Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213036 раз)

SP

Дополнения.
Боде был астрономом-самоучкой, первый трактат по астрономии опубликовал в возрасте 17 лет. С 1772 года и до самой своей смерти — главный редактор «Астрономического ежегодника» (Astronomisches Jahrbuch) Берлинской академии наук, превративший его в прибыльное и престижное издание.
В своих картографических работах Боде предложил несколько новых созвездий, которые, однако, на небе не прижились и изобразил созвездия, предложенные другими авторами, иногда модернизировав их.
Вот созвездия, предложенные или модернизированные Боде:
Лаг - сформировано из астеризма; Слава Фридриха II - сохранилось как астеризм; Типографский Станок, Электрическая Машина, Химический Аппарат, Арфа Георга. Воздушный Шар и Кошка - два созвездия Лаланда, впервые изображенные Боде, Бранденбургский Скипетр - созвездие Готфрида Кирха.
"Уранография" Боде оказалась последним традиционно-иллюстративным атласом. Привычные художественные фигуры созвездий явились на страницах атласа Боде в последний раз - с начала XIX века астрономы, наконец, перестали приукрашивать небеса. Зато в "Уранографии" впервые появились границы созвездий - пока еще кривые линии, отделяющие созвездия друг от друга. Таким образом, именно Боде ввел понятие геометрических границ созвездий в современном смысле.
Галактика M81 (Туманность Боде) была впервые обнаружена Иоганном Боде в 1774 году. 6 января 1779 года Боде открыл комету С/1779 А1, позднее названную его именем.

SIDEROCRATOR

175 років тому 20 січня 1842 р. народився угорський астроном і фізик Міклош Конкой-Теге (1842-1916).
Нар. в м. Пешт. освіту здобував в університетах Будапешта і Берліна(1857-1862).
після навчання відвідав Геттінгенську, Гринвіцьку, Потсдамську та Паризьку обсерваторії.

В 1871 повернувшись додому, облаштував у маєтку обсерваторію розмістивши на балконі невеликий телескоп, та проводив спостереження.
В наступному році замовивши більш потужний інструмент збудував купол обсерваторії
Будівництво обсерваторії дало початок розвитку астрономії в Угорщині. Основним напрямом роботи обсерваторії були спетрографічні та фотографічні спостереження.
За наступні роки Конкой-Теге наладив співробітництво з іншими європейськими обсерваторіями, що поставило його обсерваторію в рівень з європейськими.

В 1899 р. обсерваторія стала державною, Конкой-Теге продовжував керувати нею до самої смерті в 1916 р.
На сьогодні обсерваторія належить Угорській АН.
Міклош Теге (зліва) і Герман Кобольд в обсерваторії (1880 р)

обсерваторія Конкоя-Теге (сучасний вигляд)

SIDEROCRATOR

425 років тому 22 січня 1592 р народився П"єр Гассенді (1592-1655) - французький філософ, математик, астроном і дослідник стародавніх текстів.

Народився в провансальському містечку Шамтерсьє. З юних років проявив неабиякі здібності до науки, особливо до математики і мовознавства. Навчався в коледжі в місті Дінь, потім в університеті Екс-ан-Провансу. З 1612 року викладав теологію в Діні, з 1617 року очолював кафедру філософії в університеті в Екс-ан-Провансі. Будучи викладачем філософії в університеті, він не тільки викладав вчення Аристотеля, а й відкинув його; вивчав теоретичну астрономію, але сильно ображався, коли його приймали за астролога.

