Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
27 Лютого 2025, 08:08:24

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[rgb]

Дякую, але не знаю чи найду цей труд.

[SIDEROCRATOR]

Дякую, але не знаю чи найду цей труд.

Він є в гугл бук, але все одно він для Вас мовчатиме, бо написаний латиною

[SIDEROCRATOR]

А де про це можна прочитати?

Також про це є згадки у Східно Римського вченого-енциклопедиста Нікіфора Грігори, де йдеться про якогось грецького ювеліра Сінезія з Гераклеї котрий "досяг небаченого мистецтва у виготовленні збільшувальних кристалів" і застосовував для поліровки суміш із колофонської смоли та оливкової олії, завдяки чому лінзи вигодили чисто виполірувані.
Також він  ссилавсь на невідоме нам джерело 1 ст. н е. в якому описувався прилад дуже подібний до телескопа, Юлій Цезар перед висадкою в Британії оглядав з його допомогою берег шукаючи краще місце для висадки.

На це ж джерело посилався і Франческо Фонтана у праці Novae Celestium rerum (1646) де зазначав що телескоп був відомий грекам так як в Демосфена є детальний опис гір на Місяці.

Подякували

1 :Slava80

[rgb]

Я зацiкавився цим питанням тому що вважаеться, що сэр Исаак Ньютон першим на смолi почав полiрувати.

[SIDEROCRATOR]

Я зацiкавився цим питанням тому що вважаеться, що сэр Исаак Ньютон першим на смолi почав полiрувати.

Ні, не перший, це вже робили й де нього

[SIDEROCRATOR]

А де про це можна прочитати?

Hieronimus Sirturis
Telescopium siue ars pirficiendi novum. 1618
Розділ De ars politur (про мистецтво поліровки)

А ось і сторінка з описом підготовки смоли та рекомендації до поліровки
підрозділ rationes distorum (причини відставань)
"отож коли все буде підготовлено, смола має бути розтоплена і проціджена. треба бути уважним,... бо інколи домішки можуть лишити на склі слід, який не відмиється і  поверхня скла буде попсована...
Смола не повинна бути дуже холодна тверда, бо тоді скло може відірватися від рукоятки, коли ж  смола тепла то полірування йде добре і поверхня скла швидко стає блискучою"

очевидно, що під час поліровки лінзи прилипали до смоли і відривалися від рукоятки

[rgb]

Так, насправдi, цей метод доньютонiвський. Щиро Вам дякую. А то в мене явний "пробел" в цьому питаннi i про цей "пробел" я навiть i не здогадувався.Був впевнений, що отут все ясно.

[SIDEROCRATOR]

Так, насправдi, цей метод доньютонiвський. Щиро Вам дякую. А то в мене явний "пробел" в цьому питаннi i про цей "пробел" я навiть i не здогадувався.Був впевнений, що отут все ясно.

Якщо все буде ок, після карантину мені пришлють фотокопію одного візантійського  трактату з оптики за 11 ст. Там теж буде інф про виробництво лінз і про методи іх поліровки

[rgb]

Було б цiкаво глянуть.

[SIDEROCRATOR]

12 квітня 1961 року відбувся перший політ людини у відкритий космос.

[Edward]

 

[slava3500]

Чи не підкажете, а де встановлено цей пам'ятник?

[Edward]

Чи не підкажете, а де встановлено цей пам'ятник?

Рязань(но не точно)

[SIDEROCRATOR]

Булоб смішно, якби не було так сумно

[rgb]

"Вони" мали на увазi, що головою поiхали?

[SIDEROCRATOR]

"Вони" мали на увазi, що головою поiхали?

cудя з картинки то так

[Edward]

Пам'ятник загиблим космонавтам...

[SIDEROCRATOR]

Пам'ятник загиблим космонавтам...

памятник угроханій космічній галузі

[SIDEROCRATOR]

12 квітня 1851 р. народився Е́двард Во́лтер Ма́ундер (Edward Walter Maunder;  1851 — 1928) — англійський астроном, який здобув популярність завдяки роботам, присвяченим вивченню сонячної активності. Відкритий ним період довготривалого зменшення кількості сонячних плям дістав назву Мінімум Маундера.

