Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213831 раз)

M_M

4 січня 1958, 60 років тому, після 1440 обертів навколо планети (або 92 діб), згорів в атмосфері перший штучний супутник Землі.

Саша Наумов

Цитата: M_M від 04 Січня 2018, 13:43:38

4 січня ~~1957~~ 1958
перший штучний супутник Землі.

SIDEROCRATOR

Цитата: M_M від 04 Січня 2018, 13:43:38

4 січня 1957, 60 років тому, після 1440 обертів навколо планети (або 92 діб), згорів в атмосфері перший штучний супутник Землі.

а що ж тоді 4 жовтня 1957 р. запустили?

Bitalik123

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 04 Січня 2018, 16:19:40

Цитата: M_M від 04 Січня 2018, 13:43:38
4 січня 1957, 60 років тому, після 1440 обертів навколо планети (або 92 діб), згорів в атмосфері перший штучний супутник Землі.
а що ж тоді 4 жовтня 1957 р. запустили?

Те, що згоріло 4 січня 1958

SIDEROCRATOR

295 років тому 5 січня 1723 р. народилася Ніколь-Рейн Лепот, (Nicole-Reine Lepaute 1723 - 1788) - перша французька жінка-математик і астроном.

Ніколь-Рейн народилася 5 січня 1723 року в Люксембурзькому палаці в Парижі, де її батько служив в будинку королеви Іспанії Луїзи-Єлизавети Орлеанської.

В 1748 р вийшла заміж за Жана Андре Лепота, з 1753 р. - королівського годинникаря. Допомагаючи чоловікові в його роботі, незабаром познайомилася з Ж. Лаландом, запрошеним Французькою академією наук оцінити можливості застосування в астрономії годинників нового типу, розроблених її чоловіком. Незабаром Лаланд зацікавився ідеєю створення астрономічних годинників і в 1755 році опублікував «Трактат про годинниковій справі ...» ( «Traité d'Horlogerie ...»). Цей трактат містив першу математичну роботу Ніколь-Рейн - таблиці коливань маятника.

У червні 1757 року Ж. Лаланд вирішив розрахувати точну дату повернення комети Галлея, враховуючи гравітаційний вплив Юпітера і Сатурна на орбіту комети. Він звернувся за допомогою до А. Клеро, план робіт якого включав величезну кількість обчислювальної роботи. Для допомоги в обчисленнях була запрошена Ніколь-Рейн. 14 листопада 1758 року Клеро доповів Французької академії наук, що комета повинна досягти свого перигелію в середині квітня 1759 року (у дійсності це сталося 13 березня 1759). У 1760 році Клеро описав обчислення траєкторії руху в своїй роботі «Теорія комет» ( «Théorie des comètes»), не згадавши Ніколь-Рейн в списку співавторів. Цей факт привів до розриву між Клеро і Лаландом, які ніколи більше разом не брали участі в астрономічних проектах. Пізніше, в 1803 році, Лаланд висловив вдячність Ніколь-Рейн за її участь в обчисленнях у своїй роботі «Астрономічна бібліографія» ( «Bibliographie Astronomique»).

У 1760-1776 Ніколь-Рейн Лепот брала участь в обчисленні таблиць для астрономічного альманаху «Connaissance des temps» (редактор Ж. Лаланд). У 1761 році стала членом Академії Безьє. У 1762 році розрахувала і склала детальну карту кільцеподібного сонячного затемнення, що спостерігалося в Парижі 1 квітня 1764 року. Пізніше Ніколь-Рейн брала участь у випуску томів VII (1775-1784) і VIII (1785-1792) «ефемериди небесних тіл» ( «Ephémérides des mouvements célestes»).

SIDEROCRATOR

195 років тому 8 січня 1823 р. народився А́льфред Ра́ссел Во́ллес, (Alfred Russel Wallace; 1823 — 1913) — британський натураліст, мандрівник, географ, біолог і антрополог, засновник астробіології.

