Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
24 Листопада 2024, 05:28:50

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[SP]

вiн висунув необгоунтовану гiротезу про те, що вона однакова в усiх матерiалiв.

Не встречал в литературе. Логика подсказывает,что если бы дисперсия для всех материалов была одинакова, никакой дисперсии не было бы вообще
Есть очень много интересных моментов в жизни Ньютона, особенно - его методы борьбы с фальшивомонетчиками,это нечто...

[Edward]

Цей казус розписаний у багатьох книжках по оптицi, як i його суперечка з Гюйгенсом про фiзичну природу свiтла. Ньютон вважав свiтло потoком частинок (i не змiг пояснити явища iнтерференцii та дифракцii) , a Гюйгенс вважав свiтло хвильовим процесом. Icтина була посереденi i об'еднана квантово-хвильовим дуалiзмом(подвiйною природою свiтла)

[SIDEROCRATOR]

40 років тому 2 січня 1976 р.  помер радянський астроном українського походження Ігор Станіславович Астапович 1908 -1976
Народився у Вовчанську (нині Харків. обл. України), в 1926-1928 навчався в МГУ, потім в Ленінградському університеті, який закінчив у 1930. Був дійсним членом Російського товариства любителів світознавства. У 1931-1932 очолював Магнітометричну експедицію Інституту прикладної геофізики на території Східного Сибіру.

З 1932 по 1934 був директором Таджицької астрономічної обсерваторії, з 1934 по 1941 - науковий співробітник ГАІШ. Учасник Великої Вітчизняної війни, був добровольцем в рядах народного ополчення. З 1942 по 1959 працював у Фізико-технічному інституті Туркменської філії АН СРСР. За його ініціативою в 1946 були створені астрономічна обсерваторія в Ашхабаді під назвою «Астрофізична лабораторія» Фізико-технічного інституту та її заміська станція, в основному для спостережень метеорів, поблизу селища Ванновське. До 1948 викладав у педагогічному інституті в Ашхабаді. У 1959-1960 був завідувачем відділом астрономічної обсерваторії Одеського університету.

З 1960 по 1973 працював на кафедрі астрономії Київського університету (з 1966 - професор).

З 1935 був членом Комісії з метеорів Міжнародного Астрономічного Союзу; в тому ж році спільно з С. В. Орловим він організував в СРСР Комісію з метеорів, комет і астероїдів і довгий час був її вченим секретарем.

Протягом 17 років (1942-1959) вів систематичні спостереження метеорів, сформував унікальний особистий архів, який містить спостереження більше 40000 метеорів. Досяг високого рівня техніки візуальних спостережень метеорів, зодіакального світла, одним з перших почав застосовувати спектральні і радіолокаційні методи спостережень. Крім власних спостережень і досліджень організовував масові спостереження метеорних потоків.

У 1956 опублікував свій «Основний каталог метеорних радіантів XIX ст.» Включивши туди  887 уточнених радіантів. Визначивши в 1942-1945 ще 400 радіантів, а також доатмосферние швидкості метеорів, зробив важливе відкриття порівняно швидкої еволюції метеорних орбіт і самих метеорних потоків. Вперше виявив два класи метеорних потоків (потоки поблизу площини екліптики і потоки з сильно нахиленими і дуже витягнутими орбітами кометного типу). За опублікованими історичними матеріалами визначив, які метеорні потоки спостерігалися тисячу років тому. Відкрив газовий хвіст Землі.

Велику увагу приділяв вирішенню Тунгуської проблеми. У 1933 першим оцінив енергію, що виділилася при падінні Тунгуського метеорита, а пізніше визначив атмосферну траєкторію і оцінив енергію Сіхоте-Алінського метеорита, який впав 12 лютого 1947.

