Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
26 Лютого 2025, 15:49:57

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

Ростех "козлячит":
  https://rostec.ru/news/dmitriy-maksutov-ya-khochu-pokazat-lyudyam-nebo-/
Авторские права? Нет, не слышали...

Щось не зрозумів
Ушкуйники вкрали твою статтю?

Це плагiат з трьох статей, або чотирьох, але в них не вистачило клепки навiть назву придумати нову.
"Ростех" - 3.14здим все!©

Чому дивуватися, вони весь час все крадуть

[SIDEROCRATOR]

430 років тому 22 січня 1592 р народився П"єр Гассенді (1592-1655) - французький філософ,  астроном, дослідник стародавніх текстів, та популяризатор геліоцентризму

Народився в провансальському містечку Шамтерсьє. З юних років проявив неабиякі здібності до науки, особливо до математики і мовознавства. Навчався в коледжі в місті Дінь, потім в університеті Екс-ан-Провансу. З 1612 року викладав теологію в Діні, з 1617 року очолював кафедру філософії в університеті в Екс-ан-Провансі. Будучи викладачем філософії в університеті, він не тільки викладав вчення Аристотеля, а й відкинув його; вивчав теоретичну астрономію, але сильно ображався, коли його приймали за астролога.

Свій курс Гассенді будував таким чином, що спочатку викладав вчення Аристотеля, а потім показував його помилковість. Відкриття Коперника і твори Джордано Бруно, а також читання творів Петра Рамуса і Людовіка Вівеса остаточно переконали Гассенді в непридатності Аристотелевої фізики і астрономії. Плодом його занять був твір «Exercitationes paradoxicae adversus Aristoteleos» (Гренобль, 1627). Від  цього твору він повинен був відмовитися: нападати на Аристотеля і захищати Коперника було в той час небезпечно, як це довела доля Етьєна Доле, Джордано Бруно і ін. Ще раніше до видання своєї книги Гассенді залишив кафедру і жив то в Діні, де був канонником кафедрального собору, то в Парижі, звідки здійснив поїздку до Бельгії та Голландії. Під час цієї поїздки він познайомився з Гоббсом і видав (1631) його аналіз містичного вчення розенкрейцера Роберта Флудда «Epistolica dissertatio in qua praecipua principia philosophiae R. Fluddi deteguntur». Пізніше він написав критичний аналіз Декартівської роздумів ( «Disquisitio adversus Cartesium»), який призвів до жвавої полеміки між обома філософами. Гассенді був одним з небагатьох вчених XVII століття, які цікавилися історією науки.

 У 1645 році Гассенді зайняв кафедру математики в Collège royal de France. В останні роки життя він видав дві роботи про Епікура «De vita, moribus et doctrina Epicuri libri octo» (1647) і «Syntagma philosophiae Epicuri» (1649), біографії Коперника і Тихо Браге, історію церкви в Діні. Гассенді володів великим полемічним даром: він умів віддати належне противнику, ясно і точно викладав його теорію, нарешті робив вельми тонкі і вагомі зауваження. Широко відома його полеміка з Декартом.

Філософська система Гассенді, викладена в його «Syntagma philosophicum», - результат його історичних досліджень. Ці дослідження привели його (як пізніше Лейбніца) до того висновку, що думки різних філософів, які вважаються абсолютно несхожі, часто різняться тільки за формою. Найчастіше Гассенді схиляється на бік Епікура, розходячись з ним тільки в теологічних питаннях.

Основна заслуга Гассенді як астронома полягає в тому, що він вперше спостерігав проходження Меркурія по диску Сонця (7 листопада 1631), передобчислене Й.Кеплером. У 1647 опублікував книгу, в якій піддав розбору системи світу Птолемея, М. Коперника і Т. Браге. Був прихильником геліоцентричного учення Коперника. Автор біографічної праці про Т.Браге, Коперника, Р. Пурбаха, Регіомонтана (1654) і роботи, присвяченій історії календаря (1654).

Подякували

1 :Edward

[slava3500]

550 років тому появі великої комети 1472 року.



Велика комета 1472 року було видно з Різдва 1471 року до 1 березня 1472 року (за юліанським календарем) загалом 59 днів.

Комета примітна тим, що її спостерігали астрономи 15 століття, під час швидкого прогресу теорії планет, незадовго до революції Коперника. Комету спостерігали Регіомонтан та Бернхард Вальтер із Нюрнберга. Регіомонтан спробував оцінити свою відстань від Землі, використовуючи паралакс.Він не тільки вивчав комету, а й записав те, що спостерігав. Комета з'явилася в потрібний час для Регіомонтана. Революція друкарства тільки розгорталася по всій Європі, і нотатки Регіомонтана стали De Cometis, однією з перших коли-небудь опублікованих книг з астрономії.

