Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
28 Листопада 2024, 04:46:46

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

От на_Лакайлився, сiв i подiлив небо на сузiрья...

Між іншим оті його нововведені сузір'я існують і по сьогодні, а от в Пн півкулі зараз і сліду не лишилося від сузір'їв Антіной, Корабель Арго, Серце Карла ІІ чи Фрідріхової честі

[SP]

От на_Лакайлився, сiв i подiлив небо на сузiрья..

La Caille французською - перепел, рахуй що перепив), отже...

Подякували

1 :rgb

[SIDEROCRATOR]

От на_Лакайлився, сiв i подiлив небо на сузiрья..

La Caille французською - перепел, рахуй що перепив), отже...

Алконом одним словом

[Chepurny]

Між іншим оті його нововведені сузір'я існують і по сьогодні, а от в Пн півкулі зараз і сліду не лишилося від сузір'їв Антіной, Корабель Арго, Серце Карла ІІ чи Фрідріхової честі

І навіть зоря Георга, проходячи по північній півкулі, стала Ураном - проти бажання першовідкривача.
А корабель Арго все ж таки існіє - у вигляді Корми корабля Арго, Киля крабля Арго і Паруса корабля Арго, бо вони знаходяться в південній півкулі. А в північній - так, там жах, десятки сузір'їв закрили 

[SIDEROCRATOR]

110 років тому 21 березня 1913 р. народився видатний мексиканський астроном Гільєрмо Аро  ( Guillermo Haro;1913 — 1988). найбільш відомий за дослідження об"єктів Хербіга-Аро.

Гільєрмо Аро народився в Мехіко. Закінчив Національний автономний університет в Мехіко. У 1941 працював в астрофізичній обсерваторії Тонанцинтла, в 1944–1946 — у США: спочатку в обсерваторії Кейзівського технологічного інституту (Клівленд), в 1945–1946 рр. — в Єркській обсерваторії і Мак-Доналд. У 1947–1972 рр. працював у Національній астрономічній обсерваторії Національного автономного університету (у 1948–1958 — її директор), керував створенням ще однієї обсерваторії цього університету в горах Сан-Педро-Мартір. З 1950 р. — також директор астрофізичної обсерваторії Тонанцинтла. Заснував Національний інститут астрофізики, оптики і електроніки в Тонанцинтла і в 1972–1983 рр. був його першим директором. З 1984 р. — співробітник Інституту астрономії Національного автономного університету.

 1950–1952 року відкрив (незалежно від Дж. Г. Гербіґа) зореподібні об'єкти з характерними потужними емісійними лініями у спектрах (об'єкти Гербіґа—Аро). За сучасними уявленнями, це невеликі хмари газу, що рухаються крізь міжзоряне середовище з надзвуковою швидкістю; вони можуть утворюватися внаслідок спалахів поблизу зір типу T Тельця.

1953—1954 виявив спалахову активність (зміни блиску на 0,5–1,0m протягом 20–60 хвилин) у деяких зір туманності Оріона, а потім — і в інших зорях різного віку. Це відкриття поклало початок широкому вивченню спалахуючих зір у зоряних асоціаціях і скупченнях. 1952 р. внаслідок пошуків нових об'єктів з емісійними лініями Аро відкрив 67 нових планетарних туманностей (на той час їх було відомо лише 342).

1955—1956 розробив фотографічний метод для вивчення зір типу Т Тельця із потужним ультрафіолетовим випромінюванням. За допомогою цього методу спільно з Віллемом Лейтеном досліджував на Паломарському 48-дюймовому телескопі Шмідта велику ділянку поблизу південного галактичного полюса і виявив (1962) 8746 зореподібних блакитних об'єктів до 19-ї зоряної величини (згодом деякі з них були ототожнені з квазарами). Аро виявив і вивчив 44 галактики з потужним ультрафіолетовим випромінюванням.

Досліджував області іонізованого водню в галактиках M31, M33, M82 і M83. Відкрив 11 нових зір у Галактиці, одну позагалактичну нову, одну позагалактичну наднову, одну комету (Аро-Чавіри 1954 k).

Великі заслуги Аро в розвитку астрономії в Мексиці — і в організації наукових центрів, і в підготовці молодих астрономів. Його роботи визначили основні напрями астрономічних досліджень, що велися в Мексиці.

Об"єкт Аро 11 з активною обастю зореутворення

Подякували

2 :rgb, Игорь Александрович

[WEST]

За зорями типу Т Тельця активно стежать аматори астрономii з AAVSO. Приеднуйтесь!

[SIDEROCRATOR]

За зорями типу Т Тельця активно стежать аматори астрономii з AAVSO. Приеднуйтесь!

