Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 220793 раз)

SIDEROCRATOR

327 років тому народився Еммануїл Сведенборг (29.I 1688 - 29.III 1772) Шведський вчений і філософ, член Шведської королівської АН (1740).
Наукові роботи Сведенборга з астрономії стосувалися різних питань, але основний внесок становлять його космологічні і космогонічні гіпотези та концепції, які він розробляв з 1722 і виклав у праці "Принципи природи" (1729-1734). В області космогонії Сонячної системи виходив з концепції вихрового Всесвіту Декарта. За Сведенборгом, планети сформувалися в результаті виникнення і поступового розвитку в Сонці вихору матерії, який, прискорюючись, розширювався під дією відцентрових сил. Ця ідея пізніше використовувалася в гіпотезах Ж. Бюффона, І. Канта, П. С. Лапласа. У космології його твердження зводилися до того, що всі явища і процеси в природі, незалежно від їхніх масштабів, підпорядковуються деяким загальним принципам. Так, Чумацький Шлях визначався як реально існуюча система зірок, утримуваних разом фізичними силами. Сведенборг одним з перших висловив ідею космічної ієрархії: існування складних систем, елементами яких є цілі "чумацькі шляхи", які в свою чергу складаються з зоряних скупчень, і т. Д. Незалежно і більш детально таку концепцію розвинув в 1761 І. Г. Ламберт. В одній з ранніх робіт (1718) прийшов до висновку, що періоди орбітального і осьового обертання планет, у тому числі Землі, поступово збільшуються (зростає тривалість року і доби). Пізніше на основі теорії приливної тертя до такого ж висновку прийшов Дж. Х. Дарвін.

Edward

SP : "…все, или ничего."
Подключаемся и добавляем

, устраняем "белые" пятна!
не, ну так нечестно…

SIDEROCRATOR

96 років тому 3 лютого 1919 р. помер американський астроном Едуард Чарлз Пікерінг (англ. Edward Charles Pickering; 19 липня 1846 — 3 лютого 1919)

Народився у Бостоні, старший брат астронома Вільяма Генрі Пікерінга. 1865 року закінчив Гарвардський університет. У 1865—1867 викладав математику в Гарварді, в 1867—1877 — професор фізики у Массачусетському технологічному інституті. З 1877 — директор Гарвардської обсерваторії, професор астрономії Гарвардського університету.

Був організатором і керівником робіт зі складання відомих фотометричних і спектральних каталогів Гарвардської обсерваторії. Удосконалив методику візуальної фотометрії (запропонував як стандарт використовувати зірки Північного Полярного ряду, встановив нуль-пункт шкали зоряних величин), сконструював меридіанний фотометр, в якому досліджувана зірка порівнюється за допомогою поляризаційного пристрою з Полярною зіркою. У 1880-х роках взявся до масового застосування фотографії; вперше почав застосовувати об'єктивну призму для масового фотографування спектрів зірок.

1884 видав каталог «Гарвардська фотометрія», що охоплював 4260 зір від північного полюсу світу до схилення −30°; 1908 року з'явилося друге видання цього каталогу, в якому Пікерінг переглянув величини зір, яскравіших 6,5m; 1913 видано зведений каталог, що охоплював усе зоряне небо. З двох мільйонів спостережень, потрібних для цієї роботи, більше половини було здійснено самим Пікерінгом. У 1886—1889 роках Пікерінг зі співробітниками склав «Дреперівскій каталог зоряних спектрів», що містить спектри 10 351 зір, яскравіших 8-ї величини зі схиленням північніше −25° (видано 1890 року). 1897 року додатково було видано каталог південних зір. Класифікацію, застосовану у цих каталогах, було розроблено в Гарвардській обсерваторії, вона застосовується і досі. Продовженням робіт, розпочатих Пікерінгом, стало створення його співробітницею Енні Джамп Кеннон фундаментального каталога Генрі Дрейпера (1918—1924), що містить спектри майже 400 000 зірок.

Великими є заслуги Пікерінга у вивченні змінних зір. 1880 року він створив першу математичну теорію зміни блиску Алголя і вперше вказав, що фотометрична крива блиску дає можливість визначити розміри компонентів. Розробив класифікацію змінних зір за типами, що послужила основою сучасної класифікації. Розробив інтерполяційний метод оцінок блиску зірок («метод Пікерінга»). 1889 року відкрив існування спектрально-подвійних зірок. Запровадив у Гарварді та на спостережній станції Гарвардської обсерваторії в Арекіпа (Перу) систематичне фотографічне патрулювання всього неба ширококутними камерами для пошуку і вивчення змінних зір. За часів Пікерінга в Гарвардській обсерваторії було відкрито 3435 змінних зір. Створив Американську асоціацію спостерігачів змінних зір, що об'єднує кваліфікованих аматорів астрономії.

