Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
24 Листопада 2024, 05:25:23

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SIDEROCRATOR]

102 роки тому 29 листопада 1913 р. народився радянський астроном вірменського походження Веніамін Егішевіч Маркарян (1913-1985)

Народився в селищі Шулавері (нині Шаумян, Грузія), в 1938 році закінчив Єреванський університет, у 1941 р - аспірантуру Ленінградського університету. З 1942 року працював у Бюраканській астрофізичній обсерваторії (у 1952-1957 рр. - Заступник директора, з 1957 - завідувач відділом галактик). У 1943-1957 рр. викладав в Єреванському університеті. Член-кореспондент (1965), потім академік (1971) АН Вірменської РСР.

Основні праці в області зоряної і позагалактичної астрономії. Розробив теорію флуктуації у видимому розподілі зірок з урахуванням космічного поглинання. Спільно з В. А. Амбарцумяном встановив існування в Галактиці молодих, нестійких зоряних систем - асоціацій, наявність яких свідчить про продовження процесу зореутворення в нашу епоху, причому зірки народжуються групами. Виконав класифікацію розсіяних зоряних скупчень, вивчив особливості їх розподілу та окреслив по них розташування спіральних рукавів Галактики.

Виявив існування серед яскравих галактик особливої ​​категорії об'єктів, що володіють аномальними колірними і спектральними характеристиками. Для пояснення виявленого явища першим висунув ідею про наявність у ядер галактик ультрафіолетового випромінювання нетеплової природи. Розробив спеціальну методику і провів перший спектральний огляд неба з Бюраканським метровим телескопом Шмідта в комбінації з набором об'єктивних призм. На знімках виявив слабкі галактики (13-17-ї зоряної величини), що володіють інтенсивним УФ-континуумом, обумовленим надлишком УФ-випромінювання. Подальші дослідження в різних обсерваторіях показали, що ці об'єкти, що отримали назву Ланцюжок Маркаряна, складають великий клас активних утворень в Метагалактиці. Значна їх частина володіє радіо-, інфрачервоним і рентгенівським випромінюванням, а більш ніж 10% притаманні особливості галактик Сейферта. Серед них є також квазари і об'єкти типу BL Ящірки.

Подякували

1 :tlgleonid

[SIDEROCRATOR]

30 листопада 1958 р. народилася Лілія Вікторівна Казанцева завідувач музею КАО.
Закінчила 1982 фізичний ф-т Київ. ун-ту. В Астрономічній обсерваторії з 1982: інженер-спостерігач станції оптичних спостережень штучних супутників Землі; інженер-програміст, мол. наук. співроб., наук. співроб. відділу астрометрії. Канд. дис. “Створення та аналіз київської бази даних спостережень покрить зір Місяцем” (2004). Спеціаліст у галузі місячної астрометрії, популяризатор науки, досліджує історію розвитку астрономії у Києві. Автор понад 50 наук. та наук.-попул. публікацій. Осн. праці: Київське вікно у Всесвіт. К., 2006 (у співавт.).
Саме завдяки невтомній праці таких людей як Лілія Вікторівна Музей та обсерваторія ще не занепали, ще працюють. Завдяки її старанням регулярно проводяться екскурсії в обсерваторію, проводиться показ небесних обєктів для відвідувачів.

Подякували

1 :gordon2903

[SIDEROCRATOR]

80 років тому 1 грудня 1935 року помер видатний естонський оптик, винахідник світосильного телескопа Берхард Шмідт (1879 - 1935)