Раніше у 1936 вказав, що важливим фактором еволюції поверхонь планет і Землі є метеоритні кратери. У 1958 році, всупереч загальноприйнятому тоді уявленню про чисто геологічну природу рельєфу Землі він оцінив загальне число цих космічних утворень (понад 150), що згодом підтвердилося. Опублікував сотні статей і класичну монографію «Метеорні явища в атмосфері Землі» (1958). Нсопублікованою (в рукописі) залишилася робота Астаповича, присвячена популярній метеорній астрономії.

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

130 років тому 3 січня 1886 р. народився Григорій Миколайович Неуймін 1886- 1946

У 1910 році закінчив Петербурзький університет і почав працювати в Пулковської обсерваторії (з 1912 - в її Сімеізькому відділенні, в 1925-1931 і 1936-1941 очолював його). У 1941-1943 роках очолював Симєїзьку обсерваторію в евакуації в Кітабській широтній станції. У 1944-1946 роках - директор Пулковської обсерваторії.

У Сімеїзі вперше  організував систематичні спостереження малих планет, відкрив 63 астероїда (один з них, астероїд (762) Пулкова, був названий на честь Пулковської обсерваторії, два інших - (779) Ніна і (789) Лена - на честь сестри і матері астронома). Астероїд (751) Фаїна названий на честь колеги і першої дружини астронома, Фаїни Михайлівни Неуймин. Астероїд (824) Анастасія Неуймін назвав на честь своєї знайомої Анастасії Семенової. Астероїд (917) Ліка астроном назвав на честь подруги своєї сестри.

Протягом 1913-1941 років відкрив 6 нових комет (5 з них виявилися короткоперіодичних). Розробив метод обліку членів вищих порядків при обчисленні збурень орбіт комет. Досліджував рух комети Неуйміна 2. Вивчав змінні зірки, відкрив 13 змінних. Виконував також мікрометричні виміри супутників Нептуна, мікрометричні спостереження подвійних зірок, займався визначенням власних рухів зірок.

Г. Н. Неуймін був нагороджений преміями Російського астрономічного товариства і шістьма медалями Тихоокеанського астрономічного товариства. На його честь названі місячний кратер Неуймін, мала планета (+1129) Неуйміна, відкрита П. Г. Пархоменко 8 серпня 1929 в Сімеїзькій обсерваторії, і рівнина Неуйміна на відкритій їм в 1916 році малій планеті (951) Гаспра.

[SIDEROCRATOR]

2 січня 1968 р. помер німецький астроном Куно Гоффмейстер ( 1892 — 1968)

Родився в Зоннеберзі, Тюрінгія. Спеціальної астрономічної освіти не отримав. Захопившись астрономією, кілька років працював асистентом у Бамберзькій і Єнській обсерваторіях. У 1925 обладнав у Зоннеберзі власну обсерваторію, у 1947 обсерваторія увійшла до складу Німецької АН у Берліні, а Гоффмейстер був її директором до кінця життя.

Основні наукові роботи присвячені спостереженнями змінних зір і метеорів. У 1928 почав, у співпраці з Бабельсберзькою обсерваторією, фотографічне патрулювання неба, основним завданням якого було виявлення нових змінних зірок. Відкрив і дослідив майже 10000 змінних зірок, а також комету  C/1959 O1.  Вів систематичні візуальні спостереження метеорів. У 1948 був опублікований його каталог метеорних потоків. Виконав численні спостереження зодіакального світла за допомогою фотометра власної конструкції, вивчав протисяяння.
Протягом кількох десятиліть був редактором науково-популярного журналу «Sterne».

