Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213040 раз)

SIDEROCRATOR

10 червня 1706 р. народився видатний англійський оптик Джон Доллонд.
Більш відомий як конструктор ахроматичного обєктива.

Доллонд був сином біженця-гугенота, ткача з Спітфілдса, Він став займатися торгівлею разом зі своїм батьком, але при цьому знаходив час, щоб здобувати знання в області латинської та давньогрецької мов, математики, фізики, анатомії та інших наук.

У 1752 році він приєднався до свого старшого сина, Петера Доллонда (1730-1820), який в 1750 році почав власну справу з виробництва оптичних приладів. Його репутація зростала швидкими темпами, і в 1761 році він був призначений королівським оптиком. У 1758 році він опублікував «Звіт про експерименти, що стосуються різного заломлення світла», описуючи експерименти, які привели його до відкриття, з яким його ім'я стало асоціюватися: відкриття способу створення ахроматичних лінз шляхом з'єднання крона і флінта.

Леонард Ейлер в 1747 році припустив, що Ахромат може бути отриманий поєднанням скла і водяниої лінзи. Спираючись на роботи Ісаака Ньютона, Доллонд оскаржив цю можливість, але надалі, після того як шведський фізик, Семюель Клінгенстерн (1698-1765), вказав, що закон дисперсії Ньютона не співпадає з певними фактами, він почав проводити експерименти з метою вирішення цього питання.
На початку 1757 він досяг успіху заломленні світла без допомоги води і скляних лінз, а через кілька місяців він зробив успішну спробу отримати той же результат за допомогою комбінації стекол різної якості. За це досягнення Королівське товариство нагородило його медаллю Коплі в 1758 році, а трьома роками пізніше обрало його одним зі своїх членів. Доллонд також опублікував дві роботи по апаратурі для вимірювання малих кутів (1753 і 1754 роки).

За словами Е. Тригубова: "в порiвняннi з сучасним навiть свiтосильнiшим ахроматом - це повнi "дрова". Тодi ше не iснувало точних методiв контролю показникiв заломлення, а методи якими користувався Долонд нижче усякоi критики. Ремесло це все було, без усякоi бази. Лише з вiдкриттям Й. Фраунгофером лiнiй поглинання у сонячному спектрi, та виготовленням точного гонiометра цю зaдачу вдалося вирiшити. Все що було до цього , було досить неякiсним. Але все одно мало хоч якусь перевагу над однолiнзовим, неахроматичним об'ективом"

схема телескопа Доллонда

один з телескопів Доллонда

Edward

Aле бувають i рiдкiснi виключення з правил: одного разу попався триплет мiллiметрiв 35-40 з вiдношенням близьким до 1:6.5. Так от , зображення у ньому були чудовi, у автоколiмацii вiн давав гарне зображення точки без кольрового ореолу. Конструкцiя в нього була досить цiкава: три лiнзи з рiзними унутрiшнiми радiусами мiж цими поверхнями було залите масло. При цьому об'ектив добре показував лише при однiй взаемнiй орiентацii лiнз.
Але це був об'ектив не Долонда, а iншого англiйського майстра.
Бiльше такого не попадалося, це ще раз ствержуе думку що процес виготовлення мав досить приблизний характер i пiдтвержуе те, що всi комбiнацii будувалися навпомацки.

SIDEROCRATOR

150 років тому 11 червня 1867 р. народився Шарль Фабрі французький фізик, який відкрив разом з Анрі Буіссоном озоновий шар атмосфери і один з винахідників інтерферометра Фабрі - Перо.

Вивчав фізику в Політехнічній школі. Викладав у вузах і коледжах в Бордо (1892), Марселі (1893) і Парижі (1893).

Зусилля Фабрі з вивчення багатопроменевої інтерференції увінчалась винаходом інтерферометра Фабрі-Перо (разом з Альфредом Перо). Коли світлові хвилі проходять через цей інтерферометр деякі довжини хвилі гасяться, в той час як інші посилюються.
Фабрі швидко зрозумів важливість цього інструменту для виконання точних спектральних спостережень і керуючись інтересом в астрофізиці, став спостерігати різні небесні об'єкти, разом зі своїм колегою Анрі Буассоном.
Він зазначив, спектральні лінії невідомого елемента, який називається «небулію» Пізніше, американський астроном Айра Боуен доведе, що насправді це лінії іонізованого кисню і іонізованого азоту.
Крім того,з інтерферометром Фабрі виявили, що поглинання ультрафіолетового випромінювання виникає через озоновий шар, розташований високо в земній атмосфері.