Майбутній оптик зі світовим ім'ям народився на острові Найссаар (поблизу Таллінна). З дитинства Бернхард цікавився техікою, та майстрував. У віці 15 років в результаті невдалого експеременту з вибуховим пристроем залишився без правої руки.
У 1896-1901 працьвав телеграфістом, фотографом, робітником на заводі електричних машин. Десь з початку 1900 почав експеременти з шліфовкою та поліровкою параболічних дзеркал.У 1901 вступив до Політехнічного інституту в Гетеборзі (Швеція), потім переїхав до Німеччини, де продовжував навчання в технікумі в Мітвейді. З 1901 по 1904 займався поліровкою дзеркал, ця робота на той час була його єдиним джерелом існування. У 1904 через відсутність коштів змушений був залишити навчання.
Після вдалого закінчення 500 мм дзеркала для приватної обсерваторіі, починає співпрацю з Потсдамською обсерваторіею (1904р) для якої на протязі кількох років виконує кілька високоякісних параболічних дзеркал, а у 1912 переполіровує 500мм об`єктив Штейнґеля для цієї ж обсерваторіі.
З 1916 року почав співрацю з Бергердорфською обсеваторіею, та виготовив для неї експедеційний горизонтальний сонячний телескоп. З 1926 року стає співробітником Гамбург-Бергердофської обсерваторіі, а 1928 зараховуеться до її штату.
У 1930 р. він винаходить дзеркально-лінзову оптичну систему вільну від коми, та нечуваної світосили. Він розробляє оригінальну методику(вакуумне деформування, з наступною обробкою в навантаженному стані) виготовлення корекційних лінз (платівок Шмідта), та будує дві камери 350 та 600 мм для Ґамбург-Бергердорфської обсерваторіі.
Винахід Б.Шмідта спричинив справжній переворот у техніці астрономічних спостержень, а в  технiчнi оптиці його винахід вважається чи не самим видатним у ХХ сторіччі.

Створена Шмідтом нова система телескопа — дзеркально-лінзова фотографічна камера, названа пізніше рефлектором системи Шмідта (або камерою Шмідта), і тепер вважається одним з видатних досягнень в області телескопобудування. У роботі «Світлосильна дзеркальна система, вільна від коми» (1932) Шмідт вперше дав опис нової системи телескопа. Система Шмідта практично вільна від усіх аберацій (крім кривини поля) і тому дозволяє будувати телескопи з великою світлосилою при великому полі зору (до 25 при відносному отворі 1:1). Всесвітньо відомий телескоп системи Шмідта (корекційна пластина 122 см, сферичне дзеркало 183 см) встановлено в обсерваторії Маунт-Паломар у Каліфорнії. При світлосилі 1:2,5 його корисне поле дорівнює 6. За 10 хв експонування на ньому можна отримати зображення зірок до 20-ї зоряної величини. Цей телескоп був використаний при складанні детальної карти неба, відомої під назвою Паломарського атласу. Один з найбільших і досконалих телескопів цього типу став до ладу в Бергедорфській обсерваторії в 20-ту річницю з дня смерті Шмідта. Найбільший телескоп системи Шмідта виготовлений в Єні підприємством «Карл Цейс» і встановлений в обсерваторії Таутенбурга (поблизу Єни). Діаметр корекційної пластини цього інструменту 134 см, діаметр дзеркала 2 м, фокусна відстань 4 м, корисне поле на фотопластинці розміром 24 × 24 см дорівнює приблизно 5.

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

11 грудня виповнився 152 роки з дня народження американського астронома Енні Джамп Кеннон (англ. Annie Jump Cannon; 1863-1941)

Енні Кеннон Народилася в Довері (штат Делавер), в 1884 закінчила Велеслі-коледж. З 1896 працювала в Гарвардській обсерваторії.

   Енні Кеннон працювала в області спектральної класифікації зірок і дослідження змінних зірок. Продовжила роботи з спектральної класифікації зірок, розпочаті В. Флемінгом і А. К. Морі під керівництвом Е. Ч. Пікерінга у Гарвардській обсерваторії.
   Виконала класифікацію всіх зірок, що містяться в «Каталозі Генрі Дрепера» (т. 91-99 «Гарвардських анналів»), в «Продовженні каталогу Генрі Дрепера», а також зірок в зонах Єльського каталогу та каталогу складеного в обсерваторії на мисі Доброї Надії. Всього Кеннон класифікувала спектри близько 350 000 зірок.
    На основі «Каталогу Генрі Дрепера» провела спільно з X. Шеплі статистичні дослідження розподілу зірок за величинами і спектральним класам. У 1903 і 1907 склала каталоги змінних зірок. Відкрила близько 300 змінних і 5 нових зірок, більшу частину з них за їх спектральним характеристикам.

