Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
27 Листопада 2024, 18:00:48

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

Як це нерідко буває, відкриття майже одночасно роблять кілька спостерігачів. Так сталося і з ВЧП (Велика Червона Пляма ). Паралельно з Касіні спостереження Юпітера виконував оптик Кампані в один з найкращих своїх телескопів і він теж бачив пляму яка розташовувалась в одному з поясів Юпітера і спостерігалась ним на протязі кількох днів. У травні 1664 року Роберт Ґук,  теж спостерігав пляму на протязі кількох годин, та відмітив її переміщення по диску за рахунок обертання Юпітера .

Справедливості заради треба ще згадати й інших спостерігачів плями, Франческо Фонтану і Дж. Годіерну, обидва її бачили, але один її неправильно зрозумів, а записи спостережень Годіерни знайшли лиш в 1983 р.

[SIDEROCRATOR]

12 червня 1922 р. Народилась італійський астрофізик та астроном Маргеріт Хаг (1922-2013)
 У 1945 закінчила Флорентійський університет. У 1947—1954 працювала в астрофізичній обсерваторії Арчетрі, в 1954—1964 — в обсерваторії Брера-Мерате. З 1964 — професор астрономії університету в Трієсті і директорка обсерваторії в Трієсті.

Основні наукові роботи присвячені зоряній спектроскопії. Займалася дослідженнями хімічного складу і фізичних умов в атмосферах нормальних і пекулярних зірок різних типів. Вивчала пекулярні подвійні системи, такі як ε Візничого, β Ліри, υ Стрільця, W Змії; запропонувала нові моделі цих зірок, засновані на спектральних спостереженнях не тільки у візуальній, а й в ультрафіолетовій областях спектру. Розробила двовимірну класифікацію зоряних спектрів; розрахувала контури ліній для великої кількості моделей атмосфер зірок. Підготувала разом з Отто Струве і видала після його смерті чотиритомну серію збірників «Зоряна спектроскопія» — огляд основних спостережних даних.

Очолювала Комісію N 29 «Зоряні спектри» Міжнародного астрономічного союзу (1976—1979).
Отримала премію Лінчео з астрономії та геофізики (1980).

На честь Маргеріти Хаг названий астероїд 8558 Гак.

Подякували

1 :gordon2903

[SIDEROCRATOR]

180 років тому 11 червня 1844 р. народився американський астроном Вільям Брукс (1844-1921).
Народився в Мейдстоуні (Англія). З 1857 року жив в США. У 1874 у Фелпсі (штат Нью-Йорк) побудував 2-дюймовий рефрактор і 5-дюймовий рефлектор, в 1882 — 9-дюймовий рефлектор на азимутному монтуванні. З 1888 року — директор обсерваторії в Женеві (поблизу Фелпса), що належала аматору астрономії В.Сміту. З 1900-го — професор астрономії коледжу в Женеві (США).

Відомий відкриттями комет. За 29 років спостережень (1883-1912) у Фелпсі і Женеві відкрив 24 нові комети. 1 вересня 1883 виявив комету, яка опинилася тотожній кометі, відкритій в 1812 французьким астрономом Ж. Л. Понсом. Вона отримала назву комети Понса-Брукса; її період обертання дорівнює 70,88 роки. У 1889 відкрив періодичну комету, названу кометою Брукса 2; період її обертання — 6,72 роки. Брукс одним з перших застосував фотографію в астрономії

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

11 червня 1706 р. народився видатний англійський оптик та астроном Джон Доллонд (1706—1761)-творець ахроматичного телескопа


Доллонд  народився в родині ткача 10 червня 1706 року. Він став займатися торгівлею разом зі своїм батьком, але при цьому знаходив час, щоб вчити латинську і давньогрецьку мови, математику, фізику, анатомії та інших наук. У 1752 році він  приєднався до свого старшого сина, Петера Доллонда (1730-1820), який в 1750 році почав власну справу з виробництва оптичних приладів. Його репутація зростала швидкими темпами, і в 1761 році він був призначений королівським оптиком. У 1758 році він опублікував «Звіт про деякі експерименти, що стосуються різного заломлення світла», описуючи експерименти, які привели його до відкриття, з яким його ім'я стало асоціюватися: відкриття способу створення ахроматичних лінз шляхом з'єднання Крона і Флінта.