Свій курс Гассенді будував таким чином, що спочатку викладав вчення Аристотеля, а потім показував його помилковість. Відкриття Коперника і твори Джордано Бруно, а також читання творів Петра Рамуса і Людовіка Вівеса остаточно переконали Гассенді в непридатності Аристотелевої фізики і астрономії. Плодом його занять був твір «Exercitationes paradoxicae adversus Aristoteleos» (Гренобль, 1627). Від цього твору він повинен був відмовитися: нападати на Аристотеля і захищати Коперника було в той час небезпечно, як це довела доля Етьєна Доле, Джордано Бруно і ін. Ще раніше до видання своєї книги Гассенді залишив кафедру і жив то в Діні, де був канонником кафедрального собору, то в Парижі, звідки здійснив поїздку до Бельгії та Голландії. Під час цієї поїздки він познайомився з Гоббсом і видав (1631) його аналіз містичного вчення розенкрейцера Роберта Флудда «Epistolica dissertatio in qua praecipua principia philosophiae R. Fluddi deteguntur». Пізніше він написав критичний аналіз Декартівської роздумів ( «Disquisitio adversus Cartesium»), який призвів до жвавої полеміки між обома філософами. Гассенді був одним з небагатьох вчених XVII століття, які цікавилися історією науки.

У 1645 році Гассенді зайняв кафедру математики в Collège royal de France. В останні роки життя він видав дві роботи про Епікура «De vita, moribus et doctrina Epicuri libri octo» (1647) і «Syntagma philosophiae Epicuri» (1649), біографії Коперника і Тихо Браге, історію церкви в Діні. Гассенді володів великим полемічним даром: він умів віддати належне противнику, ясно і точно викладав його теорію, нарешті робив вельми тонкі і вагомі зауваження. Широко відома його полеміка з Декартом.

Філософська система Гассенді, викладена в його «Syntagma philosophicum», - результат його історичних досліджень. Ці дослідження привели його (як пізніше Лейбніца) до того висновку, що думки різних філософів, які вважаються абсолютно несхожі, часто різняться тільки за формою. Найчастіше Гассенді схиляється на бік Епікура, розходячись з ним тільки в теологічних питаннях.

Основна заслуга Гассенді як астронома полягає в тому, що він вперше спостерігав проходження Меркурія по диску Сонця (7 листопада 1631), передобчислене Й.Кеплером. У 1647 опублікував книгу, в якій піддав розбору системи світу Птолемея, М. Коперника і Т. Браге. Був прихильником геліоцентричного учення Коперника. Автор біографічної праці про Т.Браге, Коперника, Р. Пурбаха, Регіомонтана (1654) і роботи, присвяченій історії календаря (1654).

SIDEROCRATOR

135 років тому 24 січня 1882 народився американський астроном Гарольд Ділос Бебкок (1882 – 1968).

народився в Еджертоні (штат Вісконсин). У 1907 закінчив Каліфорнійський університет, Берклі. У 1905-1906 працював в цьому університеті, в 1906-1908 — в Бюро стандартів, в 1909-1948 — в обсерваторії Маунт-Вілсон.

Основні наукові роботи присвячені сонячним і пов'язаним з ними лабораторним дослідженням. У фізичній лабораторії обсерваторії Маунт-Вілсон виконав ряд робіт з ефекту Зеємана у зв'язку з вивченням магнітного поля Сонця, інтерферометрічним методом отримав дуже точні довжини хвиль багатьох ліній, що служили стандартами при вимірюваннях сонячного спектру. У 1928 опублікував фундаментальні таблиці ліній сонячного спектру, що з'явилися продовженням відомих таблиць Г. Роуланда в ультрафіолетовій і інфрачервоній області спектру (до 2935 і 13 495 Ǻ), ототожнив нові лінії і виправив багато ототожнень Роуланда. Разом з Г.В.Бебкоком удосконалив методику вимірювання магнітного поля Сонця. У 1952 вони створили магнітограф — прилад, що вимірює з точністю до 1 Гс магнітне поле по всьому диску Сонця шляхом його сканування з високим просторовим розділенням. Дуже точно визначив довжини хвиль ліній випромінювання нічного неба; проведені ним вимірювання смуг молекул кисню дозволили В.Ф.Жиоку і Г.Л.Джонстону відкрити рідкісні ізотопи кисню 17O і 18O. Виготовив разом з Г.В.Бебкоком дифракційні грати великих розмірів і високої якості. Цими гратами оснащені спектрографи куде 100- і 200-дюймових телескопів обсерваторій Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар.

