Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
24 Листопада 2024, 13:59:31

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Edward]

Усi великi об'ективи фiрми Кларкiв доводив до розуму Карл Лундiн, включаючи i найбiльший Йоркський. Хтось з Кларкiв звичайно був присутнiм.
На фото: Кларк(старший, злiва) та Карл Лундин.

Подякували

2 :Naboka Igor, ds40a

[SIDEROCRATOR]

Усi великi об'ективи фiрми Кларкiв доводив до розуму Карл Лундiн, включаючи i найбiльший Йоркський. Хтось з Кларкiв звичайно був присутнiм.
На фото: Кларк(старший, злiва) та Карл Лундин.

На фото не старший. а молодший Кларк.

[SIDEROCRATOR]

15 лютого 1564 р. Народився Галілео Галілей (1564-1642) італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства.
Довідавшись про винайдену в Голландії підзорну трубу, Галілей 1609 року побудував свій перший телескоп із трикратним збільшенням, а трохи пізніше — зі збільшенням у 32 рази, як він сам писав згодом, «побудував собі прилад до того чудовий, що з його допомогою предмети здавалися майже в тисячу разів більші і більш ніж у тридцять разів ближчі, ніж під час спостереження простим оком». Із їх допомогою Галілей здійснив кілька важливих астрономічних відкриттів — гори і кратери на Місяці, розміри зірок та їхню колосальну віддаленість, плями на Сонці, 4 супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед та Каллісто), фази Венери, кільця Сатурна, Чумацький Шлях як скупчення окремих зірок та ін.

Галілей налагодив виробництво телескопів.

У 1610–1614 роках, змінюючи відстань між лінзами, він створив також мікроскоп. Завдяки Галілею лінзи й оптичні прилади стали могутнім знаряддям наукових досліджень. Від Галілея оптика одержала найбільший стимул для подальшого теоретичного технічного розвитку». Оптичні дослідження Галілея присвячені також вченню про колір, питанням природи світла, фізичній оптиці. Галілею належить ідея скінченності швидкості поширення світла й постановка (1607) експерименту з її визначення.

Подякували

2 :Edward, Naboka Igor

[Edward]

Усi великi об'ективи фiрми Кларкiв доводив до розуму Карл Лундiн, включаючи i найбiльший Йоркський. Хтось з Кларкiв звичайно був присутнiм.
На фото: Кларк(старший, злiва) та Карл Лундин.

На фото не старший. а молодший Кларк.

Я мав на увазi старшого з братiв.
Коли всi Кларки померли, Карл та його молодший брат Роберт були головними оптиками цiеi компании (до 30 рокiв ХХ сторiчча)

[SIDEROCRATOR]

Лундін приєднався до Кларків тіки в 1874р. а хто до того доводку об"єктивів робив?

Подякували

1 :Edward

[Edward]

Лундін приєднався до Кларків тіки в 1874р. а хто до того доводку об"єктивів робив?

Так всi самi великi було зроблено пiсля. Я коли був на Лiкськi обсерваторii то казали що цей об'ектив закiнчував Грехем. Перший(який довiв Алван, самий старший) побили при перевезеннi. А тодi було ще три переробки Грехемом, але все невдалi. Лiкський так собi...Йоркський  кращий i бiльший, це справжне чудо! Пулковський теж до речi непоганий був. Я рахував його по волновiй аберацii. Там у ПНУ пiк менше Л/4.2. Та астигматизм невеликий(десь до 1/9). Фото Карла, викладу увечерi.
Як на мене, то найкращий з рефракторiв 20" i бiльше, по суммi "якiсть/розмiр" - Йоркський, по оптичнi якостi - Ловвелiвский, а за ним 20" дюймiв роботи Ж.Тексеро у Нiццi. Але там вже скло зовсiм iнше...(багато краще за якiстю нiж у часи Кларкiв)

Подякували

1 :Naboka Igor

[SIDEROCRATOR]

Лундін приєднався до Кларків тіки в 1874р. а хто до того доводку об"єктивів робив?

