Масив в Нью-Мексико і Еффельсберзький радіотелескоп в Німеччині. Ці чотири додаткових місця розташування застосовуються орієнтовно до 100 годин протягом чотиримісячного триместру. В цьому випадку весь масив відомий як Масив високої чутливості (англ. High-Sensitivity Array, HSA).[2] Ці додаткові телескопи розташовані за такими координатами:

Топонім   Держава/штат   Географічні координати
Аресібо   Пуерто-Рико   18°20′36″ пн. ш. 66°45′11″ зх. д.   АР
Грін-Бенк   Західна Вірджинія   38°25′59″ пн. ш. 79°50′23″ зх. д.   ГБ
Дуже Великий Масив   Нью-Мексико   34°04′43″ пн. ш. 107°37′05″ зх. д.   Y27
Еффельсберзький радіотелескоп   Німеччина   50°31′30″ пн. ш. 6°53′00″ сх. д.   ЕБ

Східний кінець Антенного масиву, в Санта-Крус (Віргінські острови)

SIDEROCRATOR

110 років тому 30 травня 1908 р. народився шведський астрофізик, фахівець з фізики плазми Ханнес Улоф Йоста Альвен (Hannes Olof Gösta Alfvén (1908 - 1995).

Вніс істотний внесок в фізику плазми, включаючи такі напрямки, як теорії північного сяйва, радіаційних поясів Ван Аллена, ефект впливу геомагнітних бурь на магнітне поле Землі, магнітосфери, в проблеми формування хвостів комет і сонячної системи, динаміки плазми в галактиці (плазмова космологія).Заклав основи нової галузі науки — космічної електродинаміки, яка значною мірою сприяла розвитку геофізики й астрономії.

У 1937 році, коли вважалося, що міжзоряний простір є вакуумом і, отже, не здатний проводити електричний струм, стверджував, що, якби плазма заповнювала всесвіт, то вона могла б проводити електричні струми, які могли б породити галактичне магнітне поле.
У 1974 році його теоретична робота з вибудовування в полі електричних струмів в північному сяйві, заснована на більш ранній роботі Крістіана Біркеланда, була підтверджена супутником, і були відкриті струми Біркеланда. Плазмова космологія - теорія, альтернативна теорії Великого вибуху, базується на роботі Альвена.

Зіграв головну роль у розвитку таких напрямків, як фізика плазми, теорія пучків заряджених частинок, фізики міжпланетного середовища, фізики магнітосфери, магнітогідродинаміки, дослідженнях сонячних ефектів (в тому числі сонячного вітру), північного сяйва.

У 1939 році запропонував теорію геомагнітних бурь і північного сяйва, а також теорію динаміки плазми в Земний магнітосфері. Електричні заряди закручуються в магнітних полях і викликають рух електронів та іонів.

Застосування його досліджень в космічній науці включають:
пояснення радіаційних поясів Ван Аллена,
скорочення магнітного поля Землі під час магнітних бурь,
магнітосфера (захисна плазма, що закриває землю)
формування хвостів комет
формування сонячної системи
динаміка плазми в галактиці
фундаментальний характер Всесвіту

Уявлення Альвена грунтувалися на поглядах засновника магнитосферной фізики - Крістіана Біркеланда. В кінці XIX століття Біркеланд запропонував (грунтуючись на численних даних) що електричні струми, прямуючи вниз по магнітних полях Землі в атмосферу, викликають північне сяйво і полярні магнітні збурення.

Праці Альвена допомогли в розвитку прискорювачів заряджених частинок, керованого термоядерного синтезу, надзвукових польотів, ракетної техніки, атмосферного гальмування космічних апаратів.

Внесок Альвена в астрофізику: галактичні магнітні польові форми - космічний магнетизм (1937), ідентифікація нетеплового випромінювання (синхротронного випромінювання) від астрономічних об'єктів (1950).

У 1963 році вперше передбачив волокнисту структуру всесвіту в великих масштабах, грунтуючись на своєму досвіді по волокнистої природі плазми.