Воллес був добре відомий завдяки тому, що він самостійно дійшов до розуміння теорії еволюції шляхом природного відбору й одночасним публікуванням разом з Чарльзом Дарвіном статті на цю тему в 1858 р. Воллес здійснив широкі польові дослідження: спочатку в басейні річки Амазонка, а згодом на Малайському архіпелазі, де встановив лінію Воллеса, що розділяє Індонезійський архіпелаг на дві окремі частини, з яких на одній тварини близькі до відповідних австралійських, а на другій — види здебільшого мають азійське походження. Його у XIX сторіччі вважали провідним фахівцем з географічного поширення тваринних видів та іноді називали «батьком біогеографії». Воллес був одним з видатних мислителів-еволюціоністів XIX століття і зробив, крім одночасного з Дарвіном відкриття природного відбору, внесок у розвиток еволюційної теорії. Наприклад, поняття про попереджувальне забарвлення (warning colouration) у тварин, яке сигналізує хижака про те, що тварина гірка на смак чи отруйна, та ефект Воллеса — гіпотеза про те, як природний відбір міг сприяти видоутворенню через підтримання розвитку бар'єра від схрещування.

Борець проти лженауки і всіляких забобонів, Воллес прочитав у січні 1870 року в науковому журналі оголошення Джона Хемдена, автора книги, яка доводила, що Земля — плоский диск. Він пропонував парі на 500 фунтів стерлінгів тому, хто візьметься наочно довести кулястість Землі і «продемонструє способом, зрозумілим кожній розумній людині, опуклу залізничну колію, річку, канал або озеро»
Воллес для демонстрації кулястості Землі вибрав прямолінійний відрізок каналу завдовжки 6 миль. На кінцях відрізка стояли два мости. На одному з них Воллес встановив 50-кратний телескоп з нитками візира в окулярі. Посеред каналу, на відстані 3-х миль від кожного мосту, він поставив високу тичку з чорною кулею на ній. На інший місток він навісив дошку з горизонтальною чорною смужкою. Висота над водою телескопа, чорної кулі, чорної смуги була абсолютно однаковою. Якщо Земля (і вода в каналі) плоска, чорна смуга і чорна куля повинні збігтися в окулярі телескопа. Якщо ж поверхня води опукла, повторює опуклість Землі, то чорна куля повинна опинитися вище смуги. Так і вийшло — розмір розбіжності добре збігався з розрахунковим, виведеним з відомого радіуса нашої планети.

Хемден відмовився подивитися в телескоп, надіславши свого секретаря, який запевнив присутніх, що обидві мітки розташовані на одному рівні. Розпочався багаторічний судовий процес, у результаті якого Хемдена змусили виплатити 500 фунтів.

У 1904 році Воллес написав книгу «Місце людини у всесвіті» (Man's place in the universe), що стала першою науковою спробою біолога оцінити ймовірність позаземного життя. Вважаючи людство унікальним у всесвіті, він приходить до висновку, що Земля є єдиною планетою Сонячної системи, на якій існує рідка вода і, отже, можливе життя; більш того, він сумнівався, що подібні до земних умови існують ще десь в Галактиці. У 1907 році Воллес вступив в полеміку з ентузіастом існування марсіан Персивалем Лоуеллом, видавши брошуру «Чи населений Марс?» (Is Mars Habitable?), В якій показав, що температура на поверхні Марса набагато нижче, ніж вважалося Лоуеллом, а атмосферний тиск занадто малий для існування води в рідкому вигляді (та й спектральний аналіз атмосфери не показав наявності в ній водяної пари). Звідси він зробив висновок, що існування на Марсі високоорганізованого життя неможливе, не кажучи вже про існування розвинутої цивілізації і штучних спорудах.
За Цю його роботу Воллесаможна справедливо вважати батьком-засновником науки про астробіологію.

SIDEROCRATOR

150 років тому 8 січня 1868 р. народився англійський астроном Френк Уотсон Дайсон (Frank Watson Dyson, 1868-1939).
Народився 8 січня 1868 року в м. Мішемі (Лестершир), в 1889 закінчив Трініті-коледж Кембриджського університету, де вивчав математику і астрономію.

У 1905-1910 - Королівський астроном Шотландії, в 1910-1933 - Королівський астроном, директор Грінвічської обсерваторії. У 1928 році встановив в обсерваторії маятниковий годинник, який дозволив визначати час більш точно. Також винайшов сигнали перевірки часу («шість писків»), які стали передаватися по радіо BBC з 5 лютого 1924 року.

