Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
12 Квітня 2025, 04:54:26

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Edward]

В советское время всех считали советскими и даже придумали общее название: советский народ.

Очень удобная нынче позиция, особенно для "скрепных" присвоивших все совейские достижения.
ярчайший пример такого "отбора": Д.Д. Максутов, татарин родившийся на территории Украины. Лишнехромосомные считают его выдающимся русским оптиком, а он назло всем, всю свою жизнь проносил тюбитейку, а не шапку-ушанку

Подякували

3 :tlgleonid, ds40a, SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

20 листопада 1889 р. народився видатний американський астроном Едвін Хаббл (Edwin Hubble 1889-1953).

Едвін Хаббл народився в місті Маршфілд, штат Міссурі. У ранні роки, Едвін був більш відомий своїми атлетичними заслугами, ніж інтелектуальними, хоча і отримував цілком хороші оцінки з усіх предметів в школі, за винятком, мабуть, граматики. Він сім разів займав перше місце і один раз третє (в 1906 році) в шкільних змаганнях для старшокласників з легкої атлетики. У тому ж році він встановив рекорд зі стрибків у висоту серед старшокласників штату Іллінойс. Іншим його захопленням була рибна ловля нахлистом, а також аматорський бокс.

Хаббл навчався в Чиказькому університеті, де сконцентрувався на математиці, астрономії, філософії, що дало йому ступінь бакалавра в 1910 році. Він також був членом студентського об'єднання під назвою Каппа Сигма (Kappa Sigma Fraternity), і в 1948 році був названий «Людиною року» Капи Сигми. Три роки він провчився в Королівському коледжі (The Queen's College) - одному із складових коледжів при Оксфордському університеті в Англії, куди був прийнятий після отримання ступеня бакалавра і ставши одним з перших володарів Стипендії Родса Оксфордського університету. У коледжі Едвін спочатку вивчав юриспруденцію замість науки (яку він пообіцяв вивчати своєму вмираючому батькові), а потім додав вивчення літератури та іспанської мови, що дало йому можливість отримати академічну ступінь магістра. Деякі його придбані британські манери і стиль одягу залишилися з ним на все життя, та іноді дратували американських колег.

Після повернення з Англії в США, Едвін викладав іспанську мову, фізику і математику в Старшій школі міста Нью-Олбані, штаті Індіана, а також тренував волейбольну команду хлопчиків. Ранні біографи Едвіна Хаббла одностайно відзначали, що Едвін успішно пройшов регулярну екзаменовку з юриспруденції і трохи практикував в області законів у місті Луїсвілл, але немає жодного свідчення того, що він хоч раз займався судовою справою. Після року викладання в старшій школі, він повернувся до астрономії в Єркській Обсерваторії при Чиказькому Університеті, де і отримав докторський ступінь (Ph.D) у 1917 році захистивши дисертацію «Фотографічні дослідження слабких (далеких) туманностей» (Photographic investigations of faint nebulae).

У період Першої світової війни Едвін Хаббл служив в Армії США, де досить скоро дослужився до звання майора.

У 1919 році Джордж Еллері Хейл, засновник і директор Маунт-Вілсон обсерваторії при Інституті Карнегі, запропонував Едвіну Хабблу цивільну посаду в штаті Каліфорнія, неподалік від міста Пасадена, де він і пропрацював до самої смерті.

У період Другої світової війни Едвін Хаббл служив в Армії США на Абердинському випробувальному полігоні. За свою роботу там він отримав орден «Легіон Пошани». Незадовго до смерті Едвіна Хаббла, був закінчений гігантський 200-дюймовий (≈5.1-метровий) телескоп-рефлектор Хейл Паломарської обсерваторії, і Едвін Хаббл став першим астрономом, який його використовував. Едвін Хаббл активно продовжував свої дослідження в Маунт-Вілсон і Паломарській обсерваторіях до самої смерті.

Прибуття Едвіна Хаббла в Маунт-Вілсон, штат Каліфорнія, в 1919 році приблизно збіглося із завершенням робіт зі створення 100-дюймового (≈2.5 метрового) телескопа Хукера, на ту пору найбільшого телескопа в світі. У ті часи превалюючим науковим баченням Всесвіту було уявлення його як такого що цілком і повністю складається тільки з єдиною галактики Чумацького Шляху. Використовуючи телескоп Хукера в Маунт-Вілсон, Едвін Хаббл ідентифікував цефеїди (клас пульсуючих змінних зірок) в декількох спіральних туманностях, включаючи Туманність Андромеди і Трикутник. Його спостереження, зроблені в 1922-1923 роках, переконливо підтвердили, що ці туманності дуже далекі, щоб бути частиною Чумацького Шляху, і були в дійсності окремими галактиками за межами нашої. Ця ідея була оскаржена дуже багатьма вченими в астрономічних колах того часу, зокрема, Харлоу Шеплі. Але всупереч опозиції, Едвін Хаббл, на ту пору 35-річний учений, представив свої відкриття в друкованому вигляді на зборах Американського астрономічного співтовариства 1 січня 1925. Ці відкриття фундаментальним чином змінили наукове бачення Всесвіту.