І не тільки за ними, зараз з нинішніми технологіями можна за різними зорями стежити
В нас на форумі цим наприклад Максим П'ятницький (mpyat2) займається

[SIDEROCRATOR]

485 років тому 25 березня 1538 р. народився Крістофер Клавіус ( Christophorus Clavius; 1538 -  1612) німецький астроном і математик. Будучи головним астрономом Ватикану одним з перших признав справжність відкриттів Галілея та добився їх визнання церквою

Навчався в університеті м. Коімбра в Португалії. Приєднався до ордену єзуїтів в 1555 році.
У 1579 році він був призначений для обчислення основи для календаря, згодом він запропонував календарну реформу, яка була прийнята в 1582 році в католицьких країнах за наказом Папи Григорія XIII і зараз є григоріанським календарем, що використовується у всьому світі.

Велику роль зіграв Клавіус, у визнанні церквою відкриттів Галілея,  в листопаді 1610 р. він особисто провів спостереження в телескоп Галілея, та признав усі його відкриття справжніми (хоча  згодом він і висловлював сумніви щодо реальності гір на Місяці). Цей факт закріпив авторитет Галілея, як ученого, сприяв популяризації його відкриттів та на деякий час уберіг його від переслідування.
Галілей демонструє свої відкриття Клавіусу

[SIDEROCRATOR]

В період між 15 і 27  березня 415 р.(в десятий рік консульства Гонорія)  (за іншим даними 23 березня) християни фанатики з секти парабаланів вбили жінку астронома Гіпатію,  відповідальність за це в багатьох джерелах покладається на патріарха Кирила Александрійського, одного з отців Церкви
Одне з гіпотетичних зображень Гіпатії

Гіпатія, відома як Гіпатія Александрійська (грец. Ὑπᾰτία ἡ Ἀλεξάνδρεῖα)(353/368-415) — грецька філософиня, математик і астроном, що працювала в Александрії. Дочка математика Теона, останнього управителя Александрійської бібліотеки. Послідовниця неоплатонівської школи Ямвліха. Займалася обчисленням астрономічних таблиць, написала коментарі до творів Аполлонія (щодо конічних перетинів) і Діофанта (з арифметики), які не збереглися.
Гіпатія брала участь у громадських справах міста і користувалася значною популярністю.

Вбивство Гіпатії часто вважається подією, що відмічає кінець класичної античності та остаточний занепад інтелектуального життя Александрії.
Гіпатія була дочкою александрійського філософа та математика Теона. Мати її вмерла при пологах, і дівчинка жила з батьком в Александрійському мусейоні. Батько навчив її ораторському мистецтву та вмінню переконувати людей. Він працював в Александрійському мусейоні. Александрійський мусейон являв собою великий науковий центр того часу. Найвідоміша у наш час александрійська бібліотека і зараз має світову славу. На той час вона становила лише частину музею, до складу якого також входили організації за сучасним уявленням порівняні з Академією наук та університетом. Саме там Іпатія отримала свою першу освіту. Далі вона навчалася у Афінах. Історія людства знає лише два міста, вплив яких на розвиток культури суспільства неможливо переоцінити — це Спарта та Афіни. Перше прославилося патріотизмом, а друге — високим рівнем культури.

В Афінах Гіпатія вивчала праці Платона та Аристотеля. А потім, повернувшись до Александрії, починає викладати в Мусейоні математику, механіку, астрономію та філософію.
Гіпатія опинилася у центрі війни релігій. Час її життя припадав на самий кінець античного світу. Люди античності були язичниками. За Костянтина І християнство стало панівною релігією. Язичники та їх культура жорстоко переслідувалися. Для християн у ті часи будь-які знання, крім догматів та віри, були незрозумілі. Нещадно знищувалися цінності античної культури. Так у 391 за наказом єпископа Феофіла було знищено александрійський храм Серапейон з усім книжковим скарбом. У 394 році імператор Феодосій, який отримав від християнської церкви прізвисько «Великий», скасував Олімпійські ігри, порушивши давню традицію греків. Багато античних храмів, пам'яток великої стародавньої культури, було зруйновано.

ілюстрація з Александрійської хроніки 391 р. Феофіл тріумфує в захопленому Серапеумі

На початку V сторіччя астрономія була частиною математики, а різниці між астрономом, який вивчає небесні явища, і астрологом, який передрікає долю за зірками, не робилося. Навіть в офіційних документах зоренауковців називали просто математиками. У 409 імператори Гонорій і Феодосій II видали спеціальний закон. Математикам ставилося в обов'язок з'явитися до єпископа, відректися від богопротивних поглядів, спалити список своїх помилок і присягнути дотримуватися християнської віри. Тих же, хто відмовлявся принести зречення, необхідно було вигнати з Риму та всіх інших міст. Математиків, які наважилися порушити цю постанову, самовільно залишилися в містах або під прикриттям неправдивої присяги продовжували потай займатися своєю професією, належало карати без усякого милосердя.
В історії науки Гіпатія відома як винахідник. Вона створила такі астрономічні прилади: пласка астролябія — прилад для визначення широт і довгот в астрономії, яка використовувалася для визначення знаходження Сонця, зірок та планет, а також планісферу — зображення небесної сфери на площині, на якій можна обчислювати захід і схід небесних світил. Гіпатія винайшла ареометр — прилад для визначення густини рідини.
плоска астролябія винайдена Гіпатією (копія 11 ст)

Гіпатія обчислювала астрономічні таблиці, написала коментарі до наукових творів Аполлонія та Діофанта. Вона мала славу талановитого вченого та викладача. До Гіпатії в Александрію приїжджали вчитися люди з різних країв світу. Одним з її учнів був Синезій, єпископ Птолемаїди.

