Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
01 Грудня 2024, 02:10:02

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[rgb]

Але там друге хiмiчна система. I pтуттю проявляли. Там срiбна пластина, а у нас галогенiди срiбла.

[SIDEROCRATOR]

Так і в дагеротипії теж галогеніди були, там перед зйомкою посріблену пластину тримали над розігрітою посудиною з йодом, в результаті утворювався йодид срібла, який проявляли труттю
Тіосульфат з самого початку використовували в калотипії, яку в 1841 запропонував Тальбот
тіосульфат гарно змивав світлочутливий кал

[rgb]

Реактиви то схожi, а схема не та. Людина теж складаеться з декiлькох лантушкiв кисню, водню, вуглецю. А взагалi е рiзниця.

[rgb]

Я не впевнений, але Дагер теж пiзнiше його застосовував. Хлорид натрiю просто трохи розчиняе галогенiди срiбла . А тiосульфат геть руйнуе ту сполуку i вона розчинна принаймнi у фiксажi. Тому змиваеться повнiстю i  безповоротно.

[SIDEROCRATOR]

24 грудня 1876 р. народився Спиридон Черкасенко (1876-1940) Український письменник, педагог, громадський діяч та популяризатор науки.

В 1907 - 1909 рр. переклав і видав з французької мови знамениту працю К. Фламаріона "Популярна астрономія" яка вийшла в 2-х книгах. "Про небо. Популярна астрономія за Фламаріоном" яка стала одним з перших науково-популярних україномовних видань, яке знайомило читача з найсучаснішими досягненнями в області астрономії.

Подякували

2 :ds40a, UKBB

[SIDEROCRATOR]

24 грудня 1761 р. народився французький астроном Жан-Луї Понс (Jean-Louis Pons1761 - 1831) абсолютний чемпіон з візуального відкриття комет.

Незважаючи на просте походження і самоосвіту, він став найвидатнішим відкривачем комет: між 1801 і 1827 рр. Понс візуально виявив 37 комет, більше, ніж будь-яка інша людина в історії.

Понс народився в м. Пейрі, в Альпах, у бідній родині; і отримав елементарну освіту. У 1789 році він почав працювати в Марсельській обсерваторії, як сторож, і поступово набув певного досвіду в наданні допомоги астрономам під час спостережень. Він навчився проводити спостереження самостійно, демонструючи чудову здатність запам'ятати зоряні поля та відзначати зміни в них.

У своїй ранній астрономічній кар'єрі простий і довірливий Понс часто був об'єктом жартів, з боку досвідчених астрономів. Франц Ксавер фон Цах одного разу порадив йому шукати комети, тоді коли з'являлися сонячні плями, хоча при цьому Цах, можливо, навмисно дав Понсу дуже гарну пораду.

Понс зробив своє перше відкриття комети, спільно з  Мессьє, 11 липня 1801.

У 1819 році Понс став директором нової обсерваторії в Марліа поблизу Лукки, яку він залишив в 1825 р. для навчання астрономії в Ла-Спеколі у Флоренції. Згодом він прийняв пропозицію стати директором Флорентійської обсерваторії на прохання великого князя Тосканського.

Він виявив п'ять періодичних комет, три з яких, 7P / Pons-Winnecke, 12P / Pons-Brooks і 273P / Pons-Gambart, носять його ім'я. Комета відкрита 26 листопада 1818 року була названа Кометою Енке (нині 2P / Enke) на честь Йоганна Франца Енке, який розраховував її орбіту та її надзвичайно короткий період (Енке, однак, продовжував згадувати її як комету Понса). Понс також спільно відкрив комету, раніше відому під назвою "Pons-Coggia-Winnecke-Forbes" і сьогодні відому під назвою 27P / Crommelin в честь Ендрю Кроммеліна, який перевідкрив її розрахував її орбіту.

Понс отримав премію Лаланда Французької Академії наук в 1818 році за те, що він виявив три комети того року. Він знову виграв його в 1820 році (спільно з Джозефом Ніколле) та в  третій раз у 1827 році (спільно з Жан-Феліксом Адольфом Гамбартом) за відкриття ще семи комет в обсерваторії Флоренції.

Подякували

2 :UKBB, Edward

[UKBB]

Якими інструментами користувався Понс відкривши таку кількість комет?

