Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213815 раз)

Edward

У 98 персонально познайомився з Боппом

WEST

Красива була комета, але Хиякутаке (1996) i Уест (1976) красивiшi!

SIDEROCRATOR

155 років тому 28 липня 1867 р. народився американо-аргентинський астроном Чарлз Діллон Перрайн (1867 - 1951) .

Народився в Стенбенвіллі (штат Огайо, США), в 1893-1909 працював у Лікській обсерваторії, в 1909-1936 — директор Аргентинської національної обсерваторії в Кордові.

Виконав багато спостережень комет. Протягом 1895-1902 відкрив 9 нових комет, зокрема, комету 18D/Перрайна—Мркоса і першим поспостерігав появу трьох відомих періодичних комет.

Під час повернення періодичної комети Галлея в 1910 отримав велику серію фотографій комети і провів детальні вимірювання її положення і яскравості.
У 1904 відкрив на фотографіях, отриманих з Крослеївського рефлектора, шостий супутник Юпітера, нині відомий як Гімалія, а в 1905 — сьомий супутник, названий Елара.
Виявив розширення світної області у міжзоряній хмарі навколо Нової Персея 1901 при проходженні світлової хвилі через хмару після спалаху. Отримав перші оцінки кількості спіральних туманностей і показав, що воно дуже велике. У 1901 очолював експедицію Лікської обсерваторії на острів Суматра для спостереження повного сонячного затемнення, а в 1914 брав участь в аналогічній експедиції в Крим.

SIDEROCRATOR

280 років тому 28 липня 1742 р. народився німецький аматор астрономії Фрідріх фон Хаан (1742-1802), який якийвідомий тим, що описав явище ефекту Доплера за 50 років до його відкриття.
Навчався в Кільському університеті, передусім студіюючи математику та астрономію. Хаан був високоосвіченою людиною, епохи просвітництва.
Він сприяв сільському господарству в Мекленбурзі, забезпечував хороше медичне лікування, та підтримку для людей похилого віку та хворих в його великих маєтках, а також високий рівень освіти та соціального забезпечення.
У 1791 році, живучи в Ремпліні Хан перетворив дачу в обсерваторію з майстернею і спостережним майданчиком, а в 1801 році доповнив чотириповерхову вежу обертовим куполом.
Хаан мав набір надзвичайно високоякісних інструментів. Основним інструментом був вертикальниий Круг Кері (з колом діаметром 25 дюймів та телескопом з фокусною відстанню 33 дюйма та об"єктивом 2 дюйма ). Крім того, там був 1-фут. Універсальний екваторіальний і 4-футовий транзитний телескоп Долонда.
Поряд з будівлею обсерваторії Хаана були встановлені три рефлектори - 18, 12 та 8 дюймів. 8-дюймовий рефлектор був відшліфований особисто Гершелем. (Кріплення було зроблено в Ремпліні.)
Після смерті графа інструменти були перенесені в Кенігсберг, де вони стали початковим обладнанням для обсерваторії. Пізніше Фрідріх Бессель багато років працював з цими інструментами та високо оцінив їх.
Хаан випустив 20 публікацій, більшість з яких з'явилися в Berliner Astronomische Jahrbuch. Його основний акцент був зроблений на описовій астрономії - спостереженні поверхні планет і Місяця, фізичної природи Сонця, "туманних зірок" (особливо туманність Андромеди), характеру змінних зірок, оптичних явищ та дослідження "природи світла ".
Що стосується Сонця, він схвалив "теорію фотосфери" Вільяма Гершеля, в якому стверджувалося, що Сонце - це здорове тіло, подібне до планети. Також, як і Гершель, Хаан був переконаний, що зірки еволюціонують, але це відбувається так повільно, що його не можна виявити безпосередньо.

