Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 221742 раз)

SIDEROCRATOR

Отут є кілька фото комети зроблених С. Наумовим
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=42970.msg560721#msg560721

Edward

Ось ще комета Х-Б, знята у нас на обсерваторii на майданчику бiля 10" рефрактора(тодi саме ми знiмали з нього об'ективи на переробку). Тодi в крайньому павiльонi стояв саморобний 114мм рефрактор, що зараз на Лiвому березi у СЮТ. (Зенiт+ Юпiтер (на повну дiрку) + кольорова плiвка 100 одиниць, десь так, точно не пам'ятаю)

SIDEROCRATOR

3 серпня 1596 р. німецький астроном Давид Фабриціус відкрив першу змінну зорю омікрон Кита (o Ceti), якої раніше не було видно і яка незабаром зникла. Це було першим спостереженням зоряної змінності. 1609 року Байєр вніс цю зірку до свого атласу зоряного неба і позначив як ο-Ceti. Ян Гевелій систематично спостерігав зірку з 1659 до 1682 року і дав їй сучасну назву. У 1639 голландський астроном І.Гольварда встановив періодичний характер зміни блиску цієї зірки. Досить незвичайна поведінка Міри згодом дала назву цілому класу зір із подібними коливаннями блиску — міриди. В інфрачервоному діапазоні коливання блиску набагато менші і становлять лише близько двох зоряних величин.

slava3500

Не сразу заметил обсуждение темы про комету Х-Б. Начал ее наблюдать примерно в апреле 1996г, когда при блеске 7m объект был обнаружен в Весах на окраине города в мой 110мм "Мицар". Наибольшее число наблюдений сделал в феврале-марте-апреле. В максимуме на протяжении нескольких дней видел комету невоор. глазом с 2 длинными хвостами длиною 25 и 15грд. как объект минус 0.8m! Всего было сделано порядка 50-ти оценок в том числе и 1 цветное фото!
Это самая яркая и эффектная из наблюдавшихся мною 84 комет, после Хиакутаке и C/2011 L4 (PANSTARRS) 2012-2013гг.
Пишу по памяти, т.к. журнал наблюдений за тот период не под рукой.

SIDEROCRATOR

Цитата: slava3500 від 03 Серпня 2020, 15:16:29

Не сразу заметил обсуждение темы про комету Х-Б. Начал ее наблюдать примерно в апреле 1996г, когда при блеске 7m объект был обнаружен в Весах на окраине города в мой 110мм "Мицар". Наибольшее число наблюдений сделал в феврале-марте-апреле. В максимуме на протяжении нескольких дней видел комету невоор. глазом с 2 длинными хвостами длиною 25 и 15грд. как объект минус 0.8m! Всего было сделано порядка 50-ти оценок в том числе и 1 цветное фото!
Это самая яркая и эффектная из наблюдавшихся мною 84 комет, после Хиакутаке и C/2011 L4 (PANSTARRS) 2012-2013гг.
Пишу по памяти, т.к. журнал наблюдений за тот период не под рукой.

А кольорове фото збереглось?

slava3500

Так було. Ще кілька років тому бачив його в альбомі.

SIDEROCRATOR

Цитата: slava3500 від 03 Серпня 2020, 17:03:08

Так було. Ще кілька років тому бачив його в альбомі.

так викладай, цікаво буде глянуть

slava3500

Сьогодні на роботі відсканував.
Знято на камеру "Зеніт ЕТ" з "Геліос 44". Ручне гидирование 10 хвилин за допомогою телескопа "Міцар".

SIDEROCRATOR

SIDEROCRATOR

235 років тому 21 серпня 1785 р. народився англійський астроном Джордж Бішоп (George Bishop 1785-1861).

Джордж Бішоп був відомий як лондонський пивовар і голова найбільшої винної мануфактури Великобританії. У 1836на зібрані кошти він організував особисту обсерваторію біля свого будинку, «Південної вілли», в Риджентс-парку . Обсерваторія була оснащена 7-дюймовим телескопом-рефрактором системи Доллонда, одним з кращих телескопів того часу.