Перший купол обсерваторії був введений в експлуатацію 28 грудня 1925. З 1930 року обсерваторія була філією обсерваторії Berlin-Babelsberg. Під час війни з 1940 року обсерваторія працювала для метеорологічної служби Рейху, яка перебувала під управлінням військово-повітряних сил Рейху. Після закінчення Війни обсерваторії по репарації довелося віддати 40-см астрограф для однієї з радянських обсерваторій. З квітня 1946 обсерваторія стала частиною Академії Наук НДР. Зонненсбергська обсерваторія брала участь у створенні найбільшого телескопа в Німеччині: 2-х метрового Шмідта в Обсерваторії Карла Шварцшильда. Після зведення Берлінської стіни 13 серпня 1961 року, обсерваторія опинилася в зоні відчуження. Це призупинило багато міжнародних проектів в яких брала участь обсерваторія. У 1969 році передбачалося закриття обсерваторії і розпуск її штату. Але цьому завадив новий науковий керівник обсерваторії Вольфгагнг Венцель. Після возз'єднання Німеччини для обсерваторії настав ще один критичний момент, тому вона опинилася на балансі в уряду Тюрінгії, на землі якої вже був більший раніше згадуваний 2-х метровий телескоп. Зоннебергська обсерваторія повинна була бути закрита в 1991 році. Але завдяки зусиллям тодішнього директора обсерваторії вона працювала до 1994 року і потім її штат переїхав до астрономічного інституту Тюрінгії. У 1992 році Ханс-Юрген Брауер і Клаус Гофмейстер, племінник Куно Гофмейстера, створили асоціацію «Друзів Зоннебергської обсерваторії» («Freunde der Sternwarte Sonneberg»). А 9 листопада 1995 обсерваторія знову відкрилася. З 1995 по 2003 роки гроші на утримання обсерваторії виділялися місцевою владою. Була реалізована програма з оцифрування величезної склотеки обсерваторії (другої  у світі за розмірами (бл 270000 пластинок). У 1998 році в будівлі обсерваторії  була відкрита музейна експозиція.

Подякували

1 :Edward

[Edward]

A 40 см астрограф Куно мабудь вивезли на "Казанку"? Хто знае уточнiть будь ласка. В нього кажись був 1:5 з однiею трубою.

[KMM]

На русскоязычной Википедии пишут вот что.
"Астрограф (D = 400мм, F = 1600 мм) - с 1938 до 1945 года использовался как главный инструмент. В 1945 году передан в СССР вначале на Кучинскую астрофизическую обсерваторию, а с 1958 года перевезен в Крымскую лабораторию ГАИШ МГУ"

Подякували

1 :Edward

[Edward]

 

[SP]

Но тогда надо читать и дальше: " 40-см астрограф оказался малопригоден к работе с цифровыми приёмниками изображения и в настоящее время не используется". (Вики, Крымская лаборатория ГАИШ МГУ).

[Edward]

Но тогда надо читать и дальше: " 40-см астрограф оказался малопригоден к работе с цифровыми приёмниками изображения и в настоящее время не используется". (Вики, Крымская лаборатория ГАИШ МГУ).

Когда-то, прикидывал об'ектив такого размера, ореолы от хроматизма около 500 мкм. Тут ни о какой "цифре" речь идти не может. На длинных фокусных из линзовой оптики работают только апошки.

[SIDEROCRATOR]

8 січня 1942 народився фізик-теоретик, відомий своїми дослідженнями в астрофізиці, зокрема теорії чорних дір, популяризатор наукових знань Сті́вен Ві́льям Го́кінг

У 1962 він закінчив Оксфордський університет та почав заняття теоретичною фізикою.

Гокінг хворий на захворювання мотонейронів. Перші прояви хвороби виявились у 21 рік. Спочатку вони були слабкими: легка незграбність та кілька несподіваних падінь. Однак з часом, як можна було передбачити, знаючи природу захворювання, невиліковний стан лише погіршувався. Діагноз став величезним потрясінням, однак допоміг людині визначити своє майбутнє. «Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив я з'ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше», — каже професор.

У 1965 році Гокінг одружився з Джейн Вайлд, пізніше в них народилась дочка та двоє синів. До 1974 року сім'я професора сама давала раду із захворюванням. На той час він ще міг самостійно їсти, вставати й лягати в ліжко, хоча довгі прогулянки були вченому не під силу. Через кілька років стало очевидним, що родині потрібен професійний доглядач і що професор Гокінг більшу частину своїх днів проводитиме в колісному візку. У 1985 році вчений захворів на пневмонію, яка дала серйозне ускладнення. Після необхідної операції професор втратив голос. Відтепер йому до кінця життя стала потрібна цілодобова допомога відданої команди людей.