Едвін Хаббл також продумав найбільш використовувану нині Морфологічну систему класифікації галактик, згрупувавши їх відповідно з їх зображеннями на фотознімках. Він розташував різні групи галактик в послідовність, яка тепер відома як Послідовність Хаббла.
Комбінуючи свої власні вимірювання відстаней до галактик, засновані на співвідношенні період-світність для цефеїд, отримані Генріеттою Суон Лівітт, з вимірами Червоного зміщення для галактик, отримані Весто Слайфером і Мілтоном Хьюмасоном, Едвін Хаббл виявив пряму залежність (пропорційність) величин Червоного зміщення об'єктів і відстаней до них. Хоча і був значний розкид значень (нині відомий унаслідок пекулярної швидкості), Едвін Хаббл все ж зміг визначити основну тенденцію 46 галактик і отримати значення Постійної Хаббла, рівний 500 км / c / Мпк, яке значно вище нині прийнятого значення через помилки калібрування відстаней до них.
У 1929 році, Едвін Хаббл сформулював емпіричний Закон Червоного зміщення для галактик, нині відомий просто як Закон Хаббла, який, якщо інтерпретувати червоне зміщення як міру швидкості віддалення, узгоджується з рішеннями Айнштайнівських рівнянь загальної теорії відносності для гомогенних ізотропних просторів що розширюються. Хоча основні концепції, що лежать в основі теорії розширення Всесвіту були добре відомі і зрозумілі і раніше, це твердження, зроблене Едвіном Хабблом і Мілтоном Хьюмасоном, привело до набагато більшого і широкому визнанню цієї точки зору, яка стверджує, що чим більше відстань між якими-небудь двома галактиками, тим вище швидкість їх взаємного віддалення (тобто тим швидше вони розлітаються одна від одної).

Це спостереження було першим наочним підтвердженням теорії Великого Вибуху, яка була запропонована Жоржем Леметром в 1927 році. Спостережувані швидкості далеких галактик, взяті разом з космологічним принципом, показали, що Всесвіт розширюється таким чином, який узгоджується з моделлю Фрідмана - Леметра, побудованої на основі Загальної теорії відносності.

У 1930 році, Едвін Хаббл брав участь у визначенні розподілу галактик в просторі і його викривленості. Ті дані, здавалося, свідчили про те що Всесвіт плоский і гомогенний, але все ж було помітне відхилення від плоского типу у випадках зі значною величиною Червоного зміщення.

Хаббл у спостережній будці 200" Паломарського рефлектора в обсерваторїї Маунт Вільсон

Подякували

1 :ds40a

[SIDEROCRATOR]

120 років тому 27 листопада 1897 р. народився видатний  французький оптик і астроном Андре Куде (André Couder 1897 — 1979)

Народився в м. Аленсон. Спочатку працював хіміком.
У 1925 — співробітник Страсбурзької обсерваторії. З ініціативи Андре-Луї Данжона переїхав до Парижа де був директором оптичної лабораторії при Паризькій обсерваторії. Там же почав виготовлення перших дзеркал для рефлекторів.
У 1943-1968 був астрономом Паризької обсерваторії.

Однією з основних заслуг Куде є те, що він розробив низку способів зменшення оптичних аберацій дзеркальних і лінзових телескопів, а також спектрографів.
Створив механічну систему, що зменшує вплив сили тяжіння на форму дзеркал рефлекторів; система застосовується у великих телескопах і в наш час.
Встановив правила монтування дзеркал.
Рекомендував застосування вентиляції в великих телескопах для зменшення впливу турбулентності повітря. За його ідеями і за його активної участі було побудовано кілька нових великих рефлекторів. Брав  участь у створенні обсерваторії Верхнього Провансу (у 1964-1973 — президент її керівного комітету), обсерваторій Європейської Південної, Mayна-Кеа (Гавайські острови). Спільно з Данжоном розробив методику оцінки астрокліматичних характеристик пунктів за видом дифракційних зображень зірок, цей метод широко застосовувалася в 1940-60-ті роки.
Телескоп Куде в обсерваторрії Верхнього провансу (Франція)

А. Куде  проводить огляд З,6  метрової заготовки для телескопа Європейської південної обсерваторії  Париж 1967 р.

Співавтор (разом з Данжоном) широко відомої книги «Підзорні труби і телескопи» (1935) (André Couder, André Danjon, Lunettes et télescopes. Théorie : Conditions d’emploi, Description, Réglage, Histoire. Paris : Albert Blanchard, 1990).

Подякували

1 :Edward

[Edward]

А...аа...! А в мене е це раритетне видання(1934 року) у моiй бiблiотецi! 
- С автографом от автора?  А кому?
- Конечно мне

[SIDEROCRATOR]

А...аа...! А в мене е це раритетне видання(1934 року) у моiй бiблiотецi! 
- С автографом от автора?  А кому?
- Конечно мне

з бібліотеки Максутова?