Так всi самi великi було зроблено пiсля. Я коли був на Лiкськi обсерваторii то казали що цей об'ектив закiнчував Грехем. Перший(який довiв Алаван, самий старший) побили при перевезеннi. А тодi було ще три переробки Грехемом, але все невдалi. Лiкський так собi...Йоркський  кращий i бiльший, це справжне чудо! Пулковський теж до речi непоганий був. Я рахував його по волновiй аберацii. Там у ПНУ пiк менше Л/4.2. Та астигматизм невеликий(десь до 1/9). Фото Карла, викладу увечерi.

Ніщо не ідеальне
Максутов у своїй праці "Тіньові методи дослідження оптичних систем" на с. 56 разом з високою оцінкою Єркського  обєктива вказує і на його хиби і для цього наводить його фокограму

[Edward]

 "ХФокограмма" - "рiч у собi". Вона не мае масштабу тому посилання на неi саму - пусте. Якщо вже так хочеться займися i перерахуй на волнову Йоркського об'ектива. На тих цифрах щось можна буде порiвнювати...
Я всi бачив "живцем", але нажаль не дуже повезло з погодою...

[SIDEROCRATOR]

і ше нюанс з фокограмами (всьо більш не буду)
що саме дивне, що навіть тоді деякі "мастєра" подекуди астрономічні обєктиви полірували сукном як наприклад Штейнгель.
про це також у Максутова він навіть фокограму 800 мм Потсдамського рефрактора подав для ілюстрації.
Вони шо на мішковині його полірували чи що?

[SIDEROCRATOR]

"ХФокограмма" - "рiч у собi". Вона не мае масштабу тому посилання на неi саму - пусте. Якщо вже так хочеться займися i перерахуй на волнову Йоркського об'ектива. На тих цифрах щось можна буде порiвнювати...
Я всi бачив "живцем", але нажаль не дуже повезло з погодою...

мій гуманітарний мозок цього не витримає 

[Edward]

"Калiки" були i на славетних конторах...
Наш старий 9" киiвський( доречi роботи Штейнгеля) був досить непоганий, але час взяв свое. Коли ми переробляли новий, то звiсно зробили його краще. Але на старому була така мiсцева ретушня, що ой.. йо.. йой. Я б незащо з такого скла не взявся робити, а той майстер не засяв - зробив(пам'ять йому!). Якiсь матерiалiв для лiнзовоi оптики це первинна рiч!. Якщо зараз би заказати скло потрiбноi категорii для ахроматичного дублета, то цiна одних заготовок була б пiд 50к$ на 20" рефрактор... Glass - first!

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

"Калiки" були i на славетних конторах. Наш старий 9" киiвський був досить непоганий, але час взяв свое. Коли ми переробляли новий, то звiсно зробили його краще. Але на старому була така мiсцева ретушня, що ой.. йо.. йой. Я б незащо з такого скла не взявся робити, а той майстер не засяв - зробив(пам'ять йому!). Якiсь матерiалiв для лiнзовоi оптики це первинна рiч!. Якщо зараз би заказати скло потрiбноi категорii для ахроматичного дублета цiна одних заготовок була б пiд 50к$ на 20" рефрактор. Glass - first!

казали що фронтальна поверхня передньої лінзи вивітрилась і виглядала наче після піскоструйної обробки

[Edward]

"Калiки" були i на славетних конторах. Наш старий 9" киiвський був досить непоганий, але час взяв свое. Коли ми переробляли новий, то звiсно зробили його краще. Але на старому була така мiсцева ретушня, що ой.. йо.. йой. Я б незащо з такого скла не взявся робити, а той майстер не засяв - зробив(пам'ять йому!). Якiсь матерiалiв для лiнзовоi оптики це первинна рiч!. Якщо зараз би заказати скло потрiбноi категорii для ахроматичного дублета цiна одних заготовок була б пiд 50к$ на 20" рефрактор. Glass - first!

