Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
28 Листопада 2024, 02:35:26

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Edward]

Класна кометна дiаграма

Комета донатiв та Джон Гудрон
ПС. Це вчителька фiзики замiняла вчителя астрономii i розказувала про змiннi зорi. По ii версii першу змiнну вiдкрив саме Джон Гудрон. Я "плакав", вiд смiху, звiсно...

[SIDEROCRATOR]

Класна кометна дiаграма

Комета донатiв та Джон Гудрон
ПС. Це вчителька фiзики замiняла вчителя астрономii i розказувала про змiннi зорi. По ii версii першу змiнну вiдкрив саме Джон Гудрон. Я "плакав", вiд смiху, звiсно...

Комета Галера))

[Edward]

Класна кометна дiаграма

Комета донатiв та Джон Гудрон
ПС. Це вчителька фiзики замiняла вчителя астрономii i розказувала про змiннi зорi. По ii версii першу змiнну вiдкрив саме Джон Гудрон. Я "плакав", вiд смiху, звiсно...

Комета Галера))

...холера
Саме класне, що пам'ятаю з веселого про комети, то це комета Вахмурки-Гржемiлiка (це маеться на увазi к.Швассмана-Вахмана, що не менш поетично ) Ми якраз ii знiмали на подвiйному 40см астрографi (у Черниха в КрАО), i промiж собою ii так називали. Черних, нiяк не мiг збагнути про що ми теревеняемо...А коли, вiн зрозумiв про що йдеться, теж посмiявся i каже: "нема такоi комети"... Студенти з чого хочеш хохму злiплять. Пройшли роки, а комета Ш-В так i лишилася для нас Вахмурки-Гржемiлiком...
Фото з тих часiв...

ПМ. Було ще одне вдале перейменування комети Брорзена-Меткалфа в Борзого-Меткого яку ми спостерiгали в САО у 1989 роцi

Подякували

2 :Naboka Igor, SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

То у тебе Зеніт в руцях?

[Edward]

То у тебе Зеніт в руцях?

"Е"...

[SIDEROCRATOR]

То у тебе Зеніт в руцях?

"Е"...

Я теж такий маю, і навіть інколи на його фоткаю

Подякували

1 :Edward

[Edward]

Простий i надiйний апарат був. Але "гелiос" красногорський - фуфло. Вже краще "индустар"-"пенкейк", але звiсно, краще цейсiвський "тессар", або "зоннар"(але то вже вартiсть чотирьох "зенiтiв" була) 

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[Edward]

Доречi, на фото за мною стоiть Валера Корнеев, а за ним на балконi (тримае у руках "екзакту") - Александров С.Б племiнник Д.Д. Максутова, видатний аматор астрономii та телескопобудiвник. Багато його статей було надруковано у "ЗиВ"(рос.) у 80-х роках. Вiн першим з радянських аматорiв виготовив у домашнiх умовах коррекцiйну платiвку Шмiдта методом вакуумноi деформацii (не рахуючи мене, звiсно ) та опанував фотографiчну астрометрiю комет(його вимiри К.I. Чурюмов навiть у КЦ розмiщував) В мене i досi зберiгаеться переписка з ним, цiкава людина була...

Подякували

2 :rgb, SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Простий i надiйний апарат був. Але "гелиос" красногорський - фуфло. Вже краще "индустар"-"пенкейк", але звiсно, краще цейсiвський "тессар", або "зоннар"(але то вже вартiсть чотирьох "зенiтiв" була) 

От тобі Зеніт з Тессаром

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

Простий i надiйний апарат був. Але "гелиос" красногорський - фуфло. Вже краще "индустар"-"пенкейк", але звiсно, краще цейсiвський "тессар", або "зоннар"(але то вже вартiсть чотирьох "зенiтiв" була) 

і багатофункціональний
можна було і фоткати, і з метою самооборони на крайняк використати

[Edward]

Простий i надiйний апарат був. Але "гелиос" красногорський - фуфло. Вже краще "индустар"-"пенкейк", але звiсно, краще цейсiвський "тессар", або "зоннар"(але то вже вартiсть чотирьох "зенiтiв" була) 

і багатофункціональний
можна було і фоткати, і з метою самооборони на крайняк використати

[SIDEROCRATOR]

Простий i надiйний апарат був. Але "гелiос" красногорський - фуфло. Вже краще "индустар"-"пенкейк", але звiсно, краще цейсiвський "тессар", або "зоннар"(але то вже вартiсть чотирьох "зенiтiв" була) 

Так Индустар це той же самий Тессар, тільки совковий, та й якість в нього непогана була

[SIDEROCRATOR]

390 років тому 1 червня 1633 р. народився італійський астроном Гемініано Монтанарі (Geminiano Montanari 1633-1687) zrbq першим визначив змінність зорі Алголь та опублікував перший каталог зірок запідозрених у зміні блиску.

