Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
28 Листопада 2024, 12:52:08

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

25 серпня 1609 р. Галілей представив уряду Венеціанської республіки свій телескоп


Семе цікаве те, що всі кого Галілей запрошував подивитися в телескоп в темну пору доби насправді cпочатку нічого не бачили, бо телескоп знаходився на балконі а йти туди доводилося через освітлений кабінет, а про темнову адаптацію очей тоді ще не знали. Та й хорошою різкістю зображення телескоп Галілея похвалитися не міг. Але ці фактори не завадили йому здійснити ряд блискучих відкриттів і остаточно похоронити Геоцентричну систему Птолемея.
Казус стався і з відкриттям сонячних плям, бо папська вчена комісія поглянувши в телескоп авторитетно заявила, що це  плями не на сонці а на склі труби!
Коли ж Галілей запропонував їм подивитись на Місяць зауваживши при цьому що у нього з Землею схожий рельєф то останні відмовились, ссилаючись на Арістотеля, який писав що такого не може бути

Подякували

1 :SWN

[SP]

То був не телескоп, а зорова труба - мається на увазі не тількі мала апертура, а пряме зображення.

[SIDEROCRATOR]

То був не телескоп, а зорова труба - мається на увазі не тількі мала апертура, а пряме зображення.

Іоанн Демесіані обізвав ту трубу телескопом, ток воно й закріпилося, а до того її звали Perspectiva Belgica, або Tubospecillo

[Edward]

Г.Галлiлей розпочав эру хроматiв яка розтягнулася майже на 150 рокiв. Единою можливiстю покращення зображеня було збiльшення довжини телескопа(збiльшення f/D), що зовсiм не сприяло зручностi астрономiчних спостережень. Недолiки телескопiв Галiлея недноразово згадувались: мале поле зору (яке прогресивно зменшувалось з бiльшою кратнiстю), вiдсутнiсть дiйсного вихiдного зрачка(що приводило до великого вiн'етування по полю зору). Всi цi недолiки призвели до того, що "труба Галiлея" використоветься лише у театральних бiноклях з збiльшенням до 4×. Е ще одне використання цiei схеми: це збiльшення(колiмацiя) лазерних пучкiв, наприклад у iнтерферометрах.

Подякували

2 :SIDEROCRATOR, Игорь Александрович

[SIDEROCRATOR]

Г.Галлiлей розпочав эру хроматiв яка розтянулася майже на 150 рокiв. Единою можливiстю покращення зображеня було збiльшення довжини телескопа(збiльшення f/D), що зовсiм не сприяло зручностi астрономiчних спостережень. Недолiки телескопiв Галiлея недноразово згадувались: мале поле зору (яке прогресивно зменшувалось з бiльшою кратнiстю), вiдсутнiсть дiйсного вихiдного зрачка(що приводило до великого вiн'етування по полю зору). Всi цi недолiки призвели до того, що "труба Галiлея" використоветься лише у театральних бiноклях з збiльшенням до 4×. Е ще одне використання цiei схеми: це збiльшення(колiмацiя) лазерних пучкiв, наприклад у iнтерферометрах.

Ну ще варто додати, що і з варкою оптичного скла та його обробкою тоді ще не були знайомі

[Edward]

Г.Галлiлей розпочав эру хроматiв яка розтянулася майже на 150 рокiв. Единою можливiстю покращення зображеня було збiльшення довжини телескопа(збiльшення f/D), що зовсiм не сприяло зручностi астрономiчних спостережень. Недолiки телескопiв Галiлея недноразово згадувались: мале поле зору (яке прогресивно зменшувалось з бiльшою кратнiстю), вiдсутнiсть дiйсного вихiдного зрачка(що приводило до великого вiн'етування по полю зору). Всi цi недолiки призвели до того, що "труба Галiлея" використоветься лише у театральних бiноклях з збiльшенням до 4×. Е ще одне використання цiei схеми: це збiльшення(колiмацiя) лазерних пучкiв, наприклад у iнтерферометрах.