У його честь названі хвилі Альвена (низькочастотні гідромагнітні коливання плазми). Багато з його теорій про сонячну систему були перевірені вже 1980 році шляхом вимірювання магнітосфер комет і планет супутниками і зондами. Теорії Альвена отримали визнання тільки через два або три десятиліття після їх публікації. Також відомий за розвиток плазмової космології - нестандартної альтернативи великим вибуху. Вважається, що серед фізиків спостерігається недолік інформованості про деякі результати Альвена в галузі фізики плазми (наприклад опис плазми електричним полем, струми Біркеланда)

Запропонував космологічну теорію - модель Альвена - Клейна, яка альтернативна як космології теорії стаціонарного Всесвіту, так і теорії Великого вибуху. Гадав, що проблема з Великим вибухом полягає в тому, що астрофізики спробували екстраполювати походження Всесвіту з математичної теорії, отриманої на папері. Альтернативна концепція ґрунтувалася на ідеї «плазмової Всесвіту», яка була скептично сприйнята в науковому співтоваристві.

Автор книг «Космічна електродинаміка» (1950, рос. пер. 1952). «Еволюція Сонячної системи» (у співавторстві з Р. Арреніусом, 1976, рос. пер. 1979), «Космічна плазма» (1981).

Ганнес Альвен під псевдонімом Олоф Йоханнессон (Johannesson, Olof) писав фантастику. Єдиний художній твір вченого — їдкий сатирико-фантастичний роман «Сага про великий комп'ютер» [Sagan om den stora datamaskinin] (1966) — історія людської цивілізації, написана в далекому майбутньому досконалим комп'ютером; в міру читання книги стає зрозуміло, що людство на еволюційних сходах являє собою всього лише проміжну ланку від нерозумних тварин до істинно «розумних» машин

slava3500

595 років тому 30 травня 1423 р. народився Георг ПурбахГеорг фон Пурбах (нім. Georg von Peuerbach; 30 травня 1423, Пурбах біля Лінца — 4 квітня 1461, Відень) — австрійський астроном і математик, старший товариш і вчитель Реґіомонтана (від 1452). Першим у Західній Європі виклав птолемеєву теорію епіциклів. Автор посібника з астрономії, який користувався популярністю протягом двох сторіч.

Титульний лист «Епітоми Альмагеста Птолемея» Пурбаха—Реґіомонтана. Париж, 1496

Георг фон Пурбах вступив до Віденського університету навесні 1446 року, у доволі пізньому віці 23 роки. Видатні здібності дозволили йому через півтора роки стати бакалавром, двома роками пізніше — ліціенатом, у лютому 1453 — магістром. Його вчителем математики був, ймовірно, Йоганн Гмунден. Під час навчання Пурбах кілька років провів у Німеччині, Франції та Італії. Вивчав астрономію в Римі, Феррарі, Болоньї, Падуї (там 1448 року з ним познайомився Мартин Русин[2]). В Італії Пурбах познайомився з Миколою Кузанським і Джованні Б'янкіні. Повернувшись на батьківщину, Пурбах деякий час перебував у вельми скрутному матеріальному становищі, поки не став придворним астрологом. Незабаром, з 1450 посів посаду професора математики й астрономії Віденського університету, де читав лекції як з астрономії та математики, так і з гуманітарних предметів.

В 1453/54 році Пурбах прочитав свій перший курс з теорії руху планет. За змістом курс був викладом основ геоцентричної теорії Клавдія Птолемея. Вчення про прецесії викладалося тут не за «Альмагестом» Птолемея, а за «Сабейським зиджем» ал-Баттані. Лекції Пурбаха супроводжувалися демонстрацією креслень і схем, а також просторових моделей. Вони мали величезний успіх і багато разів переписувалися вручну — збереглися численні їхні копії. За цими лекціями Пурбах склав навчальний посібник, де першим в Західній Європі виклав птолемеєву теорію епіциклів. Реґіомонтан видав його 1472 року під назвою «Нова теорія планет» (Theoricae Novae Planetarum), після чого протягом майже двох століть він був одним з найпопулярніших посібників з астрономії: до 1653 його видано латиною не менше 60 разів, також видавався в перекладі іншими мовами.
У 1456—1461 роках разом з Реґіомонтаном виконав багато спостережень затемнень, комет та сонячних висот, під час яких було відзначено, що «Альфонсові таблиці» дають помилку в кілька градусів. Пурбах склав допоміжні таблиці для складання астрономічних щорічників, написав підручник арифметики «Веселий курс з алгоритму». Він склав також «Трактат про пропозиції Птолемея про синуси й хорди», в якому тригонометрія хорд Птолемея порівнювалася з тригонометрією синусів. До трактату додавалися таблиці синусів із кроком в 10' і радіусом тригонометричного кола 6000 одиниць. Пурбах приділяв велику увагу устрою сонячних годинників й астрономічних інструментів; результати цих занять він висвітлив у лекціях (1458) і в ряді рукописів.