Народився в Болоньї, вивчав право в Флоренції.
Монтанарі подружився з Паоло дель Буоно, учнем Галілео Галілея та флорентійським дипломатом в імперському дворі. З його допомогою Монтанарі взявся за математичні та наукові дослідження, які його завжди цікавили.
Після довгої подорожі по Австрії та східних Карпатах, Монтанарі повернувся до Італії в 1658 році, і став астрономом великого князя Тоскани. У 1661 році він повернувся до Модені як астроном до герцога Альфонсо IV д'Асте.
Монтанарі також познайомився з маркізом Корнеліо Мальвасія, герцогом, який цікавився астрономією. У 1649 році Малвасія покликав  молодого Джана Доменіко Кассіні до Болоньї. Монтанарі спостерігав з Кассіні в приватній обсерваторії Малвасії в Пансано, недалеко від Болоньї. Їх співпраця випустила великий том "Ефемериди" Novissimae motumo coelestium, опублікований в 1662 р.
Монтанарі став кваліфікованим майстром у розробці та будівництві астрономічих інструментів, включаючи хороші і об'єктиви. (Один, датований 1666 р., Знаходиться в Музеї дель Рекольо в Болоньї.) Він був одним із перших, хто винайшов біфільний мікрометр, який він використовував для нанесення місячної карти для ефемеридів Мальвазії. Пристрій для точного позиціонування телескопів був описаний в La livella diottrica (Діапазон вирівнювання) 1674 року.
У 1664 році, з допомогою Мальвазії, Монтанарі отримав кафедру математики в Болонському університеті, де Кассіні викладав астрономію з 1650 року.
У 1667 році Монтанарі виявив, що зірка Алголь (β Persei) змінює свій блиск. Між 1668 і 1677 рр. Монтанарі вивчав особливості  мінливості Алголя, надіславши свої результати в Королівське товариство Лондона.
Він також перший дав характеристику мінливості  Алголя  у  праці Speculazioni fisiche sopra gli effetti di que' vetri temprati che rotti in una parte si risolvono in polvere "Про зникнення деяких зірок та інших небесних новинок",в якому він також повідомив про свої підозри в мінливості зірки відомої зараз як R Hydrae.  Ці спостереження Монтанарі завдали ще одного удару по аристотелівській незмінності.
В цій праці він також опублікував каталог зірок запідозоених у зміні зоряної величини.

Монтанарі був також завзятим спостерігачем  комет та інших небесних явищ, про що свідчать спостереження ним  метеора, що перетнув небо центральної Італії в 1676 р. Fiamma volante gran meteora veduta sopra l'Italia la sera del 31 marzo 1676,

або комети 1682 р., тої  що спостерігалася Едмодом Галлеєм. Він вважав, що комета повинна бути вище Місяця, тому що він міг виміряти паралакс (за допомогою телескопа, оснащеного мікрометром) і відстань, що підтверджує спостереження Тихо Браге і Кассіні. Він помилково стверджував, що метеори є подібними до блискавки, і що кратери, які іноді зустрічаються на ударних ділянках, мають  наземне походження.
У фізиці Монтанарі експериментував з поведінкою рідин у капілярних трубках, що стало темою десятилітньої полеміки проти Донато Россетті. Монтанарі також здійснив біологічні та медичні експерименти, включаючи переливання крові між тваринами у 1668 р. Зацікавлений у метеорології, Монтанарі вивчав торнадо і першим вживав термін "атмосферні опади".
Він зазначив корисність барометра для прогнозування погоди. Монтанарі також присвятив себе балістиці, написавши коротку інструкцію, в якій артилеристи могли знайти табличні значення для висот, що відповідають положенню гармати. За допомогою вчених Болоньї та Падуї, Монтанарі опублікував декілька трактатів, які мали на меті дискредитувати астрологічне прогнозування.

