Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
25 Лютого 2025, 15:05:34

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[WEST]

Може у цьому винен китайський ширпотреб?

[Edward]

Може у цьому винен китайський ширпотреб?

Нє, в цьому винна людська лінь...  Відомо, що всі аматори давно розділилися на дві частини: на аматорів телескопобудування і на аматорів астрономії. Аматор астрономії купує готове і тішиться, а аматора телескопобудування більше цікавить сам процес виготовлення. Виготовлення одного телескопа завжди перевищує ціну готового. Цю розкіш, можуть дозволити собі далеко не всі, чисто з зовнішніх причин. Джон же, по-життю, був більше схожий на блукаючого художника, який творив демонструючи "як це просто" і жив цією темою...
ПМ. Цікава штука життя... Колись у 80-му, я годинами читав перше видання Сікорука  і ніколи не сподівався, що зустрінусь з тим же Добсоном, а воно он як вийшло...

[SIDEROCRATOR]

Може у цьому винен китайський ширпотреб?

Певною мірою і шмрпотреб винен, бо раніше був дефіцит і купити хороший телескоп було нереально, то робили самі, а потім часи помінялися
Зараз якщо робити телескоп самому, то в першу чергу будуть технічні перешкоди, токаря нормального не найдеш, та й заводи всі розтягнуті

[WEST]

В СРСР (а я вiдтуди) з телескопами було туго i перший мiй телескоп був з окулярних лiнз (яка радiсть була!). Потiм зiбрав грошей, якi мама давала на iжу у школу, а батько поiхав в Донецьк в магазин шкiльних приладiв, де продавалися i телескопи, а йому сказали: тiльки для шкiл. I тодi я знову зробив саморобний телескоп - 143-мм рефлектор (зеркала були виготовленi в оптичнiй майстернi Сiмферопiльского товариства аматорiв астрономii). Яку красу я бачив в нього: Марс, Сатурн, Мiсяць! А туманнiсть Орiона такою я потiм нiколи не бачив!

Подякували

2 :rda_boris, SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

В СРСР (а я вiдтуди) з телескопами було туго i перший мiй телескоп був з окулярних лiнз (яка радiсть була!). Потiм зiбрав грошей, якi мама давала на iжу у школу, а батько поiхав в Донецьк в магазин шкiльних приладiв, де продавалися i телескопи, а йому сказали: тiльки для шкiл. I тодi я знову зробив саморобний телескоп - 143-мм рефлектор (зеркала були виготовленi в оптичнiй майстернi Сiмферопiльского товариства аматорiв астрономii). Яку красу я бачив в нього: Марс, Сатурн, Мiсяць! А туманнiсть Орiона такою я потiм нiколи не бачив!

отож бо
в совку телескопи робили, той же МШР і БШР і Міцар з Алькором, але їх дістати було нереально і якість була не завжди краща

[SIDEROCRATOR]

В СРСР (а я вiдтуди) з телескопами було туго i перший мiй телескоп був з окулярних лiнз (яка радiсть була!). Потiм зiбрав грошей, якi мама давала на iжу у школу, а батько поiхав в Донецьк в магазин шкiльних приладiв, де продавалися i телескопи, а йому сказали: тiльки для шкiл. I тодi я знову зробив саморобний телескоп - 143-мм рефлектор (зеркала були виготовленi в оптичнiй майстернi Сiмферопiльского товариства аматорiв астрономii). Яку красу я бачив в нього: Марс, Сатурн, Мiсяць! А туманнiсть Орiона такою я потiм нiколи не бачив!

о я теж той шлях пройшов, але лінзи брав насадочні в 1 дптр від фотокора

[SIDEROCRATOR]

120 років тому, 21 cічня 1904 р. народився новозеланський журналіст і  аматор астрономії Рональд Олександр Макінтош (Ronald Alexander McIntosh 1904 - 1977)

У 1926 році він почав довгу кар'єру в журналістиці, коли почав працювати у The New Zealand Herald.

Його інтерес до астрономії з"явився з появою в 1910 році комети Галлея , а у 13 років він зробив перші бінокулярні спостереження за Місяцем . З 1919 по 1950 рік він співпрацював з багатьма іншими новозеландськими аматорами у справі візуальних спостережень метеорів. Група зареєструвала 15 627 метеорів між 1927 і 1945 роками, при цьому Макінтош вніс близько половини результатів. Одним з найважливіших його результатів був «Індекс південних метеорних дощів». Опублікований в 1935 році, він залишалася стандартом більше 40 років.

