Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213073 раз)

astrOleg

Сьогодні 110років з дня народження Володимира Платоновича Цесевича

Член-кореспондент АН УРСР, доктор фізико-математичних наук, професор Володимир Платонович Цесевич народився 11 жовтня 1907 р. у Києві. Астрономією цікавився з юнацьких років. Здобувши (1927) вищу освіту в Ленінградському університеті, став до роботи в Астрономічній обсерваторії цього університету. Протягом 1933—1937 рр. — директор обсерваторії в Душанбе (нині Інститут астрофізики АН Таджикистану). У 1937—1942 рр. — професор Ленінградського педагогічного інституту імені М.М. Покровського і співробітник Астрономічного інституту АН СРСР (Ленінград). Упродовж 1942—1944 рр.— професор Одеського технологічного інституту. У 1945—1983 рр. — професор, завідувач кафедри астрономії Одеського університету та директор астрономічної обсерваторії цього університету (одночасно протягом 1948—1950 рр.— директор Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР в Києві).

Галузь наукових інтересів В.П. Цесевича — змінні зорі. Виконав майже 400 тисяч оцінок блиску близько 500 змінних зір різних типів. Удосконалив методи визначення елементів орбіт та інших параметрів затемнюваних зір за їхніми кривими блиску. Першим у світі почав спостерігати методом фотометрії зміни блиску штучних супутників Землі. Звернув увагу на можливість використання цих спостережень для вивчення верхніх шарів атмосфери.

Автор монографії «Звезды типа RR Лиры» (1966) та колективної монографії «Пульсирующие звезды» (1970).

Відомий педагог і активний популяризатор астрономічних знань. Автор науково-популярних книжок «Переменные звезды и их значение для изучения Вселенной» (1949), «Переменные звезды и их наблюдения» (1980), «Что и как наблюдать на небе?» (6-е видання, 1984). Прочитав (1963) першу лекцію «Прогулянка по зоряному небу» в Одеському планетарії, який було відкрито завдяки його наполегливим зусиллям.

Заслужений діяч науки УРСР (1964). На честь науковця названо астероїд 2498 Tsesevich.

SIDEROCRATOR

330 років тому 13 жовтня 1687 р. помер італійський астроном та оптик Гемініано Монтанарі (Geminiano Montanari 1610-1687)

Вивчав право в Флоренції, згодом переїхав до Зальцбурга, Австрія, де здобув ступінь магістра права в 1656 році.
Під час перебування у Відні, де він виконував юридичну практику, Монтанарі подружився з Паоло дель Буоно, учнем Галілео Галілея та флорентійським дипломатом в імперському дворі. З його допомогою Монтанарі взявся за математичні та наукові дослідження, які його завжди цікавили.
Після довгої подорожі в Австрії та східних Карпат, Монтанарі повернувся до Італії в 1658 році і став астрономом великого князя Тоскани. У 1661 році він повернувся до Модени як придворний астроном герцога Альфонсо IV д'Асте.

Монтанарі також познайомився з маркізом Корнеліо Малвасія, військовим начальником герцога, який цікавився астрономією. У 1649 році Малвасія кличе молодого Кассіні до Болоньї. Монтанарі та Кассіні почали працювати в приватній обсерваторії Малвасії в Паньяно, недалеко від Болоньї. в результаті було видано ефемериди планет в 1662 році.

Монтанарі згодом став кваліфікованим у розробці та будівництві астрономічних інструментів, включаючи хороші об'єктивні лінзи. (Одна з них, датована 1666 р., знаходиться в Музеї дель Рекольо в Болоньї.) Він був одним із перших, хто винайшов біфільний мікрометр, який він використовував для створення місячної карти для ефемерид.
обєктив Монтанарі D 70 mm F 450 cm Болонья 1666

У 1664 році, з допомогою Мальвазії, Монтанарі отримав кафедру математики в Болонському університеті, де Кассіні викладав астрономію з 1650 року. Його Болонські роки були найщасливішими з його життя;

У 1667 році Монтанарі виявив, що зірка Алголь (β Persei) змінює блиск. Між 1668 і 1677 рр. Монтанарі досліджував змінність Алголя, надіславши свої результати в Королівське товариство Лондона.
Він також дав опис змінності Алгола в 1671 р у праці (Sopra la sparizione d’alcune stelle ed altre novita celesti) "Про зникнення деяких зірок та інші небесні новинки", в якому він також повідомив про свою підозру в мінливості зорі в сузірї Гідри відомої зараз як R Hydrae. Монтанарі не виявив ані регулярності, ані періоду варіації Алгола через погіршення його зору, що перешкоджало регулярному спостереженню.

