Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
27 Листопада 2024, 20:20:32

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Polaris]

В ній Апіан пропонував для визначення довгот вимірювати відстань між місяцем та зорями

Це як? через горизонтальний паралакс?

[SIDEROCRATOR]

460 років тому 15 лютого 1564 р. Народився Галілео Галілей (1564-1642) італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства.
Довідавшись про винайдену в Голландії підзорну трубу, Галілей 1609 року побудував свій перший телескоп із трикратним збільшенням, а трохи пізніше — зі збільшенням у 32 рази, як він сам писав згодом, «побудував собі прилад до того чудовий, що з його допомогою предмети здавалися майже в тисячу разів більші і більш ніж у тридцять разів ближчі, ніж під час спостереження простим оком». Із їх допомогою Галілей здійснив кілька важливих астрономічних відкриттів — гори і кратери на Місяці, розміри зірок та їхню колосальну віддаленість, плями на Сонці, 4 супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед та Каллісто), фази Венери, кільця Сатурна, Чумацький Шлях як скупчення окремих зірок та ін.
Галілей налагодив виробництво телескопів.
У 1610–1614 роках, змінюючи відстань між лінзами, він створив також мікроскоп. Завдяки Галілею лінзи й оптичні прилади стали могутнім знаряддям наукових досліджень. Від Галілея оптика одержала найбільший стимул для подальшого теоретичного технічного розвитку». Оптичні дослідження Галілея присвячені також вченню про колір, питанням природи світла, фізичній оптиці. Галілею належить ідея скінченності швидкості поширення світла й постановка (1607) експерименту з її визначення.

[WEST]

Не повірите! У нашому невеличкому населеному пункті в бібліотеці були "Діалоги..."  Галілео Галілея і я на зорі свого аматорства її читав.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[Edward]

Деякі італійські дослідники стверджували, що Галілей виготовив більш як сотню труб, але так і неясно, звідки взялася ця цифра. Відомо, що після успішної демонстрації "перспективи"(так тоді звалися зорові труби, назву "телескоп", цей прилад отримав пізніше з подачі Чезі), йому замовили 12 труб для сеньйорії Венеції і заборонили виготовляти більше. Але він продовжував експериментувати з лінзами і створив свою трубу з 32 кратним збільшенням вже після цього. В результаті експериментів він зрозумів від чого залежить збільшення, але тримав це у секреті. Його труби були неперевершеними по параметрам ще декілька років. Також, не зовсім зрозуміло, чи всі лінзи він виготовляв власноруч. Але відомо, що він підбирав їх за якістю виготовлення. Також, збереглися його нотатки з приводу якості скла для лінз. Незважаючи на розуміння ним усіх нюансів, роздільна здатність у найкращих трубах Галілея не перевершувала 10-15 кутових секунд, а основною аберацією, що катастрофічно знижувала якість зображення, була хроматична аберація єдиної об'єктивної лінзи. З Галілея розпочалася епоха "хроматів", що триватиме понад 120 років, до винаходу Честером Мюр Ґоллом ахроматичної комбінації лінз. То був, справжній детектив...

Подякували

3 :SIDEROCRATOR, SWN, Slava80

[SIDEROCRATOR]

Деякі італійські дослідники стверджували, що Галілей виготовив більш як сотню труб, але так і неясно, звідки взялася ця цифра. Відомо, що після успішної демонстрації "перспективи"(так тоді звалися зорові труби, назву "телескоп", цей прилад отримав пізніше з подачі Чезі), йому замовили 12 труб для сеньйорії Венеції і заборонили виготовляти більше. Але він продовжував експериментувати з лінзами і створив свою трубу з 32 кратним збільшенням вже після цього. В результаті експериментів він зрозумів від чого залежить збільшення, але тримав це у секреті. Його труби були неперевершеними по параметрам ще декілька років. Також, не зовсім зрозуміло, чи всі лінзи він виготовляв власноруч. Але відомо, що він підбирав їх за якістю виготовлення. Також, збереглися його нотатки з приводу якості скла для лінз. Незважаючи на розуміння ним усіх нюансів, роздільна здатність у найкращих трубах Галілея не перевершувала 10-15 кутових секунд, а основною аберацією, що катастрофічно знижувала якість зображення, була хроматична аберація єдиної об'єктивної лінзи. З Галілея розпочалася епоха "хроматів", що триватиме понад 120 років, до винаходу Честером Мюр Ґоллом ахроматичної комбінації лінз. То був, справжній детектив...

