Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
27 Листопада 2024, 22:36:15

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

Як летять роки! З 19 по 23 червня 1984-го у Москвi (тодi ще був Радянський Союз) вiдбувалася конференцiя "Комета Галлея та метеорнi потоки, створенi нею" (у 1986 ця комета проходила перiгелiй), на якiй були присутнi К.i.Чурюмов, В.В.Мартиненко, А.С.Левiна... I перед нами виступав тодi ще надто молодий К.Чернiс, який розповiдав про своi комети, вiдкритi в 1980 та в 1983 (комета 1990-го була ще попереду). А ще в 1979-му, коли я був з учнями у Киевi i ми мешкали в обсерваторii КНУ, нам К.I.Чурюмов говорив "От Чернiс з Лiтви шука- шука комети, а ще нi одноi не вiдкрив".

Ага, а потім як почав знаходити, то Чурюмов і Ко тільки слинку зглатували
Та ще і відкрити комету в Литві з її кліматом це треба вміти

[AlexCherny]

Комету 1967 года открыла одна Светлана Герасименко.

Уровень "участия" Клима Чурюмова в этом открытии могу оценить, исходя из собственного опыта "участия" его в февральских 1980 года наблюдениях комет в Лесниках. Свидетелями были Зайцев (ватник из липецка) и Андрей Запорожец из Киева.

[SIDEROCRATOR]

Комету 1967 года открыла одна Светлана Герасименко.

Уровень "участия" Клима Чурюмова в этом открытии могу оценить, исходя из собственного опыта "участия" его в февральских 1980 года наблюдениях комет в Лесниках. Свидетелями были Зайцев (ватник из липецка) и Андрей Запорожец из Киева.

нажаль є таке, і тут нічого приховувати
De mortuis aut bene aut nihil nisi verum (про мертвих або добре, або нічого крім правди) і правда інколи дуже незручна

[Edward]

Комету 1967 года открыла одна Светлана Герасименко.

Уровень "участия" Клима Чурюмова в этом открытии могу оценить, исходя из собственного опыта "участия" его в февральских 1980 года наблюдениях комет в Лесниках. Свидетелями были Зайцев (ватник из липецка) и Андрей Запорожец из Киева.

нажаль є таке, і тут нічого приховувати
De mortuis aut bene aut nihil nisi verum (про мертвих або добре, або нічого крім правди) і правда інколи дуже незручна

...а що ж, тоді казати про відкриття комети Чурюмова-Солодовнікова
Скорітченко-Джорджа теж не далеко від цього. Як там:"главноє участіє", а перемогу запишуть, само собою...
Тільки толку? Все це справи давно минулих днів.
ПМ. А от Черніса зараз не впізнав би.( справжній фанат візуальних пошуків комет був)  Доречні відкриття його першої комети відбулося разом з Петраускасом і наче саме він перший помітив ту комету. Так, що розмови ваші безгрунтовні, ви "свічку не тримали"

[SIDEROCRATOR]

285 років тому 15 листопада 738 р. народився видатний англійський астроном Вільям Гершель

Англійський астроном Вільям (Фрідріх Вільгельм) Гершель народився 15 листопада 1738 р. в Ганновері (Німеччина),  Його предки, вихідці з Моравії, з релігійних мотивів переїхали до Німеччини. Батько, Яків Гершель, був полковим музикантом Ганноверської гвардії. Усіх своїх десятьох дітей він навчив музиці і більшість з них стали професійними музикантами. Цей шлях обрав і третій з синів — Вільгельм. У 17 років він був полковим гобоїстом і мусив виїхати до Англії — йшла Семирічна війна. Військове життя виявилось дуже важким для його здоров’я, і невдовзі Гершель повертається у Ганновер. У 1757 р. він знову від’їжджає до Англії, де намагається заробляти на життя уроками музики. Кілька років проходять у поневіряннях, нарешті 1705 р. Гершель одержав місце органіста у Галіфаксі, а через рік — місце у модному курортному місті Баті. Досить швидко він робиться популярним композитором, виконавцем й викладачем музики. Значно поліпшивши своє матеріальне становище, Гершель запросив до себе брата Олександра, талановитого механіка, який згодом брав участь у створенні телескопів, і сестру Кароліну, що стала потім найближчим його другом і помічником у спостереженнях.