Монтанарі був також захопленим спостерігачем комет та інших небесних явищ, про що свідчать спостереження, метеора, що перетнув небо центральної Італії в 1676 р. Або комети 1682 р., яка спостерігалася Едмодом Галлеєм.

Монтанарі також цікавився багатьма іншими природними явищами, зокрема здійснив біологічні та медичні експерименти, включаючи переливання крові між тваринами у 1668 р. В Удіне.

Зацікавлений у метеорології, Монтанарі вивчав торнадо і став першим користуватися терміном "атмосферні опади". Він відзначив користь барометра для прогнозування погоди та висотомір. Монтанарі також присвятив себе балістиці, написавши коротку інструкцію, в якій артилеристи могли знайти табличні значення для висот, що відповідає гарматам. За допомогою інтелігенції Болоньї та Падуї Монтанарі опублікував декілька трактатів, які мали на меті дискредитувати астрологічне прогнозування.

SIDEROCRATOR

Рік тому не стало видатного українського астронома Клима Івановича Чурюмова.

SIDEROCRATOR

435 років тому 15 жовтня 1582 р. в Європі було введено новий календар.

Реформа календаря мала за мету ліквідувати зсув весняного рівнодення: від запровадження юліанського календаря до 16 століття виникла різниця в 10 днів порівняно з фактичним настанням рівнодення. Оскільки дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня, це створювало проблеми. Згідно з нововведенням папи Григорія 13, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Речі Посполитій (зокрема, й на території України) запроваджено григоріанський календар — десять днів було вилучено з календаря.
До Григорія XIII проект намагалися здійснити папи Павло III і Пій IV, але успіху вони не досягли. Підготовку реформи за вказівкою Григорія XIII здійснювали астрономи Христофор Клавий і Алоізій Луллій. Результати їхньої праці були зафіксовані в папській буллі, підписаної понтифіком і названої Inter gravissimas ( «Серед найважливіших»)

1583 року Григорій XIII надіслав Константинопольському Патріарху Ієремії II посольство з пропозицією перейти на новий календар. Наприкінці 1583 року на соборі в Константинополі пропозицію було відкинуто як невідповідну канонічним правилам святкування Великодня.

В Україні григоріанський календар де-юре було запроваджено одразу ж після його ухвалення Папою Римським (оскільки 1582 року українські землі входили до складу Речі Посполитої, що була офіційно католицькою державою). Проте в той час ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була дуже напруженою; спроби змусити православних прийняти григоріанський календар лише ускладнили ситуацію. Відтак українська православна (так само, як і греко-католицька) церква досі дотримується юліанського календаря.

SIDEROCRATOR

385 років тому народився англійський архітектор, астроном та оптик Крістофер Рен (Сhristopher Wren 1632-1723)

Рен, який більше запамятався своіми архітектурними досягненнями, був ключовою фігурою лондонського королівського товариства.
Рен поступив до Вестмінстерської школи в 1642 році; Джон Драйден і Джон Лок були його однокурсниками. Вестмінстер був однією з небагатьох шкіл, які мали математику в навчальному курсі. У 1647 році Рен перебрався в Лондон. Тут він познайомився з багатьма відомими вченими. Тут Рен переклав трактат про сонячні годинники Вільяма Ойедреда на латинську мову. Він був доданий до 1652 р. Видання Clavis Mathematica.

