Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213412 раз)

Edward

Якщо народився в Едiнбурзi - то шотландець

SIDEROCRATOR

100 років тому 18 листопада 1916 р. народився Ірландський астрофізик Девід Бейтс. (1916-1994)

Народився в м. Ом, згодом родина перїхала в м. Белфаст, де в 1934 р. Бейтс закінчив Королівський університет. У 1938 р. здобув ступінь Master of science з фізики.
Під час другої світової війни прицював над розробкою та вдосконаленням магнітних мін.

Після війни працював в Лондонському університетському коледжі та Королівському університеті.

Основні наукові праці в області атмосферної фізики, молекулярної фізики та фізики міжзоряних хмар. Також займався дослідженням щільних шарів атмосфери Землі, що послужило фундаментом для майбутніх досліджень з фізики
і хімії планетних атмосфер і астрофізичної плазми.
Його підхід, вперше застосований при вивченні земної іоносфери став стандартом

З 1962 по 1993 був редактором вісника Planetary and Space Science та протягом 28-ми років був співредактором журналу Advances in Atomic, Molecular and Optical Physics.

SIDEROCRATOR

45 років тому 14 листопада 1971 р. на орбіту Марса було виведено Марінер-9 (Mariner 9; інші назви — Mariner Mars '71 / Mariner-I) — перший міжпланетний космічний апарат, безпілотний зонд NASA, метою якого було досягнення орбіти Марса й дослідження цієї планети.
Апарат був запущений 30 травня 1971 року й досяг Марса 14 листопада того ж року. Після декількох місяців пилових бур йому вдалося відправити на Землю чіткі знімки поверхні Марса. Загалом протягом своєї місії «Марінер-9» надіслав 7329 зображень.

Марінер став першим штучним супутником іншої планети, випередивши радянські апарати «Марс-2» і «Марс-3»

В плані конструкції «Марінер-9» ідентичний утраченому під час аварійного запуску «Марінер-8»[en].

Загальна маса апарата становила 997,9 кг (включаючи 439,1 кг палива, необхідного для корекції траєкторії польоту, виходу на орбіту та її корекції). На орбіті штучного супутника маса «Марінера» становила близько 560 кг (з них близько 63 кг — маса приладів).

«Марінер-9» має восьмигранний корпус, виготовлений із магнію, алюмінію й склопластику. На корпусі розташовані чотири панелі сонячних батарей (кожна з яких має розміри 215 x 90 см; відстань між протилежними кінцями панелей становить 6,89 м). Ці батареї виробляли 800 Вт на земній орбіті та 500 Вт на орбіті Марса. Система сонячних батарей не постачала енергії безпосередньо до приладів, оскільки електроенергія накопичувалася в нікель-кадмієвих акумуляторних батареях, які після зарядки мали напругу в 26-38 В.

«Марінер-9» був оснащений двома телевізійними камерами, ультрафіолетовим та інфрачервоним спектрометрами, а також інфрачервоним радіометром. Прилади розташовані на сканувальній платформі, яка спрямовує їх на потрібні ділянки планети.

Очікується, що «Марінер-9» залишатиметься на орбіті до 2022 року — тоді (через 50 років після зупинки), за оцінками NASA, апарат потрапить у атмосферу Марса, де він згорить, або ж упаде на поверхню планети.

SIDEROCRATOR

195 років тому 18 листопада 1891 р. народився Франц Фрідріх Ернст Брюнов (нім. Franz Friedrich Ernst Brünnow; 1821-1891) - німецький астроном.

Вивчав математику, фізику і астрономію в Берлінському університеті, де отримав докторський ступінь в 1843 році за роботу De attractione moleculari.
Потім працював в Берлінській обсерваторії під керівництвом Йоганна Енке.

У 1847-1851 керував Дюссельдорфською обсерваторією.
У 1851 році повернувся в якості головного наукового співробітника в обсерваторію Берліна.

У 1854 Брюнов був запрошений в США в Енн-Арбор (штат Мічиган), де став директором новозбудованої обсерваторії і викладав в Мічиганському університеті.
Після роботи в Анн-Арбор, був заступником директора в Олбані, в 1859-1860 - обсерваторії Дадлі в Скенектаді, штат Нью-Йорк, США.