1456 року Пурбах спостерігав велику комету, яка пізніше була ототожнена з кометою Галлея. У праці Пурбаха, присвяченій цим спостереженням, зроблено спробу визначити розміри комети та її віддалення від Землі. У своїх розрахунках Пурбах виходив з того, що комету слід віднести до «підмісячного світу». Він дійшов висновку, що відстань до комети перевищувала 1000 миль, а її розмір — 80 миль; втім, ці оцінки занадто грубі, тому що вони менші реальних розмірів у десятки й сотні тисяч разів.

Спільно з Реґіомонтаном працював над перекладом праць Клавдія Птолемея, в результаті чого 1473 року було опубліковано «Короткий виклад великого твору Птолемея». Пурбах спочатку мав у своєму розпорядженні текст «Альмагеста» Птолемея в перекладі Герарда Кремонського. Він поставив перед собою завдання підготувати скорочений текст цього твору, який можна було б застосовувати як навчальний посібник. Грецький текст «Альмагеста» йому надав кардинал Віссаріон. Цю працю Пурбах довів до VI книги, а завершив її Реґіомонтан. Опублікована вона була після смерті останнього (1496 року) у Венеції під назвою «Епітома Альмагеста Птолемея» (Epitome in Ptolemaei Almagestum).

Пурбах займався також астрономічними спостереженнями й виготовленням астрономічних інструментів. Зокрема, винайшов вимірювальний прилад (так званий геометричний квадрат), який, по суті, заміняв відсутні в той час таблиці тангенсів. Він розробив інструменти для визначення молодиків і повних місяців, інструмент для визначення висоти й декілька видів сонячного годинника, котрі широко застосовувалися до XVIII століття. 1451 року він сконструював годинник для собору Святого Стефана у Відні, який і зараз можна бачити на південному контрфорсі хорів.

На честь Пурбаха названо кратер на Місяці.

Сонячний годинник на південному боці собору Святого Стефана у Відні, сконструйований Пурбахом

SIDEROCRATOR

Про Пурбаха тут вже писали
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=27354.msg480174#msg480174

slava3500

Там была не круглая дата, да и было это 3 года назад. Впрочем могу этот пост и удалить, если кому-то не нравиться.

slava3500

140 лет назад 30 мая 1878г. родился Раймонд Смит Дуган (англ. Raymond Smith Dugan; 30 мая 1878, [en] — 31 августа 1940) — американский астроном.

Биография и карьера
Родился в Массачусетсе, учился в Амхерстском колледже с 1899 по 1902 годы, в 1905 году защитил докторскую диссертацию в Гейдельбергском университете.

Под руководством Макса Вольфа открыл 16 астероидов. Работал в Принстонском университете преподавателем (1905—1908), ассистентом (1908—1920) и профессором (с 1920). Был женат на Аннет Румфорд (Annete Rumford).

Он был одним из авторов двухтомного учебника по астрономии, который считался стандартным около 20 лет. Первый том — про Солнечную систему, а второй — про звездную астрономию и астрофизику.

Память
В его честь был назван астероид и кратер Дэган на Луне.

Открытые астероиды: 16
(497) Ива   4 ноября 1902
(503) Эвелин   19 января 1903
(506) Марион   17 февраля 1903
(507) Лаодика   19 февраля 1903
(508) Принстония   20 апреля 1903
(510) Мабелла   20 мая 1903
(511) Давида   30 мая 1903
(516) Амхерстия   20 сентября 1903
(517) Эдит   22 сентября 1903
(518) Халва   20 октября 1903
(519) Сильвания   20 октября 1903
(521) Бриксия   10 января 1904
(523) Ада   27 января 1904
(533) Сара   19 апреля 1904
(534) Нассовия   19 апреля 1904
(535) Монтегю   7 мая 1904

P.S. На украинском о нем ничего нет.

SIDEROCRATOR

Цитата: slava3500 від 29 Травня 2018, 23:11:28

Там была не круглая дата, да и было это 3 года назад. Впрочем могу этот пост и удалить, если кому-то не нравиться.

