Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213448 раз)

SIDEROCRATOR

Цитата: WEST від 21 Листопада 2022, 09:50:37

"Я не жiнка, яка займаеться астрономiей, я астроном, який випадково ще й жiнка" (фiльм "Велике протистояння").

Не знаю як там за кордоном,але для прикладу в ГАО астрожінок скоро буде більше за астрочоловіків

SIDEROCRATOR

22 листопада виповнилося 65 років видатному американському планетологу Алану Стерну (1957)

Стерн народився в Новому Орлеані, штат Луїзіана, закінчив Техаську школу Святого Марка в 1975 році. Потім навчався в Техаському університеті в Остіні , де отримав ступінь бакалавра з фізики та астрономії та ступінь магістра з аерокосмічної інженерії та планетних атмосфер. Він отримав ступінь доктора астрофізики та планетології в Університеті Колорадо, Боулдер .

З 1983 по 1991 рік Стерн обіймав посади в Університеті Колорадо в Центрі космічної та геонаукової політики, офісі віце-президента з досліджень і Центрі астрофізики та космічної астрономії. З 1991 по 1994 рік він був керівником групи астрофізичних і планетарних наук Південно-західного науково-дослідного інституту та головою робочої групи NASA з вивчення зовнішніх планет. З 1994 по 1998 рік він був керівником секції геофізики, астрофізики та планетології у відділі космічних наук Південно-Західного науково-дослідного інституту, а з 1998 по 2005 рік був директором відділу космічних досліджень Південно-Західного науково-дослідного інституту.

Його дослідження були зосереджені на вивченні поясу Койпера, Сонячної системи та хмари Оорта , комет , супутників зовнішніх планет , Плутона та пошуку доказів існування планетних систем навколо інших зірок . Він також працював над теорією зустрічі космічних кораблів , наземними полярними мезосферними хмарами, галактичною астрофізикою та дослідженнями розріджених супутникових атмосфер, включаючи атмосферу Місяця .
У 2007 році Стерн був включений до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time .
27 серпня 2008 року Стерн був обраний до Ради директорів Центру космічної освіти Челленджера .
У 2015 році Стерн отримав нагороду American Ingenuity Award від журналу Smithsonian у категорії « Фізичні науки».
7 жовтня 2016 року Стерна ввели в Зал космічної слави Колорадо.

Стерн взяв особливу участь у дебатах навколо визначення IAU поняття планети 2006 року. Після того, як МАС ухвалив рішення, його процитували: «Це жахливе визначення; це неохайна наука, і вона ніколи не пройде експертну перевірку», і заявив, що Земля, Марс, Юпітер і Нептун не повністю очистили свої орбітальні зони, і заявив у своєму звіті. як PI проекту New Horizons, що «Проект New Horizons [...] не визнає резолюцію IAU щодо визначення планети від 24 серпня 2006 року».

У статті 2000 року Стерн і Левісон запропонували систему класифікації планет, яка включала як концепції гідростатичної рівноваги , так і очищення сусідства, що використовується в новому визначенні, із запропонованою схемою класифікації, яка позначала всі субзоряні об’єкти в гідростатичній рівновазі як « планети» та поділу їх на «юберпланети» та «непланети» на основі математичного аналізу здатності планети розсіювати інші об’єкти зі своєї орбіти протягом тривалого періоду часу. Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун були класифіковані як «юберпланети», а Плутон — як «непланети» і карликова планета відповідно, з головною відмінністю визначення IAU, що класифікує ці дві категорії небесних тіл замість двох підмножин планет.

SIDEROCRATOR

120 років тому 21 листопада 1902 р. народилася Олена Казимирчак-Полонська (1902-1992) видатна українська вчена, астроном видний спеціаліст з комет та малих тіл.

Народилася Олена Іванівна 21 листопада 1902 року у м. Селець Володимирського повіту Волинської губернії у сім’ї Івана та Євгенії Полонських. У 1920 р. Олена закінчила гімназію у м. Луцьку. Вона добре знала українську, польську, російську, німецьку та англійську мови. Та життєві обставини змусили Полонську після гімназії працювати у канцелярії Луцького суду, а також допомагати хворій матері доглядати за невеличким маєтком.

У 1922 р. дівчина блискуче складає вступні іспити і вступає на фізико-математичний факультет Львівського університету, після закінчення якого працює у Львівській астрономічній обсерваторії, а з 1932 р. — в Астрономічній обсерваторії Варшавського університету (у той час Волинський край входив до складу Польщі). У Варшаві на талановиту і сумлінну асистентку звертає увагу відомий учений, патріарх польської наукової школи з небесної механіки професор М. Камінський, який запрошує її до аспірантури.

Небесна механіка — один з найскладніших розділів теоретичної астрономії. Темою своєї дисертації О. Полонська обрала вивчення руху комет, захоплених великими планетами Сонячної системи. У 1934 р. вона успішно захистила дисертацію «Про планетоцентричний рух комет» на здобуття вченого ступеня доктора філософії. Невдовзі доля звела її з Леоном Казимирчаком — ученим-іхтіологом, який теж працював у Варшавському університеті. У 1937 р. у них народився син Сергій. Це було щасливе подружжя красивих, талановитих людей, сповнених ентузіазму і великих творчих задумів. Та війна зруйнувала всі плани…

На війні безвісти пропав Л. Казимирчак, і на руках Олени Іванівни залишилися маленький син і хвора мати. У ті роки вона працювала то у Львові в астрономічній обсерваторії, то викладала математику у Варшаві. Але мріяла повернутися в Україну і оселитися десь у теплих південних районах, бо це було вкрай потрібно хворим синові і матері. Мрія здійснилася. Однак життя продовжувало випробовувати її «на міцність».