Леонард Ейлер в 1747 році припустив, що ахроматична лінза може бути отримана поєднанням скла і водяної лінзи. Спираючись на роботи сера Ісаака Ньютона, Доллонд оскаржив цю можливість, але в подальшому, після того як шведський фізик, Семюель Клінгенстерн (1698-1765), вказав, що закон дисперсії Ньютона не збігається з певними очевидними фактами, він почав проводити експерименти з метою вирішення цього питання. На початку 1757 він досяг успіху в створенні заломлення світла без допомоги води і скляних лінз, а через кілька місяців він зробив успішну спробу отримати той же результат за допомогою комбінації стекол різної якості. За це досягнення Королівське товариство нагородило його медаллю Коплі в 1758 році, а через три роки обрало його одним зі своїх членів. Доллонд також опублікував дві роботи по апаратурі для вимірювання малих кутів (1753 і 1754).
Схема Обєктива Доллонда

Один з телескопів Доллонда


Практика застосування двох лінз в обєктивах не нова, першим її застосував італійський оптик Євстахіо Дівіні в 17 ст. його обєктиви були прообразом Перископа Штейнгеля, але були плосковипуклими.

За словами Едварда: "в порiвняннi з сучасним навiть свiтосильнiшим ахроматом - ахромати Доллонда повнi "дрова". Тодi ше не iснувало точних методiв контролю показникiв заломлення, а методи якими користувався Долонд нижче усякоi критики. Ремесло це все було, без усякоi бази. Лише з вiдкриттям Й. Фраунгофером лiнiй поглинання у сонячному спектрi, та виготовленням точного гонiометра цю зaдачу вдалося вирiшити. Все що було до цього , було досить неякiсним. Але все одно мало хоч якусь перевагу над однолiнзовим, неахроматичним об'ективом, це вже прогрес!"
Рекламка телескопа Доллонда 18 ст.

Подякували

1 :Chepurny

[Edward]

А насправді це було так...
Пропоную у якості відповіді, частину своєї лекції по ці темі. Якщо вам буде цікаво, то я ще додам по цьому питанню (нажаль не вистачає часу, так що вибачаюсь що без ілюстрацій)
   
                                Лекція про АПО.  4 частина

                     Ґолл та Доллонд.   Перші ахромати.

 Починаючи розповідь про винахід ахроматичного об'єктива ми трохи відступимо від традиційної оповіді, що склалася.  Оскільки останнім часом було отримано нові результати вивчення цього старого питання.
Історія з винаходом першого ахроматичного об'єктива не менш туманна і заплутана ніж історія з винаходом зорової труби.  Це справжній детектив, гідний пера
 Конан Дойля.
  Перенесемося до Англії в кінець 20 років XVIII сторіччя.  Молодий, невідомий в оптичних колах адвокат, Честер Мюр Ґолл займається вивченням "Лекцій з оптики" Ньютона та "Оптикою" Гюйгенса.  Незабаром він приступає до експериментів з розкладання білого світла: почавши експерименти з рідкими лінзами, як і Ньютон, він переходить до досліджень зі скляними призмами.
   Ґолл розпочав експерименти зі склом у 1729 році.  Він замовляє призми у різних оптиків, проконсультувавшись з одним з них, він наполегливо попросив його виготовити одну з призм з особливо чистого, незабарвленого скла, що пізніше отримало назву "англійського флінтглассу", що виготовляється в одній скляній майстерні розташованої неподалік.  У своїх перших дослідах з різними типами скла, він замовляв призми з однаковим кутом заломлення і яке ж було його здивування, коли він виявив, що призма виготовлена ​​з цього сорту скла, при одних і тих же умовах експерименту, показала спектр майже в  двічі довше, ніж скляна призма з іншого, легкого скла, яка була досліджена раніше.  У цей момент він зрозумів, що Ньютон серйозно  помилився і створення ахроматичної лінзи цілком можливе.  Продовжуючи експерименти з призмами, він, очевидно, замовив виготовлення ахроматичної комбінації двох призм і отримав непофарбоване зображення через цю систему, таким чином остаточно переконався у можливості створення ахроматичного об'єктива.
Він зрозумів, що об'єктив повинен був складатися з двох лінз, позитивної: виготовленої зі скла з малою дисперсією (коротким спектром), і негативної лінзи: виготовленої зі скла з більшою дисперсією (довгим спектром), але меншою оптичною силою. Така комбінація мала б залишкову позитивну оптичну силу і виправлену хроматичну аберацію, що і потрібно для здійснення ахроматичного об'єктива.
  Близько 1733 року, через чотири роки після початку своїх експериментів, він замовив виготовлення першого ахроматичного об'єктиву.
 Щоб зберегти винахід у секреті, Ґолл замовив позитивну та негативну лінзи об'єктива двом незалежним оптикам: Едварду Скарлетту та Джеймсу Манну.