Рен цікавився приладами,їхнім конструюванням і мав нахил до винаходу, який він використовував у власних дослідженнях. Рен був разом з Робертом Бойлєм, Сетом Уордом та Робертом Гуком в "Експериментально філософському Клубі ", який був створений Вільямом Петті. Гук зокрема схвалив новаторську роботу Рена в мікроскопічній ілюстрації в книзі Micrographia.
Інтереси Рена згодом перекинулись на астрономію та математику. його колега Уорд створив обсерваторію у Вадхамі з телескопами з фокусами 6, 12 і 22-футів, з якими вони зробили спільні спостереження. Рен також приєднався до аматора астрономії Пола Неіле в спостереженнях через 35-фут. телескоп в його маєтку. Рен і Джон Уолліс співпрацювали у виготовленні об"єктива 80-фут. телескопа, який показував якісне зображення Місяця.

Рен здійснив свої перші архітектурні завдання на початку 1660-х років, і був призначений королем Чарльзом до комісії, щоб відновити напівзруйнований собор Святого Павла. Він продовжував вести астрономічні спостереження з Гуком. Під час своєї поїздки в 1665р. з вивчення передової французької архітектури його супутниками були астрономи Адрієн Оз (з ним він провів спостереження комети 1664 року (C / 1664 W1)), Анрі Джасле і П'єр Піт, майстри, які поділяли його інтерес до і науки, і архітектури.

Рен як обдарований архітектор винайшов і англійський стиль бароко. Собор Святого Павла в Лондоні, це його шедевр. Рен побудував парафіяльні церкви, лікарні, академічні будівлі та Королівську обсерваторію в Грінвічі. Крім того, він знайшов час служити президентом, віце-президентом та членом ради Королівського товариства, на комітеті компанії "Гудзон-Бей".
Рен часто згадується в історії Королівського товариства Томаса Спратта (1667), де згадуються його вклад у рефракцію, теорію руху, кільця Сатурна, його місячний глобус та небесні карти.
Рен був провідним авторитетом в місячній географії, включивши мікрометр в окуляр телескопа, щоб уточнити вимірювання.

Велика комета 1664 року дала можливість для спільних спостережень та інтенсивної дискусії з Гуком. Рен прийняв популярне уявлення про те, що комети рухались по лінійних шляхах, тоді як Гук роздумував про замкнені, можливо, кругові орбіти.
У 1663 р. Рен побудував подвійний телескоп з вимірювальною шкалою, що дозволило б двом спостерігачам зосередитися на одному й тому ж об'єкті та більш точно оцінити відстань.

В 1675 році Рен побудував Королівську обсерваторію.

mpyat2

До речі, на обсерваторії -- вертикальний штир з кулею, якщо не помиляюсь, вона використовувалась як сигнал точного часу: у встановлений момент (опівдні?) куля падала з верхнього положення, відмічаючи точний час.

SIDEROCRATOR

21 жовтня 1923 р. в Мюнхені запрацював перший планетарій.

Створити планетарій вперше запропонував засновник Німецького музею в Мюнхені О. Міллер в 1919 році. До 1923 року перший проекційний апарат був створений на заводі Цейсса в Єні, і показаний на річних зборах Німецького музею, а в кінці грудня встановлений для публіки. У травні 1925 року в тому ж Німецькому музеї було відкрито планетарій. Другий апарат встановили в Єні в тому ж році.

Перші проекційні апарати були розраховані на певну географічну широту. Демонстрація зоряного неба над точкою з будь-широтою стала можлива після створення в 1925 році В. Бауерсфельдом великого апарату Цейсса, що здобув світову популярність.

Перший планетарій Цейса 1923 р.

Великий апарат Цейса під час показу в Берлінському планетарії. 1939 р.

Edward

"Если кто-то зажигает звезды, значит это кому-то нужно!"©
(Только Маяковский это сказал по поводу открытия московского планетария)
правда, не только в планетарии, но и на башнях(не буду говорить каких). Прилепили их везде: на домнах, паровозах, на лбу у содат, на воротах колымских концлагерей...это тоже были звезды...Может поэт говорил об этих звездах?