Ну ще варто додати, що і з варкою оптичного скла та його обробкою тоді ще не були знайомі

Не зовсiм так. Окуляри(очки) були вiдомi з кiнця ХIII сторiчча, так що технологiя якась була i терли не на голому мiсцi. До того ж згадай учня Галлiлея-  Ванжелiсту Торичеллi. Як зараз стало ясно вiн вже у тi роки вiдкрив iнтерференцiю i не розумiючи ii фiзичноi сутi, iнтуiтивно використовував ii при обробцi поверхнi лiнз. По-сутi це були першi роботи пiд прoбнi стьокла, набагато ранiш чим це зробив Йозеф Фраунгофер. З склом, його варкою, звiсно була повна фiгня, по-перше за того, що конструкцiя пiчок у тi часи не забеспечувала потрiбноi температури варки i якiсть його була дуже низька ii вистачало для виготовлення бутилок. Проблему якостi матерiалу зрозумiв вже Галiлей...

[SIDEROCRATOR]

Г.Галлiлей розпочав эру хроматiв яка розтянулася майже на 150 рокiв. Единою можливiстю покращення зображеня було збiльшення довжини телескопа(збiльшення f/D), що зовсiм не сприяло зручностi астрономiчних спостережень. Недолiки телескопiв Галiлея недноразово згадувались: мале поле зору (яке прогресивно зменшувалось з бiльшою кратнiстю), вiдсутнiсть дiйсного вихiдного зрачка(що приводило до великого вiн'етування по полю зору). Всi цi недолiки призвели до того, що "труба Галiлея" використоветься лише у театральних бiноклях з збiльшенням до 4×. Е ще одне використання цiei схеми: це збiльшення(колiмацiя) лазерних пучкiв, наприклад у iнтерферометрах.

Ну ще варто додати, що і з варкою оптичного скла та його обробкою тоді ще не були знайомі

Не зовсiм так. Окуляри(очки) були вiдомi з кiнця ХIII сторiчча, так що технологiя якась була i терли не на голому мiсцi. До того ж згадай учня Галлiлея-  Ванжелiсту Торичеллi. Як зараз стало ясно вiн вже у тi роки вiдкрив iнтерференцiю i не розумiючи ii фiзичноi сутi, iнтуiтивно використовував ii при обробцi поверхнi лiнз. По-сутi це були першi роботи пiд прoбнi стьокла, набагато ранiш чим це зробив Йозеф Фраунгофер. З склом, його варкою, звiсно була повна фiгня, по-перше за того, що конструкцiя пiчок у тi часи не забеспечувала потрiбноi температури варки i якiсть його була дуже низька ii вистачало для виготовлення бутилок. Проблему якостi матерiалу зрозумiв вже Галiлей...

Коли робили окуляри то сфери не терли
Порта в книзі Magia naturalis так описував тогочасну технологію вироблення окулярів
Спочатку майстер виготовляв зі скла велику сферу, або півсферу, потім з допомогою трубчатого свердла вирізав у сферікружки і за потреби на площині зішліфовував одну з поверхонь, так виходили позитивні і негативні лінзи
Так що шліфували лиш плоску сторну,сфер ніхто не чіпав

[Edward]

Порта типовий шарлатан. Який назбирав у свою книжку кучу усiлякого непотребу. Розраховувати на те, що вiн щось дiйсно розумiв у цiй справi не варто. Пригадай його процес з Галiлеем, де вiн претендував на те, що саме вiн винайшов зорову трубу. Коли його попросили розповiсти принцип, то нiчого дотепного вiн сказати так i не змiг. Авантюристiв i шарлатанiв у той час вистачало...
Просто виготовлення лiнзи з cфери - це самий невигiдний спосiб, який потребуе товстоi заготовки. Це довго i багато лишньoi роботи. Вже Галiлей писав, що робив лiнзу з тонкoi заготовки використовуючи свинцевий шлiфувальник, де попередне заглиблення у ньому, вiн отримував клепаючи яму за допомогою молотка. Порта в "прольотi"
Лiнза в одну дiопрiю мае радiус приблизно пiв-метра (якщо друга приблизно плацка). От i уяви собi скляну сферу дiаметром у метр з якоi треба висвердлити лiнзу... А саму сферу як робити? Кароче, "муть блакитна"... Вiрити у цeй "поток сознания" не варто.
I tell you as an optician...

[SP]

Окуляри(очки) були вiдомi з кiнця ХIII сторiчча, так що технологiя якась була i терли не на голому мiсцi.