 Вони обидва були зайняті і у свою чергу, передали обидва ці замовлення одному оптику-шліфувальщику Джорджу Бассу.
 Він, мабуть, так само раніше спілкувався з Ґоллом, але відмовився від його замовлення.  Побачивши ескізи на лінзи, він зрозумів, що ці два компоненти призначені для одного і того ж клієнта.  Виготовивши дві лінзи, він склав їх разом і побачив, що зображення мають значно зменшені кольорові ореоли але зображення було всеодно розмитим з незрозумілої причини..   
 Балакучий Басс, за кухлем пива, розповів своїм колегам по цеху про властивості подвійної лінзи та метод її  виготовлення.
Крім того, Джесі Рамсден згадувавав, що Басс повідомив про це Джона Доллонда, а також про те, що Ґолл хотів, щоб негативна лінза була відшліфована саме з безбарвного флінтглассу (саме на це посилалися лондонські оптики, коли почалися розборки про отримання Доллондом свого патента на ахроматичну лінзу)
Тим не менше, Ґолл зазнавши невдачі з Бассом, виявив наполегливість у реалізації своїх ідей.  Близько 1745 року, тобто,  пройшло близько 15 п'ятнадцяти років  з того моменту, як Ґолл зайнявся проблемою ахроматичного об'єктива, він вступив у листування з відомим отиком-механіком Джеймсом Бьордом (Bird) і посвятив його в суть свого винаходу та технологію виготовлення ахроматичної лінзи  як він її розумів.  Бьорд виготовив за розрахунком Ґолла кілька лінз, але теж зазнав невдачі.   Після цього, Ґолл звернувся до оптика Джеймса Ейскоу (Ayscough) і теж посвятив його в суть ідеї ахроматичної лінзи та процесу її виготовлення та корекції.  Він зробив за вказівками Ґолла кілька телескопів.  Деякі з них було продано.  Тобто, вони  мали цілком задовільну, на той момент якість.  Проте спроба виготовити будь-яку, скільки-небудь значну, партію зазнала невдачі, через складності підбору радіусів у системі подвійної лінзи.
 У чому ж причина його невдачі?  Перша, полягала в тому, що не маючи точних значень показників заломлення, неможливо було зробити точний розрахунок лінз, що входять в об'єктив.  Виготовити необхідні радіуси можна було лише методом копітких, послідовних наближень.  Так, як Ґолл сам не шліфував лінзи, цей шлях був для нього недоступним.  Більше того, метод вимагав змін параметрів у різних напрямках (як у бік укорочення одного з коригованих радіусів, так і у бік подовження, щоб з'ясувати напрямок зміни цього параметра. Всі ці роботи вимагали ретельних досліджень системи між кожним пробним проходом. На жаль, Ґолл не зміг переконати лондонських оптиків, що співпрацювали з ним, виконати цю роботу з усією можливою ретельністю.
Другою причиною невдачі, був вибір компонування ахромату Голла.  У його комбінації, негативна лінза, за аналогією з напівпризмою (в його дослідах), стояла перед позитивною лінзою і мала плоску першу поверхню.  Ця комбінація мала досить велику сферичну аберацію і для її виправлення за методикою Ґолла була потрібна одночасна зміна двох радіусів цієї лінзи, що являло собою практично нездійсненне завдання.
Ці постійні варіації, радіусів лінз, що виконуються наосліп, були необхідні при підгонці кожного об'єктива.  Це пояснюється значною мінливістю оптичних констант скла, що використовувались при виготовленні ахроматичних пар.  Одного разу вдало підігнана пара лінз, не обіцяла такого ж гарного результату з новим склом... Це мабуть і було головною причиною цих невдач Ґолла.
Зрештою, він усвідомив цю проблему і вона здавалася йому нерозв'язною…
 Провівши весь цей непростий на ті часи RND, і неабияк витратившись, Ґолл розчарувався і відійшов від занять оптикою.  Він не написав жодної роботи на цю тему і його ім'я незабаром було забуте, а сам Ґолл довгий час уявлявся "диваком" таким, що випадково зайнявся цією справою.
 Але тема розпочата ним продовжувала жити.  Він спілкуючись із цілим пулом лондонських оптиків, мимоволі посвятив їх у суть своєї ідеї та спосіб підгонки радіусу методом послідовних варіацій радіусу.  Чутки про його експерименти з ахроматичними лінзами швидко поширилися серед лондонських оптиків і багато хто з них кинувся  екпериментувати, розуміючи перспективність цього нового починання.
  Незабаром, слідом за Ейскоу, до цього змагання підключаються Джозеф Ліннелл, який перекупив бізнес в Ейскоу і той передав йому технологію виготовлення ахроматів.  Трохи пізніше, до аналогічних робіт приєдналися Рю і нарешті Доллонд.