Поміщав статті в журналі «Astronomical Notices».
У 1863 повернувся в Європу і з 1866 по 1874 працював королівським астрономом в Ірландії, змінивши на цій посаді сера Вільяма Роуена Гамільтона, і професором астрономії в Трініті-коледжі в Дубліні, керував місцевою обсерваторією.

SIDEROCRATOR

100 років тому 29 листопада 1916 помер Джон Тебутт 1834 - 1916 австралійський астроном, відомий за відкриття "Великої комети 1861".

Джон Тебутт народився в Віндзорі, Новий Південний Уельс, був єдиним сином комерсанта Джона Тебутта. Його дід, Джон Teбутт, був одним з перших поселенців в Австралії; він прибув до Сіднея під кінець 1801р. Джон здобув освіту спочатку в англіканській церкві парафіяльної школи, а потім у приватній школі.
Батько Teбутта пішов з комерції близько 1843 р, купив ділянку землі в східній частині міста Віндзор, відомої як півострів, і побудував там свй маєток. Це згодом стало місцем обсерваторії, побудованої його сином, який в 19 років почав свої спостереження за допомогою звичайного телескопа і морського секстанта.
Близько дев'яти років потому, 13 травня 1861 року, Teбутт відкрив комету 1861Р одну з найяскравіших відомих комет. Тоді не було традиції телеграфного повідомленя в Англією. Tебутт був визнаний першим відкривачем цієї комети, і перший вирахував її елементи орбіти. У листопаді 1861 він купив відмінний рефрактор D3,25 дюйма (8,3 см) і фокусом 48 дюймів (1,2 м) а в 1862 р. йому запропонували посаду урядового астронома для Нового Південного Уельсу, але він відмовився.
У 1864 році він побудував своїми силами невелику обсерваторію недалеко від місця де був маєток його батька, і встановив там інструменти, 3¼-дюймового телескопа, двохдюймового транзитного інструменту, і бокс-хронометра. Незадовго до цього періодуТебутт почав реєструвати метеорологічні спостереження, а в 1868 році опублікував їх за період 1863 - 1866 рр.
Він продовжив публікацію цих записів з інтервалами протягом більше 30 років. Він також почав довгу серію статей, які були опубліковані в Monthly Notices Королівського астрономічного товариства в Лондоні і в Працях Королівського товариства Нового Південного Уельсу. Він брав участь в інших наукових журналах, і в австралійській пресі.
У 1872 році для обсерваторії був придбаний 4,5-дюймовий (11 см) рефрактор з екваторіальним монтуванням в 1881 році Тебутт виявив ще одну велику комету C / 1881 K1, а в 1886 році було куплено новий 8 дюймовий (20 см ) телескоп (фокусна відстань2,9 м), що дозволило йому значно розширити свої операції. В 1887 році Він опублікував історію і опис обсерваторії, а слідом за цим з річний звіт за 15 років.
В 1895 Була створена філія Британської астрономічної асоціації в Сіднеї році і Дж. Тебутт був обраний її першим президентом. У 1904 році він припинив систематичну роботу.
У 1908 році Teбутт опублікував свої Астрономічні Мемуари, даючи звіт про роботу протягом 54 років.

На фото: 1 Дж. Теббут. 2. Велика комета 1861 р. 3. Тебутт в обсерваторії. 4. обсерваторія Тебутта в 1906 р.

Edward

Гравюра комети класна!

SIDEROCRATOR

120 років тому 4 грудня 1896 р. народився Х'ю Персі Уілкінс (1896 -1960) валлійський інженер і астроном-любитель.