У 1927 році він придбав 14-дюймовий рефлектор, який використовув для місячних і планетарних досліджень. Протягом 30-річного періоду він вивчав різні місячні кратери і опублікував статті на основі своїх спостережень. Довгий час він вивчав кратер Аристарх , починаючи з початку 1950-х років. Його головним планетарним обєктом був Юпітер, і він зробив багато спостережень з 1927 по 1960-і роки. Він також спостерігав Сатурн і Марс , а також комети.

Макінтош також цікавився історією науки і опублікував статті з історії астрономії в Новій Зеландії. Він зіграв важливу роль у створенні обсерваторії Окленда і багато часу присвятив популяризації астрономії через лекції, сесії планетарію та газетні статті.

Рональд Макінтош в своїй обсерваторії

Подякували

2 :rgb, gordon2903

[SIDEROCRATOR]

24 січня відсвяткував своє 70 річчя український астроном Яків Володимирович Павленко

Народився у 1954 р. У 1976 р. закінчив Київський державний університет імeні Т. Г. Шевченка. В 1983 р. закінчив аспірантуру Інституту астрофізики та фізики атмосфери Естонської академії наук. У 1984 р. він захистив у Інституті астрофізики і фізики атмосфери АН Естонської РСР кандидатську дисертацію "Ефекти відхилення від умов локальної термодинамічної рівноваги в атмосферах М-гігантів".

З 1983 р. працює в Головній астрономічній обсерваторії НАН України (спочатку на посаді наукового співробітника, з 1994 р. працює старшим науковим співробітником, згодом на посаді провідного і з часом головного наукового співробітника, з січня 2018 р. працює на посаді завідувача відділом фізики субзоряних та планетарних систем).

У 1996 р. захистив у Головній астрономічній обсерваторії НАН України докторську дисертацію "Формування ліній літію в атмосферах зірок пізніх спектральних класів у разі відмови від ЛТР" за спеціальністю "астрофізика, радіоастрономія". У 2010 р. він став Лауреатом премії НАН України імені М. П. Барабашова.

У 2014 р. він став Лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки за роботу «Будова та еволюція Всесвіту на галактичних та космологічних масштабах, прихована маса і темна енергія: теоретичні моделі та спостережні результати» у числі співавторів.

Керував двома європейськими проектами 7-ї рамкової програми для досліджень в Головній астрономічній обсерваторії НАН України : Rocky Planets Around Cool Stars у 2009-2012 рр., та Evolved Stars: clues to the chemical evolution of galaxies в 2010-2013 рр.

Займається дослідженням ультрахолодних карликів та коричневих карликів Галактики, визначенням вмісту літію в атмосферах зір піздніх спектральних класів з врахуванням ефектів відхилення від умов локальної термодинамичної рівноваги, дослідженням пекулярних зір Галактики (V836 та рекурентних Нових RS Oph та T CrB).

в 2021 р. група українських астрономів очолюваних Павленком відкрила екзокомети навколо зорі бета Живописця
https://www.aanda.org/component/article?access=doi&doi=10.1051/0004-6361/202142111

Подякували

3 :ds40a, Edward, gordon2903

[SIDEROCRATOR]

150 років тому 24 січня 1874 р. народився видатний український астроном Сергій Данилович Чорний (1874-1956)

Сергій Данилович Чорний — відомий український астроном, один з фундаторів київської астрономічної школи народився 24 січня 1874 р. в с. Лебедине теперішньої Київської області. Початкову освіту здобув в одній з гімназій Києва. В 1893 р. вступив до Київського університету на фізико-математичний факультет, який закінчив через чотири роки. В той час професором астрономії факультету і директором астрономічної обсерваторії був М. Ф. Хандриков. В ці ж роки починав свою викладацьку діяльність приват-доцентом Р. Ф. Фогель. Лекції цих вчених, спілкування з ними, заняття в астрономічній обсерваторії на все життя визначили інтереси С. Д. Чорного. Після закінчення університету С. Д. Чорний деякий час викладав фізику і математику в духовній семінарії в м. Вологді, потім повернувся до Києва, де спочатку викладав математику в Кадетському корпусі, а потім — в 2-й Київській гімназії. Одночасно він почав наполегливо студіювати сферичну, практичну, теоретичну астрономію, вибрані розділи небесної механіки, вищу геодезію, а також практикувався працювати з переносними астрономічними інструментами і меридіанним кругом. Напружені заняття принесли свої наслідки: в травні 1904 р. були складені магістерські іспити, а в 1908 р. він успішно захистив магістерську дисертацію на тему «Про число можливих рішень задачі при обчисленні параболічних орбіт за способом Ольберса»,за яку йому було надано вчений ступінь магістра астрономії і вищої геодезії. Доречно відмітити, що обмірковуючи тему своєї дисертації, вчений ознайомився з класичним мемуаром Лагранжа про задачу трьох тіл. В ньому було аналітичне доведено, що загальна задача трьох тіл допускає прості часткові розв’язки, коли тіла розташовані у вершинах рівнобічного трикутника або на одній прямій. С. Д. Чорний знайшов геометричний розв’язок цих часткових випадків і в 1907 р. опублікував свою першу наукову працю.