[rgb]

Дуже невеличкий рефрактор в нього був,точного дiаметра не пам'ятаю.Сподiваюся,шо тут напишуть про його iнструмент бiльш детально

Подякували

2 :Edward, UKBB

[Edward]

Дуже невеличкий рефрактор в нього був,точного дiаметра не пам'ятаю.Сподiваюся,шо тут напишуть про його iнструмент бiльш детально

Ага, мабудь 4" шортiвський рефрактор коли був у Марселi, та 3" особистий рефрактор коли був на "вiльних хлiбах"

[SIDEROCRATOR]

Якими інструментами користувався Понс відкривши таку кількість комет?

рефракторами, тоді то був модний інструмент

Подякували

1 :UKBB

[SIDEROCRATOR]

В ніч з 28 на 29 грудня 1888 р.  Ісаак Робертс отримав першу фотографію Туманності Андромеди. Використовуючи власну невелику обсерваторію в Сассексі, він сфотографував М31 за допомогою 20 дюймового рефлектора ф/5 з 4-х годинною експозицією.
Складність полягала в тому, що гідування було ручним, впродовж 4 годин потрібно було постійно обертати телескоп щоб зображення не змазалось.
В результаті такої титанічної праці Робертс отримав вражаючий результат- на фото виявилась спіральна структура об'єкта. Однак у той час ще вважалося, що М31 належить до нашої Галактики, і Робертс помилково вважав, що це — інша сонячна система, в якій формуються планети.
перше фото Туманності Андромеди 1888р.

Подякували

2 :UKBB, ds40a

[SP]

Використовуючи власну невелику обсерваторію в Сассексі, він сфотографував М31 за допомогою 20 дюймового рефлектора ф/5 з 4-х годинною експозицією.

Спочатку обсерваторія Робертса була у Ліверпулі, і саме там був зроблений історічний знімок М31. Через три роки обсерваторія переїхала до Кроуборо (Сассекс), отримала назву цього населеного пункту. До речі, її код МРС -001.Кому цікава конструкція та доля обсерваторії Starfild - раджу прочитати англійську версію статті у Вікі.

В ніч з 28 на 29 грудня 1888 р.  Ісаак Робертс отримав першу фотографію Туманності Андромеди.

Є інша дата - 10 жовтя 1887 р., може в тебе дата публікації цього знимка?

[SIDEROCRATOR]

Використовуючи власну невелику обсерваторію в Сассексі, він сфотографував М31 за допомогою 20 дюймового рефлектора ф/5 з 4-х годинною експозицією.

Спочатку обсерваторія Робертса була у Ліверпулі, і саме там був зроблений історічний знімок М31. Через три роки обсерваторія переїхала до Кроуборо (Сассекс), отримала назву цього населеного пункту. До речі, її код МРС -001.Кому цікава конструкція та доля обсерваторії Starfild - раджу прочитати англійську версію статті у Вікі.

В ніч з 28 на 29 грудня 1888 р.  Ісаак Робертс отримав першу фотографію Туманності Андромеди.

Є інша дата - 10 жовтя 1887 р., може в тебе дата публікації цього знимка?

Ось тут чітко написано 29 грудня 1888

[SP]

Ось тут чітко написано 29 грудня 1888

Десь помилка - або в літературі, або в Вікіпедії.

[SIDEROCRATOR]

Ось тут чітко написано 29 грудня 1888

Десь помилка - або в літературі, або в Вікіпедії.

Це з І тому видання 1893р.
A selection of photographs of stars, star-clusters and nebulae, вона є в бібліотеці као
А отут другий том його праці
https://archive.org/details/selectionofphoto02robeuoft/page/n87/mode/1up
Робертс подав тут краще фото Андромеди 1895 р.

[Edward]

120 років об'єктиву "Тессар"