Уілкінс народився і здобув освіту в м. Кармартен.
За освітою був інженер-механік, але був більш відомий за свої досягнення в області селенографії.
Під час Першої світової війни служив в армії.
В 1918 р був обраний до Королівського астрономічного товариства. Працював у самотужки обладнаній обсерваторії в Лондоні.
у 1946-1956 рр. очолював місячну секцію Британської астрономічної асоціації.
Основними досягненнями Уілкінса вважається створення 100(1948) та 300 (1951) дюймових місячних карт, які були визнані
кульмінацією докосмічної селенографії. Однак його карти були перенасичені деталями, деякі з яких були фіктивним, що робить їх менш корисними, що не дозволило їх затвердити Міжнародній астрономічній асоціації.
Він також опублікував ряд книг, призначених для популяризації астрономії, в тому числі дві роботи у співпраці з Патріком Муром. Найбільш примітною була його робота, Місяць, яка включала його карту.
Карти Місяця, отримані Вілкінсом були використані американцями, під час висадок на Місяць в кінці 1960-х років.

На фото:
1 Вілкінс зі 100 дюймовою картою місяця (1948)

2 Вілкінс в своїй обсерваторії.

SIDEROCRATOR

195 років тому 4 грудня 1821 р. народився Ернст Вільге́льм Ле́берехт Те́мпель (1821 - 1889) — німецький художник-графік і астроном, першовідкривач 5 астероїдів і 12 комет.

Народився 4 грудня 1821 року в саксонському місті Нідеркуннерсдорф. У 1837 році навчався літографському справі в м. Мейсен. У 1840 — вирушив у багаторічну подорож по Європі, відвідав Копенгаген, Стокгольм і Христианію (нинішнє Осло).
У 1858 році оселився у Венеції, відкривши майстерню з літографії. Дуже успішно виконував замовлення вчених з виготовлення ілюстрацій. Будучи з юних років захоплений астрономією, придбав чотиридюймовий телескоп і з його допомогою вже в 1859 році відкрив комету, а також туманність в скупченні Плеяд.
Через відсутність спеціальної освіти не зміг влаштуватися в обсерваторії німеччини, але У 1860 році отримав запрошення до імператорської обсерваторії Марселя. Працюючи в цьому французькому місті, відкрив ще ряд небесних тіл, зокрема 5 астероїдів і 12 комет. Йому належать відкриття астероїдів 64 Ангеліна, 65 Кібела, 74 Галатея, 81 Терпсіхора і 97 Клото.

Після початку франко-німецької війни в 1870 році він був висланий з країни і повернувся до Італії. У 1875 році він став директором недавно побудованої обсерваторії Арчетрі, на південь від Флоренції. Рефрактор встановлений там (283 мм фокус 5370 мм), був найбільшим телескопом в Італії. За допомогою цього інструменту він досліджував туманні об'єкти.

Темпель в Марсельській обсерваторії

Туманність Меропи в ск. Плеяд, малюнок Темпеля

Туманність Оріона малюнок Темпеля 1876 р.

Триплет Лева мал. темпеля

Mott

Aga,

(Миша, пора уже думать об отдельном издании типа "Ваш день в истории астрономии", это будет круче чем день в астрологии

или шо они там еще пишуть.... ).

Edward

Цитата: Mott від 07 Грудня 2016, 20:18:17

Aga,

(Миша, пора уже думать об отдельном издании типа "Ваш день в истории астрономии", это будет круче чем день в астрологии или шо они там еще пишуть.... ).

Я йому вже казав про украiнську Вiкi...

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 07 Грудня 2016, 20:50:02

Цитата: Mott від 07 Грудня 2016, 20:18:17
Aga,

(Миша, пора уже думать об отдельном издании типа "Ваш день в истории астрономии", это будет круче чем день в астрологии или шо они там еще пишуть.... ).
Я йому вже казав про украiнську Вiкi...

та я б і радий туди дописувати, і є що дописувати,
але ще якби хтось поміг і відформатував статті як слід, у відповідності до їхніх вимог.

SIDEROCRATOR

16 грудня 195 років тому народився італійський астроном Джованні Баттиста Донаті 1826 – 1873

Освіту здобув в Пізанському університеті.
З 1852 працював в обсерваторії Музею фізики і природної історії у Флоренції (з 1864 - її директор).