Виходячи з цього, Доллонд постає вже не таким видатним, а лише одним з перших.
Секрет його успіху розберемо пізніш. 

 унизу портрет Ч.М.Ґолла

Подякували

8 :Саша Наумов, SIDEROCRATOR, Chepurny, ds40a, Jacques, gordon2903, Naboka Igor, Mott

[SIDEROCRATOR]

Отака от цікава історія, то в Долонда вже нехилий фундамент був з напрацювань попередників

[Edward]

Отака от цікава історія, то в Долонда вже нехилий фундамент був з напрацювань попередників

А я про що! Уся "стара" історія була побудована на свідченнях самого Доллонда, його сина, та Келі, що написав біографію Доллонда. Зі сторони Ґолла її не розповів ніхто. Хоча галас, що здійнявся коли Доллонд зробив свого патента на ахроматичний об'єктив, цьому реальне підтвердження! Багато хто з оптиків знав, що Доллонд не перший зробив ахромат. Судові розбірки не мали успіху, бо король вже "підмахнув" патента, а виходило, що його обдурили... Тому тему зам'яли, а Доллонда невдовзі зробили "королівським отиком-механіком" і справа  взагалі втратила усілякий сенс. До того ж, Доллонд дещо добавив до технології виготовлення і почав клепати свої "доллонди" пачками і користуючись патентом обійшов своїх конкурентів на довгий час.

[SIDEROCRATOR]

Отака от цікава історія, то в Долонда вже нехилий фундамент був з напрацювань попередників

А я про що! Уся "стара" історія була побудована на свідченнях самого Доллонда, його сина, та Келі, що написав біографію Доллонда. Зі сторони Ґолла її не розповів ніхто. Хоча галас, що здійнявся коли Доллонд зробив свого патента на ахроматичний об'єктив, цьому реальне підтвердження! Багато хто з оптиків знав, що Доллонд не перший зробив ахромат. Судові розбірки не мали успіху, бо король вже "підмахнув" патента, а виходило, що його обманули... Тому тему зам'яли, а Доллонда невдовзі зробили "королівським отиком-механіком" і справа  взагалі втратила усілякий сенс. До того ж, Доллонд дещо добавив до технології виготовлення і почав клепати свої "доллонди" пачками і користуючись патентом обійшов своїх конкурентів на довгий час.

а як він радіуси поверхонь лінз контролював?
Якщо його лиш через багато літ Фраунгофер винайшов?

[Edward]

Отака от цікава історія, то в Долонда вже нехилий фундамент був з напрацювань попередників

А я про що! Уся "стара" історія була побудована на свідченнях самого Доллонда, його сина, та Келі, що написав біографію Доллонда. Зі сторони Ґолла її не розповів ніхто. Хоча галас, що здійнявся коли Доллонд зробив свого патента на ахроматичний об'єктив, цьому реальне підтвердження! Багато хто з оптиків знав, що Доллонд не перший зробив ахромат. Судові розбірки не мали успіху, бо король вже "підмахнув" патента, а виходило, що його обманули... Тому тему зам'яли, а Доллонда невдовзі зробили "королівським отиком-механіком" і справа  взагалі втратила усілякий сенс. До того ж, Доллонд дещо добавив до технології виготовлення і почав клепати свої "доллонди" пачками і користуючись патентом обійшов своїх конкурентів на довгий час.

а як він радіуси поверхонь лінз контролював?
Якщо його лиш через багато літ Фраунгофер винайшов?