M_M

12 червня 1922, 95 років тому народилаcь Margherita Hack

Цитата: wiki

Маргеріта Ак (італ. Margherita Hack, [marɡeˈriːta ak]; 12 червня 1922, Флоренція — 29 червня 2013, Трієст) — італійський астроном, член Національної академії деї Лінчеї (1978).
Народилася у Флоренції. У 1945 закінчила Флорентійський університет. У 1947-1954 працювала в астрофізичній обсерваторії Арчетрі, в 1954-1964 — в обсерваторії Брера-Мерате. З 1964 — професор астрономії університету в Трієсті і директор обсерваторії в Трієсті.
Основні наукові роботи присвячені зоряній спектроскопії. Займалася дослідженнями хімічного складу і фізичних умов в атмосферах нормальних і пекулярних зірок різних типів. Вивчала пекулярні подвійні системи, такі як ε Візничого, β Ліри, υ Стрільця, W Змії; запропонувала нові моделі цих зірок, засновані на спектральних спостереженнях не тільки у візуальній, а й в ультрафіолетовій областях спектру. Розробила двовимірну класифікацію зоряних спектрів; розрахувала контури ліній для великої кількості моделей атмосфер зірок. Підготувала разом з Отто Струве і видала після його смерті чотиритомну серію збірників «Зоряна спектроскопія» — огляд основних спостережних даних.
Президент Комісії N 29 «Зоряні спектри» Міжнародного астрономічного союзу (1976-1979).
Премія Лінчео з астрономії та геофізики (1980).
На її честь названий астероїд 8558 Гак.

Італійська wiki має набагато більше інформації

SIDEROCRATOR

вона ще й політиканша)
З 2002 року була почесним президентом італійського Союзу атеїстів і агностиків

За результатами виборів в Ломбардії 2005 року і загальнонаціональних 2006 року проходила в регіональний і національний парламенти відповідно за списком Партії італійських комуністів, але обидва рази відмовлялася від депутатського крісла на користь однопартійців, щоб і далі присвячувати себе астрономії.

На виборах до Європарламенту 2009 року висувалася від антикапіталістичного списку, на регіональних виборах 2010 року - від Федерації лівих (пройшла в Лаціо), на загальних виборах 2013 року - від партії «Democrazia Atea».

SIDEROCRATOR

13 червня 1910 р. народився радянський астроном Петро Григорович Куликовський (1910-2003)

Народився в Києві. Батько Григорій Григорович - військовий лікар, із старовинного польського дворянського роду, один із зачинателів космічної медицини в СРСР. Мати - Жанна Миколаївна, француженка, медсестра в Першу світову війну, художниця. До вступу в МГУ він закінчив московське музичне училище ім. М. М. Іпполітова-Іванова по класу фортепіано і все своє життя не залишав занять музикою, отримавши серед колег повагу як блискучий піаніст і талановитий композитор. Крім того, він блискуче володів європейськими мовами.

З середини 1930-х студентом почав працювати на Астрономічній обсерваторії МГУ. У 1938 році закінчив мехмат МДУ. Після закінчення став науковим співробітником ГАІШ і пропрацював там більше півстоліття до виходу на пенсію. З 1940 року також викладав в Московському університеті.

Петро Григорович вивчав комети, позагалактичні туманності, а сонячне затемнення 19 червня 1936 року він досліджував з борту субстратостата на висоті 9500 м. Співавтор (з В. Б. Ніконов) першого радянського зоряного електрофотометрами (1936-1937).
Один з піонерів застосування в СРСР фотоелектричних методів в астрономії. Одним з перших зайнявся дослідженням статистики наднових зірок і в кінці 1930-х дав їх класифікацію. У 1940 році досліджував K-ефект в Галактиці, зокрема підтвердив існування потоку Скорпіона - Центавра по B-зіркам. У роки Великої Вітчизняної війни працював у службі часу ГАІШ в Свердловську, забезпечуючи потреби фронту і тилу точним часом. У 1950-1951 роках спільно з Б. В. Кукаркіним виявив і вивчив зв'язок морфологічних характеристик цефеїд та інших змінних зірок з їх розподілом у зоряних системах, що відкривало шлях до дослідження структури і еволюції, перш за все, нашої Галактики. Серед класичних методів обчислення елементів орбіт подвійних зірок є і метод Куликовського.