Обсерваторія Бішопа
Для спостережень у своїй обсерваторії Бішоп привертав найбільш кваліфікованих астрономів. У 1844 - 1854 обсерваторією керував Д.Хайнд , крім того, в обсерваторії працювали Едуард Фогель (1851-53), Альберт Марч(1853-55), Чарльз Джордж Телмедж (1860-61), Норман Погсон (спостерігач змінних зірок, 1850-51) і відомий відкривач подвійних зірок Вільям Руттер Дейвз (1839-44). В обсерваторії Бішопа було відкрито 11 астероїдів (10 з них відкрив Д.Хайнд і один - А.Марч). Під керівництвом Бішопа були зроблені карти екліптики, де показані зірки в смузі шириною 6 градусів від екліптики.

У 1848 році за заслуги в астрономії Бішоп був нагороджений пам'ятною медаллю Королівського астрономічного товариства. У 1857-1859 роках Бішоп був його президентом.

SIDEROCRATOR

100 років тому 22 серпня 1920 р. нарродився видатний український астроном Олександр Кузьмович Осипов (1920-2004)

Народився О. К. Осипов 22 серпня 1920 р. у м. Тюкалінськ Омської області (РРФСР) у родині службовця. Його батько, Кузьма Олександрович Осипов, юрист за фахом, працював у Свердловській колегії адвокатів, мати, Марія Олександрівна, була домогосподаркою. О. К. Осипов мав ще сестру Олену (1922—1997) та брата Юрія (1924—1993). Сестра стала бібліотекарем, брат — відомим у Свердловську юристом. З 1924 р. сім’я Осипових мешкала у м. Тюмень (там О. К. Осипов здобув середню освіту), а в липні 1938 р. переїхала у Свердловськ.

Того ж року О. К. Осипов вступив на фізико-математичний факультет Свердловського університету (тепер Уральський державний університет ім. О. М. Горького). Через тривалу хворобу протягом 1939 р. він був змушений повторно пройти 2-й курс навчання, тому закінчив університет за спеціальністю астрономія у січні 1944 р. У 1943—1944 рр., ще бувши студентом, О. К. Осипов працював як лаборант на кафедрі астрономії та служби часу Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга (Москва), який під час війни перебував у Свердловську в евакуації. Після закінчення університету О. К. Осипов був зарахований на кафедру як старший лаборант. Навесні 1945 р. О. К. Осипов вступив до аспірантури на кафедру астрономії Свердловського університету, але до занять не приступив, бо його науковий керівник проф. А. О. Яковкін (1887—1974), за розпорядженням Міністерства вищої освіти, був відряджений на роботу в Київський державний університет і в Астрономічну обсерваторію університету.

У березні 1946 р. О. К. Осипов був зарахований до аспірантури Київського університету, але зміг приїхати в Київ лише у серпні. На доручення Астрономічної обсерваторії, О. К. Осипов привіз у Київ сконструйовану А. О. Яковкіним машину для передобчислень покриттів зір Місяцем, яку використовували тривалий час і яка до сьогодні в робочому стані зберігається в музеї обсерваторії. Закінчивши аспірантуру в грудні 1948 р., О. К. Осипов за направленням Міністерства вищої освіти приступає до роботи в Астрономічній обсерваторії Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка як вчений секретар. З листопада 1957 р. він був переведений, на його прохання, у відділ астрометрії на посаду старшого наукового співробітника. У той час в обсерваторії була організована станція для оптичних спостережень штучних супутників Землі (ШСЗ), керівником якої став О. К. Осипов. Штатна посада начальника станції була введена тільки з початку 1961 р., її Олександр Кузьмич займав до 1983 р. У зв’язку зі зміною наукової структури університету О. К. Осипова з 1983 р. переведено на посаду наукового співробітника, на якій він перебував до виходу на пенсію 2000 р.

Наукові інтереси О. К. Осипова однаковою мірою стосувалися двох основних напрямів — спостережень покриттів зір Місяцем й оптичних спостережень ШСЗ. У кожному з цих напрямів він створив наукові школи, заклав основу для успішного вирішення важливих наукових проблем.