Нове життя дало Гершелю змогу зайнятися самоосвітою. Він вивчає кілька мов, поглиблює знання теорії музики. Гершель вистудіював книгу Р. Сміта «Гармонія», яка спонукала його прочитати іншу книгу того ж самого автора «Повна система оптики». Ця книга викликала у Гершеля інтерес до будови та застосування телескопів. У 1773р. він узяв напрокат невеликий дзеркальний телескоп. Побачений з його допомогою світ зір підкорив Гершеля, і в нього виникло бажання мати кращий інструмент. Але добрий телескоп коштував дуже багато, тому він вирішив зробити його самотужки. Усі кімнати будинку Гершеля перетворились на майстерні, де плавився метал, відливалися та полірувалися дзеркала. Свій перший рефлектор з дзеркалом діаметром 20 см Гершель закінчив 1774 р. З цього моменту його життя цілком змінилося. Тридцятишестирічний музикант увечері грав на концертах, вдень полірував дзеркала, а ночі віддавав спостереженням. Через два роки у Гершеля з’являється 20-футовий телескоп, найбільший у світі на той час. Дзеркала, які виготовляв Гершель, перевершували зроблені іншими майстрами того часу не тільки за розміром, а й якістю.

У 1787 р. Гершель створив гігантський 40-футовий рефлектор, діаметр дзеркала якого становив 147 см, а вага досягала 2 т. У цьому телескопі Гершель застосував винайдену ним однодзеркальну схему, яка збільшувала світлосилу інструмента і давала змогу спостерігати дуже слабкі об’єкти.

Але удосконалення телескопів не було для Гершеля самоціллю. З 1775 р. він почав систематичні огляди неба, маючи грандіозний план: зареєструвати усі цікаві та невідомі небесні об’єкти. Можливо, саме тому, що Гершель не був професійним астрономом, він не став займатися класичними астрономічними задачами, наприклад визначенням точних положень зір, а почав переглядати ділянками усе небо. 13 березня 1781 р., під час одного з таких переглядів, Гершель відкрив нову планету — Уран. Це було найвизначніше астрономічне відкриття з часів відкриття Галілеєм супутників Юпітера. Гершель враз стає широковідомим. Його приймають у члени Лондонського королівського товариства, нагороджують золотою медаллю, він одержує рідкісний для іноземців докторський ступінь Оксфордського університету. Король Георг III призначає Гершеля придворним астрономом з довічним утриманням у 200 фунтів на рік. Хоч ця сума була невеликою, вона дозволила Гершелю у 44 роки стати нарешті астрономом-професіоналом.

У 1786 р, Гершель переїздить до містечка Слоу. Тут він одружився, тут народився його син Джон — у майбутньому теж відомий астроном, тут він зробив більшість своїх астрономічних відкриттів. У 1787 р. ним відкрито супутники Урана, у 1789 р. — два внутрішні супутники Сатурна. У 1790 р. Гершель визначив період обертання Сатурна та його кілець; у 1797 р. виявив зворотний рух супутників Урана. Він першим звернув увагу на сезонні зміни полярних шапок на Марсі.

Але Гершель не обмежувався вивченням Сонячної системи. Спостерігаючи небесні об’єкти, він хотів пізнати будову Всесвіту. Тому його особливо приваблювали далекі зорі та туманності. У 1783 р. Гершель, дослідивши власний рух 13 зір, виявив рух Сонячної системи і досить точно зазначив напрям цього руху (апекс) — до зорі λ Геркулеса. Спостерігаючи подвійні зорі, Гершель першим встановив, що багато з них не просто проектуються поруч на небесну сферу, а фізично зв’язані — у 1803 р. для 50 пар зір він виявив факт обертання одного компонента навколо другого.

Гершель видав три каталоги подвійних зір, останній, що містив докладне дослідження орбіт 145 пар зір, закінчив 1822 р., коли йому виповнилося 84 роки.