[Edward]

А...аа...! А в мене е це раритетне видання(1934 року) у моiй бiблiотецi! 
- С автографом от автора?  А кому?
- Конечно мне

з бібліотеки Максутова?

Чуть що зразу Максутов! Не, вiд Андрюхи Кудера... 

[SIDEROCRATOR]

А...аа...! А в мене е це раритетне видання(1934 року) у моiй бiблiотецi! 
- С автографом от автора?  А кому?
- Конечно мне

з бібліотеки Максутова?

Чуть що зразу Максутов! Не вiд Андрюхи Кудера... 

так Куде ж в 1979 представився, як ти від його книжку отримав? та ще й з афтографом

[Edward]

А я що в 1979 я ще не народився?  У цей час я вже чухав перше дзеркало, ось він мені і подарував
посмотри внимательно к-ф "Тот самый Мюнхаузен" с Абдуловым и Янковским, тогда шутка дойдет

[Edward]

165(1852)  рокiв тому  26 листопада народився видатий украiнський механiк та оптик Йосип Андрiйович Тiмченко. Народився вiн у маленькому селi Окоп Харкiвського повiту у ciм’i крiпака. Зараз це село рoзташовуеться  на самому кордонi з РФ. Змалку хлопець демонстрував не аби якi здiбностi i батько вiддав його на навчання до церковноi школи, що розташовувалося у сусiдньому селi. У 1867 роцi батько за рекомендацii свого брата пристроiв його на подальше навчання помiчником слюсаря у майстерню вiдомого у тi часи механiка Харкiвського унiверситету Олександра Едельберга, що був шведом за походженням. Тут хлопець отримав рiзнобiчнi навички по виготовленню рiзних фiзичних, оптичних, геодезичних приладiв та медичного хiрургiчного iнструменту. Тут же вiн почав поглиблено вивчати механiку та оптику,  виготовив першi астрономiчнi прилади на замовлення Морського вiдомства. Cеред тринадцяти замовленних астролябiй було прийнято лише п’ять, як з’ясувалося усi вони були виготовленнi Тiмченко. У цей час Тiмченко зблизився з студенським гуртком, що займався ознаймленням з iдеями французького соцiалiстичного утопiзму. Пiд впливом цих iдей, вiн та ще кiлька вiльнодумцiв вирiшили вирушити у Океанiю та заснувати нову краiну з республiканським ладом правлiння. Для цього вони деякий час збирали кошти, а потiм вирiшили вирушити у найближчий порт щоб дicтатися до oмрiяних островiв. Але ‘’рожеву’’ мрiю не вдалося втiлити у життя: коли утопicти дicталися до Одеси, один з ватажкiв зник разом з усiма грошима экспедицii. Тiмченко зi своею молодою дружиною потрапили у скрутне становище, але вирiшили не повертатися до Харкова i залишились у Одесi, як з’ясувалося потiм назавжи. Перший час Йосип працював у порту звичайним вантажником, але коштiв катастрофiчно не вистачало i вiн вирiшив шукати бiльш квалiфiковану роботу за своiм фахом механiка.  Приблизно через рiк вiн влаштувався на судоремонтний завод Росiйського Товариства Паропалавства та Торгiвлi (РОПиТ-рос.) де працював протягом майже шести рокiв. У цей час вiн зробив свiй  перший вимiрювальний прилад для перевiрки манометрiв пiсля iх ремонту, до цього iх відправляли на перевiрку до Англii, що займало багато часу. У цей час вiн почав обладнати власну домашню майстерню-лабораторiю i стае вiдомим у Одесi механiком. А вiдбулося це пicля винаходу ним електричного годинника: ‘’действующего электрическим током, без главной заводной пружины и висящего маятника’’. Бiльш того, вiн примудрився пiднести цей годинник Олександру II пiд час його вiдвiдин Одеси в осени 1875 року, потiм цей годинник було встановленно у Лiвадiйському палацi. Годинник сподобався iператору за якiсний зовнiшнiй вигляд та оригiнальний механiзм. У якостi нагороди механiк отримав вiд ньго кишеньковий годинник. Десь приблизно у цей час Тiмченко виготовив перший у Росii рефлектор з склянним посрiбленним дзеркалом.
У 1880 роцi пiсля смертi Михайла Кулiкова механiка Одеського (тодi Новоросiйського) унiверситету було оголошено конкурс на  замiщення цiei посади. У конкурсi прийняли участь чотири кандидати, але у результатi таемного голосування бiльшостю голосiв було обрано Йосипа Тiмченко. З першого травня вiн почав свою плiдну спiвпрацю з унiверситетом. Вона тривала бiльше сорока рокiв,  не дивлючись на те що за своiм походженням, та соцiальним статутом вiн не мiг офiцiйно обiймати цю посаду. Але завдяки деякому крутiйству  вдалося обiйти цi штучнi перешкоди i вiн почав працювати з унiверситетом i не тiльки з Одеським. За цi роки вiн виготовляв рiзноманiтнi прилади не лише для свого унiверситету, але й для iнших (Харкiвcького, Московського, Петербурзького) та деяких закордонних (Берлiський) З цього часу вiд iменi унiверситету вiн почав з своiми метеорологiчними, фiзичними вимiрювальними приладами власного виготовлення приймати участь у багатьох мiжнародних виставках. За весь час вiн отримав три срiбнi та чотири золотi медалi за своi прилади якi у всiх випадках мали нову, оригiнальну конструкцю i бездоганне виготовлення.
За п’ять рокiв унiверситецька майстерня розрослася i насилу вмiщала все обладнання та верстати, багато з яких Тiмченко придбав власним коштом. У 1885 роцi вiн звертаеться до керiвництва унiверситету з пропозицiею побудувати нове примiщення для майстернi. Вiн укладае угоду з унiверситетом про будiвництво власним коштом механiчноi майстернi з наступною виплатою йому по 1250 карбованцiв у рiк на протязi дванадцяти рокiв пiсля закiнчення будiвництва. Необхiднi кошти Йосип Тiмченко узяв у борг: 3 тисячi позичив граф М.М. Толстой, 2 тисячi товариство взаемного кредитування, 10 000 вiн отримав у банку як особистий кредит пiд досить великi вiдсотки, виплата по яких за весь час склала майже 7000 карбованцiв. Загальна вартicть будiвництва досягла 21 тисячу, а вартicть всього устаткування на початок ХХ сторiчча досягла 30 000 тисяч карбованцiв. Професура, деякi вченi та промисловцi що вiдвiдували майстерню Тiмченка вважали ii найкраще  за усi обладнаною, навiдь краще майстернь столичних університетів. До ‘’короля механiки’’ почали паломництво усi кому була потрiбна його допомога як першокласного механiка та оптика…