Почесний член Лондонського королівського астрономічного товариства (1914), почесний доктор багатьох університетів, перша жінка, яка отримала ступінь доктора наук Оксфордського університету (Англія, 1925).

Золота медаль ім. Г. Дрейпера (1931) і премія ім. Е. Річардс (1932) Національної АН США.

На її честь названо кратер на Місяці і в 1934 році Американським астрономічним товариством заснована премія для жінок, які зробили значний внесок у розвиток астрономії.

[Chepurny]

А сьогоднішній день ввійде в історію астрономії як день чергового сонцестояння  . Нижня точка сонцем вже пройдена (в 6-48 ранку), попереду весна. З чим я всіх вітаю!

Подякували

3 :ChAS, ds40a, vilisvir

[SIDEROCRATOR]

А сьогоднішній день ввійде в історію астрономії як день чергового сонцестояння  . Нижня точка сонцем вже пройдена (в 6-48 ранку), попереду весна. З чим я всіх вітаю!

та й зараз майже весна
особливо при нинішній денній температурі до + 10.

[SIDEROCRATOR]

22 грудня 1931 р. померла Лідія Петрівна Цераська, видатний російський  астроном, 1855 - 1931.
 Закінчивши Дамські педагогічні курси в Петербурзі вона отримала професію вчительки,. Після закінчення навчання, вона з 1875 по 1916 р. працювала вчителькою французької мови.

Вийшовши заміж за відомого вченого-астронома Вітольда Карловича Цераського, вона розділила наукове захоплення чоловіка і з 1898 року приступила спільно з ним до пошуку нових змінних зірок. Ім'я Лідії Цераської нерозривно пов'язане з Московською обсерваторією, в якій вона працювала. Зараз це - Державний астрономічний інститут ім. П.К. Штернберга.

Лідія Петрівна була першовідкривачем 219 змінних зірок, присвятивши цьому більше 25 років свого життя. Пошуки змінних зірок вона за допомогою порівнювання фото різних ділянок зоряного неба. У 1908 році її наукова робота в цьому напрямку була відзначена премією Російського астрономічного товариства.

[Edward]

Так, треба писати або у день народження, а бо у день смертi. A то виходить по два рази на рiк одну й ту людину згадуемо...(товтологiя якась виходить, ИМХО)

Подякували

1 :vilisvir

[SIDEROCRATOR]

275 років тому 24 грудня 1740 р. народився  Anders Johan Lexell; (1740-1784) - російський астроном, математик і фізик шведського походження, який провів у Росії велику частину життя.

У 1768 році приїхав до Петербурга, працював під керівництвом Л. Ейлера.
Зробив важливі відкриття в полігонометрії і небесної механіки. Лексель зумів обчислити орбіти для комет 1769 і 1770 I, вказав, що причиною зміни орбіти комети 1770 I є  вплив Юпітера. На честь нього ця комета і була названа.

Лексель встановив, що відкритий англійським астрономом У. Гершелем в 1781 році новий об'єкт зовсім не комета, а планета, яку згодом назвали Уран . Вивчивши особливості руху Урана, Лексель першим з астрономів припустив, що на Уран впливає тяжіння невідомого космічного тіла, орбіта якого розташована ще далі від Сонця Тим самим він теоретично передбачив існування Нептуна.

Лексель був одним із найбільш активних членів Російської академії наук того часу, опублікувавши 66 робіт за 16 років.
На його честь названі астероїд (2004) Лексель, а також місячний кратер.