Усе нове - добре забуте старе).
У 1849 році на руїнах Ніневії знайдено "лінзу Німруда" 3000-літньої давності-напівпрозорий диск з цільного шматка гірського кришталю з фокусною відстанню 11 см.
Усього виявлено кілька сотень подібних предметів, найдавнішим з яких понад 4500 років.
Римські автори Пліній та Сенека згадують у своїх творах про лінзу, яка використовувалася якимсь майстром-гравером у Помпеях. Сенека через слабкий зір вдавався до допомоги скляної кулі для прочитання стародавніх римських трактатів. Достовірно відомо про знахідку лінзи з гірського кришталю, що датується V століттям до н. е., у священній печері на горі Іда на острові Крит. Вона перевищує за якістю артефакт із Ніневії.

Подякували

2 :SIDEROCRATOR, Edward

[SIDEROCRATOR]

Окуляри(очки) були вiдомi з кiнця ХIII сторiчча, так що технологiя якась була i терли не на голому мiсцi.

Усе нове - добре забуте старе).
У 1849 році на руїнах Ніневії знайдено "лінзу Німруда" 3000-літньої давності-напівпрозорий диск з цільного шматка гірського кришталю з фокусною відстанню 11 см.
Усього виявлено кілька сотень подібних предметів, найдавнішим з яких понад 4500 років.
Римські автори Пліній та Сенека згадують у своїх творах про лінзу, яка використовувалася якимсь майстром-гравером у Помпеях. Сенека через слабкий зір вдавався до допомоги скляної кулі для прочитання стародавніх римських трактатів. Достовірно відомо про знахідку лінзи з гірського кришталю, що датується V століттям до н. е., у священній печері на горі Іда на острові Крит. Вона перевищує за якістю артефакт із Ніневії.

Це все так, в грецьких музеях повно лінз, які мають непогану обертову симетрію, що свідчить що робили їх на якихось станках. Давні майстри навіть дійшли до полірування на смолі з використанням окису олова.
Але після падіння Риму в 5 ст. про виготовлення лінз забули.

[SIDEROCRATOR]

28 серпня 1993 року було відкрито перший супутник навколо астероїда.
Повз астероїд Іду пролетів автоматичний космічний апарат «Галілео» (США), який виявив  супутник розміром 1,4 км. Супутник отримав назву Дактиль, на честь дактилів — демонів у давньогрецькій міфології, що мешкали на острові Крит, на горі Іда .

Дактиль став першим супутником, виявленим у астероїда. Його діаметр 1,4 км, що становить близько однієї двадцятої діаметра Іди. Його орбіта навколо Іди не може бути точно визначена, але наявних даних вистачило, щоб приблизно оцінити щільність Іди та її склад. Ділянки поверхні Іди мають різну яскравість, що пов'язано з різною кількістю залізовмісних мінералів на них. На поверхні Іди багато кратерів різного діаметра й віку, це одне з найбільш кратерованих тіл у Сонячній системі.

Зображення з «Галілео» і наступні вимірювання маси Іди дозволили отримати багато нових даних про геологію кам'яних астероїдів. Раніше існувало багато теорій, що пояснюють мінералогічний склад астероїдів цього класу. Отримати дані про їх склад можна було лише завдяки аналізу хондритних метеоритів. Вважається, що саме астероїди типу S є основним джерелом таких метеоритів.

[SIDEROCRATOR]

30 серпня — 30 років з дня відкриття (1992) Девідом Джуїттом і Джейн Лу першого об’єкта поясу Койпера (1992 QB1).
15760 Альбіон (15760 Albion; тимчасове позначення — 1992 QB1) — перший транснептуновий об'єкт, виявлений у поясі Койпера після відкриття Плутона й Харона.

Об'єкт відкритий у 1992 році спільними зусиллями американських астрономів Девіда Джуїтта (David C. Jewitt) та Джейн Лу (Jane X. Luu) в Обсерваторії Мауна-Кеа на Гаваях. Належить до к'юбівано — об'єктів основної частини поясу Койпера. Власне термін «к'юбівано» і походить від позначення QB1 (англ. cue-bee-one — «к'ю-бі-ван». Поза Нептуном знайдено вже понад 1500 об'єктів, і значна їх частина є класичними об'єктами поясу Койпера.

Подякували

2 :Edward, Игорь Александрович

[Edward]

30 серпня — 30 років з дня відкриття (1992) Девідом Джуїттом і Джейн Лу першого об’єкта поясу Койпера (1992 QB1).
15760 Альбіон (15760 Albion; тимчасове позначення — 1992 QB1) — перший транснептуновий об'єкт, виявлений у поясі Койпера після відкриття Плутона й Харона.