Алe незважаючи на всi  його особистi зусилля налаштованi на будiвництво, та обладнання майстенi вiн усе ще залишався на “пташиних правах” в унiверситетi. Лише 11 серпня 1888 найвищим указом був офiцiйно зарахованний на службу до штату унiверситету як оптик-механiк. Це призначення пiдтримала майже уся професорська рада унiверситету.
Але повернемося до робiт якi виконував Тiмченко у той час. Однieю з них було виготовленя моделi першоi у свiтi автоматичноi телефонноi cтанцii яку нещодавно винайшли М. Фрейденберг та С. Бердичевський, а також нову морську мiну, що пройшла з першого разу усi випробування та була прийнята на озброення. Можна згадати комплект оригiнального хирургiчного iнструменту для клiнiки офтальмолога Фiлатова. Також треба згадати перший збудованний у Росii екваторiал для астрографа з годинним приводом повнiстю з “нуля” виготовленним Йосипом Тiмченко у своiй майстернi. А одне з його останнiх экваторiальних монтувань яке вiн не встиг доробити, було закiчено аж у  1959 роцi i використовувалося для монтування 19” рефлектора…
У травнi 1893 року до Тiмченка звертеться професор Московського унiверситету М. Любiмов з проханням виготовити “прилад для демонстрування стробоскопiчних явищ” за допомогою меттевоi змiни склянних платiвок з зображенням отриманним фотоаппаратом. Тiмченко з успiхом виконав замовлення з використанням у ньому  нового механiзму ‘’равлик’’(“улитка”- рос.) який вiн сам винайшов cпецiально для цього пристрою. Цей прилад був прообразом кiноапарата та демонструвався на з’iздi фiзикiв та  лiкарiв у Москвi у сiчнI 1884, на рiк ранiш нiж це зробили брати Люм’эр у Парижi.  А механiзм переривання, що винайшов Тiмченко використовувався у кiноапаратах з початку сторiчча до середини 60– х рокiв, поряд з механiзмом запропонованим братами Люм’эр. Як пiзнiше написав  Олександр Раппопорт: ”Всем известно, что кино в Одессе изобретено”. Що ж, частково це саме так…
 У 1900, на Парижськi промисловi виставцi вiн отримав свою останню золоту медаль, а у 1902 у Нижньому Новгородi – останню срiбну… Активна экспозицiйна робота пiсля цього майже припинюеться. Але Йосип Тiмченко повертаеться до активноi роботи в унiверситетi та зокрема виконуе багато робiт на обсерваторii: по його проекту будуеться павiльон для нового обладнання, вiн переробля годинковий механiзм рефрактора Кука, будуе кiлька невеликих екваторiальних монтувань, та виконуе ремонт мередианного кола Репсольда. Зокрема виконуе переточку цапф горизонтальноi вici iнструменту. Уся робота виконувалася вночi у пiдвалi коли рух транспорту припинявся. До цього меридианного кола Тiмченко виготовив кiлька оригiнальних приспособ якi використовувались при спостереженнях до 60 – х рокiв минулого сторiчча. А майже усi прилади геомагнiтноi  та метео- станцii були збудованi Тiмченко власноруч.
Перед вiйною, у 1913 роцi безхмарне життя припинилося, Тiмченка виселяють з власноруч побудованоi  ним майстернi, другий поверх якоi вiн використовував як особисте житло. У кiнцi кiнцiв його виселяють i вiн змушенний був припинти роботу. Частину верстатiв довелось залишить у майстернi, частину довелося продати,  бо у новiй квартирi вiн змiг розмiстити лише саме цiнне  обладнання та iнструмент, а також забрати незакiнчену роботу яку  не встиг закiнчити для iнших замовникiв… Наступнi подii зламали сталий образ життя. Едине що пiд час вiйни створив генiй Йосипа Тiмченко - це верстат високоi продуктивностi по знаряддю набоiв до гвинтiвок. Це посприяло поверненю частини примiщення майстернi, та двох кiмнат власноi квартири: все iнше захопили евреi з медичного факультету…
Свiтова вiйна непомiтно для переферii iмперii перийшла у громадянську. Коли у Одесу нагрянули бiльшовики, то старий унiверситет як “оплот старого режиму” був розпущений, а потiм з нього було утворено кiлька iнcтитутiв, зокрема фiзичний iнститут, до якого було припорядковано i напiв-вцiлiлу майстерню Йосипа Тiмченко…
На початку 20-х  роботи були припиненi, а науково-технiчне життя в Одесi ледве жеврiло.  Але Тiмченко незважаючи на похилий вiк продовжував самотужки займатися доробкою свого  экваторiала з годинковим механiзмом,  iнколи в його майстенi вiдбувалися засiдання одеського осередку РОЛМ(рос.) На одному  з яких наприкiнцi 21-го року з’явився Д.Д. Максутов. Вiн пiзнiше робив доповiдi по своiй роботi  у тiльки що створенному ДОI, а потiм по оптичнiй технiцi. На початку 1924 вiн подiлився з Йосипом Андрiйвичем (йому на той час було присвоенно звання професора фiзичного iнституту, на цей раз походження напроти, сприяло його просуванню) iдеею свого нового методу контроля параболiчних дзеркал. Тiмченко уважно прочитав його роботу i високо оцiнив цей оригiнальний метод.  Нажаль, спiвпраця молодого Максутова з Йосипом Андрiйовичем тривала недовго, у травнi 1924 року вiн помер. Але створена ним за довгi роки майстерня продовжувала icнувати.  У 1929-30 роках  Д.Д.Максутов, тодiшнiй оптик-механiк фiзичного iнституту, розпочав  перше у iсторii України cерiйне виробництво телескопiв на базi майстернi заснованоi Йосипом Андрiйвичем Тiмченко…