Цього року виповнилося 120 років із винаходу (точніше реєстрації патенту) легендарного об'єктиву "Тессар" ("Tessar"). Цей об'єктив, який був випущений у кількості не одного мільйона примiрникiв і яким людство користується вже понад сто років, є плодом співпраці двох німецьких оптиків Ернста Аббе та Пауля Рудольфа, які працювали на всесвітньо відомій фірмі "Карл Цейс". Пауль Рудольф вийшов, як і багато інших співробітників фірми Цейса, з наукового середовища Єнського та Берлінського університетів.
Декілька років він пропрацював на кафедрі математики Єнського університету, де й познайомився з Е. Аббе. Після їх короткого спілкування на початку 1886 року, Рудольфа зацікавили проблеми розрахунку оптичних систем. На прохання Аббе він для проби, факультативно зробив перерахунок, з метою поліпшення, декількох об'єктивів для мікроскопа. Аббе оцінив результат його роботи та запропонував Рудольфу роботу в обчислювальному бюро фірми.
Після розрахунку ряду простих оптичних схем, Рудольф запропонував Аббе зайнятися розрахунками фотооб'єктивів та їх виготовленням, оскільки ринок фотоапаратури швидко розвивався та обіцяв великі перспективи для фірми.
Тут для Пауля Рудольфа відкрилися велике і практично недосліджене поле для діяльності.
Об'єктиви, що існували на той момент, для фотокамер мали схожі схеми з близькими параметрами (загалом це були симетричні апланати з апертурною діафрагмою посереденi i невиправленою кривизною). Вони мали невисокі відносні отвори та не дуже хорошу корекцію польових аберацій та значну кривизну поля зору, але саме їх виправлення було важливим для фотооптики, оскільки поля зору були великими.
Світлосильний об'єктив Й.Петцваля, стояв кілька осторонь, він мав велику світлосилу, але корекція польових аберацій і в нього теж була незадовільною, так само як і кривизна зображення, що отримала назву "кривизни Петцваля"(бо саме ця аберрацiя була не виправлена у цьому об'ективi розрахованому Й.Петцвалем). I саме ця аберація була найважчою у виправленні.
У 1888 Рудольф приступає до розрахунків об'єктивiв в яких передбачалося усунення всіх цих недоліків.
Так розпочалася розробка анастигматів. Працюючи над поліпшенням корекції симетричних систем, Рудольф дійшов таких висновків:
для усунення сферичної аберації в об'єктиві повинна бути присутня склейка з двох лінз в якій показник кронової лінзи повинен бути меншим за показник флітової, а для виправлення астигматизму і кривизни поля, необхідна присутність склеєної пари в якій показник заломлення кронової лінзи повинен бути більшим за показник заломлення флінтoвоi.
Ці суперечливі вимоги, з "класичноi", на той час точки зору,  до конструції анастигмата отримали назву "правило Рудольфа" і згодом цими висновками скористалися багато конструкторів фотооб'єктивів.
Першим, по розрахункaм Рудольфа у 1890 роцi було виготовлено об'єктив "протар " .
У цьому об'єктиві  якраз був задіяний "намацаний" Рудольфом пiдхiд.
 Ці об'єктиви виготовлялися з апертурами від f/18(серія V) до f/4.5 (серія I). І хоча виробництво "протарів" на фiрмi Цейса припинилося на початку двадцятого століття, багато з них ще довго використовувалися. Наприклад, "протар п'ятої серії" використовувався як ширококутний до середини 30-х років двадцятого століття, через надзвичайну чіткість зображення, що дається цим об'єктивом на великому полі зору.
Подальші дослідження Рудольфа дозволили йому зробити висновки, що простіші "розклеєні" комбінації об'єктивів мають більші корекційні можливості ніж склеєні симетричні, та близькі до них оптичні схеми. У 1899 році він створює повнiстю розклеiний об'єктив "унар".  Працюючи подальш у цьому напрямі, він у 1902 роцi створив свій знаменитий "тессар".
Назва об'єктива походить від грецького слова "τέσσερις" - "чотири". Цим, наче б то підкреслювалося, що об'єктив складається всього з чотирьох лінз.
"Стартовою" повною апертурою для "тессара" стала f/6.3, але вже до 1916 апертуру "довели" до f/3.5, а до початку 30-х зусиллями Вандерсльоба і Мерте апертуру "тессара" довели до f/2.8 - граничної для цієї схеми об'єктива для малих та середніх фокусних відстаней. Цей об'єктив незабаром став справжнiм тріумфом фірми "Цейса" на ринку фотооптики.