Крім того, його робота Gedanken ueber die Lichtabwechselung veraenderlicher Sterne (думки про варіації в світлі змінних зірок, 1795) є значним досягненням.
У ньому він дає теоретично обґрунтоване пояснення оптичного Ефекту Доплера. Він писав: "Тепер, якщо зірка наближається до Землі з певною швидкістю, то світло має більш короткий шлях до подорожі, його частки швидше йдуть один за іншим і завдають об'єкту яскравішого світла для ока".
Таким чином, Хаан, приблизно за 50 років до Допплера, був першим, хто звернув увагу на зв'язок між рухом джерела світла та змінами, що створюються при цьому.

Обсерваторія Фрідріха фон Хаана

SIDEROCRATOR

55 років тому, 6 серпня 1967 р.,було відкрито перший пульсар! Джоселін Белл, аспірант Кембриджського університету в Англії, переглядаючи 120-метрову паперову стрічку записів сигналу радіотелескопа помітила незвичні сплески радіосигналів. Їх тривалий час не могли ідентифікувати з природними об’єктами, тому навіть вважали сигналами від «зелених чоловічків».

SIDEROCRATOR

3 серпня 1596 р. німецький астроном Давид Фабриціус відкрив першу змінну зорю омікрон Кита (o Ceti), якої раніше не було видно і яка незабаром зникла. Це було першим спостереженням зоряної змінності.
1609 року Байєр вніс цю зірку до свого атласу зоряного неба і позначив як ο-Ceti. Ян Гевелій систематично спостерігав зірку з 1659 до 1682 року і дав їй сучасну назву. У 1639 голландський астроном І.Гольварда встановив періодичний характер зміни блиску цієї зірки. Досить незвичайна поведінка Міри згодом дала назву цілому класу зір із подібними коливаннями блиску — міриди. В інфрачервоному діапазоні коливання блиску набагато менші і становлять лише близько двох зоряних величин.

SIDEROCRATOR

5 серпня виповнилося 85 років з дня народження американського астронома Браяна Марсдена (1937-210)

Народився в Кембриджі (Англія). У 1959 році закінчив Оксфордський університет. У 1959—1965 роках працював в обсерваторії Єльського університету, з 1965року — в Смітсонівській астрофізичній обсерваторії, одночасно з 1966 року — в обсерваторії Гарвардського коледжу.
З 1968 року — також директор Центрального бюро астрономічних телеграм, з 1978 року — також директор Центру малих планет.

Основні наукові роботи присвячені небесній механіці і астрометрії. Першим в широких масштабах застосував сучасні чисельні методи до досліджень кометних орбіт, що призвело до значного підвищення точності в передобчислюванні появ короткоперіодичних комет і до перевідкриття ряду загублених комет. Провів перші систематичні і масові дослідження негравітаційних сил, що діють на комети, і використав отримані результати для вивчення фізичної природи комет, Здійснив найповніше дослідження хмари Ооорта і розподілу великих півосей орбіт довгоперіодичних комет. Є ініціатором створення і автором періодично видаваного каталогу кометних орбіт, що містить відомості про всі комети та їхні появи. Вийшло у світ чотири видання цього каталогу — в 1972, 1975, 1978, 1982; в кожному з них він особисто переобчислив з високим ступенем точності значне число кометних орбіт. Використав сучасні методи для дослідження руху малих планет, що призвело до перевідкриття загубленої малої планети Аполлон і низки астероїдів такого типу, а також інших загублених об'єктів.

Президент Комісії N 20 «Положення та утворення малих планет, комет і супутників» Міжнародного астрономічного союзу (1976—1979).

На його честь названий астероїд 1877 Marsden.

WEST

Не хочу хвалитися, але, як i з Доналдом Мачхолцем, мав звязки з Брiаном Марсденом через iнтернет. Таким людям треба жити вiчно.

SIDEROCRATOR

120 років тому 6 серпня 1902 р. народився Сільвен Жюльєн Віктор Арен ( фр. Sylvain Julien Victor Arend ) ( 6 серпня 1902 - 18 лютого 1992 ) - бельгійський астроном, першовідкривач комет і астероїдів.
Народився в комуні Мекс-деван-Віртон у Люксембурзі , Бельгія і довгий час працював у королівській обсерваторії Бельгії в Уккелі.