Народився 12 квітня 1851. Здобув освіту в Юніверсіті-коледжі і Кінгз-коледжі в Лондоні. З 1873 працював в Гринвіцькій обсерваторії. Проводив фотографічні спостереження Сонця, вивчав плями, обертання Сонця і його зв'язок з геомагнітними збуреннями. Зібрав докази про існування періоду дуже низької активності Сонця між 1645 і 1715, коли на його диску майже не було плям (так званий «маундерів мінімум»). Хоча сонячні плями були відкриті в 1610 і систематично спостерігалися навіть в найперші, примітивні телескопи, в період маундерівського мінімуму було лише декілька повідомлень про їхню появу, і щоразу досвідчені спостерігачі сприймали це як рідкісну подію. Бували періоди в декілька років, коли не з'являлося жодної плями. Після 1715 їхня кількість знов зросла. Цікаво, що в цей же час спостерігалися сильні холоди: період з 1550 до 1850 відомий як Малий льодовиковий період в Європі. Правда, поки немає доказів його фізичного зв'язку з маундерівськім мінімумом сонячної активності.

Маундер вивчав також ефект систематичного переміщення ділянки формування сонячних плям з середніх широт Сонця до його низьких широт протягом кожного циклу активності Сонця (близько 11 років). Міграцію місць народження плям по широті відмітив ще Х.Шейнер (1575–1650), описав Р.К.Керрінгтон (1826–1875), детально прослідкували Р.Вольф (1816–1893) і Г.Шперер (1822–1895), а сама закономірність зміни широти сонячних плям з фазою сонячного циклу відома як «закон Шперера». У 1904 Маундер опублікував важливу діаграму («метелик Маундера»), що виявляє міграцію сонячних плям по широті протягом сонячного циклу.

Маундер також спектроскопічно досліджував планети, комети, нові зірки, туманності. Організував Британську астрономічну асоціацію, очолював в ній секцію Марса; вважав, що марсіанські канали утворені випадковими, не зв'язаними між собою дрібними деталями на поверхні. Багато займався популяризацією астрономії і разом з дружиною, астрономом Ені Маундер, вів щомісячну астрономічну сторінку в газеті «Дейлі ньюс». Автор книг «Королівська Гринвіцька обсерваторія» (1900), «Астрономія без телескопа» і «Астрономія Біблії» (1908).

Подякували

3 :Edward, UKBB, serhio_67

[SIDEROCRATOR]

13 квітня 1597 р. народився видатний італійський астроном Джованні Баттіста Годіерна (1597-1660). за 130 років до Ш. Мессьє почав дослідження небулярних абєктів та зробив спробу їх класифікації. Одним з перших на основі телескопічних спостережень висловив думку про крупномаштабну структуру Всесвіту.

Найвидатнішою його працею є трактат «De systemate orbis cometici; deque admirandis coelicharacteribus» (1654) («Систематика світу комет та дивовижні об’єкти на небі»). За іронією долі, революційна космологічна праця, яка на сотню років випереджала його час і могла здійснити переворот в астрономії, майже протягом 330 років залишалася в небутті, допоки не була виявлена знову в 1985 р. італійськими вченими.

Особливий інтерес становить друга половина трактату («Про дивовижні небесні об’єкти»), присвячена вивченнютуманних об’єктів. Вона поділена на чотири частини.

В першій частині Годіерна на основі спостережень наводить власну класифікацію туманних об’єктів, яка є і на сьогодні напрочуд сучасною. Так, він вважав що туманності складаються з великої кількості зір.

Класифікація туманностей Годіерни базувалася на потужності та роздільній здатності його телескопа. Так, ним в результаті спостережень було виділено три основні типи: «Luminosae» (Астеризми (зоряні скупчення видимі неозброєним оком, як група з кількох зірок), Nebulosa (Туманності (видимі неозброєним оком як туманні хмарки і розділяються на зорі в телескоп) і Оcculta (Неясні (складаються з далеких і слабких зірок і не розділяються на зорі в телескоп).

Другий і третій розділи праці присвячені поділу туманностей по групах відповідно до поставленої класифікації.
До першої групи автор відніс Плеяди, Гіади, Скупчення Волосся Вероніки, астеризм ά Персея, туманність М 42 з трапецією, астеризм λ φ1 φ2 Оріона, ζ1 ζ2 Скорпіона та розсіяне скупчення NGC 6231, а також астеризм в сузір’ї Водолія. При цьому автор вказує й кількість зірок яку йому вдалось побачити в скупченнях. Майже всі астеризми зображено на гравюрах, серед яких є й перший відомий на сьогодні малюнок Туманності Оріона.