Ще 1923 р. проф. С. Д. Чорний (1874—1956) розпочав у Київській обсерваторії спостереження покриттів зір Місяцем. У післявоєнні роки дослідження в цьому напрямку поновились з приходом в обсерваторію проф. А. О. Яковкіна. Поряд з регулярними спостереженнями покриттів розгорталася робота з передобчислення цих явищ для низки міст СРСР. Результати обчислень, які виконував О. К. Осипов із застосуванням згадуваного вище приладу А. О. Яковкіна, передавались зацікавленим у них обсерваторіям і публікувались в «Астрономическом календаре», який видавало Горьковське відділення Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства. Здобуті спостереження дозволяли вивчати нерівності краю Місяця, що мало велике значення для визначення його фігури та руху. У 1950 р. А. О. Яковкін організував фотографічні спостереження Місяця на 25-см астрографі обсерваторії для вивчення лібраційного ефекту та для побудови карт крайової зони Місяця. За цією програмою протягом 1950—1955 рр. О. К. Осипов, за допомогою сконструйованої ним для фотографічної труби астрографа рухомої касети, здобув близько 400 знімків. Використавши цей матеріал, А. О. Гориня (1913—1983) та В. К. Дрофа (1922—1987) виконали детальне дослідження, результати якого надруковано в монографії «Рельеф краевой зоны Луны».

З 1950 р. О. К. Осипов починає спостерігати покриття зір Місяцем. До 2002 р. він провів спостереження 811 зір із загальної кількості 3394 зорі, які проспостерігли астрономи на астрографі обсерваторії, починаючи з 1923 р. З 1973 р. група спостерігала дотичні покриття, до речі, це були перші в СРСР спостереження такого типу. Для цих спостережень виїздили експедиції у місця, де мало відбутися це явище. Особливо вдалою була експедиція, під час якої поблизу м. Брянська спостерігали покриття Місяцем Альдебарана (21 березня 1980 р.).

На доручення Астрономічної Ради АН СРСР здійснювалась робота з організації спостережень покриттів зір Місяцем: для низки пунктів передобчислювали обставини цих явищ, збирали результати спостережень, публікували їх у спеціальних інформаційних повідомленнях і передавали дані до Міжнародного центру (Гринвіцька обсерваторія).

У результаті цієї роботи була створена (і підтримується тепер) комп’ютерна база даних. Вона містить понад 24 тисячі результатів, отриманих від 580 спостерігачів покриттів у 77 пунктах на території України, Росії, Грузії, Білорусі, Молдови, Литви, Узбекистану.

За цикл робіт «Геометричні та оптичні характеристики поверхні Місяця» з досліджень Місяця О. К. Осипов разом з В. С. Кислюком та Ю. Г. Шкуратовим здобув 1997 р. премію ім. М. П. Барабашова Національної академії наук України.

У 1957 р. з ініціативи Астрономічної Ради АН СРСР в обсерваторії створено станцію для спостереження ШСЗ. Незмінним начальником станції протягом майже 30 років був О. К. Осипов, для якого ця робота стала, можливо, найважливішою справою життя. Головним завданням візуально-оптичних спостережень ШСЗ було визначення наближених положень супутників для потреб ефемеридної служби та для вивчення короткоперіодичних коливань щільності верхньої атмосфери Землі. Крім того, для вибраних супутників реєстрували максимуми блиску.

Здобуті особисто О. К. Осиповим і під його керівництвом великі ряди положень ШСЗ і моментів покриттів зір Місяцем відіграли важливу роль у забезпеченні ефемеридної служби ШСЗ, дослідженні процесів у верхніх шарах атмосфери Землі, уточненні параметрів руху Місяця та визначенні різниці між атомним і динамічним часом.

О. К. Осипов був не тільки науковцем й організатором роботи Астрономічної обсерваторії, але однаковою мірою вихователем астрономічних кадрів і популяризатором астрономії. Завдяки цій стороні діяльності він став одним із творців київської астрономічної школи. Основою виховання було залучення студентів, школярів, аматорів до спостережень ШСЗ та покриттів зір Місяцем. Через школу О. К. Осипова пройшли всі випускники кафедри астрономії Київського університету, багато з яких стали відомими сьогодні вченими. Особливо слід відзначити, що Олександр Кузьмич завжди був готовий підтримати людину в скруті та надати їй допомогу у вирішенні різноманітних особистих проблем.

Як популяризатор науки О. К. Осипов брав участь у складанні «Астрономічного календаря». У випуску «Календаря» на 1969 р. з’явилися перші його матеріали: огляд літератури з астрономії та космонавтики, а також «Покриття зір». Потім такі огляди він робив щорічно протягом 1972—1982 рр. Відомості про покриття зір були опубліковані (у співавторстві) у випусках «Календаря» протягом 1974—1981 рр., а з 1984 р. з’являлися регулярно. Крім того, О. К. Осипов написав декілька статей для щорічника. У 1986 р. Олександр Кузьмич став членом редколегії «Астрономічного календаря».