SIDEROCRATOR

105 років тому 5 лютого 1910 р. народився німецький астроном Ніколаус Беньямін Ріхтер (1910 — 1980)
Народився в Нейштедтеле (нині - Нове-Мястечко, Польща), в 1929-1935 вчився в Геттінгенському і Лейпцизькому університетах. У 1935-1945 був асистентом у Бабельсбергській обсерваторії, в 1946-1947 працював у Берлінському університеті, в 1947-1960 - в Зоннебергській обсерваторії. З 1960 очолював Таутенбургську обсерваторію імені К. Шварцшильда (з 1965 - професор).

Основні праці в галузі фізики комет і позагалактичної астрономії.
Розвинув і застосував метод еквіденсіт для вивчення структури протяжних небесних об'єктів, зокрема комет.
Спільно з В. Хегнер склав ізофотометричний атлас комет (т. 1 1969, т. 2 1979).
Досліджував фотометричні властивості пилових частинок різних земних мінералів і порівняв їх з результатами спостережень міжпланетної речовини. Займався статистикою і фотометрією компактних галактик і позагалактичних блакитних об'єктів. Припустив, що багато з цих об'єктів є квазарами; згодом це підтвердилося спостереженнями червоного зміщення (red shift) ліній у їхніх спектрах. Автор книг «Статистика і фізика комет» (1954), «Природа комет» (1963).

SIDEROCRATOR

Сьогодні 77 років тому помер американський астроном Френсіс Ґледгейм Піз (1881 — 1938)
Народився в Кембриджі (штат Массачусетс), в 1901 закінчив Чиказький технологічний інститут. У 1901-1904 — оптик і спостерігач Єркської обсерваторії, з 1904 — співробітник обсерваторії Маунт-Вілсон.
Разом з Дж.В.Річі конструював все початкове обладнання обсерваторії Маунт-Вілсон, особливо велика його участь у створенні 100-дюймового телескопа; сконструював і побудував 50-футовий інтерферометр. Брав участь у розробці оптики та конструкції 200-дюймового рефлектора для обсерваторії Маунт-Паломар.
Астрономічні праці присвячені фотографуванню скупчень і туманностей, визначенню діаметрів зірок з допомогою інтерферометра. Тривалий час був асистентом А.Майкельсона, у 1920 виконав спільно з ним перше пряме вимірювання діаметра зірки (Бетельгейзе) за допомогою 20-футового інтерферометра, встановленого на 100-дюймовому рефлекторі; продовжив ці дослідження на 50-футовому інтерферометрі, виміряв діаметри кількох яскравих зірок. У 1916-1917 одним з перших виміряв променеві швидкості слабких галактик і визначив обертання галактик за допомогою спектрографа. У 1924-1928 і 1930 готував обладнання для експериментів А.Майкельсона з визначення швидкості світла. У 1929 повторив досвід Майкельсона—Морлі.
На його честь названо кратер на Місяці.