Впливовість Гіпатії не подобалася духовенству, оскільки вона викладала філософію язичників — вчення неоплатоніків. Александрійський патріарх (412–444) Кирило проводив жорстку політику утвердження християнства. Він був ворогом Гіпатії та поширював плітки про те, що Гіпатія чаклунка.

Так за свідченнями Іоана Нікейського:
"І в ті часи в Олександрії з’явилася філософ-жінка, язичниця на ім’я Іпатія, і вона весь час присвячувала магії, астролябіям та музичним інструментам, і вона переслідувала багатьох людей через свої сатанинські хитрощі. І префект міста надзвичайно шанував її; бо вона причарувала його своєю магією. І він перестав відвідувати церкву так, як це було за його звичаєм ... І він не тільки робив це, але привертав до неї багато віруючих, і сам приймав невіруючих у свій дім".

Пізніше було знайдено привід для страти. Був вбитий якийсь монах на ім'я Гієракей. Кирило звинуватив Гіпатію в причетності до вбивства. Це спричинило істерику серед християн.


Вбивство Гіпатіі
У 415 під час березневого посту натовп релігійних фанатиків під керівництвом монаха-читця Петра звірськи забив жінку. Натовп витягнув Гіпатію з ношів, її побили та затягли до християнського храму. Тут з неї зірвали одяг та порізали гострими кінцями морських раковин. Тіло її було розірване на шматки, а залишки протягли по всьому місту і спалили у вогні. Так за свою мудрість сплатила Гіпатія страшну ціну.

[WEST]

Кратер Клавiй на Мiсяцi не на честь Клавiуса названо?

[SIDEROCRATOR]

Кратер Клавiй на Мiсяцi не на честь Клавiуса названо?

щоб увічнити свого колегу Клавія назву кратеру дав в 1651 р. астроєзуїт Джованні Річчолі, коли складав перший атлас Місяця поданий в праці Almagestum Novum
що цікаво, сам Клавій так до кінця життя і не повірив у існування гір і кратерів на Місяці
Ну і як результат Клавію дістався 330км кратер, а Галілею 16 км

[SIDEROCRATOR]

23 березня 1997 року комета Хейла — Боппа підійшла до Землі на мінімальну відстань — 1,315 а. о. (196,7 млн км).

При проходженні перигелію 1 квітня 1997 року комета являла собою приголомшливе видовище. З середньою величиною 0,7 вона сяяла яскравіше за будь-яку зорю (виключаючи Сіріус), а її два хвости розтягнулися по небу на 15—20 градусів (а невидимі для простого спостерігача їх частини — на 30—40°). Комету можна було спостерігати відразу після настання сутінок; і хоча багато «великих» комет проходять перигелій, знаходячись недалеко від Сонця, комету Гейла — Боппа можна було спостерігати і у північній півкулі протягом ночі.

[SIDEROCRATOR]

30 років тому 24 березня 1993 р. було відкрито комету Шумейкерів-Лева 9 яка впала на Юпітер
Комету було відкрито в обсерваторії Маунт Паломар подружжям Юджином та Керолін Шумейкер та Девідом Леві. На час відкриття вона вже являла собою ланцюжок фрагментів. Розрахунки показали, що до свого відкриття, 7 липня 1992, комета пройшла за 15 000 км від хмарного покриву Юпітера, і припливні сили розірвали її на окремі фрагменти, розміром до 10 км у поперечнику, що розтягнулися ланцюжком на 200 тис. км.
Під час чергового наближення до планети в липні 1994 фрагменти комети врізалися в атмосферу Юпітера на швидкості 64 км/с, викликавши потужні збурення хмарного покриву (спостерігалося 21 зіткнення, оскільки деякі фрагменти до падіння розпалися). Падіння комети було передбачене та спостерігалося як із Землі, так і з космосу, воно відбувалося з 16 по 22 липня.

Подякували

2 :AYN, Chepurny

[SIDEROCRATOR]

115 років тому 31 березня 1908 р. народився американський спектроскопіст, один із авторів Єркської (МКК) класифікації спектрів зірок з урахуванням світності,  Філіп Кінан (Philip Childs Keenan 1908 –  2000).

