Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213404 раз)

Edward

Це питання вже пiдiймалося

. Пропоную такий вихiд - постити тiльки тих персон в кого ювiлейнi дати, скругленi хоча б до п'яти рокiв. I все стане на мiсця.

astrOleg

А я пропоную постити тільки тих персон, які у цей день народились(іменно народились, а не померли). Ну і повністю підтримую Едварда.

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 06 Лютого 2016, 16:28:15

Це питання вже пiдiймалося . Пропоную такий вихiд - постити тiльки тих персон в кого ювiлейнi дати, скругленi хоча б до п'яти рокiв. I все стане на мiсця.

ок
буду писати тільки ювілейні дати

SIDEROCRATOR

160 років тому 8 лютого 1856 р. астроном Паризької обсерваторії Жан Шакорнак відкрив астероїд Летицію (39 Laetitia).
Шакорнак є також автором екліптикальної зоряної карти завдяки якій шукати астероїди стало значно простіше. Всього Шакорнак відкрив 6 астероїдів.

SIDEROCRATOR

105 років тому народився видатний радянський учений у Мстисла́в Все́володович Ке́лдиш 1911-1978

Після закінчення фізико-математичного факультету Московського університету (1931) працював у Центральному аерогідродинамічному інституті, потім у Московському університеті (професор з 1937), Математичному інституті ім. В. А. Стеклова. З 1953 очолює Інститут прикладної математики АН СРСР.
У галузі аерогідродинаміки одержав фундаментальні результати в теорії несталих рухів крила, теорії руху тіл під поверхнею рідини і теорії обтікання тіл стисливою рідиною. Вперше встановив появу тягнучої сили при певних коливаннях крила. Велике значення мають роботи Келдиша, пов'язані з вирішенням проблеми флаттера (коливань і автоколивань авіаційних конструкцій), які наприкінці 1930-х років стали перешкодою в розвитку швидкісної авіації. Дослідження Келдиша не тільки дозволили створити надійні методи розрахунку на флаттер і розробити практичні заходи боротьби з ним, але і стали основоположними в новому напрямку науки про міцність авіаційних конструкцій. Роботи Келдиша в галузі аеродинаміки великих швидкостей мали важливе значення для розвитку реактивної авіації. Келдишем також знайдені прості конструктивні рішення для усунення явища шиммі — самозбудних коливань носового колеса шасі літака.

З ім'ям Келдиша пов'язаний розвиток у СРСР сучасної обчислювальної математики. Створення цієї науки визначило основні фундаментальні досягнення нашого часу, і в першу чергу в авіаційній, атомній та космічній техніці, в розгортанні і проведення космічних досліджень. У середині 1950-х років створив спеціальні групи, що розробляли проблеми виведення космічних апаратів на навколоземні орбіти, траси польотів до Місяця і планет. Ці роботи, що проводилися в тісному контакті із С. П. Корольовим, мали велике значення для розвитку і успіхів космонавтики. В результаті були здійснені запуск першого у світі штучного супутника Землі, перші польоти космічних ракет до Місяця, фотографування його зворотної сторони і перший політ людини в космос. Під керівництвом Келдиша були здійснені такі історичні досягнення космонавтики, як посилка автоматів на Місяць, доставка на Землю зразків місячного ґрунту, висадка самохідних апаратів на поверхню Місяця, створення орбітальних комплексів типу «Салют» — «Союз» — «Прогрес», дослідження Венери і Марса. Він приділяв також велику увагу використанню космосу і космічних апаратів у практичних і народногосподарських цілях, сприяв розвитку міжнародної співпраці учених у вивченні космосу. Величезний внесок вніс до вирішення проблем ядерної енергетики. Великий внесок вніс Келдиш в організацію міжнародного співробітництва, координацію наукових досліджень соціалістичних країн.

Автор (спільно з М. Я. Маровим) книги «Космічні дослідження» (1981).

SIDEROCRATOR

200 років тому 10 лютого 1816 р. народився російський астроном швейцарського походження Каспар Готфрід Швейцер (в росії Богдан Якович Швейцер) 1816-1873;
Народився в м. Вілі, в Цюріхському кантоні в Швейцарії. Початкову освіту Ш. отримав в школі, а потім став вчитися у батька, який займався з ним латинською і грецькою мовами, геометрією, географією та історією. Влітку 1829 він поступив у відділення наук Фелленбергського інституту в Гофвілле, поблизу Берна, де пробув два роки. У 1831 р Ш. поїхав до Цюріха, в Collegium humanitatis; там він кінчив курс в 1836 р і влітку того ж року вступив до Цюріхського університету, вирішивши присвятити себе математичним наукам.