А "Тессар", за високу якiсть зображення,  отримав назву "орлине око". Конструкція виявилася настільки вдалою та технологічною, що багато фірм по обидва боки Атлантики поспішали придбати ліцензію у фiрми "Цейса" на виробництво цього "дива техніки".
Завдяки простій конструкції, гарній корекції аберацій і невеликій вазі цей об'єктив знайшов широке застосування
i в астрономії. Він використовувався на багатьох обсерваторіях як об'єктив ширококутних астрографів. Ці інструменти використовувалися для дослідження змінних зірок, позиційних спостережень астероїдів та комет (завдяки малій дисторсії). З'явилися модифікації "Астро-Тессар" та "АПО-Тессар", що мають зменшений відносний отвiр, але кращу корекцію дісторсії та хроматичних аберацій, що важливо для багатьох робіт. Для аматорiв астрономії навіть спеціально виготовлялися астрокамери на базі "тессара" з фокусною відстанню 210 та 300 мм та максимальним вiдносним отвором
f/4.5.
Самою фірмою "Карл Цейс" були виготовлені десятки різних типів об'єктивів "Тессар" на  "всі випадки життя" від макрозйомки до аерофотозйомки і є, напевно, одними з кращих реалізацій цієї вдалої оптичної схеми.
Що стосується Пауля Рудольфа, то після смерті Аббе (у 1905), вiн ще деякий час пропрацював на фірмі "Цейса", потім пішов, деякий час працював консультантом для декількох фірм. У 1911 році він відійшов від справ, та вийшов на пенсiю, але у віці 62 років він знову повертається до оптики. Пауль приходить у невелику оптичну фірму Хьюго Мейєра, що займалася виготовленням кінооптики, і створює наступний шедевр - об'єктив типу "плазмат", схема якого і зараз широко використовується. Дивно, але у фірмі Мейєра Рудольф пропрацював до свого 75 ювілею і вийшовши на пенсію, невдовзі помер у 1935 році.
ПМ. Наприкінці ХІХ століття П.Рудольф також розробив анаморфотні об'єктиви для проекції широкоформатних фільмів.
ПМ1. Об'єктив "триплет" Дениса Тейлора за своєю компоновкою дуже схожий на "тессар" Рудольфа. Але створювалися вони зовсім різними шляхами і виходячи з різних концепцій: Тейлор отримав своє рішення на підставі рішення системи алгебраїчних рівнянь для п'яти монохроматичних аберацій третього ордера (плюс дві хроматичнi).
А Пауль Рудольф розробив "тессар" на основі удосконалення "протару" в результаті прямих розрахунків ходу променів та численних інтерполяцій параметрів оптичної схеми, така собі "ручна оптимізація" системи з багатьма параметрами. Це був справді "вищий пілотаж"  та найвище чуття конструктора.
ПМ2. Об'єктив "тессар" випускався і в СРСР з 1932 року під назвою "індустар". Асортимент був також дуже широкий. Об'єктиви "Індустар-17", "Індустар-52" з f=500мм та апертурою 100мм широко використовувалися в астрономії.
На обсерваторії КДУ, наприклад, була зібрана астрокамера на базі шести "І-17" яку С.К.Всехсвятський і К.І. Чурюмов використовували для колориметрії комет.
Недоліками радянських довгофокусних "І" була велика залишкова сферична аберація, відсутність ефективного просвітлення та не дуже вдалий механічний дизайн (механічне завальцювання лінз в оправи викликало помітні деформації поверхонь лінз, що призводило до погіршення якості зображення).
У той же час, "Індустар -61" використовуваний як штатний в малоформатних камерах "ФЕД" був унікальним об'єктивом не гірше аналогічних цейсівських. У ньому використовувався "просунутий" дизайн із використанням лантанового скла, що дозволило ще трохи покращити корекцію аберацій.

Фото:
1. Пауль Рудольф (1923 рiк)
2 Пiв-розрiз об'ектива  "Тессар" виробництва фiрми "Карл Цейсс". Початок XX сторiчча.
3.Реклама цейсiвського "Тессара" часiв Першоi Cвiтовоi вiйни.
4. "Орлине око". Реклама "тессара" 1931 рiк.

Подякували

5 :Игорь Александрович, SIDEROCRATOR, ds40a, Chepurny, gordon2903

[SIDEROCRATOR]

Славний об'єктив
Маю пару штук таких, Цейсівський Теssar 1:4.5 f210, 1920-х i совковий Индустар-4 1930-х, але совку далеко до Цейса і по якості і по склу
Цейс то була оптична глиба

Подякували

1 :Edward

[Polaris]

А хтось має фото через той Теssar на сучасні тушки?

[SIDEROCRATOR]

А хтось має фото через той Теssar на сучасні тушки?

вам астрофото, чи ландшафт?

[SIDEROCRATOR]

А хтось має фото через той Теssar на сучасні тушки?

Ось маєте
Сarl Zeiss Jena DDR 2.8/50 Canon 700d
iso 1600 5s

Подякували

2 :Игорь Александрович, ds40a