У травні 1945 р. Олена Іванівна переїхала до м. Херсона і почала працювати у місцевому педінституті — спочатку лаборантом, а згодом старшим викладачем кафедри математики. Жила вона із сином та матір’ю у комунальній квартирі, яка нагадувала скоріш сарай із земляною підлогою. Щоб звести кінці з кінцями, працювала по 17 годин на добу і водночас готувала до захисту кандидатську дисертацію, бо її польський диплом доктора філософії в СРСР не визнавався.

У 1948 р. за нез’ясованих обставин у херсонській лікарні помирає син Сергій. Щоб якось заглушити страждання і тугу, Олена Іванівна намагається заглибитися у наукову роботу. Вона приймає запрошення директора Інституту теоретичної астрономії АН СРСР члена-кореспондента АН СРСР М.Ф. Субботіна і переїздить працювати до Ленінграда. Тут вона завершує дисертацію і в 1950 р. успішно захищає її. Перед нею розкриваються перспективи масштабних досліджень руху комет і мила її серцю викладацька робота у Ленінградському педагогічному інституті ім. М. Покровського.

Та доля знову наносить їй удар. У листопаді 1951 р. під час сталінських «чисток» і боротьби з «ворогами народу» її звільняють з роботи нібито за скороченням штатів. А в 1952 р. О.І. Казимирчак-Полонську заарештовують за «шпигунську діяльність». Вона опиняється у в’язниці. За відсутністю доказів її невдовзі звільняють, але про роботу в Ленінграді вже не може бути й мови. І Олена Іванівна повертається до Херсона, де дізнається, що її мати померла.

Невдовзі О.І. Казимирчак-Полонська переїздить до Одеси і у 1953—1956 рр. викладає в Одеському педагогічному інституті фізику, математику та астрономію. Тут вона організовує астрономічний гурток ім. Ф.О. Бредихіна і продовжує займатися улюбленою наукою.

Задумана нею грандіозна робота потребувала великих обчислень, які можна було здійснити тільки в центрі досліджень з небесної механіки, що входив до складу Інституту теоретичної астрономії у Ленінграді. Йшлося про дослідження руху комет і спробу відповісти на запитання: звідки беруться ці загадкові, майже примарні об’єкти — чи вони народжуються у Сонячній системі, чи є залишками протопланетної речовини? А може, це міжзоряні утворення, захоплені Сонячною системою?

У 1956 р. Олена Іванівна переїздить до Ленінграда і обіймає в Інституті теоретичної астрономії посаду молодшого наукового співробітника Відділу малих планет, комет і супутників. Вона опановує нову для неї справу — складання програм для обчислення на ЕОМ, готує на перфокартах величезний масив даних про рух комет за 400 років. Спираючись на власні методики та програми, розробляє безперервну числову теорію руху дуже цікавої комети Вольфа за весь сторічний (1884—1984) період її спостережень. Одночасно готує монографію, публікує численні наукові статті. У 1968 р. вона захищає докторську дисертацію на тему «Теорія руху короткоперіодичних комет і проблеми еволюції їх орбіт». Це була робота світового значення. Того ж року їй присудили премію ім. Ф.О. Бредихіна АН СРСР.

Яскравою подією в астрономії став міжнародний симпозіум МАС «Рух, еволюція і походження комет», який відбувся у серпні 1970 р. у Ленінграді. Його організатором була О.І. Казимирчак-Полонська — видатна дослідниця, якій випало власною долею виміряти всі драми і трагедії ХХ століття.

Олена Іванівна завжди з повною віддачею працювала з молоддю, готувала аспірантів, багато з яких згодом стали відомими вченими в Україні, Росії, Польщі та в інших країнах. Своїм учням вона намагалася прищепити почуття відповідальності, виховати їх сумлінними, високоморальними людьми, здатними навіть на самопожертву. Саме такі риси були притаманні і самій Олені Іванівні.

Випробування, які випали на її долю, далися взнаки: Олена Іванівна втратила зір. Але не піддалася відчаю. Маючи добру пам’ять, вона вирішила викладати у Ленінградській академії теології, бо в її серці давно вже жила велика віра в Бога. Останні свої праці вона диктувала помічницям і публікувала під псевдонімом «Zakonnica Helena».

Померла Олена Іванівна Казимирчак-Полонська 30 серпня 1992 р. Поховали її на кладовищі видатних астрономів на території Пулковської обсерваторії.