навчався у вільному університеті Брюсселя ( en: Université Libre de Bruxelles ), в якому отримав докторський ступінь з фізики та математики. Почав працювати в Королівській обсерваторії Бельгії в 1928 році , де довгий час був завідувачем факультету астрометрії та механіки. З 1967 року почав серйозно займатися астрометрією та астрофотографією.

У 1952 році ним була виявлена нова Nova Cygni 1952 в сузір'ї Лебедя, а пізніше в 1956 разом із Жоржем Роланом він відкрив яскраву комету C/1956 R1 (Арена — Ролана) .

На його рахунку також ще кілька відкритих змінних зірок, дві періодичні комети комета Арена і комета Арена - Риго , а також 51 відкритий астероїд. Серед цих астероїдів був астероїд із групи Амура ( (1916) Бореас ) та один троянський астероїд ( (1583) Антилох ). Він також працював спільно з обсерваторіями США у галузі дослідження подвійних зірок .

WEST

В кометних каталогах С.К.Всехсвятського чомусь Аренд (комета Аренда-Ролана).

SWN

Цитата: WEST від 12 Серпня 2022, 10:32:25

В кометних каталогах С.К.Всехсвятського чомусь Аренд (комета Аренда-Ролана).

Особенности произношения.

Edward

Цитата: SWN від 12 Серпня 2022, 11:24:33

Цитата: WEST від 12 Серпня 2022, 10:32:25
В кометних каталогах С.К.Всехсвятського чомусь Аренд (комета Аренда-Ролана).
Особенности произношения.

Ага, аренда кометы у Ролана

SIDEROCRATOR

12 серпня виповнилося 125 років із дня народження добре знаного астронома Отто Струве (1897-1963), уродженця м. Харкова, вихованця Харківського університету, правнука знаменитого вченого В.Я. Струве. З 1921 р. Отто Струве жив у США, працюючи там у різних астрономічних установах, зокрема 15 років очолював Єркську обсерваторію, був першим директором Національної радіоастрономічної обсерваторії в м. Грін-Бенк. Основні наукові дослідження вченого стосуються зоряної спектроскопії — він вивчав спектрально-подвійні зорі, зорі ранніх спектральних класів та ін., докладно проаналізував спектри кількох сотень подвійних зір, визначив маси й орбіти цих об’єктів, виявив великомасштабні турбулентні потоки в атмосферах надгігантів. О. Струве — один із піонерів досліджень дифузної речовини в Галактиці, зокрема виявив водень у міжзоряному просторі, відкрив багато дифузних і відбивальних туманностей. Він написав кілька монографій, які набули широкого вжитку, півтора десятиліття був головним редактором наукового часопису «Astrophysical Journal». Учений добре відомий і як популяризатор астрономічної науки.

Отто був первістком у багатодітній, забезпеченій і знаменитій родині професора Харківського університету Людвіга Оттоновича Струве та Єлизавети Христофорівни Струве (Елізабет Громан), яка походила з відомого «математичного» роду Бернуллі.

Отто спочатку навчався вдома, а в дванадцятирічному віці вступив до Харківської імператорської чоловічої гімназії №3, яку в місті називали німецькою. У старших класах гімназії юнак проявив неабиякі математичні здібності.

Професор Людвіг Струве, котрий водночас був директором Харківської обсерваторії при університеті, залучив сина до астрономічних спостережень. Зокрема, гімназист Отто Струве ввійшов як спостерігач до експедиції від Харківської обсерваторії для спостережень повного сонячного затемнення 8 (21) серпня 1914 р. у м. Генічеську. Юнак узяв дуже активну участь у цих спостереженнях. Забігаючи трохи вперед, зазначимо, що деякі результати цих спостережень увійшли до дипломної роботи Отто Струве, яку він захистив 1919 року в Харківському університеті.

Отто Струве закінчив гімназію 1915 року зі золотою медаллю — здобув дуже якісну загальну освіту, оволодів кількома європейськими мовами. Того ж року він вступив до Харківського імператорського університету на фізико-математичний факультет. При цьому юнак і далі співпрацював із Харківською обсерваторією як спостерігач.