У 1919 організував експедиції для спостереження сонячного затемнення 1919 року в Бразилії і Прінсіпі, результати яких підтвердили загальну теорію відносності фізика-теоретика Альберта Ейнштейна.
Світлові промені світла в гравітаційному полі Сонця вимірюються під час затемнення Сонця, коли більша частина сильного сонячного світла ослаблена. Вперше це вимірювання було здійснено 29 травня 1919 р., Підтверджуючи теорію відносності Ейнштейна

SIDEROCRATOR

100 років тому 8 січня 1918 р. народився австралійський астроном Френк Джон Керр (Frank John Kerr 1918 - 2000), який зробив внесок у розуміння галактичної структури Чумацького Шляху.

Отримав ступені магістра фізики в Мельбурнському університеті та магістра астрономії Гарвардського університету (1951).

У 1940 році Френк приєднався до лабораторії радіофізики Співдружності (CSIRO) в Сіднеї, Австралія під наглядом Джозефа Лада Пауссі. Він використовував магнетрон, а також вивчав суперрефракцію.

Наприкінці 1951 р. В Австралії Керр використовував спеціально побудований транзитний телескоп із обєктивом 36 футів, найбільший в Австралії, і почав картографуування Магелланової хмари, відкривши значну кількість нейтрального водню та розтягнуту оболонку навколо обох хмар. З 1954 по 1955 рік Керр був членом команди, яка визначила обертання Магелланових хмар і їх мас. Кер створив термін "галактична смуга", щоб послатися на спотворюючу дію гравітації Магелланових хмар на форму нашої власної галактики.

Edward

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 08 Січня 2018, 14:27:56

195 років тому 8 січня 1823 р. народився А́льфред Ра́ссел Во́ллес, (Alfred Russel Wallace; 1823 — 1913) — ...., засновник астробіології.

За радянською мiфологiею першим "астроботаном"

був Г.А.Тiхов. Вiн теж вивчав "йолки" на Тянь Шанi з рiзними фiльтрами та эктраполював своi висновки до спостережень Марса

Що стосуеться самоi iдеi внеземного життя, то мабудь це все починаеться з Дж. Бруно або й грецьких фiлософiв. Хтось з них писав про життя на Мiсяцi...(як що я шось не забув

)

SIDEROCRATOR

Цитата: Edward від 08 Січня 2018, 21:25:23

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 08 Січня 2018, 14:27:56
195 років тому 8 січня 1823 р. народився А́льфред Ра́ссел Во́ллес, (Alfred Russel Wallace; 1823 — 1913) — ...., засновник астробіології.

За радянською мiфологiею першим "астроботаном" був Г.А.Тiхов. Вiн теж вивчав "йолки" на Тянь Шанi з рiзними фiльтрами та эктраполював своi висновки до спостережень Марса
Що стосуеться самоi iдеi внеземного життя, то мабудь це все починаеться з Дж. Бруно або й грецьких фiлософiв. Хтось з них писав про життя на Мiсяцi...(як що я шось не забув )

за совковою міфологією раша є колискою земної і позаземної цивілізації, тепер ясно в кого Тихов стирив ідеї
а про життя на Місяці писав ще Аристарх Самоський у 4 ст до н е

SIDEROCRATOR

9 січня народився Стівен Гокінг
https://en.wikipedia.org/wiki/Stephen_Hawking

SIDEROCRATOR

165 років тому 10 січня 1853 р. народився німецько-американський астроном Джон Шаберле (John Martin Schaeberle, 1853−1924)