SIDEROCRATOR

191 рік тому 7 лютого 1824 р. народився Сер Вільям Хаґґінс (англ. Sir William Huggins; 1824 — 1910) — англійський астроном, член Лондонського королівського товариства (1865), його президент в 1900-1905.
Народився в Лондоні. Освіту здобув під керівництвом приватних викладачів.
У 1854 переїхав в Талсі-Хілл (поблизу Лондона), де в 1856 обладнав власну обсерваторію. Тут працював до кінця життя.
Один з піонерів астроспектроскопії. Почав регулярні заняття астрономією з спостережень планет (1858-1860).
Хаґґінс одним з перших оцінив значення відкритого Г. Р. Кірхгофом і Р. В. Бунзеном в 1859 методу спектрального аналізу для вивчення небесних тіл; сконструював спектроскоп і почав спостереження зоряних спектрів на 8-дюймовому телескопі.
Після великих спостережень лабораторних і зоряних спектрів показав у 1863, що яскраві зірки мають подібне з Сонцем будову і що їхнє спостережуване випромінювання випускається гарячою речовиною і проходить через вищерозміщені шари поглинаючих газів.
У 1864 вперше спостерігав спектри світлих туманностей, які складалися з окремих емісійних ліній, і тим самим довів, що ці туманності є газовими. Виконав перші спектроскопічні спостереження нової зірки — Нової Північної Корони 1866 — і виявив існування навколо неї газової оболонки, що світиться. Спостерігав спектри трьох комет і показав, що вони містять смуги, що належать вуглецю і його сполукам. Одним з перших використав принцип Доплера—Фізо для визначення променевих швидкостей зірок по зрушенню ліній поглинання в їхніх спектрах. У 1868 виміряв променеву швидкість Сіріуса.
Починаючи з 1875 виконав численні фотографічні спектральні спостереження зірок, планет, Місяця; удосконалив методику астрофотографії.
Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1901), президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1876-1878).
Премії Паризької АН, Королівська медаль Лондонського королівського товариства (1866), дві медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1867, 1885), медаль Румфорда (1880) та медаль Коплі (1898) Лондонського королівського товариства.

astrOleg

8 лютого 1856 року французький астроном Жан Шикорнак виявив астероід (39)Летиція.

Edward

Цитата: astrOleg від 08 Лютого 2015, 07:11:42

8 лютого 1856 року французький астроном Жан Шикорнак виявив астероід (39)Летиція.

Тiльки мабуть Лютецiя.

M_M

39 Летиція

Edward

Цитата: M_M від 08 Лютого 2015, 10:30:32

39 Летиція

знiмаю капелюха

SIDEROCRATOR

396 років тому інквізицією був спалений Джуліо Ваніні (1585 - 9. II 1619) - італійський філософ-матеріаліст, прихильник вчення Коперника.
Життя Ваніні багато в чому нагадує життя його сучасника Д. Бруно. Багато років поневірявся по містах Європи, виступаючи з лекціями, в яких активно пропагував геліоцентричне вчення Коперника, захищав ідеї Бруно.
У своїй праці «Про дивовижні таємниці природи - цариці й богині смертних» (1616) стверджував, що світ єдиний і вічний, що у Всесвіті все знаходиться в безперервному русі, підкоряючись своїм законам. В якості аргументів використовував відкриття Галілея які неможливо було заперечити.
За боротьбу зі схоластикою і релігією, поширення атеїстичних поглядів, гарячу підтримку вчення Коперника та популяризацію відкриттів Галілея був заарештований і засуджений до страти. Після того як кати відсікли йому язик, був живцем спалений на багатті.

astrOleg

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 09 Лютого 2015, 20:10:42

був заарештований і засуджений до страти. Після того як кати відсікли йому язик, був живцем спалений на багатті.

Тільки уявити, скільки нормальних,розумних,ініціативних, здравамислячих, і просто красивих людей знищили ці шакали-попи інквізитори. Читав навіть таку думку, мов чому у Зах.Європі так мало красивих жінок. Тому що їх свого часу винищила інквізиція.Логіка тверда, як молот первісної людини - проміняла у диявола свою душу на вроду.

SIDEROCRATOR

Цитата: astrOleg від 10 Лютого 2015, 12:07:23

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 09 Лютого 2015, 20:10:42
був заарештований і засуджений до страти. Після того як кати відсікли йому язик, був живцем спалений на багатті.
Тільки уявити, скільки нормальних,розумних,ініціативних, здравамислячих, і просто красивих людей знищили ці шакали-попи інквізитори. Читав навіть таку думку, мов чому у Зах.Європі так мало красивих жінок. Тому що їх свого часу винищила інквізиція.Логіка тверда, як молот первісної людини - проміняла у диявола свою душу на вроду.

А чому дивуватися? в розумінні людини середньовіччя все що гарне - те сатанинське. така ідеологія була закладена ще з часів пізньої Римської імперії ( кін 4 ст. н. е.) коли християни фанатики нищили античні храми та статуї. Видатну жінку астронома Гіпатію було забито камінням у 415 р. а пізніще почали використовувати спалення послуговуючись догмою про пекельний вогонь та очищення від гріхів.
До речі Галілея ждала така ж доля. Але той зрозумів своє становище і публічно відрікся, чого в свій час не зробили Бруно та Ваніні

SIDEROCRATOR

365 років тому (11 лютого 1650 р.) помер Рене ДЕКАРТ (1596 - 1650)Французький філософ, математик, фізик.