Туманність Оріона за спостереженнями Годіерни (розмішена горизонтально прим. авт.)
У другому розділі міститься перелік Nebulosae. До них автор відніс 20 об’єктів: розсіяні зоряні скупчення Ясла (М44 в сузір’ї Рака), М6 і M7 (сузір’я Скорпіона), NGC869 i NGC884 (χ та h Персея), М34 (сузір’я Персея); астеризм ν1 і ν2, скупчення NGC6530 (зорі які входять в склад дифузної туманності «Лагуна») i NGC6523 в сузір’ї Стрільця, розсіяні скупчення М36, M37, M38 у сузір’ї Візничого, скупчення Аль-Суфі (астеризм Сr399 «Вішалка») у сузір’ї Лисички, кульове скупчення М92 (автор описує її, як туманність «в лівій нозі Геркулеса»)  астеризм ξ1 і ξ2 у сузір’ї Козорога, астеризм ν1, ν2, π та розсіяні скупчення М47 у сузір’ї Корми, М41 у сузір’ї Великого Пса, та NGC2169 і NGC2175 у сузір’ї Оріона. Сюди автор також відніс і опис галактики М33 в сузір’ї Трикутника. Варто також зазначити, що одні об’єкти мають і опис, і відповідну ілюстрацію, а деякі представлені лише ілюстрацією або згадкою в тексті. Також у списку є об’єкти з незрозумілим, розпливчатим описом. Зокрема, Годіерна згадує про туманності в Ерідані, Рибах,  біля окремих зір Плеяд і Гіад і про туманність між сузір’ями Зайця та Голуба, яка асоціюється з кульовим скупченням М79Варто також зазначити, що деякі об’єкти мають і опис і відповідну ілюстрацію, а деякі представлені однобоко – або лише ілюстрацією, або лише згадкою в тексті.

 Також у списку є і об’єкти з незрозумілим описом, зокрема Годіерна згадує про туманності біля окремих зірок Плеяд і Гіад та  ά Лебедя.
Третя частина присвячена неясним об’єктам (Occulta). Тут Годіерна, спочатку перелічивши подібні об’єкти в каталозі Птолемея, відзначає що в більшості випадків це просто тісні зоряні пари, видимі як туманності для неозброєного ока. До списку неясних об’єктів автор вніс і туманність М 31.

Завершується трактат розділом «Problemata nonnulla» («Невирішені проблеми»), в якому автор підводить висновки та викладає свої погляди на світобудову, які є напрочуд сучасними. Тут він розвиває висловлену на початку праці думку про те, що за результатами його власних спостережень майже всі виявлені ним туманні об’єкти лежать в зоні Чумацького шляху, або недалеко від нього і тому є не чим іншим, як його частинами.

За припущенням Годіерни, усі туманності складаються із зір. А те, що йому не вдалося поділити окремі об’єкти на зорі, пов’язано з малою потужністю його телескопа та значною віддаленістю цих об’єктів. Також він висловив думку, що з більш потужним телескопом удасться поділити на зорі і туманність Андромеди, й інші туманності. На його думку, зорі світять подібно до Сонця на незчисленних відстанях одна від одної і на різних відстанях від Землі, але вони були впорядковані в різних кількостях і на різних відстанях подібно до того, як довкола Сонця планети обертаються на різних відстанях і по різних орбітах. Це вже є свідченням того, що Годіерна розумів недосконалість тогочасної моделі світобудови та усвідомлював великомасштабну структуру Всесвіту.

Годіерна висловив думку, що яскравість зорі не може бути критерієм для того, щоб уважати її менш віддаленою чи більш віддаленою від спостерігача Такі ідеї були надзвичайно прогресивними для доби Годіерни, коли вчення Коперника тільки несміливо торувало собі шлях до визнання, коли Церква ще вперто обстоювала закостенілу систему світобудови Птолемея, а більшість астрономів ще вірила у «сферу нерухомих зір».

Цікавими є міркування вченого щодо виникнення зір. Місцями їхнього формування астроном уважав туманні скупчення світлових згустків «первородного світла» («Lux primogenita»), де, на його думку, народжувалися зорі. Після виникнення нова зоря залишала такий згусток. Також Годіерну цікавило й те, чому яскраві зорі світять поодинці, а слабкі збиваються в скупчення. Крім того, за припущенням ученого, слабкі зорі Гіад, Плеяд та Ясел притягувалися одна до одної.

Насамкінець Годіерна доходить цілком логічного висновку:Якби ми знаходилися в центрі Всесвіту, то зорі були б упорядковані, а неупорядкований вигляд зір і туманностей може бути пов’язаним лише з тим, що ми спостерігаємо їх з неправильної позиції — тобто, ми не знаходимося в центрі Всесвіту 

Отже, можна дійти висновку, що Джованні Годієрна випередив у дослідженні туманностей провідних астрономів XVIII ст. Ш. Мессьє та В. Гершеля, розпочавши свої дослідження майже на 130 років раніше. Він був одним з перших, хто усвідомив великомасштабну структуру Всесвіту, водночас піддавши сумніву геоцентричну теорію, і першим надав чіткі докази того, що ні Земля, ні Сонце не є центрами Всесвіту.

Подякували

3 :Edward, Slava80, UKBB