Був ініціатором створення Національної астрономічної обсерваторії в Арчетрі (недалеко від Флоренції, поблизу будинку, в якому помер Галілео Галілей); керував її спорудженням в 1864-1872.

Донаті займався пошуками, спостереженнями і обчисленнями орбіт комет.

У 1854-1864 відкрив шість комет, з яких комета 1858 V (комета Донаті) виявилася однією з найяскравіших і цікавіших в історії астрономії.
Відкрив він найяскравішу комету 19 століття 2 червня 1858, спостерігаючи у Флоренції.
Комета має період близько 1950 років, ексцентриситет 0,9963 і віддаляється від Сонця на понад 300 астрономічних одиниць. Комета спостерігалася до 4 березня 1859. Спостерігали її також О.В.Струве, Ф.Бредіхін. Комета мала зігнутий широкий запорошений хвіст і два тонких прямих газових хвоста.

У 1858 була зроблена її фотографія — перша фотографія комети (Ушервуд).

Донаті був одним з піонерів застосування спектрального аналізу при вивченні небесних тіл. Вперше отримав спектр комети і ототожнив його деталі, встановив наявність газів в кометах. За допомогою побудованих їм двох спектрографів з 5 і 25 призмами виконав спостереження Сонця під час затемнень в 1870 і 1872. Займався вивченням полярних сяйв і першим вказав на космічну природу їхнього збудника, зокрема на зв'язок їх з Сонцем. Пояснив мерехтіння зірок як результат змін атмосферній рефракції на шляху променя світла при проходженні його через земну атмосферу.

SIDEROCRATOR

130 років тому 19 грудня 1886 р. народився американський астроном, абсолютний рекордсмен з відкриття подвійних зірок - Альфред Росситер (1886-1977).

Нар в м. Освего шт. Нью Йорк, у 1914 р. закінчив Веслеянський ун-т, в 1920 р. отримав ступінь магістра, а в 1923 ступінь доктора філософії.

В своїй дисертації Росситер досліджував затемнюваноподвійну зорю бета Ліри, впродовж дослідження він отримав та проаналізував близько 400 спектрограм і дійшов висновку, що зоря швидко обертається.
На основі результатів Росіттер разом з Д. Маклафліном відкрили явище яке увійшло в науку як Ефект Росситера-Маклафліна (ефект RM) - астрономічне явище, що спостерігається для затемнювано змінних зірок і деяких позасонячних планетарних систем шляхом внесення змін до форми спектральногопрофілю і положення кінчика лінії зірки під час проходження слабкого компонента. Цей ефект був відкритий в 1924 році, Р.А. Росситером, під час спостереження зірки Бета Ліри і Д. Маклафлін, вивчаючи Алголь. В останні роки ефект Росситера Маклафліна було використано при виявленні екзопланет.

у 1926 р. Росситер переїхав у південну африку в блюмфонтейнську обсерваторію, яку очолював до відставки в 1952 р.
За час роботи в обсерваторії Росситер розом зі співробітниками відкрив 7368 зоряних пар, з яких він особисто відкрив 5534 подвійні зорі встановивши цим абсолютний світовий рекорд.

SIDEROCRATOR

140 років тому 20 грудня 1876 р. народився американський астроном Волтер Адамс (1876-1956).

Нар. в Антіохії (Османська імперія) в родині місіонерів, в 1885 р. повернувся в США, навчався в Дартмудському колледжі. У 1900 закінчив Чиказький університет, в 1900-1901 вчився в Мюнхенському університеті у К. Шварцшильда і X. Зелігера. Працював в Єркській обсерваторії (1901-1904), в обсерваторії Маунт-Вілсон (1904-1946, з 1923 — директор). Після відходу у відставку продовжував дослідження в Сонячній лабораторії ім. Дж.Е.Гейла в Пасадені.

Наукові роботи присвячені спектральному вивченню зірок, планет, Сонця, міжзоряного середовища. У 1913-1916 спільно з А. Кольшюттером встановив можливість визначення світимості зірки за відносними інтенсивностями певних ліній поглинання в її спектрі і розробив на основі цього ефекту метод спектральних параллаксів. Організував і очолив в обсерваторії Маунт-Вілсон обширні дослідження з визначення променевих швидкостей і спектральних параллаксів, а також зі спектральної класифікації зірок.