Впродовж 30 років Гокінг працював на посаді Лукасівського професора математики в Кембриджському університеті, тобто на тій же посаді, що її триста років тому обіймав Ісаак Ньютон. У житті вченого, як і в будь-якої іншої людини, були свої злети та падіння.

Впродовж усього життя фізик не припиняв працювати. У свої 70 років, професор Гокінг не подає жодних ознак послаблення на цьому фронті. Дідусь трьох онуків продовжує активно займатися наукою, пише книжки. Учений залишається оптимістом у плані свого фізичного здоров'я. «Людська раса така немічна, якщо порівнювати з Всесвітом, що бути інвалідом — не така вже й важлива річ з точки зору космосу». «Переконаний, моя інвалідність має відношення до того, чому я широковідомий. Людей зачаровує контраст між дуже обмеженими фізичними можливостями та широченною природою Всесвіту, з якою я маю справу». «Я — архетип генія-інваліда, чи, краще сказати, генія з обмеженими фізичними можливостями, щоб бути політично коректним. Принаймні, я очевидно маю обмежені фізичні можливості. А от чи геній я — це питання сумнівне», — каже вчений.

Деякий час професор Гокінг міг спілкуватися лише єдиним способом: він підіймав брову, коли хтось вказував на потрібну літеру на картці з алфавітом. Та потім комп'ютерний експерт з Каліфорнії Волт Волтош, дізнавшись про становище професора, надіслав йому власноруч розроблену програму, яку він назвав Equalizer. Вона дозволяла за допомогою перемикача в долоні вибирати на екрані потрібні слова з системи меню. Вибране слово вимовляв синтезатор мовлення, який став «брендовим» голосом професора Гокінга.

Дослідження Гокінга переважно стосуються космології та квантової гравітації. Його основні досягнення:

використання термодинаміки до чорних дір.
доведення того, що чорні діри «випаровуються» за рахунок явища, яке отримало назву випромінювання Гокінга.
21 липня 2004 Гокінг представив доповідь, в якій виклав свою точку зору на розв'язання парадоксу про зникнення інформації в чорній дірі.
Відомий за працями з дослідження чорних дір, теоретичної космології, квантової гравітації.

Гокінг активно займається популяризацією науки. У квітні 1988 року вийшла його книга «Коротка історія часу», яка стала бестселером. Завдяки цій книзі Гокінг став відомим на весь світ. У передмові він писав:

Мені сказали, що кожна поміщена у книзі формула зменшить удвічі кількість покупців. Тоді я вирішив взагалі обходитись без формул. Щоправда, наприкінці я таки написав одне рівняння — знамените рівняння Ейнштейна E=mc².
Потім були написані книги «Чорні діри та молоді всесвіти» (1993) та «Світ у горіховій шкаралупці» (2001). У 2005 році вийшло нове видання «Короткої історії часу» — «Найкоротша історія часу», написане у співавторстві з Леонардом Млодиновим.

На телебаченні виходили науково-популярні фільми за участі Гокінга: шестисерійний «Всесвіт Сівена Гокінга» (англ. Stephen Hawking's Universe) (1997) та трьохсерійний «У Всесвіт зі Стівеном Гокінком» (англ. Into the Universe with Stephen Hawking) (2010). У 2012 році вийшов фільм «Великий задум за Стівеном Гокінгом» (ісп. Stephen Hawking's Grand Design).

На честь вченого названо астероїд головного поясу 7672 Гокінг, відкритий 24 жовтня 1995 року.

[Edward]

А що там за "моща" стоiть на перилах тераси? Хочете сказати що це телескоп Галiлея? Неiсторично, неiсторично...
I де тiльки такi iлюстрацii беруться?