Йєркська класифікація (або МК-класифікація) була розроблена в 1930-х роках в Йєркській обсерваторії В. Морганом, Ф. Кінаном та Е. Келманом. Вона є двовимірною. Основним виміром, як і в Гарвардській класифікації, є ефективна температура. Для точнішої класифікації в межах одного класу в сучасній системі Морган-Кінана разом з літерами для позначення підкласів використовують арабські цифри від 0 до 9. Наприклад: ... O8, O9, B0, B1, ... , B8, B9, A0, A1, ..., де підкласи B0, B1 відповідають гарячішим зорям, а підкласи B8, B9 — холоднішим зорям спектрального класу B. Деякі підкласи використовуються досить рідко. Для холодних зір найбільш вживаними підкласами є G0, G2, G5, G8, K0, K1, K2, K4, K5, M0, M2, M3, M4, M5, M6, M7 та M8. У той же час є випадки застосування проміжних підкласів, наприклад O9.5 та B2.5.
Спектральна класифікація Моргана-Кінана

Другим виміром класифікації в системі Морган-Кінана є розподіл зір за класом світності, які відповідають певній ширині та формі ліній поглинання в спектрах зір. Було виявлено, що ці характеристики залежать від поверхневої гравітації, а, значить, від маси та розмірів зорі.

За світністю зорі поділено на такі класи (позначаються римськими числами I, II, III, IV та V):

Позначення   Клас світності
0 (або Ia+)   Гіпергіганти
Ia   Яскраві надгіганти
Ib   Надгіганти
II   Яскраві гіганти
III   Гіганти
IV   Субгіганти
V   Зорі головної послідовності
VI   Субкарлики
VIІ   Білі карлики
Наприклад, наше Сонце належить до спектрального класу G2V й відповідно є зорею головної послідовності. Найяскравіша зоря північної півкулі неба, Сіріус, має спектральний клас A1V і відповідно є білою зорею головної послідовності.

Подякували

1 :ds40a

[SIDEROCRATOR]

405 років тому 2 квітня 1618 р. народився видатний італійський фізик, оптик та астроєзуїт Франческо Грімальді (Francesco Grimaldi 1618 -1663).
Відомий як піонер в дослідженні та картографуванні Місяця, відкривач оптичної дифракції та автор геометричної хвильової теорії світла.

Народився в м. Болоньї в аристократичній родині. У 1632 році, він і його брат Віченцо вступили в орден єзуїтів. Згодом він поїхав до Парми, де розпочав свої філософські дослідження. Після закінчення навчання, з 1638 по 1642 рр. Він викладав риторику та гуманітарні дисципліни в Болонському коледжі Сент-Люсії. У 1642 році він почав теологічні дослідження які тривали три роки. Пізніше він продовжував свої філософські дослідження, які він згодом закінчив у 1647 році з науковим титулом, еквівалентом сучасному лікарю .

У 1650-х роках його наукова діяльність, пов'язана з астрономією, яка почалася ще в попереднє десятиліття, значно розвинулася. За більшу частину своєї кар'єри Грімальді сильно асоціювався з ще одним єзуїтом- Джованні Баттіста Річчолі. Річчолі був дуже талановитим вченим, якого звільнили  від обов'язку навчати, щоб він міг повністю присвятити себе науці. Він познайомився з Грімальді під час підготовки до публікації " Almagestum novum"  де вони співпрацювали. У 1640 році Грімальді здійснив кілька експериментів, пов'язаних з вільним падінням для Річчолі. Вони полягали у скиданні речей з башти Асінелла та дослідженні їх падіння за допомогою маятника, Грімальді потім помітив квадратну залежність висоти від часу. Крім того, він вимірював відстань між поверхнею землі і хмар і висотою деяких гір на Місяці .
Річчолі  ініціював традицію називати позаземні предмети іменами та прізвищами вчених. Для потреб роботи Грімальді здійснив понад 40 різних експериментів, які шукали підтвердження або заперечення перевірених припущень. Річчолі також високо оцінив інструменти вимірювань та спостережень, побудовані Грімальді, і його роботи, пов'язані з їхнім практичним застосуванням.

Область, в якій Грімальді мав особливі досягнення, була селенографія. На основі вимірювань та спостережень Місяця на різних етапах він створив дуже точну карту місячної поверхні з вираженими кратерами та горами. У цій роботі він використовував мікрометричний окуляр, аналогічно й у співпраці з Річчолі, Монтабліном і Кассіні. Річчіолі описує ці роботи у своїй роботі Geographiae Hydrographiae Reformatae, опублікованому в 1661 році .
 Грімальді розробив більшість таблиць, що містяться в ньому, особливо ті, що стосуються нерухомих зірок .
Карта Місяця складена Грімальді

Найважливіші відкриття Грімальді в галузі фізики пов'язані зі світлом і оптикою. Вивчаючи явища розповсюдження, відбиття та заломлення світла , він виявив явище оптичної дифракції (хоча це відкриття також віднесено до Да Вінчі). Його найважливіша і повна робота - це Physico-mathesis de lumine, coloribus, et iride. Це було кульмінацією його власних досліджень і робіт, збір та опис їх результатів. Однак він був опублікований після смерті автора.
Титульна сторінка трактату Грімальді

Відкривши дифракцію світла саме він і дав йому його назву Difractio (що означає "розбиття"). Він також заклав основу для подальшого винаходу дифракційної гратки. Зрозумівши, що цей новий спосіб передачі світла був періодичним, Грімальді був одним з найдавніших фізиків, який припускав, що світло має хвилеподібний характер. Він сформулював геометричну основу хвильової теорії світла.