Італійський лікар на ім'я Анджело Катон де Супино також залишив опис комети, стверджуючи, що вона була такою ж яскравою і величною, як повний місяць, її хвіст сягав більш ніж на 30 градусів. Комета (або "зірка мітли") також спостерігалася в китайській астрономії, де зазначається, що її було видно навіть опівдні. Англійський літописець 15 століття Уоркворт залишив докладний звіт про появу та зникнення комети з нічного неба Англії.

Подякували

3 :Edward, SIDEROCRATOR, Chepurny

[SIDEROCRATOR]

550 років тому появі великої комети 1472 року.



Велика комета 1472 року було видно з Різдва 1471 року до 1 березня 1472 року (за юліанським календарем) загалом 59 днів.

Комета примітна тим, що її спостерігали астрономи 15 століття, під час швидкого прогресу теорії планет, незадовго до революції Коперника. Комету спостерігали Регіомонтан та Бернхард Вальтер із Нюрнберга. Регіомонтан спробував оцінити свою відстань від Землі, використовуючи паралакс.Він не тільки вивчав комету, а й записав те, що спостерігав. Комета з'явилася в потрібний час для Регіомонтана. Революція друкарства тільки розгорталася по всій Європі, і нотатки Регіомонтана стали De Cometis, однією з перших коли-небудь опублікованих книг з астрономії.

Італійський лікар на ім'я Анджело Катон де Супино також залишив опис комети, стверджуючи, що вона була такою ж яскравою і величною, як повний місяць, її хвіст сягав більш ніж на 30 градусів. Комета (або "зірка мітли") також спостерігалася в китайській астрономії, де зазначається, що її було видно навіть опівдні. Англійський літописець 15 століття Уоркворт залишив докладний звіт про появу та зникнення комети з нічного неба Англії.

З цією кометою повязано існування першого астрономічного гуртка в Києві
з 1454 по 1482 р. в Києві проживав видатний єврейський астроном Захарій Схара (Захарія бен Аарон га-Коген), який емігрував з Візантії після її окупації турками
в 1460х він зблизився з Київським князем Олельком Володимировичем та його синами, будучи великим мудрецем він мав на двір князя великий вплив і згодом навколо нього згуртувалися київські вчені та деякі представники духовенства.
На зборах гуртка велися дискусії про світобудову, проблеми календаря, Схара активно поширював власні астрономічні таблиці та ефемериди які відрізнялися високою точністю, так як їх автор дотримувався геліоцентричної теорії, яку почерпнув ще з праць античності.
Великий внесок члени гуртка внесли і в розповсюдження астрономічної літератури зокрема праці Сакробоско Tractatus de sphaera, праць Аверроеса, Маймоніда, арабських та античних астрономів.
Особливо активно розповсюджувався Рукопис Іммануеля Бонфілса "Шестикрил" про розрахунок ефемерид, що містив астрономічні таблиці, які передбачають майбутні сонячні та місячні затемнення. Книга включала дані для кожної важливої ​​дати в єврейському календарі і навіть корекційні дані та коефіцієнти, необхідні тим, хто проживав в інших містах.
Протягом 300 років розрахунки Бонфілса, завдяки точності широко використовувались моряками та астрономами навіть в 17 столітті.

Коли 21 грудня 1471 р. з"явилася комета всі заговорили про грядущий кінець світу, але Схара і його оточення заперечили це. На основі спостережень руху комети, покриття кометою зірок Схара заявив, що вона знаходиться набагато далі Місяця і нічим не загрожує.
Коли його передбачення підтвердилися і кінця світу не відбулося до гуртка пішли юрби зацікавлених, це в свою чергу розлютило церкву, яка побачила в химерних малюнках шестиклила "бєсовскіі письмени і колдованіе" і звинуватила Схару у єресі
Після 1482 р. Схара емігрував в крим а потім на близький схід

Подякували

1 :slava3500

[SIDEROCRATOR]

Зображення комети з Нюрнберзькоі хроніки

[slava3500]

На цьому малюнку вона у хвості Великої Ведмедиці була, покривши Бенетнаш?

[SIDEROCRATOR]

На цьому малюнку вона у хвості Великої Ведмедиці була, покривши Бенетнаш?

