Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 221740 раз)

SP

Ле Джентіль, Ле Жантиль, Ле Жантіль - три в одном

Slava80

А ile de France це острів Маврікій у цьому розумінні

SP

Цитувати

А ile de France це острів Маврікій у цьому розумінні

Вже нi.

Времена изменились, теперь это словосочетание обозначает центральный регион Франции с центром в Париже.

SIDEROCRATOR

100 років тому 18 вересня 1920 р. Народився украінський астроном Юхим Крамер(1920-2002)

Народився у с. Янівка (нині селище Іванівка Одеської області). Навчаючись (з 1935 р.) в машинобудівному технікумі, брав участь в роботі астрономічного гуртка Одеської обсерваторії, яким керував К.Д. Покровський. Вищу освіту здобув (1949) на фізико-математичному факультеті Одеського державного університету. Протягом 1949—1950 рр. працював в астрофізичній лабораторії Туркменської філії Фізико-технічного інституту АН СРСР. Упродовж 1951—1994 років — співробітник Астрономічної обсерваторії (з 1956 р. – завідувач відділу астрофізики, у 1966—1992 роках очолював відділ вивчення метеорів і комет) та викладач (доцент, професор (з 1975 р.) кафедри астрономії) Одеського університету.

Галузь наукових інтересів Ю.Н. Крамера — метеори. Удосконалив конструкцію метеорного патруля з автоматичною реєстрацією моменту прольоту метеора. Один з авторів методу зйомки метеорів з миттєвою експозицією. Брав участь в розробці теорії руху малих міжпланетних тіл під впливом гравітаційних збурень від планет і радіаційних ефектів.

Автор і співавтор монографії «Кометні радіанти і зв’язок метеорних потоків з кометами» (1953) «Методика та деякі результати фотографічних досліджень метеорів» (1963), « Метеорна матерія в атмосфері Землі й білясонячному космічному просторі» (1983).

slava3500

Закінчу статтю про Ю. Крамера:

"З 1994 р. мешкав у США.
Юхим Наумович Крамер помер 12 лютого 2002 р. в США."

http://astrosvit.in.ua/astronomy-ua/kramer-yukhym-naumovych

SIDEROCRATOR

120 років тому 9 (22) вересня 1900 р народився всесвітньовідомий фізик Олександр Теодо́рович Смаку́ла. Світове визнання вченому принесло винайдення Антирефлексійного покриття лінз більш відомого як «ПРОСВІТЛЕННЯ ОПТИКИ»
Народився Олександр Смакула 9 (22) вересня 1900 року в селі Доброводи Збаразького району на Тернопільщині / Учився спочатку у сільській початковій школі, а згодом в українській гімназії Збаража.