Згодом одна з малих планет Сонячної системи була названа «Полонська» — на честь дослідниці руху комет Олени Іванівни Казимирчак-Полонської. Завдяки здійсненим нею теоретичним дослідженням та розрахункам руху комет за 400 років американські астрономи відшукали «загублені» спостерігачами комети. Вона вперше точно визначила, як впливають на рух комет збурюючі дії великих планет, і підтвердила своїми розрахунками існуючу гіпотезу щодо захоплення комет Сонячною системою. Її праця була удостоєна престижної наукової премії ім. Ф.О. Бредихіна АН СРСР. Ім’я Олени Іванівни Казимирчак-Полонської широко відоме і шановане серед світової астрономічної спільноти.
Вісник Національної академії наук України, 2002. т. № 11

Edward

Ось тут трошки про Полонську:https://youtu.be/XjadxM7E15E

SIDEROCRATOR

170 років тому 26 листопада 1852 р. народився видатний український механік-конструктор Йосип Андрійович Тимченко (1852-1924)

Народився 15 квітня 1852 року в селі Окіп Харківської губернії у родині селянина-кріпака. Навчався у механічних майстернях Харківського університету. Хлопець закінчив церковно-приходську школу. 14-літнього Йосипа батько відвіз в науку до Олександра Едельберґа у механічні майстерні Харківського університету. Там хлопчина пропрацював сім років і заслужив репутацію справжнього майстра точної механіки.

1873 р. Йосип разом із друзями захопився ідеями Міклухо-Маклая і вирушив до Одеси, щоб звідти потрапити до Океанії. Але імпровізована експедиція розвалилася, оскільки один з організаторів подорожі виявився шахраєм і втік з усіма грошима. Друзі Йосипа повернулися до Харкова, а Тимченко з дружиною залишились в Одесі, в чужому місті без грошей, голодували. Саме в цей час Анастасія народила сина, якого назвали Андрієм. Але малюк помер від недоїдання у віці трьох місяців.

Тоді Йосип спочатку найнявся у Товаристві Пароплавства та Торгівлі, де і винаходить свою першу апаратуру для перевірки парових котлів, а згодом очолив майстерню Одеського університету, де швидко зробив кар’єру. Допоміг природний талант до механіки і конструювання. Вже через кілька років Тимченко прославив себе і всю Одесу – подарував імператорові Олександру II електричний хронометр власної конструкції. Імператор у відповідь віддав талановитому винахіднику власний золотий годинник з гербом.

Власним коштом збудував майстерню в приміщенні на Преображенській, 24, де мешкав із сім’єю.

З 1880 року керував механічними майстернями Новоросійського університету (Одеса): був головним механіком університету. Тимченко винаходить і сам конструює механічні програмні пристрої для Одеської обсерваторії: задаючи програму, встановлює в потрібне положення шестерінки — і телескоп сам стежить за переміщенням небесного тіла по орбіті. Він винаходить спеціальні прилади та інструменти для мікрохірургії, точну вимірювальну апаратуру для магнітометеорологічних досліджень, а також електричний годинник. Він починає отримувати відносно солідну зарплату. Правда, частина зарплати йде на облаштування майстерні та особисті ініціативи – винаходи. В кінцевому підсумку, Тимченко ризикує і бере на будівництво великої майстерні чималий кредит. Але ризик виправдовує себе. Приватні замовлення ллються рікою, та й в університеті задоволені, адже Тимченко самотужки облаштовує обсерваторію і метеорологічну станцію.

У 1890 році винахідник береться за свій наймасштабніший проєкт – автоматизацію грязелікарні Куяльницького курорту. Він проектує систему подачі і підігріву лікувальних грязей власної конструкції.

Автор багатьох оригінальних винаходів — передусім автоматичних метеорологічних, фізичних і астрономічних приладів, деякі з яких неодноразово були відзначені золотими та срібними медалями на світових виставках.

Брав участь у створенні першої моделі автоматичної телефонної станції Фрейденберга.

Йосип Андрійович не лише давав друге життя зіпсованим приладам, а й за власною ініціативою створював нові унікальні пристрої та механізми для дослідницьких робіт. Серед його численних винаходів були: анеморумбограф, який автоматично записував силу і напрям вітру, ртутний барограф, сейсмограф, дощограф, астрограф, фотометр, спектрогеліограф, лекційний електрометр, ваговий прилад для пояснення студентам закону Паскаля, прилад закону Паскаля, прилад для вимірювання проміжку часу між моментами одержання відчуттів і рухом, викликаним свідомістю в організмі людини.

Завдяки спільним зусиллям професора О. Косовського та механіка Й. Тимченка було засновано Одеську геофізичну обсерваторію й започатковано всебічне вивчення клімату і магнетизму півдня України.

Влітку 1893 року (за два роки до відкриття братів Люм'єрів) — разом з фізиком М. Любимовим розробив скачковий механізм «слимак», який було використано для удосконалення стробоскопу. Принцип дії цього механізму став основою для нового апарату «кінескопу», у створенні якого брав участь винахідник Михайло Фрейденберг.

У листопаді 1893 року в одеському готелі «Франція» (на розі вул. Дерибасівської та Колодязного провулку) відбулася публічна демонстрація двох кінофільмів, знятих «кінескопом» на Одеському іподромі: «Вершник» та «Метальник списа».

У січні 1894 року на IX з'їзді дослідників природи та лікарів Російської імперії Тимченко за допомогою свого апарату демонстрував зображення на екрані. Учасники з'їзду схвально сприйняли апарат Тимченка й висловили подяку винахіднику.