Секрет виготовлення телескопа перестав таким бути з 1618 р. коли Ієронімо Сірторі надрукував книгу Telescopium sive ers perficiendi novum  illud Gallileum instrumentum  visorum ad visorum ad sidera,  в якому в тонкостях описав виготовлення галілейського телескопа
I не треба забувати про експерименти Евстахіо Дівіні в 1640-60 рр з побудови дволінзових ахроматичних об'єктивів по принципу перископа  Штейнгеля.
Головною бідою тоді була відсутність нормальної технології оптичного скловаріння, а те скло яке було годилося хіба для вікон та пляшок

Подякували

1 :rgb

[rgb]

А от секрет виготовлення гарного телескопа так i не надрукували.

[SIDEROCRATOR]

Не повірите! У нашому невеличкому населеному пункті в бібліотеці були "Діалоги..."  Галілео Галілея і я на зорі свого аматорства її читав.

а в мене є отака книжка 1930р. і притом дуже цікава
в 20-х 30-х роках було з півсотні таких книжок випущено, але потім в 1937 те все прибили

Подякували

1 :rgb

[Edward]

Головною бідою тоді була відсутність нормального скловаріння...

Так, це проблема, і вона існує і в наш час
Але принциповим було те, що компоновки лінзового об'єктива з різних типів скла тоді не існувало в принципі. Можна розмістити скільки завгодно лінз, одну за одною, виготовлених з одного сорту скла і це не призведе до зменшення хроматизму. Тоді, ще навіть не розуміли до кінця причини тих аберацій.

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Головною бідою тоді була відсутність нормального скловаріння...

Так, це проблема, і вона існує і в наш час
Але принциповим було те, що компоновки лінзового об'єктива з різних типів скла тоді не існувало в принципі. Можна розмістити скільки завгодно лінз, одну за одною, виготовлених з одного сорту скла і це не призведе до зменшення хроматизму. Тоді, ще навіть не розуміли до кінця причини тих аберацій.

Інколи емпірично шляхом проб і помилок находили непогані рішення
В одній зі своїх праць Евстахіо Дівіні наводить конструкцію обєктива з двох плосковипуклих лінз, одна з яких була зроблена з венеціанського дзеркального скла, а іншу з німецького скла waldglass, оскільки хім склад скла був різний то й коеф. заломлення різнився. Але це були лиш експериментальні обєктиви
Під час випробувань такі обєктиви добре показували кільце сатурна без явно виражених райжужних кольорів

[WEST]

І тоді астрономи знайшли вихід - повітряні телескопи, за допомогою яких були зроблені нові відкриття. Наприклад, голандський астроном Хрістіан Гюйгенс зміг роздивитися кільця Сатурна, чого не міг зробити Галілей. В такі телескопи вели спостереження Кассіні, Гевелій та інші видатні астрономи тієї пори.

[Edward]

Головною бідою тоді була відсутність нормального скловаріння...

Так, це проблема, і вона існує і в наш час
Але принциповим було те, що компоновки лінзового об'єктива з різних типів скла тоді не існувало в принципі. Можна розмістити скільки завгодно лінз, одну за одною, виготовлених з одного сорту скла і це не призведе до зменшення хроматизму. Тоді, ще навіть не розуміли до кінця причини тих аберацій.

Інколи емпірично шляхом проб і помилок находили непогані рішення
В одній зі своїх праць Евстахіо Дівіні наводить конструкцію обєктива з двох плосковипуклих лінз, одна з яких була зроблена з венеціанського дзеркального скла, а іншу з німецького скла waldglass, оскільки хім склад скла був різний то й коеф. заломлення різнився. Але це були лиш експериментальні обєктиви
Під час випробувань такі обєктиви добре показували кільце сатурна без явно виражених райжужних кольорів

Дівіні, тупо бреше. Комбінацією двох плоско випуклих лінз неможливо отримати ахроматичної корекції принципово. Необхідно не лише два скла, а ще і знання дісерсії. Конструкція повинна неодмінно бути з позитивної, та негативної лінз. Причому, кожна повинна була зроблена з потрібного скла. Навіть у часи Долонда флінти не мали потрібної дісперсії, щоб досягти потрібної корекції. А принцип зрозумів саме Ґолл, коли повторив експеримент Ньютона і зрозумів, що той помилявся. В нас була лекція на старпарті по цьому питанню, я її повний текст скоро викладу в нас на форумі.

