Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 221709 раз)

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 08 Липня 2021, 22:40:01

Видана Вольфом "Iсторiя аcтрономii" чудова книжка, з багатьма подробицями та фактами (десь пiд тисячу сторiнок) Перше видання 1877 (кажись) майже недоступне. Але було перевидання 1960, а також зараз е багато репринтiв на замовлення. Кожному хто грунтовно займаеться iсторiею астрономii, треба ознайомитись з цiею книгою. Нажаль вона не перекладена на англiйську(мова оригiналу - нiмецька) Двохтомний довiдник кажуть теж бомбезний, але я його в живу не бачив.

першодрук є в бібліотеці као, я з ним працював
праця дійсно фундаментальна в усіх сенсах

SIDEROCRATOR

8 липня 1910 р. було засновано Київський гурток аматорів астрономії.

Причиною для цього послужила неординарна астрономічна подія – наближення до землі комети Галлея. Скориставшись такою нагодою, астроном-любитель Микола Федорович Зінченко публікує в липневому номері газети «Киевские вести» звернення до небайдужих до астрономії читачів з пропозицією організувати гурток любителів астрономії.
На його заклик відгукнулося спочатку лише семеро осіб. На першому установчому зібранні 8 липня (н. ст.) 1910 р. було обрано правління гуртка, яке спершу складалося з трьох осіб: голови - М. Ф. Зінченка, заступника голови - Ф. О. Шушеріна та секретаря Ф. І. Яремченка.
Офіційні засідання розпочалися лише в 1911 р. Члени гуртка мали іменні квитки, на кожне засідання їх запрошували надісланими поштою повідомленнями. У гуртка була власна печатка. Бюджет гуртка складався з членських внесків (3 рублі на рік), виручки від прочитаних лекцій, пожертв від окремих громадян і установ. Один з членів гуртка передав у користування 100 міліметровий рефрактор, що стало приводом для клопотання перед Міською думою про виділення місця на Володимирській гірці, для постановки будки під телескоп та демонстрації публіці небесних світил за невелику платню. Так як гурток ставив собі ЗA мету популяризацію астрономічних знань серед широких верств населення.
Представники міської влади співчутливо поставилися до клопотання і передали його до Садової комісії, яка дозволила збудувати аматорську обсерваторію «згідно проекту і типу місцевості, з приміщенням для сторожа на ділянці землі в 12 кв. саж.».
Члени гуртка почали збирати пожертви на її будівництво, та на придбання в Європі нового, потужного телескопа, на що губернатор Києва дав особистий дозвіл і створив для цього спеціальну рахункову комісію. Крім того гуртківці також заробляли кошти читанням лекцій та проведенням «екскурсій зоряним небом».
На засіданнях, які відбувалися не рідше ніж два рази на місяць, аматори читали реферати. доповідали про новини астрономії та обговорювали астрономічну літературу. Регулярно для широкого загалу міста гурток організовував популярні лекції з астрономії та природничих наук для чого орендував найкращі зали Києва, і запрошував для цього відомих на той час спеціалістів.
Тематика доповідей була різноманітною і охоплювала широкий науковий спектр від історії астрономії до теорії відносності: «О космогонических воззреннях древних индусов», «Астрономия как наука в Древней Греции», «Владычество Птолемея в астрономии», «Способы определения лунного и солнечного параллаксов», «Новые воззрения на мир и на Землю в часности», «Кометыи и их природа», «Основные принципы относительности», «Законы движения планет» та ін.
Гурток також улаштовував вечори на честь знаменних дат в історії астрономії. Так. 1912 р. з величезним успіхом пройшов вечір, присвячений потрійному ювілеєві Каміля Фламмаріона — 70-річчя з дня народження. 50-річчя його астрономічної діяльності та 25 років з дня заснування Французькою астрономічного товариства. Вечір відбувся в приміщенні клубу страхових інспекторів (Прорізна. 2) і зібрав велику кількість слухачів, багато з яких після його закінчення, записалися в члени гуртка.
Ціни на заходи гуртка були цілком доступні для простих громадян. Квиток на лекцію коштував від 30 коп. до 5 руб. побачити небесні світила в телескоп й одночасно прослухати розповідь про цікавинки нічного неба можна було за 5 коп.