Протягом багатьох років О. К. Осипов цікавився історією рідної обсерваторії. Дуже ретельно він розшукував у архівах документи, які стосувались обсерваторії та її працівників. Він підготував ґрунтовні статті про багатьох співробітників, особливо слід відзначити його роботи про І. І. Путіліна (1883—1954), Д. В. Пясковського (1891—1971), С. Д. Чорного, П. К. Нечипоренка (1892—1937). У київський період свого життя О. К. Осипов підтримував теплі стосунки з О. Ф. Богородським (1907—1984) і після його смерті впорядковував наукову та історичну спадщину вченого. Багато зусиль доклав О. К. Осипов, щоб створити музей обсерваторії, в якому зібрано матеріали про понад 150-річну історію обсерваторії. Останнім часом О. К. Осипов був глибоко стурбований планами керівництва університету щодо подальшої долі обсерваторії і переконливо висловлювався проти реалізації їх.

Наукову та громадську діяльність О. К. Осипова відзначено медалями «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.», «Ветеран труда», «Захисник Вітчизни» та п’ятьма ювілейними медалями, численними грамотами та подяками. Він опублікував близько 120 наукових праць і навчальних посібників.
за матеріалами астрономічного календаря 2005р

SIDEROCRATOR

25 серпня 1609 р. Галілей представив свій телескоп уряду Венеціанської республіки.
Як заявляв Галілей основне призначення його труби- користь для військової справи, уряд оцінив винахід і зробив йому держзамовлення.

Семе цікаве те, що всі кого Галілей запрошував подивитися в телескоп в темну пору доби відвідувачі насправді нічого не бачили, бо телескоп знаходився на балконі а йти туди
доводилося через освітлений кабінет, а про темнову адаптацію очей тоді ще не знали. Та й хорошою різкістю зображення телескоп Галілея похвалитися не міг. Але ці фактори не завадили йому здійснити ряд блискучих відкриттів і остаточно похоронити Геоцентричну систему Птолемея.
Казус стався і з відкриттям сонячних плям, бо папська вчена комісія поглянувши в телескоп авторитетно заявила, що це плями не на сонці а на склі труби!

Edward

Трoшки хотiв додати вiд себе про Осипова О.К.
Я познайомився з ним наприкiнцi 1986, коли уперше потрапив до обсерваторii. Першою людиною, яку я зустрiв на подвiр'i, був Осiпов О.К. Пiсля мого плутаного поясненя, що я студент i аматор телескопобудування вiн посмiхнувся i сказав, що в обсерваторii aматори збираються по четвергах i дав менi телефон Набоки Iгоря. Пiзнiше, вiн сприяв роботi нашоi оптичноi майстернi у пiдвалi лабораторного корпуса КАО. Маючи постiйнi конфлiкти з вахтьорами (в тi часи вахтьори це було щось бiльше, нiж людина що видае ключi вiд примiшень

) дiйшло до того, що дирекцiя вирiшила прикрити майстерню, щоб не мати зайвого "головного болю" з нами... I лише втручання Олександра Кузьмича врятувало "наш" пiдвал вiд закриття... Вiн допомiг придбати через ВАГТ для нашоi майстернi великого токарного верстата (у "совку" не було можливостi придбати обладнання особисто, лише для оргaнiзацiй) i ще деякi речi (cкло i т.п)
Кiлька разiв О.К. вiдправляв мене вiд Киiвського вiддiлення ВАГТ(ВАГО-рос.) i за кошти цього товариства на рiзнi конфeренцii по телескопобудуванню (разом з Набокою I.) та лiтнi eкспедицii у рiзнi обсерваторii Союзу. Це були дуже кориснi речi для мого розвитку як оптика. В САО, наприклад, директор Афанасьев (теж учень О.К.) коли взнав, що ми приiхали з Киева, з КАО, добре нас зустрiв (бесплатно надав, бо студенти все ж, номери у отелi на горi, поряд з ВТА (БТА-рос.) А я отримав особисту 2 годинну екстурсiю на 6-ти метровик (з Свiтланою) де менi вдалося все облазити, я навiть вмочив пальцi у маслянну ванну де збираеться масло з гiдростатичних пiдшипникiв цього телескопа (перевiряв в'язкiсть мастила