[SIDEROCRATOR]

Головною бідою тоді була відсутність нормального скловаріння...

Так, це проблема, і вона існує і в наш час
Але принциповим було те, що компоновки лінзового об'єктива з різних типів скла тоді не існувало в принципі. Можна розмістити скільки завгодно лінз, одну за одною, виготовлених з одного сорту скла і це не призведе до зменшення хроматизму. Тоді, ще навіть не розуміли до кінця причини тих аберацій.

Інколи емпірично шляхом проб і помилок находили непогані рішення
В одній зі своїх праць Евстахіо Дівіні наводить конструкцію обєктива з двох плосковипуклих лінз, одна з яких була зроблена з венеціанського дзеркального скла, а іншу з німецького скла waldglass, оскільки хім склад скла був різний то й коеф. заломлення різнився. Але це були лиш експериментальні обєктиви
Під час випробувань такі обєктиви добре показували кільце сатурна без явно виражених райжужних кольорів

Дівіні, тупо бреше. Комбінацією двох плоско випуклих лінз неможливо отримати ахроматичної корекції принципово. Необхідно не лише два скла, а ще і знання дісерсії. Конструкція повинна неодмінно бути з позитивної, та негативної лінз. Причому, кожна повинна була зроблена з потрібного скла. Навіть у часи Долонда флінти не мали потрібної дісперсії, щоб досягти потрібної корекції. А принцип зрозумів саме Ґолл, коли повторив експеримент Ньютона і зрозумів, що той помилявся. В нас була лекція на старпарті по цьому питанню, я її повний текст скоро викладу в нас на форумі.

  чекаємо

[SIDEROCRATOR]

30 років тому 17 лютого 1994 р. За результатами місії КА Галілео було відкрито подвійність астероїда Іди, в його було виявлено маленького супутника, якого назвали Дактиль

[SIDEROCRATOR]

17 лютого 1600 р. інквізиція спалила Джордано Бруно(1548-1600) видатного італійського філософа епохи Відродження.