Гершель хотів зрозуміти, як розподіляються зорі у просторі. Для цього він придумав «метод черпків»; розділивши зоряне небо на 1000 ділянок, Гершель підраховував кількість зір у кожній з них. В результаті він виявив, що зорі розподіляються у просторі нерівномірно — вони скупчені у площині Молочного Шляху, а у ділянках неба, найвіддаленіших від Молочного Шляху, зір міститься менш за все. Так було доведено, що наша зоряна система — тільки острів у просторах Всесвіту, а формою вона нагадує диск або лінзу. Ця праця Гершеля поклала початок зоряній статистиці.

Найбільшу увагу Гершель приділяв вивченню туманностей. Він не тільки відкрив 2500 нових туманностей (до нього їх було відомо близько 100), а й спробував установити їх значення у будові Всесвіту. Гершель дослідив просторовий розподіл туманностей і виявив, що вони групуються у «шари». Він спробував класифікувати туманності і першим дійшов висновку, що частина туманностей — це скупчення зір, а частина — хмари дифузної речовини (рідини, як вважав Гершель), що світиться. У 1789 р. учений висловив думку, що дифузні туманності — місце, де народжуються зорі, поступово вони перетворюються на зоряні скупчення. У 1811 р. Гершель опублікував теорію еволюції туманностей, деякі положення якої близькі до сучасних.

Слід відзначити ще одне відкриття Гершеля — у 1800 р., вивчаючи спектр Сонця, він виявив, що за червоним його кінцем існують ще якісь промені, дію яких можна помітити, якщо розмістити у цій частині спектра термометр. Так було відкрито інфрачервоне випромінювання. Взагалі Гершель був перший, хто при вивченні зоряних спектрів спробував визначати енергію кожної ділянки спектра. Він перший помітив, що спектри зір різного кольору відрізняються розподіленням енергії.

У 1820 р. Гершель був обраний першим президентом Королівського астрономічного товариства. Цю посаду він займав до останніх днів свого життя.

[WEST]

У мене е цiкава книжка А.I.Еремеевоi "Вселенная Гершеля".

[SIDEROCRATOR]

У мене е цiкава книжка А.I.Еремеевоi "Вселенная Гершеля".

І в мене теж
Космологічні погляди в еюнього були цікаві для його часу

[Edward]

 Гершель вів щоденники. Цікаве чтиво. Останній раз із перевидавали на початку тридцятих. А бібліографія по ньому на англійські мові просто велетенська, приблизно як по кометі Галея

[SIDEROCRATOR]

Гершель вів щоденники. Цікаве чтиво. Останній раз із перевидалали на початку тридцятих. А бібліографія по ньому на англійські мові просто велетенська, приблизно як по кометі Галея

А вони оцифровані?

[Edward]

Гершель вів щоденники. Цікаве чтиво. Останній раз із перевидалали на початку тридцятих. А бібліографія по ньому на англійські мові просто велетенська, приблизно як по кометі Галея

А вони оцифровані?

Я не знаю. В мене є три книжки про Біллі(всі вони видані у перші половині минулого сторічча), та десь ще одна по Кароліні.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[tlgleonid]

Побачив без окулярів фото Казимира Черніса і чомусь здалося, що це фото Олександра Дейни, яким я його знав

[SIDEROCRATOR]

Гершель вів щоденники. Цікаве чтиво. Останній раз із перевидавали на початку тридцятих. А бібліографія по ньому на англійські мові просто велетенська, приблизно як по кометі Галея

Мені подобаєцця оця пряця Е. Холдена
https://archive.org/download/sirwilliamhersch00holduoft/sirwilliamhersch00holduoft.pdf
 

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

90 років тому 16 листопада 1933 р. народилася український геофізик і астроном, наукова співробітниця Головної астрономічної обсерваторії НАН України Алла Олексіївна Корсунь (1933-2020)

Народилась 16 листопада 1933 році в Кам'янці-Подільському в Хмельницькій області. 1952 року закінчила Ужгородську середню школу № 4 і поступила до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка на спеціальність «астрофізика». Закінчила університет в 1958 році.

У 1958—1960 роках працювала в Полтавській гравіметричній обсерваторії АН УРСР у науковій групі з дослідження змін широти.

1960 року перейшла в Головну астрономічну обсерваторію НАН України і продовжила роботу у відділі фундаментальної астрометрії в широтній науковій групі.