) Афанасьев навiть запропонував менi пiсля iнститута посаду iнженера в САО, але я вибрав iнший шлях...
Пiсля закiнченя КПI, я рiк пропрацював на КАО iнженером (по контракту, разом з Набокою I.) Тoдi ми багато спiлкувалися з О.К. Спiлкуясь з нами вiн завжди звертався до нас по iменi та по батьковi, це кожного разу пiднiмало розмову на найвищий рiвень... У цих розмовах завжди вiдчувалося, що з тобою розмовляе справжнiй iнтелегент, помiркована i добре освiчена людина.
Якщо потрiбна була якась допомога, або якась рiдкicна книга(я багато разiв брав у Осiпова книжку Дубяго "Обчислення орбiт") вiн бувало, не вiдразу, але завжди вирiшував такого типу проблеми i нiколи не лишався байдужим до твоеi потреби. Я не пам'ятаю нi одного випадка щоб Олександр Кузьмич вiдмовив...
У 1993 роцi, коли я вже пiшов з обсерваторii, вiн менi зателефонував i попросив перереробити оптику подвiйного астрографа i взагалi вiдреставрувати цей iнструмент, бо новий купол вже був готовий i треба вiдновити сам телескоп.... Я дав згоду, але приступити до виконання ми змогли лише через два роки. Коли "розкидали" рефрактор на запчастини Олесандр Кузьмич промовив : " якщо ви не повернете рефрактор до робочого стану, то менi лишиться одне - подати на звiльненя"

. Але насправдi, вiн менi чомусь довiряв... я ж, свого боку не мiг виконати роботу погано. Вивчивши конструкцию передньоi частини труби ми з'ясували, що можна зробити об'ектива рiвно 10", до того там стояв старий (1854 року) 9" об'ектив Репсольда. Коли ми його протестували, то з'ясували що переполiрувати старi лiнзи майже неможливо: скло було сильно неоднорiдне, а на поверхнi однiеi з лiнз була досить складна "ретуш". Пiсля "консiлiума" з директором обсерваторii Тельнюком-Адамчуком та Осiповим ми вирiшили робити нового об'ектива з нового скла. Я з'iздив до В.Корнеева у Москву i вiн допомiг менi без затримок придбати чотири комплекти оптичного скла К8 та Ф1 для такого розмiру об'ектива. Скло виявилось якiсним i ми виготовили об'ектива з першоi спроби. Об'ектив був досить оригiнальний i мав одну асферичну поверхню. Це дозволило спростити пiдготовку для його виготовлення, хоча i за рахунок ускладненя самоi оптики. Другий (фотографiчний) об'ектив, який пiсля вiйни був зробленний у ДОI(ГОИ-poc.) у лабораторii Д.Д.Максутова виявився у непоганому станi. Пiсля чистки у об'ектива переполiрували лише одну поверхню та зробили просвiтлення (нажаль не дуже вдало). В кiнцi кiнцiв, пicля 9 мiсяцiв роботи весь телескоп зiбрали i протестували. О.К. як основний спостерiгач на цьому iнструментi "мучив" його кiлька тижнiв(чекав найкращоi ночi для фiнальних тестiв) i залишився довольний якiстю оптики i балансом хроматичноi аберацii (я його тодi поцiнував як справжнього знатока оптики). Вiн вiдмiтив, що контраст слабких зiр, поряд з мiсячним лiмбом значно покращився в порiвняннi з старим об'ективом, також вiн вiдмiтив добру якiсть скла i малу зональну аберрацiю (залишкову).
По закiнченню цього проекта, я зблизився з О.К. i що разу, коли бував на обсерваторii, то обов'язково вiдвiдував його вдома (О.К. мав невелику квартиру в будiвлi лабораторного курпуса, на другому поверсi). На честь успiшного закiнчення проекта модернiзацii рефрактора вiн подарував менi перше видання "Астрономiчноi оптики" та "Виготовлення та дослiдження астрономiчноi оптики" Максутова (вже перед самим моiм вiд'iздом) з своеi особистоi бiблiотеки з своiм пiдписом. Ми багато розмовляли з О.К. на найрiзноманiтнiшi теми: вiд релiгiйних питань, вiн менi багато цитував з рiзних книжок (зокрема з "Бiблейних оповiдей" Зенона Косiдовського) i закiнчуючи проблемою розпаду СРСР... Вiн важав, що у Союза просто не вистачило коштiв i вiн "пiдiрвався" саме на "гонцi озброень". "Генерали ще за часiв Сталiна загрались у "войнушку", це нас i "поховало"" - приблизно так вiн обгрунтовував свою точку зору.
Ще, що мене вразило у спiлкуваннi з O.K., це його листування. Вiн пiдтримував письмовi контакти з багатьма своiми колишнiми студентами, бiльш того з своiми шкiльними друзями з якими дружив ще з четвертого класу!
Колись у розмовi з ним я сказав, що збираю матерiали про Д.Д.Максутова i збираюсь написати бiографiчну книжку.
Вiн пiдтримав: "Добре дiло робите Едуард Анатольович! Якщо ви це не зробите, то це не зробить нiхто." А через кiлька тижнiв вiн менi неочiкуванно зателефонував i сказав що вiн домовився з начальством у Пулково i я можу туди з'iздити по цiкавлячi мене темi. Так цей мiй "боржок" перед О.K. i досi числиться...
Коли в 98 я поiхав до Штатiв, то продовжував спiлкуватися з О.К. по телефону, спiлкування з цiею людиною завжди не вистачало... Одного разу я под'звонив i почув що Олександр Кузьмич потрапив до лiкарнi у важкому станi (впав у кому). А ще через кiлька днiв я зателефонував Вiрi Павловнi (дружина O.K.) i вона повiдомила що Олександра Кузьмича не стало...
Такi люди як Олександр Кузьмич, залишають у нашому життi глибокий слiд i роблять це життя кращим...
Свiтла йому пам'ять!