Декарт поклав початок аналітичної геометрії, створив метод координат, значно поліпшив символіку позначень в математиці. Ввів поняття змінної величини, або функції. Його твір "Геометрія" (1637) справила великий вплив на розвиток математики. В астрономії відомий як автор космогонічної гіпотези - теорії вихорів, яка протягом деякого часу змагалася з теорією всесвітнього тяжіння. Вважав, що Сонце (як і решта зірок) оточене ефірною речовиною, яка поширюється на великі відстані по всіх напрямках. Обертаючись, Сонце приводить в обертальний рух прилеглі області цієї речовини, потім вони, в свою чергу, передають його наступним областям, так що, нарешті, вся маса приходить в обертання. У цьому ефірному вихорі мчать планети навколо Сонця. Однак Декарт не зміг сформулювати закони планетних рухів, тому його гіпотеза не отримала подальшого розвитку.

Філософське вчення Декарта на противагу середньовічним поглядам грунтувалося на уявленні про безмежності і однорідності світової матерії (простору), яка не має порожнеч і нескінченно ділена.

Edward

За легендою Рене запропонував власну координатну систему пiсля бiйки дворян у театрi. Вiн щоб запобiгти мордобою запропонував квитки де було вказано ряд i мiсце у ньому.

Так уперше запрацювала Декартова система координат

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 11 Лютого 2015, 21:06:59

За легендою Рене запропонував власну координатну систему пiсля бiйки дворян у театрi. Вiн щоб запобiгти мордобою запропонував квитки де було вказано ряд i мiсце у ньому. Так уперше запрацювала Декартова система координат

знайшла своє практичне застосування

приходячи в театр ми опиняємось в декартовій системі координат

SIDEROCRATOR

163 роки тому 13 лютого 1852 р. народився Джон Людвіґ Еміль Дреєр

Дреєр народився і виріс у Копенгагені. У віці 22 років він залишив Данію і вирушив до Ірландії, щоб працювати помічником Лоуренса Парсонса, сина і спадкоємця Вільяма Парсонса, третього лорда Росса, який побудував телескоп «Парсонстаунський левіафан».
1878 року він перейшов до Дунсінкської обсерваторії, а 1882 року — до обсерваторії в місті Арма, де працював директором до 1916 року.

Основні наукові роботи належать до зоряної астрономії і історії астрономії.

Склав відомий «Новий загальний каталог туманностей і зоряних скупчень» (NGC), опублікований 1888 року, і доповнення до нього — IC-I (1895) і IC-II (1908).

Написав книгу-біографію Тихо Браге і дослідження історії вивчення Сонячної системи від VI ст. до н.е. до створення геліоцентричної системи світу. Великою заслугою Дреєра є підготовка до друку і видання праць Вільяма Гершеля та Тихо Браге.

Президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1923-1924).

Його головною роботою зазвичай вважають Новий загальний каталог туманностей і скупчень зірок, які він упорядкував 1888 року і надалі розширив двома індексними каталогами (IC-I — 1895 року, та IC-II — 1908). Остаточний каталог містить понад 13 000 об'єктів, він і досі використовується астрономами.
1916 року Дреєр отримав золоту медаль Королівського астрономічного товариства. Один із місячних кратерів названо на його честь.

SIDEROCRATOR

228 років тому помер хорватсько-італійський учений (фізик, математик, астроном) Руджер Иосип Бошкович (серб. Руђер Јосип Бошковић; 1711, Рагуза ( Дубровник) — 1787, Мілан)
1740 році був прийнятий в Орден єзуїтів і почав викладати в Римській колегії математику. У 1744 закінчив курс богослов'я і був висвячений на священика. За поетичні твори на латині Бошкович був прийнятий в Академію Аркадії (1744). У 1760 обраний почесним членом Петербурзької академії наук. У 1764 році отримав місце професора оптики та астрономії в Міланському університеті. Тоді ж він взяв участь у проектуванні та будівництві Брерської астрономічної обсерваторії; згодом він керував нею разом з Жозефом Лагранжем.
У 1774 році його запросили в Париж на посаду директора з оптики Військово-морського міністерства. Проте розбіжності з Лапласом змусили його повернутися в Мілан, де він займався виданням своїх праць з оптики й астрономії.