)

SIDEROCRATOR

в Маяковського дійсно є вірш про планетарій
він написав його в день відкриття московського планетарію 5 листопада 1929р.
звався так:
"Пролетарка, пролетарий, заходите в планетарий"

Войдешь
и слышишь
умный гуд
в лекционном зале.
Расселись зрители
и ждут,
чтоб небо показали.
Пришел
главнебзаведующий,
в делах
в небесных
сведущий.
Пришел,
нажал
и завертел
весь
миллион
небесных тел.
Говорит папаше дочь:
"Попроси
устроить ночь.
Очень
знать нам хочется,
звездная Медведица,
как вам
ночью
ходится,
как вам
ночью ездится!"
Завнебом,
пальчиком ведя,
покажет
звездомедведя.
Со звездою
в осень
скупо.
Здесь же
вызвездило купол.
Не что-нибудь,
не как-нибудь,
а ночь как ночь
и Млечный Путь.
И тут,
и сбоку,
и везде -
небесный свод
в сплошной звезде.
Как примус,
примутся мерцать,
спаля
влюбленные сердца.
Завнебом
вежливо спросили:
"Какие звезды
над Бразилией?"
Зажег
завнебом
Южный Крест,
невиданнейший
с наших мест.
Светят,
как миленькие,
небесные
светильники.
Аж может устроить
любая горничная
затмение лунное
и даже
солнечное.
Умри, поповья погань!
Побыв
в небесных сферах,
мы знаем -
нету бога
и нету
смысла
в верах.
Должен
каждый пролетарий
посмотреть
на планетарий.

1929

Edward

...увы, ему не помогли заигрывания с властью(удавили по- тихому). В России, СССР, РФ - может "светить" только одно "солнце", что мы и по сей день наблюдаем.

SIDEROCRATOR

в нього ще є вірш "Долг Украине"
про який до 1991 упорно мовчали

Edward

- Это ты Педро?
- Я, я амиго...
- Только мама всю жизнь называла меня Питером!(Барлоу)

таблицi зворотнiх величин

SIDEROCRATOR

140 років тому 25 жовтня 1877 р. народився американський астроном Генрі Рассел, (Henry Norris Russell 1877-1957) один з творців діаграми Герцшпрунга-Рассела.

Народився в Ойстер-Бей (штат Нью-Йорк). 1897 року закінчив Принстонський університет, продовжував освіту в Принстонському й Кембриджському (Англія) університетах. У 1905—1947 працював у Принстонському університеті (з 1911 — професор, з 1912 — директор обсерваторії). У 1922—1942 також був співробітником обсерваторії Маунт-Вілсон, у 1947—1952 — співробітник Гарвардської обсерваторії.

1910 року незалежно від Ейнара Герцшпрунга дійшов до висновку, що відмінності у світності і власному русі зір корелюють з їхнім спектральним класом. 1913 року побудував діаграму залежності між абсолютною зоряною величиною та спектральним класом для всіх зір із відомими паралаксами (до Расселла аналогічна діаграма була побудована Герцшпрунгом для зір у скупченнях Плеяди і Гіади, пізніше вона отримала назву діаграми Герцшпрунга—Расселла).

У 1913—1914 на підставі діаграми спектр — світність сформулював свою концепцію зоряної еволюції, згідно з якою основним джерелом енергії зорі є її гравітаційне стиснення; загальний хід еволюції визначався безперервним збільшенням щільності зор і виходив таким же, як в гіпотезі Дж. Н.Лок'єра, — від червоних гігантів по відгалуженню гігантів до зір класів A і B (розігрів) і потім униз по гілці карликів через зорі типу Сонця до червоних карликів (охолодження). У середині 1920-х років переглянув ці уявлення про еволюцію зір, припустивши існування також інших джерел енергії (сучасна теорія еволюції зір почала розроблятися лише після відкриття ядерних джерел енергії).