З 1952 року був активним членом МАС, працював в Комісії № 26 (змінні зірки) і був одним з ініціаторів створення спеціалізованого міжнародного журналу «Information Bulletin on Variable Stars» МАС. Багато років Петро Григорович співпрацював в редколегії міжнародного журналу «The Journal for the History of Astronomy», видаваного англійським істориком астрономії М. Хоскін (Michael Hoskin). Куликовський є автором книг про М. В. Ломоносова і П. К. Штернберга, статей про Н. Коперника, Я. Гевелія, С. Н. Блажко, статей з історії радянських і зарубіжних обсерваторій (грузинської в Абастумані, старокитайської і інших).

У 1955 році було розпочато видання збірки «Історико-астрономічні дослідження» (ІАІ), в перших 11 випусках якого (1955-1972) Куликовський був відповідальним редактором. З ім'ям Куликовського пов'язане становлення в СРСР систематичних досліджень з історії астрономії. Він був ініціатором створення Комісії з історії астрономії Астрономічного ради АН СРСР і протягом багатьох років її беззмінним керівником. У 1958-1964 роках він був президентом Комісії № 41 «Історія астрономії» Міжнародного астрономічного союзу. Під його редакцією в 1962-1984 роках видавалися за завданням МАС найбільші бібліографічні покажчики «Вибрана бібліографія літератури з історії астрономії» (укладач - головний бібліограф наукової бібліотеки ім. А. М. Горького МГУ Н. Б. Лаврова). П. Г. Куликовський був членом редколегії журналу «Астрономія» ВІНІТІ РАН.

Куликовський - будучи доцентом Астрономічного відділення фізичного факультету МДУ, читав в курси по зоряній астрономії та історії астрономії, спецкурс «Подвійні зірки», завідував (1977-1978) кафедрою зоряної астрономії і астрометрії. Куликовський - автор понад 150 робіт з астрономії та історії астрономії, а також ряду підручників. Йому належить також ряд музичних п'єс, серед яких реквієм пам'яті найбільшого американського астронома Отто Людвіга Струве. Ім'я Петра Григоровича Куликовського присвоєно малій планеті 2497 Kulikovskij (1977 PZ1).

Книги
Ломоносов — астроном и геофизик. — 2-е изд. 1961, 3-е изд. 1986.
Павел Карлович Штернберг, 1865-1920. — 1-е изд. 1951?, 2-е изд. 1987?. — М.: Наука.
Практические работы по звёздной астрономии (соавтор). — 1971.
Астрономический календарь. Постоянная часть (соавтор). — 1973.
Звёздная астрономия. Учебное пособие для вузов. — 1-е изд. 1978, 2-е изд. 1985. — М.: Наука.
Справочник любителя астрономии. — 1-е изд. 1947, 2-е изд. 1949, 3-е изд. 1961, 4-е изд. 1971, 5-е изд. 2002. — Едиториал УРСС. — ISBN 5-8360-0303-3.
Исследования по истории астрономии. В кн. «Развитие астрономии в СССР. 1917-1967». — М.: АН СССР, 1967.
П. Г. Куликовский, В. Г. Селиханович. История астрономии и геодезии. — М.: АН СССР, 1968.

SIDEROCRATOR

95 років тому 5 червня 1922 р. народився Джон Гейтенбі Болтон (1922 – 1993) — британсько-австралійський астроном.

У 1943 закінчив Кембриджський університет. У 1942-1946 служив в Британському військово-морському флоті, в 1946-1954 працював у відділі радіофізики Організації науково-промислових досліджень в Сіднеї, в 1955-1961 — в Каліфорнійському технологічному інституті (США), де заснував радіоастрономічну обсерваторію в Овенс-Веллі. Повернувшись в 1961 до Австралії, очолив нову радіоастрономічну обсерваторію в Парксі, що входить до складу Організації науково-промислових досліджень (нині Австралійська національна радіоастрономічна обсерваторія).