1) Портрет Й.А.Тiмченко
2)Фото з сином та дружиною
3)Тімченко у своій майстерні
4) Зовнішній вигляд будівлі майстерні сьогодні
5)"Равлик" Тімченко

Подякували

9 :SIDEROCRATOR, Саша Наумов, tlgleonid, Naboka Igor, ds40a, Игорь Александрович, gordon2903, Zlata, UKBB

[SIDEROCRATOR]

 
дякую за детальний життєпис
а дата народження по старому чи по новому стилю?
бо в мене в записах він народився в грудні.

[SIDEROCRATOR]

  8 листопада 1893 року в одеському готелі «Франція» (на розі вул. Дерибасівської та Колодязного провулку) відбулася публічна демонстрація двох кінофільмів, знятих «кінескопом» Тимченка на Одеському іподромі: «Вершник» та «Метальник списа»

фрагмент фільму "вершник"

а ще в 1911 р в своєму селі на території власної садиби він збудував невелику обсерваторію

Подякували

1 :UKBB

[Edward]

а ось перша сторінка, першої наукової праці Д.Максутова, яку він  дав читати Й.А. Тімченко

Подякували

5 :SIDEROCRATOR, AR81, Саша Наумов, ds40a, UKBB

[SIDEROCRATOR]

а ось не полінувавася та сфотографував першу сторінку, першої наукової праці D.Максутова, яку він  дав читати Й.А. Тімченко

от що значить зберігання в надійних руках

Подякували

1 :Edward

[tlgleonid]

Цікаво, а яка доля обсерваторії у селі Окіп?

[Edward]

Цікаво, а яка доля обсерваторії у селі Окіп?

вона була не добудована

Подякували

1 :Chepurny

[SIDEROCRATOR]

Сьогодні 28 листопада святкує своє 90-річчя видатний український астрофізик, дослідник Сонця фахівець з оптики й телескопобудування Микола Володимирович Стешенко.

Народився в містечку Диканька полтавської області. Батько Миколи Стешенка був головою колгоспу «Іскра комунізму», а мати працювала на різних роботах, ростила трьох дітей. Школу закінчив у повоєнні роки з золотою медаллю.

Навчався на фізичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, де обрав спеціалізацію «астрофізика», з якою надалі й було пов'язане усе його життя.

1950 закінчив Київ. ун-т за спеціальністю “фізика”, по закінченню університету прийнятий до аспірантури, де темою наукових досліджень обрав фізичні процеси на Сонці. В Астрономічній обсерваторії працював 1953-57: вч. секретар, старш. наук. співроб.;

За участю Стешенка в КАО створений горизонтальний сонячний телескоп, який відіграв надзвичайно важливу роль у розвитку досліджень з фізики Сонця в ун-ті.
Горизонтальний сонячний телескоп КАО

Брав активну участь в експедиціях ун-ту по спостереженнях сонячних затемнень.
У 28 років захистив кандидатську дисертаціюу Пулковому під Ленінградом.