З цього приводу е цiкава книжка Джуiтта (у спiвавторствi) "Транс-нептуновi об'екти та комети". Окрiм кiлькох розкиданних по рiзних виданнях статей, це мабуть саме дотепне видання по цiй темi.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

31 серпня — 180 років з дня заснування (1842) Військово-морської обсерваторії США

1842 року Конгрес США виділив на створення Національної обсерваторії 25 000 доларів США. 1843 року було споруджено будівлю старої військово-морської обсерваторії США. Спостереження на цьому місці проводилися до 1893 року, коли була збудована сучасна будівля обсерваторії. 1955 року в зв'язку зі зростанням засвічення у Вашингтоні було створено станцію Флагстафф[джерело?]. Основним завданням обсерваторії у другій половині 19 століття стала передача сигналів точного часу для морських суден та громадянського населення[джерело?]. Також Військово-морська обсерваторія США бере участь у роботі спостережної станції Андерсон-Меса. Південну частину небесної сфери для каталогу всього неба спостерігали на меридіанному крузі Військово-морської обсерваторії США у Обсерваторії ім. Фелікса Агілара (Аргентина).
У 1870 році військово-морська обсерваторія США у Вашингтоні замовила Кларку 66-см телескоп (фокусна відстань 13 м), за допомогою якого в 1877 Асаф Холл відкрив супутники Марса.
66см рефрактор Кларка

Подякували

3 :Саша Наумов, Edward, gordon2903

[WEST]

Декiлька ночей Асаф Холл шукав супутники Марса i хотiв закiнчити iх пошуки, але його дружина сказала йому, щоб вiн пошукав супутники ще одну нiч i Асаф спочатку вiдкрив Фобос, а потiм i Деймос. Не зрозумiло, як Iоганн Кеплер ще в 17 столiттi ствержував, що у Марса повинно бути два супутника.

[SP]

Не зрозумiло, як Iоганн Кеплер ще в 17 столiттi ствержував, що у Марса повинно бути два супутника.

Меркурій, Венера -0, Земля -1 Марс - ? , Юпітер - 4. "Гармонія небесних сфер" потребує 2. З пошуків гармонії саме і народились відомі 3 закони Кеплера.

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

Декiлька ночей Асаф Холл шукав супутники Марса i хотiв закiнчити iх пошуки, але його дружина сказала йому, щоб вiн пошукав супутники ще одну нiч i Асаф спочатку вiдкрив Фобос, а потiм i Деймос. Не зрозумiло, як Iоганн Кеплер ще в 17 столiттi ствержував, що у Марса повинно бути два супутника.

Про це і Антон Марія Скірл писав

[SIDEROCRATOR]

160 років тому 1 вересня 1862 р. народився видатний угорський астроном і геофізик Радо Кьйовеслігеті (Kövesligethy Radó 1862-1934)

Закінчив середню школу в Братиславі . У віці сімнадцяти років він уже працював в обсерваторії з Міклошем Конкой-Теге під час літніх канікул.
У 19 років вступив до Віденського університету (у нього на той час вже була 21 стаття іноземними мовами, коли він подавався до університету), де вивчав теоретичну фізику у професора Йозефа Стефана - одного з творців закону Стефана–Больцмана , класичну астрономію вивчав з Теодором фон Оппольцером і астрофізику з Едмундом Вайсом в університетській обсерваторії .

Назва його докторської дисертації — Основи теоретичної астрофізики на основі математичного спектрального аналізу (Prinzipien einer theoretischer Astrophysik auf grund mathematischer Spektralanalyse) .

Понад 15 років теоретично займався характеристиками кольорових зображень випромінюючих тіл.

У 1883 році він працював оплачуваним спостерігачем у приватній обсерваторії Міклоша Конкой-Теґе в Оґяллі. Він також удосконалив спектрофотометр. Він першим використав вимірювання радіальної швидкості зірок для визначення просторового руху Сонця.
Кьйовеслігеті розробив спектральне рівняння випромінювання чорного тіла для безперервних спектрів небесних тіл, яке мало такі властивості: спектральний розподіл випромінювання залежить тільки від температури, повна опромінена енергія є кінцевою, довжина хвилі максимуму інтенсивності обернено пропорційна Температура.