Шаберле поряд з Лікським рефрактором

Джон Шеберле був одним з перших астрономів Лікської обсерваторії і конструктором відомої камеру Шейберле. Він був першим, хто побачив карликового супутника Procyon В в 1896 році, передбаченого Фрідріхом Бесселом в 1844 році.
Шаберле народився в Німеччині, дитиною разом з батьками емігрував до США де згодом навчався в Мічиганському університеті.
Шеберле використовував саморобні телескопи, щоб вести спостереження спочатку з даху його готелю в Чикаго, а після 1872 року - в приватній обсерваторії в Енн-Арбор. Використовуючи саморобний 8-дюймовий рефлектор, Шаберле виявив комету C / 1880 G1. Наступного року, скориставшись кометошукачем Генрі Фіцета в Детройтській Обсерваторії Мічиганського Університету, він відкрив комету C / 1881 N1.
Ще в студентську будуччину, математичні, механічні та спостережні навички Шаберле привернули увагу директора обсерваторії Джеймса Уотсона, і він незабаром став його улюбленим учнем. Згодом він став помічником Ватсона, а через 2 роки був призначений інструктором з астрономії, займаючи посаду до 1888 року.
Німецькі астрономічні методи, введені в Мічигані вчителем Уотсона та його попередником Францем Брюнном, добре підходили для інтересів і здібностей Шаберле. Коли Уотсон переїхав до Обсерваторії Вашингер в 1878 році, Марк В. Харрінгтон зайняв його місце. Основний інтерес Харрінгтона був у метеорології, і так Шаберле ніс відповідальність за основну частину астрономічної роботи Обсерваторії Детройта .
У 1888 році Шеберле став одним із перших астрономів у новій Лікській обсерваторії де він залишився на 10 років. Там він був відповідальним за спостереження з меридіаном Репсольда.

Повне сонячне затемнення 1889 р., що перетнуло північну Каліфорнію, пробудило в нього бажання сформулювати механічну теорію сонячної корони (на відміну від до сформованих магнітних теорій) та спонукало створити довгофокусну камеру, здатну сфотографувати Сонце. Згодом він створив фотографічний телескоп з фокусом 40 футів. Камера Шаберле давала найкращі фотографії сонячної корони, одна з яких виявила комету в безпосередній близькості від Сонця.

Камера Шаберле

Шеберле неодноразово використовував камеру для фотографування затемнень Він організував експедиції самостійно, набирав і навчав цивільних осіб на місці, щоб допомогти йому. Камера Schaeberle продовжувала використовуватися астрономами на експедиціях у різних країнах світу, аж до 1932 року.
Постійні візуальні спостереження Шейбера привели його до відкриття в 1896 році з зорі Procyon В 13-ї величини, використовуючи 36дюймовий Лікський рефрактор. Це був лише другий білий карлик, який був відкритий (після Сиріуса B Алвана Кларка).
Коли Едвард Холден пішов у відставку з посади директора Лікської Обсерваторії в 1897 році, Шаберле був логічним вибором щоб виконувати обов'язки директора, які він займав до 1898 року, коли спонсори обсерваторії зробили політичний хід і призначили директором Джеймса Кілера . Шаберле не міг прийняти цю несправедливість, подав у відставку і повернувся до своєї обсерваторії в Енн Арбор. Він побудував світлосильний 24-дюймовий телескоп з фокусом 3 фути, встановлений на екваторіальному монтування, яке він планував обладнати модифікованим болометром, щоб виявити далеке інфрачервоне випромінювання від Сонця та зірок.
На жаль, дзеркало лопнуло під час свердління отвору для його модернізації.
Половина дзеркала пізніше була отримана в 1930-х роках астрономами в Університеті Мічігану і використовувалася як позаосьова парабола для інфрачервоної спектрометрії.

SIDEROCRATOR

7 січня 1610 року під час спостереження за Юпітером у власноруч зроблений телескоп Галілео Галілей відкрив три його супутника, а ще через кілька днів - четвертий. Всі вони входять до числа найбільших супутників Сонячної системи і є більшими за всі карликові планети.
Cупутники Юпітера та їх рух, малюнок Галілея

Після вдосконалення першого власноруч зробленого телескопа, який давав лише триразове збільшення і погано фокусувався на різнокольорових зображеннях, професор математики з Падуї Галілео Галілей зайнявся його удосконаленням і досягнув 33-кратного збільшення. З допомогою нового телескопа в липні 1609 року він відкрив існування кратерів і гір на Місяці, плям на Сонці, на підставі спостереження за якими прийшов до висновку про обертання Сонця навколо своєї осі.
Продовжуючи астрономічні спостереження, 7 січня 1610 року зробив запис про виявлення поблизу Юпітера «трьох маленьких блискучих зірочок, які ... звернули на себе увагу тільки тому, що всі три знаходилися на абсолютно прямій лінії», а 13 січня Галілей виявив ще й четверту «зірку», яка, як і попередні три, з часом змінили своє положення відносно Юпітера «подібно до того як Венера або Меркурій обертаються навколо Сонця».
Відкриті ним супутники Галілей назвав «Зірки Козімо» на честь великого герцога Тосканського Козімо II Медічі, але за його порадою змінив назву на «Зірки Медічі» і пронумерував їх латинськими цифрами (I - IV) на честь всіх чотирьох братів поважного сімейства.