Не тільки, за деякими даними Захарія спостерігав і покриття комети Місяцем, що дало йому привід припустити що комета в 50 разів далі ніж Місяць

[SIDEROCRATOR]

В продовження історіі про Зараію Схару
Деякі з його послідовників поіхали в Великий Новгород а деякі з них навіть до Москви де розгорнули активну діяльність, так в 1475 р. після падіння князівства Феодоро - останньоі Візантійськоі держави в криму до києва перебрався астроном та кабаліст Лазар бен Моісей бар Коган, який швидко зблизився з гуртком Схари, але довго в ньому не затримався і поіхав до Новгорода де заснував свій. Члени Новгородського гуртка розповсюджували переклади єврейських та грецьких астрономічних праць, та послуговувалися іудейським літочисленням, за що іх почали прозивати жидовствующими звездозаконниками.
Більше того вони в своіх переписних працях пропагували геліоцентричну систему світу.
Сам очільник гуртка не боявся казати, що світ влаштований не так "яко же рече Птолемей".
Кульмінацією діяльності гуртка стала рукописта праця в якій спростовувалося настання кінця світу в 1492 р., так як за тогочасним календарем це був 7000 рік від заснування світу і церква оголосила що має настати апокаліпсис та закликала всіх до покаяння. Але нічого не сталося і до жидовствующих потяглися юрби допитливих серед якиє були навіть особи князівськоі крові та навіть Новгородський і Московський єпископи. Церкві було нанесено потужний ідеологічний удар і щоб відновити авторитет вона влаштувала гоніння оголосивши послідовників жидовствующих, єретиками. Багатьох було увязнено в монастирях, трьох засновників московського гуртка Івана Куріцина, Дмитра Конопльова та Івана Максимова 1505 р. рішенням собору було спалено живцем,
згодом така ж участь спіткала й двох керівників Новгородського гуртка, Некраса Рукавого, якому перед спаленням відрізали язик, та арімандрита Кассіана.
Коли новини про спалення дійшли до Києва то місцеві послідовники єресі жидовствуючих перейшли в глибоке підпілля після чого іх сліди губляться, 
Так майже за 100 років до Джордано Бруно на Русі палали багаття інквізиціі

Подякували

4 :slava3500, Edward, kevlar, Slava80

[slava3500]

А чи є фото тексту чи посилання на джерело?

[SIDEROCRATOR]

А чи є фото тексту чи посилання на джерело?

http://www.academia.edu/271225/The_Fifteenth-Century_Ruthenian_Translations_From_Hebrew_and_the_Heresy_of_the_Judaizers_Is_There_a_Connection
http://www.academia.edu/271223/The_Kievan_Jew_Zacharia_and_the_Astronomical_Works_of_the_Judaizers

Подякували

1 :slava3500

[slava3500]

55 років тому пожежі на "Аполлон 1" та загибелі 3-х астронавтів: E.White, V.Grissom та R.Chaffee.


Справа на передньому плані - Ед Уайт та Роджер Чаффі. На плоту біля макета космічного корабля - Гас Грісс. Червень, 1966 р. Фото: NASA

"Аполлон-1", спочатку позначений КАК-204, був першою місією з екіпажем у рамках програми "Аполлон" Сполучених Штатів, метою якої було висадження першої людини на Місяць. Його планувалося запустити 21 лютого 1967 року як перше випробування на низькій навколоземній орбіті командно-службового модуля "Аполлон". Місія так і не була виконана; пожежа в кабіні під час репетиційного випробування запуску на стартовому комплексі 34 ВПС на мисі Кеннеді 27 січня вбила всіх трьох членів екіпажу-командного пілота Гаса Гріссома, старшого пілота Еда Уайтаї пілота Роджера Б. Чаффі-і знищила командний модуль (CM). Ім'я Аполлон 1, обраний екіпажем, був офіційно оголошений НАСА на їхню честь після пожежі.
Докладніше тут:
https://was.media/2017-04-12-tragediya-apollona/

[WEST]

А ще сьогодні 28 січня 1986-го через 73 секунди після старта зірвався "Челленджер" з сьома астронавтами.

[SIDEROCRATOR]

17 січня   1933 р. cвоє 89 річчя відсвяткував український астроном Іван Антонович Климишин
     
   Іван Антонович Народився в селі Кутиска (Тернопільська область). 1955 року закінчив Львівський університет, 1958 року — аспірантуру при цьому університеті. У 1958–1974 працював в обсерваторії Львівського університету (з 1961 — завідувач відділом, в 1962–1970 — заступник директора з наукової роботи). З 1974 — професор Івано-Франківського педагогічного інституту.
   Нині — завідувач кафедрою теоретичної фізики Прикарпатського університету і водночас — професор Теологічної академії УГКЦ в Івано-Франківську.