ну два роки назад читачі й дописувачі цієї гілки домовились уникати повторів і не писати про смерті
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=27354.msg509262#msg509262
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=27354.msg509293#msg509293
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=27354.msg509297#msg509297

Polaris

Цитата: slava3500 від 29 Травня 2018, 23:11:28

Там была не круглая дата, да и было это 3 года назад. Впрочем могу этот пост и удалить, если кому-то не нравиться.

Не потрібно видаляти, не всі бачили старий пост.

SIDEROCRATOR

Цитата: Polaris від 29 Травня 2018, 23:20:26

Цитата: slava3500 від 29 Травня 2018, 23:11:28
Там была не круглая дата, да и было это 3 года назад. Впрочем могу этот пост и удалить, если кому-то не нравиться.
Не потрібно видаляти, не всі бачили старий пост.

так можна ж погортати

і почитати

slava3500

Это верно. Но так можно договориться и о том, чтобы прочитать все 70 предыдущих страниц данного раздела.

slava3500

60 лет назад в 1958г. родился Марк Виллиам Буйе (англ. Marc William Buie; 1958) — крупный американский астроном и планетолог, первооткрыватель комет и астероидов, который работает в обсерватории Лоуэлла в Флагстафф (Аризона). В период 1997 по 2007 год им было обнаружено в общей сложности 887 астероидов, большинство из которых были открыты им самостоятельно и лишь 10 совместно с другими астрономами.

С 1988 по 1991 год он работал в Научном институте космического телескопа, где он сыграл ключевую роль в планировании и проведении первого планетарного наблюдения, когда-либо сделанных космическим телескопом Хаббла. Доктор Буйе стал сотрудником обсерватории Лоуэлла в 1991 году.

Плутон стал центральной темой исследования Буйе с 1983 года. Его первым результатом было доказательство, что метан наблюдаемый на Плутоне был на его поверхности, а не частью его атмосферы. С тех пор он проводил работы над картой альбедо поверхности, составлял карты Плутона и Харона, уточнением орбиты Харона и недавно открытых спутников, измерением структуры атмосферы, и другие измерения свойств поверхности Плутона и Харона, и это лишь некоторые из его областей работ. Он также является одним из со-открывателей новых лун Плутона: Никты и Гидры (Плутон II и Плутон III).

Он работал с командой Глубокого обзора эклиптики, которые были ответственны за открытие более 1000 транснептунных объектов. Участвует в проекте по поиску объектов в поясе Койпера, которые находится в пределах доступа для космического аппарата Новые горизонты после того, когда он проходит мимо Плутона.

В дополнение к своим исследованиям во всех аспектах Плутона и пояса Койпера, Буйе также работает в области изучения переходных объектов, таких как (2060) Хирон и (5145) Фол, а иногда и комет, так в рамках космической миссии Дип Импакт, который исследовал комету 9P/Темпеля. Он также изучает околоземные астероиды, чтобы попытаться понять больше об этих потенциально опасных наших соседях по Солнечной системе. Большинство из этих научно-исследовательских работ связаны с использованием телескопов Обсерватории Лоуэлла, а также дополнительно привлекались космические телескопы имени Хаббла и Спитцера. Он также активно участвует в развитии производства астрономических приборов: недавно было завершено создание инфракрасного спектрографа в сотрудничестве с Дэн Клеменс из Бостонского университета.
В знак признания его заслуг одному из астероидов было присвоено его имя (7553) Буйе (англ.).

P.S. На украинском о нем ничего нет, равно как и точной даты рождения, кроме года.

https://en.wikipedia.org/wiki/Marc_William_Buie

ChAS

Флуд почистив
Намагайтесь дотримуватись правил форуму

slava3500

60 лет назад 1 июня 1958г. родился Хироси Мори (яп. 森弘 Мори Хироси, 1 июня 1958) — японский астроном, первооткрыватель астероидов, который родился в городе Гёда, префектуры Сайтама[1]. Хироси Мори возглавляет обсерваторию Йории, в которой им совместно с Масару Араи, начиная с 1988 года, было открыто в общей сложности 45 астероидов[2].

Женат, имеет двоих детей и занимается производство оптических приборов.