Vanzo, Alberto, 'Experiment and Speculation in Seventeenth-Century Italy: The Case of Geminiano Montanari', Studies in History and Philosophy of Science, 56 (2016), pp. 52-61.

Подякували

1 :Jacques

[SIDEROCRATOR]

5 червня 1965 народився "вбивця Плутона" американський астроном Майкл Браун (Michael E. Brown; ) 

Команда Майкла Брауна спромоглася відкрити багато транснептунових об'єктів (ТНО), зокрема карликову планету Ериду — єдиний ТНО більше Плутона. Майкла Брауна називають «людиною, яка вбила Плутон», адже саме з його ініціативи Плутон був позбавлений статусу планети. У 2010 році Браун написав автобіографічну книгу «Як я вбив Плутон і чому це було неминуче».

У 2012 році за відкриття й опис об'єктів пояса Койпера був нагороджений престижною премією Кавлі.

У 2016 році Майкл Браун, Костянтин Батигін та їх колеги з Каліфорнійського технологічного інституту припустили існування дев'ятої повноцінної планети в Сонячній системі. Браун оцінив імовірність її реального існування в 90 %.

[SIDEROCRATOR]

8 червня 1625 року народився Джованні Доменіко Кассіні (італ. Giovanni Domenico Cassini, фр. Jean-Dominique Cassini; 8 червня 1625 - 14 вересня 1712) - італійський і французький астроном і інженер.

Народився в Перінальдо, освіту здобув у єзуїтському колегіумі у Генуї і в абатстві Сан-Фруктуоз. У 1644-1650 роках працював в обсерваторії маркіза Мальвазіо в Панцано біля Болоньї, де продовжив астрономічну освіту під керівництвом Дж. Б. Річчолі і Ф. М. Грімальді. У 1650-1669 роках - професор астрономії в Болонському університеті. У 1669 році він переселився до Франції, де в 1671 році став директором щойно створеної (1667) за указом Людовика XIV Паризької обсерваторії і залишався на посаді директора до кінця життя. Обсерваторія мала у своєму розпорядженні потужний для того часу 150-кратний телескоп.

В історію астрономії увійшов як талановитий спостерігач. В Італії виконав численні позиційні спостереження з меридіанним інструментом і на підставі цих спостережень склав нові сонячні таблиці, опубліковані в 1662 році. Створив першу точну теорію атмосферної рефракції, засновану на законі синуса. У Болоньї, в 1665 році Кассіні вперше спостерігав Велику червону пляму Юпітера. У Парижі він відкрив чотири супутники Сатурна (Япет, Рея, Тефія, Діона), які в честь короля назвав «зірками Людовика» (Sidera Lodoicea). У 1675 році виявив щілину в кільцях Сатурна («щілину Кассіні»). Довів осьове обертання Юпітера і Сатурна, зазначивши при цьому нерівномірне обертання атмосфери Юпітера на різних широтах.

У 1671 спостерігав білу ширяючу хмару над Місяцем. Протягом 1671-1679 років спостерігав деталі місячної поверхні і в 1679 році склав велику карту Місяця.

У 1672 році одночасно з Жаном Ріше в Французькій Гвіані Кассіні в Парижі проводив спостереження Марса. За паралаксом Марса вдалося вперше обчислити відстань до цієї планети. Виходячи з цих вимірів, Кассіні зумів з хорошою точністю визначити відстань від Землі до Сонця: 146 млн км (за сучасними даними - 149,6 млн км).

У 1683 Кассіні дав перший науковий опис явища зодіакального світла, запропонувавши гіпотезу, що пояснює його розсіюванням сонячного світла як лінзоподібне скупчення частинок пилу, що лежить в площині екліптики; ця гіпотеза є в даний час загальноприйнятою.

Керував експедиційними роботами по вимірюванню дуги меридіана на території Франції. На підставі цих вимірів прийшов до неправильного висновку, що довжина одного градуса меридіана зменшується на північ, тобто Земля повинна бути витягнутим у полюсів сфероїдом. (Лише наступні експедиції П. Бугера, Л. Годена і Ш. М. ла Кондамін в Перу в 1735-1743 роках і П. Л. М. Мопертюї в Лапландію в 1736-1737 роках дозволили остаточно вирішити питання про фігуру Землі.)