Одним з перших широко використовував в астрофізиці теорію Мегнада Сахи про іонізацію атомів у зоряних атмосферах. 1929 року виконав перше, ще напівкількісне, визначення вмісту хімічних елементів в атмосфері Сонця і виявив, що вміст водню набагато перевершує вміст всіх інших елементів. Спільно з В. С. Адамсом отримав перші надійні оцінки вмісту хімічних елементів у Всесвіті. 1933 року виконав ретельне теоретичне дослідження фраунгоферових ліній з урахуванням зміни коефіцієнта поглинання з довжиною хвилі, склав докладні таблиці іонізації і збудження. 1934 року вперше детально розглянув діссоціатівну рівновагу хімічних сполук в атмосферах холодних зір і якісно пояснив деякі особливості їхніх спектрів. 1912 року створив загальну теорію затемнених змінних зір, котра дозволила обчислювати елементи орбіти і параметри цих подвійних систем. 1928 року розвинув свою теорію обертання лінії апсид у затемнених зір.
Діагра́ма Герцшпрунга—Рассела

SIDEROCRATOR

195 років тому 23 жовтня 1822 р. народився німецький астроном Густав Шперер Gustav Spörer; (1822 - 1895) найбільш ідомий своїми дослідженнями сонячної активності.

Навчався в Берлінському університеті, де його найбільш впливовими вчителями були Генріх Вільгельм Доу та Йоганн Енке. Його дисертація про комету 1723 року (C / 1723 T1) дала йому ступінь доктора у 1843 році, після чого Шперер працював обчислювальником для Енке, відповідального за розрахунок кометних орбіт.
Шперер покинув Берлінську обсерваторію в 1846 році, щоб продовжувати кар'єру вчителя. Він викладав математику та природничі науки в різних гімназіях та гімназіях, спочатку в Бромберзі, потім у Пренцлау, а потім в Анкламі, де він залишався на 25 років і згодом став проректором.
Основний внесок Шперера в астрономію - це його великі дослідження сонячних плям та їх циклів, які він виконував під час викладання. Починаючи з 1860 р., працюючи з невеликим телескопом, він розпочав програму спостереження за сонячними плямами, яка була спрямована на визначення обертальних елементів Сонця з більшою точністю. Його перше завдання було визначити нахил осі Сонця відносно екліптики та довготу її висхідного вузла. Тоді Шперер вивчив очевидний обертовий рух сонячних плям, знову відкривши сонячне широтне диференціальне обертання, знайдене британським астрономом Річардом Каррінгтоном. Він також докладно досліджував, феномен, який він назвав "законом зон". «У будь-який момент циклу сонячні плями обмежуються двома відносно вузькими широтними смугами з обох боків сонячного екватора, і ці смуги поступово мігрують на екватор в ході циклу». Хоча така поведінка була відзначена раніше Каррінгтоном, Шперер вивчав це настільки послідовно, що це явище носить його ім'я. Шперер також зазначив, що послідовні цикли трохи накладаються, оскільки з'являються високошвидкісні смуги сонця, пов'язані з новим циклом, тоді як сонячні плями з попереднього циклу все ще можна бачити поблизу екватора. Нарешті, він відзначив загальну нестачу симетрії між кількістю плям, що спостерігаються в Північній та Південній сонячних півкулях.
Висока якість спостережень Шперера, проведені під протягом цілих років, привернула увагу вихователя цесаревича Фрідріха-Вільгельма (пізніше Кайзера Фрідріха II). Безпосереднім наслідком був подарунок 1868 року цесарем великого високоякісного телескопа, з яким Шперер мав можливість досліджувати сонячні плями.
В 1868 році його запросили взяти участь у німецькій експедиції зі спостереження затемнення сонця в Британську Східну Індію.
Визнання наукових зусиль Шперера в 1874 році призвело до призначення його в Потсдамську обсерваторію, де він став головним спостерігачем у 1882 році. Шперер згодом займався історичними дослідженнями, метою яких було вивчення того, чи діяв його "закон зон" у попередні цикли сонячної активності. Саме в ході цих досліджень він зазначив аномально низьку к-ть плям від 1645 до 1715 року, а також виражену асиметрію Північ-Південь на кількох плямах, які спостерігалися в той час. Дивно, але ці результати привернули мало уваги в той час, і цей цікавий провал в циклі сонячних плям тепер відомий як мінімум Маундера, хоча британський астроном Едвард Маундер публікував історичні дослідження сонячних плям як роботу Шперера. Ранній період зменшеної активності називається мінімум Шперера.

У 1885 році Шперер був нагороджений премією Вальца. Він також був обраний іноземним співробітником Королівського астрономічного товариства в 1886 році та відповідним співробітником Societa degli Spettroscopisti в Італії в 1889 році. Шперер пішов з Потсдамської обсерваторії 1 жовтня 1894 року.