      Неабиякий розум і безкомпромісне прагнення істини привели його на шлях захисту вчення Коперника, допомогли йому розбити рамки давніх традицій, й піти далі в усвідомленні істинних розмірів Всесвіту.  У 60-ті роки XVI cтоліття за скороченим викладом Іоахіма Ретика Бруно познайомився з геліоцентричною теорією Коперника. Вона видалася йому спочатку безглуздою, бо він був упевнений в системі Птолемея, але змусила критично поглянути на офіційне вчення Птолемея і більше уважно – до матеріалістичних ученнь давньогрецьких атомістів про нескінченність Всесвіту. Особливо велику роль у формуванні поглядів Бруно відіграло його ознайомлення з натурфілософським вченням Миколи Кузанського, у якому заперечувалася здаиність будь-якого тіла бути центром Всесвіту, оскільки він нескінченний. Уражений цією ідеєю, Бруно зрозумів, які грандіозні перспективи відкривав геліоцентризм, якщо розуміти їх як вчення про будову усього Всесвіту, або як теорію типової для Всесвіту системи – планетної. Це своє відкриття  Бруно висловив натхненними словами своєї поеми про природу:
«…Звідси вгору прагну я, сповнений віри!
Кристал небес мені не перепона більше.
Але відкривши їх, полину в бескінечність…»
Об'єднавши філософсько-космологічну концепцію Миколи Кузанського й чіткі астрономічні висновки теорії Коперника, Бруно створив власну  картину нескінченого Всесвіту. Концепція Всесвіту Бруно й у наші дні вражає глибиною ідей та точністю наукових передбачень. Вона розроблена й викладена у двох творах Бруно, виданих ним у 1584 році: «Про причини, початок і єдине» і «Про нескінченність Всесвіту і світів».
         У своєму трактаті «Про нескінченність Всесвіту і світів» Джордано Бруно висловив твердження, що фізичний Всесвіт нескінченний і включає нескінченну кількість світів, у кожному з яких є сонце і декілька планет. Таким чином, сонце всього лише невелика зірка серед інших зірок в нескінченному Всесвіті. Ідеї висловлені Дж. Бруно випереджали час на багато століть, лише декілька років тому за допомогою найпотужніших телескопів було відкрито планети біля інших зірок, що стало незаперечним доказом правильності його вчення.  У трактаті «Про нескінченність Всесвіту і світів» Джордано Бруно  ставить питання які остаточно ламають всю стару систему світобудови, Так, він запитує в читача, якщо простір обривається то що знаходиться за цим обривом?  Чим заповнене те, що лежить далі? І взагалі, яка товщина стіни на краю Всесвіту? Свої подальші роздуми про нескінченність Всесвіту Джордано Бруно розкриває в одному з діалогів між дійовими особами Ельпіно і Філотео в згаданій вище книзі: „Ельпіно: Чи можливо, щоб Всесвіт був нескінченним? Філотео: Чи можливо щоб Всесвіт був скінченним? Ельпіно: Як можеш ти довести його скінченність? Філотео: А чи можеш ти довести його скінченність? Ельпіно: Як може Всесвіт простягатися? Філотео: А як він може бути обмеженим?..., Якщо Всесвіт скінченний, то я спитаю тебе, де знаходиться цей світ? Де знаходиться цей Всесвіт? Арістотель відповідає, що він у нас самих..., але положення в просторі є ні чим іншим як поверхня і  межа тіла, що його утримує, а тому те, що не має опори відповідно не має і положення в просторі.  Що ж хотів ти сказати о Арістотель цими словами, що Всесвіт знаходиться всередині нас. Який висновок ти можеш винести стосовно того що лежить за межами цього Всесвіту? Якщо ж ти стверджуєш, що там нічого немає то значить небеса і світ знаходяться ніде... Світ – це дещо таке, що не підлягає дослідженню. Тому, якщо ти говориш, що за світом знаходиться божественний розум, а тому бог стає положенням в просторі для всього сущого, то я скажу, що неможливо, аби я міг істинно стверджувати, ніби існує така поверхня або межа, за якими нема ні тіла, ні пустого простору, навіть якби там був сам Бог. Тому що божественності не характерно заповнювати простір і тим більше що божественності не характерно бути межею якогось тіла.” .
     Основні ідеї вчення Джордано Бруно стверджують, що Всесвіт єдиний, матеріальний, нескінченний і вічний. Те, що ми бачимо, – лише мала частина світу. Зірки – це сонця інших планетних систем. Земля – пилинка в безкрайніх просторах галактики. Так, Дж. Бруно наводить цілком сучасні припущення, що „в нескінченному просторі є нескінченна кількість тіл, подібних до нашої Землі і нашого Сонця, і жодна з них не знаходиться у більшій мірі в центрі Всесвіту, бо він нескінченний, а тому не має ані центра, ані краю, ані верху, ані низу.  Їх мають лише скінченні світи, де існують деякі певні центри, якими є сонця і вогні, навколо яких обертаються всі планети, землі, води, подібно до того, як навколо сусіднього нам Сонця існують сім планет. Кожна з цих зірок або цих світів, обертаючись навколо власного центра, здається їх жителям міцним і стійким світом, навколо якого обертаються всі зірки як навколо центра Всесвіту. Таким чином, немає тільки одного світу, тільки однієї Землі, тільки одного Сонця, але існує стільки світів, скільки ми бачимо навколо нас виблискуючих світил.
     Основа всього існуючого, на думку Бруно, – матеріальне начало. Воно породжує все із самого себе і є причиною усіх природних речей і явищ. Джордано Бруно утверджував матеріальну єдність світу і його об’єктивність – продовжував розвивати матеріалістичні традиції античної філософії. Водночас він стверджував, що “природа – це бог у речах”, тобто, стояв на позиціях пантеїзму. Джордано Бруно був  прихильником стихійної діалектики.   Він високо цінував ідеї Геракліта про рух, зміни, суперечності. “… Знищення на думку Д.Бруно: є не що інше як виникнення, і виникнення є не що інше як знищення; любов є ненависть; ненависть є любов…”. І далі: “Хто хоче пізнати найбільші таємниці природи, хай розглядає і спостерігає мінімуми і максимуми суперечностей і протилежностей”