Розміточним циркулем (штангою) та  шаблонами користувалися досить  давно. Сферометра винайшов Рейхенбах на початку ХІХ ст.,а до розуму його довів вже Аббе. Недостатня точність виміру радіусів, одна з причин неточності у виготовленні об'єктивів і псування їх корекції.

[SIDEROCRATOR]

Отака от цікава історія, то в Долонда вже нехилий фундамент був з напрацювань попередників

А я про що! Уся "стара" історія була побудована на свідченнях самого Доллонда, його сина, та Келі, що написав біографію Доллонда. Зі сторони Ґолла її не розповів ніхто. Хоча галас, що здійнявся коли Доллонд зробив свого патента на ахроматичний об'єктив, цьому реальне підтвердження! Багато хто з оптиків знав, що Доллонд не перший зробив ахромат. Судові розбірки не мали успіху, бо король вже "підмахнув" патента, а виходило, що його обманули... Тому тему зам'яли, а Доллонда невдовзі зробили "королівським отиком-механіком" і справа  взагалі втратила усілякий сенс. До того ж, Доллонд дещо добавив до технології виготовлення і почав клепати свої "доллонди" пачками і користуючись патентом обійшов своїх конкурентів на довгий час.

а як він радіуси поверхонь лінз контролював?
Якщо його лиш через багато літ Фраунгофер винайшов?

Розміточним циркулем (штангою) та  шаблонами користувалися досить  давно. Сферометра винайшов Рейхенбах на початку ХІХ ст.,а до розуму його довів вже Аббе. Недостатня точність виміру радіусів, одна з причин неточності у виготовленні об'єктивів і псування їх корекції.

Використання шаблонів детально описав Ієронімо Сірторі у 1618 р.  А вперше про лекала для лінз писав Нікофор Грігора на поч. 14 ст

Подякували

2 :Edward, rgb

[Edward]

Продовження.

 Перейдемо тепер до Доллонда. Займаючись виготовленням приладів для Берлінської та Петербурзької академії наук, він зав’язав листування з молодим ученим Лєонардом Ейлером (згодом академіком і видатним оптиком та механіком свого часу).  Ейлер, незалежно від інших оптиків, у цей час теж займався питаннями створення ахроматичних лінз і отримав результати, що спростовують висновки Ньютона.  До можливості створення ахроматичної лінзи Ейлер прийшов набагато пізніше за Ґолла, близько 1747 р. Але цю ідею він почав активно пропагувати, у тому числі обговорюючи цю тему з Доллондом.  У своєму листуванні він умовляв Доллонда зробити спроби у виготовленні ахроматичних об'єктивів, але Доллонд, уже знаючи від Басса та інших оптиків, що такі експерименти вже ведуться, тривалий час ігнорував заклики Ейлера і наполягав на неможливості створення ахроматичного об'єктива.
Вже після смерті Доллонда, Ейлер так згадував (1774 р.) історію створення ахроматичного об'єктива: " ...наша думка незабаром піддалася запеклим нападкам з боку покійного Доллонда, який ще тривалий час вважав, що доказ великого Ньютона обгрунтовано настільки міцно, що не може  бути помилковим.  Для підкріплення своєї думки він розпочав досліди над заломленням різних прозорих речовин, особливо різних сортів скла(!).  Ці досліди цілком підтвердили мою думку і Доллонд змушений був визнати свою помилку.”
Описувані події відносяться приблизно до 1748р.
 Звідси, стає зрозумілим, що в листуванні з Ейлером, Доллонд явно лукавив, так як про експерименти Ґолла з лінзами з різних сортів скла він знав ще з 1743 року.
 Таким чином, Доллонд отримуючи інформацію з цього питання з різних джерел, ніби знаходився над "сутичкою" і довго лише спостерігав, вислуховуючи різних опонентів.
    Виникає закономірне питання чи можна вважати Доллонда оригінальним винахідником ахроматичного об'єктива і в чому була його заслуга?
 Останні дослідження, включаючи дослідження оптики, що збереглася, дозволяють зробити висновок що ні.  І ось чому.  Дослідження об'єктивів Ейскоу і Ліннелля, а також раннього об'єктиву Доллонда показує, що всі об’єктиви, мали конфігурацію яку раніше запропонував Ґолл.  Більше того, якщо перерахувати конструктивні параметри до однієї фокусної відстані (це потрібно для їх порівняння),  ми виявляємо близькість чисельних значень радіусів, що  говорить про те, що всі вони мали один загальний прототип з тією ж самою компоновкою, або принаймні, загальну методику попереднього розрахунку.
 Вочевидь, Доллонд, слідом за іншими оптиками, пройшов усі етапи від розрахунку попередньої конструкції "флітглас-кронглас" до послідовної підгонки радиусів з метою зменшення хроматичної аберації. Тобто, Доллонд, як і його конкуренти, на початку своїх експериментів йшов шляхом вказаним Голлом, причому, пізніше  він ніколи не згадував як саме прийшов до цього результату.
 Як ми вже згадували раніше, конфігурація, запропонована Ґоллом, мала велику сферичну аберацію, виправлення якої представляло значні труднощі.  Усе це змусило Долонда продовжити експерименти.  Швидше за все, він продовжив емпіричний підбір позитивних лінз, з радіусами, відмінними від радіусів у вихідному варіанті Ґолла, але близькими до них фокусними відстанями.  Також він встановив, що обертання об'єктива не впливає на хроматизм об’єктива, але, при цьому він має менше значення сферичної аберації.