Та ось почалася Перша світова війна — і студент-першокурсник Отто Струве вирішив не залишатися осторонь від всенародної біди, а вступити для початку до військового навчального закладу, тим більше, що вже добре знався на артилерійській оптиці. У січні 1916 р. він вступив до Михайлівського військового артилерійського училища у Петрограді на прискорений курс підготовки, тобто став юнкером. Протягом року юнак вивчав там артилерійську справу, а в лютому наступного року 20-річний юнкер був підвищений до звання прапорщика й отримав призначення в діючу армію на Турецький фронт. Невдовзі О. Струве достроково здобув звання підпоручика та дістав призначення командувати окремим взводом артилерійської батареї.

У березні 1918 р., після виходу Росії із Першої світової війни (Брест-Литовська мирна угода), Отто Струве повернувся із фронту до Харкова, в університет. За рік (до весни 1919 року) він закінчив повний курс університетської освіти та отримав «Тимчасове свідоцтво» — тогочасний документ про освіту. Талановитого юнака залишили при університеті, як тоді казали, для підготовки до професорського звання на кафедрі астрономії та геодезії. У той же час був викладачем школи-майстерні точної механіки при Харківському університеті. Ця школа-майстерня розміщувалася на території Харківської обсерваторії і номінально входила до структури фізико-математичного факультету Харківського університету.

У долі Отто Струве повною мірою відобразилися всі геополітичні події першої половини ХХ ст. Молодий учений був активним учасником не тільки Першої світової, але і Громадянської війни доби Української революції. З літа 1919 р. він воював у лавах Добровольчої армії сил Півдня Росії (під командуванням генерал-лейтенанта А.І. Денікіна) та був поранений. Разом з Білою армією, яка відступала, Отто Струве евакуювався в Крим; туди ж переїхала і його родина. Цікаво згадати, що тоді він разом з батьком відкрив Нову зорю в сузір’ї Лебедя.

Після поразки білогвардійців у Криму юний офіцер опинився в Туреччині без коштів для прожиття. Незадовго перед тим померли його брат (теж офіцер-білогвардієць), сестра й батько.

На цьому важкому етапі життя про молодого офіцера-білогвардійця з дипломом астронома дуже потурбувалася його тітка Єва, яка мешкала в Німеччині — у бідній післявоєнній Веймарській республіці. Тітка Єва звернулася з проханням допомогти Отто до професора Пауля Гутника (1879—1947), директора Берлін-Бабельсберзької обсерваторії; раніше цю обсерваторію очолював Карл Германн Струве (1854—1920) — рідний дядько Отто.

Гучне астрономічне ім’я родини Струве відіграло свою добру роль. Професор П. Гутник звернувся, у свою чергу, до Едвіна Фроста (1866—1935) — директора Єркської обсерваторії при Чиказькому університеті, яка розміщена у Вільямс-Бі (шт. Вісконсін, США). На той час названа обсерваторія була досить скромною щодо наукових здобутків.

У листі до Е. Фроста П. Гутник попросив свого чуйного американського колегу взяти на роботу випускника Харківського університету, який вимушено поневіряється на чужині. Е. Фрост погодився — приберіг для О. Струве вакансію асистента зі зоряної спектроскопії (скромну посаду з невеликою платнею) та поклопотався щодо переїзду молодого астронома до США.