У 1837 р Ш. повернувся до Цюріха і до весни 1839 р слухав лекції математики та астрономії. У 1839 р Швейцер здійснив подорож для огляду обсерваторій Мюнхена, Відня, Праги, Лейпцига та Берліна. У другій половині 1839 році він вступив в Кенігсбергський університет, де слухав лекції Бесселя, Якобі, Неймана, Рішельє і ін. У 1840 році, під час канікул, він познайомився з обсерваторіями Копенгагена, Альтона і Гамбурга.
у 1839-1841 рр.був асистентом Ф. Бесселя в Кенігсбергській обсерваторії.

Влітку 1841 році Швейцер поїхав до Росії, в Пулково, вирішивши остаточно присвятити себе вивченню практичної астрономії. В Пулково він залишався до 1844 року, працюючи з великим пасажним інструментом.
у 1841-1845 р. провів 8500 спостережень на пасажному інструменті, які лягли в основу Пулковського зоряного каталогу (1845).
У 1845 він був призначений позаштатним астрономом при обсерваторії Московського університету. У 1856 р був призначений директором обсерваторії і ординарним професором Московського університету. У науковому світі Швейцер був досить відомим завдяки своїм відкриттям. Так, їм було відкрито одинадцять нових комет, для чотирьох із них він став першовідкривачем;

Під його наглядом було побудовано купол і встановлено 10,5" рефрактор Мерца в Московській обсерваторії. Цей інструмент Швейцер особисто доставив в 1857 р в Москву. З новим рефрактором Швейцер спостерігав ряд зірок для визначення їх паралаксів, а потім разом Бредіхиним провів на ньому перші в Росії астрофізичні спостереження небесних тіл, застосовуючи, спектральний аналіз.

SIDEROCRATOR

120 років тому 14 лютого 1896 р. народився англійський астроном Е́двард А́ртур Мілн (1896 - 1950)

У 1914-1916 навчався у Триніті-коледжі Кембриджського університету. Потім до закінчення першої світової війни працював у Відділі протиповітряної оборони міністерства озброєнь. У 1919 продовжив навчання, в 1920 закінчив Трініті-коледж Кембриджського університету.
Працював в Кембриджському університеті (у 1920-1924 був заступником директора Обсерваторії сонячної фізики, у 1921-1925 викладав астрофізику в університеті, з 1924 — також математику). У 1925-1928 — професор прикладної математики Манчестерського університету, з 1928 — професор математики Оксфордського університету.

Займався дослідженням зоряних атмосфер, та внутрішньої будови зірок.
У 1921-1929 вніс великий внесок у розвиток теорії переносу випромінювання в атмосферах зірок. Детально розробив теорію сірої атмосфери. Запропонував і досліджував інтегральне рівняння, що визначає залежність температури в атмосфері зірки від оптичної глибини (рівняння Мілна). Розробив модель утворення ліній поглинання в атмосферах зірок (модель Мілна—Еддінгтона).

У 1923-1924 спільно з Р.Г.Фаулером на підставі теорії йонізації Саха встановив температурну шкалу зоряної спектральної послідовності (за максимумом інтенсивності ліній), отримав перші надійні оцінки температури і тиску в зоряних атмосферах. Розробляв теорію ефекту абсолютної величини. У 1929-1935 Мілн вніс істотний внесок у теорію внутрішньої будови зірок. Його роботи послужили відправним пунктом для багатьох наступних досліджень, а розроблений ним математичний апарат широко використовувався аж до недавнього часу (змінні Мілна U, V).

У 1932 Мілн звернувся до проблем космології. Спираючись на власну концепцію «кінематичної теорії відносності», яка є альтернативою загальній теорії відносності, створив модель Всесвіту, побудовану на кінематичному підході до явища розбігання галактик. Він показав, що нестаціонарність однорідних та ізотропних моделей Всесвіту аж ніяк не пов'язана з особливостями загальної теорії відносності і може бути не тільки якісно, але і кількісно описана в рамках ньютонівської теорії гравітації. Систематичний виклад своєї теорії Мілн дав у роботах «Відносність, гравітація і будова світу» (1935), «Кінематична теорія відносності» (1948). Ряд досліджень присвячено фізиці верхньої атмосфери Землі (1920, 1923). Побудував (1925, 1926) теорію рівноваги хромосфери Сонця з урахуванням сили тяжіння і тиску в частотах ліній. Показав, що за певних умов рівновагу стає нестійкою і атоми можуть викидатися з Сонця. Цей механізм грає важливу роль в сучасних теоріях зоряного вітру.