SIDEROCRATOR

25 жовтня 1940 р. народився Яросла́в Степа́нович Яцкі́в український астроном і геодезист, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, президент Української астрономічної асоціації. Учений у галузі астрономії, космічної геодинаміки та космічних досліджень, громадський діяч, заслужений діяч науки і техніки України.

Ярослав Степанович Яцків народився 25 жовтня 1940 року в селі Данильчому Рогатинського району, Івано-Франківської області

1955 року закінчив середню школу в Пукові на Рогатинщині. 1960 року закінчив Львівський політехнічний інститут, а в 1960 — 1962 роках працював астрономом-спостерігачем у Полтавській гравіметричній обсерваторії АН УРСР. Член КПРС.

Після закінчення 1965 року аспірантури Головної астрономічної обсерваторії НАН України (ГАО) Ярослав Яцків працював у цій обсерваторії (з 1975 року її директор).

Від 1976 року — доктор фізико-математичних наук, 1985-го — академік НАН України.

Учений брав активну участь у підготовці та виконанні космічних програм ВЕГА, СОПРОГ, ФОБОС, МАРС, а також в організації космічних досліджень АН УРСР (1986 — 1992). У теперішній час (2000-ні) як член Президії НАН України Я. Яцків координує наукові космічні дослідження України.

Про міжнародне визнання наукового авторитету Ярослава Яцківа свідчить обрання його віце-президентом Міжнародної астрономічної спілки (1982 — 1986), президентом Комісії 19 МАС «Обертання Землі» (1982 — 1986), співголовою секції Міжнародної геодезичної асоціації, головою дирекції Міжнародної служби обертання Землі (1992 — 1995) та інших міжнародних наукових організацій.

Завдяки видатним організаторським здібностям, наполегливості, ініціативі Я. Яцківа започатковано й успішно завершено будівництво Високогірної спостережної бази ГАО на піку Терскол (Кавказ). Нині ця найвища в Європі астрофізична обсерваторія, яка оснащена двометровим телескопом, входить до складу Міжнародного центру астрономічних і медико-екологічних досліджень.

1991 року Я. С. Яцків ініціював створення Української астрономічної асоціації (УАА) і є її незмінним Президентом. Своєю діяльністю УАА сприяє об'єднанню та координації астрономічних досліджень в Україні. Під керівництвом Ярослава Яцківа в Україні створена мережа станцій астро-геодинамічних спостережень, яка є частиною світової мережі. У ГАО НАН України під керівництвом Яцківа з 1990-х років діють міжнародні центри з опрацювання цих спостережень, отриманих новими технічними засобами.

Ярослав Степанович Яцків — голова Державної комісії єдиного часу і еталонних частот, член Ради з питань науково-технічної політики при Президентові України (1996).

З 1998 року Я. С. Яцків — член Президії НАН України. Від 9 жовтня 2002 року — Голова науково-видавничої ради НАН України.

З 2000 року по 2001 рік Я. С. Яцків — перший заступник міністра Міністерства освіти і науки України. Високий виконавчий орган, який він очолював, спрямовував свої зусилля на формування в країні системи, яка б найкраще сприяла розвиткові наукового і технічного потенціалу нашої держави.

З 1 квітня 2005 року — директор-організатор Інституту енциклопедичних досліджень НАН України; з 3 жовтня того ж року — Співголова Робочої групи з розроблення Концепції розвитку наукової сфери, створеної розпорядженням Президента України В. А. Ющенка.

Ярослав Яцків є головою Експертної ради НАН України з питань науково-технічної експертизи інноваційних проектів технологічних парків (з 2006 р.); представником України в Адміністративній раді УНТЦ.

Основні наукові праці Ярослава Яцківа присвячені вивченню особливостей обертання Землі, космічній геодинаміці та фундаментальній астрометрії. У галузі обертання Землі учений виконав великий цикл досліджень з вивчення так званих вільного та вимушеного рухів полюсів Землі, вперше визначив новий тип вільної добової нутації Землі. Він був ініціатором і активним виконавцем наукової роботи з визначення координат полюсів Землі з 1890 до 1969 року за даними астрономічних спостережень. Цей ряд координат полюса, відомий серед науковців світу як «київський ряд», набув широкого застосування у геодезії, геофізиці, геодинаміці.