І ось наприкінці серпня 1921 р. Отто Струве — майбутнє світило в царині астрономії — вирушив у місячну подорож океаном до американських берегів, без коштів, маючи найдешевший квиток, не володіючи англійською мовою і мало знаючи свою майбутню спеціалізацію — зоряну спектроскопію.
Спектроскопія — один із методів астрофізичних досліджень; він полягає у розкладанні випромінювання від небесних світил у спектр та в аналізі положення й інтенсивності спектральних ліній. У той час, коли Отто Струве розпочав свою наукову кар’єру, спектроскопія була переднім краєм астрономії. У царині зоряної спектроскопії він працював усе життя — вивчав спектрально-подвійні зорі та зорі ранніх спектральних класів.
Як зазначено вище, 24-річний астроном-емігрант став працювати у Єркській обсерваторії на скромній посаді асистента-спектроскопіста. Талановитий і працелюбний, Отто Струве, як пишуть історики астрономії, працював і вдень, і вночі в буквальному сенсі: вночі спостерігав на телескопах, а вдень обробляв здобуті результати. Водночас він навчався в аспірантурі при Чиказькому університеті. Відмітьмо, що серед телескопів Єркської обсерваторії був найбільший у світі рефрактор — 102-см інструмент із високоякісним об’єктивом.

У грудні 1923 р. О. Струве захистив дисертацію «Вивчення короткоперіодичних спектрально-подвійних зір» на здобуття наукового ступеня доктора філософії.

У 1925 р. Отто Струве одружився з Мері Мартою Леннінґ, а через два роки (1927 р.) отримав громадянство США.

Отто Струве справив величезний вплив на розвиток астрономії у світі. Він був директором трьох всесвітньо відомих обсерваторій: Єркської (1932—1947 рр.), Мак-Дональдської (1939—1947 рр.) та Національної радіоастрономічної (1959—1962 рр.). У 1932 р. О. Струве став професором астрофізики Чиказького університету (обіймав цю посаду до 1947 р.), а впродовж 1947—1950 рр. очолював у названому закладі катедру астрономії.

У своїх наукових дослідженнях Отто Струве поєднував питання теоретичної астрофізики з організацією власної спостережної програми. Як відмічають біографи О. Струве, він зазвичай роками не залишав розпочатого дослідження — це найхарактерніша його риса як ученого.

Отто Струве працював над великою кількістю наукових завдань. Перше його наукове відкриття — виявлення осьового обертання зір. Більше того, наш великий земляк установив, що швидкість такого обертання залежить від спектрального класу зорі, тобто від її маси. Все це дало неабиякий поштовх до розвитку теорії зоряної еволюції. О. Струве обґрунтував твердження, що вирішальну роль в еволюції тої чи тої зорі відіграє втрата маси цією зорею. Крім того, учений першим указав на ще один важливий еволюційний фактор — ним є відмінності в хімічному складі зір.

О. Струве докладно дослідив спектри багатьох сотень подвійних зір, визначив їхні маси й орбіти. Він першим з’ясував природу багатьох пекулярних (від лат. слова «peculiar» — «незвичайний, особливий») зір. Так називають зорі, які мають деякі особливості у спектрах через аномалії хімічного складу, володіють сильними магнітними полями тощо.

Отто Струве відкрив турбулентність в атмосферах зір-надгігантів, розробив теорію зоряних атмосфер, виявив, що в багатьох зір верхні шари атмосфер розширюються. Він здобув важливі результати стосовно складу й властивостей дифузного міжзоряного середовища, а також запропонував нову оцінку відстані до центра Галактики.

У 1952 р. О. Струве запропонував спосіб для виявлення екзопланет (планет біля інших зір, не Сонця) на основі реєстрації коливань зорі, зумовлених дією тяжіння її планети. Ця методика дістала назву доплерівська спектроскопія або спектрометричне вимірювання променевої (радіальної) швидкості зорі. Вона дала змогу відкрити величезну кількість екзопланет (першу екзопланету цим способом виявлено 1992 р.).

У 1937—1938 рр. Отто Струве розробив і виготовив небулярний спектрограф (разом з К.Т. Елві) — прилад для спектральних спостережень протяжних об’єктів, що зливаються із тлом неба. Назва приладу походить від латинського слова «nebula»— «хмара, туман».

Будучи директором Національної радіоастрономічної обсерваторії (найсучасніший тоді астрономічний центр), Отто Струве взяв безпосередню участь у проєкті під загальною назвою «OZMA» на всіх його стадіях. Цей незвичайний і неоднозначний науковий проєкт — перша офіційна спроба пошуку проявів існування позаземного високоорганізованого життя, інакше кажучи, пошук позаземного розуму.