[astrOleg]

24 грудня 1761 р. народився французький астроном Жан-Луї Понс (1761-1831).
 
Всього Понс відкрив 37 комет і завдяки цьому став найвидатнішим відкривачем комет  в історії.

Цікава історія: еволюція від простого сторожа до найвидатнішого відкривача комет в історії, тіпа із грязі в князі. Думаю не обійшлось без предрасположеності: не пішов же він сторожем ,скажімо, у бібліотеку чи фабрику, а саме у обсерваторію. Доля.......!

[SIDEROCRATOR]

24 грудня 1761 р. народився французький астроном Жан-Луї Понс (1761-1831).
 
Всього Понс відкрив 37 комет і завдяки цьому став найвидатнішим відкривачем комет  в історії.

Цікава історія: еволюція від простого сторожа до найвидатнішого відкривача комет в історії, тіпа із грязі в князі. Думаю не обійшлось без предрасположеності: не пішов же він сторожем ,скажімо, у бібліотеку чи фабрику, а саме у обсерваторію. Доля.......!

від долі не втечеш

[SIDEROCRATOR]

24 грудня 1761 р. народився французький астроном Жан-Луї Понс (1761-1831).
 
Всього Понс відкрив 37 комет і завдяки цьому став найвидатнішим відкривачем комет  в історії.

Цікава історія: еволюція від простого сторожа до найвидатнішого відкривача комет в історії, тіпа із грязі в князі. Думаю не обійшлось без предрасположеності: не пішов же він сторожем ,скажімо, у бібліотеку чи фабрику, а саме у обсерваторію. Доля.......!

Випадок з Понсом не одиничний, так наприклад знаменитий Мессьє був при обсерваторії звичайним копіїстом (робив копії карт, та переписував документи.
Хоча мав вибір: або піти до суду як діловод, або працювати в обсерваторії, як кресляр-копіїст, але ж пішов у обсерваторію, хоча в порівнянні з судом платня там була на порядки менша. от і предрасположеність

[astrOleg]

так наприклад знаменитий Мессьє був при обсерваторії звичайним копіїстом (робив копії карт, та переписував документи.
Хоча мав вибір: або піти до суду як діловод, або працювати в обсерваторії, як кресляр-копіїст, але ж пішов у обсерваторію, хоча в порівнянні з судом платня там була на порядки менша. от і предрасположеність

Ну бачиш він зробив свідомий вибір -краще займатися приємною для душі роботою, хоч і за меншу плату, ніж ходити на нелюбиму роботу заради матер'яльного достатку.

[SIDEROCRATOR]

26 грудня 1886 р. помер австрійський астроном Теодор фон Оппольцер 1841-1886

Народився в Празі, в 1865 закінчив Віденський університет. З 1875 — професор цього університету.
Будучи теоретиком Оппольцер працював у галузі теоретичної астрономії - визначення орбіт комет і планет, вивчення сонячних і місячних затемнень, а також геодезії і гравіметрії.
У 1880-1882 опублікував двотомний «Курс визначення орбіт комет і планет».

У своєму Magnum opus «Канон затемнень» (1887), що став результатом майже двадцятирічної праці, Оппольцер обчислив елементи 8000 сонячних і 5200 місячних затемнень за період з 1207 до н.е. до 2163 н.е. В основу фундаментального дослідження була покладена теорія руху Місяця, розвинена П.А.Ганзеном, а потім переопрацьована Оппольцером.
«Канон затемнень» важливий не тільки для астрономії, але і для історії і хронології. Він дозволив укласти в єдину тимчасову сітку багато подій стародавньої історії, розшифрувати літочислення древніх цивілізацій Сходу (Єгипту, Ассирії, Індії і Китаю), уточнити теорію руху Місяця, досліджувати вікове уповільнення обертання Землі.