Війна 1914-го та події 1918 року спонукали юнака до безпосередньої участі у встановленні національної влади у Доброводах. Він стає разом з такими ж свідомими земляками вояком Української Галицької Армії. Згодом продовжує навчання у Тернопільській гімназії, яку закінчує з відзнакою 1922 року.
За порадою свого вчителя – відомого українського математика Мирона Зарицького він вирішує до німецького міста Геттінгена, вступає до знаменитого університету Георга Августа. У 1927 році він склав докторський іспит і успішно захистив дисертацію на тему «Абсорбційні спектри лужно-галоїдних фосфорів, активованих металами – сріблом та міддю». З того ж року працює асистентом у фізичному інституті Роберта Поля, друкує наукові праці, докладає зусиль для розбудови науки на українській землі, друкує свої наукові праці у Збірнику НТШ. Відвідує семінари творців квантової механіки Гайзенберга і Борна, активно використовує нові наукові поняття для з’ясування механізмів взаємодії електромагнітного променювання в твердих тілах. Саме використавши поняття квантових осциляторів Олександрові вдалося пояснити радіаційне забарвлення кристалів і вивести кількісне математичне співвідношення, відоме в науці як «формула Смакули». Цю працю було надруковано 1930 року в журналі «Zeitschrift fur Physik».
Маючи добру наукову перспективу в Німеччині, Смакула все ж таки повертається на рідну землю, куди постійно прагнув усім серцем. Сприяла цьому радянська пропаганда про світле майбутнє, Олександр на запрошення колишнього вчителя і земляка відомого літературознавця професора Андрія Музички приїздить 1928 року працювати до університету в Одесі. Але невдовзі вчений збагнув всю оману перспектив розвитку науки у тоталітарній державі і, скориставшись умовною телеграмою про відкликання до свого керівника професора Роберта Поля, йому вдалося знову виїхати до Німеччини. На жаль, багатьох вчених, митців, які повірили у цю агітацію, чекали згодом Соловки або розстріли. Повернувся Смакула до Гайдельбергу в Інститут медичних досліджень Кайзера Вільгельма, де став керівником оптичних лабораторій. Тут, досліджуючи стероїди і вітаміни, органічні кристали, Олександр стає фактично фундатором квантової органічної хімії. Процес трансформації кристалічного вуглеводу електричними збудженнями p-електронів називають тепер «інверсією Смакули». 1934 року він стає директором дослідчої лабораторії у всесвітньовідомій фірмі Карла Цайса в Єні. Тут він створює такі оптичні кристали, як фтористі літій та натрій, а також оригінальні мастила, придатні до використання за високих і низьких температур. Винаходить також універсальну сполуку – бром йодид талію, яка ще й сьогодні широко використовується у приладах нічного бачення.
У 1935 році О. Смакула робить відкриття, на яке отримав перший у світі патент, — спосіб поліпшення оптичних приладів, що отримав назву «просвітлення оптики». Суть відкриття в тому, що поверхню скляної лінзи покривають спеціальним шаром певного матеріалу…, що значно зменшує відбивання світла від поверхні лінзи й одночасно збільшує контрастність зображення. Оскільки оптичні лінзи є основним елементом різних приладів — фотоапаратів, мікроскопів, телескопів, перископів, стереотруб, біноклів, різних оптичних пристроїв до стрілецької зброї тощо — це відкриття стало великим здобутком, яким користується все людство до сьогодні, як на Землі, так і в космосі для фотографування Землі та інших планет.
Промислове виробництво просвітлювального покриття оптичних поверхонь було розпочате в Єні вже в 1936 році під науковим керівництвом О. Смакули, який працював директором дослідної лабораторії оптичної фірми Карл Цейс. Цей метод спричинив справжню революцію в оптичній промисловості при виготовленні мікроскопів, телескопів, теодолітів та інших оптичних приладів, а також в фото і кінематографічній галузях при виготовленні фотоапаратів, кінокамер тощо.
Під час війни Смакула продовжував працювати у формі Карла Цайса разом з Ріхардом Куном, над розв’язанням проблеми проти відбивних шарів. Наприкінці війни американська окупаційна влада вивозить вченого разом з іншими видатними фізиками і інженерами до ЗСА, де його змушують працювати у військовому форті - лабораторії у штаті Вірджинія на потребивійськово-промислового комплексу, досліджуючи матеріали для інфрачервоної техніки. Іноді деякі автори не згадують про цей період наукової діяльності вченого.
У 1951 році Смакулу запрошують на посаду професора Массачусеттського інституту технологій (МІТ), в якому згодом він заснував і очолив лабораторію фізики кристалів. Цей науковий заклад вважається найліпшою вищою технічною науковою інституцією в Америці. Тут він почав займатися найактуальнішими проблемами твердо тільної електроніки, дослідженням технології і властивостей електрооптичних матеріалів і пристроїв, феромагнітних і п’єзоелектричних матеріалів, лазерів на рідкоземельних елементах, тонких плівок, нових нелінійних напівпровідникових кристалів, органічних та надпровідних структур. Зазначимо також, що в МІТ тоді працювали науковці світової слави, такі як творець кібернетики Норберт Вінер, творець математичної теорії пересилання інформації Клод Шеннон та багато інших. Саме у такій науковій атмосфері творив Олександр Смакула.
Він винайшов і запровадив оригінальні технології вирощування, очищення й дослідження кристалів, дослідив неоднорідності у мішаних кристалах та дефектах германію та кисню в монокристалах кремнію, дослідив зміни властивостей кристалів внаслідок впливу радіації та дефектів. Написав фундаментальну монографію «Монокристали: вирощування, виготовлення і застосування» обсягом більше 500 сторінок, яка вийшла в 1962 році в Берліні у видавництві Шпрінгера. Цінність цієї книги не втрачена й на сьогодні, особливо для таких юних студентів та молодих науковців. Смакула є автором понад 100 наукових праць, частина з яких надрукована в Збірниках НТШ українською мовою, він став почесним членом Товариства Українських Інженерів в Америці (1964), дійсним членом НТШ та інших наукових товариств. Сьогодні зі спогадів вчених, які знали Олександра і зустрічались з ним на конференціях, з листування окреслюється образ ученого, який ніколи не забував рідної України. Його єдиний приїзд відбувся 1972 року завдяки безпосередньому сприянню Президента Академії наук тодішнього Радянського Союзу академіка М. Келдиша (під час поїзди О. Смакули на Міжнародню конференцію з кристалографії, що відбувалася у Вірменії). Це була остання зустріч з Батьківщиною, з рідними друзями, земляками, з чудовим наддністрянським краєм, з Медоборами, Смакуловою горою…
Помер учений 17 травня 1983 року і похований у родинному склепі в місті Обурн, штат Массачусеттс, США.
Незважаючи на те, що Олександр Смакула був далеко від Батьківщини, він завжди залишався патріотом України, підтримував тісті зв’язки з українцями американської діаспори, був дійсним членом наукового товариства Тараса Шевченка. Навесні 1996 року було засновано Тернопільський обласний Фонд Олександра Смакули, який має за мету пошук і повернення до активного наукового й культурного обігу спадщини О. Смакули та інших українських учених. 1992 року Львівським НТШ проведеноперший міжнародний Смакулів симпозіум, у 2000 році – другий.