Отто Струве був членом Академій наук не тільки США (з 1937 р.), але і Франції, Бельгії, Канади, Великобританії та ін., упродовж 1946—1949 рр. був президентом Американського астрономічного товариства, протягом 1952—1955 рр. очолював Міжнародний астрономічний союз. Учений був почесним доктором дев’яти найбільших університетів світу.

Отто Струве досить категорично відмовлявся від візитів до СРСР, але підтримував найтісніші контакти з радянськими астрономами, був одним із небагатьох зарубіжних учених, який у своїх виступах гідно оцінював здобутки радянських астрономів, пропагуючи досягнення радянської науки.

Загальна кількість опублікованих праць Отто Струве становить приблизно дев’ять сотень — мало хто з учених мав чи має так багато друкованих робіт. Особливе місце серед його наукової спадщини посідають монографії, зокрема чотиритомник «Зоряна спектроскопія» («Stellar Spectroscopy»), написаний у співавторстві з Маргаритою Гак (MargheritaHack) і виданий нею уже після смерті О. Струве.

Упродовж 1950—1970 рр. в СРСР вийшли друком переклади монографічних праць О. Струве: «Эволюция звезд. Данные наблюдений и их истолкование» (1954 р.; 285 с.), «Элементарная астрономия» (1967 р.; 484 с.), «Астрономия ХХ века» (1968 р.; 548 с.). Останню з названих тут монографій О. Струве написав разом із Вельтою Зебергс — «Astronomy of the 20th Century» / Otto Struve and Velta Zebergs. — New York, 1962. Її переклад з англійської здійснено за редакцією П.Г. Куликовського, який знав Отто Струве особисто й листувався з ним. У цій книжці подано широку картину розвитку астрономії за 60 років; праця містить згадки про цілу низку унікальних фактів, біографічні нариси, багато цитат із праць класиків астрономії. Російський переклад книжки доповнено цікавою передмовою П.Г. Куликовського.

Отто Струве був головним редактором наукового часопису «AstrophysicalJournal» (упродовж 1932—1947 рр.), активно популяризував науку.

Джерело: http://www.astrosvit.in.ua/statti/z-istorii-astronomii/do-125-richchia-vid-dnia-narodzhennia-znamenytoho-kharkivianyna-vydatnoho-astronoma-khkh-stolittia-otto-struve-18971963?fbclid=IwAR23qBridMalxq80YVp5ur7A9mXeINk3Xun31DBMEBrpOZPd1OjwpUV5LeI

WEST

В 1969 роцi у мене з,явилася його книга " Астрономия 20 века". Дуже цiкава!

SIDEROCRATOR

Цитата: WEST від 13 Серпня 2022, 15:36:20

В 1969 роцi у мене з,явилася його книга " Астрономия 20 века". Дуже цiкава!

В мене теж така є

SIDEROCRATOR

200 років тому 13 серпня 1822 р. народився Ге́нріх Луї д'Арре́ст (нім. Heinrich Louis d'Arrest; 1822— 1875) — німецький і данський астроном.

Народився в Берліні. Закінчив Берлінський університет. У 1848 — 1852 працював в Лейпцизькій обсерваторії, у 1852—1858 — професор Лейпцигського університету, з 1858 — професор і директор обсерваторії Копенгагенського університету.

Ще студентом д'Аррест підтримував Йоганна Галле у пошуках Нептуна. 23 вересня 1846 він запропонував порівняти нещодавно досліджену частину неба, у якій Урбен Левер'є передбачив розташування планети, з поточним станом, щоб знайти об'єкт (планету), який змістився, на відміну від зорі. Нептун був виявлений тієї ж ночі.