1957 року Микола Стешенко прийшов працювати науковим співробітником до Кримської асторфізичної обсерваторії. Тут він пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора Науково-дослідного інституту «Кримська астрофізична обсерваторія».

Дисертацію доктора наук захистив у 1973 році
Працював завідувачем лабораторії експериментальної астрофізики. Під його керівництвом було створено велику технічно оснащену лабораторію, де освоєно технологію отримання першокласних великогабаритних оптичних поверхонь.

Плідну наукову діяльність М Стешенко завжди поєднував з адміністративною: протягом 26 років обіймав посаду заступника директора, потім 17 років очолював НДІ «КрАО», а також одну з найбільших його лабораторій.

Нині Микола Володимирович Стешенко професор кафедри астрономії і методики фізики Таврійського національного університету умені В. І. Вернадського, член редакційної колегії журналу «Космічна наука і технологія».

Він виконав низку фундаментальних досліджень з фізики Сонця, вивчаючи тонкі ефекти в спостереженнях. Учений довів, що сонячні плями виникають при напруженості магнітного поля близько 1500 гс, а не 200–300 гс, як вважалося раніше. Цей результат принципово важливий для розуміння природи сонячного магнетизму і має фундаментальне значення. Уперше встановлено верхню межу для магнітного поля сонячних гранул, виявлено тонкоструктурні елементи у флокулах Сонця з напруженістю магнітного поля до 200 гс. Ці дані згодом були повністю підтверджені у дослідженнях закордонних учених і лягли в основу докторської дисертації, яку Микола Володимирович захистив 1973 року. Учений брав активну участь у лабораторному моделюванні процесу сонячних спалахів і вивченні спектрів потужного імпульсного розряду у водні, одержавши важливі для розуміння природи сонячної активності результати. Як завідувач лабораторії експериментальної астрофізики М. В. Стешенко успішно займався космічними дослідженнями. Особливо слід відзначити важливі результати, які він отримав на основі аналізу ультрафіолетових спектрів активних областей на Сонці за допомогою орбітального сонячного телескопа станції «Салют-4». За участю Миколи Володимировича було розроблено методи прогнозування радіаційної безпеки сонячних спалахів, які застосовували в оперативній службі під час польотів радянських космонавтів. Ще одна сфера наукових зацікавлень М. В. Стешенка — розробки в галузі адаптивної оптики і створення оптичних систем для наземних і космічних телескопів нового покоління. Під керівництвом ученого в НДІ «КрАО» створено велику технічно оснащену лабораторію, де освоєно технологію отримання першокласних великогабаритних оптичних поверхонь, зокрема дзеркал із ситалу. Це дало можливість радикально перебудувати баштовий сонячний телескоп обсерваторії, який став одним із найбільших і найефективніших телескопів у світі. Під науковим керівництвом Миколи Володимировича були створені найбільший орбітальний сонячний телескоп ОСТ-1, який успішно працював у 1975 році на станції «Салют-4» у космосі; оптика першого в нашій країні багатоелементного телескопа діаметром 1,2 метра. Розробле- но принципове рішення багатоелементного оптичного телескопа діаметром 25 метрів. Запропоновано метод виготовлення і контролю тонких дзеркал для зоряного космічного телескопа і виготовлено оптику високої якості для найбільшого на той час у космосі телескопа діаметром 0,8 м, який успішно працював з березня 1983 р. упродовж 6 років на високоапогейному об'єкті «Астрон» і дав цінну наукову інформацію про ультрафіолетові спектри зірок, галактик, квазарів, комети Галлея, Наднової зірки 1987 року.

Плідну наукову діяльність М. В. Стешенко поєднував з адміністративною: протягом 26 років він був заступником директора, 17 років очолював НДІ «КрАО» і, зокрема, одну з найбільших його лаборато- рій. Сьогодні учений керує розробленнями космічного ультрафіолетового телескопа діаметром 1,7 метра для міжнародної високоапогейної станції «WSO-UV».

Подякували

5 :Саша Наумов, ds40a, gordon2903, Chepurny, UKBB

[SIDEROCRATOR]

150 pokiв тому 3 грудня 1867 р. народився видатний чеський астроном, один з основоположників сучасної чеської астрономії, співзасновник Ондржейовської обсерваторії, співзасновник і багатолітній голова Чеського астрономічного товариства Фра́нтішек Нушл (František Nušl, 1867 —1951) . До його учнів належало два покоління чеських астрономів.