SIDEROCRATOR

Хоча заради істини скажу що явище хімічного просвітлення відкрили ще в 17 ст. але неправильно інтерпретували.

SIDEROCRATOR

95 років тому 24 вересня 1925 р. народився англо-американський астроном Джефрі Рональд Бербідж (англ. Geoffrey Ronald Burbidge, 1925 - 2010) -

Народився в Чіппінг-Нортоні (Англія), освіту здобув в Брістольському і Лондонському університетах. У 1950-1951 працював в Лондонському університеті, в 1951-1952 - в Гарвардському університеті (США), в 1953-1955 - в Кавендішської лабораторії Кембриджського університету, в 1955-1957 - в обсерваторіях Маунт-Вільсон і Маунт-Паломар, в 1957- 1962 - в університеті Чикаго, в 1962-1978 - в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго (з 1963 - професор). З 1978 працював у Національній обсерваторії Кітт-Пік (в 1978-1984 - директор). Редактор щорічних оглядів Annual Review of Astronomy and Astrophysics (з 1974).

Працював разом з дружиною, Е. М. Бербідж. Основні праці подружжя Бербідж відносяться до ядерної астрофізики, теорії внутрішньої будови і еволюції зірок, фізики галактик і квазарів. Разом з У. А. Фаулером і Ф. Хойл виконали (1955-1957) основоположні дослідження освіти важких елементів при ядерних реакціях в надрах зірок. У великому циклі робіт, присвяченому галактикам, вивчили їх хімічний і зоряний склад, обертання, вперше визначили маси багатьох галактик, досліджували незвичайні галактики, в яких відбуваються вибухові процеси. У 1960-х роках одними з перших почали вивчення квазарів, отримали спектри багатьох квазарів і виміряли червоний зсув спектральних ліній в них. Ряд робіт відноситься до теорії випромінювання радіогалактик, квазарів, пульсарів.

SIDEROCRATOR

480 років тому 27 вересня 1540 року папа римський Павло III спеціальною буллою затвердив Товариство Ісуса- чернечий орден освітян і місіонерів, створений сімома студентами Паризького університету. Навесні наступного року його очолив наварський дворянин Ігнатій Лойола, у недавньому минулому — бойовий офіцер і гульвіса, якого надихнув приклад самопожертви знаменитого ченця Франциска Ассізького.
Про роль єзуітів в астрономіі можна довго дискутувати, з одного боку серед них було чимало видатних астрономів як от Клавій, Річчолі, Грімальді, Кірхер, Годіерна та ін. але з іншого боку, скількох видатних астрономів вони завели в могилу: Бруно, Ваніні, Галілей...
Протягом всього свого існування єзуіти намагалися всіма способами залучити до себе найрозумніших, тих хто противився чекав вогонь. Тут як аксіома діяли слова Ігнатіо Лойоли - якщо не допомагає слово- допомагає залізо, якщо не допомагає залізо- допомагає вогонь.
Але у вчених єзуітів був один козир. Певна свобода наукових досліджень. Саме це у свій час дало Дж. Годіерні створити перший каталог туманних об'єктів та висунути неспростовні докази того, що земля не центр всесвіту.

SIDEROCRATOR

415 років тому 28 вересня 1605 р. народився французький астроном-коперниканець Ісмае́ль Буйо́ ( Ismaël Boulliau; 1605 — 1694)

Буйо народився в родині заможного гугенота-нотаріуса, великого любителя астрономії. У віці 21 рік звернувся в католицьку віру, через 5 років став священиком. Деякий час працював королівським бібліотекарем, роз'їжджав по різних країнах, скуповував книжки. Одночасно вивчав наукові праці Коперника, Галілея і Кеплера, став переконаним прихильником геліоцентричної системи світу. За допомогою Мерсенна, тодішнього координатора наукового життя Європи, Буйо близько познайомився з Гюйгенсом, Гассенді, Паскалем та іншими видатними вченими того часу.

1657 року деякий час займав пост секретаря французького посла в Нідерландах, потім повернувся до роботи бібліотекаря. Останні п'ять років життя служив абатом в абатстві Сен-Віктор (Париж).