Ярослав Яцків — представник наукової школи О.Орлова — Є.Федорова та продовжувач її традицій, ідей Є. Федорова з теорії нутації, — визначення орієнтації осі обертання Землі у просторі. Завдяки ініціативам Ярослава Степановича та його наполегливості як Голови секції «Астрометрія» Астрономічної ради СРСР у 1970-х роках в СРСР (і УРСР), почали розвиватися і впроваджуватися у практику нові технічні засоби спостереження, які визначають параметри обертання Землі (лазерна локація штучних супутників, радіоінтерферометрія з наддовгою базою, радіотехнічні спостереження навігаційних супутників — GPS-спостереження).

Я. С. Яцків запропонував нові підходи до побудови глобальної земної та небесної систем координат. За його керівництвом та безпосередньою участю створено високоточні каталоги фундаментальних слабих зір та джерел космічного радіовипромінювання.

Під керівництвом ученого Головна астрономічна обсерваторія НАН України набула широкого міжнародного визнання, стала однією з найбільших в Європі.

Я. С. Яцків — засновник і головний редактор журналу «Кинематика и физика небесных тел» (виходить з 1985 р.), заступник головного редактора журналу «Космічна наука і технологія» (з 1995 р.), заступник головного редактора журналу «Наука та інновації» (з 2005 р.), головний редактор науково-популярного журналу «Світогляд» (з 2006 р.).

Яцків — Голова Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України (з 1990 р.), яка сприяє зміцненню міжнародних зв'язків учених України з колегами інших країн. Популярними стали засідання дискусійного клубу «Елітарна Світлиця» під головуванням ученого, які з 1996 року щомісячно проводить Комітет у Будинку вчителя (м. Київ).

Як член Президії НАН України Я. С. Яцків відповідає за вирішення низки питань: видавничої діяльності, розвитку поліграфічної бази НАН України; координації діяльності наукових установ НАН України та їх участі у виконанні міжнародних програм та проектів у галузі космічних досліджень; здійснює загальне керівництво видавництвом «Наукова думка» НАН України та Видавничим домом «Академперіодика» НАН України; відповідає за зв'язки НАН України з Національним космічним агентством України.

1 липня 2005 року під час роботи VI Міжнародного конгресу україністів Ярослава Яцківа обрано Президентом Міжнародної асоціації україністів (МАУ), під керівництвом якого виконуються основні завдання асоціації: сприяння відновленню та розвиткові українознавства, збереження пам'яток історії та культури, поширення знань про культурні надбання і наукові здобутки українського народу, проведення українознавчих наукових форумів, координація діяльності національних асоціацій в різних країнах світу.

SIDEROCRATOR

Цитата: M_M від 25 Жовтня 2017, 08:45:34

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 09 Жовтня 2017, 21:03:21
170 років тому 9 ~~вересня~~ жовтня 1847 р. відбулося кільцеве сонячне затемнення, подія цілком звична, але це затемнення вплинуло на весь подальший розвиток і популяризацію астрономії.
Справа в тому, що його спостерігав 5 -річний хлопчик. Його мати поставила в дворі миску з водою, і дивлячись на зображення хлопчик, спостерігав за ~~всим~~всім ходом процесу. Побачене так вплинуло на хлопця, що він в майбутньому вирішив присвятити себе астрономії.
А звали хлопчика Камілл Фламмаріон

Мабуть, все ж таки Каміль (Флямаріон?)

Еrrare humanum est.
таки Каміль але ФлАммаріон.
старий дореволюційний правопис давно не в моді
а книжка інтересна

SIDEROCRATOR

115 років тому 26 жовтня 1902 р. народилася американський астроном, дослідниця змінних зір, Генрієтта Хілл Своуп (Henrietta Hill Swope 1902 - 1980).

Народилася в родині інженера компанії Дженерал електрик Джерарда Своупа, який згодом став її гендиректором.