SIDEROCRATOR

140 років тому 30 червня 1881 р. було отримано перший успішний знімок комети.

Комета С/1881 K1 (Велика комета), також відома як комета Теббута або 1881b, була сфотографована Пєром Жансеном за допомогою 51 см F/3 рефлектора з 30-хвилинною експозицією в Медонській обсерваторії поблизу Парижа 30 червня 1881 року.

Ця комета була першою, яку було сфотографованео на високочутливу броможелатинову емульсію і з якою проводилися спектроскопічні дослідження. Комета була сфотографована в декількох обсерваторіях. 100/1881 K1 (Велика комета) була виявлена Джоном Teббутом в Австралії увечері 22 травня 1881 р. Він знайшов її неозброєним оком на південному заході. При розгляданні в телескоп, він зауважив, широкий хвіст до 12 градусів в довжину .
Комета пройшла перигелій 16 червня 1881 року на 0,735 AU. Комета було видно спостерігачам в північній півкулі з кінця травня до кінця липня 1881 року.

SIDEROCRATOR

12 липня 1754 р. народився австрійський науковець Алоїз фон Відманштеттен. (Alois Joseph Franz Xaver Beckh, Edler von Widmanstätten 1754-1849) дослідник метеоритів, завдяки його роботам стало відомо про явище Відманштеттенових фігур.

Родина Алоїза фон Відманштеттена мала монопольні права на виконання друкарських робіт у федеральній землі Штирії. Тому в юності він навчався поліграфії у свого батька, який володів друкарнею. Освіту в галузі природничих наук здобув у Грацькому університеті. Унаслідок реформ Йосипа ІІ родина 1784 року втратила монополію на друкарську діяльність і Алоїз фон Відманштеттен, якого не цікавила поліграфія, 1807 року продав друкарню.

З 1804 року до 1807 року він керував ткацькою фабрикою в Поттендорфі в Австрії. За наполяганням імператора Франца I 1807 року він став директором новоствореного імператорського Кабінету промислових виробів, де були зібрані колекції зразків та експонати продукції, яка вироблялася на території Австрійської імперії. 1808 року він також очолив імператорський порцеляновий завод у Відні.

Відманштеттенові структури

22 травня 1808 року поблизу моравського містечка Штаннерн упав залізний метеорит, який передали до імператорського мінералогічного Кабінету. Його директор Карл Шрейбер умовив свого колегу Алоїза фон Відманштеттена дослідити його. Після травлення прошліфованої й відполірованої поверхні метеорита розчином хлоридної кислоти фон Відманштеттен виявив на ній характерний рельєф у вигляді геометрично впорядкованих штрихів. Цей рельєф він використав як кліше для перенесення структури поверхні на папір методом літографії. Результати цього дослідження фон Відманштеттена Шрайбер опублікував 1820 року. Пізніше структури подібного типу було виявлено в перегрітій сталі та інших сплавах і названо Відманштеттеновими структурами.

Маловідомим є той факт, що структури цього типу в метеоритах першим відкрив Вільям Г. Томсон, лікар за фахом, який досліджував вулканічні мінерали. Під час перебування в Неаполі він виявив подібну структуру в метеориті, знайденому 1772 року Палласом під Красноярськом, коли видаляв з поверхні його уламка іржу (травленням розчином азотної кислоти). 1804 року Томсон опублікував повідомлення про це відкриття французькою мовою в Bibliothèque Britannique. Після його смерті цю роботу було перекладено італійською мовою в Atti dell'Accademia Delle Scienze di Siena. Однак ці праці не було помічено науковцями аж до 1936 року, і за таким типом структури сплавів збереглася назва «Відманштеттенових структур».

SIDEROCRATOR

B період між 5 та 17 липня 1054 р. на небі було помічено яскраву зорю. Насправді це був спалах наднової в сузір"ї Тільця вибух якої спостерігався, згідно із записами арабських і китайських астрономів, 4-5 липня 1054 року, в Європі іі побачили лиш в 10х числах липня. Спалах було помітно протягом 23 днів неозброєним оком навіть у денний час.
Так арабський астроном, лікар та мандрівник Ібн Батутта, який перебував тоді в Констатнинополі, столиці Східної Римської імперії, сповіщав про появу яскравої зорі на початку липня 1054 р.