Це сталося за рік до появи комерційного кінематографу в Західній Європі. Таким чином Йосип Тимченко випередив західноєвропейських винахідників Л. Люм'єра, Ж. Демені, С. Складовського. Але його апарат ніколи не був запатентований.

«Кінескоп» Й.Тимченка досі зберігається в запасниках Політехнічного музею в Москві.

Йосип Андрійович був настільки захопленим своїми справами в майстерні Одеського університету, що мало звертав уваги на "другорядний" винахід. Він розробляв устаткування для лабораторій, обсерваторії університету, сконструював автоматичну телефонну станцію, хірургічні інструменти для операцій на очах.

У 1909 році у Йосипа Тимченка відняли його майстерню. Керівництво Одеського університету вирішило, що двоповерхова будівля стане в нагоді для перепрофілювання під протичумну лабораторію, а механік може жити і працювати в одному з гуртожитків. Як писав сам Тимченко, найбільше «захопити» приміщення хотіли медики, хоча і для їх факультету він за роки роботи зробив чимало.

Йосип Андрійович перевозить частину обладнання в рідне село Окіп на Харківщину, де на той час він встиг побудувати будинок, і продовжує роботу.

У 1912 році директор Астрономічної обсерваторії Олександр Орлов запросив Тимченка попрацювати у нього — механік повернувся до Одеси.

Але в 1914 році починається Перша світова війна і послуги механіка знову опиняються потрібні державі навіть сильніше, ніж раніше. Справа в тому, що Тимченко сконструював верстат для виготовлення патронів, який дозволяв виготовляти їх в три рази швидше. Звичайно, за допомогою військових, яким таке виробництво було просто необхідно, винахідник отримує назад свою майстерню. Майже увесь свій заробіток, Йосип Андрійович витрачав на придбання необхідних для роботи інструментів. Він вважав, що мав право одержувати від університету платню лише за вартість матеріалів й за найм працівників для виконання замовлення. Трудився механік зранку й до ночі. Аби відшукати кошти для подальшого існування своєї майстерні, змушений був виконувати приватні замовлення. Праця на користь вітчизняної науки становила для Йосипа Тимченка сенс усього життя.

У 1920 радянська влада розформувала Одеський університет. Винахідник звертався до більшовицької влади з проханням повернути власний дім і майстерню, проте пролетарські чинуші колишнього кріпака потрактували як «буржуя» і відмовили. 40 років роботи в університеті – і злидні в кінці життя.

20 травня 1924 р. у бідності упокоївся 72-річний український механік-винахідник, першовідкривач кіно Тимченко Йосип Андрійович.

Нагороди
1882 - Срібна медаль на XV Всеросійській промислово-художній виставці у Москві;
1884 - Золота медаль на Сільськогосподарській та фабрично-заводській виставці в Одесі;
1886 - Золота медаль на Бессарабській виставці сільського господарства та промисловості в Кишиневі;
1889 - Срібна медаль на Всесвітній виставці в Парижі;
1896 - Золота медаль на XVI Всеросійській промисловій та художній виставці в Нижньому Новгороді;
1900 - Кавалер ордена Св. Станіслава 3-го ступеня;
1900 - Золота медаль на Всесвітній виставці в Парижі;
1902 - Золота медаль та 1-а премія на Міжнародній рибопромисловій виставці в Петербурзі;
1910 - Срібна медаль на Художньо-промисловій виставці в Одесі.

Винаходи та досягнення
Йосипу Тимченку належить кілька конструкторських розробок:

В 1875 він розробив пристрій для перевірки манометрів парових котлів.
У тому ж році виготовив електричний годинник, який був спочатку подарований губернатору, а потім відправлений до Санкт-Петербурга як подарунок імператору. Годинник загубився в дорозі.
Сконструював програмний механічний пристрій для стеження за рухом небесних тіл на орбітах, який був використаний в Одеській обсерваторії.
Розробив мікрохірургічні інструменти для операцій очей.
Серед винаходів Тимченка — метеорологічні прилади, такі як плювіограф, анеморумбограф та ртутний барометр.
У 1893 році Тимченко спільно з професором Московського університету фізиком Н. А. Любимовим розробив «равлик» — стрибковий механізм, який дозволяв уривчасто змінювати кадри в стробоскопі. Цей механізм використовувався в кінетоскопі, спроектованому спільно з М. Ф. Фрейденбергом. Кінетоскоп, який використовував для зйомки дискову фотопластинку, був вперше продемонстрований у січні 1894 року на дев'ятому з'їзді російських дослідників природи і лікарів. Показані фільми — «Вершник» і «Метальник списа» — були зняті на одеському іподромі.
Тимченко також брав участь у створенні автоматичної телефонної станції Фрейденберга.
Брав участь у Всеросійських та міжнародних виставках у Парижі, Петрограді, Одесі та Нижньому Новгороді, де був нагороджений п'ятьма золотими та трьома срібними медалями.