[vilisvir]

А що там за "моща" стоiть на перилах тераси? Хочете сказати що це телескоп Галiлея? Неiсторично, неiсторично...
I де тiльки такi iлюстрацii беруться?

Флюоритовый имерсионный триплет - у него их много было 

[Edward]

А що там за "моща" стоiть на перилах тераси? Хочете сказати що це телескоп Галiлея? Неiсторично, неiсторично...
I де тiльки такi iлюстрацii беруться?

Флюоритовый имерсионный триплет - у него их много было...

Та залиште, це вже неактуально...

[SIDEROCRATOR]

А що там за "моща" стоiть на перилах тераси? Хочете сказати що це телескоп Галiлея? Неiсторично, неiсторично...
I де тiльки такi iлюстрацii беруться?

Ілюстратор жив в кінці 17 ст. і мабуть в астрономії мало що тямив

[Edward]

А що там за "моща" стоiть на перилах тераси? Хочете сказати що це телескоп Галiлея? Неiсторично, неiсторично...
I де тiльки такi iлюстрацii беруться?

Ілюстратор жив в кінці 17 ст. і мабуть в астрономії мало що тямив

Не тямив, це точно

[SIDEROCRATOR]

8 січня 1642 р. помер Галілео Галілей

Після суду інквізиції Галілея було засуджено до тюремного ув'язнення. Його оголосили не єретиком, а «дуже запідозреним у єресі»; таке формулювання було тяжким звинуваченням, проте рятувало від спалення. Після оголошення вироку Галілей на колінах вимовив запропоноване зречення. Копії вироку за особистим розпорядженням Папи Урбана було надіслано в усі університети католицької Європи.
Папа не став довго тримати Галілея у в'язниці. Після винесення вироку Галілея поселили на одній з вілл Медічі, звідки його перевели до палацу його друга, архієпископа Пікколоміні у Сієні. Через п'ять місяців Галілею було дозволено вирушити на батьківщину, і він осів в Арче́трі, поруч із монастирем, де були його дочки. Тут він провів решту життя під домашнім арештом і постійним наглядом інквізиції.

Режим утримання Галілея не відрізнявся від тюремного, і йому постійно погрожували переведенням до в'язниці за найменше порушення режиму. Галілею не дозволялося відвідання міст, хоча тяжкохворий в'язень потребував постійного лікарського нагляду. У перші роки йому заборонено було приймати гостей під страхом переведення до в'язниці, згодом режим було дещо пом'якшено, і друзі змогли відвідувати Галілея — правда, не більше ніж по одному.

Інквізиція стежила за бранцем до кінця його життя; навіть при смерті Галілея були присутні два її представники. Всі його друковані праці підлягали особливо ретельній цензурі. Щоправда, у протестантській Голландії видання «Діалогу» тривало (перша публікація: 1635 рік, у перекладі латиною).

1634 року померла старша 33-річна донька Вірджинія улюблениця Галілея, яка віддано доглядала за хворим батьком і гостро переживала його незгоди. Стан здоров'я Галілея погіршився, але він продовжував енергійно працювати в дозволених для нього галузях науки. Галілей пережив доньку Вірджинію на вісім років і помер сліпим. Друга донька Лівія теж закінчить своє життя в монастирі.

Єдиний онук Галілея — постригся в ченці й спалив усі рукописи діда як богопротивні. На ньому рід Галілеїв згас.

Останньою книгою Галілея стала «Бесіди і математичні докази двох нових наук», де викладено основи кінематики й опору матеріалів. Фактично, зміст книги являє собою розгром арістотелевої динаміки; натомість Галілей висуває свої принципи руху, перевірені на досвіді. Кидаючи виклик інквізиції, Галілей вивів у новій книзі тих же трьох персонажів, що і в забороненому раніше «Діалозі про дві найголовніші системи світу». У травні 1636 учений вів переговори про видання своєї праці в Голландії, а потім таємно переправив туди рукопис. У довірчому листі графу де Ноелю (якому він присвятив цю книгу) Галілей писав, що нова праця «знову ставить мене в ряди борців». «Бесіди…» видали в липні 1638 року, а в Арчетрі книга потрапила майже через рік — у червні 1639 року. Ця праця стала настільною книгою Гюйгенса й Ньютона, які завершили розпочату Галілеєм побудову основ механіки.