За тогочасною християнською традицією спалах такої яскравої зорі мав провіщати якусь подію, подія не забарилася, через 10 днів, під час патріаршого богослужіння 15 липня 1054 року кардинал Гумберт, архієпископ Петро та канцлер Фрідріх поклали на вівтар Софіївського собору буллу екскомунікації та анафеми щодо патріарха і його прихильників, яку вони склали як повноважні представники папи Лева ІХ, який на той час уже помер. Після цього вони залишили столицю.
Ця подія увійшла в історія як Великий церковний розкол 1054 р.

Вперше туманність була відкрита Джоном Бевісом в 1731 році, потім перевідкрита Мессьє в 1758 році.
Крабовидна туманність отримала свою назву від малюнка астронома Вільяма Парсонса, який використав 36-дюймовий телескоп в 1844 р У цьому нарисі туманність дуже нагадувала краба (можливо, мечехвоста, який не належить до ракоподібних, англійське тривіальне назва якого horseshoe crab - краб-підкова). При повторному спостереженні туманності в 1848 р за допомогою нового 72-дюймового телескопа Парсонс намалював точніший малюнок, проте назва «Крабоподібна туманність» залишилося.

Туманність також називається Messier 1 або M 1, як перший об'єкт Мессьє, каталогізований в 1758 році.

У центрі туманності розташований пульсар PSR B0531+21, який є нейтронною зорею, що залишилася після вибуху наднової. Його діаметр близько 10 км. Пульсар було відкрито 1968 року; це було перше спостереження, яке пов'язувало залишки наднових та пульсари, яке слугувало основою для припущення, що пульсари є нейтронними зорями. Пульсар Краба обертається навколо своєї осі зі швидкістю 30 обертів на секунду.

Випромінювання пульсара реєструється в усьому електромагнітному спектрі, починаючи від радіодіапазону і закінчуючи γ-випромінюванням.
Крабоподібна туманність часто застосовується для калібрування в рентгенівській астрономії. Вона дуже яскрава в рентгенівському діапазоні, причому щільність потоку енергії постійна, що є винятком серед пульсарів. У рентгенівській астрономії «Crab» і «milliCrab» іноді використовують як одиницю вимірювання щільності потоку. Є лише кілька джерел у рентгенівському діапазоні, що перевершують Крабоподібну туманність за яскравістю.

Строго періодичний сигнал, що випромінюється пульсаром, використовується для перевірки проміжків часу в рентгенівських детекторах.

Крабоподібна туманність, у вигляді довгастої дифузної плями доступна для спостережень у найскромніші аматорські телескопи й навіть у біноклі. Однак розрізнити структуру (волокна, клочковатості) можна лише під час спостережень у телескопи з апертурою від 350 мм, однак і в цьому випадку її деталізація далека від того, що зазвичай зображено на фотографіях.
Так звані «діпскай»-фільтри (UHC, OIII, H-β) не допомагають контрастувати зображення. Фільтри для боротьби із засвіченням неба від міст (LPR і подібні до нього) можуть дещо поліпшити контраст Крабоподібної туманності в приміській зоні.

зображення туманності в атласі Uranographia Britannica Джона Бевіса (розмите кільце в кінці нижнього рогу тельця) 1750 p.

сучасне фото в 6 різних фільтрах

SIDEROCRATOR

3 16 по 22 липня 1994 р. відбулося падіння комети Шумейкер-Леві 9 (D / 1993 F2 Shoemaker-Levi) на Юпітер.

Комета була відкрита в березні 1993 р на обсерваторії Маунт Паломар подружжям Юджином і Кароліною Шумейкер спільно з Девідом Леві (Eugene Shoemaker, Carolyn Shoemaker, David Levy). У той момент вона вже розпалася на кілька десятків фрагментів, діаметр найбільших з яких досягав 2 км. Проведені згодом розрахунки показали, що, швидше за все, «хвостата зірка» була захоплена гравітацією Юпітера десь на початку 1970-х років. 7 липня 1992 вона пройшла на відстані всього 15 тис. км від хмарного покриву газового гіганта - глибоко всередині межі Роша для твердих тіл. В результаті приливні сили роздрібнили її на два десятка великих і безліч дрібних осколків.