Відпочиваючи з сім'єю в Нантакеті, вона дізналася про науково-популярні лекції в обсерваторії Марії Мітчелл, і почала їх відвідувати разом з братом. На лекціях вона також почула Гарвардського астронома Харлоу Шеплі. Ці лекції остаточно зорієнтували її щодо майбутньої професії.

Своуп поступила до коледжа Барнарда, і закінчила його у 1925 році, з ступенем бакалавра в галузі математики. Згодом вона отримала ступінь Master з астрономії в 1928 році в коледжі Редкліф.

Тоді ж вона дізналася, що д-р Шпллі в Гарвардському університеті пропонував стипендії для жінок для програми пошуку змінних зір. У 1926 році Своуп пішла на роботу до Шеплі і почала працювати поряд з іншими дівчатами для виявлення змінних зір у Чумацькому Шляху. Вона подружилась з Сесілією Пейн-Гапошкін та Аделаїдою Айєс. Згодом вона стала експертом по оцінці зоряних величин на фотопластинках.

У 1952 р Уолтер Байєд з Інституту Карнегі обсерваторії Вашингтона запросив її працювати над дослідженням змінних зір, виявлених в інших галактиках за допомогою нового 200-дюймовий телескоп Хейла в Паломарській Обсерваторрії,незважаючи на те, що вона була зайнята в якості лаборанта в Вальтера Бааде, в групі «небулярних досліджень».
Вона залишилася в інституті Карнегі на всю свою кар'єру; і офіційно пішла у відставку в 1968 році.

У 1964 році, в спільній публікації Бааде і Своуп повідомили про результати дослідження кривих блиску для 275 цефеїд, отриманих за допомогою Своуп з фотографічних пластинок туманності Андромеди, знятих з допомогою 200-дюймового телескопа на горі Паломар. Вони повідомили про нову відстань до М31 близьку до сучасної.

У 1967 році Своуп перед виходом у відставку зробила пожертвування цінними паперами вартістю 650 000 доларів США у Вашингтонському інституті Карнегі на створення обсерваторії в південній півкулі. Цей подарунок використовувався для розробки ділянки, включаючи дороги, воду та енергетичних систем, а також для створення 40-дюймового телескопа в Обсерваторії Лас-Кампанас в Чилі від інституту Карнегі. Цей телескоп був названий Телескопом Своуп в її честь; він почав свою роботу в 1971 році і все ще використовується сьогодні. Крім того, Своуп залишила велику частину свого майна інституту Карнегі, щоб підтримати в подальшому Лас Кампанас та астрономічні дослідження в закладі в цілому.
1 метровий телескоп Своуп обсерваторії Лас Кампанас.

SIDEROCRATOR

27 жовтня 1836 р. народився Томас Гвін Елджер англійськиа астроном-селенографіст (Thomas Gwyn Elger 1836-1897)

Народився в Бедфорді, де жило кілька поколінь його родини.
Закінчив Університетський коледж Лондона за фахом «цивільне будівництво», брав участь в ряді будівельних проектів, включаючи будівництво Лондонського метрополітену. Його участь в роботах з прокладання залізниці в Голштинії було перервано австро-прусською війною 1864 р.

Ще в ранньому віці Елджер відчував потяг до астрономії і створив обсерваторію в Бедфорді, де проводив спостереження з 8,5-дюймовим рефлектором. Результати його спостережень з 1884 до 1896 знаходяться тепер у фонді Британської астрономічної асоціації.

Найбільш відома його праця «Місяць: повний опис і карта гойо основних фізичних характеристик» (en: The Moon: A full Description and Map of its Principal Physical Features), виданий в 1895. Його карта і топографічний опис Місяця високо цінуються астрономами до наших днів.

Замальовка місяця з рукопису Елджера

Edward

В мене е перевидання його книжки. Достойна рiч!

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 01 Листопада 2017, 00:27:14

В мене е перевидання його книжки. Достойна рiч!

в мене теж є
одного разу на петрівці на книжній барахолці надибав її, та ще одну Тony Symon "The search for planet X" 1969 року
ото була несподіванка

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213073 раз)