У 1948-1949, після виявлення Дж. С.Хєєм, С.Парсонсом і Дж.Філіпсом першого дискретного джерела радіовипромінювання в сузір'ї Лебедя, відкрив кілька інших дискретних джерел і показав тим самим, що це — новий клас об'єктів. У 1949 спільно з Дж.Стенлі і О.Слі запропонував перші три ототожнення дискретних радіоджерел із залишками галактичних наднових (зокрема радіоджерела Телець A - з Крабовидною туманністю). Вивчив (1954, 1956) просторовий розподіл дискретних джерел. У обсерваторії в Парксі разом із співробітниками виконав декілька оглядів дискретних джерел і їхніх ототожнення. Паркські каталоги належать до найобширніших і точних. У співпраці з К.Вестфолдом здійснив (1950) огляд розподілу радіояскравості по небу на частоті 100 МГц; на підставі цього і інших оглядів досліджував розподіл випромінюючих областей в Галактиці. Брав участь в ототожненнях, що привели до відкриття (1960) квазарів, вивчав оптичні спектри квазарів і проводив їхні фотоелектричні спостереження. Досліджував радіовипромінювання планет і Сонця. Спільно з Р.Пейн-Скоттом і Д.Ябслі виявив (1947) залежність часу початку сонячного спалаху від частоти (випромінювання на високих частотах виникає декілька раніше, ніж на низьких), що свідчить про рух збудливого агента через сонячну атмосферу назовні.

SIDEROCRATOR

14 червня 1844 р. народився американський астроном, відомий відкривач комет Вільям Роберт Брукс (1844 -1922)

Народився в Мейдстоні (Англія), з 1857 жив у США. У 1874 в м. Фелпсі (штат Нью-Йорк) побудував 2-дюймовий рефрактор і 5-дюймовий рефлектор, в 1882-9-дюймовий рефлектор на азимутальному монтуванні.

З 1888 - директор обсерваторії в Женеві (поблизу Фелпса), що належала любителю астрономії У. Смітy. З 1900-професор астрономії коледжу в Женеві (США).

Відомий відкриттями комет.
За 29 років спостережень (1883-1912) в Фелпсi і Женеві відкрив 24 нові комети. 1 вересня 1883 виявив комету, яка виявилася тотожною кометі, відкритій в 1812 французьким астрономом Ж. Л. Понсом. Вона отримала назву комети Понса-Брукса; її період обертання дорівнює 70,88 року. У 1889 відкрив періодичну комету, названу кометою Брукса 2; період її обертання - 6,72 року. Брукс одним з перших застосував фотографію в астрономії.

Чебуратор

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 14 Червня 2017, 10:10:18

1 вересня 1883 виявив комету, яка виявилася тотожною кометі, відкритій в 1812 французьким астрономом Ж. Л. Понсом. Вона отримала назву комети Понса-Брукса; її період обертання дорівнює 70,88 року.

наступного разу вона повернеться у 2024-му, буде приблизно 5-ї зоряної величини...

SIDEROCRATOR

10 червня відсв"яткував своє 90-річчя американський астроном та геофізик Юджин Ньюмен Паркер (нар. 10 06 1927).

Народився в місті Гаутон (Мічиган), в 1948 закінчив Мічиганський університет, продовжив освіту в Каліфорнійському технологічному інституті. У 1951-1955 викладав в університеті штату Юта. З 1955 працює в Інституті імені Фермі Чиказького університету (з 1962 — професор фізики, очолює кафедру астрономії та астрофізики університету).

Досліджував рішення рівнянь руху для беззіткненої плазми, прискорення швидких частинок і магнітну анігіляцію в сонячних спалахах, утворення сонячних плям і природу магнітного поля Сонця, поширення ударних хвиль у міжпланетному просторі, походження і структуру галактичних магнітних полів, походження та поширення галактичних космічних променів.