Edward

За багатьмя iншими технiчними досягненями Тiмченко, часто забувають, що вiн був першим, на теренах iмперii, хто виготовив перше скляне, посрiблене за методом Лiбiха, дзеркало до телескопа (майже за 35 рокiв до Чiкiна). Також вiн виготовив кiлька екваторiальних монтувань з годинковими механiзмами. Вiн також, в останнiй рiк, спiлкувався з Д.Максутовим i читав його роботу пов'язанну з компенсацiйним засобом тестування параболiчних дзеркал. Пiсля його смертi, частина його обладнання використовувалась в майстернi по виготовленню телескопiв, що влаштував Максутов. Точно не вдалося з'ясувати, але е версiя, що син Тiмченка працював з Максутовим до закриття майстернi у 1930 роцi.
ПМ. Теж про Тiмченко: http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=27354.msg566087#msg566087
Допис #908 та #911

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 28 Листопада 2022, 17:11:23

За багатьмя iншими технiчними досягненями Тiмченко, часто забувають, що вiн був першим, на теренах iмперii, хто виготовив перше скляне, посрiблене за методом Лiбiха, дзеркало до телескопа (майже за 30 рокiв до Чiкiна). Також вiн виготовив кiлька екваторiальних монтувань з годинковими механiзмами. Вiн також, в останнiй рiк, спiлкувався з Д.Максутовим i читав його роботу пов'язанну з компенсацiйним засобом тестування параболiчних дзеркал. Пiсля його смертi, частина його обладнання використовувалась в майстернi по виготовленню телескопiв, що влаштував Максутов. Точно не вдалося з'ясувати але е версiя, що син Тiмченка працював з Максутовим до закриття майстернi у 1930 роцi.

Екваторіальне монтування та часовик роботи Тимченка стояло на Протуберанц спектроскопі в КАО
Часовий механізм зараз зберігається в музеї

SIDEROCRATOR

125 років тому 27 листопада 1897 р. народився видатний французький оптик і астроном Андре Куде (André Couder 1897 — 1979)

Народився в м. Аленсон. Спочатку працював хіміком.
У 1925 — співробітник Страсбурзької обсерваторії. З ініціативи Андре-Луї Данжона переїхав до Парижа де був директором оптичної лабораторії при Паризькій обсерваторії. Там же почав виготовлення перших дзеркал для рефлекторів.
У 1943-1968 був астрономом Паризької обсерваторії.

Однією з основних заслуг Куде є те, що він розробив низку способів зменшення оптичних аберацій дзеркальних і лінзових телескопів, а також спектрографів.
Створив механічну систему, що зменшує вплив сили тяжіння на форму дзеркал рефлекторів; система застосовується у великих телескопах і в наш час.
Встановив правила монтування дзеркал.
Рекомендував застосування вентиляції в великих телескопах для зменшення впливу турбулентності повітря. За його ідеями і за його активної участі було побудовано кілька нових великих рефлекторів. Брав участь у створенні обсерваторії Верхнього Провансу (у 1964-1973 — президент її керівного комітету), обсерваторій: Європейської Південної, Mayна-Кеа (Гавайські острови). Спільно з Данжоном розробив методику оцінки астрокліматичних характеристик пунктів за видом дифракційних зображень зірок, цей метод широко застосовувалася в 1940-60-ті роки.

Телескоп Куде в обсерваторії Верхнього Провансу

Співавтор (разом з Данжоном) широко відомої книги «Підзорні труби і телескопи» (1935) (André Couder, André Danjon, Lunettes et télescopes. Théorie : Conditions d’emploi, Description, Réglage, Histoire. Paris : Albert Blanchard, 1990).

SIDEROCRATOR

55 років тому 28 листопада 1967 р аспіранткою Ентоні Хьюіша - Джоселін Белл було відкрито перший пульсар

Вперше дивне джерело радіо-сигналу було виявлено ще у серпні 1967, але щоб його підтвердити їй довелося важко працювати наступні кілька місяців.
Стабільність імпульсів натякала на їх штучне походження. Відкриття отримало кодову назву LGM-1 (Little Green Men - Маленькі Зелені Чоловічки) та було засекречено.

До досліджень підключилася більш широка група вчених. Вони дійшли до висновку, що джерело випромінювання має бути компактним та дуже гарячим.

Поступово стало зрозуміло, що під характеристики підходять нейтронні зорі. І це був перший випадок, коли такий об’єкт вдалося спостерігати напряму.

У лютому 1968 р. відкриття нарешті розсекретили та опублікували. Першим автором значився проф. Ентоні Хьюіш…
За відкриття пульсарів Е. Хьюіш отримав Нобелевську премію. Джоселін Белл такої честі удостоєна не була.

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 29 Листопада 2022, 22:07:48

55 років тому 28 листопада 1967 р аспіранткою Ентоні Хьюіша - Джоселін Белл було відкрито перший пульсар

Вперше дивне джерело радіо-сигналу було виявлено ще у серпні 1967, але щоб його підтвердити їй довелося важко працювати наступні кілька місяців.
Стабільність імпульсів натякала на їх штучне походження. Відкриття отримало кодову назву LGM-1 (Little Green Men - Маленькі Зелені Чоловічки) та було засекречено.

До досліджень підключилася більш широка група вчених. Вони дійшли до висновку, що джерело випромінювання має бути компактним та дуже гарячим.

Поступово стало зрозуміло, що під характеристики підходять нейтронні зорі. І це був перший випадок, коли такий об’єкт вдалося спостерігати напряму.