Кассіні помітив (1672), що передбачені їм моменти затемнень супутника Юпітера Іо постійно відхилялися від спостережуваних в межах 22 хвилин. Причину цього відкрив колега Кассіні по Паризькій обсерваторії Олаф Ремер: найбільші відхилення відбувалися тоді, коли Земля і Юпітер перебували по різні боки Сонця, тому Ремер припустив, що швидкість світла кінцева, і діаметр земної орбіти світло проходить за 22 хвилини, звідки він отримав першу оцінку швидкості світла: близько 220 000 км / с (за сучасними даними: ≈ 299 792 км / с). Кассіні, проте, не підтримав гіпотезу Ремер, і вона була остаточно визнана тільки через півстоліття, з відкриттям аберації.

Дуже  часто Кассіні дотримувався застарілих фізичних концепцій - був противником теорії всесвітнього тяжіння, його коперніканство було обмеженим, він пропонував замінити еліпси Кеплера кривими четвертого порядку (овалами Кассіні), вважав, що Ремер неправильно пояснює спостережувану нерівномірність руху супутників Юпітера кінечністю швидкості світла. Помилковими були і його погляди на природу комет.

Одного разу до Паризької обсерваторії де працював Кассіні приїхала група придворних франтів і дам щоб подивитися сонячне затемнення.
Але затемнення вже минуло, розвів руками Кассіні.
На це один з франтів відповів: сподіваємося, що пан астроном буде настільки любязним, що повторить перед дамамим таке цікаве явище.

Подякували

1 :Jacques

[SIDEROCRATOR]

40 років тому, 13 червня  1983 року, після одинадцяти років польоту американська космічна станція «Pioneer 10» перетнула орбіту Плутона і стала першим зробленим людиною об'єктом, що залишив межі Сонячної системи.

«Pioneer 10»  і ідентичний зонд «Pioneer 11», вартістю 190 мільйонів доларів кожен, було створено в 1970 році  в рамках програми NASA «Великий планетарний тур» з відправки непілотованих міжпланетних апаратів для вивчення Юпітера та інших планет Сонячної системи.

 Вже від самого початку проєктувальники зіткнулися з низкою питань. Найголовніше з них було пов’язане з поясом астероїдів. Було припущення, що він заповнений великою кількістю дрібних частинок, які завдадуть непоправної шкоди будь-якому космічному апарату, що ризикне його перетнути, тому NASA вирішила спочатку відправити до Юпітера пару «простих» зондів, які виконали б роль космічних «саперів» і перевірили безпеку шляху для подальших складніших і дорожчих місій. Nак були створені  «Pioneer 10» та «Pioneer 11».

 «Pioneer 10»  було запущено 2 березня 1972 року з космодрому на мисі Канаверал (штат Флорида) у напрямку до Юпітера. Він став першим космічним апаратом, що розігнався до третьої космічної швидкості.  У липні  1972 року він став першим в історії космічним апаратом, який увійшов до Головного поясу астероїдів. Встановлені на борту зонда прилади не зафіксували помітного збільшення кількості частинок у порівнянні з околицями Землі. У лютому 1973-го Pioneer 10 успішно завершив проходження поясу, довівши його безпеку для космічної навігації.

 В грудні 1973 року після вдалого проходження поясу астероїдів та відстані близько мільярда кілометрів « Pioneer10» наблизився до Юпітера і передав на Землю перші, зроблені з близької відстані, знімки найбільшої планети Сонячної системи, провів вимір його магнітного поля і маси та продовжив свій рух у напрямі сузір'я Тільця.

Апарат зібрав дані про склад атмосфери газового гіганта, уточнив масу, виміряв напруженість магнітного поля. З’ясувалося, що загальний тепловий потік від Юпітера у 2,5 раза перевищує енергію, яку отримує планета від Сонця. Крім цього, “Pioneer 10” зробив знімки найбільших супутників Юпітера та уточнив їхні характеристики.
Зважаючи на характер радіовипромінювання Юпітера, астрономи давно підозрювали, що планета має радіаційні пояси, аналогічні земним. Тому траєкторія польоту Pioneer 10 була побудована таким чином, щоб він пройшов через області найбільшої концентрації заряджених частинок.
Потужність радіаційних поясів Юпітера перевершила всі очікування вчених. «Pioneer 10» зазнав доз опромінення, що у 10 тисяч разів перевершували потужність радіаційних поясів Землі. Через перевищення рівня радіації апаратура зонда почала генерувати помилкові команди, кілька разів зв’язок з апаратом преривався. В результаті були втрачені майже всі знімки Іо та частина знімків Юпітера. Але, попри всі труднощі, «Pioneer 10» зберіг працездатність. Пізніше на основі зібраних ним даних інженери NASA побудували безпечну траєкторію польотів для знаменитих апаратів Voyager.