У 1908 р. С. Д. Чорний був обраний професором Варшавського університету і одночасно директором університетської астрономічної обсерваторії та метеорологічної станції, яка знаходилась при ній. В Варшаві він веде інтенсивну педагогічну роботу: на фізико-математичному факультеті читає лекції з описової, сферичної, теоретичної астрономії, геодезії, залучає студентів до астрономічних спостережень, викладає курс описової астрономії слухачкам фізико-математичного факультету Варшавських вищих жіночих курсів. Одночасно в обсерваторії з 6-дюймовим рефрактором Мерца він виконує спостереження комет та покриттів зір Місяцем. В 1910 р., коли з’явилась комета Галлея, кілька астрономів обчислили її параболічну орбіту за трьома спостереженнями. На жаль, всі орбіти відрізнялись одна від одної, а ефемериди, які були обчислені за їхніми елементами, узгоджувались незадовільно. Для С. Д. Чорного з’явилась нагода застосувати свої теоретичні надбання. Виконавши обчислення за формулами зі своєї дисертації, він довів, що задача припускає три розв’язки, а обчислені параболічні орбіти групуються навколо кожного з них. Надалі вчений виконав детальний аналіз проблеми, про що свідчать кілька статей та монографія «Обчислення параболічних орбіт комет за трьома спостереженнями», опублікована у Варшаві в 1911 р. Нарешті, він знайшов, що орбіта комети є еліпсом з великим ексцентриситетом, та показав, чому виявилося невдалим застосування рівняння, запропонованого ним для вибору істинного розв’язку. Виконані дослідження стали суттєвим внеском в теорію визначення параболічних орбіт і отримали подальший розвиток в наступних працях.

У 1915 р., в зв’язку з розгортанням бойових дій першої світової війни в районі Варшави, університет був евакуйований в Ростов-на-Дону. С. Д. Чорний залишався в місті до останнього моменту, зберігаючи обладнання обсерваторії. Йому пощастило вивезти два хронометри, універсальні інструменти Гільденбрандта, трубу кометошукача Гейде, 6-дюймовий об’єктив та інші невеликі інструменти. Вже в серпні 1915 р. С. Д. Чорному вдалось організувати астрономічний кабінет, який розмістився в трьох кімнатах шостого поверху університетського будинку. В кабінеті проводились заняття зі студентами, його інструментальною базою стало обладнання, яке було вивезено з Варшави. З кабінету через горище можна було виходити на дах будівлі і проводити астрономічні спостереження. Тут С. Д. Чорний регулярно визначав поправки хронометрів за способом Цингера, а також здійснював статистичні спостереження сонячних плям і факелів. В 1917 р. за проханням С. Д. Чорного для кабінету була придбана бібліотека відомого астронома С. П. Глазенапа.

В липні 1917 р. за наказом Міністерства народної просвіти Росії евакуйований Варшавський університет був перейменований в Донський і залишений в Ростові. Ця реорганізація не позначилась на діяльності С. Д. Чорного: за ним збереглася колишня кафедра і він продовжував виконувати свої професорські обов’язки, поєднуючи їх з викладанням в Новочеркаському педінституті та на фізико-математичному факультеті Ростовських вищих жіночих курсів.

Евакуація, громадянська війна, брак сучасних інструментів та наукової літератури не сприяли плідній науковій діяльності. Проте С. Д Чорний зміг підготувати цікаві наукові праці: «Простір Лобачевського і небесний простір», «Рух перигелію Меркурія та спеціальна теорія відносності» і почав розвивати теорію пульсації змінної β Ліри.

У 1923 р. Київський університет, в ті роки Вищий інститут народної освіти (ВІНО), обрав С. Д. Чорного професором астрономії. Тоді ж він був призначений директором Київської астрономічної обсерваторії, яка на той період переживала скрутні часи: після смерті професора Р. Ф. Фогеля (лютий 1920 р.) обсерваторія не мала постійного керівника, її штат складався з трьох осіб, інструментальна база залишилась такою ж, як за часів М. Ф. Хандрикова, припинилось видання наукових праць (останній, 5-й том «Анналів обсерваторії» вийшов ще в 1914 р.), наукові спостереження виконувались лише на меридіанному крузі, діяльність закладу звелась переважно до вирішення навчальних завдань, а місцевість навкруги обсерваторії швидко забудовувалась. Всі ці негаразди лягли важким тягарем на плечі С. Д. Чорного. Щоб стимулювати наукову і викладацьку діяльність в обсерваторії, йому довелося докласти чимало зусиль.