Саша Наумов

19 февраля 1473 года родился Николай Коперник.

astrOleg

Сьогодні святкує свій 79-й день народження Клим Іванович Чурюмов

Edward

Цитата: astrOleg від 19 Лютого 2016, 21:02:04

Сьогодні святкує свій 79-й день народження Клим Іванович Чурюмов

Здоров'я йому! Та довгi лiта!

SIDEROCRATOR

Cьогодні Анатолій Михайлович Казанцев святкує своє 65-річчя

.

SIDEROCRATOR

230 років тому 26 лютого 1786 р. народивсявидатний французький фізик і астроном Жан Француа Араго
https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwiHiajY0ZrLAhWGd5oKHaCaAWwQFggmMAE&url=https%3A%2F%2Fuk.wikipedia.org%2Fwiki%2F%25D0%25A4%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25BD%25D1%2581%25D1%2583%25D0%25B0_%25D0%2590%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B3%25D0%25BE&usg=AFQjCNEX1CAYt-v4474QawDI1KKqAHze0A
Також дуже цікавий матеріал про молоді роки Араго тут:
Д. Гранин
АРАГО И НАПОЛЕОН ПУТИ В НЕЗНАЕМОЕ
Писатели рассказывают о науке М., 1972, с.211-237
http://www.sgtnd.narod.ru/wts/rus/arago.htm

SIDEROCRATOR

110 років тому 3 березня 1906 р. народився радянський астроном і геолог, провідний учений у галузі метеоритики Євген Леонідович Крінов

Нар. в с. От'ясси Тамбовської губ. навчався в Тамбовській гімназії, яку не закінчив. згодом пішов працювати в Кершинське лісництво біля Тамбова.
З 1926 по 1930 р. навчався в Ленінградському університеті, тоді ж почав працювати позаштатним співробітником в метеорному відділі Мінералогічного музею Академії наук СРСР, займався дослідженням феномену Тунгуського метеорита.
у 1929-30 рр. під керівництвом Л. Кулика взяв участь у одній з найбільших експедицій до місця падіння Тунгуського метеорита.
З 1930 по 1937 р він співробітник Центрального науково-дослідного інституту геодезії, аерозйомки і картографії. Одночасно завідував астрономічною обсерваторією природничо-наукового інституту ім. П. Ф. Лесгафта. З 1938 р працював в Мінералогічному інституті АН СРСР. З 1939 р - в Комітеті з метеоритів АН СРСР.
З 1943 р Крінов був на посаді вченого секретаря, а з 1972 р - на посаді голови Комітету з метеоритів АН СРСР. З с 1979 года — завідував лабораториією метеоритики Інституту геохіміи і аналітичної хімії АН СРСР

Є.Л.Крінов був автором важливої наукової праці "Спектральна відбивна здатність природних утворень "(1947). Великий досвід в цій області був ним використаний для вивчення оптичних властивостей метеоритів і їх зіставлення з аналогічними даними для великих планет і астероїдів. Це, по -Існує, було початком нового напрямку, а науці - порівняльної планетології.

Роботи Є.Л.Крінова з вивчення морфології метеоритів і умов їх падіння на землю давно стали класичними. На особливу увагу заслуговують дослідження двох найбільших метеоритних падінь XX століття - Тунгуського і Сіхоте-Алінського, які Є.Л. Крінов проводив безпосередньо в важкодоступних місцях падіння, а також шляхом збору та узагальнення всіх даних про ці унікальні явища. Пам'ятками цієї роботи залишаться монографії "Тунгуський метеорит" і "Сіхоте-Алінський залізний метеоритний дощ" (т. I, 1959 р .; т. II, 1963 г.), а також видана за кордоном книга "Giant meteorites" (1966).

Широта наукових інтересів і комплексний підхід до проблеми дозволили Є.Л.Крінову створити в 1952 р монографію "Основи метеоритики", що охоплює астрономічні, мінералогічні, фізичні та інші аспекти цієї області знання. У 1960 р монографія була перевидана за кордоном.

Е.Л.Крінов був ініціатором і натхненником багатьох робіт, присвячених взаємодії космічного речовини з Землею, зокрема вивчення космічного пилу і метеоритних кратерів на поверхні Землі. Ці питання в числі інших знайшли своє відображення в його працях, загальне число яких досягає 300.