1969 року в Інституті математики захистила дисертацію кандидата наук «Рух полюса Землі з 1957.5 по 1965.0 (методи визначення і результати)»
Досліджувала віковий рух полюса Землі та його можливі причини. Разом з Я. С. Яцківим і А. І. Ємець винайшла й реалізувала метод оперативного визначення параметрів обертання Землі за спостережними даними Радянських служб часу і широти, а також розглянули методи встановлення глобальної земної системи координат. В 1995—2002 роках працювала в українській мережі станцій космічної геодезії та геодинаміки.
Є співавтором п'яти монографій та понад 100 наукових статей.
Алла Корсунь багато уваги приділяла вивченню й популяризації історії Головної астрономічної обсерваторії. Також досліджувала історію інших обсерваторій і життя відомих астрономів України та інших країн.

Разом з Іваном Климишиним була загальною редакторкою Астрономічного енциклопедичного словника (2003) і одним з основних авторів біографічного довідника "Астрономьі"

Подякували

2 :Edward, gordon2903

[SIDEROCRATOR]

17 листопада 1870 р. народився Сергій Миколайович Блажко (1870-1956) радянський астроном білоруського походження.

Народився в Хотимську (нині Могилівська область, Білорусь). 1892 року закінчив Московський університет. З 1894 працював у обсерваторії Московського університету, із 1910 викладав у Московському університеті (з 1918 — професор, у 1931–1937 — завідувач кафедрою астрономії, у 1937–1953 — кафедрою астрометрії), у 1918–1920 — заступник директора обсерваторії Московського університету, у 1920–1931 — її директор.

Основні наукові роботи присвячені дослідженню змінних зір і практичній астрономії. Створив московську школу дослідників змінних зір. З 1895 року систематично фотографував зоряне небо з метою виявлення змінних зір, чим поклав початок великої колекції «скляної бібліотеки» Московської обсерваторії. 1904 року апаратурою власної конструкції сфотографував спектри двох метеорів і вперше дав їм правильне тлумачення. Це були одні з перших у світовій літературі фотографії спектрів метеорів. Особливу увагу приділяв вивченню затемнено-подвійних зірок типу Алголя. Вперше проаналізував вплив потемніння до краю диска зірки на форму кривої блиску і на визначення елементів орбіти, вказав метод урахування цього ефекту. Виявив зміни періодів і форми кривої блиску низки коротко-періодичних змінних зір типу RR Ліри. Це явище названо ефектом Блажка. Одним з перших детально досліджував U Цефея у фазі нормальної яскравості і в мінімумі блиску. 1919 року запропонував новий метод виявлення малих планет. Під час спостереження повного сонячного затемнення 1914 року приладом власної конструкції сфотографував сонячну корону в поляризованому світлі. Автор низки оригінальних конструкцій — таких, як спеціальний зоряний спектрограф, блінк-мікроскоп, пристосування в меридіанних інструментах для ослаблення блиску для спостереження моментів проходження зір, спеціальна лупа для відліку розділених кругів та іншого.

Був видатним педагогом, викладав курси практичної й загальної астрономії, вперше в Московському університеті став викладати курс загальної астрофізики. Автор трьох підручників — «Курс практичної астрономії» (1-е видання — 1938, 2-е видання — 1940, 3-е видання — 1951), «Курс загальної астрономії» (1947) і «Курс сферичної астрономії» (1-е видання — 1948, 2-е видання — 1954). Докладно описав історію розвитку астрономії в Московському університеті протягом 1824–1920 років.

[SIDEROCRATOR]

19 листопада 1711 р. народився Ломоно́сов Миха́йло Васи́льович (1711 — 1765) — російський учений-натураліст, астроном, геохімік, заклав основи російської літературної мови,
перший російський академічно освічений вчений.

