Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 221712 раз)

Naboka Igor

Hyakutake була зручніше для спостережень.

slava3500

А я как в фильме "Собачье сердце" не согласен ни с теми ни с другими. Потому как лично наблюдал и фоткал обе кометы на цветную пленку.
Hyakutake наблюдалась всего несколько месяцев, слабее Х-Б, выше над горизонтом и ее хвост почти в 2 раза длиннее.
Х-Б смотрел более года вначале как телескопический объект, потом и невоор. глазом. Общее количество оценок по Х-Б примерно в 2 раза выше.

Chepurny

Слабее, выше, длинее.. Вы арбитром работали на спортивном соревновании?

А где эмоции?

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 27 Березня 2021, 20:36:18

Цитата: SIDEROCRATOR від 27 Березня 2021, 20:22:27
Цитата: Edward від 27 Березня 2021, 19:09:23
На нашому вiцi це була мабудь сама мальовнича комета
А як же Хейла Боппа
Яка Хейла Боппа, ви ii бачили?

Я бачив обидві, але Х-Б була ефектніша

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 27 Березня 2021, 23:43:35

Цитата: Edward від 27 Березня 2021, 20:36:18
Цитата: SIDEROCRATOR від 27 Березня 2021, 20:22:27
Цитата: Edward від 27 Березня 2021, 19:09:23
На нашому вiцi це була мабудь сама мальовнича комета
А як же Хейла Боппа
Яка Хейла Боппа, ви ii бачили?
Я бачив обидві, але Х-Б була ефектніша

Найн

SP

Для меня более эффектной была Хиакутаке. Из-за высокого склонения её можно было наблюдать практически в зените, а хвост тянулся через всё небо. ХБ в максимуме яркости была вечерне-утренним объектом, располагалась, соответственно невысоко на фоне зари, хвост был яркий, но короткий.

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 28 Березня 2021, 07:22:39

Для меня более эффектной была Хиакутаке. Из-за высокого склонения её можно было наблюдать практически в зените, а хвост тянулся через всё небо. ХБ в максимуме яркости была вечерне-утренним объектом, располагалась, соответственно невысоко на фоне зари, хвост был яркий, но короткий.

Іі видимість була всього пару місяців

Chepurny

ИМХО, Хьякутаке была: а) неожиданным подарком, поэтому эмоционально воспринималась ярче; б) подарок прилетел после десятилетий "безкометья". ХБ летела уже после, ожидалась целых полтора года, поэтому восприятие было уже слабее.

WEST

На жаль, він відкрив тільки дві комети. Друга з них була вражаючоі! А не стало його під час операціі: внутрішня кровотечія.

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 28 Березня 2021, 07:22:39

Для меня более эффектной была Хиакутаке. Из-за высокого склонения её можно было наблюдать практически в зените, а хвост тянулся через всё небо. ХБ в максимуме яркости была вечерне-утренним объектом, располагалась, соответственно невысоко на фоне зари, хвост был яркий, но короткий.

Я фотографував обидві, Хуякутаку ще на ч\б плівку Свема 130, для цього в двоюрідного брата брав фотоапарат Старт з світосильним Геліосом 44,
а от Хейла-Боппа то було дійсно щось, памятаю тоді навіть нас школярів повели на екскурсію в Као де ми бачили іі в телескоп

SIDEROCRATOR

425 років тому 31 березня 1596 р. народився Рене Декарт французький філософ, математик, фізик.
Виховувався в єзуїтському колегіумі Ла Флеш в Анжу. Служив в армії, яку залишив у 1621. Після кількох років подорожей оселився в Нідерландах, де провів двадцять років у відокремлених наукових заняттях.
У 1649 на запрошення шведської королеви Христини переселився в Стокгольм.
Декарт поклав початок аналітичної геометрії, створив метод координат, значно поліпшив символіку позначень в математиці. Ввів поняття змінної величини, або функції. Його твір "Геометрія» (1637) справила великий вплив на розвиток математики.