казали що фронтальна поверхня передньої лінзи вивітрилась і виглядала наче після піскоструйної обробки

Та не, це перебiльшення... Але по Мiсяцю розсiяння було велике. Слабенькi зiрки 8 величини бiля освiтленноi частини лiмбу зникали у ореолi. Доречi новий ми зробили не 9" , а 10" рiвно. I все стало наче рiдне. "Пара" там К8-Ф1. А на однiй з поверхонь флiнтовоi лiнзи е асферика - сплюснутий сфероiд з е~0.2. Таке потребував дизайн. Так що теж не пальцем зроблено...

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

пару нюансів про Галілейський телесоп
в 30-х з ним навіть спостерігали.
(зараз би ніхто до його і не підпустив)

в руках можна було покрутити))) навіть відео є

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

340 років тому народився Жак Кассіні (1677 - 1756) — французький астроном і геодезист.

Син Джованні Доменіко Кассіні.
Народився 18 лютого 1677 року в Парижі. 1691 року закінчив колеж Мазаріні й відтоді працював у Паризькій обсерваторії, яку очолював після смерті батька (1712).

Праці Кассіні присвячені визначенню форми Землі, вивченню планет, їхніх супутників та комет. Кассіні допомагав батькові в астрономічних спостереженнях і геодезичних вимірах.

У 1695 супроводжував його в поїздці по Італії, потім відвідав Фландрію, Нідерланди, Англію, де виконав велику кількість астрономічних і геодезичних вимірювань.
У 1700-1701 брав участь у вимірі південної дуги Паризького меридіана; в 1718 завершив вимірювання північної частини цього меридіана, довівши його до Дюнкерка.
У суперечці про форму Землі займав хибну позицію: в своїй праці «Про розмір і форму Землі» (1720) стверджував, що вона є не стислим, а витягнутим вздовж осі обертання сфероїдом.

Кассіні запропонував метод визначення географічної довготи зі спостережень покриття зірок і планет Місяцем. Вивчав орбіти супутників планет, будову кілець Сатурна. Склав перші таблиці орбітального руху супутників Сатурна. Виконав багато спостережень комет, відкрив дві нові комети (2 вересня 1698 та 18 березня 1706). Вивчав морські припливи. Після відкриття Галлеєм власних рухів зірок перший почав їхнє вимірювання.

Серед праць Кассіні — «Елементи астрономії» (1740) та «Астрономічні таблиці Сонця, Місяця, планет, нерухомих зірок і супутників Юпітера і Сатурна» (1740). Був переконаним картезіанцем, заперечував теорію всесвітнього тяжіння, волів факти спостережень тлумачити за допомогою теорії вихорів.

Жак Кассіні та король Луї 14 состерігають сонячне затемнення.
Що то значить король - захотів і придворний астроном йому служить в якості штатива для труби

батько та син Кассіні під час геодезичних виміреваннь

Подякували

1 :AR81

[SIDEROCRATOR]

Сьогодні народився Клим Іва́нович Чурю́мов (19 02 1937,-15 10 2016) — український астроном і дитячий письменник, першовідкривач комет Чурюмова-Герасименко (1969) та Чурюмова-Солодовникова (1986). Член-кореспондент Національної академії наук України, директор Київського планетарію, головний редактор астрономічного науково-популярного часопису «Наше небо» (2006–2009), президент Українського товариства аматорів астрономії.

У 1949 р. сім'я Чурюмових переїхала до Києва. Після сьомого класу він вступив до Київського залізничного технікуму, який закінчив із відзнакою в 1955 р. Отримав рекомендацію до вступу у вищі навчальні заклади.

Вступив на фізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (спеціальність «фізика-астрономія»). Після його закінчення, у 1960 р., був направлений на полярну геофізичну станцію в бухті Тіксі Якутської АРСР. Там він досліджував полярні сяйва, земні струми та іоносферу.