І. Климишин автор низки монографій та науково-популярних книг, серед яких «Ударні хвилі в неоднорідних середовищах» (1972), «Астрономія наших днів» (1976), «Астрономія вчора і сьогодні» (1976), «Релятивістська астрономія» (1980), «Календар і хронологія» (1981),  «Перлини зоряного неба» (1981), «Ударні хвилі в оболонках зірок» (1984),
«Атлас зоряного неба» (1985);«Нариси з iсторii астрономii» (1987);
«Элементарная астрономия» (1991).«Вчені знаходять Бога» (2010)
 
Основні наукові роботи належать до радіаційної космічної газодинаміки. Для характеристики стану газу з урахуванням ізотропного поля випромінювання ввів газодинамічний показник адіабати, що істотно спростило визначення стрибків параметрів на фронті ударної хвилі. Отримав наближені рішення задачі про структуру зоряних ударних хвиль, дав оцінку протяжності зони іонізаційної релаксації за фронтом і зони прогрівання перед фронтом ударної хвилі, що рухається в зоряній атмосфері. Вивів формулу для шкали висот, яка встановлюється в атмосфері зорі під дією періодичної ударної хвилі. Спільно з В.І.Гнатиком отримав асимптотичну формулу, яка описує зміну швидкості руху ударної хвилі в неоднорідному середовищі з довільним розподілом щільності, вивчив межі застосовності наближених методів космічної газодинаміки. Виконав аналіз ефективності теплових хвиль як можливого механізму перенесення енергії, що вивільняється під час вибуху в надрах зір. Спільно з С. А. Капланом отримав низку рішень теорії нестаціонарного розсіювання світла в середовищі з рухомою межею.

З 1980 очолював Спеціальну проблемну групу з історії астрономії при Астрономічній раді АН СРСР.

Брав участь у підготовці словників та довідників з астрономії: «Шкільний астрономічний довідник» (1990), «Астрономічний енциклопедичний словник» (2003).




Також Іван Антонович є співавтором підручника "Астрономія" 11 клас

Астероїд 3653 Климишин, відкритий 1979 року Миколою Черних, названо на честь вченого.

Довгих літ життя вам Іване Антоновичу та нових наукових звершень!!!

[SIDEROCRATOR]

400 років тому 28 січня 1622 р. народився французькиа астроном та конструктор повітряних телескопів Адріен Озу (1622-1691)

Народився в Руані, Франція, був  сином судового клерка Руана, здобув освіту -  в єзуїтському коледжі. На початку 1640-х років переїхав до Парижа, де проявив інтерес до астрономії і став відомий в академічних колах.

У 1664-1665 займався спостереженням комет і зробив кілька припущень щодо виду їх орбіт (еліптичного або параболічного), в чому нажив собі суперника, в особі Яна Гевелія.

C 1666 по 1668 був членом Французької академії наук, а також був одним із засновників Французької королівської обсерваторії.
У 1666 році був обраний в члени Лондонського королівського товариства.

У 1671 році переїздить до Італії, де і проживає ще 20 років, до самої смерті у 1691 році в Римі. Про це його періоді життя майже нічого не відомо.

Озу вніс великий вклад в розвиток спостережень за допомогою телескопа, в тому числі в удосконалення нитяного мікрометра. Велику частину спостережень проводив за допомогою повітряного телескопа. І висловлювався на користь побудови величезного повітряного телескопа, довжиною 1000 футів, який збирався використовувати для спостережень за тваринами на Місяці .

У 1647 році він поставив експеримент, який продемонстрував вплив атмосферного тиску на показання ртутного барометра.

У 1664 році побудував повітряний телескоп довжиною 96 метрів. Хоча великих відкриттів з його не зробив.

У 1667-1668 роках Адрієн і Жан Пікар поєднали телескоп з 38-и дюймовим квадрантом. Отриманий пристрій було використано для точного визначення позиції на земній кулі.

Подякували

1 :Игорь Александрович

[SIDEROCRATOR]

А чи є фото тексту чи посилання на джерело?

в бібліотеці као є праця Сакробоско 1480 р. та праця Бонфілса "Шестикрил" 1503 р. якими цілком могли послуговуватись жидовствующі єретики

[slava3500]

Не повірю, поки не побачу фото обкладинки (якщо звичайно).

[Polaris]

А чи є фото тексту чи посилання на джерело?