В астрономії відомий як автор космогонічної гіпотези - теорії вихорів, яка протягом деякого часу змагалася з теорією всесвітнього тяжіння. Вважав, що Сонце (як і інші зірки) оточене ефірним речовиною, яке поширюється на великі відстані в усіх напрямках. Обертаючись, Сонце приводить в обертальний рух прилеглі області цієї речовини, потім вони, в свою чергу, передають його наступним областям, так що, нарешті, вся маса приходить в обертання. У цьому ефірному вихорі мчать планети навколо Сонця. Однак Декарт не зміг сформулювати закони планетних рухів, тому його гіпотеза не отримала подальшого розвитку.
Філософське вчення Декарта на противагу середньовічним поглядам ґрунтувалося на уявленні про безмежності і однорідності світової матерії (простору), яка не має порожнеч і нескінченно ділена.

SIDEROCRATOR

180 років тому 3 квітня 1841р. народився німецький астроном, один з піонерів астроспектроскопії Герман Карл Фоґель (1841-1907)

Закінчив Політехнічну школу в Дрездені. У 1865-1870 працював в Лейпцігській обсерваторії, в 1870-1874 — у приватній обсерваторії Боткамп (поблизу Кіля).

З 1874 працював у Потсдамі (з 1879 професор), брав участь у створенні Потсдамської астрофізичної обсерваторії (у 1882-1907 — її перший директор).

Виконав спектральні спостереження всіх планет від Меркурія до Нептуна, багатьох комет, туманностей, нових зірок; досліджував у лабораторії спектральними методами речовину метеоритів з метою виявлення в ньому сполук вуглецю; вивчив спектр полярних сяйв.

Удосконалив створену Анджело Секкі спектральну класифікацію зірок і висловив припущення, що температурна спектральна послідовність є в той же час еволюційною послідовністю. Провів спільно з Г.Мюллером візуальні спостереження спектрів 4051 зірки;

опублікував в 1882 роботу «Спектроскопічні спостереження зірок» — перший спектроскопічний каталог зірок до 7,5 зоряної величини, що охоплює зону від 20 північного до 1 південного схилення,

У 1887 разом з Ю.Шейнером побудував вдосконалений спектрограф, який дозволяв отримувати фотографії спектрів зірок високої якості, З цим інструментом Фоґель і Шейнер в 1888 першими почали систематичні точні вимірювання променевих швидкостей зірок. При цьому вони виявили періодичні зміни швидкості у Алголя і, вивчивши характер цих змін, остаточно довели (1889), що змінність блиску цієї зірки викликана затемненнями в подвійній системі. Встановили також спектральну подвійність α Діви (Спіки) і β Ліри. Склали каталог променевих швидкостей 52 зірок.

спектрограф Фогеля

SIDEROCRATOR

У квітні 1997 р. комета Хейла-Боппа пройшла перигелій
При проходженні перигелію 1 квітня 1997 року комета являла собою приголомшливе видовище. З середньою величиною 0,7 вона сяяла яскравіше за будь-яку зорю (виключаючи Сіріус), а її два хвости розтягнулися по небу на 15—20 градусів (а невидимі для простого спостерігача їх частини — на 30—40°).Комету можна було спостерігати відразу після настання сутінок; і хоча багато «великих» комет проходять перигелій, знаходячись недалеко від Сонця, комету Гейла — Боппа можна було спостерігати і у північній півкулі протягом ночі.

фото Саши Наумова

rgb

Пам'ятаю.Мою дочку двомiсячну кладут в реанiмацiю з судорогами.Я ввечерi повертаюся додому з лiкарнi i над вуличним лiхтарем висить комета.Жахливi спогади.

SIDEROCRATOR

100 років тому 17 квітня 1921 р народився американський астроном, творець системи U,B,V, Гарольд Лестер Джонсон 1921 - 1980.

Народився в Денвері (штат Колорадо). 1942 року закінчив Денверський університет. У 1942-1945 працював у Массачусетському технологічному інституті, потім — у Лікській, Ловеллівській, Вошенбернській і Єркській обсерваторіях. У 1952-1959 — астроном Ловеллівської обсерваторії, у 1959-1962 — професор астрономії Техаського університету, з 1962 — професор Аризонського університету і астроном Стюардівскої обсерваторії цього університету. З 1969 був також професором Астрономічного інституту Національного університету в Мехіко (Мексика).

Наприкінці 1940-х років Гарольд Джонсон, тоді ще молодий співробітник обсерваторії Макдональд (США), зробив дуже вдалий вибір фотометричних смуг. У 1953 році вийшла стаття Джонсона і Моргана, в якій було запропоновано трикольорову фотометричну систему UBV з трьома смугами — ультрафіолетовою (U), синьою (B) та візуальною (V). Ця система одразу отримала визнання та була схвалена як міжнародний стандарт для зоряної фотометрії.