На його думку, одним з найважливіших завдань була активізація астрономічних спостережень. Тому він всіляко сприяв роботам М. П. Диченка на меридіанному крузі, налагодив регулярні спостереження покриттів зір Місяцем, спостереження покриттів зір планетами, а також позиційні спостереження яскравих малих планет, великих планет та їхніх супутників, спостереження затемнень і комет. С. Д. Чорний особисто проводив спостереження на рефракторі Мерца (D = 25 см; F = 420 см) і залучав до участі в цій програмі всіх співробітників. За часів С. Д. Чорного Київська обсерваторія брала активну участь в спостереженні повного сонячного затемнення 19 липня 1936 р., тут почались спостереження змінних зір, успішно спостерігались проходження Меркурія по диску Сонця 7 травня 1924 р. та 10 листопада 1927 р. Особливо слід відмітити статистичні спостереження сонячних плям і факелів, які С. Д. Чорний розпочав ще в Ростові. Для Київської обсерваторії вони були новими, але з часом стали одним з основних напрямків її діяльності.

Результати спостережень оброблялись і потім друкувались в різних провідних зарубіжних журналах: «Monthly Notices», «Bulletin for character Figures of Solar Phenomena», «Astronomische Nachrichten», «Astronomische Mitteilungen» та в вітчизняних виданнях. С. Д. Чорний розумів, яке важливе значення для престижу обсерваторії і укріплення її контактів з іншими астрономічними установами має наявність власних видань. Тому за підтримкою Академії наук України він відновив видання «Анналів обсерваторії», перший та другий випуски 6-го тому яких вийшли в 1933 р. і 1936 р.

Щоб наблизити наукові дослідження до потреб практики, в 1933 р. С. Д. Чорний організував в обсерваторії геодезичний сектор, який очолив професор П. К. Нечипоренко. Проте цьому сектору так і не пощастило розвинутись. В 1937 р. П. К. Нечипоренко був репресований (10 років таборів без права листування), а його асистент П. Я. Галушко залишив обсерваторію. Під впливом С. Д. Чорного та його співробітників І. І. Ільїнського та І. І. Путиліна розгорнулись дослідження в галузі теоретичної астрономії і небесної механіки. І. І. Ільїнський займався розробкою методів визначення орбіт планет і комет, а І. І. Путилін зосередив свою увагу на вивченні збуреного руху деяких малих планет, і зокрема Ганімеда. Сам С. Д. Чорний продовжував розробку теорії пульсації β Ліри.

Відсутність необхідних коштів не дозволила С. Д. Чорному суттєво зміцнити інструментальну базу обсерваторії. Проте за роки його директорської діяльності були придбані універсальний інструмент «Askania Werke», зеніт-телескоп, фотографічна камера D-12, астрономічна труба Цейса, хронометр фірми «Nardin».

У 1937 р. при обсерваторії була створена аспірантура. Першими аспірантами професора Чорного стали випускники Київського університету О. К. Король і М. М. Остафов. Перший з часом став одним з провідних науковців ГАО НАН України, другий трагічно загинув в роки Великої Вітчизняної війни 1941 —1945 рр. Інтенсивну навчальну, наукову та науково-організаційну роботу С. Д. Чорний поєднував з великою науково-популяризаторською діяльністю. В 1927 р. разом з І. І. Ільїнським та М. О. Рудським він заснував Українське товариство світознавства, яке проводило інтенсивну діяльність до 1935 р. Співробітники обсерваторії на чолі з С. Д. Чорним активно виступали з лекціями, проводили екскурсії з демонстрацією об’єктів зоряного неба.

Напружена діяльність С. Д. Чорного призвела до погіршення стану його здоров’я, тому навесні 1935 р. він припинив лекційну роботу в університеті, залишивши за собою керівництво аспірантами і завідування обсерваторією. В 1939 р. він звернувся в Наркомпрос України з проханням звільнити його від обов’язків директора обсерваторії. Це прохання було задоволене. Вчений переїжджає в Курськ і починає професорську діяльність в Курському педагогічному інституті. Останній не мав обсерваторії і тому С. Чорний повністю присвятив себе педагогічній діяльності та перекладам класичних курсів з небесної механіки А. Пуанкаре, Тиссерана, Андуайє та ін. Він продовжує дослідження сталості затемнень зір та з теорії пульсації змінної β Ліри, вільної нутації Землі та інших проблем.