SIDEROCRATOR

Які чудові й теплі спогади!

Edward

Можете посмiятись, але два комплекта заготовок до цього об'ектива ще лишилося...
Може повторить?..

А. Дюма "30 лет спустя"

rgb

Не знав, що метод з двома щiлинами винайшов Вайсала.

SIDEROCRATOR

Цитата: rgb від 07 Вересня 2020, 21:23:47

Не знав, що метод з двома щiлинами винайшов Вайсала.

Він і Максутова в дечому опередив, про це Едвард може розповісти.
Але Вайсаля ніде не проштовхував свої винаходи тому залишився в небутті.

rgb

Та з Едвардом нам спiлкування не бракуе.

SIDEROCRATOR

5 версня 1848 р. народився італійський астроном, відкривач навколоземних астероїдів Еліа Філіппо Франческо Джузеппе Марія Міллосевіч ( італ. Elia Filippo Francesco Giuseppe Maria Millosevich , 5 вересня 1848 - 5 грудня 1919 )

Після закінчення школи в 1866 році через проблеми в сім'ї змушений був призупинити своє навчання і влаштуватися на роботу в поштове відділення. Потім вступив до Падуанського університету , де займався вивченням астрономії. У 1872 році він отримав місце професора астрономії в морському інституті Венеції, який займав протягом семи років, проводячи свої спостереження в невеликій прибудові поруч з інститутом. У 1879 році директор обсерваторії Римського коледжу П'єтро Таккіні ( італ. Pietro Tacchini) Запропонував йому посаду заступника директора Центрального Управління метеорології, в 1891 році він перейшов на посаду заступника директора вже в самій обсерваторії, а з 1902 року після відставки П'єтро Таккіні, став займати його пост аж до своєї смерті в 1919 році. З 1910 року був радником при президенті Італійської спілки спектроскопістів.

За розрахунок орбіти астероїда (433) Ерос , що дало початок виявленню і вивченню групи довколоземних астероїдів в 1898 і 1904 роках був визнаний гідним премії з астрономії від Національної академії деї Лінчеї , а в 1911 році отримав премію Французької академії наук .

SIDEROCRATOR

295 років тому 12 вересня 1725 р. народився Гійом Ле Жантиль (1725 в -1792) - французький астроном, першовідкривач галактики Мессьє 32 і незалежний відкривач кількох інших.

Спочатку він мав намір стати священиком і навчався в Коледжі Франції в Парижі. Там з цікавості він відвідував лекції з астрономії Джозефа-Ніколя Деліля, і його настільки зацікавила ця галузь науки, що він вирішив відмовитись від теології. Він став помічником Жака Кассіні в Паризькій обсерваторії та брав участь у геодезичних вимірах.