SIDEROCRATOR

115 років тому 27 січня 1902 р. народилась американський астроном, дослідниця змінних зір Маргеріт Мейолл (1902-1995)

Народилася в м. Айрон Хілл шт. Меріленд. Незвичайне астрономічне явище - комета Галлея 1910 р. пробудило в неї ранній інтерес до астрономії.
Так уже в 1925 р. вона закінчила Свартмор коледж і влаштувалася в Гарвардську обсерваторію, де працювала під керівництвом Енні Джамп Кеннон (до 1941 р), та займалася визначенням зоряних величин в каталозі Генрі Дрепера, згодом освоіла систему спектральної класифікації.

ЇЇ перша наукова публікація в Гарвардському бюллетені за 1927 р. була присвячена визначенню відстаней до Цефеїд, до 1954 р. вона написала більше 20 праць присвячених зоряній фотометрії та спектральній класифікації.

У 1949 р. Маргеріт Мейолл очолила ААVSO перебуваючи на посаді директора до 1973 р.
Мейолл була співавтором книги для аматорів "Some favorite sky objects for observation"

astrOleg

Сьогодні чергова річниця трагічної загибелі шатла "Челленджер".

SIDEROCRATOR

395 років тому 28 січня 1622 р. народився французькиа астроном та конструктор повітряних телескопів Адріен Озу (1622-1691)

Народився в Руані, Франція, був сином судового клерка Руана, здобув освіту - в єзуїтському коледжі. На початку 1640-х років переїхав до Парижа, де проявив інтерес до астрономії і став відомий в академічних колах.

У 1664-1665 займався спостереженням комет і зробив кілька припущень щодо виду їх орбіт (еліптичного або параболічного), в чому нажив собі суперника, в особі Яна Гевелія.

C 1666 по 1668 був членом Французької академії наук, а також був одним із засновників Французької королівської обсерваторії.
У 1666 році був обраний в члени Лондонського королівського товариства.

У 1671 році переїздить до Італії, де і проживає ще 20 років, до самої смерті у 1691 році в Римі. Про це його періоді життя майже нічого не відомо.

Озу вніс великий вклад в розвиток спостережень за допомогою телескопа, в тому числі в удосконалення нитяного мікрометра. Велику частину спостережень проводив за допомогою повітряного телескопа. І висловлювався на користь побудови величезного повітряного телескопа, довжиною 1000 футів, який збирався використовувати для спостережень за тваринами на Місяці

.

У 1647 році він поставив експеримент, який продемонстрував вплив атмосферного тиску на показання ртутного барометра.

У 1664 році побудував повітряний телескоп довжиною 96 метрів. Хоча великих відкриттів з його не зробив.

У 1667-1668 роках Адрієн і Жан Пікар поєднали телескоп з 38-и дюймовим квадрантом. Отриманий пристрій було використано для точного визначення позиції на земній кулі.

SIDEROCRATOR

175 років тому 29 січня 1842 р народився італійський астроном, геодезист і метеоролог Джованні Челорія (1842-1920)

Закінчивши Туринський університет у 1864 р. працював в Міланській обсерваторії під керівництвом Скіапареллі.
Посвятивши себе повністю Міланській обсерваторії відмовився від ряду пропозицій, зокрема очолити Пекінську обсерваторію в 1884 і обсерваторію Арчетрі в 1893.
У 1900 р. зайняв посаду директора Міланської обсерваторії, яку займав до січня 1917.

Спочатку Челорія працював у області теоретичної астрономії: він обчислював орбіти астероїдіві складав астрономічні ефемериди. Так він вирахував кілька орбіт малих планет, у тому числі (69) Hesperia, (73) Klytia, і (31) Єфросинія і комет
C / 1864 N1 (Tempel), C / 1864 O1 (Донаті-Туссен) і C / 1864R1 (Донаті).

Челорія вивчав теоретичну астрономію все своє життя, часто використовуючи свої власні спостереження в якості основи для своїх розрахунків, в той же час, він також спостерігав різні астрономічні явища: місячні затемнення, покриття зір Місяцем і проходження Венери по диску сонця.