В ці роки вчений вів спокійне розмірене життя, але жваво цікавився астрономічними проблемами, слідкував за подіями в країні і світі. Ще 25 січня 1956 р. він повідомив проф. Д. В. П’ясковського про задовільний стан свого здоров’я, а 11 лютого 1956 р. його життя обірвалось.

Кращі роки життя С. Д. Чорного були затьмарені тяжкими соціальними заворушеннями. Він пережив російсько-японську війну 1904—1905 рр., першу світову війну 1914—1918 рр., евакуацію з Варшави в Ростов, дві революції, громадянську війну з її кровопролиттям і розрухою, голодомор, репресії 1936— 1938 рр., другу світову війну. На його становленні як вченого не могли не позначитися неприязні відношення, що склалися між його вчителями і наставниками М. Ф. Хандриковим і Р. Ф. Фогелем. Як керівник кількох астрономічних обсерваторій він неодноразово стикався з браком коштів, нестачею штатів, а нерідко і з відвертим нерозумінням потреб обсерваторії і байдужістю до них. Однак, не зважаючи на всі труднощі, які випали на його долю, він робив все можливе для організації різноманітних астрономічних спостережень, сам багато і плідно спостерігав. Він підготував і виховав багато студентів. До його школи належать такі відомі фахівці, як М. Ф. Субботін, Б. М. Щиголєв, О. К. Король, О. О. Батирев та інші
 

В спадщині С. Д. Чорного понад 100 наукових праць, повідомлень про результати спостережень різноманітних астрономічних явищ. Найбільш суттєвий внесок він зробив в теоретичну астрономію. Тематика його робіт в цій галузі охоплює теорію визначення параболічних орбіт, рух перигелію орбіти Меркурія, дослідження сталості систем затемнень змінних зір типу β Ліри, теорію вільної нутації Землі. С. Д. Чорний є автором першого підручника українською мовою з описової астрономії. Ця книга написана на рівні досягнень в астрономії тих років, насичена відомостями з історії цієї науки, ілюстрована фотографіями, серед яких багато фотографій Київської обсерваторії та її інструментів, доповнена картою зоряного неба і 13 допоміжними таблицями. С. Д. Чорний був дуже скромною людиною, вимогливим до себе і до своїх колег. За справами він навіть не потурбувався про своєчасне оформлення документів на присвоєння йому без захисту вченого ступеня доктора наук.


О. К. Осипов
Джерело: Астрономічний календар 1999
Титулка першого україномовного підручника з астрономії 1930 р.

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

31 cічня 1892 р. шотландський аматор астрономії Томас Андерсон першим помітив спалах нової зорі в сузір"ї Візничого (Т Aurigae). Наступного дня він послав королівському астроному Ральфу Копеланду телеграму наступного змісту: Nova in Auriga. In Milky Way, about two degrees south of χ Aurigae, preceding 26 Aurigae. Fifth magnitude, slightly brighter than χ (Нова в Візничому, в Чумацькому Шляху на 2 градуси південніше Х Візничого, перед 26 візничого. 5 величина трошки яскравіша за Х).
В той же вечір Копеланд підтвердив відкриття.
Хоча насправді Андерсон вперше побачив її ще 24 грудня 1891 проте помилково прийняв її за 26 Візничого.
Почавши досліджувати фотопластинки виявилось що зоря спалахнула ще 10 грудня 1891 але не була помічена через дуже повільне наростання блиску.
Згодом коли зоря досягла 3.7 m Готард сфотографував її спектр.

згодом порівнявши спектрограму нової Візничого зі спектрами планетарних туманностей він дійшов висновку про їхню подібність.

як зауважив Готард : спектр не тільки подібний, але аспект і положення ліній показують, що це повна ідентичність зі спектрами планетарних туманностей. Іншими словами, нова зірка перетворилася в планетарну туманність".
Таким чином було вперше доведено генетичний звязок нових зірок і планетарних туманностей.

Докладніше про спектральні дослідження Нової можна прочитати тут:
https://www.google.com.ua/url?sa=i&rct=j&q=&esrc=s&source=images&cd=&ved=0ahUKEwim3eq7x-7RAhVqD5oKHf4IA7YQjhwIBQ&url=https%3A%2F%2Farchive.org%2Fdetails%2Fphiltrans01003946&bvm=bv.146073913,d.bGs&psig=AFQjCNG9NLMABxeRS_rZMHCiwLron1X4eQ&ust=1486024489152459

[SIDEROCRATOR]

195 років тому 27 січня 1829 р. народився Ісаак Робертс  (1829 - 1904 ) валлійський інженер і бізнесмен та аматор астрономії , відомий  вкладом у розвиток астрофотографії.