Перший том  описав експерименти про природу світла та їх результати. Другий том містив дані, які суперечили висновкам, зробленим з першого тому. Грімальді хотів таким чином представити два різних погляди на природу світла та пов'язаних з ним явищ.

Багато фізиків використовували його твори, зокрема  Ісаак Ньютон і Роберт Гук. Щоправда, Ньютон не читав твори Грімальди прямо, але знав про його погляди та відкриття з творів іншого єзуїта, Хоноре Фабрі.

Подякували

3 :ds40a, Slava80, Edward

[SIDEROCRATOR]

 2 квітня 1845 р. було отримано першу фотографію Сонця
Перший дагеротип було зроблено на світанку зародження фотографії у 1845 році французькими фізиками Луї Фізо (1819-1896) та Леоном Фуко (1819-1868). На 4.7-дюймовому зображенні було багато деталей, включаючи кілька сонячних плям. Це стало абсолютно новим досвідом у дослідженні Сонця, подальші екперименти призвели до систематичного фотографування Сонця та дослідження його активності.

[SIDEROCRATOR]

735 років тому 5 квітня 1288 р. (за іншими даними 13 червня) народився видатний єврейський вчений-енциклопедист, філософ, математик і астроном раннього відродждення Леві бен Гершон відомий під псевдонімом Ралбаг (‏לוי בן גרשום‏‎, Leo Gersonides 1288 - 1344). винахідник "Посоха Якова". Згідно з його оцінкою, сфера нерухомих зірок віддалена від нас на 157 трильйонів радіусів Землі що становить близько 100 тисяч світлових років. Це була найбільша оцінка розмірів Всесвіту, дана в середні віки.

Раббі Леві є автором творів на івриті з математики, астрономії, філософії, богослов'я, фізики, метеорології і астрології. Винайдений ним астрономічний і навігаційний прилад «Посох Якова» знайшов застосування в мореплаванні; за деякими відомостями, саме цей прилад використовували Христофор Колумб і Васко да Гама. Частина праць Герсоніда була перекладена на латину і високо оцінювалася вченими епохи Відродження. Багато істориків філософії вважають його найбільшим  єврейським філософом. Універсальність особистості Леві бен Гершона, його гуманізм і раціоналізм дозволяють вважати його одним з перших представників Ренесансу в єврейській і європейській культурі.

Леві Народився в м. Баньйоль сюр Сез жив в містах Південної Франції Оранж і Авіньйоні, а його брат Шломо був особистим лікарем римського папи Бенедикта XII в Авіньйоні і допомагав перекладати твори Леві на латинську мову.

П'ятий із шести розділів книги Ралбага « Війни Господні » у 136 розділах був присвячений астрономії та її натурфілософським та метафізичним основам. За вказівкою папи Климента VI астрономічний розділ був перекладений августинським ченцем Петром з Олександрії [K 7] латинською мовою ( 1342 ) і користувався великим авторитетом серед європейських учених; ним цікавився, наприклад, Кеплер  , який шукав повний рукопис цього тому. За деякими відомостями, у перекладі взяв участь і брат Леві бен Гершона Шломо . Ця частина книги, однак, досі не надрукована ні на івриті, ні латинською. Сам Ралбаг згадує про інтерес до його досліджень в оточенні папи; за деякими повідомленнями, згаданий Климент VI плануючи реформу календаря, спирався на дослідження Ралбага.

Титульна сторінка праці Герсоніда "Війни Господні"
На відміну від Маймоніда та багатьох інших, Ралбаг вважав, що астрономічна теорія має поєднувати у собі математику, і натуральну філософію. І взагалі різні науки становили в його вченні єдине ціле, яке має перевіряти спостереження.

Досконале астрономічне дослідження має належати до двох наук — математики, тому що використовуються геометричні докази та натуральної філософії, оскільки використовуються фізика та філософські докази.
Інша особливість погляду Ралбага на науку полягала в тому, що він був далекий від інструменталізму і вірив у здатність людського розуму осягнути істину, а не просто вигадати пояснення явищ або навіть спосіб розрахунку. Історик Фройденталь назвав це реалістичною епістемологією , з якої випливають інші особливості поглядів Ралбага.

Астрономія, за Ралбагом, приносить велику користь іншим наукам і, зрештою, веде до розуміння Бога .
Ралбаг слідував геоцентричній системі світу , розробленої раніше Аристотелем і Птолемеєм , але суттєво модифікував їх вчення. На його думку, Земля знаходиться в центрі світу не тому, що там її природне місце, а просто тому, що вона важча від усіх оточуючих її тіл. Взагалі, будь-яке тіло рухається вгору, якщо воно оточене більш важкими тілами, і вниз, якщо його оточують тіла легші. Це положення Ралбаг доводить за допомогою кількох уявних експериментів. Наприклад, якщо змішати воду і землю в посудині, розташованому в повітрі (тобто там, де Арістотель припускав природне місце елемента повітря - вище за природне місце води), то вода рухатиметься вгору, віддаляючись від місця, яке Арістотель вважав її природним місцем. Природне місце елемента, за термінологією Ралбага, - це всього лише місце, розташоване нижче всіх легших оточуючих його елементів, і вище всіх важчих.