У 1962 р., повернувшись до Києва, пішов працювати на завод «Арсенал», де брав участь у розробленні астронавігаційної апаратури для космічних ракет та її випробовуванні на космодромах Байконур і Плесецьк. Після закінчення аспірантури Київського державного університету (спеціальність «астрофізика»), де науковим керівником К. І. Чурюмова був професор С. К. Всехсвятський, залишився працювати науковим співробітником на кафедрі астрономії КДУ. Спостерігав за кометами на заміській станції Київського університету в селі Лісниках і під час астрономічних експедицій у високогірні райони Середньої Азії, Кавказу, до Сибіру, у Приморський край, на Чукотку і Камчатку.

У 1969 р. університет спорядив експедицію в складі трьох осіб, зокрема Клима Чурюмова і Світлани Герасименко, для спостереження періодичних комет в Алма-Ату, в астрофізичний інститут (тепер Астрофізичний інститут імені В. Г. Фесенкова).

У 1972 р. Клим Іванович захистив кандидатську дисертацію «Дослідження комет Ікейя-Секі (1967n), Хонда (1968с), Таго-Сато-Косака (1969ІХ) і нової короткоперіодичної комети Чурюмова-Герасименко на основі фотографічних спостережень». У 1993 р. в Інституті космічних досліджень РАН (Москва) захистив докторську дисертацію на тему «Еволюційні фізичні процеси в кометах».

З 1998 р. К. І. Чурюмов — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У січні 2004 р., за рішенням Президії Товариства «Знання», його призначено директором науково-просвітницького центру «Київський планетарій».

Головні наукові праці у галузі астрономії комет та астероїдів. Працює в Астрономічній обсерваторії Київського університету.

У вересні 1969 року разом із аспіранткою Світланою Герасименко під час спостереження за кометою Комас-Сола, зробили фото, на якому виявилась ще одна комета, яка отримала назву за іменами першовідкривачів — «Комета Чурюмова-Герасименко» (67P/Churyumov-Gerasimenko).

Другу, довгоперіодичну, комету Клим Чурюмов відкрив разом із В. В. Солодовниковим (з Астрофізичного інституту імені В. Г. Фесенкова, Казахстан) у 1986 р. Вона отримала назву комети Чурюмова-Солодовникова (C/1986 N1 Churyumov-Solodovnikov).

2 березня 2004 з космодрому Куру у Французькій Гвіані було виведено у космос європейський міжпланетний зонд Rosetta. Основним завданням зонда є дослідження комети Чурюмова-Герасименко, якої він досягнув 11 листопада 2014 року та здійснив посадки капсули на поверхню комети.

К. І. Чурюмов опублікував понад 800 наукових робіт, зокрема 4 монографії та 4 навчальні посібники. Був науковим консультантом з астрономії під час другого видання Української радянської енциклопедії.

К. І. Чурюмов, як голова наукових оргкомітетів, організував і провів п'ятнадцять міжнародних астрономічних конференцій: Всехсвятські читання (1985, 1990, 1995, 2000, 2005, 2010), Міжнародний семінар пам'яті професорів О. Ф. Богородського і С. К. Всехсвятського (1994), Міжнародні конференції пам'яті І. С. Астаповича «АІСТ» (1998, 2003, 2008), Міжнародні конференції КАММАК (1999, 2002, 2005, 2008, 2011).

Під керівництвом К. І. Чурюмова захищено одинадцять кандидатських дисертацій із фізики комет і теорії та методики викладання астрономії.

За ініціативою К. І. Чурюмова Міжнародний астрономічний союз назвав національними іменами-символами малі планети: «2427 Кобзар» — на честь Т. Г. Шевченка, «2428 Каменяр» — на честь І. Я. Франка, «2431 Сковорода» — на честь українського філософа XVIII ст. Г. С. Сковороди, «4868 Кнушевія» — на честь Київського національного університету імені Тараса Шевченка, «22616 Боголюбов» — на честь радянського фізика і математика М. М. Боголюбова.
Літературна діяльність
К. І. Чурюмов є автором науково-популярних книжок і дитячим письменником — автором декількох збірок поезій для малят («Малятам про фахи», «Малятам про тварин», «Малятам про човни», «Математика для малят» (у співавторстві), «Пригоди динозаврика Дино»). Автор понад 1000 науково-популярних статей у численних газетах і журналах.