Бошкович одним з перших в континентальній Європі прийняв теорію всесвітнього тяжіння Ньютона і запропонував варіант динамічного синтезу теорії Ньютона з поглядами Лейбніца.
Підсумком його діяльності з вимірювання форми і розмірів Землі стало створення нової дисципліни - геодезії. Застосовуючи астрономічні методи, він виміряв довжину одного градуса по меридіану і показав, що форма Землі відмінна від еліпсоїда обертання (він запропонував термін геоїд, який використовується й досі). У галузі астрономії опублікував роботи про методи визначення обертання Сонця по трьом спостереженнями однієї плями (1736); про проблему проходження Меркурія по диску Сонця і пов'язаних з нею завданнях сферичної тригонометрії (1737); про полярні сяйва (1738); про новий мікрометр для визначення взаємного положення двох зірок (1739); про річні аберації зірок, про визначення точності астрономічних спостережень (1742); про природу комет і методи визначення еліптичної орбіти (1749); про взаємні збурення Юпітера і Сатурна (1756).

Роботи також присвячені фізиці, астрономії, геодезії, механіці, математиці. Займався також гідротехніки (розробив плани регулювання течії річок Тібру і Ністор), археологією, античною літературою.

Займався також вдосконаленням об'єктивів телескопів, створенням оптичних інструментів. У 1739 критично переглянув результати вимірювань довжини меридіана з метою визначення форми Землі. У 1750-55 роках провів вимір дуги меридіана завдовжки 2 ° між Римом і Ріміні, застосувавши при цьому власні високоточні методи зйомки. За розробленими Бошковичем планами були здійснені вимірювання довжини градуса в інших місцях.

Крім того, він займався громадянською інженерією та архітектурою. Йому належить проект нової Ватиканської обсерваторії, реалізований тільки в XX столітті.

Головна праця Бошковича: «Теорія натуральної філософії, приведена до єдиного закону сил, існуючих в природі» (1758).

SIDEROCRATOR

Також у цей день народився польський астроном і математик, член Академії наук в Кракові (1922), почесний член Польської АН. Тадеуш Банахевич (пол. Tadeusz Banachiewicz; 13 лютого 1882 – 17 листопада 1954) —
У 1904 закінчив Варшавський університет і був залишений при ньому для підготовки до професорського звання. Стажувався в Геттінгені уК.Шварцшильда і в Пулкові у О.А.Баклунда. У 1908-1909 працював в обсерваторії Варшавського університету, в 1910-1915 - в обсерваторії ім. В.П.Енгельгардта під Казанню, в 1915-1918-в Юр'ївському університеті (у 1918 - директор університетської обсерваторії). У 1918 повернувся до Польщі. Викладав геодезію у Варшавській вищій політехнічній школі, з 1919 — завідувач кафедрою астрономії Ягеллонського університету в Кракові і директор університетської обсерваторії (на цій посаді залишався до кінця життя).
Основні наукові роботи відносяться до астрономії, небесної механіки, математики, геодезії. Розробляв питання неєдиності рішень при визначенні орбіт планет і комет із спостережень. Розвинув і удосконалив методи Гауса і Ольберса визначення параболічних і еліптичних орбіт. Для спрощення математичних розрахунків в небесній механіці і геодезії ввів матриці — «краковіани», за допомогою яких знайшов рішення загальної задачі сферичної полігонометрії. Розробив новий метод прогнозу покриттів зірок Місяцем. У Енгельгардтовській обсерваторії виконав за допомогою геліометра низку спостережень фізичної лібрації Місяця, що дали цінний матеріал для визначення співробітниками обсерваторії постійної лібрації. У обсерваторії в Кракові організував систематичні дослідження змінних зірок. За його ініціативою в Бескідах (Карпати) була створена астрономічна станція для спостереження затменних змінних зірок. Запропонував використовувати повні сонячні затемнення для «місячної тріангуляції» — геодезичного зв'язку віддалених пунктів на поверхні Землі. Автор робіт, присвячених теорії атмосферної рефракції, вивченню затемнень, погрішностям в астрономічних і геодезичних вимірюваннях, а також підручників з астрономії. Заснував журнал «Acta Astronomica».
Один із засновників Польського астрономічного товариства і його президент протягом багатьох років. Віце-президент Міжнародного астрономічного союзу (1932-1938).

angelsky

15 февраля 1564 родился Галилей.
http://www.konchalovsky.ru/works/docfilms/remember/galilej

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 220793 раз)