в бібліотеці као є праця Сакробоско 1480 р. та праця Бонфілса "Шестикрил" 1503 р. якими цілком могли послуговуватись жидовствующі єретики

Хіба всі стародруки не передали в сховище червоного корпусу ще років 15 тому?

[SIDEROCRATOR]

А чи є фото тексту чи посилання на джерело?

в бібліотеці као є праця Сакробоско 1480 р. та праця Бонфілса "Шестикрил" 1503 р. якими цілком могли послуговуватись жидовствующі єретики

Хіба всі стародруки не передали в сховище червоного корпусу ще років 15 тому?

Спочатку передали, а потім забрали назад, і я мав можливість в б-ці као іми користуватися, жаль що зараз не можу, бо бібліотекар звільнилася і там закрито

[slava3500]

Хреново шо закрито.

[SIDEROCRATOR]

 27 січня 1829 р. народився Ісаак Робертс  (1829 - 1904 ) валлійський інженер і бізнесмен та аматор астрономії , відомий  вкладом у розвиток астрофотографії.


Робертс народився в Groes, Denbighshire , Уельс. Незважаючи на те, що він провів там кілька років, він пізніше переїхав до Ліверпуля . Там він став учнем Джона Джонсона  (який пізніше став Johnson and Robinson), фірми інженерів-механіків, протягом 7 років, починаючи з 12 листопада 1844 року. Коли Пітер Робінсон помер у 1855 році, Робертс став керівником фірми.
Все життя Робертс був патріотом  своєї рідної землі Уельсу і продовжував користуватися валлійською мовою протягом всього свого життя.

У 1878 році Робертс придбав 7-дюймовий рефрактор і встановив його у своєму будинку в Rock Ferry , Birkenhead.  У 1883 році Робертс почав експериментувати з астрофотографією . Він вперше використав для цього портретні обєктиви. Робертс був задоволений результатами, і замовив згодом  рефлектор діаметром 20 дюймів (фокусна відстань 100 дюймів) у Howard Грубба і 1885  побудував купол обсерваторії для розміщення телескопа. Він застосував нову техніку розмішення фотопластини безпосередньо в фокусі, щоб уникнути втрати світла, що виникне в результаті використання діагонального дзеркала. Це дозволило йому домогтися значного прогресу в тодішній галузі астрофотографії .

У 1886 році Робертс показав свої перші фотографії в Королівському астрономічному товаристві в Ліверпулі.

Астрофотографія тоді вимагала дуже тривалого часу експозиції (іноді годину або більше) для реєстрації слабких об'єктів на фотопластині. Тривала витримка дала б змогу реєструвати об'єкти, невидимі для людського ока. Ісаак Робертс розробив техніку "контрейлерних" астро фотографій, встановивши камеру / об'єктив на більший екваторіальний телескоп, який використовувався як " гід ". Комбінація тримала камеру точно, протягом тривалого часу експозиції.
Телескоп Робертса

обсерваторія Робертса

В ніч з 28 на 29 грудня 1888 р.  Ісаак Робертс отримав першу фотографію Туманності Андромеди. Використовуючи власну невелику обсерваторію в Сассексі, він сфотографував М31 за допомогою 20 дюймового рефлектора ф/5 з 4-х годинною експозицією.
Складність полягала в тому, що гідування було ручним, впродовж 4 годин потрібно було постійно обертати телескоп щоб зображення не змазалось.
В результаті такої титанічної праці Робертс отримав вражаючий результат- на фото виявилась спіральна структура об'єкта. Однак у той час ще вважалося, що М31 належить до нашої Галактики, і Робертс помилково вважав, що це — інша сонячна система, в якій формуються планети.
перше фото Туманності Андромеди 1888р.

    Беручи до уваги низьку чутливість(як на наш час) фотопластинок це стало проривом у астрономії і заклало підвалини астрофотографії яка тільки зароджувалася.

На додаток до його значних досягнень в області астро-фотографії, Робертс також винайшов машину під назвою Stellar Pantograver, яка могла гравіювати астрофото на мідних пластинах.

фотографія Плеяд 1886 р.

фото Туманності Оріона

М 57 Кільце в Лірі 1887 р.

М 44 Ясла 1891 р.

Через пожертвування своєї дружини Доротеї на честь свого покійного чоловіка, Société astronomique de France (Французьке астрономічне товариство) заснувала Prix Dorothea Klumpke-Isaac Roberts для заохочення вивчення  туманностей  Ця дворічна премія була вперше видана в 1931 році і продовжується видавати сьогодні.

Внизу замітка про досягнення Робертса за 1890 р.

Подякували

3 :ds40a, Edward, mpyat2