Заслуги Є.Л.Крінова перед наукою отримали широке визнання в нашій країні і за кордоном. У 1952 р він удостоєний Державної премії СРСР за роботи в області метеоритики; в 1961 р йому - одному з небагатьох - Академією наук СРСР присвоюється вчений ступінь доктора наук honoris causa. З 1957 р Є.Л.Крінов - член міжнародного метеоритного товариства, а в 1971 р Суспільство присуджує йому медаль Леонарда - по суті найвищу міжнародну нагороду за роботи в області метеоритики. Протягом ряду років Є.Л.Крінов був президентом і віце-президентом Постійної комісії з метеоритів Міжнародного геологічного конгресу. У 1968 р один з метеоритних мінералів - незвичайний силікат (Na, Mg, Cr), що не зустрічається в земних породах, був названий на честь Е.Л.Крінова - кріновітом.

Помер Є. Крінов 2 січня 1984 р.

Кринов Е.Л. Небесные камни (метеориты). http://publ.lib.ru/ARCHIVES/K/KRINOV_Evgeniy_Leonidovich/Krinov_E.L._Nebesnye_kamni.(1950).[djv-fax].zip

Кринов Е.Л. Планеты-карлики (астероиды). http://publ.lib.ru/ARCHIVES/K/KRINOV_Evgeniy_Leonidovich/Krinov_E.L._Planety-karliki.(1951).[djv-fax].zip

Кринов Е.Л. "Железный дождь" http://sm.evg-rumjantsev.ru/astro1/krinov-zheleznyj-dozd1981.pdf

Кринов Е.Л. "Тунгусский метеорит" https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=9&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjfyLDPgKTLAhUIM5oKHezADSAQFghEMAg&url=http%3A%2F%2Ftunguska.tsc.ru%2Fru%2Fscience%2F1%2F2%2F&usg=AFQjCNH9WHH8ER8os9Os8K2B1Az69IXQMg

kevlar

Даа. Міша 3 березня народжуються видатні люди

SIDEROCRATOR

Цитата: kevlar від 03 Березня 2016, 21:34:09

Даа. Міша 3 березня народжуються видатні люди

для повноти додам, що в цей день також народились астрономи Джеймс Бредлі і Джордж Хілл,
а також видатний Французький оптик Жан Тексеро.

SIDEROCRATOR

110 років тому народився радянський астроном Євген Якович Перепьолкін ( Евгений Яковлевич Перепёлкин ; 1906-1938) — організатор перших систематичних досліджень сонця в СРСР.

У 1925 закінчив Ленінградський університет, потім навчався в аспірантурі Пулковської обсерваторії. З 1929 працював у Пулковській обсерваторії (з 1934 — професор, завідувач лабораторією астрофізичного сектора).

Працював у галузі сонячної фізики — дослідженню обертання Сонця, визначенню висоти флокул, вивченню природи протуберанців і структури хромосфери.
Запропонував новий індекс далекої ультрафіолетової радіації Сонця, відповідальної за іонізацію верхніх шарів атмосфери Землі. Виконав велику кількість спостережень з метою отримання довгих рядів цього індексу.

Поклав початок систематичним дослідженням Сонця як в Пулковській обсерваторії, так і в СРСР. У 1931 виступив з ініціативою організації служби Сонця в СРСР, після створення цієї служби в 1932 очолив її. Брав участь в створенні перших в СРСР сонячних спостережних приладів, зокрема подвійного спектрогеліографа і великого сонячного телескопа.

Був одним з головних організаторів спостережень повного сонячного затемнення 1936, учасник експедиції в Швецію для спостереження сонячного затемнення в 1927.
Займався вивченням змінних зір, метеорних потоків, Марса під час великого протистояння 1924. Досліджував паралакс і власний рух зірки Барнарда. Спільно з О.М.Дейчем в 1931—1932 виконав вимірювання та обробку знімків обраних майданчиків Каптейна з метою дослідження власних рухів зірок.

Був заарештований органами НКВД 11 травня 1937 за так званою «Пулковською справою».
Був засуджений до 5 років ув'язнення. У 1938 р. під час відбування покарання у Маріїнському Виправно-трудовому таборі ГУЛАг Красноярського краю був розстріляний за вироком Особливої трійки НКВД.
Реабілітований у 1956.