Після розрахунку орбіти уламків комети стало ясно, що вони увійдуть в атмосферу Юпітера липні 1994 р Новина про це викликала сенсацію в науковому середовищі. За всю історію ще жодній людині не доводилося спостерігати настільки масштабного зіткнення двох небесних тіл. Для того, щоб побачити його наслідки, астрономи задіяли всі доступні інструменти: від наземних обсерваторій до космічного телескопа Hubble, а також космічні апарати Galileo і Voyager 2.
Як і передбачали розрахунки, фрагменти D / 1993 F2 почали входити в атмосферу Юпітера 16 липня 1994 р Наслідки бомбардування перевершили найсміливіші прогнози. Незважаючи на те, що кометні уламки впали на не видиму з Землі півкулю планети, телескопи зареєстрували найпотужніші спалахи в її атмосфері (зокрема, було відзначено короткочасне збільшення яскравості супутників Юпітера, які перебували «в секторі видимості» місць падіння). За оцінками вчених, енергія, що виділилася при зіткненні з найбільшим з уламків, склала близько 6 млн мегатонн у тротиловому еквіваленті. За даними зонда Galileo, температура вибуху сягала 23 700 ° C.

Бомбардування викликало масштабні збурення в юпитеріанській атмосфері. Після неї на планеті залишився ряд темних плям. Розмір найбільшого з них досягав 12 тис. Км, що можна порівняти з діаметром Землі. Плями були добре помітні навіть в аматорські телескопи з апертурою всього 60-70 мм. На думку більшості спостерігачів, довгий час вони залишалися більш помітними, ніж Велика Червона Пляма. Що цікаво, до бомбардування багато астрономів висловлювали сумніви в тому, що вона залишить якісь помітні сліди.

Темні плями спостерігалися протягом багатьох місяців після бомбардування. У наступні чверть століття астрономи ще кілька разів відзначали зіткнення з Юпітером різних об'єктів. Але жодне з них навіть близько не могло зрівнятися з грандіозним шоу, влаштованим уламками комети Шумейкер-Леві 9. Вважається, що тіла подібного розміру стикаються з найбільшою планетою Сонячної системи в середньому один раз в 6 тис. Років. Тому тим, хто зміг стати свідками цього рідкісного події, дійсно неймовірно пощастило.

SIDEROCRATOR

23 липня 1995 р. було відкрито комету C/1995 O1 (Гейла — Боппа) яка є можливо, найбільш «видимою» кометою XX століття та однією з найяскравіших за декілька останніх десятиліть. Вона була видима неозброєним оком рекордний термін — 18 місяців, що вдвічі довше попереднього рекорду, який був встановлений Великою кометою 1811 року

фтогорафія нашого одноклубника Yuri_K
Комета була відкрита незалежно одним від одного двома американськими спостерігачами — Аланом Гейлом та Томасом Боппом. Гейл провів безліч безплідних годин у пошуках комет. Біля свого будинку в Нью-Мексико він спостерігав за вже відомими кометами, коли близько опівночі раптом натрапив на туманний об'єкт величиною 10,5m поряд з кульовим зоряним скупченням M70 в сузір'ї Стрільця. Гейл спершу встановив, що поряд з цим скупченням немає інших об'єктів глибокого космосу. Далі він виявив, що об'єкт помітно переміщується на фоні зірок (а значить, знаходиться у Сонячній системі) і написав електронного листа у Центральне бюро астрономічних телеграм, яке відстежує астрономічні відкриття.

У Боппа не було власного телескопа. До вiдкриття комети вiн працював менеджером в компанii, що торгувала асфальтом i нiколи регулярно не займався пошуком комет. Він був в той вечір на природі з своїми друзями біля міста Стенфілд в штаті Аризона і спостерігав за зоряними скупченнями і галактиками, коли в окулярі 16 дюймового телескопа, що належав його другу, перед очима Томаса промайнув слабкий обєкт. Звірившись із зоряними картами, Бопп зрозумів, що ця плямочка є новим об'єктом і відправив телеграму (через поштове відділення Western Union) туди ж, куди і Гейл.