Джонсон, маючи поширений тоді в США фотоелектронний помножувач типу 1P21 (завдяки такому ж ФЕП реалізовувалася і стара фотовізуальна система PV), поставив три світлофільтри в області його чутливості: ультрафіолетовий світлофільтр, світлофільтр для синьої області та жовтий світлофільтр, який відсікав усе короткохвильове випромінювання, а з довгохвильової сторони крива реакції формувалася природнім спадом чутливості фотокатоду. Заслуга Джонсона в тому, що він вперше більш-менш чітко визначив форму цих кривих реакції. Потрібно враховувати не тільки світлофільтри, але й криву спектральної чутливості фотокатода та криві пропускання та відбивання різних оптичних елементів телескопа і фотометра. Внаслідок робіт Джонсона весь світ зрозумів переваги нової системи.

Нуль-пункт величин V системи UBV був перенесений зі старої так званої інтернаціональної системи за допомогою дев'яти зірок Північного Полярного ряду. Спираючись на цей нуль-пункт, були визначені величини десяти первинних стандартів системи UBV, рознесених по всьому небу. Нуль-пункти показників кольору U-B і B-V були визначені як середнє значення інструментальних показників кольору для шести обраних зірок спектрального класу A0 V. Система UBV завдяки чіткому визначенню, точності та великій кількості стандартів одержала широке розповсюдження і повністю витіснила із вжитку інтернаціональну систему величин IPg, IPv. На початку 1990-х років Жан-Клод Мермійо склав загальний каталог вимірювань в системі UBV (Catalogue of Mean UBV Data on Stars), що містить більше 100 000 зір.
У трикольоровій системі, наприклад, UBV, можна визначити три показники кольору: U–B, B–V та U–V. Будь-які два з них можна покласти незалежними. Тоді третій можна виразити через них, наприклад: U–V = (U–B) + (B–V). Якщо смуг чотири, наприклад, у системі UBVR, то можна скласти шість показників кольору, три з яких будуть незалежними. Система V Джонсона добре збігається з системою IPv, що видно з формули

V=IPv+0^m,000+0^m,002(B-V)

Що стосується показника кольору B-V, то Джонсон разом з Морганом відновили стару умову про те, що для білих зір класу А0 він має бути рівний нулю:

B-V=0

Ця умова та відсікання світла з λ<3800 Å у смузі В призводить до того, що система B-V не збігається зі старою інтернаціональною системою показників кольору. Має місце співвідношення

C=-0^m,18+1^m,09(B-V)

Джонсон та Морган привели також порівняння випромінювання зірок з синім та ультрафіолетовим фільтрами, що призвело до появи "ультрафіолетових показників кольору" U-B. Як і B-V, U-B дорівнює нулю для зірок класу А0.

Зараз система UBV широко використовується. На її основі складено багато каталогів. Імовірна похибка каталожних величин для B-V, як правило, удвічі менша, ніж для V та U-B.

UBV та двокольорові діаграми[ред. • ред. код]
Якщо в фотометричній системі більше двох смуг, то можна скласти більше одного показника кольору і накреслити діаграму залежності одного показника від іншого. Такі діаграми мають дуже велике значення як для визначення низки фізичних параметрів, так і для вирішення питань, пов'язаних з різними редукціями фотометричних спостережень.

Двоколірні фотометричні системи дозволяють будувати дуже важливі для астрофізики діаграми Герцшпрунга-Рессела (діаграми Г-Р в варіанті «показник кольору - зоряна величина»). Але, щоб побудувати діаграму Г-Р, треба або знати відстані і обчислити абсолютні зоряні величини, або бути впевненим, що всі досліджувані об'єкти знаходяться на однаковій відстані від Сонця (наприклад, входять до складу зоряного скупчення).

Двокольорова діаграма не вимагає знання абсолютної величини.

Інфрачервоне розширення системи UBV[ред. • ред. код]
Після появи системи UBV в період з 1959 по 1966 рік Джонсон поступово додав до неї цілу послідовність фотометричних смуг в червоній та інфрачервоній спектральній області: з'явилися смуги R, I, J, K, L, М, N і Q. Мендоза 1967 року доповнив цю послідовність ще однією смугою — H. Середні довжини хвиль і напівширини цих смуг наведені в таблиці.