На вимогу популяризатора науки Карла Сагана, на корпусі апарату була встановлена анодована золотом алюмінієва пластинка з посланням для представників позаземних цивілізацій. На ній вигравірували схематичне зображення чоловіка та жінки на тлі апарату, базову інформацію про Сонячну систему та пульсарну карту, що дозволяє визначити місцезнаходження Сонця у Чумацькому Шляху.

В 1976 році «Піонер 10» досягнув Сатурна, через три роки — Урану.  31 березня 1997 року, коли зонд подолав близько 10 мільярдів кілометрів, НАСА офіційно завершила виконання програми «Піонер 10», незважаючи на те, що апарат все ще передавав на Землю дані.

Зараз Pioneer 10 перебуває на відстані 130 а. о. від Сонця (19,5 млрд км) і щорічно віддаляється від нього ще на 2,5 а. о. Через 90 тисяч років він пролетить на відстані 0,75 світлового року від помаранчевого карлика HIP 117795. Надалі зонд продовжить нескінченну подорож просторами Чумацького Шляху. Можливо, колись послання, яке він несе, знайде свого адресата.

Подякували

4 :AYN, Jacques, rgb, Edward

[SIDEROCRATOR]

1710 років тому 13 червня 313 року у Нікомедії оприлюднено едикт імператорів Валерія Ліцинія і Костянтина Великого, яким проголошувалась релігійна терпимість на всій території Римської імперії, традиційне язичництво позбавлялось статусу офіційної релігії і передбачалось повернення християнам всієї власності, яка була у них відібрана під час переслідувань.
Переслідування християн, розпочаті у 250 році за правління імператора Деція, досягли свого апогею при Діоклетіані, який 23 лютого 303 року видав едикт про знищення священних писань, літургійних книг і храмів по всій імперії. Це стало початком гонінь на християн, які тривали і після зречення Діоклетіана та його співправителя Максиміана у 305 році, — їх спадкоємці Галерій та Костанцій Хлор видали власні закони, якими знищили церковну ієрархію і очистили державний апарат та армію від християн, більшість з яких, хоча й формально, але зреклися своєї віри.

Однак через суперечки з питань престолонаслідування у тетрархії гоніння на християн привели до громадянської війни — у 306 році і Костянтин, що успадкував північно-західну частину держави, і Максенцій, який захопив владу у південно-західній частині імперії, щоб здобути прихильність до себе серед населення, зупинили дію едиктів Діоклетіана та Галерія, запропонувавши християнам повне відшкодування втраченого в роки гонінь. Їх боротьба між собою і проти Галерія змусила останнього у 311 році видати т. зв. Нікомедійський едикт, яким дозволялось здійснення християнських обрядів за умови, що віруючі будуть молитись за благополуччя держави та імператора.

Після смерті Галерія Костянтин у 313 році уклав союз з імператором Сходу Валерієм Ліцинієм, за якого видав заміж свою зведену сестру Флавію Юлію, і вже після перемоги над Максенцієм вони уклали т. зв. Медіоланський (Міланський) едикт, який зрівнював у правах всі релігії імперії, позбавляв традиційне римське язичництво статусу офіційної релігії і християнам та християнським громадам поверталась вся їх власність, втрачена під час гонінь, й передбачалась виплата компенсацій з державної казни у разі неможливості це зробити. Лист з текстом Медіоланського едикту був направлений на ім'я губернатора Віфінії і був оприлюднений 13 червня 313 року .