Ним і його співробітниками були зміряні за допомогою 60- і 100-дюймових рефлекторів променеві швидкості понад 7000 зірок, класифіковані спектри кількох тисяч зірок і визначені їхні абсолютні величини.

У 1914 досліджував безперервний спектр зірок з різними власними рухами і світимостями, в 1930 вивчив відносне зрушення ліній нейтральних і іонізованних атомів в спектрах зірок, в 1935, 1941 провів порівняння променевих швидкостей, що визначчалися за лініями різних елементів, а також за лініями з різними потенціалами іонізації. Виявив емісію водню у деяких M-карликів дуже низької світимості, у багатьох зірок класу пізніше G5 знайшов емісію в лініях H і K кальцію.

У 1925 на прохання А.С.Еддінгтона виконав дуже складне дослідження спектру білого карлика Сіріус B з метою виявлення гравітаційного червоного зсуву ліній, що передбачається загальною теорією відносності.

Відкрив велику кількість спектрально-подвійних зірок, вивчив спектри багатьох змінних і нових зірок. В результаті детального дослідження (1937-1956) спектру α Оріона виявив у цього холодного надгіганта оболонку, а також встановив наявність бурхливої активності в його нижній атмосфері.

У 1906-1908 визначив швидкість обертання Сонця, вимірюючи доплерівський зсув ліній на краю диска на різних широтах; досліджував відмінності в спектрі плям і незбудженого диска, в 1927-1928 спільно з Г.Н.Ресселом прокалібрував роуландівську шкалу інтенсивностей ліній сонячного спектру. У 1925-1934 спільно з Ч. Сент-Джоном і Т. Данемом зміряв кількість водяної пари і кисню в атмосфері Марса і ототожнив вуглекислий газ в атмосфері Венери. У 1935-1949 виявив лінії важких елементів, зокрема залоза, серед міжзоряних ліній поглинання в спектрах гарячих зірок і тим самим довів наявність цих елементів в хмарах міжзоряної речовини.

на фото:
Волтер Адамс в обсерваторії

В. Адамс Дж. Джинс та Е. Хаббл біля купола 100 дюймового телескопа Маунт Вільсон

В. Адамс (крайній зліва) разом з членами департаменту фізики та астрономії 1931 р.)

SIDEROCRATOR

105 років тому 22 грудня 1911 р. народився американський радіоінженер, один з основоположників радіоастрономії Ґроут Ребер (1911 – 2002)

Ґроут народився в Вітоні, передмісті Чикаго. У 1933 він отримав у Арморівському технологічному інституті (нині Іллінойський технологічний інститут) ступінь радіоінженера.

Ґроут був радіоаматором і працював на різних радіо-виробників у Чикаго з 1933 року по 1947-й. Інтерес до радіоастрономії виник у нього після знайомства в 1933 з роботами Карла Янського про радіовипромінювання неба. Він звернувся в «Белл лебс», де працював у той час Янський, але отримав відмову, тому що це були часи Великої Депресії, і вільних робочих місць не було.

Перший у світі радіотелескоп

Тоді Ребер вирішив побудувати власний радіотелескоп на задньому дворі свого будинку в Вітоні. Перший у світі радіотелескоп являв собою параболічне дзеркало з металу діаметром 9,5 метрів, що збирає сигнал на радіоприймач, що містився в 8 метрах над дзеркалом. Конструкція була встановлена на похилій стійці і не могла обертатися, проте її можна було направити в будь-яку точку неба. За допомогою свого пристрою Ґроут Ребер склав першу карту неба Північної півкулі в радіодіапазоні.[2]

Радіокарти небосхилу, отримані Ґроутом Ребером у 1944 р.