Величина λ0 мкм Δλ мкм Величина λ0 мкм Δλ мкм
U 0.36 0.04 H 1.62 0.2
B 0.44 0.10 K 2.2 0.6
V 0.55 0.08 L 3.5 0.9
R 0.70 0.21 M 5.0 1.1
I 0.88 0.22 N 10.4 6.0
J 1.25 0.30 Q 20.0 5.5

Положення інфрачервоних смуг підібрані так, щоб вони збігалися з вікнами атмосферної прозорості. Величини U, B і V вимірювались фотопомножувачем з сурм’яно-цезієвим фотокатодом (S-11), величини R і I - фотопомножувачем з срібно-киснево-цезієвим катодом (S-1), величини J, K, L - фотоопором PbS, який охолоджувався рідким азотом, величини M, N і Q - германієвим болометром, що охолоджувався рідким гелієм.

Нуль-пункт всіх показників кольору введений так само, як і в системі UBV: всі показники кольору дорівнюють нулю для зірок класу A0 V.

Зрозуміло, що вимірювання в такій фотометричним системі є вельми трудомісткими. В цій системі було виміряно близько 1500 зірок. Природно, що більшість вимірювань в додаткових спектральних областях було виконано у смугах R та I.

Смуги R та I, як вже зазначалося, реалізовувалися за допомогою киснево-цезієвого катода (S1). Вони мають дуже велику ширину. Наприклад, смуга R починається близько 5300 Å, має максимум близько 6950 Å і сягає до 9000 Å.

Для таких широких смуг завдання винесення за межі атмосфери і редукції в інші системи вирішується погано. Чим вужча смуга пропускання, тим менше впливає на всі обчислення неточне знання справжнього розподілу енергії в спектрі та атмосферних параметрів. Для дуже широких спектральних смуг з напівшириною в кілька тисяч ангстрем неможливо для довільно взятого випадку досить добре провести редукції як за атмосферу, так і з однієї фотометричної системи в інші.

В різний час різні автори вводили різні версії фотометричних смуг в червоній та ближній інфрачервоній областях. В одних випадках це були величини, введені ще до Джонсона (система RI Крона), в інших випадках це варіанти створення червоних і інфрачервоних смуг за допомогою сучасних фотопомножувачів з багатолужними фотокатодами. У більшості випадків немає принципової різниці, у якій з цих систем проводились спостереження, оскільки неважко отримати надійні лінійні рівняння переведення величин з однієї системи в іншу. Однак завжди треба знати, які саме величини R або I використовуються.
Виконав у цій системі численні високоточні спостереження зір галактичного поля, а також зір у розсіяних і кулястих скупченнях і побудував за цими спостереженнями діаграми Герцшпрунга — Рассела, які використовувалися багатьма дослідниками для вивчення зоряної еволюції.
Система Джонсона дає можливість визначати поправки за загальне і диференціальне поглинання світла в міжзоряному просторі і завдяки цьому відіграла велику роль у вивченні будови Галактики.
На початку 1960-х років Джонсон поширив свою систему в інфрачервону область і виконав перші масові вимірювання блиску зірок у різних її смугах; це дозволило йому встановити шкалу болометричних величин і ефективних температур для холодних зірок. Одним з важливих відкриттів, зроблених Джонсоном в ході цих досліджень, було виявлення 1964 року надлишкового інфрачервоного випромінювання у квазара 3С 273. Ці роботи Джонсона, поряд з першими інфрачервоними оглядами неба, проведеними Дж. Нойгебауером, Д. Марцем і Р. Лейтоном, Ф. Лоу, поклали початок інфрачервоної астрономії.