Основні наукові роботи присвячені вивченню комет, астероїдів, туманностей. Відкрив три комети — 1845 I, II 1851, 1857 I. Комета 1851 II (6Р), що отримала ім'я д'Аррест, — періодична, вона цікава тим, що її орбіта зазнає змін під дією негравітаційних сил.
1851 року д Аррест опублікував опис всіх тринадцяти відомих на той час малих планет, 1862 року відкрив астероїд 76 Фрейя. Розпочав систематичне вивчення туманностей: 1857 року виконав точні виміри положень і дав опис 269 об'єктів, 1867 року опублікував результати своїх спостережень ще 1942 туманностей. Одним з перших почав спектроскопічні дослідження туманностей. 1873 року першим вказав, що туманності з яскравими лініями в спектрі (газова природа яких була встановлена пізніше) розташовані переважно в площині Чумацького Шляху, що свідчить про їх належність до системи Чумацького Шляху.
Комета 6р д Аррест в її поверненні 30 серпня 1995 р.

http://www.phys.ttu.edu/~ozprof/6p03.htm

SIDEROCRATOR

350 років тому 13 серпня 1677 р. Християн Гюйгенс відкрив південну полярну шапку Марса

SIDEROCRATOR

45 років тому 20 серпня 1977 р. з космодрому на мисі Канаверал відбувся запуск, який започаткував найбільшу подорож в історії людства. Розпочався проєкт Voyager — пара зондів, які вперше відвідали всі планети-гіганти Сонячної системи та пізніше вийшли в міжзоряний простір.

Детально про місію читайте тут https://universemagazine.com/misiyi-voyager-sorok-pyat-rokiv-istoriya-najbilshoyi-podorozhi-v-istoriyi/

WEST

От би зараз опинитися на одному з них i подивитися навкруги! I летiти, летiти далi...

SIDEROCRATOR

145 років тому 17 серпня 1877 р. американський астроном Асаф Холл відкрив супутники Марса Фобос та Деймос.
Здогадки про існування в Марса супутників висловлювали й раніш. Так Першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер 1610 року. У спробах розшифрувати анаграму Галілея про кільця Сатурна («Найвищу планету потрійною спостерігаю») Кеплер вирішив, що Галілей виявив супутники Марса.
1643 року монах-капуцин Антон Марія Скірл стверджував, що бачив «марсіанські місяці».
1727 Джонатан Свіфт у «Мандрах Гуллівера» описав два маленьких супутники Марса, які були відомі астрономам острова Лапута. Вони оберталися навколо Марса за 10 і 21,5 годин.
Про ці ж супутники 1750 року згадав Вольтер у романі «Мікромегас».
10 липня 1744 року німецький капітан Кіндерман повідомив, що обчислив орбітальний період марсіанського супутника, котрий дорівнював 59 годинам 50 хвилинам і 6 секундам.

17 серпня 1877 року Холл, працюючи у військово-морський обсерваторії США з найбільшим у країні 26-дюймовим рефрактором Кларка, нарешті знайшов Фобос та Деймос, два маленьких супутники Марса. Їх орбітальні періоди виявились близькими до періодів, які запропонував Свіфт на 150 років раніше. Ось його спогади: "Шанси виявити супутник здавалися дуже малими, так що я міг би відмовитись від пошуку, якби не моя дружина, яка наполегливо вселяла мені віру в успіх". Проте трапилось неймовірне: 2 серпня Холл уперше побачив супутник, згодом названий Деймосом, а 17 серпня він відкрив Фобос. Імена супутників - Фобос і Деймос - в перекладі з давньогрецької означають "страх" і "жах". Це, за легендою, - сини бога війни Арера (Марса), вічні супутники свого батька.
Відстань Фобоса і Деймоса від центра Марса відповідно 2,76 і 6,9 радіуса планети (Фобос у 40 разів ближче до поверхні Марсу, ніж Місяць до Землі), період обертання відповідно 7 год 39 хв і 30 год 18 хв. Супутник Марса дуже "оригімально" поводять себе на його небі: Фобос за одну марсіанську добу встигає зробити три оберти навколо планети, сходячи на заході і заходячи на сході, а Деймос, зійшовши на сході, перебуває над горизонтом близько 65 годин, тобто понад 2,5 марсіанської доби. Супутники рухаються в площині екватора і по колових орбітах.

66 см телескоп Кларка

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213815 раз)