Пріорітет відкриття супутників Юпітера оскаржував німецький астроном Симон Маріус, який спостерігав за ними ще в 1609 році і зробив детальні таблиці їх руху, але не опублікував цих даних. З часом першість відкриття супутників Юпітера остаточно закріпилась за Галілеєм, але під назвами, запропонованами Симоном Маріусом в 1614 році, - Іо, Європа, Ганімед і Калісто.
Галілей же виклав своє відкриття у книзі «Зоряний вісник», виданій в березні 1610 року у Венеції, в якій підтримав геліоцентричну теорію будови Сонячної системи Миколая Коперника, згідно з котрою, планети, в тому числі і Земля, рухаються навколо Сонця.

Галілей демонструє ~~чекістам~~ церковникам свої відкриття.

Книга зробила Галілея знаменитим і водночас стала причиною переслідувань з боку католицької церкви - в 1615 році папа римський Павло V порадив Галілею переглянути свої погляди, а після публікації в 1632 році книги «Діалог про дві найголовніші системи світу» Галілей, викликаний в Рим на суд інквізиції, був змушений зректися своїх поглядів, а решту свого життя провести під домашнім арештом.
На сьогодні відомо 63 супутника Юпітера, серед яких Галілеєві — найбільші, а сам вчений був реабілітований лише в 1992 році спеціальною комісією Ватикану.

SIDEROCRATOR

145 років тому 11 січня 1873 р. народився американський астроном, піонер з дослідження змінних зір та засновник Американської асоціації спостерігачів змінних зір (AAVSO) Вільям Олкотт (Olcott, William Tyler 1873-1936)

Олкотт навчався спочатку в Норвіч Free Accademy, а потім в Трініті-коледжі в Хартфорді, де отримав ступінь бакалавра наук в 1896. Потім почав вивчати право в Юридичній школі Нью-Йорка в Манхеттені В 1898 році він повернувся в Коннектикут, де він був прийнятий в адвокатську контору штату наступного року.

Вільям Олкотт мав проблеми зі здоров'ям. Він страждав від бронхіальної астми, для якої рекомендувалось провести зиму на півдні. Саме тоді дивлячись на південне небо він зацікавився астрономією. Він написав свою першу книгу на цю тему, "A Field Book of the Stars" в 1907, а також пише популярні статті з астрономії, в яких він заохочував своїх сучасників робити внесок в розвиток цієї науки. Згодом він придбав 3-х дюймовий телескоп і почав поглиблювати свої знання з астрономії. В 1909 р. він опублікував ще одну брошуру "In Starland With A Three-Inch Telescope" (зоряний світ з 3-х дюймовим телескопом)
Отримавши навички роботи з телескопом, Олкотт шукав застосування цих навичок на службі астрономії. Він знайшов ідеальне застосування в спостереженні змінних зір, коли провів презентацію з цього питання на засіданні Американської асоціації сприяння науці

У 1910 році Олкотт зустрівся з професором Едвардом Чарльзом Пікерінгом і той розказав йому про потребу у спостерігачах-любителях для спостереження змінних зірок. Коли Олкотт написав Пікерінгу з проханням отримати додаткову інформацію, той відправив одного зі співробітників, Леона Кемпбелла, до Коннектикуту, щоб навчити Олкотта і надати йому потрібні графіки та інструкції. Олкотт був в такому захваті від отриманого досвіду, що згодом написав статтю, в якій описуються як техніки, так і потреба спостерігачів для астрономії, а також вирішив добровільно сприяти роботі інших спостерігачів за змінними зорями.