Виконав піонерські роботи з вивчення властивостей сонячного вітру і його взаємодії з геомагнітним полем. Розглянув модель зовнішньої атмосфери Сонця з постійним витіканням речовини з корони і показав, що швидкість сонячного вітру зростає з віддаленням від Сонця, досягаючи надзвукових значень; проаналізував вплив корони, що розширюється, на магнітне поле в околицях Сонця і знайшов, що поле повинно бути спіральним внаслідок обертання Сонця. Його висновки про швидкість сонячного вітру і спіральну структури сонячного магнітного поля були згодом підтверджені за допомогою космічних апаратів.

mpyat2

16 червня 1657 року Хрістіан Гюйгенс запатентував маятниковий годинник.
Після того, як в 1655 році Гюйгенс відкрив перший супутник Сатурну, він зацікавився проблемою точного виміру часу, оскільки це було критично для його астрономічних спостережень. Перший прототип маятникового годинника він зробив в кінці 1656 року. В цей день 1657 року Гюйгенс запатентував його.

June 16, 1657: Christiaan Huygens Patents the First Pendulum Clock
http://www.aps.org/publications/apsnews/201706/history.cfm

P.S. На нашій землі в той час вирували криваві війни...

Edward

Доречi, Гюйгенс першим розрахував лiнзу з мiнiмальною сферичною аберацiею та використав у своему телескопi (хоча це мало допомогало, бо найбiльше заважав хроматизм), а також першим запропонував поршньову пару (тiльки не пам'ятаю з кривошипом чи без)
Вiн правильно пояснив явище iнтерференцii, виходячи з хвильовоi природи свiтла ( чого не змiг пояснити Ньютон)
У багатьох проектах Христиану допомагав його брат(наприклад у шлiфовцi, та полiровцi лiнз), але iм'я його майже не згадують (та й я по пам'ятi не скажу, треба шукати)

SIDEROCRATOR

Брата звали Константин.
в 1655 р. Гюгенс разом з ним почав шліфувати перші лінзи, а 355 років тому, в 1662 розробив перший складний окуляр.
За деякими даними Гюгенс досяг такого вміння в шліфовці лінз завдяки контактам з Борухом Спінозою, який робив їх професійно.

Edward

У тi часи усi пiдробляли шлiфовкою лiнз.

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 16 Червня 2017, 22:00:30

У тiчаси усi пiдробляли шлiфовкою лiнз.

підробляли всі, а якісні виходили в одиниць

Edward

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 16 Червня 2017, 22:07:00

Цитата: Edward від 16 Червня 2017, 22:00:30
У тiчаси усi пiдробляли шлiфовкою лiнз.
підробляли всі, а якісні виходили в одиниць

Скорiш не виходили

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 16 Червня 2017, 22:09:02

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 16 Червня 2017, 22:07:00
Цитата: Edward від 16 Червня 2017, 22:00:30
У тiчаси усi пiдробляли шлiфовкою лiнз.
підробляли всі, а якісні виходили в одиниць
Скорiш не виходили

при тогочасних методах хороша ліза була випадковістю

Edward

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 16 Червня 2017, 22:23:12

Цитата: Edward від 16 Червня 2017, 22:09:02
Цитата: ZVEZDOZRETEL від 16 Червня 2017, 22:07:00
Цитата: Edward від 16 Червня 2017, 22:00:30
У тiчаси усi пiдробляли шлiфовкою лiнз.
підробляли всі, а якісні виходили в одиниць
Скорiш не виходили
при тогочасних методах хороша ліза була випадковістю

I я про це

. Кожен тер у полонi своiх оман...Що ти за натурхфiлософ, якщо не можеш лiнзу натерти

SIDEROCRATOR

215 років тому 17 червня 1802 р. народився німецько-французький астроном і художник Герман Соломон Гольдшмідт (1802 - 1866)

Гольдшмідт народився у Франкфурті, в родині єврейського купця. Під час поїздки в Нідерланди, Гольдшмідт відвідав голландські картинні галереї. Враження від цього візиту переконали його стати художником. Він вивчав мистецтво в Мюнхені протягом декількох років під керівництвом таких відомих художників, як Петер фон Корнеліус і Юліус Шнорр фон Карольсфельд. Для того, щоб завершити свою освіту, в 1836 році Гольдшмідт відправився в Париж.
Кілька лекцій з астрономії, які були проведені з нагоди місячного затемнення 31 березня 1847 року за участю Леверье, відкривача Нептуна, пробудили в нього інтерес до астрономії. Зовсім випадково, Гольдшмідт відвідав ці лекції, які побудили його обрати астрономію в якості подальшої кар"єри