В знак признания его заслуг одному из астероидов было присвоено его имя (19190) Мори Хироси
Открытые астероиды: 45
Все открытия сделаны совместно с Масару Араи
(3823) Йории   10 марта 1988
(3996) Фугаку   5 декабря 1988
(4262) 1989 CO   5 февраля 1989
4291 Kodaihasu   2 ноября 1989
(4495) 1988 VS   6 ноября 1988
(4901) 1988 VJ   3 ноября 1988
(5732) 1988 WC   29 ноября 1988
(5746) 1991 CK   5 февраля 1991
(5913) 1990 BU   21 января 1990
6299 Reizoutoyoko   5 декабря 1988
(6325) 1991 EA1   14 марта 1991
6380 Gardel   10 февраля 1988
(6638) 1989 CA   2 февраля 1989
(6703) 1988 CH   10 февраля 1988
(6704) 1988 CJ   10 февраля 1988
6709 Hiromiyuki   2 февраля 1989
(6823) 1988 ED1   12 марта 1988
(6900) 1988 XD1   2 декабря 1988
(7409) 1990 BS   21 января 1990
(7417) 1990 YE   19 декабря 1990
(7522) 1991 AJ   9 января 1991
(7570) 1989 CP   5 февраля 1989
(7576) 1990 BN   21 января 1990
(7643) 1988 VQ1   6 ноября 1988
(8484) 1988 VM2   10 ноября 1988
(8506) 1991 CN   5 февраля 1991
(9952) 1991 AK   9 января 1991
10776 Musashitomiyo   12 февраля 1991
(11038) 1989 EE1   8 марта 1989
(11515) 1991 CR1   12 февраля 1991
(12255) 1988 XR1   7 декабря 1988
(13017) 1988 FM   18 марта 1988
(15737) 1991 CL   5 февраля 1991
(16431) 1988 VH1   6 ноября 1988
(16432) 1988 VL2   10 ноября 1988
(16526) 1991 DC   17 февраля 1991
(19979) 1989 VJ   2 ноября 1989
(20001) 1991 CM   5 февраля 1991
(21017) 1988 VP   3 ноября 1988
(23479) 1991 CG   5 февраля 1991
(39537) 1990 VV2   12 ноября 1990
(43773) 1989 AJ   4 января 1989
(48436) 1989 VK   2 ноября 1989
(52269) 1988 CU   13 февраля 1988
(65677) 1989 EB1   1 марта 1989

На украинском о нем ничего нет.

slava3500

5 лет назад 1 июня 2013г. мимо Земли пролетел астероид 1998 QE2 с собственным спутником. От нашей планеты его отделяли меньше 6 миллионов километров. Огромное расстояние «сделало астероид абсолютно безопасным для землян». Специалисты же говорят, что гигант мог бы запросто уничтожить нашу планету. Астероид относят к околоземным, он был обнаружен 19 августа 1998 года астрономами из Массачусетского технологического института. Он имеет форму эллипса диаметром почти 3 километра. Это был самый близкий пролет астероида около Земли в ближайшие два столетия.
Подробнее: https://en.wikipedia.org/wiki/(285263)_1998_QE2

mpyat2

Цитата: slava3500 від 01 Червня 2018, 00:21:49

5 лет назад 1 июня 2013г. мимо Земли пролетел астероид 1998 QE2 с собственным спутником. От нашей планеты его отделяли меньше 6 миллионов километров. Огромное расстояние «сделало астероид абсолютно безопасным для землян». Специалисты же говорят, что гигант мог бы запросто уничтожить нашу планету. Астероид относят к околоземным, он был обнаружен 19 августа 1998 года астрономами из Массачусетского технологического института. Он имеет форму эллипса диаметром почти 3 километра. Это был самый близкий пролет астероида около Земли в ближайшие два столетия.
Подробнее: https://en.wikipedia.org/wiki/(285263)_1998_QE2

1) Не эллипса, а эллипсоида
2) Три километра -- не такой уж и гигант
3) Саму планету бы не уничтожил
4) "огромное расстояние" или "самый близкий пролет"? Вы там как-то определитель, что ли.

SP

Цитувати

Он имеет форму эллипса диаметром почти 3 километра.

Ни у эллипса, ни у эллипсоида нет диаметра.

Цитувати

Это был самый близкий пролет астероида около Земли в ближайшие два столетия.

Эту фразу можно понимать двояко. Не хватает слова "этого". А вообще астероиды могут пролетать гораздо ближе, в том числе на расстояние меньшее, чем радиус лунной орбиты, и мне не понятно, зачем данное "событие" постить в "день в истории астрономии" - никакой истории в этом нет.

Yvk

Достигайте консенсуса о содержимом в специальной теме, пожалуйста:

http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=43959.0

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213843 раз)