        Уявлення про єдність протилежностей, про знищення одного і виникнення іншого, про суперечливість природних явищ, було спробою Д.Бруно показати певну пульсацію Всесвіту. У своєму вченні він заперечував існування центру Всесвіту. Бруно стверджував нескінченність Всесвіту в часі та просторі: «стосовно нескінченності безглуздо запитувати про центр. Він – ніде, і він – скрізь. Нескінченний Всесвіт є породженням нескінченної божественної міці. Життя в тій або іншій формі притаманне всім природним речам. Розумне життя має бути не тільки на Землі, а й на інших планетах, що обертаються навколо інших зірок». Бруно уявляв небо, як «єдиний, безмірний простір, лоно якого містить все», як ефірну область (розуміючи ефір як вигляд звичайної матерії), «в якому все пробігає і рухається». «У ньому – незліченні зірки, сузір'я, кулі, сонця і землі, в безкінечній кількості...». «Усі вони, - пише він у іншому місці, - мають свої власні рухи, незалежні від цього світового руху, видимість якого викликається рухом Землі», причому «одні кружляють навколо других».         
       Уява Бруно змальовує ті далі, існування яких з математичної точки зору підтверджує, і до того ж не повністю, лише наука ХХІ століття. Про нашу Сонячну систему він образно висловлюється як про «маленький атом, що розвивається і пересувається серед нескінченної кількості йому подібних всередині великого живого організму - нашого Всесвіту, що не має ані початку, ані кінця. Наш Всесвіт складається не лише з клітин-галактик, але також із великої кількості паралельних світів, що постійно трансформуються; в них виявляється нескінченна кількість форм життя і принципів еволюції». Такі твердження Джордано Бруно можна розглядати як початки теорії про крупномаштабну структуру всесвіту .
      Бруно писав про колосальні розбіжності у відстанях до різних зірок і дійшов висновку, що співвідношення їх видимого блиску, можливо оманливе. Він поділяв небесні тіла на зірки, сонця і на темні тіла, які лише відбивають сонячне світло «через надлишок на них водних чи хмарних поверхонь», на думку сучасних вчених Бруно стояв і у витоків поняття темної матерії.
       Залишаючись ще в межах умоглядно натурфiлософської традицi наслiдуючи багато в чому М. Кузанського, Джордано Бруно зумiв, виходячи з гелiоцентричного вчення Копернiка, прийти до принципово нової картини свiту - безмежного зоряного Всесвiту з багатьма планетними системами, в тому числi i населеними розумними iстотами, – картини, що вже активно протистояла релiгiйним уявленням про свiт.
       Основою теоретичної системи Бруно є концепція про єдність світу, що забезпечується праосновою Всесвіту — Єдиним. Єдине розглядається ним як самодостатня сутність, що не потребує зовнішнього втручання жодних сил.
Бруно називає Єдине дуже часто матерією, однак не можна визнати, що сучасні визначення матерії є придатними для бруновського розуміння. В Єдиному збігаються одне і різноманітне, мінімум і максимум; у єдності самодостатність існування кожного особливого фрагменту, «кожна річ являє себе єдине». Багатоявність одного й того самого за сутністю свідчить про підпорядкованість всього видимого світу єдиному законові. У своїй методології Бруно пантеїстично ототожнює матерію і рух, природу і світову душу (часто називаючи її Богом). В його вченні матерія пройнята «універсальною діючою причиною — розумом — першою і головною силою світової душі; світова душа — універсальна форма буття Єдиного». Отже, на відміну від сучасних уявлень для Бруно не стоїть проблема форми організації мислячої матерії. Матерія є мислячою за своїм основним принципом. «Матерія не може існувати без форми, і навпаки, форма є внутрішньою стороною матерії, вона не може бути чимось привнесеним ззовні, надбаним».
      Теза про нескінченність Всесвіту має фундаментальне значення для космогонії Бруно. Космос розглядається ним як порожнеча, що повністю заповнена нескінченним розмаїттям матеріальних утворень. Тому стверджувати, що Космос має певне місце, — безглуздо. Світ матеріальний і оформлений скрізь, тому немає ніякого потойбічного джерела подій, джерела руху. Це дало змогу Бруно висловити гіпотезу про існування інших суспільств на інших планетах.
      Геліоцентрична теорія, створена та обгрунтована М.Коперником, повністю заперечувала середньовічні теологічні уявлення про Всесвіт і місце людини у ньому. Вона відкривала принципово нові шляхи для розвитку природознавства, зокрема фізики та астрономії. Дж. Бруно, розвиваючи геліоцентричну теорію, висунув ідею нескінченності Всесвіту та безлічі в ньому світів, стояв на позиціях пантеїзму, "розoсередивши" Бога в усій природі. Він вважав, що природа і є Бог в речах. Дж. Бруно сформував основний принцип природознавства, що переживало період становлення: Всесвіт єдиний, нескіченний; він не породжується і не знищується, не може зменшуватися або збільшуватися. В цілому Всесвіт нерухомий, але в його просторі рухаються лише тіла, які є складовими частинками Всесвіту.
       9 червня 1889 року у Римі на місці страти Бруно йому було встановлено пам’ятник скульптора Етторе Феррарі, він стоїть неподалік від стародавньоі  viа Triuphalis (Тріуфальна вулиця).