З 1879 по 1888 рік учився в гімназії міста Їндржихув-Градець. Закінчивши її, вступив на філософський факультет чеської частини Карлового університету в Празі. Зосередився на математиці, фізиці й астрономії, слухав лекції професорів Вінценца Строугала й Августа Зайдлера, у якого в 1889–1890 роках працював асистентом. В університеті Нушл зустрічався з майбутнім президентом Чехословаччини Томашем Масариком, лінгвістом Яном Ґебауером та істориком Ярославом Ґоллом, з якими потім працював над укладанням Енциклопедії Отто. Закінчивши курс навчання в 1891 році, два роки був асистентом на кафедрі фізики у Строугала й водночас готувався до іспитів на право викладати в школах математику і фізику. Склавши їх влітку 1893-го, того ж року став учителем математики в реальній гімназії Градець-Кралового. З 1901-го вчителював у Карліні — дільниці Праги. Працював у гімназіях до 1908 року, а тоді став ад'юнкт-професором математики Чеського технічного університету. Перед тим, у 1905-му, склав маґістерський іспит у Карловому університеті — в галузі практичної астрономії та геометричної оптики. Звання професора здобув у 1911 році.

Познайомившись із власником фабрики точних інструментів Йозефом Яном Фрічем, разом із ним у 1898 році почав будувати Ондржейовську обсерваторію і став її першим директором. 1906 року почалися астрономічні спостереження в цій обсерваторії.
Ондржейовська обсерваторія


1917 року Нушл був у числі засновників Чеського астрономічного товариства, а у 1922–1948 роках очолював його. 1918 року Нушл обіймає посаду директора Національної обсерваторії в Празі. Він брав участь в організації будівництва Штефанікової обсерваторії, що в Празі (Петршин). У 1928-му Нушл став професором астрономії на природознавчому факультеті Карлового університету й перебував на цій посаді до 1937-го, коли пішов на пенсію. З кінця 1920-х він регулярно читав наукові лекції по радіо. З 1928 по 1935 рік був віце-президентом Міжнародного астрономічного союзу

Наукові праці Франтішека Нушла головним чином присвячені геометричній оптиці та практичній астрономії. Вони публікувалися у фахових вітчизняних та зарубіжних журналах. Передусім він був практик, теорію мав тільки за допоміжний засіб.

Нушл винайшов низку цікавих механізмів та пристроїв. У 1903 році він сконструював циркумзенітал — прилад для визначення географічних координат, у якому використано властивості ртутного дзеркала. Винахід поступово вдосконалювався (в 1906, 1922 і 1932 роках), у випробуваннях брала участь армія Чехословаччини.

За циркумзенітал Франтішек Нушл разом із Йозефом Яном Фрічем одержав золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі 1937 року. Перед відкриттям радару і систем супутникового стеження цей портативний прилад (він важив близько 15 кілограмів) найточніше визначав широту і довготу безпосередньо. Спосіб тріангуляції точніший, але він не безпосередній, а процес вимірювання забирає багато часу. Поріг точності в циркумзенітала становив 30 метрів (для порівняння: у нинішніх GPS цей параметр становить 3-10 метрів.

Ще один значний винахід Нушла — «автоматичнй мікрометр». Цей пристрій дозволяв без електроніки надійно фіксувати положення будь-якого небесного тіла, що перебуває під спостереженням. Завдяки нововведенню спостерігач міг не стежити за об'єктом, не було потреби ловити мить, щоб натискнути на кнопку. Крім того, цей винахід підвищував точність спостережень.

Подякували

1 :UKBB

[SIDEROCRATOR]

80 років тому 2 грудня 1937 р. помер видатний іспанський астроном відкривач атмосфери на супутнику Сатурна Титані - Хосе Комас Сола (Josep Comas Solà; 1868 — 1937)


Закінчив Барселонський університет. Керував будівництвом і оснащенням обсерваторії Фабра (поблизу Барселони), в 1904 очолив її.
У 1885 опублікував результати своїх спостережень метеорних потоків Бієлід і Андромедід. У 1890 почав спостереження Марса, які продовжував під час всіх подальших протистоянь планети. У 1894 створив карту Марса. Успішно проводив також фізичні спостереження Юпітера, які згодом використовував А.С. Вільямс при побудові своєї теорії течій в атмосфері цієї планети.
Вивчав Меркурій, Венеру, супутники Юпітера, підтвердив існування полярних білих плям у третього супутника Юпітера, Ганімеда.
Першим прийшов до висновку, що на найбільшому супутнику Сатурна, Титані, може бути щільна атмосфера: у 1907 відмітив, що краї диска супутника темніші за центр, спостерігав світлі плями, що міняють форму і положення, і інтерпретував їх як хмари в атмосфері.
Замальовок поверхні Титана за результатами спостережень Комаса Соли

 Особливу відомість принесли Комасу Сола проведені ним дослідження комет. Відкрив дві комети, одна з яких періодична (1927 III, період дорівнює 8,5 років). Цю комету він також спостерігав повторно під час її повернення до Сонця в 1935. Розробив метод чисельного розрахунку збурень кометних орбіт. Відкрив 11 малих планет (зокрема Іспанію, Барселону, Альфонсину).