У лютому 1968 р. відкриття нарешті розсекретили та опублікували. Першим автором значився проф. Ентоні Хьюіш…
За відкриття пульсарів Е. Хьюіш отримав Нобелевську премію. Джоселін Белл такої честі удостоєна не була.

Наказать невиновных... Наградить непричастных. Всё как всегда.

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 30 Листопада 2022, 20:50:39

Цитата: SIDEROCRATOR від 29 Листопада 2022, 22:07:48
55 років тому 28 листопада 1967 р аспіранткою Ентоні Хьюіша - Джоселін Белл було відкрито перший пульсар

Вперше дивне джерело радіо-сигналу було виявлено ще у серпні 1967, але щоб його підтвердити їй довелося важко працювати наступні кілька місяців.
Стабільність імпульсів натякала на їх штучне походження. Відкриття отримало кодову назву LGM-1 (Little Green Men - Маленькі Зелені Чоловічки) та було засекречено.

До досліджень підключилася більш широка група вчених. Вони дійшли до висновку, що джерело випромінювання має бути компактним та дуже гарячим.

Поступово стало зрозуміло, що під характеристики підходять нейтронні зорі. І це був перший випадок, коли такий об’єкт вдалося спостерігати напряму.

У лютому 1968 р. відкриття нарешті розсекретили та опублікували. Першим автором значився проф. Ентоні Хьюіш…
За відкриття пульсарів Е. Хьюіш отримав Нобелевську премію. Джоселін Белл такої честі удостоєна не була.
Наказать невиновных... Наградить непричастных. Всё как всегда.

Нажаль так

SIDEROCRATOR

155 poкiв тому 3 грудня 1867 р. народився видатний чеський астроном, один з основоположників сучасної чеської астрономії, співзасновник Ондржейовської обсерваторії, і багатолітній голова Чеського астрономічного товариства Фра́нтішек Нушль (František Nušl, 1867 —1951) . До його учнів належало два покоління чеських астрономів.

З 1879 по 1888 рік учився в гімназії міста Їндржихув-Градець. Закінчивши її, вступив на філософський факультет чеської частини Карлового університету в Празі. Зосередився на математиці, фізиці й астрономії, слухав лекції професорів Вінценца Строугала й Августа Зайдлера, у якого в 1889–1890 роках працював асистентом. В університеті Нушл зустрічався з майбутнім президентом Чехословаччини Томашем Масариком, лінгвістом Яном Ґебауером та істориком Ярославом Ґоллом, з якими потім працював над укладанням Енциклопедії Отто. Закінчивши курс навчання в 1891 році, два роки був асистентом на кафедрі фізики у Строугала й водночас готувався до іспитів на право викладати в школах математику і фізику. Склавши їх влітку 1893-го, того ж року став учителем математики в реальній гімназії Градець-Кралового. З 1901-го вчителював у Карліні — дільниці Праги. Працював у гімназіях до 1908 року, а тоді став ад'юнкт-професором математики Чеського технічного університету. Перед тим, у 1905-му, склав маґістерський іспит у Карловому університеті — в галузі практичної астрономії та геометричної оптики. Звання професора здобув у 1911 році.

Познайомившись із власником фабрики точних інструментів Йозефом Яном Фрічем, разом із ним у 1898 році почав будувати Ондржейовську обсерваторію і став її першим директором. 1906 року почалися астрономічні спостереження в цій обсерваторії.
Ондржейовська обсерваторія

1917 року Нушл був у числі засновників Чеського астрономічного товариства, а у 1922–1948 роках очолював його. 1918 року Нушл обіймає посаду директора Національної обсерваторії в Празі. Він брав участь в організації будівництва Штефанікової обсерваторії, що в Празі (Петршин). У 1928-му Нушл став професором астрономії на природознавчому факультеті Карлового університету й перебував на цій посаді до 1937-го, коли пішов на пенсію. З кінця 1920-х він регулярно читав наукові лекції по радіо. З 1928 по 1935 рік був віце-президентом Міжнародного астрономічного союзу

Наукові праці Франтішека Нушла головним чином присвячені геометричній оптиці та практичній астрономії. Вони публікувалися у фахових вітчизняних та зарубіжних журналах. Передусім він був практик, теорію мав тільки за допоміжний засіб.

Нушл винайшов низку цікавих механізмів та пристроїв. У 1903 році він сконструював циркумзенітал — прилад для визначення географічних координат, у якому використано властивості ртутного дзеркала. Винахід поступово вдосконалювався (в 1906, 1922 і 1932 роках), у випробуваннях брала участь армія Чехословаччини.

За циркумзенітал Франтішек Нушл разом із Йозефом Яном Фрічем одержав золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі 1937 року. Перед відкриттям радару і систем супутникового стеження цей портативний прилад (він важив близько 15 кілограмів) найточніше визначав широту і довготу безпосередньо. Спосіб тріангуляції точніший, але він не безпосередній, а процес вимірювання забирає багато часу. Поріг точності в циркумзенітала становив 30 метрів (для порівняння: у нинішніх GPS цей параметр становить 3-10 метрів.

Ще один значний винахід Нушла — «автоматичнй мікрометр». Цей пристрій дозволяв без електроніки надійно фіксувати положення будь-якого небесного тіла, що перебуває під спостереженням. Завдяки нововведенню спостерігач міг не стежити за об'єктом, не було потреби ловити мить, щоб натискнути на кнопку. Крім того, цей винахід підвищував точність спостережень.