Наступного ранку було підтверджено відкриття нової комети, якій дали назву комета Гейла — Боппа та позначення C/1995 O1. Про відкриття було оголошено у циркулярі № 6187 Міжнародного астрономічного союзу.На час відкриття комета знаходилася на відстані 7,1 а. o. від Сонця між Юпітером і Сатурном.

Незабаром після відкриття, були знайдені більш ранні знімки комети. Так, Теренс Дікінсон знайшов комету на своєму знімку, зробленому 29 травня 1995 року, а Роберт Макнот — на знімку, зробленому 27 квітня 1993 у Англо-австралійському телескопу, тобто за два роки до відкриття комети. У той час її величина становила 18m, а відстань від Сонця — 13,0 а. o.

І хоча яскравість комет дуже важко передбачити, ця комета повністю виправдала та навіть перевершила очікування, коли пройшла перигелій 1 квітня 1997 року. Інколи комету C/1995 O1 (Гейла — Боппа) ще називають «Великою кометою" 1997 року.
Наступне повернення комети очікується вже в 4390 р. н е

Пам'ятаю як тоді кожного вечора годинами просижував на балконі спостерігаючи іі в підзорну трубу. Після проходження перигелію в квітні 97 вона була настільки яскрава, що була видна навіть при світлі ліхтарів та сильній міській засвітці.

WEST

Красива була комета!

SIDEROCRATOR

Цитата: WEST від 28 Липня 2021, 10:09:01

Красива була комета!

Це так, та й видно іі було найдовше

SIDEROCRATOR

45 років тому 20 липня 1976 р. в ході місії Вікінг -1 людство отримало перші зображення марсіанської поверхні.

Спусковий апарат приземлився на заході «Рівнини Хриса» («Золота Рівнина») в точці з координатами 22,697° с. ш. 48,222° с. д.

Передача першого зображення поверхні почалася вже через 25 секунд після приземлення і зайняла 4 хвилини. Протягом цих хвилин спусковий апарат провів самоініціалізацію. Він висунув вузькоспрямовану антену для прямого зв'язку із Землею і розгорнув метеорологічну штангу з датчиками. У наступні 7 хвилин була зроблена зйомка 300° панорами. Через добу після посадки був отриманий перший кольоровий знімок поверхні Марса. Однак цей знімок згодом був загублений. Крім того, сейсмометр взагалі не запрацював. Його рухливий датчик, який повинен був реагувати на коливання ґрунту, перед польотом був механічно зафіксований для захисту від пошкодження при ударі об поверхню. Після посадки на Марс пристрій, який повинен був вивільнити датчик, не спрацював, тому інструмент залишився заблокованим. Так само виявилася заблокованою механічна штанга зі скребком для збору зразків, але через п'ять днів її вдалося звільнити. Попри все це, номінально експерименти були виконані. Спусковий апарат мав два канали для передавання даних на Землю: ретрансляція через орбітальний апарат і пряма передача. При ретрансляції через супутник пропускна здатність каналу була вдесятеро більша, ніж при прямому зв'язку.

Устаткування апарата:

Два фототелевізійні пристрої (ФТП)
Прилади для метеорологічних досліджень, що вимірюють тиск, температуру, швидкість і напрямок вітру біля поверхні;
Сейсмометр
Газовий хроматограф в поєднанні з мас-спектрометром для ідентифікації по молекулярній вазі органічних речовин, що входять до складу проб ґрунту, а також для аналізу проб атмосферних газів
Рентгенофлуоресцентний спектрометр для ідентифікації неорганічних речовин, що входять до складу проб ґрунту
Установка для пошуку життя у пробах ґрунту за такими ознаками, як фотосинтез, обмін речовин і газообмін

Для переміщення в приймальні пристрої останніх трьох приладів проб ґрунту служив ґрунтозабірник, винесений на триметровій штанзі і забезпечений скребком для прокопування траншей. Скребок дозволяв також визначати механічні характеристики ґрунту, а магніти, встановлені на скребки — збирати частинки магнітних матеріалів для подальшої зйомки їх ФТП з використанням збільшувального дзеркала.