Низка робіт відноситься до сейсмології. Розробив метод розрахунку глибини епіцентру землетрусу, вивчав землетруси на півдні Франції, виверження Везувію в 1906. Проводив велику науково-популяризаторську роботу.

Заснував (1911) в Барселоні Астрономічне товариство Іспанії і Америки, що в наш час існує під назвою Іспанське астрономічне товариство (SEA).

Подякували

3 :Edward, ds40a, UKBB

[SIDEROCRATOR]

 3 грудня 1904 р.Чарльз Діллон Перрайн Charles Dillon Perrine (1867 – 1951)  на фотографіях, отриманих за допомогою 90 см рефлектора імені Крослі Лікської обсерваторії відкрив 6 супутник Юпітера - Гімалію.
Чарльз Перрайн

90 см Лїкський рефрактор

 Не дивлячись на те, що це супутник в порівнянні з Амальтеєю менше (170кілометрів в діаметрі) і слабкіший (блиск порядку 14.6m), його візуально побачити досить легко в інструменти з об'єктивом від 350мм. Головні труднощі - потрібно мати детальну карту цього регіону, оскільки супутник нічим не відрізняється від інших слабких зір. А відстань від Юпітера до супутника може досягати одного градуса. Та й рух його досить повільний, оскільки на один оберт навколо Юпітера супутник витрачає 250 діб. Своє ім'я - Гімалія - ​​супутник отримав тільки в 1977 році, коли отримали імена і інші, пізніше відкриті супутники.
Діаметр супутника приблизно 170 кілометрів, альбедо 0,04. Густина 2,6 г/см³.
Має нейтрально-сірий колір (Показник кольору B-V=0.62, R-V=0.4). Так звані «водні» поглинання на довжинах хвиль 3 μм, подібно до астероїдів типу C, можуть свідчити про наявність води в мінералах астероїда.

Гімалія по фотографії Перрайна 1904 р

Подякували

2 :ds40a, UKBB

[SIDEROCRATOR]

7 грудня 903 р. народився Абд аль-Рахман аль-Суфі (Abd al-Rahman al-Sufi 903  — 986) — перський астроном часів Буїдської держави. Першим описав туманність Андромеди та Великої і Малої Магеланових хмар.

 Народився у 903 році в м. Рей (неподалік від сучасного міста Тегеран). Стосовно його походження існують суперечності: одні вважають його арабом, інші персом. Втім більшість сучасників дослідників схиляються до останньої версії. Замолоду вивчив арабську мову, яка була тоді мовою науки. Пристав до товариству суфіїв, внаслідок цього отримав прізвисько ас-Суфі.

З 940-х років працював  в Ісфагані, столиці держави Буїдів, при дворі еміра Адуда ад-Даула. 960 року разом з еміром перебрався до Ширазу. Згодом керував астрономічними спостереженнями, які проводили Ібн Аль-Алам, Віджай ал-Кухі, Ахмад ас-Сіджизі, Назіф аль-Касс на базі місцевої обсерваторії.

Написав «Книгу нерухомих зірок» (складено арабською мовою), в якій описується положення зірок, їх яскравість і колір. Її важають однією з вершин середньовічної спостережної астрономії. Цей твір містить каталог 1017 зірок з докладним описом 48 сузір'їв з відповідним малюнком. Доповнює цю працю «Каталог з 48 планет».

Спираючись на власні спостереження, ас-Суфі критично переглянув і уточнив дані своїх попередників, головним чином Птолемея (твір останнього переклав арабською). У творі для кожного сузір'я наведено його зображення, а також таблиця зірок з їх екліптікальними координатами і зоряними величинами.

Здійснив найраніше записане спостереження галактики Андромеди, описуючи її як «маленька хмара». Також описав Велику Магелланову хмару,про яку в Європі взнали лише в XVI ст. Ас-Cуфі довів, що колір зірки Сиріус не змінюється.

У трактаті ас-Суфі «Книга дій з астролябією» дано опис цього  інструменту, що застосовується для механічного вирішення завдань сферичної астрономії, і докладно викладено методи роботи з ним. Крім того, ас-Суфі виготовив небесний глобус, який описав у своєму трактаті «Книга дій з небесним глобусом».

Оскільки в часи Середньовіччя астрономія сполучалася з атрологією, то ас-Суфі не оминув дослідження з цієї тематики. Він склав астрологічний твір «Книга введення в науку про зірки у їх вироках».

Також приділяв увагу математиці. Серед його робіт в цьому напрямку найзначущою є трактат про побудову рівносторонніх багатокутників.

В діяльності здійснив переклад арабською мовою твори елліністичних та ранньовізантійських астрономів, які були знайдені у Олександрійський бібліотеці в Єгипті.

Твори ас-Суфі неодноразово перекладалися латиною у XII—XIV ст. «Книга нерухомих зірок» ас-Суфі справила великий вплив на подальший розвиток астрономії, їми користувалися  аль-Біруні, Ібн Юніс, ат-Тусі, іспанські вчені в XIII ст. при створенні «Альфонсових таблиць», самаркандські астрономи з обсерваторії Улугбека в XV ст.

Подякували

1 :UKBB