З 1864 по 1872 р використовуючи меридіанне коло, Челорія ретельно
вимірював положення зірок зі схиленням від -2 ° до + 6 °, з тим щоб завершити роботу Скіапареллі. Ці спостереження, з деякими іншими, зібраними з 1877 по 1883 роки з модернізованого інструменту, були використані для складання зоряного каталогу.

Челорія вніс і значний вклад у вивчення реального
розподілу зірок в просторі, протягом 3-х років, він виконав більше ніж 27000 спостережень для вивчення розподілу зірок до до 11,5 величини. Він нарахував понад 200000 зірок, проввівши ретельні статистичні роботи, та порівняння з спостереженнями Вільяма Гершеля і Aргеландера. Важливим результатом цих спостережень, стало підтвердження, теорії Гуго фон Зелігера про модель структури Чумацького Шляху. Відповідно до гіпотези Челоріі, Чумацький Шлях складається з двох окремих кілець з"єднаних між собою.

Челорія також провів вимірювання 220 подвійних зоряних систем; для деяких з них він обчислив елементи орбіти. Для цього були використані два рефрактори Мерца 218 та 489 мм.
Також багато часу Челорія приділяв питанням історії астрономії, зокрема вивченню давніх сонячних затемнень.

astrOleg

31 січня 1958року США запустили свій перший штучний супутник Землі.
Цього ж дня, але три роки потому амери відправили у космос шимпанзе Хем. Мавпа благополучно повернулась на Землю.

SIDEROCRATOR

230 років тому 31 січня 1787 р. народився італійський астроном Джованні Сантіні (1787-1877)
У 1806 році впоступив в обсерваторію в Падуї, в 1814 році - призначений професором і директором обсерваторії. З 1837 року почалися спостереження Сантіні з новим меридіанними кругом, які послужили матеріалом для трьох цінних каталогів зірок екваторіальної зони: «Positione medie delle stelle fisse» (4092 зірки; вийшов в 1840 році, два інших вийшли в 1858 і 1862 рр.). Сантіні написав кілька підручників: «Elementi di Astronomia» (1820), «Teorica degli stromenti ottici» (1828); крім того, багато статей про визначення орбіт комет і теорії астрономічних інструментів.

В каталозі Енке-Галле йому приписують розрахунок дев'ятнадцяти орбіт комет. Здобув популярність своїми розрахунками орбітальних збурень в період з 1832-1852, викликаного великими планетами на комету Бела. Час і місце появи цієї комети в 1846 році точно відповідав з попередніми розрахунками.

Окрему увагу Сантіні приділяв оптиці, так в 1828 р він написав фундаментальну двотомну працю "Теорія оптичних інструментів" в якій за допомогою формул пояснював будову різних конструкцій телескопів та мікроскопів.

SIDEROCRATOR

125 років тому 31 cічня 1892 р. шотландський аматор астрономії Томас Андерсон першим помітив спалах нової зорі в сузір"ї Візничого (Т Aurigae). Наступного дня він послав королівському астроному Ральфу Копеланду телеграму наступного змісту: Nova in Auriga. In Milky Way, about two degrees south of χ Aurigae, preceding 26 Aurigae. Fifth magnitude, slightly brighter than χ (Нова в Візничому, в Чумацькому Шляху на 2 градуси південніше Х Візничого, перед 26 візничого. 5 величина трошки яскравіша за Х).
В той же вечір Копеланд підтвердив відкриття.
Хоча насправді Андерсон вперше побачив її ще 24 грудня 1891 проте помилково прийняв її за 26 Візничого.
Почавши досліджувати фотопластинки виявилось що зоря спалахнула ще 10 грудня 1891 але не була помічена через дуже повільне наростання блиску.
Згодом коли зоря досягла 3.7 m Готард сфотографував її спектр.

згодом порівнявши спектрограму нової Візничого зі спектрами планетарних туманностей він дійшов висновку про їхню подібність.

як зауважив Готард : спектр не тільки подібний, але аспект і положення ліній показують, що це повна ідентичність зі спектрами планетарних туманностей. Іншими словами, нова зірка перетворилася в планетарну туманність".
Таким чином було вперше доведено генетичний звязок нових зірок і планетарних туманностей.