Менш ніж за рік Олкотт об'єднує групу з семи чоловік, які згодом стануть ядром Американської асоціації спостерігачів зі змінними зірками (AAVSO). Протягом семи років Олкотт організовує та розподіляє завдання всередині асоціації, надсилає звіти в обсерваторію Гарвардського коледжу та публікує результати. Перше неофіційне засідання членів AAVSO було в готелі Lorraine в Нью-Йорку в квітні 1914 р. Збори 1915 р. відбулись в Гарвардській колегіальній обсерваторії де були присутні п'ятнадцять членів. Асоціація була офіційно заснована відповідно до законів штату Массачусетс в 1917 році, і Олкотт став довічним секретарем. Кількість членів і кількість зібраних даних зростала. Коли в 1917 році Пікерінг помер, завдання Олкотта було продовжувати спостереження змінних. У 1919 році керівництво Гарвардської колегії обсерваторії було доручено Гарлоу Шеплі, людині, яка цінувала і підтримувала роботу AAVSO.

Олкотт опублікував початковий звіт AAVSO з 208 спостережень у грудні 1911 р. До кінця першого року AAVSO опублікувала більше 6000 спостережень змінних зірок. З цього моменту, число спостережень, що надсилаються на AAVSO щороку, різко зросло:
до 11 600 в 1912 році; 17,400 в 1917 році; 19.300 в 1921 році; і 26,900 в 1924 році. Під керівництвом Олкотта, AAVSO дуже швидко розрісся від кількох любителів та професійних спостерігачів у 1911 році до приблизно 480 спостерігачів у 1936 році. До того часу, коли Олкотт помер, AAVSO отримував майже 55 000 спостережень на рік.

В даний час AAVSO є найбільшою організацією зі змінними зорями в світі, отримуючи, обробляючи та поширюючи щонайменше 400 000 спостережень щороку, і підтримуючи міжнародну базу даних, яка тепер містить понад 11 мільйонів спостережень зі змінними зірками.

SIDEROCRATOR

125 років тому 13 січня 1893 р. було отримано першу фотографію польоту боліда.
В історію це ввійшло як Болід 13 січня 1893 р.
В цей вечір аматор астрономії Джон Люїс фотографував комету Холмса. Фотоапарат був прикріплений до телескопа який був оснащений часовим механізмом. екзпозиція тривала 33 хв. Будучи занятий гідуванням Люїс не помітив як в полі зору камери пролетів яскравий болід, на наступний день проявивши пластинку він замість комети виявив фото польоту боліда. В той же день він подав заяву в місцеву газету та почав шукати очевидців явища.
Згодом, коли такі знайшлись було зібрано дані і опубліковано в American Journal of Science за 1893 р. том 46. Ця публікація стала одним з перших досліджень явищ такого типу.
Фотографія була досліджена, було виміряно напрям руху та інші параметри.

SIDEROCRATOR

150 років тому 16 січня 1868 р. народився американський астроном Армін Лейшнер (Armin Otto Leuschner 1868-1953). Першим висловив припущення, що Плутон не є транснептуновою планетою.

Народився в Детройті, закінчив Мічиганський університет в 1888 році, в 1897 році отримав докторську ступінь в Берлінському університеті за дисертацію, присвячену розрахунками орбіт комет.

Працював в Каліфорнійському університеті в Берклі в якості ад'юнкт-професора астрономії протягом більш ніж півстоліття. Заснував спеціальну обсерваторію для навчання студентів пізніше названу в його честь обсерваторією Лейшнера. Спільно з директором Лікської обсерваторії Джеймсом Кілером розробив навчальні програми для студентів, що перетворило університет в Берклі в один з національних центрів астрономічної освіти.
Обсерваторія Лейшнера

Основні наукові праці в галузі досліджень орбіт астероїдів і комет, що вимагало величезного обсягу обчислень, до роботи над якими Лейшнер залучав студентів. Понад шістдесят чоловік отримали докторські ступені під керівництвом Лейшнера.

Лейшнер був одним із засновників Тихоокеанського астрономічного товариства, президентом Американської асоціації університетських професорів, протягом двох десятиліть очолював комітет Міжнародного астрономічного союзу по кометах і малих планетах.

Лейшнер був одним з учасників дискусії, чи є нещодавно відкритий П.Ловеллом Плутон тією самої «транснептуновою планетою». У 1932 році він також висловив припущення, що маса Плутона була набагато менша за земну, а саме відкриття Плутона було випадковим побічним результатом пошуків Ловелла.