Обговорюючи можливість обертання Землі навколо осі , Ралбаг приходить до звичайного на той час висновку, що Земля спочиває, а небо рухається. Предметом його розгляду була гіпотеза, згідно з якою всі рухи, що спостерігаються на небесах (а не тільки добове обертання небосхилу), відносяться до Землі. На його думку, якби рухалася тільки Земля, ми не бачили б зміни відносного стану небесних тіл, а отже, небесний рух існує. Ралбаг наводить цей аргумент навіть у коментарі до Тори:

"Додаткова храмова жертва на новомісяччя приносилася того дня, коли бачили новий Місяць. І оновлення місяця вказує на рух на небі, і це показує помилковість погляду, що небеса спочивають, а земля здійснює добовий рух, як думали люди. Тому що тоді Місяць і Сонце завжди знаходилися б в однаковому взаємному становищі, а ми бачимо протилежне, тому що щомісяця Місяць зустрічає Сонце, а потім поступово віддаляється від нього, а потім вони знову починають зближуватися. І так само зі світлом місяця, яке поступово додається, потім слабшає, поки не зникне, а потім з'являється знову, коли з'являється новий місяць. Звідси неминуче випливає, що небо рухається. А оскільки для кожного руху потрібен двигун, значить і у небес є двигун, і так ми дізнаємося про існування відокремлених інтелектів".

Ралбаг докладно розглянув можливість існування інших світів. Більшість доказів проти цієї можливості, що належать Аристотелю, здалися йому непереконливими. Однак непереборним йому здався аргумент, згідно з яким існування інших світів тягне за собою існування порожнечі, що їх розділяє. Таким чином він залишився прихильником уявлення про те, що наш світ є єдиним.

Як і переважна більшість середньовічних мислителів, Ралбаг поділяв думку Аристотеля, що небесні сфери рухаються духовними сутностями — інтелектами. Однак він відійшов від одного з основних принципів середньовічної космології, що рух поширюється лише від зовнішніх небесних сфер до внутрішніх. На його думку, всього існує 48 інтелектів, а над ними – Активний Інтелект, який здійснює зв'язок із Богом. Ралбаг допускав поширення руху від центру до околиць, що порушувало прийняту в середньовіччі ієрархію інтелектів.

При цьому сфера нерухомих зірок знаходиться в ієрархії вище за інші сфери, оскільки від неї походить рух предметів на землі, доводиться припустити, що ця сфера має більш складний рух, ніж просте обертанн. Сфери і зірки складаються з одного матеріалу - квінтесенції , при цьому зірки світяться не через свою недосконалість, а відповідно до свого призначення .

Ралбаг провів послідовний аналіз системи Птолемея, залучаючи аргументи зі спостережень, натурфілософії та математики, що було досить незвичайним поєднанням. Він відкинув як теорію гомоцентричних сфер Ал-Бітруджі , так і теорію епіциклів Птолемея. Перша з них (яка передбачає, що Земля знаходиться точно в центрах кіл, якими рухаються світила) спростовується змінами кутових розмірів небесних тіл. Епіцикли припускають, що в їхньому центрі мають бути тверді тіла, а ніхто ніколи не бачив, щоб вони щось затьмарювали. Крім того, при епіциклах було б видно зворотний бік Місяця. На думку Ралбага, теорію руху планет необхідно будувати з урахуванням моделі ексцентрів.

Близька до Землі частина космосу за уявленнями Ралбага: у центрі — Земля, потім шар метеорів, потім Місяць, Меркурій. Між сферами планет знаходиться рідина
У його теорії ексцентричні сфери не прилягають густо, а відокремлені шаром рідини. Властивості цієї рідини подібні до властивостей звичайних земних рідин; тут має місце відхід від уявлень Аристотеля, що небесні та земні речовини мають різну природу. Швидкість течії космічної рідини змінюється у просторі таким чином, що між двома сферами, що належать до різних планет, існував шар, де швидкість течії дорівнює нулю. Ціль такого закону зміни швидкості рідини полягала в тому, що він ізолює сфери один від одного. Іншою метою було розміщення центру обертання сфер всередині об'єкта, швидкість якого дорівнює нулю. Відповідно до загальноприйнятих тоді поглядів (заснованих на фізиці Аристотеляв інтерпретації Аверроеса ) він вважав, що центр обертання кожної небесної сфери повинен знаходитися всередині нерухомого об'єкта, який ніби служив тілом відліку, щодо якого відміряється обертання. Ще у Ралбага було заперечення проти птолемеєвих ексцентрів, що центр обертання, скажімо, сфери Юпітера розташований не в нерухомій Землі, а всередині сфери Марса, яка сама обертається. Ввівши нерухомий шар рідини, Ралбаг досягав того, що центр обертання кожної сфери опинявся всередині нерухомого тіла - шару рідини, що тече з нульовою швидкістю.