Його робота була опублікована в 1885 році угорською мовою і в 1890 році німецькою мовою, за 15 років до роботи Планка і за вісім років до роботи Віна про випромінювання чорного тіла).

Використовуючи своє спектральне рівняння, він оцінив температуру кількох небесних тіл, у тому числі Сонця.

У 1885 році він брав участь в обладнанні приватної обсерваторії, заснованої в Кішкарталі бароном Гезою Подманіцьким (1839-1923)  .
В тому ж році 22 серпня він і кілька інших астрономів вперше побачили наднову в галактиці Андромеди, яка лише в 4 рази була слабша за саму М31, але не розпізнали позагалактичну природу нової зірки.
У 1887 році він став доцентом на кафедрі експериментальної фізики Королівського наукового університету.

З самого початку він брав участь у випробуваннях маятника Етвеша та в його першому польовому застосуванні, у вимірюваннях на горі Саг у повіті Ваш .
У 1889 р., у віці 28 років, він став приватним викладачем Будапештського наукового університету, у 1906 році він заснував при університеті Інститут підрахунку землетрусів і Обсерваторію землетрусів під його власним управлінням і в 1911 Інститут космографії університету.

У 1895 році він був обраний членом- кореспондентом Угорської академії наук , а пізніше (1909) — ординарним членом. У той час він уже займався дослідженням землетрусів , на цю тему також була написана його наукова дисертація. На знак визнання його роботи він був обраний секретарем Міжнародного сейсмологічного товариства (AIS).

Після Падіння Угорської РСР ( 1919 р .) його звинуватили у співпраці з більшовиками та урядом Радянської республіки, тому він не мав права викладати до 1924 р.
До кінця життя він досліджував можливості передбачення землетрусів.

[SIDEROCRATOR]

185 років тому 3 вересня 1837 р. народився британський астроном Ральф Коупленд (1837-1905)

Ральф Коупленд народився в Мурсайд Фарм, в Ланкаширі, Англія, навчався в Kirkham Grammar School , після чого провів п'ять років в Австралії, де виявив інтерес до астрономії. Повернувся до Великобританії у 1858 році, щоб продовжити кар'єру інженера.

Залишаючись астрономом-аматором, Коупленд побудував невелику обсерваторію, а потім вирушив до Німеччини для вивчення астрономії в Геттінгенському університеті . Повернувшись до Англії, взяв на озброєння  методи роботи астрономів Німеччини, а згодом запросив низку німецьких астрономів як помічників (зокрема Освальда Лохсе). Коупленд був покровителем лорда Росса, потім працював в обсерваторії Dun Echt, що належала відомому астроному Джеймсу Ліндсею, 26-му графу Кроуфорду . Р.Коупленд брав участь у багатьох наукових експедиціях, зокрема, в експедиціях 1874 та 1882 років для спостереження проходження Венери диском Сонця на Маврикій та Ямайку відповідно, а також до Гренландії.

29 січня 1889 Коупленд був призначений королівським астрономом Шотландії, після чого він спочатку працював у старій обсерваторії Единбурга. Йому було доручено вибрати місце для будівництва нової обсерваторії, зрештою було обрано Blackford Hill в Единбурзі, де нова обсерваторія почала працювати в 1896 році.

Р.Коупленд виявив 35 об'єктів, занесених до каталогу NGC , більшість із них за допомогою 72-дюймового рефрактора лорда Росса. Ці планетарні туманності були виявлені методами візуальної спектроскопії в обсерваторії Dun Echt та під час експедиції до Анд.

Сім відкритих їм галактик у сузір'ї Лева утворюють знаменитий «септет Коупленда»: NGC 3745, 3746, 3748, 3750, 3751, 3753 та 3754.

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

5 вересня виповнилася 45-та річниця з дня запуску автоматичної міжпланетної станції «Вояджер-1».

Вояджер-1 (англ. Voyager, що означає «мандрівник») — американський роботизований космічний зонд вагою 722 кілограми, запущений 5 вересня 1977 року для дослідження Сонячної системи та простору за її межами.
Зонд перебуває в робочому стані і в рамках розширеної місії використовується для пошуку та дослідження меж Сонячної Системи, включаючи пояс Койпера і далі. Початковим завданням було дослідження Юпітера та Сатурна; це був перший зонд, який зробив детальні зображення супутників цих планет.