Ім'ям Клима Івановича Чурюмова названо малу планету № 2627 (1984).

Український астроном Микола Степанович Черних назвав відкритий ним астероїд № 3942 ім'ям «Чуріваннія» на честь двох Іванів Івановичів Чурюмових — батька і брата Клима Івановича Чурюмова.

Ще одну з малих планет № 6646 дослідниця комет і астероїдів американський професор Елеанор Гелін (англ. Eleanor Helin) назвала на честь матері Клима Івановича Антоніни Михайлівни Чурюмової «Чуранта».

PS
Лише кілька місяців недожив Клим Іванович до свого 80 річчя.
На відміну від багатьох вчених Клим Іванович таки дочекався до тріумфу одного зі своїх відкриттів. Було очевидно, що ця місія стала невід'ємною частиною його життя, можливо вона і була тим стержнем, який його тримав на цьому світі. Але все має свій початок і має свій кінець так само і місія "Розетта" 30 вересня була згорнута. Апарат розбився об поверхню комети. Клим Іванович, здоровя якого почало погіршуватись з початку вересня, важко переніс звістку про її закінчення, а через два тижні ідучи поїздом на лекцію в Харків, у нього стався інсульт. На наступний день обірвалась і його земна місія. Слабке здоровя не витримало грубого дотику життя.

Подякували

2 :Edward, M_M

[SIDEROCRATOR]

17 лютого 1600 р. інквізиція спалила Джоржано Бруно
Джордано Бруно народився в італійському містечку Нола в 1543. При народженні отримує ім'я Філіппо. Ім'я Джордано, яке, власне, і робить його відомим на весь світ, - чернече. Молодий Філіппо отримує його коли стає ченцем в монастирі Сан-Домініко. В цей заклад він вступає в сімнадцятирічному віці і перебуває в "лоні церкви" 10 років: з 1566 по 1576. За цей час Бруно багато вчиться: вивчає твори богословів, античних філософів, величезний вплив на нього справляють праці Ніколая Кузанського, він приймає систему Коперніка. Бруно шукає відповідь на питання "Що є Істина ?" і не знаходить її в тогочасних церковних догмах, а твердження на зразок "Це відбувається незбагненним чином" його абсолютно не влаштовують. З часом в нього формується власний світогляд і він не боїться висловлювати свої погляди, свої думки, за що викликає ненависть з боку прислужників церкви. В 1576 надходить донос на нього із звинуваченнями в єресі . Щоб уникнути неминучого арешту, Бруно скидає чернечу рясу і вирушає в подорож Європою. За час цієї мандрівки, яка тривала все його життя, філософ відвідує:
1577 - Женеву, потім Тулузу, 1579 - Париж, 1583 - Лондон, 1585-знову Париж, 1586 - Марбург. Далі - Віттенберг, Прага, Гельмштет, Франкфурт-на-Майні, Цюріх.
В 1592 році повертається до Італії і живе кілька місяців у Венеції, а згодом в Падуї.
В цих подорожах Бруно сміливо відстоює свої позиції. Знаходить прихильників, але ще більше - ворогів. Скрізь прагне до широких аудиторій, до публічних виступів, диспутів і скрізь після кількох лекцій йому відмовляють: або під різними приводами, а де і прямими погрозами.

Коли Бруно повертається до Італії, його зраджує його ж учень Моченіго. Моченіго, зібравши компрометуючий матеріал проти Бруно і звинувативши його в невиконанні обіцянки навчити магії, передає філософа в руки Інквізиції.
22 Травня 1592 року - заарештований Інквізицією і в січні 1593 року відправлений до Риму, де утримується 7 років у в'язниці, але і під тортурами не відмовляється від своїх поглядів.