Ґроут Ребер у 1948 почав працювати в Національному бюро стандартів. Ребер продовжив дослідження космічного радіовипромінювання, розпочаті Карлом Янським в 1932; і до початку 1940-х років був єдиним, хто вів радіоастрономічні спостереження. Підтвердив результати Янського про радіовипромінювання Чумацького Шляху, використовуючи коротші хвилі (1,8 м). У 1942 опублікував першу радіокарту неба; в 1944 першим повідомив про відкриття радіовипромінювання Сонця, яке в 1942 спостерігали також Дж. С. Хей і Дж. Саутворт; в 1946-1948 вивчив і описав спалахи сонячного радіовипромінювання, знайшов, що їхні тривалості пропорційні довжинам хвиль. У наступні роки брав участь в експедиціях радіоастрономічних на Гавайські острови і Тасманію.

З кінця 1950-х і до самої смерті 20 грудня 2002 Ребер жив на австралійському острові Тасманія, де продовжував займатися астрономічними радіоспостереженнями.

SIDEROCRATOR

255 років тому 24 грудня 1761 р. народився французький астроном Жан-Луї Понс (1761-1831).
Незважаючи на своє низьке походження та малограмотність він став найвидатнішим "ловцем" комет в історії, відкривши 37 комет.

Понс народився в м. Пейре, у Верхніх Альпах, в бідній сім'ї; був малоосвіченим.
У 1789 році він почав працювати в обсерваторії Марселя як сторож, і поступово набув деякий досвід у наданні допомоги астрономам зі спостереженнями. Він навчився проводити спостереження самотушки, демонструючи чудову здатність запам'ятовувати зоряні поля і їх відмінності.

Понс відкрив свою першу комету спільно з Шарлем Мессьє, 11 липня 1801. Згодом він сам почав займатися пошуком комет, використовуючи при цьому короткофокусні телескопи з великим діаметром.

У 1819 році, Понс став директором нової обсерваторії la Marlia, якe він залишив в 1825 році, щоб вивчати астрономію в Lа Specola, у Флоренції. Приблизно в той же час, він на прохання великого герцога Тосканського отримав можливість стати директором обсерваторії у Флоренції.

За відкриття трьох комет в 1818 році Понс отримав премії Лаланда Французької академії наук.

фільм про телескопи Понса (французькою)
https://www.osupytheas.fr/IMG/www.osupytheas.fr/mnt/www-pj/lunette_de_pons-mmarcelin-fclancy.mp4

SP

Цитувати

він став найвидатнішим "ловцем" комет в історії, відкривши 37 комет.

Нужно добавлять "визуально". А больше всего комет (70) открыл Роберт МакНот

SIDEROCRATOR

115 років тому 26 грудня 1901 р. народився голландський і американський астроном Пітер ван де Камп (1901 — 1995).

Народився в Кампені (Нідерланди). У 1922 закінчив Утрехтський університет. У 1922—1923 працював в Астрономічній лабораторії ім Я. К. Каптейна Гронінгенського університету. З 1923 живе в США. До 1937 працював в обсерваторії Мак-Кормік університету штату Вірджинія, з 1937 — в обсерваторії Спрул Суартморского коледжу (штат Пенсильванія; до 1972 — директор).

Основні роботи відносяться до фотографічної астрометрії і визначенню паралаксів найближчих зірок і мас подвійних зірок, пошукам невидимих супутників у найближчих зірок.

У обсерваторії Спрул ван де Камп ґрунтовно досліджував рух близької до нас зірки Барнарда. Виявив у неї періодичні збурення власного руху, які можна пояснити існуванням одного або двох невидимих супутників з масами порядку маси планети Юпітер.

astrOleg

Міша, ай-я-яй, пропустив такого видатного дядька.

445 років тому 27 грудня у Штутгарті народився Йоганн Кеплер - німецький математик, астроном, оптик. Найбільш відомий тим, що сформулював закони руху планет.

Edward

Не наiзджай...ну загуляв трошки(забухав

) оговтаеться вiд свят, виправить ситуацiю

З Новим роком, Мишаня! Наснаги тобi у Новому роцi! Чекаемо на твоi iсторичнi экскурси! Дякую за роботу, завжди цiкаво почитати щось новеньке, або добре забуте стареньке...

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213412 раз)