Михайло Ломоносов народився в селі Денисовка поблизу міста Холмогори. Батько його, Василь Дорофійович, був помором. Він мав кілька суден і ходив на них за рибою до Білого моря та Льодовитого океану.
Узимку 1730 р. дев'ятнадцятирічний Ломоносов вирушив до Москви і склав іспити до Московської слов'яно-греко-латинської академії при Заіконоспаському монастирі. Незважаючи на вік, Ломоносова було зараховано до наймолодшого класу, оскільки він зовсім не знав латини. Через рік він настільки вивчив латину, що міг складати невеликі вірші. Уже тоді він ґрунтовно вивчав поетику і риторику.
1734 р. Ломоносов вирушає до Києва, де протягом року навчається у Києво-Могилянській академії. Наступного 1735 року його разом з іншими дванадцятьма учнями було відправлено до Петербурга та зараховано до складу студентів університету Академії наук.
Вже за кілька місяців, у вересні 1736 р., Ломоносова з двома іншими студентами академії (Райзером і Виноградовим) спорядили до Німеччини для навчання металургії та гірничій справі. Закордонне відрядження тривало майже п'ять років (до червня 1741 р.) Увесь цей час Ломоносов і його товариші перебували здебільшого у Марбурзі, в університеті філософії, де вивчали фізику та механіку у Християна Вольфа, а математику та хімію — у Дуйзинга.
Засвоївши теорію, 1739 р. російські студенти перебралися до Фрайберга, де під керівництвом Генкеля вивчали металургію та гірничу справу. Незабаром Ломоносов посварився зі своїм наставником, залишив Фрайберг і повернувся до Марбургу, а 1741 р. за допомогою російського посла повернувся до Росії. Тут Ломоносова призначили ад'юнктом Академії з фізичного класу.
На початку 40-х рр. переважна частина академічного керівництва складалася з корінних німців, до того ж багато з них були досить далекими від науки. Усіма справами керував Голова академічної канцелярії Шумахер, спритний і розумний німець. Ломоносов був людиною непоступливою, сварився із Шумахером і його висуванцями, з будь-якого приводу висловлюючи їм свою неповагу. Доходило до бійок між академіками, а 1743 р. Ломоносов на кілька тижнів потрапив під арешт.
1745 р., після того як було захищено дисертацію про метали, Ломоносов став професором хімії і повноправним членом Академії. Однією з перших його ініціатив на новій посаді стала організація 1748 р. хімічної лабораторії Академії на Васильєвському острові. Ломоносов прагнув забезпечити свою лабораторію саморобними приладами для фізико-хімічних досліджень.
Серед творів Ломоносова є роботи з фізики, хімії, геології, метеорології, гірничої справи, географії, астрономії, історії і філології. Він був видатним поетом, художником, просвітителем і суспільним діячем. Однак Ломоносов дуже мало піклувався про поширення своїх праць за кордоном. Результати його наукової діяльності, хоча і відзначалися в голландських, німецьких і французьких наукових журналах, у цілому залишилися маловідомими європейським вченим, а в Росії тоді було замало фахівців, здатних оцінити їх.

Дуже глибоку й оригінальну ідею було висловлено ним у дисертації «Міркування про причину тепла і холоду» (1744 р.), у якій він прямо пов'язав температуру тіла з «внутрішнім рухом власної матерії», тобто з рухом дрібних часток (молекул), з яких, за його переконанням, складалося будь-яке тіло. У дисертації «Спроба теорії пружної сили повітря» (1749 р.) він прогнозував деякі засади кінетичної теорії газів.
1753 р. у «Слові про явища повітряні і їх залежність від електричної сили» він виклав глибоко продуману теорію атмосферної електрики. У своєму «Слові про народження металів від струсів землі» він за 60 років до Юнга висунув ідею про «невідчутні землетруси», тобто повільні коливання земної кори. У «Курсі щирої фізичної хімії» (1754 р.) Ломоносов висловив свої погляди на утворення кристалів і наполегливо рекомендував «добре досліджувати фігуру кристалів і вимірювати їх» (Роме де Ліль, якого вважають засновником кристалографії, висловив таку пропозицію лише 1783 р.)
   Одним з найбільш важливих і відомих досягнень Ломоносова було його відкриття атмосфери на Венері. 6 червня 1761 Венера проходила через сонячний диск, і це явище спостерігали десятки астрономів не тільки в Росії, але і в інших країнах. Вчені уважно вдивлялися в небо, намагаючись не пропустити той момент, коли відбудеться контакт дисків Сонця і Венери бо це дало б змогу уточнити відстань від Землі до Сонця.
Після того як диск планети стало виразно видно на тлі сонячного, Ломоносов помітив невеликий серпанок на краї сонячного диска. Коли ж Венера підійшла до іншого краю, на ньому з'явилася опуклість, яка незабаром зникла, після чого диск деякий час мав такий вигляд, ніби його край був зрізаний.
Ці явища були помічені не тільки Ломоносовим, а й іншими астрономами. Однак тільки він правильно пояснити їх, можливо тому, що його метою були не астрометричні, а астрофізичні спостереження. Це дало можливість Ломоносову зробити важливе відкриття: «За сем приметно, что планета Венера окружена знатною воздушною атмосферою, таковою (лиш бы не большею), какова обливаеться вокруг нашого шара земного».