Докладніше про спектральні дослідження Нової можна прочитати тут:
https://www.google.com.ua/url?sa=i&rct=j&q=&esrc=s&source=images&cd=&ved=0ahUKEwim3eq7x-7RAhVqD5oKHf4IA7YQjhwIBQ&url=https%3A%2F%2Farchive.org%2Fdetails%2Fphiltrans01003946&bvm=bv.146073913,d.bGs&psig=AFQjCNG9NLMABxeRS_rZMHCiwLron1X4eQ&ust=1486024489152459

astrOleg

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 01 Лютого 2017, 11:24:50

125 років тому 31 cічня 1892 р. шотландський аматор астрономії Томас Андерсон першим помітив спалах нової зорі в сузір"ї Візничого (Т Aurigae).
згодом порівнявши спектрограму нової Візничого зі спектрами планетарних туманностей він дійшов висновку про їхню подібність.

Таким чином було вперше доведено генетичний звязок нових зірок і планетарних туманностей.

Дуже цікава подія і важлива.

SIDEROCRATOR

125 років тому 2 лютого 1892 р. народився німецький астроном, фахівець у галузі змінних зір і метеорів Куно Хоффмайстер (1892-1968).
З дитинства захоплювався астрономією. Кілька років працював асистентом в Бамбергській і Єнській обсерваторіях. У 1925 організував в Зоннеберзі власну обсерваторію, яка згодом увійшла до складу Академії наук НДР, і залишався її директором до кінця життя. У 1927 захистив докторську дисертацію в Йенском університеті. З 1936 - член Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» в Галле.

У 1928 у співпраці з Бабельсбергською обсерваторією почав фотографічне патрулювання неба, основним завданням якого було виявлення нових змінних зірок (ця робота триває в Зоннебергській обсерваторії до теперішнього часу).

Відкрив і дослідив майже 10 000 змінних зірок, кілька астероїдів, а також комету C / 1959 O1.

Вів систематичні візуальні спостереження метеорів. У 1948 був опублікований його каталог метеорних потоків. Виконав численні спостереження зодіакального світла за допомогою фотометра власної конструкції, вивчав протівосіяніе. Протягом декількох десятиліть був редактором науково-популярного журналу «Sterne».

SIDEROCRATOR

135 років тому 3 лютого 1882 р. народився французький аматор астрономії Жюльєн Перідьє (1882-1967).
Інженер-електрик за професією, Жюльєн Перідьє бувдосвідченим астрономом-любителем, який присвятив останні роки життярозвитку і функціонуванню приватної обсерваторії і наукової бібліотеки.
Почав цікавитися астрономією в 1900 р. коли вперше спостерігав змінні зірки. У 1933 році заснував обсерваторію поблизу села Ле-Уга на південному заході Франції. Обсерваторія була оснащена подвійним 8-дюймовим. рефрактором з оптикою Андре Куде, 12-дюймовим Ньютонівським рефлектором, який був зроблений Джорджем Калвером, а також невеликим транзитним телескопом фірми Тротон & Сіммс.
Протягом майже 30 років, Перідьє активно спостерігав в цій обсерваторії, також залучав молодих французьких астрономів, які використовували її для власних досліджень, а також брали участь в наукових програмах обсерваторії. Основними напрямами дослідження, обсерваторії в Ле-Уга були планетарна фізика, та фотометрії змінних і спалахуючих зірок.
У липні 1959 р. в обсерваторії Ле-Уга успішно спостерігалося покриття Регула Венерою в липні 1959 р.
З 1961 по 1965 рік, обсерваторія брала участь в програмі кольорової фотометрії планет та місяця які виконувались на 12 дюймовому рефлекторі обсерваторії.

інструменти обсерваторії Ле Уга:подвійний рефрактор Куде та 12" рефлектор Калвера.

SIDEROCRATOR

135 років тому 5 лютого 1882 р. народився Август Копфф (1882-1960) - німецький астроном, першовідкривач комет і астероїдів.