«Вояджер-1» є найвіддаленішим від Землі створеним людиною об'єктом, який віддаляється як від Землі, так і від Сонця на порівняно більшій швидкості, ніж будь-який інший зонд. Попри те, що двійник «Вояджер-2» було запущено на 16 днів раніше, «Вояджер-2» ніколи не наздожене «Вояджер-1». Зонд програми «New Horizons», запущений до Плутона на більшій ніж обидва «Вояджери» швидкості, також не наздожене «Вояджер-1» або «Вояджер-2», оскільки «Вояджер-1» та «Вояджер-2» декілька разів застосували гравітаційне прискорення. Коли зонд New Horizons досягне такої ж, як зараз у «Вояджера», відстані від Сонця, його швидкість буде приблизно 13 км/с, у порівнянні з 17 км/с у «Вояджера-1» та 16 км/с у «Вояджера-2».

Основними цілями «Вояджера-1» були планети Юпітер і Сатурн та їхні супутники та кільця; після виконання програми дослідження цих планет місія зонду була перенацілена на виявлення геліопаузи та виміри елементарних частинок у сонячному вітрі та міжзоряному просторі. Обидва зонди «Вояджер» надовго перевершили початкові очікування терміну використання. Кожен зонд отримує електричну енергію від трьох радіоізотопних термоелектричних генераторів, котрі, як очікується, вироблятимуть достатньо електричної енергії для зв'язку з Землею до 2025 року.

14 червня 2012 апарат вийшов на кордон зоряного простору Сонця. Прилади автоматичної станції зафіксували різке зростання рівня галактичних космічних променів — високоенергетичних заряджених частинок міжзоряного походження та різке зниження кількості заряджених частинок, що виходять від Сонця.

Умовне зображення геліосфери та розташування у ній космічних апаратів Вояджер-1 та Вояджер-2.
25 серпня 2012 року коли Вояджер-1 перебував на відстані 122 а. о. від Сонця, його прилади зареєстрували значне зростання кількості іонів високих енергій і обвальне зниження кількості іонів низьких енергій. Однак для незалежного підтвердження були потрібні дані про напруженість магнітного поля і про щільність плазми в області польоту КА. Їх вдалося отримати 9 квітня 2013, в умовах сонячного спалаху, коли прилад для вимірювання плазмових хвиль PWS вловив коливання плазми з частотою 2,6 кГц, яка відповідала щільності електронної плазми 0,08/см3. Зростання цього параметра у 40 разів порівняно з попереднім значенням визнали достатнім підтвердженням серпневих даних про концентрації іонів. Додаткова обробка результатів вимірювань за листопад і жовтень 2012 дозволила виявити аналогічні коливання та остаточно підтвердити висновок про досягнення Вояджером-1 кордону геліосфери.

12 вересня 2013 року NASA офіційно підтвердило, що на основі даних, отриманих за серпень 2013 року, можна стверджувати, що «Вояджер-1» став першим в історії людства космічним апаратом, що покинув геліосферу і вийшов у міжзоряний простір. Вплив геліосфери хоча й ослабнув, але все ж зберігається.

Після підтвердження інформації NASA про вихід Вояджера-1 за межі геліосфери, значна кількість ЗМІ помилково оголосило про вихід апарата також за межі Сонячної системи, що насправді може статися лише через 30 тисяч років. Річ у тому, що Сонячна система — це сфера в космічному просторі, де гравітація Сонця переважає над гравітацією будь-якої іншої зірки, а геліосфера — це набагато менша сфера всередині Сонячної системи, де сонячний вітер переважає над випромінюванням будь-якого іншого космічного об'єкта. Вояджер-1 нині подолав лише 1/7 від відстані до орбіти карликової планети Седна, до якої ще близько 250 років подорожі. Основна ж частина хмари Оорта, яка є джерелом комет у Сонячній системі, взагалі розташовується на відстані 1-2 світлових роки від Сонця (10-20 трлн км).

3 грудня 2017 року НАСА вдалося запустити двигуни космічного апарата, які до того востаннє запускали в 1980 році. Двигуни використовуватимуть для коригування орієнтації апарата, щоб його антени були спрямовані на Землю. Сигнал до космічного апарата йшов 19 годин 35 хвилин

Подякували

1 :Chepurny