У 319 році Костянтин звільнив церкви і клір від податків та громадських повинностей, у 321-у надав церквами право купувати нерухоме майно і володіти ним, а після проголошення 18 версеня 324 року його єдиним правителем Римської імперії Костянтин почав будівництво своєї нової столиці — Нового Риму, — який згодом став носити його ім'я, у 332 році видав едикт про руйнування язичницьких храмів і незадовго до своєї смерті у 337 році приняв християнство

Імператор Юліан в 361-363 рр. спробував повернути язичництву його панівне становище, однак ненадовго, з приходом до влади Феодосія І християнство стало панівною релігією, починаючи з 381 р. Воно почало свій наступ на язичество і згодом перемогло. Результатом стало масове нищення язичеських храмів та комплексів, так в 391 р. було знищено Александрійський серапеум- одну з найбагатших бібліотек античного світу.
Апофеозом розгулу християнського мракобісся стало звіряче вбивство жінки астронома Гіпатії в 415 р. що багатьма сприймається як кінець античності.
В 5 столітті по всій імперії стали частим явищем погроми язичеських святинь та храмів, часто зі знищенням бібліотек при них. Наука зазнала значної шкоди, протягом перших кількох  століть, аж до початку Ренесансу було втрачено більшу частину знань здобутих в античності. Так уже в 6-7 ст панівною стала ідея про плоску землю та її центральне положення у всесвіті.
В підсумку з перемогою християнства розвиток науки в європі призупинився, єдиним осередком грамоти стали монастирі і церкви, та ранні університети. Не в змозі відкинути вчення Арістотеля, церква пристосувала цйого під себе, і оголосила догмою, тяжко караючи всіх хто смів йому перечити.
З появою інквізиції в європі наука понесла великі втрати через знищених науковців, які сміли їй перечити. Ослаб вплив церкви лиш в середині 18ст.
Так за прийняття християнства європа заплатила велику ціну

Подякували

3 :Edward, Zlata, Jacques

[SIDEROCRATOR]

180 років тому 12 червня 1843 р. народився шотландський астроном Девід Гілл (David Gill 1843-1914). Визначив точний сонячний паралакс, одним з перших почав застосовувати сухі броможелатинові емульсії в фотографії та вказав на можливість використання фотографії при складанні зоряних каталогів.

Народився в родині годинникаря, пішов шляхом батька, згодом визначення точного часу привело його до вивчення астрономії.
Ставши затятим аматором астрономії та підзаробивши гошей придбав 12 дюймовий рефлектор з яким почав проводити дослідження.
Перший успіх прийшов до нього, коли він почав фотографувати Місяць. На нього звернув увагу лорд Джеймс Ліндсей, який запропонував йому посаду директора його приватної обсерваторії в Дун Ехт (Абердіншир).  Передусім відповідаючи за замовлення обладнання для Дун Ехта, Гілл багато дізнався про астрономічні прилади; він пізніше став провідним фахівцем з геліометрії. З Лордом Ліндсі Гілл відправився на о.Маврикій для спостереження транзиту Венери 1874 р.
1877 року на острові Вознесіння провів спостереження Марса під час його великого протистояння, що дало змогу визначити відстань до планети. У цей же період Гілл здійснив експедицію на острів Вознесіння для подальших спостережень за Марсом, що дало йому змогу визначити Сонячний паралакс в 1880 р.

В 1879 р. був призначений директором обсерваторії на мисі Доброї надії. Працюючи в обсерваторії зробив перші знімки Великої комети 1882 р., використавши нові  броможелатинові емульсії, остаточно поховавши старий мокроколодійний процес.
 комета C/1882 R1 фотографія Д. Гілла

 У 1885-1889 здійснив фотографічний огляд частини неба Південної півкулі, результати якого лягли в основу каталогу «Капського фотографічного огляду», опублікованого в 1896 Я. К. Каптейном. Цей каталог містив більше 400 000 зірок до 12-ї зоряної величини. Удосконалив використання геліометра і організував спостереження малих планет за допомогою геліометра для визначення паралакса Сонця.

У сфері геодезії в 1873-1876 організував геодезичні вимірювання вздовж 30-го меридіана від Південної Африки до Норвегії, зв'язавши між собою довготи Берліна, Мальти, Олександрії, Суеца, Адена.

Kapteyn, J. C. (1914). “Sir David Gill.” Astrophysical Journal 40: 161–172.

Подякували

2 :gordon2903, Jacques

[SIDEROCRATOR]

Сьогодні 21 червня о 17 58 за Києвом відбудеться літнє сонцестояння, розпочнеться астрономічне літо

Подякували

1 :Sergey07

[WEST]

А дiло пiшло до зими!