17 Лютого 1600 року був спалений на Кампо де Фіорі (площі Квітів) в Римі як єретик .
При винесені вироку про страту, Бруно вимовляє слова в дусі Сократа:
"Ви з більшим острахом виносите вирок, ніж я його вислуховую"

Об'єднавши філософсько-космологічну концепцію Миколи Кузанського й чіткі астрономічні висновки теорії Коперника, Бруно створив власну  картину нескінченого Всесвіту. Концепція Всесвіту Бруно й у наші дні вражає глибиною ідей та точністю наукових передбачень. Вона розроблена й викладена у двох творах Бруно, виданих ним у 1584 році: «Про причини, початок і єдине» і «Про нескінченність Всесвіту і світів».
         У своєму трактаті «Про нескінченність Всесвіту і світів» Джордано Бруно висловив твердження, що фізичний Всесвіт нескінченний і включає нескінченну кількість світів, у кожному з яких є сонце і декілька планет. Таким чином, сонце всього лише невелика зірка серед інших зірок в нескінченному Всесвіті. Ідеї висловлені Дж. Бруно випереджали час на багато століть, лише декілька років тому за допомогою найпотужніших телескопів було відкрито планети біля інших зірок, що стало незаперечним доказом правильності його вчення

У трактаті «Про нескінченність Всесвіту і світів» Джордано Бруно  ставить питання які остаточно ламають всю стару систему світобудови, Так, він запитує в читача, якщо простір обривається то що знаходиться за цим обривом?  Чим заповнене те, що лежить далі? І взагалі, яка товщина стіни на краю Всесвіту? Свої подальші роздуми про нескінченність Всесвіту Джордано Бруно розкриває в одному з діалогів в згаданій вище книзі: „Ельпіно: Чи можливо, щоб Всесвіт був нескінченним? Філотео: Чи можливо щоб Всесвіт був скінченним? Ельпіно: Як можеш ти довести його скінченність? Філотео: А чи можеш ти довести його скінченність? Ельпіно: Як може Всесвіт простягатися? Філотео: А як він може бути обмеженим?..., Якщо Всесвіт скінченний, то я спитаю тебе, де знаходиться цей світ? Де знаходиться цей Всесвіт? Арістотель відповідає, що він у нас самих..., але положення в просторі є ні чим іншим як поверхня і  межа тіла, що його утримує, а тому те ,що не має опори відповідно не має і положення в просторі.  Що ж хотів ти сказати о Арістотель цими словами, що Всесвіт знаходиться всередині нас. Який висновок ти можеш винести стосовно того що лежить за межами цього Всесвіту? Якщо ж ти стверджуєш, що там нічого немає то значить небеса і світ знаходяться ніде... Світ – це дещо таке, що не підлягає дослідженню. Тому, якщо ти говориш, що за світом знаходиться божественний розум, а тому бог стає положенням в просторі для всього сущого, то я скажу, що неможливо, аби я міг істинно стверджувати, ніби існує така поверхня або межа, за якими нема ні тіла, ні пустого простору, навіть якби там був сам Бог. Тому що божественності не характерно заповнювати простір і тим більше що божественності не характерно бути межею якогось тіла.”
  Основні ідеї вчення Джордано Бруно стверджують, що Всесвіт єдиний, матеріальний, нескінченний і вічний. Те, що ми бачимо, – лише мала частина світу. Зірки – це сонця інших планетних систем. Земля – пилинка в безкрайніх просторах галактики. Так, Дж. Бруно наводить цілком сучасні припущення, що „в нескінченному просторі є нескінченна кількість тіл, подібних до нашої Землі і нашого Сонця, і жодна з них не знаходиться у більшій мірі в центрі Всесвіту, бо він нескінченний, а тому не має ані центра, ані краю, ані верху, ані низу.  Їх мають лише скінченні світи, де існують деякі певні центри, якими є сонця і вогні, навколо яких обертаються всі планети, землі, води, подібно до того, як навколо сусіднього нам Сонця існують сім планет. Кожна з цих зірок або цих світів, обертаючись навколо власного центра, здається їх жителям міцним і стійким світом, навколо якого обертаються всі зірки як навколо центра Всесвіту. Таким чином, немає тільки одного світу, тільки однієї Землі, тільки одного Сонця, але існує стільки світів, скільки ми бачимо навколо нас виблискуючих світ