SIDEROCRATOR

125 років тому 23 квітня 1896 р. в Миколаєві народився видатний оптик Д. Д. Максутов (1896-1964)

Детальніше про Максутова можна прочитати в статтях дослідника життя та діяльності Максутова - Едварда Тригубова:
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?page=98;print
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?page=181;print

SIDEROCRATOR

26 квітня 1957 року народився Сергій Павлович Гордієнко – Засновник і Головний редактор одного з найкращих, на теренах колишнього СРСР, науково-популярних журналів з космічної/астрономічної тематики «ВСЕЛЕННАЯ, ПРОСТРАНСТВО, ВРЕМЯ»

Народився Сергій Павлович у м.Шостка Сумської обл., в родині військового, навчався у Києві (СШ№51), із шкільних років захопився астрономією, мав у власній бібліотеці книжки, журнали з астрономії, - все, до чого зміг «дотягнутися»
По закінченню школи (1974) здає іспит і навчається на Механіко-машинобудівельному факультеті Львівського Політехнічного ін-ту (нині Національний ун-т Львівська Політехніка), по закінченню працює у Львові у НИРТИ (Научно-Исследовательский Радио-Технический Институт), потім у НИ КИ ЭАВИТ. У 1986р захищає кандидатську дисертацію, але захоплення астрономією не полишає і залюбки ділиться з друзями цікавою інформацією…

У 2003 році виходить друком перший номер нового науково-популярного журналу «Вселенная, пространство, время» - Астрономія, Історія Космонавтики, Новини Космонавтики, Астрономічний календар, Наукова фантастика. У 2004 році – вже шість номерів, а потім, кожен рік це вже щомісячник! З 2003 по 2017рр – 160(!!!) номерів! Передплатники – по всій території колишнього СРСР, як підтвердження кращого науково-популярного журналу (по космічній тематиці)
Багато енергії Сергій Павлович приділяє і Клубу-лекторію, що існує при журналі, - лекції, зустрічі, презентації; магазину оптичної техніки «Третя планета»; майстер-класам зі спостереження за зоряним небом і користуванням мікроскопом!
Сам С.П.Гордієнко – незмінний учасник багатьох міжнародних конференцій і симпозіумів з астрономії!

SIDEROCRATOR

160 років тому 13 травня 1861 р. англоавстралійський астроном Джон Теббут відкрив велику комету 1861 р. яка була видна неозброєним оком протягом приблизно 3 місяців. Вона була класифікована як велика комета - одна з восьми найбільших комет 19 століття.

саме відкриття було зроблене Джоном Теббуттом з Віндзору , Новий Південний Уельс , Австралія , 13 травня 1861 р., за місяць до перигелію (12 червня). комети не було видно в північній півкулі до 29 червня.

29 червня 1861 року комета C / 1861 J1 пройшла 11,5 градусів від Сонця. Наступного дня, 30 червня 1861 р., Комета найближче підійшла до Землі на відстані 0,1326 а.о. (19 840 000 км). Під час наближення до Землі комета, за оцінками, знаходилася між величиною 0 і −2 з хвостом понад 90 кутових градусів. В результаті C / 1861 J1 навіть відкидала тіні вночі. Протягом ночі з 30 червня на 1 липня 1861 р. Знаменитий спостерігач комет Дж. Ф. Юліус Шмідт із трепетом спостерігав, як велика комета C / 1861 J1 кидала тіні на стіни Афінської обсерваторії . Протягом двох днів, коли комета була найближчою, Земля насправді знаходилася в хвості комети, і було видно потоки кометного матеріалу, що сходилися до віддаленого ядра .

До середини серпня комета була вже не видна неозброєним оком, але вона була видна в телескопи до травня 1862 р. Розрахована еліптична орбіта з періодом близько 400 років, вказувала на попередній вигляд приблизно в середині 15 ст., а повернення в 23 ст.
Ічіро Хасегава та Шуйчі Накано припускають, що ця комета ідентична C / 1500 H1, яка прийшла в перигелій 20 квітня 1500 р. (На основі 5 спостережень).

Було висловлено гіпотезу про те, що C / 1861 G1 (Тетчер) і ця комета пов'язані між собою, і що в попередньому перигелі (можливо, 1500), C / 1861 G1 відкололася від цієї комети, оскільки дві комети мають багато подібних орбітальних характеристик. Однак у 2015 році це спростував Річард Л. Бранхам-молодший, який використовував сучасні обчислювальні технології та статистичний аналіз для розрахунку виправленої орбіти для C / 1861 J1. До 1992 року ця велика комета подолала більше 100 а.о. від Сонця, зробивши її ще далі, ніж карликова планета Еріда . Вона прийде до афелію бл 2063 р.

SP

Статья интересная, перевод машинный?

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 12 Травня 2021, 20:41:57

Статья интересная, перевод машинный?

Майже машинний, перекладав з французькоі

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 221712 раз)