Робертс народився в Groes, Denbighshire , Уельс. Незважаючи на те, що він провів там кілька років, він пізніше переїхав до Ліверпуля . Там він став учнем Джона Джонсона  (який пізніше став Johnson and Robinson), фірми інженерів-механіків, протягом 7 років, починаючи з 12 листопада 1844 року. Коли Пітер Робінсон помер у 1855 році, Робертс став керівником фірми.
Все життя Робертс був патріотом  своєї рідної землі Уельсу і продовжував користуватися валлійською мовою протягом всього свого життя.

У 1878 році Робертс придбав 7-дюймовий рефрактор і встановив його у своєму будинку в Rock Ferry , Birkenhead.  У 1883 році Робертс почав експериментувати з астрофотографією . Він вперше використав для цього портретні обєктиви. Робертс був задоволений результатами, і замовив згодом  рефлектор діаметром 20 дюймів (фокусна відстань 100 дюймів) у Howard Грубба і 1885  побудував купол обсерваторії для розміщення телескопа. Він застосував нову техніку розмішення фотопластини безпосередньо в фокусі, щоб уникнути втрати світла, що виникне в результаті використання діагонального дзеркала. Це дозволило йому домогтися значного прогресу в тодішній галузі астрофотографії .

У 1886 році Робертс показав свої перші фотографії в Королівському астрономічному товаристві в Ліверпулі.

Астрофотографія тоді вимагала дуже тривалого часу експозиції (іноді годину або більше) для реєстрації слабких об'єктів на фотопластині. Тривала витримка дала б змогу реєструвати об'єкти, невидимі для людського ока. Ісаак Робертс розробив техніку "контрейлерних" астро фотографій, встановивши камеру / об'єктив на більший екваторіальний телескоп, який використовувався як " гід ". Комбінація тримала камеру точно, протягом тривалого часу експозиції.
Телескоп Робертса

обсерваторія Робертса

В ніч з 28 на 29 грудня 1888 р.  Ісаак Робертс отримав першу фотографію Туманності Андромеди. Використовуючи власну невелику обсерваторію в Сассексі, він сфотографував М31 за допомогою 20 дюймового рефлектора ф/5 з 4-х годинною експозицією.
Складність полягала в тому, що гідування було ручним, впродовж 4 годин потрібно було постійно обертати телескоп щоб зображення не змазалось.
В результаті такої титанічної праці Робертс отримав вражаючий результат- на фото виявилась спіральна структура об'єкта. Однак у той час ще вважалося, що М31 належить до нашої Галактики, і Робертс помилково вважав, що це — інша сонячна система, в якій формуються планети.
перше фото Туманності Андромеди 1888р.

    Беручи до уваги низьку чутливість(як на наш час) фотопластинок це стало проривом у астрономії і заклало підвалини астрофотографії яка тільки зароджувалася.

На додаток до його значних досягнень в області астро-фотографії, Робертс також винайшов машину під назвою Stellar Pantograver, яка могла гравіювати астрофото на мідних пластинах.

фотографія Плеяд 1886 р.

фото Туманності Оріона

М 57 Кільце в Лірі 1887 р.

М 44 Ясла 1891 р.

Через пожертвування своєї дружини Доротеї на честь свого покійного чоловіка, Société astronomique de France (Французьке астрономічне товариство) заснувала Prix Dorothea Klumpke-Isaac Roberts для заохочення вивчення  туманностей  Ця дворічна премія була вперше видана в 1931 році і продовжується видавати сьогодні.

Подякували

1 :rgb

[rgb]

Круто!

[SIDEROCRATOR]

300 років тому 5 лютого (за іншими даними 12 лютого) 1734 р. народився англійський астроном Вільям Уельс (William Wales (1734 – 1798), який організував спостереження транзиту Венери в 1769 р. в Америці.

Народився  біля Йоркшира, а в молодості працював водопровідником у палаці короля Георга ІІІ. До астрономії він прилучився в 1765 р. після одруження з сестрою астронома Чарльза Гріна. Тогож року  Уельс був взятий до Невіла Маскеліна як обчислювач для морського альманаху Маскеліна, який розраховував ефемериди, які могли бути використані для встановлення довготи корабля.

 В 1769 р. у рамках планів Королівського товариства проводити спостереження  за транзитом Венери, що дало б  точне визначення астрономічної одиниці (відстань між Землею і Сонцем), Уельса і його помічника Джозефа Дімонда, відіслали в Форт Принца Уельського в Гудзонову затоку для спостереження за транзитом.