У січні 1982 року спусковий апарат «Вікінг-1» був перейменований в «Станцію-меморіал Томаса Матча» на згадку керівника команди по фотографуванню поверхні Марса. Апарат пропрацював 2245 солів (марсіанських сонячних діб, близько 2306 земних діб, або 6 років) до 11 листопада 1982, коли помилкова команда, відправлена управлінням з Землі, призвела до втрати контакту. Команда була призначена для поновлення програми, яка відповідає за управління зарядкою батарей, які вже втрачали ємність. Однак, у результаті були ненавмисно перезаписані дані, які використовувались для орієнтування антени. У наступні чотири місяці спроби встановити зв'язок з апаратом, засновані на передбачуваному положенні антени, не привели до успіху. У грудні 2006 року «Вікінг-1» був сфотографований на поверхні Марса «Марсіанським розвідувальним супутником».
панорамне фото марса 20 липня 76 р.

SIDEROCRATOR

235 років тому 1 серпня 1786 р. Кароліна Гершель відкрила свою першу комету.
Керолайн Гершель, яка допомагала своєму братові Вільяму в багатьох його спостереженнях, сама по собі досягла успіху, зробивши оригінальні відкриття багатьох скупчень і туманностей у каталозі Гершеля. Однак багато можуть не знати, що Кароліна також відкрила вісім комет, шість з яких носять її ім’я.

Комета C/1786 P1 (Гершель)
Перше відкриття комети Кароліною Гершель відбулося вночі 1 серпня 1786 р.
Комета була з величиною близько 7,5, хоча погані умови неба означали, що підтвердження кометної природи об'єкта довелося почекати до наступної ночі. Перше спостереження неозброєним оком комети Гершель відбулося 17 серпня, і наступної ночі Шарль Мессьє спостерігав через свій телескоп хвіст довжиною 1,5 градуса.

запис про відкриття комети в спостережному журналі Кароліни Гершель
Наступної ночі, 3 серпня, її брат, Вільям Гершель, описав комету як "значно яскравішу", ніж кулясте скупчення М3, що вказує на яскравість між 5 -ю та 6 -ю величиною. Спостереження комети тривали до 26 жовтня. Розрахунки показують, що комета раніше досягла перигелію 8 липня на відстані всього 0,41 а.о.
Відкриття спричинило фурор в науковому світі, а Кароліна стала одною з перших жінок астрономів в Англіі.
Стаття Кароліни Гершель про комету в Philosophical Transactions of the Royal Society of London №77 1786

mpyat2

Який дивний вигляд літери 's' у тексті! Не одразу зрозумієш. Схожа на 'f'

SIDEROCRATOR

Цитата: mpyat2 від 04 Серпня 2021, 10:36:43

Який дивний вигляд літери 's' у тексті! Не одразу зрозумієш. Схожа на 'f'

тоді були такі шрифти, таке написання літер - спадок від традицій книгодрукування 16-17 ст

SIDEROCRATOR

В ніч з 5 на 6 серпня 1864 р. італійський астроном Джованні Баттіста Донаті (1826-1873) спостерігав і намалював спектр комети C/1864 N1 (Темпель). Спектр Донаті показав три смуги Свана С2 з молекулярним випромінюванням, які часто домінують у спектрі комет у видимій області, хоча він і не зміг визначити їх хімічну природу та це стало початком широкого застосування спектроскопіі у вивченні природи комет.

SIDEROCRATOR

180 років тому 7 сернпня 1841 р. народився Ендрю Енслі Коммон ( Andrew Ainslie Common, 1841-1903) - англійський телескопобудівник (монтування Коммона) та астроном-любитель, відомий новаторськими роботами в астрофотографії.

З 1860-х років і до 1890 року Ендрю працював в Лондоні в сантехнічній компанії свого дядька - Matthew Hall and Company
Хоча свою професійну діяльність Ендрю Коммон вів в області сантехніки, він був набагато більш відомий своїми досягненнями в області астрономії, інтерес до якої виявляв з дитинства. Коли Ендрю було 10 років, його мати позичила у місцевого лікаря, доктора Бейтса, телескоп, який хлопчик використовував для спостережень за місяцем і зірками. Знову до занять астрономією Коммон повернувся вже в 30-річному віці, коли він почав використовувати 5,5-дюймовий рефрактор для отримання фотографій Місяця і планет.