Ґрунтуючись на своєму законі зміни швидкості течії космічної рідини, Ралбаг розробив теоретичний метод обчислення космічних відстаней. При цьому він схилявся до варіанта розташування світил, запропонованого Джабір ібн Афлахом (у порядку віддалення від Землі: Місяць - Сонце - Меркурій - Венера - Марс - Юпітер - Сатурн - нерухомі зірки). За його оцінкою, сфера нерухомих зірок віддалена від нас на 157 трильйонів радіусів Землі, що становить близько 100 тисяч світлових років . Це була найбільша оцінка розмірів світу, дана в середні віки.

На відміну від інших учених, при побудові теорії руху планет, Сонця і Місяця Ралбаг спирався на численні власні виміри. Він описав близько десятка затемнень, а також багато інших небесних явищ, що їх спостерігали особисто. Так, Ралбаг описує з'єднання Венери та Юпітера, яке він спостерігав у місті Авіньйон, тодішньої резиденції римського папи. Ще більш незвичайним для середньовічної науки було проведення спеціальних спостережень за Місяцем для перевірки того, яка модель її руху адекватніша. Ралбаг винайшов спеціальний інструмент для виміру кутових відстаней між небесними тілами - « посох Якова » ( лат.  Baculus Jacob ), який використовувався з деякими удосконаленнями протягом століть; ним, наприклад, користувався Регіомонтан . Сам автор винаходу називав його « івр. ‏ מגלה עמוקות (megalle 'amuqqot, що відкриває глибоке) ‏‎», дав його опис у «Війнах Господніх» і навіть оспівав у віршах. За іншою теорією, інструмент був винайдений єврейським астрономом Яаковом бен Махір Ібн Тіббоном. Ралбаг користувався й іншими інструментами: камерою-обскурою та вдосконаленою ним самим астролябією . Він спостерігав затемнення на задній стіні великої кімнати, перетвореної на камеру-обскуру. Ралбаг перший зрозумів, що при точних вимірах кутових розмірів в камері-обскурі необхідно вводити поправка на ширину отвору, і вказав, як це зробити . Взагалі, він звертав особливу увагу на можливі джерела помилок при астрономічних вимірах і не намагався штучно гармонізувати дані з античними джерелами.

Посох Якова
Ралбаг стверджував, що для перевірки астрономічних гіпотез треба враховувати не тільки положення світил на небі, але і фізичні характеристики небесних тіл, що спостерігаються, такі, наприклад, як яскравість, яка помітно змінюється у Марса та інших небесних тіл. Отже, якщо до Ралбага астрономія вважалася частиною математики, він вніс в астрономію фізику. Птолемей довів, що теорії руху Місяця по епіциклах та ексцентрах математично еквівалентні, на що Ралбаг заперечив, що вони не будуть еквівалентні фізично: при епіциклах має бути видно й інший бік Місяця, чого не спостерігається (видимий малюнок на поверхні Місяця Ралбаг вважав реальністю, а не ілюзією).

Ралбаг розширив метод Птолемея для вимірювання паралаксу місяця на вимірювання паралаксу комет , що зазвичай приписується Регіомонтану . Однак, як вважав сам Ралбаг, "метод не показав істини" і не виявив шуканого паралаксу. Тільки пізніше Тихо Браге розібрався з паралаксом комет: Ралбаг не зміг його виявити, оскільки вважав, згідно з Аристотелем, що все, що змінюється, знаходиться в підмісячному світі, а насправді комети, як правило, знаходяться далі, ніж Місяць. Мабуть відсутність паралаксу призвело Ралбага до додаткового припущення, що гіпотетична міжпланетна рідина має особливі властивості в підмісячній частині світу.

У Ралбага зустрічаються явно сформульовані елементи теорії помилок виміру, що була повністю розвинена Галілеєм. Ралбаг помістив їх у свій коментар до книги притч Соломонових , там серед іншого згадується важливість багаторазового повтору спостережень .

Провівши безліч вимірів положення Місяця, його кутового розміру та багатьох інших параметрів, Ралбаг дійшов висновку, що система Птолемея добре описує положення Місяця в сизигиях і квадратурах , але має помітні помилки у визначенні Місяця та його видимого розміру в октантах (проміжних точках між сизигиями квадратурами). Це призвело Ралбага до розробки нової моделі місячного руху ексцентром, яка включала в себе місячну зміну відстані до місяця. Останнє відкриття (т. зв. третя варіація) зазвичай приписується Тихо Браге , який дійсно незалежно дійшов того ж висновку, а також знайшов четверту, річну варіацію.