 Як ми знаємо, з листа сина Доллонда,  Джеймсу Шотту, що на початку 1758, що він відмовився від комбінації запропонованої Ґоллом, і запропонував свою, в якій позитивна лінза з "легкого", кронового скла розташовувалася першою, а флінтова ставилася за нею.  Цей "крон-флінтовий" варіант пізніше отримав назву класичного "англійського ахромату", або просто схемою “доллонда”.
Потрібно віддати належне Доллонду, якому,  довелося провести величезну практичну роботу, перш ніж він знайшов прийнятний варіант, що допускає досить легке "тиражування" виробу.  Зацікавившись цією проблемою Доллонд, завдяки своєму великому практичному досвіду в шліфуванні та поліруванні лінз вдалося "намацати" зручну практичну комбінацію, що дозволяла швидко отримувати прийнятний за корекцією результат.  І результатом його, п'ятирічної роботи, було те, що 19 квітня 1758  він отримав патент на ахроматичний об'єктив.
Формально патент був "чистий".  Його компоновка була відмінна від запропонованої Ґоллом, яку оптики відтворювали до нього.  Але його патент не був прямим результатом реалізації якихось його особистих ідей, а був результатом повторення великої практичної роботи проведеної іншими та вдалого особистого експерименту.  Ахромати Долонда стали вершиною технічних можливостей науки та технології другої половини 18 століття.  Ця технологія була мало кому  зрозуміла і фірма Доллонда мала практично монополію на виробництво ахроматичних труб і телескопів.   Секретом Доллонда, який не змогли розгадати його сучасники було те, що маючи хроматично виправлену систему з невеликою сферичною аберацією, він шляхом досить нескладних маніпуляцій (ретуші) зміг виправляти цю залишкову сферичну аберацію, що перетворювало його об'єктив на "першокласний" за поняттями того часу.  При цьому невелика "ретуш" лінзи не порушувала попередньо досягнутої корекції хроматизму, що, на жаль, було великою проблемою у варіанті запропонованому Ґоллом, який для корекції вимагав перешліфування і переполірування двох радіусів.  І таки наближень потрібно кілька для отримання прийнятного результату.  Цього не розуміли і не змогли подужати жоден із оптиків, які співпрацювали із Честером Ґоллом.  Вони просто механічно виконували його вказівки, не особливо проникаючи в суть проблеми.
Неоригінальність патенту Доллонда, який в описовій частині був дуже слабкий, і не передавав принципів покладених в основу цієї лінзової комбінації, зрозуміли більшість його сучасників, навіть це визнав суд.  Проте історія формально пов'язала цей винахід з ім'ям Доллонда.