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 28 Листопада 2022, 17:11:23

За багатьмя iншими технiчними досягненями Тiмченко, часто забувають, що вiн був першим, на теренах iмперii, хто виготовив перше скляне, посрiблене за методом Лiбiха, дзеркало до телескопа (майже за 35 рокiв до Чiкiна). Також вiн виготовив кiлька екваторiальних монтувань з годинковими механiзмами. Вiн також, в останнiй рiк, спiлкувався з Д.Максутовим i читав його роботу пов'язанну з компенсацiйним засобом тестування параболiчних дзеркал. Пiсля його смертi, частина його обладнання використовувалась в майстернi по виготовленню телескопiв, що влаштував Максутов. Точно не вдалося з'ясувати, але е версiя, що син Тiмченка працював з Максутовим до закриття майстернi у 1930 роцi.
ПМ. Теж про Тiмченко: http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=27354.msg566087#msg566087
Допис #908 та #911

Тимченко робив ще й окулярні мікрометри, як ось цей 1914 р., який дожив до нашого часу

SIDEROCRATOR

95 років тому 28 листопада 1927 р. народився видатний український астрофізик, дослідник Сонця фахівець з оптики й телескопобудування Микола Володимирович Стешенко (1927-2018).

Народився в містечку Диканька полтавської області. Батько Миколи Стешенка був головою колгоспу «Іскра комунізму», а мати працювала на різних роботах, ростила трьох дітей. Школу закінчив у повоєнні роки з золотою медаллю.

Навчався на фізичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, де обрав спеціалізацію «астрофізика», з якою надалі й було пов'язане усе його життя.

1950 закінчив Київ. ун-т за спеціальністю “фізика”, по закінченню університету прийнятий до аспірантури, де темою наукових досліджень обрав фізичні процеси на Сонці. В Астрономічній обсерваторії працював 1953-57: вч. секретар, старш. наук. співроб.;

За участю Стешенка в КАО створений горизонтальний сонячний телескоп, який відіграв надзвичайно важливу роль у розвитку досліджень з фізики Сонця в ун-ті.
Горизонтальний сонячний телескоп КАО

Брав активну участь в експедиціях ун-ту по спостереженнях сонячних затемнень.
У 28 років захистив кандидатську дисертацію у Пулковому під Ленінградом.
1957 року Микола Стешенко прийшов працювати науковим співробітником до Кримської асторфізичної обсерваторії. Тут він пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора Науково-дослідного інституту «Кримська астрофізична обсерваторія».

Працював завідувачем лабораторії експериментальної астрофізики. Під його керівництвом було створено велику технічно оснащену лабораторію, де освоєно технологію отримання першокласних великогабаритних оптичних поверхонь.
Плідну наукову діяльність М Стешенко завжди поєднував з адміністративною: протягом 26 років обіймав посаду заступника директора, потім 17 років очолював НДІ «КрАО», а також одну з найбільших його лабораторій.

До самої смерті Микола Володимирович Стешенко був професором кафедри астрономії і методики фізики Таврійського національного університету умені В. І. Вернадського, та членом редакційної колегії журналу «Космічна наука і технологія».

Він виконав низку фундаментальних досліджень з фізики Сонця, вивчаючи тонкі ефекти в спостереженнях. Учений довів, що сонячні плями виникають при напруженості магнітного поля близько 1500 гс, а не 200–300 гс, як вважалося раніше. Цей результат принципово важливий для розуміння природи сонячного магнетизму і має фундаментальне значення. Уперше встановлено верхню межу для магнітного поля сонячних гранул, виявлено тонкоструктурні елементи у флокулах Сонця з напруженістю магнітного поля до 200 гс. Ці дані згодом були повністю підтверджені у дослідженнях закордонних учених і лягли в основу докторської дисертації, яку Микола Володимирович захистив 1973 року. Учений брав активну участь у лабораторному моделюванні процесу сонячних спалахів і вивченні спектрів потужного імпульсного розряду у водні, одержавши важливі для розуміння природи сонячної активності результати. Як завідувач лабораторії експериментальної астрофізики М. В. Стешенко успішно займався космічними дослідженнями. Особливо слід відзначити важливі результати, які він отримав на основі аналізу ультрафіолетових спектрів активних областей на Сонці за допомогою орбітального сонячного телескопа станції «Салют-4». За участю Миколи Володимировича було розроблено методи прогнозування радіаційної безпеки сонячних спалахів, які застосовували в оперативній службі під час польотів радянських космонавтів. Ще одна сфера наукових зацікавлень М. В. Стешенка — розробки в галузі адаптивної оптики і створення оптичних систем для наземних і космічних телескопів нового покоління. Під керівництвом ученого в НДІ «КрАО» створено велику технічно оснащену лабораторію, де освоєно технологію отримання першокласних великогабаритних оптичних поверхонь, зокрема дзеркал із ситалу. Це дало можливість радикально перебудувати баштовий сонячний телескоп обсерваторії, який став одним із найбільших і найефективніших телескопів у світі. Під науковим керівництвом Миколи Володимировича були створені найбільший орбітальний сонячний телескоп ОСТ-1, який успішно працював у 1975 році на станції «Салют-4» у космосі; оптика першого в нашій країні багатоелементного телескопа діаметром 1,2 метра. Розробле- но принципове рішення багатоелементного оптичного телескопа діаметром 25 метрів. Запропоновано метод виготовлення і контролю тонких дзеркал для зоряного космічного телескопа і виготовлено оптику високої якості для найбільшого на той час у космосі телескопа діаметром 0,8 м, який успішно працював з березня 1983 р. упродовж 6 років на високоапогейному об'єкті «Астрон» і дав цінну наукову інформацію про ультрафіолетові спектри зірок, галактик, квазарів, комети Галлея, Наднової зірки 1987 року.