Через зимовий  лід, що зробив подорож неможливою протягом зимових місяців, Уельс і Дімонд були змушені почати свою подорож влітку 1768 року, відпливши 23 червня.
У зв'язку з дефіцитом будівельних матеріалів на обраній ділянці експедиція повинна була принести не тільки астрономічні інструменти, а й матеріали, необхідні для будівництва житлових приміщень. Після прибуття члени експедиції побудували два «Переносні Обсерваторії», які були розроблені інженером Джоном Смітоном . Будівництво зайняло пару місяців, а потім експедиція оселилася на довгий зимовий сезон.
переносна обсерваторія Вельса

Коли день транзиту, 3 червня 1769 року, нарешті настав, їм пощастило мати достатньо ясний день, і вони змогли спостерігати за транзитом біля місцевого полудня. Однак результати двох астрономів для першого контакту  відрізнялися на 11 секунд;

Вони повинні були залишитися в Канаді ще три місяці, перш ніж здійснити зворотний рейс до Англії, ставши першими вченими, які провели зиму в Гудзоновій затоці. Після повернення, Уельс був засмучений різницею в спостереженнях і відмовився представити свої висновки в Королівському товаристві до березня 1770 року ; однак, його доповідь про експедицію, включаючи астрономічні результати, а також інші кліматичні та ботанічні спостереження, зустріла схвалення, і його запросив Джеймс Кук приєднатися до наступної експедиції.

Уельс і Вільям Бейлі були призначені Радою довготи, щоб супроводжувати Джеймса Кука в його другій подорожі 1772—75р. Швед з Уельсом Чарльз Грін був астрономом, призначеним Королівським товариством для спостереження за транзитом Венери в 1769 році, але він помер під час повернення першого рейсу Кука.  Основна мета Уельса і Бейлі була перевірити годинники Larcum Kendall K1 і хронометр  Н4 Джона Харрісона.  Уельс склав журнал реєстрації рейсу, записуючи місця та умови, використання та випробування довірених йому інструментів, а також багато спостережень за людьми та місцями, що зустрічалися під час подорожі.

Подякували

1 :Андрій1939

[SIDEROCRATOR]

200 років тому 7 лютого 1824 р. народився видатний англійський астроном Уільям Хаггінс (1824 -1910)


Відомий англійський астроном Уільям Хаггінс народився 7 лютого 1824 р. (помер 12 травня 1910 р.) в Лондоні, навчався під керівництвом домашніх вчителів. З 1842 р. Хаггінс вів торговельні справи своєї родини, а 1854 р. переїхав до Талс-Хілла поблизу Лондона, де і мешкав більшу частину свого життя. В той час Талс-Хілл був ненабагато більшим від села, і його незначна забудова не перешкоджала спостереженням неба. Скориставшись цією обставиною, 1856 р. Хаггінс побудував власну астрономічну обсерваторію (її купол мав діаметр 12 футів, тобто 3.6 м), серед інструментів якої був 15-дюймовий (37.5 см) рефрактор Доллонда. Там Хаггінс розпочав регулярні практичні заняття астрономією, спостерігаючи планети.

Хаггінса вважають одним з піонерів астроспектроскопії. В числі перших він високо оцінив значення методу спектрального аналізу для вивчення складу небесних об’єктів, відкритого німецьким фізиком Г. Р. Кірхгофом (1824—1887) і Р. В. Бунзеном. Цей метод дає змогу визначити хімічний склад небесних тіл, порівнюючи їхні спектри з одержаними в лабораторії спектрами земних речовин. Спектроскопічні спостереження Хьоггінс розпочав разом з професором хімії Королівського коледжу В. А. Міллером, з яким співпрацював до 1846 р. і який вже мав значний досвід застосування спектроскопії для хімічних досліджень. Хьоггінс запропонував прилаштувати спектроскоп до свого 8-дюймового (20 см) телескопа з фокусною відстанню 10 футів (3 м), змонтованого на екваторіальній установці.