     Уявлення про єдність протилежностей, про знищення одного і виникнення іншого, про суперечливість природних явищ, було спробою Д.Бруно показати певну пульсацію Всесвіту. У своєму вченні він заперечував існування центру Всесвіту. Бруно стверджував нескінченність Всесвіту в часі та просторі: „стосовно нескінченності безглуздо запитувати про центр. Він – ніде, і він – скрізь. Нескінченний Всесвіт є породженням нескінченної божественної міці. Життя в тій або іншій формі притаманне всім природним речам. Розумне життя має бути не тільки на Землі, а й на інших планетах, що обертаються навколо інших зірок”. Бруно уявляв небо, як «єдиний, безмірний простір, лоно якого містить все», як ефірну область (розуміючи ефір як вигляд звичайної матерії), «в якому все пробігає і рухається». «У ньому – незліченні зірки, сузір'я, кулі, сонця і землі, в безкінечній кількості...». «Усі вони, - пише він у іншому місці, - мають свої власні рухи, незалежні від цього світового руху, видимість якого викликається рухом Землі», причому «одні кружляють навколо других».         
       Уява Бруно змальовує ті далі, існування яких з математичної точки зору підтверджує, і до того ж не повністю, лише наука ХХІ століття. Про нашу Сонячну систему він образно висловлюється як про «маленький атом, що розвивається і пересувається серед нескінченної кількості йому подібних всередині великого живого організму - нашого Всесвіту, що не має ані початку, ані кінця. Наш Всесвіт складається не лише з клітин-галактик, але також із великої кількості паралельних світів, що постійно трансформуються; в них виявляється нескінченна кількість форм життя і принципів еволюції». Такі твердження Джордано Бруно можна розглядати як початки теорії про крупномаштабну структуру всесвіту.
      Бруно писав про колосальні розбіжності у відстанях до різних зірок і дійшов висновку, що співвідношення їх видимого блиску, можливо оманливе. Він поділяв небесні тіла на зірки, сонця і на темні тіла, які лише відбивають сонячне світло «через надлишок на них водних чи хмарних поверхонь», на думку сучасних вчених Бруно стояв і у витоків поняття темної матерії.
       Залишаючись ще в межах умоглядно натурфiлософської традицi наслiдуючи багато в чому М. Кузанського, Джордано Бруно зумiв, виходячи з гелiоцентричного вчення Копернiка, прийти до принципово нової картини свiту - безмежного зоряного Всесвiту з багатьма планетними системами, в тому числi i населеними розумними iстотами, – картини, що вже активно протистояла релiгiйним уявленням про свiт.
       Теза про нескінченність Всесвіту має фундаментальне значення для космогонії Бруно. Космос розглядається ним як порожнеча, що повністю заповнена нескінченним розмаїттям матеріальних утворень. Тому стверджувати, що Космос має певне місце, — безглуздо. Світ матеріальний і оформлений  скрізь, тому немає ніякого потойбічного джерела подій, джерела руху. Це дало змогу Бруно висловити гіпотезу про існування інших суспільств на інших планетах.

Подякували

1 :Edward

[SIDEROCRATOR]

360 років тому11 лютого 1657р.  народився Бернар  де Фонтенель (1657- 1757). - французький письменник і вчений, популяризатор астрономії.