26 липня 1758 р. Він узагальнив свої спостереження та знання про "туманності" північного неба в роботі, представленій Королівській академії наук, приблизно за місяць до того, як Шарль Мессьє відкрив свою першу туманність. Він описав у ній, серед інших Туманність Андромеда та туманність Оріон та згадав деякі деталі з каталогу де Шезо. Ця робота з’явилася в друці лише в 1765 р. У томі «Mémoires de l'Académie Royale des Sciences» за 1759 р.

У березні 1760 р. За розпорядженням Академії наук Ле Джентіль вирушив у експедицію до Пондічеррі , Індія, щоб спостерігати за транзитом Венери в червні наступного року. Він прибув на острів Іль-де-Франс у липні 1760 р. Там він дізнався, що в Індії почалися бої між французами та англійцями , що ускладнило шлях до Пондічеррі. Ле Жантиль провів кілька місяців в Іль-де-Франс, не маючи можливості знайти транспортний засіб. Нарешті він сів на французький фрегат « Сільфіда» , який відплив у березні 1761 р. Несприятливі вітри значно затримали досягнення місця призначення, і незадовго до того, як дістатись до узбережжя Індії, екіпаж дізнався, що Пондічеррі взяли британці. У цій ситуації капітан корабля наказав повернутися в іль де Франс. Транзит Венери ідбувся 6 червня 1761 р., І хоча Ле Жантиль зміг це спостерігати, але довелось провести вимірювання на кораблі. Тож він вирішив продовжити свою подорож до наступного транзиту в 1769 р . Він зупинявся на острові Франс, відвідуючи Мадагаскар та остров Бурбон кілька разів протягом наступних кількох років шляхом проведення спостережень та досліджень з географії, природознавства, фізики, астрономії, навігації, вітрів та припливів та відпливів.

Зрештою, він вирішив , що Маніла в Філіппінах буде ідеальним місцем , щоб подивитися на транзит, і на 1 травня 1766 року він залишив Іль - де - Франс на борту іспанського військового корабля . Він прибув до Маніли в серпні, але через кілька місяців перебування його охопили сумніви щодо того, чи буде найкращим місцем для спостереження [2] . Крім того, іспанський губернатор міста був підозрілим і ворожим до Ле Джентіль. Дізнавшись, що французи відвоювали Пондічеррі, Ле Джентіль покинув Манілу на португальському кораблі і в березні 1768 року досяг пункту призначення. Місцевий губернатор з ентузіазмом прийняв його і попросив вибрати місце для астрономічної обсерваторії. Ле Джентіль вирішив створити обсерваторію в палаці, частково зруйнованому британцями, який тоді служив пороховим сховищем. Очікуючи транзиту, він підготував обсерваторію і вивчав індійську астрономію. На жаль, у день транзиту Венери 3 червня 1769 року небо було хмарним, прояснившись незабаром після закінчення цього рідкісного явища. Ле Жантиль, який роками чекав цього транзиту, кілька тижнів впадав у депресію, а крім того, захворів на дизентерію , що затримало його повернення до Франції. Все ще хворий, у березні 1770 року він сів на зворотне судно, але мусив висадитися на Іль-де-Франс, щоб вилікуватися. Оговтавшись, він не зміг знайти корабель, який забрав би його додому, і коли він вирушив у рейс, судно було сильно пошкоджене в штормі і його довелося повернути назад на Іль де Франс. Зрештою, Ле Жантиль покинув острів 31 березня 1771 р. На іспанському фрегаті, 1 серпня він висадився в Кадісі , Іспанія, а решту маршрутупройшовсушею.

Він прибув додому 8 жовтня того ж року (11,5 років від початку своєї подорожі). Як виявилося, його раніше визнали мертвим, він втратив місце в Академії, дружина вийшла заміж повторно, а його родичі суперечили за майно. Крім того, він втратив гроші, які довірив повіреному, який доглядав майно, і, незважаючи на суперечку в суді, повернути його не вдалося. У лютому 1772 року завдяки втручанню короля він був відновлений на своїй посаді в Академії. Пізніше Ле Джентіль одружився знову і у нього народилася дочка.

Свої подорожні мемуари він опублікував у праці Voyage dans les mers de l'Inde, виданій у двох томах у 1779 та 1781 рр.
Ле Жантіль спостерігає транзит венери з корабля

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 221742 раз)