Перший експеримент такого роду дослідники провели, використовуючи заповнену бісульфідом вуглецю С2 призму з відносно високим коефіцієнтом заломлення. Згодом Хаггінс неодноразово експериментував, використовуючи для порівняння спектри відбитого місячною поверхнею світла Сонця та спектри різних елементів. 1863 р. на підставі аналізу лабораторних та зоряних спектрів він показав, що яскраві зорі мають структуру, схожу до сонячної. 1864 р. Хаггінс опублікував звіт про спектри, одержані з 8-дюймовим рефрактором та спектроскопом. Того ж року він вперше спостерігав спектри світлих туманностей і виявив, що вони складаються з окремих емісійних ліній. Хаггінс першим показав, що деякі туманності, в т. ч. туманність Оріона, мають чисті емісійні спектри, а тому є повністю газовими; водночас спектри інших, серед яких туманність Андромеди, мають властивості, притаманні зоряним спектрам. В спектрах туманностей він виявив зелену лінію, яку не міг ідентифікувати за допомогою спектрів порівняння. Пізніше виявилося, що ця лінія випромінюється двічі іонізованим киснем, який існує тільки в умовах абсолютного вакууму міжзоряного простору.

Поступово Хаггінс вдосконалював свої інструменти. В той час не було зручних для використання карт спектрів хімічних елементів, тому він прокалібрував свій прилад за спектрами 29 речовин, а 1863 р. Хаггінс одержав свої перші фотографічні знімки спектрів.

Однією з перших зір, для дослідження яких Хаггінс застосував спектральний аналіз, була Нова 1866 р. — Т Північної Корони. В травні 1866 р. її блиск зріс від 9.5m до 2m, а потім знову послабшав. Хаггінс підготував повний опис зміни її спектра та одержав цінні наукові результати, зокрема, виявив навколо неї світлу газову оболонку.

Завдяки піонерським дослідженням Хаггінса його ім’я невдовзі стало добре відомим, а обсерваторія поповнилася новими інструментами, запропонованими в позику Королівським астрономічним товариством.

1875 р. Хаггінс одружився з Маргарет Ліндсей Маррі, яка активно допомагалайому, редагуючи та ілюструючи статті, перевіряючи спостереження. А невдовзі наукові результати Хаггінс публікував у співавторстві з дружиною.

Хаггінс винайшов спектроскоп для спостережень метеорів, з яким також спостерігав туманність Орюна. Видатними на той час були виконані ним спектральні дослідження Сонця. Хаггінс одержав фотографії сонячної корони, на основі яких вивчав її форму і протяжність. Він дослідив спектри трьох комет, виявивши в них смуги вуглецю і його сполук. Одним з перших Хаггінс застосував принцип Допплера—Фізо для визначення променевих швидкостей зір. 1868 р. він визначив променеву швидкість Сіріуса (« Великого Пса).

Хаггінс вдосконалив методику астрофотографії, виконав численні фотографічні спектральні спостереження зір.

До кінця життя Хаггінс працював в обсерваторії Талс-Хілла. Протягом 1867—1872 рр. він був секретарем Лондонського королівського астрономічного товариства, а протягом 1876—1878 рр. та 1900—1905 рр. — його президентом. 1901 р. Хаггінс був обраний іноземним членом-кореспондентом Петербурзької АН. За свої заслуги він нагороджений премією Паризької АН і багатьма медалями.

Астрономічний календар 1999

Подякували

4 :rgb, SP, Edward, ds40a

[ds40a]

"200 років тому 7 лютого 1824 р. народився видатний англійський астроном Уільям Хаггінс"
"...1835 р. Хаггінс одружився з Маргарет Ліндсей Маррі,..."

у 11 років одружився ? ))

[WEST]

(824 - 1910). Ого, як довго жив!

[SIDEROCRATOR]

"200 років тому 7 лютого 1824 р. народився видатний англійський астроном Уільям Хаггінс"
"...1835 р. Хаггінс одружився з Маргарет Ліндсей Маррі,..."

у 11 років одружився ? ))

Там очєпятка вийшла - в 1875

[SIDEROCRATOR]

(824 - 1910). Ого, як довго жив!

Він ще в битві при Гастінсі участь брав і комету Галлея 15 раз підряд бачив)))

[Edward]

(824 - 1910). Ого, як довго жив!

Він ще в битві при Гастінсі участь брав і комету Галлея 15 раз підряд бачив)))

засіб "макрополус"

[SIDEROCRATOR]

500 років тому в лютому 1524 р. вийшла друком "Cosmographia" німецького астронома та механіка Петера Апіана.
Книга пережила багато видань, і була в певному сенсі революційною. В ній Апіан пропонував для визначення довгот вимірювати відстань між місяцем та зорями, поклавши початок сучасній геодезії.


В праці Апіан докладно пояснив методики вимірювання, та подав описи сучасних йому вимірювальних інструментів.

Також досягненням автора стало і те, що він вперше довів, що кометні хвости направлені від сонця.
В книзі він також умістив таблицю з координатами європейських африканських та азійських міст
Сторінка з космографіі з координатами деяких західноукраїнських та кримських міст

Подякували

3 :Edward, SP, ds40a