Для початку Гольдшмідт купив телескоп з діаметром 52 мм (2,0 дюйма) за гроші, які він отримав від продажу двох портретів Галілея, які він написав під час перебування у Флоренції. Гольдшмідт облаштував телескоп в своїй квартирі на шостому поверсі. Дуже скоро він почав оновлення карт. Під час цієї роботи він спостерігав одну і ту ж площу кілька разів і був в змозі виявити змінні зірки і рухомі об'єкти, зокрема малі планети. Він відкрив свою першу малу планету (сьогодні класифікована як астероїд) 15 листопада 1852 р Гольдшмідт підтвердив свої спостереження за допомогою Франсуа Араго в Паризької обсерваторії. Араго запропонував назву Лютеція, на основі латинської назви Парижа - Лютеція Відкриття нової планети було опубліковано 23 листопада.

За 9 років Гольдшмідт виявив 14 астероїдів, чим поставив рекорд.

21 Лютеція    15 листопада 1852
32 Помона     26 жовтня 1854
36 Аталанта   5 жовтня 1855
40 Гармонія   31 березня 1856
41 Дафна     22 травня 1856
44 Ніса     27 травня 1857
45 Євгенія     27 червня 1857
48 Доріда     19 вересня 1857
49 Палес     19 вересня 1857
52 Европа     4 лютого 1858
54 Александра   10 вересня 1858
56 Мелета    9 вересня 1859
61 Даная     9 вересня 1860
70 Панопея   5 травня 1861

У наступні роки, Гольдшмідт купив більші телескопи, один з діаметром 75 мм. Незважаючи на обмежені можливості спостереження цього інструменту, який був гірше, ніж у більшості його конкурентів, до травня 1856 р Гольдшмідт виявив ще чотири астероїди. Його наступний телескоп був діаметром 4 дюйма (10 см). Це технічне удосконалення дозволило йому виявити дев'ять астероїдів в період з травня 1857 по травень 1861 р.

Гольдшмідт об'єднав свої здібності як художника, з його любов'ю до астрономії на прикладі його картини Великої комети 1858 року і сонячного затемнення, яке він спостерігав в Іспанії 1860. У квітні 1861 року він оголосив про відкриття дев'ятого супутника Сатурна між Титаном і Гіперіоном, який він назвав «Хірон». Проте, він помилився: Хіроном названо зараз зовсім інший об'єкт - астероїд 2060 Хірон. Його оновлені зоряні карти і відкриття декількох змінних зірок були також оцінені його колегами.

SIDEROCRATOR

18 червня 1799 р. народився англійський астроном Ві́льям Ла́сселл (1799 —1880)

Заробив гроші будучи пивоваром, і вклав кошти в своє захоплення астрономією.
У 1820 почав виготовляти дзеркальні телескопи, за допомогою яких у власній обсерваторії поблизу Ліверпуля спостерігав в основному планети і туманності.
Полірувальний станок Лассела

У 1844 побудував телескоп діаметром 61 см, для якого він спорудив нове для того часу екваторіальне монтування, яке дозволяло компенсувати обертання Землі і легко стежити за об'єктами на небесній сфері. Він сам полірував дзеркала, використовуючи саморобний шліфувальний верстат. Переселившись в 1852 на острів Мальта, оскільки там астроклімат значно кращий, ніж в Британії], побудував там великий рефлектор з дзеркалом діаметром 48-дюймів (122 см).

122 см телескоп Лассела на о. Мальта

Після повернення до Англії обладнав обсерваторію в Мейденгеді, де продовжував спостереження з 61-сантиметровим рефлектором.

Відкрив 10 жовтня 1846 перший з супутників Нептуна — Тритон. 18 вересня 1848 відкрив 8-ий супутник Сатурна — Гіперіон, не знаючи про відкриття його Д. Ф. Бондом 16 вересня. 24 жовтня 1851 відкрив супутники Урану — Арієль і Умбріель, дав їм ці назви, а так само дав назву супутникам Урану, відкритим В.Гершелем в 1787 — Оберон і Титанія.

Сатурн, малюнок Лассела

У 1867 опублікував каталог понад 600 туманностей, вперше відкритих ним.

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213040 раз)