 Що з себе з сучасного погляду являли ахромати Долонда?
Це була дволінзова, а пізніше трилінзова, система. Трилінзову комбінацію запропонував Ейлер, а пізніше Пітер Доллонд.  Система містила одну та/або дві позитивні лінзи та одну негативну.  З відносним фокусом порядку f:12-f:30.  Матеріал лінз, не був оптичним склом у сучасному значенні слова, та виготовлявся за технологіями прийнятими на той час у звичайному скляному виробництві.  Це було скло для посуду : англійський флінглас та шибка(звичайне віконне скло на основі соди та піску).  Це скло, на той час широко використовувалося виготовлення очкових лінз.  Цей матеріал, до майстрів-оптиків надходив у вигляді прокатаних  листів з невеликою товщиною (що йде на скління і мають "вогневе полірування") або у вигляді невеликих по діаметру "плюшок" трохи більшої товщини.  Все скло мало низьку оптичну однорідність та поганий відпал.  Так як його охолодження було досить швидким і відбувалося в печі, температура в якій знижувалася інерційно в результаті її природного охолодження.  Це знижувало внутрішню напругу до такого рівня, що вона вже не розтріскувалася при обробці, але з сучасної точки зору якість відпалу була дуже низькою.  Від впливу цих основних недоліків рятувало те, що товщина лінз була відносно невеликою і збільшення в більшості випадків теж було невеликим, за винятком астрономічних труб.
Відбір скла проводився безпосередньо майстрами.  На першому етапі воно бракувалося за добре помітними дефектами типу шлір, бульбашок і каміння.  Кінцеве відбракування, проходило вже на завершальних стадіях полірування деталі, чим і визначалася висока вартість виробу в цілому.  Основною ж проблемою, пов'язаною зі склом, було незнання його оптичних констант.  Значення показника заломлення в той час могли визначити в кращому випадку з точністю до двох знаків після коми, ще більш проблемно було визначити до якого кольору віднести ці показники.  Для всіх попередніх розрахунків використовували значення "середнього" показника та відносили його до зеленої або жовтої ділянки видимого спектру.  Це не давало можливості зробити точні попередні розрахунки об'єктива і шлях, запропонований Ґоллом, був чи не єдиною можливістю виготовлення ахроматичної оптики.


Підсумовуючи початковий етап створення ахроматичної оптики відзначимо наступне.

 По-перше, зараз вже цілком ясно, що величезна заслуга у створенні ахромату належить Честеру Мюр Ґоллу.  На відміну від Ньютона, Холл отримавши негативний результат з рідинними лінзами не припинив свої експерименти приступив до дослідження скляних призм.

 По-друге, досліджуючи різні сорти скла, він першим виявив сорт скла зі збільшеною дисперсією, який міг підійти для ахроматичної лінзи. 

По-третє: Ґолла першого зацікавила технічна реалізація ахроматичного об'єктива.  Він запропонував його першу практичну конструкцію і встановив зв'язок між заломлюючими кутами призм та оптичною силою лінз, що використовуються в ахроматичному об'єктиві.  Це дало можливість отримати приблизні розрахункові параметри лінз для об'єктива.

 По-четверте: не маючи змоги отримати значення точних показників заломлення, він запропонував метод виготовлення об'єктива шляхом послідовних наближень.

 З цим способом він ознайомив багатьох оптиків, з якими йому довелося співпрацювати.  Цим самим способом довелося скористатися і Доллонду.

Заслугою Доллонда треба вважати наступне. Він зрозумів, що показники заломлення та дісперсія скла сильно змінюються від партії до партії (від варки до варки) і цю різницю треба компенсувати при виготовленні об’єктива. Він також застосовував(мабудь незалежно від Ґолла) спосіб визначення потрібних сил лінз за допомогою ахроматичної пари призм і використовував ці дані для визначення оптичних сил лінз для ахромата.
Також, в результаті практичних експерементів він винайшов більш досконалу комбінацію з меншою сферичною аберацією, що дозволило забезпечити масове виробництво ахроматичної оптики. Нарешті, він отримав перший патент на ахроматичний об'єктив…
Також, треба констатувати, що ахроматичний об'єктив був зроблений майже без розрахунків, на основі купи експериментів і можна вважати, за допомогою щасливої вдачі Честера Ґолла та Джона Доллонда...

Подякували

8 :SIDEROCRATOR, Chepurny, Naboka Igor, Саша Наумов, Jacques, SP, Андрій1939, gordon2903

[SIDEROCRATOR]

Ого!
Оце пасаж
Зразу видно що писав magister memoriae

[Edward]

Ого!
Оце пасаж
Зразу видно що писав magister memoriae

це я скоротив, креслення та графіки повикидав
Книжки треба писать, а я лінзи тру...

[SIDEROCRATOR]

Ого!
Оце пасаж
Зразу видно що писав magister memoriae

це я скоротив, креслення та графіки повикидав
Книжки треба писать, а я лінзи тру...