Наукові праці
Uber die Rotationsgeschwindigkeit der verschiedenen Schichten der Sonne // Zs. f. Astroph. 6, 1 und 2 Heft, 1933.
Uber die Struktur der Sonnenchromosphere // Zs. f. Astroph. 6, с. 245-258, 1933.
The ultra-violet radiation of the Sun and the prominences // Циркуляр ДАТ № 10, с. 7-8, 1934.
Study of helium D3 line in the spectrum of chromosphere // Известия ДАТ № 122, с. 1-16, 1935 (спільно з О.О.Мельниковим)
Проблема вращения Солнца, как она представляется в настоящее время // Успехи астрономических наук. Сборн. 4, с. 3-21, 1935
Глава V в I томі і глава I в II томі пулковського курсу астрофізики. 1934, 1936 рр.
Eigenbewengungen von 3189 Sternen in den Kapteynschen Arealen in den Zonen +75° und +60° und in dem Areal 28 (Zone +45°) // Праці ГАО, серія II, т. 45, 1935 (спільно з О.М.Дейчем ).

M_M

30 років тому космічний апарат Вега-1 наблизився до комети Галлея на відстань 8879 км. Отримані перші в історії світлини ядра комети.

Встреча с кометой
Вега (КА)

SIDEROCRATOR

8 березня народився видатний оптик Алван Кларк.
http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=27354.msg467858#msg467858

Edward

Кларк - наш прапор!

SIDEROCRATOR

110 років тому 7 березня 1906 року народилася видатний радянський астроном Надія Миколаївна Cитинська.

Закінчила Ленінградський університет. Після закінчення університету працювала Науковим співробітником
Ташкентської обсерваторії. З 1930 року і до кінця життя вона була Науковим співробітником обсерваторії Ленінградського Державного університету імені О.О. Жданова. Влітку 1941 року, після початку Великої Вітчизняної війни, в числі співробітників Ленінградського університету Надія Миколаївна ситинські і її чоловік, тоді ще – доцент Всеволод Васильович Шаронов були евакуйовані з Ленінграда в Елабугу, де під керівництвом одного із засновників теоретичної астрофізики Віктора Амазаспович Амбарцумяна була створена філія Ленінградського університету.
Тут евакуйовані астрономи в 1941-1944 роках виконали ряд робіт оборонного значення, зокрема, в лабораторії доцента В.В. Шаронова були складені таблиці для розрахунку видимості далеких предметів і вогнів.
У 1944 році В. Шаронов і Н. Ситинська разом з Університетом повернулися в Ленінград.
У 1951 році Н. Ситинській було присвоєно вчене звання Професори.
У 1933-му і 1946 роках нею були отримані оцінки щільності метеорного потоку Драконід і визначення їх структури.
У 1930-1940 роках Н. Ситинська стала автором методики фотографічної фотометрії метеорів на основі спостережень з двох пунктів, з використанням обтюратора, створила метод оцінки мас метеорних тіл по їх яскравості. Вона розвинула і вдосконалила ряд методів фотографічної фотометрії, застосувавши їх до дослідження різних небесних тіл, головним чином Місяця і Марса. Вона отримала оцінки оптичних параметрів атмосфери Марса і атмосферного тиску на поверхні планети (20 мбар), згодом підтверджені спостереженнями з автоматичних міжпланетних станцій.
У 1946 році вона ввела поняття "фактор гладкості", який визначає ступінь шорсткості поверхні планети, досліджувала візуальну відбивну здатність різних місячних об'єктів, порівнявши їх з земними породами і метеоритами.
Вивчивши питання про вплив ударів і вибухів метеоритів на структуру місячної поверхні, спільно зі Всеволодом Васильовичем Шароновим Надія Миколаївна Ситинська запропонувала так звану "метеорно-шлакову" теорію будови зовнішнього покриву місячної поверхні, пояснивши освіту реголіту дробленням, частковим розплавленням
і спіканням місячних порід.
Згодом саме ця теорія була підтверджена при посадці на місячну поверхню радянської автоматичної станції "Луна-9" і інших апаратів.

Праці Н. Ситинської
Сытинская H. H. Абсолютная фотометрия протяжённых небесных объектов, Л., изд-во ЛГУ, 1948.
Сытинская Н. Н. Есть ли жизнь на небесных телах? Изд АН СССР, 1950.
Сытинская Н. Н. Есть ли жизнь на других планетах? Госкультпросветиздат, 1952.
Сытинская Н. Н. Луна и её наблюдение. М.: Тех.-теор. лит., 1956 .
Сытинская H. H. Природа Луны. М.: Физматгиз, 1959.

Н. М. Ситинська представляє свою метеорно-шлакову теорію утворення місмячної поверхні у науково популярному фільмі «Луна» (1965)

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213404 раз)