Плідну наукову діяльність М. В. Стешенко поєднував з адміністративною: протягом 26 років він був заступником директора, 17 років очолював НДІ «КрАО» і, зокрема, одну з найбільших його лабораторій. Довгий час учений керував розробленнями космічного ультрафіолетового телескопа діаметром 1,7 метра для міжнародної високоапогейної станції «WSO-UV».

Edward

Оптика до сонячного телескопа КАО була виготовлена ще до Другоi Cвiтовоi вiйни у ДОI у лабораторii Д.Максутова. Цей комплект був зроблений на базi одного з целостатiв, що виготовлявся для спостережень сонячного затемнення 1936 року. Було перероблене лише головне сферичне дзеркало (на нову фокусну вiдстань). Зараз точеться дискусiя за визнання ГСТ КАО "видатним iсторичним приладом", що повинно посприяти видiленню потрiбних на його утримання коштiв.

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 05 Грудня 2022, 03:17:13

Оптика до сонячного телескопа КАО була виготовлена ще до Другоi Cвiтовоi вiйни у ДОI у лабораторii Д.Максутова. Цей комплект був зроблений на базi целостата, що виготовлявся для спостережень сонячного затемнення 1936 року. Було перероблене лише головне сферичне дзеркало (на нову фокусну вiдстань). Зараз точеться дискусiя за визнання ГСТ КАО "видатним iсторичним приладом", що повинно посприяти видiленню потрiбних на його утримання коштiв.

Зараз подано на нацнадбання все в комплексі, в тому числі і телескопи в Лісниках

Edward

Цитата: SIDEROCRATOR від 05 Грудня 2022, 06:23:09

Цитата: Edward від 05 Грудня 2022, 03:17:13
Оптика до сонячного телескопа КАО була виготовлена ще до Другоi Cвiтовоi вiйни у ДОI у лабораторii Д.Максутова. Цей комплект був зроблений на базi целостата, що виготовлявся для спостережень сонячного затемнення 1936 року. Було перероблене лише головне сферичне дзеркало (на нову фокусну вiдстань). Зараз точеться дискусiя за визнання ГСТ КАО "видатним iсторичним приладом", що повинно посприяти видiленню потрiбних на його утримання коштiв.
Зараз подано на нацнадбання все в комплексі, в тому числі і телескопи в Лісниках

Це добре, бо телескопiв в нас лишилося вкрай мало. Знайшлися б зараз на це грошi, а то знаходяться лише на асфальт та марафон...

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 05 Грудня 2022, 06:39:28

Цитата: SIDEROCRATOR від 05 Грудня 2022, 06:23:09
Цитата: Edward від 05 Грудня 2022, 03:17:13
Оптика до сонячного телескопа КАО була виготовлена ще до Другоi Cвiтовоi вiйни у ДОI у лабораторii Д.Максутова. Цей комплект був зроблений на базi целостата, що виготовлявся для спостережень сонячного затемнення 1936 року. Було перероблене лише головне сферичне дзеркало (на нову фокусну вiдстань). Зараз точеться дискусiя за визнання ГСТ КАО "видатним iсторичним приладом", що повинно посприяти видiленню потрiбних на його утримання коштiв.
Зараз подано на нацнадбання все в комплексі, в тому числі і телескопи в Лісниках
Це добре, бо телескопiв в нас лишилося вкрай мало. Знайшлися б зараз на це грошi, а то знаходяться лише на асфальт та марафон...

Наука в незалежній Україні ніколи в фаворі не була

Marafon333

Наука була у фаворі, при тих проклятих комуняках, десь кінець 40х-60 роках... Ось вам приклад, близький...
.. ще ревіли гармати, а у 1944 почали будувати ГАО...у Голосієво.
Як кажуть на росії- нє всьо так однозначно...

SIDEROCRATOR

Цитата: Marafon333 від 06 Грудня 2022, 09:44:52

Наука була у фаворі, при тих проклятих комуняках, десь кінець 40х-60 роках... Ось вам приклад, близький...
.. ще ревіли гармати, а у 1944 почали будувати ГАО...у Голосієво.
Як кажуть на росії- нє всьо так однозначно...

Наука в ссср була в фаворі ще з 20 х років, бо більшовики розуміли що для будівництва соціалізму треба грамотні люди, тим більше що популяризація науки йшла в рамках боротьби з неграмотністю релігією та вірунами

З 1923 по 1933 р. Одних лиш науковопопулярних книжок з астрономії було видано 38 одиниць

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213448 раз)