«Канон затемнень» можна з успіхом використовувати для встановлення точної дати історичних подій, він дає можливість вирішувати завдання про зв'язок між сучасним і стародавнім літочисленням. Наприклад, у творах Плутарха можна знайти повідомлення, що за рік до початку війни між Афінами і Спартою у всій Греції було видно кільцеве затемнення Сонця. Розрахунки показують, що це затемнення відбулося 3 серпня 431 року до н. е. Значить, Пелопоннесская війна почалася в 432 році до н. е.

    Також Оппольцер написав дві великі роботи: про проект нової теорії руху Місяця і з дослідження астрономічної рефракції. У 1873 очолював у Австрії роботи, пов'язані з градусними вимірами, що проводилися в Європі. Організував роботи з визначення довгот більше 40 пунктів і брав участь в них.
     У 1884 виконав абсолютне визначення прискорення сили тяжіння , що стали основою так званої віденської системи відносних визначень прискорень сили тяжіння.

[SIDEROCRATOR]

215 років тому було відкрито першу карликову планету Цереру
1 січня 1801 р. Італійський астроном Джузеппе Піацці працюючи над зоряним каталогом в обсерваторії м. Палермо на о. Сицилія виявив невідомий об'єкт.
Піацці вже багато років вів спостереження положень зірок для складання зоряного каталогу. Робота наближалася до кінця. Але несподівано 1 січня 1801 року Піацці виявив у сузір'ї Близнят слабку зірочку (~7m), якої чомусь не було ні в його власному каталозі, ні в каталозі Христіана Майера, що був у розпорядженні Піацці. Наступного вечора виявилося, що зірка має трохи не ті координати, що напередодні: вона зсунулася на 4" за прямим піднесенням і на 3,5" за схиленням. На третю ніч з'ясувалося, що помилки немає й що зірка повільно пересувається небосхилом. Піацці стежив за дивною зіркою шість тижнів. Він не помітив ні диска, який мав бути у планети, ні туманного виду, характерного для комет. Потім спостереження було перервано хворобою Піацці. Повернувшись до спостережень, він вже не зміг знайти Цереру, як надалі була названа нова планета.

     У той час Карл Фрідріх Гаус розробляв методи обробки астрономічних спостережень. Він спробував визначити еліптичну орбіту нової планети розробленим ним методом (за трьома спостереженнями). Таким чином, Гаус визначив, що орбіта об'єкта лежить між орбітами Марса і Юпітера й що велика піввісь її становить 2,8 а. тобто. Це була планета, яку шукали відтоді, коли виявилося так зване правило Тіциуса—Боде, за яким відстані планет від Сонця підпорядковуються певній залежності. Із цієї залежності випливало, що між орбітами Марса і Юпітера мала бути ще одна планета, якої астрономи чомусь не спостерігали. Ця залежність і підштовхнула астрономів того часу взятися за пошуки цієї гіпотетичної планети, яку було названо Фаетон. Проте досить слабкий блиск Церери свідчив про те, що розмір цієї планети дуже малий (у порівнянні з іншими планетами Сонячної системи).

Піацці пропонував назвати її «Церера Фердинанда», присвячуючи планету своєму королю. Наполеон хотів назвати планету Юноною. Учитель Піацці Жозеф Лаланд пропонував назвати її ім'ям свого учня. Але в підсумку збереглася назва «Церера» на честь прадавньої римської хтонічної богині продуктивних сил землі, зростання й дозрівання злаків, а також підземного світу, яка насилає на людей безумство.