Здобув освіту під керівництвом єзуїтів; обрав юридичну кар'єру, але після першої ж невдачі відмовився від неї і вирішив зайнятися літературою. Написав кілька п'єс ("Брут", "Беллерофонт", "Ендіміон" та ін.); в 1683 році випустив «Діалоги про царство мертвих", в яких вже відбився до певної міри його світогляд; три роки потому звернув на себе увагу працею «Міркування про множинність світів».

У 1691 Фонтенель був обраний членом Французької академії. У 1708 році надрукував одну з кращих своїх праць, особливо з мови та манері викладу; "Академічні міркування" ( 1719).

Фонтенель дожив майже до ста років і застав на схилі своїх днів зовсім іншу епоху - просвітницький і філософський століття, одним з попередників і провісників якого був він сам.

Особливості світогляду Фонтенеля зближували його з філософами XVIII століття, які могли бачити в ньому раннього захисника раціоналізму і скептичною філософії. Як людина Фонтенель відрізнявся люб'язним, товариським, але холодним характером, нічим не захоплювався, міг міркувати в красивій і ясній формі про яких завгодно питаннях, ніколи не мав справжніх друзів, хоча у нього було завжди багато знайомих.

Обраний у члени Паризької академії наук, Фонтенель був беззмінним секретарем академії з 1699 по 1741.
Переконаний картезіанець, Фонтенель був більш письменником-популяризатором, ніж вченим.

Переконаний картезіанець, Фонтенель був більш письменником-популяризатором, ніж вченим. «Entretiens sur la pluralité des mondes» (П., 1686) в дуже витонченої і легкій формі розмов, що відбувалися вечорами під відкритим небом між автором і маркізою, яка раніше нічого не чула про предмет, викладають найважливіші відомості про Землю, Місяць, планети, нерухомі зіри як про сонця в середовищі власних планетних систем. Автор нерідко користується в своїх поясненнях вихорами Декарта. Як популяризатор, він з особливою увагою зупиняється на цікавому для світських людей питанні про населеність інших світів.

Питання це вирішується їм ствердно як для Місяця, так і для інших планет: Меркурія, Венери, Марса, Юпітера і Сатурна. Успіх книга мала величезний: вона була перекладена майже на всі європейські мови і мала безліч видань у Франції, з яких особливо чудовим було вийшло в 1800 році з примітками Лаланда і потім передруковані в 1826 році під назвою «La pluralité des mondes, précédée de l'astronomie des dames par J. de Lalande »(2 вид. П.).

Вперше Російською мовою книга Фонтенеля в перекладі кн. Антіоха Кантемира, зробленому в 1730 році, з'явилася в пресі в 1740 році під назвою «Розмови про безліч світів пана Фонтенеля паризької академії наук секретаря»

[SIDEROCRATOR]

120 років тому 4 грудня 1896 р. народився Х'ю Персі Уілкінс (1896 -1960) валлійський інженер і астроном-любитель.
...
у 1946-1956 рр. очолював місячну секцію Британської астрономічної асоціації.
Основними досягненнями Уілкінса вважається створення 100(1948) та 300 (1951) дюймових місячних карт, які були визнані
кульмінацією докосмічної селенографії. Однак його карти були перенасичені деталями, деякі з яких були фіктивним, що робить їх менш корисними, що не дозволило їх затвердити Міжнародній астрономічній асоціації.
Він також опублікував ряд книг, призначених для популяризації астрономії, в тому числі дві роботи у співпраці з Патріком Муром. Найбільш примітною була його робота, Місяць, яка включала його карту.
Карти Місяця, отримані Вілкінсом були використані американцями, під час висадок на Місяць в кінці 1960-х років.

Попалося цікаве відео про Вілкінса за 1953 рік
про його спостереження з саморобним телескопом та створення карт Місяця

одне тільки бентежить
як він спостерігав Місяць з таким здоровенним телескопом на монтуванні з паличок яке ходить ходуном від найменшого дотику.

[SP]

як він спостерігав Місяць з таким здоровенним телескопом на монтуванні з паличок яке ходить ходуном від найменшого дотику.

Долгие годы тренировок...