У 1876 році Коммон став членом Королівського астрономічного товариства . Приблизно в цей же час він також переїхав в район Ілінг , в той час розташовувався за межами міської межі Лондона, де прожив до кінця життя, влаштувавши астрономічну обсерваторію в саду свого будинку. Для отримання фотографій зірок Коммон почав будувати серію великих телескопів-рефлекторів конструкції Ньютона, Використовуючи нову технологію скляних дзеркал з срібним покриттям. Для виготовлення першого телескопа власного дизайну в 1876 році Коммон намагався спочатку відполірувати 17-дюймовий дзеркало, але потім відмовився від цієї ідеї і замовив 18-дюймовий (46 см) дзеркало в оптичній фірмі Джорджа Калвера з Челмсфорда. У 1877 і 1878 роках опублікував кілька статей про свої спостереження за супутниками Марса і Сатурна .

обсерваторія Коммона
У 1879 році Коммон придбав нове дзеркало діаметром 36 дюймів (910 мм) для установки в своєму новому телескопі. Цей телескоп Коммон використовував для подальших спостережень за супутниками Марса і Сатурна і, зокрема, показав, що ефемериди орбіти Мімаса були неточними. За допомогою 36-дюймового телескопа Коммон також отримав фотографію великої комети 1881 року, C / 1881 K1 . Найвідоміші роботи з цим телескопом - отримання фотографій туманності Оріонав період 1880-1884 років. Його фотографія туманності 1883 році вперше показала здатність фотографічної пластинки фіксувати зображення зірки і інших об'єктів, недоступних для неозброєного ока. Коммон зазначив з приводу власних фотографій: «хоча деякі деталі губляться в збільшенні, залишається досить, щоб стверджувати, що ми наближаємося до того часу, коли фотографія дасть нам можливість запису неповторного вигляду туманності і її частин різної яскравості - краще, ніж самий ретельний ручний малюнок ».

Фотографія туманності Оріона були удостоєні Золотої медалі Королівського астрономічного товариства в 1884 році. Згодом Коммон продав 36-дюймовий рефлектор астроному і політику Едварду Кросслі, який, в свою чергу, передав інструмент в 1895 році до Лікської обсерваторії в США.

У 1885 році Коммон приступив до створення 60-дюймового (152 см) рефлектора. Він вирішив купити необроблену скляну заготовку і самостійно зробити шліфування й полірування. Перше дзеркало, виготовлене ним, було низької якості, і в 1890 році Коммон взявся за виготовлення другого дзеркала. В ході робіт Коммон вирішив змінити конструкцію телескопа на схему Касегрена для більш безпечного використання. Щоб не допустити отвори в 60-дюймовому головному дзеркалі , Коммон встановив перед ним діагональне плоске дзеркало, яке виводило зображення в фокус на нижньому боці телескопа. Коммон не був задоволений роботою телескопа такій конфігурації. Після смерті Коммона телескоп з двома 60-дюймовими дзеркалами і іншою вторинною оптикою був придбаний обсерваторією Гарвардського коледжу та встановлено в ній . У 1933 році головне дзеркало цього телескопа було реконструйовано і закріплено на новій основі, після чого передано в обсерваторію Бойд в ПАР - дочірню обсерваторію Гарвардської, де в даний час знаходиться в складі 1,5-метрового рефлектора Boyden-UFS (також званого «60-дюймовим Рокфеллером»).

60 дюймовий телескоп Коммона установлений в обсерваторіі Бойдена

Коммон пішов у відставку з сантехнічної компанії Matthew Hall and Company в 1890 році, після чого повністю присвятив себе оптичному дизайну, проявивши себе піонером у виробництві великих оптичних дзеркал. Велику частину часу він присвячував проектуванню телескопічних і оптичних прицілів для Королівського флоту і артилерії. Капітан (пізніше адмірал) Персі Скотт, один з провідних артилерійських офіцерів Королівського флоту , заявив в 1902 році, що Коммон «... виготовив телескопічний приціл, який при правильному використанні, в чотири рази підвищує ефективність стрільби бойових кораблів» .

У 1895-1897 роках Ендрю Коммон був президентом Королівського астрономічного товариства.