Спочатку працював в Гейдельберзі в місцевій обсерваторії, а потім перейшов до Берлінського університету імені Гумбольдта, де зайняв місце директора «Інституту астрономічних розрахунків». У період 1901 по 1909 рік їм було відкрито в цілому 68 астероїдів, два з яких він виявив спільно з іншими астрономами.

Їм було також відкрито кілька комет, наприклад, періодична комета 22P / КОПФ і неперіодичних комета C / 1906 E1. Він також виявив 68 астероїдів, включаючи троянців (617) Патрокл і (624) Гектор.

Астероїди (596) Шейла, (607) Дженні, (608) Адольфіна відкриті в 1906 році, (631) Філіппіна, (634) Уте, відкриті в 1907 році, Копфф назвав на честь своїх друзів, а астероїд (628) Христина, відкритий в тому ж році, був названий на честь його дружини, а (668) Дора - на честь її подруги.

Гейдельберзька обсерваторія

SIDEROCRATOR

135 років тому 8 лютого 1882 р. народився американський астроном Джон Дункан(1882-1967).
Працюючи в обсерваторії Лоуелла займався фотографічними пошуками транснептунової планети. Згодом перейшовши працювати в Лікську обсерваторію займався вивченням змінних зірок, особливу увагу приділяв цефеїдам Y Sagittarii та RT Aurigae, Для того, щоб спробувати пояснити асиметрії, присутні в кривих блиску цих зірок, Дункан висунув нову гіпотезу, що зв'язує спостережувані зміни для пер едбачуваних взаємодій між парою зірок близькою орбітальною відстанню компонентів один від одного.

Багато часу було проведено Дунканом в обсерваторії Маунт Вілсон, яку він вперше відвідав в 1920/1921, а потім працював там кожного літа з 1922 по 1949 рік.
Дункан став талановитим фотографом, і багато з його фотографій туманностей і галактик були відтворені в підручниках з астрономії з 1920 по 1950-і роки.

Шляхом порівняння фотопластинок знятих в різний час, Дункан виявив швидке розширення волокон в Крабовидної Туманності.
Дункан повернувся до цієї проблеми в 1938 році і продемонстрував що має місце подальше розширення. Тепер ми розуміємо, що ці волокна є залишками наднової зірки,
яку спостерегли астрономи в 1054 році.

Дункан також вивчив пластинки зі знімками галактики M33. У пошуках нових зірок, він виявив, три слабкі змінні зірки в 1920 році.
До середини 1922 року, Дункан досліджував їх варіації на 17 пластинах, але не зміг виявити періоди змінності. Проте його відкриття змінних зірок в "спіральних туманностях", поряд з незалежними відкриттями Макса Вольфа і Бааде в Німеччині, підготували шлях для відкриття Едвіном Хабблом цефеїд в галактиці Андромеди. Хабблом слідом за цим було встановлено, що "спіральні туманності " були насправді далекими галактиками, які лежать далеко за межами
Чумацького Шляху.

Відкриття Дунканом розширення Крабової туманності М 1 та змінних в галактиці М 33
помістили його на порозі наших знань про наднові зорі і вивчення галактик.

Фотографічні дослідження туманностей проведені Дж Дунканом в обсерваторії Маунт Вілсон 1923 р.

SIDEROCRATOR

100 років тому 9 лютого 1917 р. Британський аматор астрономії Моріс Ейнзлі (Maurice Ainslie 1869-1951) за допомогою саморобного 9 дюймового рефлектора спостерігав рідкісне астрономічне явище - покриття системою кілець Сатурна зорі 7 величини НІР 38601

9 дюймовий рефлектор М. Ейнзлі

Звіт М. Ейнзлі про спостереження.

SIDEROCRATOR

130 років тому народився шотландський астроном Джон Джексон. (1887-1958).

У 1907 закінчив університет в Глазго, продовжував освіту у Триніті-коледжі Кембриджського університету. У 1914-1933 працював в Гринвіцькій обсерваторії, у 1933-1950 очолював обсерваторію на мисі Доброї Надії.