Усе життя Ломоносов не переставав воювати із Шумахером, Таубертом, Епінусом, Міллером та ін. 1754 р. Ломоносов склав особливу записку «Про виправлення Академії», у якій писав, що в Академії нічого не робиться для підготовки вітчизняних учених, що всю навчальну роботу занедбано. Він дійшов думки про необхідність створити незалежний від Академії університет, двері якого було б відчинено для всіх охочих. Йому вдалося схилити до своєї думки Шувалова. Ломоносов склав план університету, визначив його організаційну структуру і навіть програму викладання. Разом з університетом Ломоносов планував улаштувати гімназію.
У лютому 1757 р. Ломоносов очолив географічний департамент петербурзького академічного університету, а потім його було призначено радником Академічної канцелярії і він разом з Таубертом став фактичним керівником Академії.
1760 р. у його безпосереднє підпорядкування перейшли академічні гімназія та університет. Завдяки Ломоносову становище студентів та гімназистів, які терпіли холоднечу і голод, дещо покращилося.
Увесь 1762 р. Ломоносов хворів. З початком царювання Катерини II, користуючись тим, що нова імператриця перенесла на Ломоносова свою неприхильність до Шувалова, вороги стали брати над ним гору. У травні 1763 р. Ломоносова було відправлено у відставку. Однак Катерина скасувала свій указ. У жовтні Ломоносова було обрано почесним членом Академії мистецтв, а в грудні призначено статським радником. Улітку 1764 р. імператриця навіть відвідала хворого вченого в його будинку. Помер Ломоносов від застуди в квітні 1765 р. 8 квітня похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

[Chepurny]

"Єсть мнєніє" (Copyright Брежнєв), що наукові заслуги Ломоносова були штучно роздуті для створення образу "вітчизняного вченого", особливо в епоху боротьби з безродним космополітизмом і прєклонєнія перед западом. По факту за Ломоносовим немає жодного реального відкриття з признаним пріорітетом (ту ж атмосферу Венери спостерігали   одночасно десятки астрономів). Його відкриття - це в основному приписані йому постфактум висловлювання, які не були опубліковані

Подякували

2 :tlgleonid, Edward

[SIDEROCRATOR]

"Єсть мнєніє" (Copyright Брежнєв), що наукові заслуги Ломоносова були штучно роздуті для створення образу "вітчизняного вченого", особливо в епоху боротьби з безродним космополітизмом і прєклонєнія перед западом. По факту за Ломоносовим немає жодного реального відкриття з признаним пріорітетом (ту ж атмосферу Венери спостерігали   одночасно десятки астрономів). Його відкриття - це в основному приписані йому постфактум висловлювання, які не були опубліковані

З пріоритетом проблема, бо він в зарубіжних журналах мвйже не публікувався

[Chepurny]

А що, були не зарубіжні наукові журнали?

[SIDEROCRATOR]

А що, були не зарубіжні наукові журнали?

Були
Ще Педро1 позаводив, був наприклад такий: Краткое описание комментариев Академии наук» «Commentarii Academiae Scientiarum Petropolitanae», або ще й такий Содержание ученых рассуждений Им­ператорской академии наук» (1748—1754). В бібліотеці КАО є кілька примірників

[SIDEROCRATOR]

25 років тому 20 листопада 1998 р. було запущено Міжнародну Космічну Станцію.