В ході другої англо-бурської війни Коммон розробив експериментальний телескопічний приціл для гвинтівки Лі-Енфілда на знімному офсетному кріпленні, який передбачив конструкцію багатьох наступних збройових прицілів.

SIDEROCRATOR

445 років тому 8 серпня 1576 р. на о. Вен було закладено перший камінь обсерваторії Ураніенборг яку будував Тихо Браге

Острів Вен подарував Браге король Фредерік II, він же надавав фінансову підтримку під час будівництва обсерваторії.

Закладка «Небесного замку» відбулась 8 серпня 1576. Його будівництво здійснювалось за проектом Тихо Браге та під його наглядом. То була перша у Європі будівля, спеціально збудована для астрономічних спостережень. Тихо назвав свою обсерваторію Ураніборг — на честь давньогрецької музи Уранії. Незважаючи на складнощі із доставкою морем будівельних матеріалів, вже наступного року частина приміщень була готова.

«Небесний замок» був триповерховим. На першому поверсі розташовувались кімнати для вченого та членів його родини, бібліотека, зимова їдальня й кухня, на другому — літня їдальня, кімнати для гостей і чотири обсерваторії для астрономічних спостережень, на третьому розташовувались вісім кімнат для співробітників та учнів. У підвалі розташовувались лабораторії для виробництва хімічних досліджень тощо. На всі поверхи подавалась вода за допомогою насоса, що було розкішшю для того часу. Навіть королівський замок не мав водогону.

В окремих будівлях розміщувались житлові приміщення для слуг і робітників, майстерні для виготовлення й ремонту інструментів, друкарня й паперова фабрика.

Енергію обсерваторія отримувала від водяного млина, який одночасно рухав жорна для помолу зерна та м'ялки для шкіри, що йшла на виготовлення палітурок книжок (наукові праці Тихо Браге там же на острові набирались, друкувались та одягались у шкіряні палітурки).

Обсерваторія мала великий настінний квадрант, для вимірювання висоти зірок під час їх проходження меридіаном . Він, поряд з багатьма іншими інструментами обсерваторії, був зображений і детально описаний у книзі Браге 1598 року. Під час спостереження за кометою 1577 року Браге побачив неточності в розташуванні зірок як в системах Птолемея, так і в Коперника.

У період, коли Ураніборг активно використовувався, вважалося, що астрономія та астрологія пов’язані з іншими науковими галузями, і тому обсерваторія використовувалася для виявлення більшого, ніж астральні тіла. Рушійною силою Брахе для досліджень в Ураніборзі стало бажання зробити астрологію емпіричною наукою і позбавити її від «помилок і забобонів». Брахе та його численні помічники почали складати схеми розташування зірок, планет та інших небесних тіл з безпрецедентною точністю

Edward

Сьогоднi виповнюеться 150 рокiв з дня народження вiдомого нiмецького оптика Альберта Кьонiга(1871-1946). За свое довге творче життя, Кьонiг створив велику кiлькiсть оптичних приладiв, серед яких були астрономiчнi об'ективи та окуляри.
ПМ.Стаття буде на фронтпейдж. Вибачаюсь що росiйською, не було часу перекласти (писав давно, ще на 140-рiчча

, може пiзнiше зроблю переклад

)

rgb

Якщо я не помиляюся,то Кёнiг ще багато зробив для фотографii, займався оптичними сенсибiлiзаторами для отримання панхроматичних та iнфрачервоночутливих фотоэмульсiй.

Edward

Цитата: rgb від 16 Серпня 2021, 08:50:50

Якщо я не помиляюся,то Кёнiг ще багато зробив для фотографii, займався оптичними сенсибiлiзаторами для отримання панхроматичних та iнфрачервоночутливих фотоэмульсiй.

У майора Ашбаха з контори Мюллера про це нiчого не написано

SIDEROCRATOR

Цитата: rgb від 16 Серпня 2021, 08:50:50

Якщо я не помиляюся,то Кёнiг ще багато зробив для фотографii, займався оптичними сенсибiлiзаторами для отримання панхроматичних та iнфрачервоночутливих фотоэмульсiй.

Також його розробки використовувалися для виготовлення перших кольорових емульсій в 1916

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 221709 раз)