Працюючи в галузі фотографічної астрометрії, обробив та опублікував спостереження подвійних зірок, проведені в Гринвічі в 1893-1919, визначив орбіти багатьох подвійних систем. Спільно з X. Нокс-Шо обробив спостереження, виконані Т. Горнсбі в 1774-1798 в Редкліффській обсерваторії (Оксфорд), які були потім використані для перевірки точності сучасної системи фундаментальних зірок.
У обсерваторії на мисі Доброї Надії керував програмами визначення положень і паралаксу зірок південного неба. У 1935-1950 опублікував паралакс близько 1600 зірок, сфотографував більшу частину майданчиків, в яких вимірювалися положення зірок.
Отримав другі епохи для зірок у зонах від -40 до -52 і визначив власні рухи 41 000 зірок. Брав участь у трьох експедиціях Гринвіцької обсерваторії для спостереження повних сонячних затемнень (1927, 1929, 1932).

SIDEROCRATOR

165роківтому народився Джон Дреєр (1852 — 1926) — ірландський астроном датського походження.

Дреєр народився і виріс у Копенгагені. У віці 22 років він залишив Данію і вирушив до Ірландії, щоб працювати помічником Лоуренса Парсонса, сина і спадкоємця Вільяма Парсонса, третього лорда Росса, який побудував телескоп «Парсонстаунський левіафан». 1878 року він перейшов до Дунсінкської обсерваторії, а 1882 року — до обсерваторії в місті Арма, де працював директором до 1916 року.

Написав книгу-біографію Тихо Браге і дослідження історії вивчення Сонячної системи від VI ст. до н. е. до створення геліоцентричної системи світу.

Великою заслугою Дреєра є підготовка до друку і видання праць Вільяма Гершеля та Тихо Браге.

Його головною роботою зазвичай вважають Новий загальний каталог туманностей і скупчень зірок, які він упорядкував 1888 року і надалі розширив двома індексними каталогами (IC-I — 1895 року, та IC-II — 1908). Остаточний каталог містить понад 13 000 об'єктів, він і досі використовується астрономами.
На сьогодні ценайвідоміший в аматорській астрономії каталог об'єктів далекого космосу.

Каталог є одним з найбільших неспеціалізованих каталогів, оскільки містить у собі всі типи об'єктів далекого космосу (він не спеціалізується, наприклад, тільки на галактиках).

Каталог узагальнив відомості про незоряні об'єкти для спостерігачів XIX сторіччя. Одним із основних джерел був «Загальний каталог туманностей та скупчень» Джона Гершеля, виданий 1864 року. Дрейєр навіть використав назву, додавши лише слово «Новий». Спочатку (1888 рік) каталог містив 7840 об'єктів, послідовно занумерованих за зростанням їх прямого сходження (для епохи 1860 року), а потім був послідовно розширений двома індексними каталогами (IC-I & IC-II), що додали 5386 об'єктів. Із повним правом ці три каталоги вважають цілісною працею. Загальна кількість об'єктів становить 13 226.

Об'єкти небосхилу Південної півкулі каталогізовано до меншого ступеня, більшість з них спостерігалися Джоном Гершелем. Новий Загальний Каталог містив значну кількість помилок, які здебільшого були усунуті в переглянутому NGC.

Каталог характеризується розумним співвідношенням між обсягом та глибиною охоплення об'єктів. Це призвело до його масового розповсюдження. Навіть через сто років після виходу останнього доповнення цей каталог залишається одним з лідерів за цитованістю.

SIDEROCRATOR

190 років тому 14 лютого 1827 р. народився видатний оптик Джордж Бассет Кларк (1827- 1891) син Алвана Кларка.
У 1846 році приєднався до заснованої батьком оптичної фірми яка спеціалізувалася на виробництві лінзових телескопів-рефракторів. П'ять найбільших лінзових телескопів, що використовуються у світі, були споруджені Кларками

на фото:з ліва на право
Алван Грехам Кларк, Алван Кларк, Джордж Бассет Кларк.
1870 р.

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213036 раз)