Оригінальні та сміливі погляди Ралбага викликали підозри в єресі та гостру критику, особливо з боку інших вчених, його сучасників Хасдая Крескаса та Шем Тов Бен Йосефа, який глузливо називав головну працю Ралбага «Війнами з Господом», те саме робив Іцхак Арама. Інший відомий єврейський вчений  Іцхак бен Шешет визнавав, що Ралбаг хороший талмудист і вчений, але стверджував, що деякі доктрини Ралбага (зокрема й астрономічні погляди) неприйнятні. Свою критику вніс і  Іцхак Абрабанель. Далі за всіх пішов Єхуда бен Ієхіель Мессер Леон з Італії, який заборонив близько 1455 вивчення праць Ралбага взагалі.
Хоча Ралбаг користувався величезною повагою як вчений, математик та астроном, особливо в християнському середовищі, проте він мало вплинув на послідовників. Тільки порівняно недавно вчення Ралбага знайшло собі відповідне місце в історії світової філософії та науки, і встановлено його вплив на таких філософів як Лейбніц і Спіноза . Тепер, коли корпус його основних праць став доступним, Ралбага оцінили як глибокого та послідовного науковця Відродження.

Подякували

2 :SP, ds40a

[SIDEROCRATOR]

7 квітня 1795 року у Франції було прийнято закон, що вводив метричну систему мір на основі метра, як одиниці довжини, та кілограма, як одиниці маси. Цьому передувало століття наукових пошуків універсальної і науково точної системи вимірювань. Французька метрична система мір запроваджувала 5 одиниць:  метр - для вимірювання довжини, гектар - для вимірювання площі, стер - для вимірювання об’єму твердих тіл, літр - для вимірювання об’єму рідин і грам - для вимірювання маси тіл. Також були запроваджені десяткові частки мір — одиниці з префіксами «кіло-», «гекта-», «дека-», «деци-», «санти-» та «мілі-».

Метричною є Міжнародна система одиниць SI.
Станом на сьогодні метрична система мір і ваг прийнята в якості офіційної усіма країнами світу, за винятком М’янми, Ліберії та США.

Подякували

2 :rgb, ds40a

[Edward]

7 квітня 1795 року у Франції було прийнято закон, що вводив метричну систему мір на основі метра...
... за винятком М’янми, Ліберії та США.

Закiнчивши ще радянський технiчничний виш, я теж був АПОлогетом метричноi системи . I коли приiхав до Сполучених Штатiв, то "дюймова" система виглядала для мене "дикiстю". Але попрацювавши, я зрозумiв, що в нiй дiйсно е великий сенс.Особливо це стосуеться крiплення : болтiв, гайок та взагалi рiзьбових з'еднань. З своеi практики можу сказать, що в цьому планi ANSI краща за метрику. Для алюмiнiевих сплавiв застосування дюймових видiв рiзьби однозначно краще! В наших телескопах усi розмiри метричнi, а крiплення дюймовi!
Основнi переваги:
-великий вибiр крокiв рiзьби для одного й того ж дiаметра. Е мiлкий крок i е крупний. Для м'яких сплавiв "крупний" - це те що лiкар прописав. Якщо ви щось майстрували i хоч раз рiзали рiзьбу, наприклад М3 у алюмiнii, то ви розумiете що я маю на увазi  
Великий вибiр завжди дозволя вибрати те, що бiльше пасуе у кожному окремому випадку.
- наявнiсть одного i того ж кроку для рiзних мiлких гвинтикiв/болтикiв. Дуже класна фiча! Якшо рiзьбу, наприклад #6-32 зiрвано, то ви просто розсведiлюете i рiжете наступний розмiр, наприклад #8-32. Тобто крок спiвпада, що дозволяе бистро i без проблем ремонтувати у "тонких мiсцях".
Любий "АПОлогет" метрики рано чи пiзно перетворюеться в "АПОлогета" дюймовоi системи. Особливо це стосуеться "калiбрiв" телескопiв . Мiлiметр до дiаметра вашоi апертури, вам нiчого не додасть, а от дюйм, це значна добавка!
ПС. Не iснуе "точних систем одиниць" всi вони досить штучнi i всi вiдноснi.
ПС2. Особливо, менi сподобалось про одиницю площi "гектар", це при живому то метрi?

[SIDEROCRATOR]

7 квітня 1795 року у Франції було прийнято закон, що вводив метричну систему мір на основі метра...
... за винятком М’янми, Ліберії та США.

Закiнчивши ще радянський технiчничний виш я теж був АПОлогетом метричноi системи . I коли приiхав до Сполучених Штатiв то "дюймова" система виглядала "дикiстю". Але попрацювавши я зрозумiв що в нiй дiйсно е великий сенс.Особливо це стосуеться крiплення : болтiв, гайок та взагалi рiзьбових з'еднань. З своеi практики можу сказать що в цьому планi ANSI краща за метрику. Для алюмiнiевих сплавiв застосування дюймових видiв рiзьби однозначно краще! В наших телескопах усi розмiри мнтричнi, а крiплення дюймовi!

Може воно й краще, для кріплень і т.п. але з усим іншим то дійсно трохи дикість. Чомусь весь світ від того відмовився.
Такий разнобой був тоді в багатьох країнах, фути, ярди всякі косі і криві сажені) що голову можна зламати