Галілей помер 8 січня 1642 року. Папа Урбан заборонив ховати його в родинному склепі. Його поховали в Арчетрі, містечку де він жив останні роки, без пам'ятника. Лише 1737 року рештки перепоховали в базиліці Санта Кроче поряд із Мікеланджело.

[SIDEROCRATOR]

40 років тому 9 січня 1976 р. помер Руперт Вільдт німецько-американський астроном (1905 — 1976).

Народився у Мюнхені. У 1927 закінчив Берлінський університет. У 1928–1934 працював в Боннській н Геттінгенській обсерваторіях. З 1935 жив в США. У 1935–1936 працював в обсерваторії Маунт-Вілсон, в 1936–1942 — в Інституті перспективних досліджень в Принстоні, в 1942–1946 — в університеті штату Віргінія, в 1946–1973 — в Єльському університеті (з 1957 — професор астрофізики).

 Ототожнив в 1931 смуги поглинання в спектрах Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна з молекулами аміаку і метану, показавши тим самим, що ці гази є одними з основних компонентів атмосфер великих планет. Запропонував моделі внутрішньої будови планет-гігантів, згідно з якими вони складаються головним чином з водню. У 1938 першим висловив думку про те, що негативний йон водню, існування якого було передбачене на підставі квантово-механічних розрахунків, є основним джерелом безперервного поглинання в атмосферах Сонця і зірок проміжних класів; це відкриття зіграло велику роль в подальшій розробці теорії зоряних атмосфер.

[SIDEROCRATOR]

10 січня 1882 р. народився бельгійський астроном Ежен Жозеф Дельпорт (1882 - 1955)

1903 року закінчив Брюссельський університет. З того часу до останніх днів життя працював в Королівській обсерваторії в Укклі (в 1936-1947 — директор).

У 1903-1919 виконав кілька тисяч визначень положень зірок з меридіаному колі для міжнародної кооперативної програми «Карта неба».

Потім систематично спостерігав положення комет і астероїдів. Відкрив декілька комет, серед яких найвідоміша Дю Туа-Нейуміна-Дельпорта.

Відкрив 66 астероїдів, серед них виділяються цікаві об'єкти 1221 Амур і 2101 Адоніс, які підходять дуже близько до Землі.

Дельпорт є також автором сучасного атласу зоряного неба, 1930 року за дорученням Міжнародного астрономічного союзу він видав Атлас сузір'їв, в якому були остаточно встановлені сучасні межі сузір'їв всього неба.

[SIDEROCRATOR]

80 років тому 10 січня 1936 народився американський радіоастроном Роберт Вудро Вільсон. Відкривач реліктового випромінювання

Роберт Вудро Вільсон народився в Х'юстоні, штат Техас, в 1936 р.
Навчався в університеті Райс в Х'юстоні і в Каліфорнійському технологічному інституті.
Працюючи над новим типом антен щоб виявити слабкі радіосигнали від штучних супутників Ехо 1 і Telstar в лабораторії Белла в Нью-Джерсі, Вільсон і Пензіас виявили джерело шумового сигналу в атмосфері, який вони не могли пояснити.
Спочатку вони думали, що звук йде з боку Чумацького Шляху. Навіть коли вони видалили всі можливі джерела звуку, шум залишався. Спочатку вони не знали, що вони знайшли. Вони називали це реліктовим випромінюванням. Це відкриття підтвердило модель «гарячого Всесвіту» вперше теоретично розроблену Джорджом Гамовим в 1956 році.