 На постаменті є напис:  “ IX червня  MDCCCLXXXIX  Джордано Бруно від сторічча, яке він передбачав , на тому місці де був запаленний вогонь” Постамент унизу оздобленний барєльефом на якому зображені основні моменти життя Бруно : диспут в Оксфорді, винесення вироку  та  спалення на вогнищі. В доповнення на кожні з сторін розміщені по два портрети мислителів що були як і Бруно страчені Святою інквізицією: Мігель Сервет, Петро Рамус, Томазо Кампанела, Джон Віклліф, Ян Гус, Антоніо Пелеаріо, Паоло Сарті , Джуліо Ваніні. Спорудженню пам’ятника передували справжні студенські бунти та всебічний супротив Римської сатрапії куріі. Та зважаючи на спротив Ватикану, під тиском світової спільноти пам’ятника все ж було встановлено.
А Ватикан  і  досі не реабілітував Джордано Бруно, вважаючи дії інквізіціі правильними.

[Edward]

Історія Бруно з Ноли, один в один нагадує другу, відому всім історію: теж бажання нового устрою всесвіту, теж зрада учня, теж по доносу, теж страшна страта...
Попи просто повторили свій доктринальний сюжет.

[SIDEROCRATOR]

19 лютого 1473 р. народився видатний польський астроном Микола Коперник (Nicolaі Copernicus 1473 - 1543)

[SIDEROCRATOR]

19 лютого виповнилося 87 років від дня народження Клима Івановича Чурюмова

[WEST]

Як би там не казали про совєцьку пору, але з літературою по астрономіі було дуже добре. З 1967 року, коли я зацікавився цією наукою, і до розпаду Радянського Союзу в моїй приватній бібліотеці з явилося декілька сотен книжок, як совецьких (також написаних К.І.Чурюмовим), так і закордонних у перекладі з англійської, чешської, японської...І були книжки з астрономії українською. А скільки книжок я придбав в букіністичних магазинах! До речі, в 1973 році святкували 500-річчя з дня народження Миколи Коперніка і у продажі з явилося декілька книжок про нього і серед них книжка в перекладі з полької.

[SIDEROCRATOR]

Як би там не казали про совєцьку пору, але з літературою по астрономіі було дуже добре. З 1967 року, коли я зацікавився цією наукою, і до розпаду Радянського Союзу в моїй приватній бібліотеці з явилося декілька сотен книжок, як совецьких (також написаних К.І.Чурюмовим), так і закордонних у перекладі з англійської, чешської, японської...І були книжки з астрономії українською. А скільки книжок я придбав в букіністичних магазинах! До речі, в 1973 році святкували 500-річчя з дня народження Миколи Коперніка і у продажі з явилося декілька книжок про нього і серед них книжка в перекладі з полької.

В мене тих книжок уже скоро буде більш ніж 1500
А щодо українських астрокниг, то з 1923 по 1933 р. в УСРР вийшло більше 50 книжок по астрономії, як научпоп, так і наукових, виходили вони і потім але в меншій кількості.
А після 91 року це все посипалося

[Edward]

Паперові книжки зараз вже стають артефактами минулої цивілізації. Але від цього їх значення тільки зростає. Тому збирайте книжки!