1633 року, після суду над Галілеєм, Буйо призупинив видання своєї астрономічного праці «Філолай», написаної з геліоцентричних позицій. 1639 року він опублікував цю книгу в Нідерландах без вказівки імені автора.

Головна астрономічна праця Буйо — «Астрономія Філолая» (фр. Astronomia philolaica, 1645). У ній він не тільки підтримав перший закон Кеплера, згідно з яким планети рухаються по еліпсах, але й вказав можливий механізм забезпечення такого руху: загальна сила тяжіння, обернено пропорційна квадрату відстані. Буйо, втім, висловився обережно і не стверджував з упевненістю, що така сила дійсно існує.

Вів спостереження змінних зір, першим встановив період змін блиску Міри в 11 місяців (1667). Перекладав астрономічні твори Теона Смирнського, Птолемея. Займався також дослідженнями в галузі математики, оптики та філології.

Ісаак Ньютон в III книзі «Математичні початки натуральної філософії» спирається на вимірювання величин планетних орбіт, визначені зі спостережень Кеплером і Буйо [1]. У листі до Едмонда Галлея він згадав Буйо як одного зі своїх попередників у справі відкриття закону зворотних квадратів.

slava3500

Цитата: SIDEROCRATOR від 28 Вересня 2020, 23:40:13

Вів спостереження змінних зір, першим встановив період змін блиску Міри в 11 місяців (1667).

Amitus Plato, sed magis amica veritas (Платон мені друг, але істина дорожче).

Першим хто встановив період зміни блиску Міры Кіта був Йоганн Фоккес Холварда. Це сталося ще в 1638 році.
https://en.wikipedia.org/wiki/Johannes_Phocylides_Holwarda

SIDEROCRATOR

Цитата: slava3500 від 29 Вересня 2020, 00:00:30

Цитата: SIDEROCRATOR від 28 Вересня 2020, 23:40:13

Вів спостереження змінних зір, першим встановив період змін блиску Міри в 11 місяців (1667).
Amitus Plato, sed magis amica veritas (Платон мені друг, але істина дорожче).
Першим хто встановив період зміни блиску Міры Кіта був Йоганн Фоккес Холварда. Це сталося ще в 1638 році.
https://en.wikipedia.org/wiki/Johannes_Phocylides_Holwarda

Взагалі першим встановив блиск Міри Давид Фабриціус в 1596 р. - бл. 11.5 місяців.
Але періоди і Фабриція і Хольварди були неточні, тим більш телескоп Хольварда не давав можливість побачити зорю поблизу мінімуму (10.2m).

slava3500

А для встановлення періоду зміни блиску міріди сам момент мінімуму необов'язковий. Тут куди важливіше максимум. Саме по їх промаежуткам період і визначають. Причому у випадку з долгоперіодіческімі змінними, можна говорити тільки про повну загальну середню періоде.Также від періоду до періоду змінюється і блиск міріди в максимумі.

SIDEROCRATOR

255 років тому 29 вересня 1765 р. Карл Людвіг Хардінг (1765 - 1834) німецький астроном, який виявив Юнону, третій астероїд з головного поясу.

Гардінг народився в Лауенбурзі . У 1786–89 рр. Здобув освіту в Геттінгенському університеті де вивчав теологію, математику та фізику. У 1796 р. Йоганн Ієронім Шретер найняв Гардінга вихователем для свого сина. Шретер був захопленим астрономом, і Гардінг незабаром був призначений спостерігачем та інспектором у своїй обсерваторії.

У 1804 році Гардінг виявив астероїд Юнону в обсерваторії Шретера. Того ж року він був призначений професором астрономії в Геттінгені і залишив Ліліенталь, де його наступником став Фрідріх Вільгельм Бессель .

На додаток до Юнони, він відкрив три комети і змінні зірки R Virginis , R Aquarii , R Serpentis і S Serpentis .

Він також опублікував Atlas novus coelestis (1808–1823; заново відредаговано Яном, 1856), в якому каталогізовано 120 000 зірок, та Kleine astronomische Ephemeriden (під редакцією Віссен, 1830–35) п'ятнадцятий у серії публікацій Берлінської академії

slava3500

Я б додав, що Хардінг працював помічником Гаусса і отримав титул придворного радника.
https://de.wikisource.org/wiki/ADB:Harding,_Karl_Ludwig

SIDEROCRATOR

20 років тому 1 жовтня 2000 р. було засновано клуб "Астрополіс"

SP

Тут можно поподробней: кто, где, и как

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 01 Жовтня 2020, 17:36:35

Тут можно поподробней: кто, где, и как

Всі деталі про зачаття клубу знає Лозійчук

SIDEROCRATOR

З чого все починалося
А ну хто себе пізнає?

slava3500

Важливіше інше-скільки людей з цього фото продовжують активно займатися аматорської астрономією?

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 221740 раз)