З того матеріалу хороша історична стаття була б

[Edward]

Ого!
Оце пасаж
Зразу видно що писав magister memoriae

це я скоротив, креслення та графіки повикидав
Книжки треба писать, а я лінзи тру...

З того матеріалу хороша історична стаття була б

Та я так і планував... Та ти з своїм Долондом приперся , нестерпний! потрібно було відповідати. Насправді це маленька частина.
Ви перші прочитали більш-менш повний вариант, бо для лекції я ще більше скорочував. Там, було ще трохи по склу, але то вже дуже специфічні оптичні питання.

Подякували

2 :SIDEROCRATOR, gordon2903

[SIDEROCRATOR]

95 років тому 24 червня 1929 р. народилася  Керолін Джин Спеллман Шумейкер (аCarolyn Jean Spellmann Shoemaker, 1929 - 2021) — американський астроном і співвідкривач комети Шумейкерів-Леві 9. Вдова Юджина Шумейкера.

   Хоча Каролін отримала ступінь з історії, політології та англійської літератури, вона майже не зацікавилася наукою, поки не  одружилася з Юджином Шумейкером в 1951. Пізніше вона сказала, що його пояснення його роботи вразили її. Незважаючи на свою відносну недосвідченість і відсутність відповідного наукового ступеня, вона приєдналася до команди Gene в Каліфорнійському технологічному інституті як науковий співробітник. Каролін вже показала себе незвичайно терплячою, і продемонструвала виняткове стереоскопічне бачення, обидві якості були надзвичайно цінними в кар'єрі, шукаючи об'єкти в навколоземному просторі.

   Каролін Шумейкер почала свою астрономічну кар'єру в 1980 році, у віці 51 року, шукаючи астероїди і комети, що перетинають орбіту Землі, в Каліфорнійському технологічному інституті, Пасадена, Каліфорнія , і обсерваторії Паломар , Сан-Дієго , Каліфорнія.  У цьому році Шумейкер був найнятий в Геологічній службі Сполучених Штатів в якості вченого в галузі астрономії, а потім в 1989 році почав працювати професором астрономічних досліджень в Університеті Північної Арізони .  Вона сконцентрувала свою роботу в пошуку комет і  астероїдів. разом з астрономом Девідом Х. Леві , Шумейкери виявили Шумейкер-Леві 9 , фрагментовану комету, що оберталася навколо Юпітера 24 березня 1993 року. Після смерті Джина в 1997 році Шумейкер продовжував працювати в обсерваторії Лоуелла з Леві і продовжує працювати там сьогодні.

   У 1980-х і 1990-х роках, Шумейкер використовувала плівки, зняті на широкоформатному телескопі в обсерваторії Паломар, в поєднанні зі стереоскопом, щоб знайти об'єкти, які рухалися на тлі нерухомих зірок.

Подякували

3 :ds40a, clavutich, gordon2903

[Edward]

Того Малого "шмідта"(що на фото) вже нема... Його демонтували з купола. Зараз він криється пилом у холлі.
 1930-ті роки, тільки з майстерні. Просто красень... 

[SIDEROCRATOR]

Того Малого "шмідта"(що на фото) вже нема... Його демонтували з купола. Зараз він криється пилом у холлі.

Телескопічні варвари

[Edward]

Того Малого "шмідта"(що на фото) вже нема... Його демонтували з купола. Зараз він криється пилом у холлі.

Телескопічні варвари

...давно минули ті часи
Причипили на його трубу табличку, що на ньому було відкрито і прибрали в кладовку, до швабри.

[SIDEROCRATOR]

2 липня 1942 р. народився Лутц Дітер Шмадель (Lutz Dieter Schmadel, 1942 - 2016) - німецький астроном і першовідкривач астероїдів. Працював в Інституті астрономічних розрахунків при Гейдельберзькому університеті, спеціалізувався на вивченні орбіт астероїдів. У період 1990 по 1993 рік, а також частково в 1960 році, їм було відкрито в цілому 244 астероїда, частина з яких була виявлена ​​спільно з Фраймутом Бёрнгеном і Райнором Стросс .

Шмадель є автором довідника «Dictionary of minor planet names», в якому зібрані відомості про виявлення та особливості найменування 12 804 малих планет (станом на березень 2006 року).

Подякували

1 :Edward