Церера має форму сфероїда розмірами 965×961×891 км. Її маса становить майже третину всієї маси пояса астероїдів, але в той же час поступається масі Землі більш, ніж у 6000 разів. Значна маса Церери призвела до того, що під дією власної гравітації це небесне тіло набуло форми, близької до кулястої. Зоряна величина ~ 7-8m

Нова мапа карликової планети Церери, зроблена космічним апаратом НАСА Dawn, показує різноманітність поверхні цього небесного тіла. Відмінності в морфології і кольорі по всій поверхні вказують на те, що Церера колись була активним небесним тілом.
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=37611.0

Подякували

2 :Edward, Naboka Igor

[Edward]

Що стосуеться екваторiалу, то це помилка. Телескоп цей побудований пiсля 1830 року i точно не Рамсденом. Джузеппе нiяк не мiг вiдкрити Цереру на цьому приладi, це помилка. У цi темi на п'ятiй сторiнцi е зображення того iнструменту з книжки Репсольда.

[SIDEROCRATOR]

Що стосуеться екваторiалу, то це помилка. Телескоп цей побудований пiсля 1830 року i точно не Рамсденом. Джузеппе нiяк не мiг вiдкрити Цереру на цьому приладi, це помилка. У цi темi на п'ятiй сторiнцi е зображення того iнструменту з книжки Репсольда.

Дякую
от і довіряй тепер вікіпедії
чортові писуни
зараз будемо правити
ось найшов список інструментів на сайті обсерваторії там виявляється є ще один екваторіал 1787 р от мабуть на йому відкрили Цереру
http://www.astropa.inaf.it/museo/sezioni/astronomia.htm

[Edward]

Що стосуеться екваторiалу, то це помилка. Телескоп цей побудований пiсля 1830 року i точно не Рамсденом. Джузеппе нiяк не мiг вiдкрити Цереру на цьому приладi, це помилка. У цi темi на п'ятiй сторiнцi е зображення того iнструменту з книжки Репсольда.

Дякую
от і довіряй тепер вікіпедії
чортові писуни
зараз будемо правити
ось найшов список інструментів на сайті обсерваторії там виявляється є ще один екваторіал 1787 р от мабуть на йому відкрили Цереру
http://www.astropa.inaf.it/museo/sezioni/astronomia.htm

Вiдкрив вiн Цереру скаладаючи зоряний каталог на вимiрювальному колi. Eкваторiaл це не той випадок. Назва неправильна. А прилад той самий.
ПМ. У экваторiала одна вiсь повинна бути перпендикулярною до площини небесного экватора. У цього прилада вона вертикальна. Вимiр координат виконувався за допомогою великоко кола та точного годинника.

Подякували

2 :Naboka Igor, SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

4 cічня 1643 р. народився англійський учений,творець класичної фізики який заклав основи сучасного природознавства Ісаа́к Н'ю́тон  1643 — 1727)

Ньютон сформулював закони руху, відомі як закони Ньютона й закон всесвітнього тяжіння, які стали основою наукового світогляду впродовж трьох наступних століть і мали великий вплив не тільки на фізику, а й на філософію. Використовуючи свою теорію Ньютон зумів пояснити закони Кеплера, що описують рух планет навколо Сонця, чим заперечив останні сумніви щодо геліоцентричної системи світобудови.

Ньютон побудував перший телескоп-рефлектор і розвинув теорію кольору на основі спостережень розщеплення білого світла в спектр в оптичній призмі. Він сформулював емпіричний закон теплообміну й побудував теорію швидкості звуку. У математиці Ньютон паралельно з Готфрідом Лейбніцом розвинув числення нескінченно малих, працював з рядами, узагальнив біном Ньютона та запропоновував метод Ньютона розв'язування нелінійних рівнянь.

Ньютон закінчив Кембриджський університет і був у ньому професором математики. Він був президентом Королівського наукового товариства і членом парламенту. Він служив уряду Англії як доглядач, а з 1699 року директор Королівського монетного двору.

[Edward]

Красивий колаж! Якраз Ньютона зображено з призмою... Не перевiривши точно ход дiсперсii у рiзних прозорих матерiалах вiн висунув необгоунтовану гiротезу про те, що вона однакова в усiх матерiалiв. Це було однiею з головних помилок великого генiя, та трохи тормознуло розвиток ахроматичноi оптики.