SIDEROCRATOR

130 років тому 16 січня 1888 р. народився американський аматор астрономії та видатний подвижник аматорського телескопобудування Альберт Грем Інгаллс Albert Graham Ingalls (1888– 1958). Автор знаменитої трилогії "Amateur Telescope Making (Аматорське телескопобудування)"
Альберт Інгласс (справа)

Інгаллс народився в Елмірі, шт. Нью-Йорк У 1914 році закінчив Корнельський університет. Він працював спочатку телеграфним оператором, згодом в Нью-Йоркській національній гвардії та служив у Франції під час Першої світової війни.

У 1923 році він став редактором Scientific American, де пробув до виходу на пенсію в 1955 році. Він розпочав колонку "The Back Yard Astronomer" у 1928 році, яку пізніше назвав "The Amateur Scientist".

Основні інтереси Інгалса були в галузі астрономії та будівництва телескопів. Прочитавши статтю Рассела В. Портера про виготовлення телескопів, він організував візит Портера до Нью-Йорку в червні 1925 року, з чого з'явилася стаття в Scientific American. Статтю було так добре прийнято, що Інгалс розпочав серію статей для створення аматорського телескопа, деякі були написані у співпраці з Портером. Інгалз і Портер стали близькими друзями, ізалишалися в центрі американського аматорського телескопобудування на найближчі тридцять років. Ряд статей з ілюстраціями Портера згодом були зведені воєдино і опубліковані в книжковій формі як Amateur Telescope Making (Аматорське телескопобудування), перший том якого з'явився в 1926 році, потім томи 2 і 3 в 1937 і 1953 роках. Ці книги допомогли створити міцний громадський інтерес до спостережної астрономії. Книги стали називати "Біблією телескопобудування" .

SIDEROCRATOR

17 січня виповнюється 85 років Івану Антоновичу КЛИМИШИНУ!

Астроном, Доктор фізико-математичних наук, Професор (зав. кафедрою Теоретичної фізики) Прикарпатського Національного ун-ту ім.В.Стефаника, Професор Теологічної академії в Івано-Франківську, Академік АН ВШ України і ... головне - НАЙКРАЩИЙ ПОПУЛЯРИЗАТОР АСТРОНОМІЇ УКРАЇНИ!

Народився Іван Антонович 1933 p. у с.Кутиска Тернопільської обл., у 1955р закінчив Львівський ун-т, у 1958-1974рр працював у Обсерваторії Львівського ун-ту, з 1962 по 1970р - заступник дир. з наукової роботи, з 1974р - Професор Івано-Франківського Педагогічного ін-ту, а з 1996 по 1999рр - зав. кафедрою Релігієзнавства Філософського ф-ту Прикарпатського Національного ун-ту ім.В.Стефаника. Нині - зав. кафедрою Теоретичної фізики у цьому ун-ті.

Основні наукові роботи належать до радіаційної космічної газодинаміки: авт. моногр. "Ударні хвилі в неоднорідних середовищах"(1972), "Ударні хвилі в оболонках зірок"(1984). З 1980р. очолював Спеціальну проблемну групу з історії астрономії при Астрономічній раді АН СРСР!
Прізвищем КЛИМИШИН названо астероїд (№3653)!

Але... головний вклад (на мій погляд) - ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ АСТРОНОМІЇ! "Атлас зоряного неба", "Карта зоряного неба України", "Цікава астрономія", "Шкільний астрономічний довідник"... Більше 20-ти(!!!) популярних книжок з астрономії!
Сучасний шкільний підручник з "Астрономії" (у співавт. з І.П.Крячко)! Жоден шкільний урок з Астрономії, жоден Астрономічний гурток не може обійтися без цих книжок!!!

SIDEROCRATOR

20 років тому 17 січня 1997 р. помер Клайд Томбо (1906-1997)американський астроном, який відкрив велике число астероїдів, а також карликову планету Плутон в 1930 (в період з 1930 по 2006 Плутон вважався планетою).

Народився в сім'ї бідного фермера-орендаря. У 12-річному віці Клайд вперше подивився в астрономічну трубу на Місяць, і з цього моменту почалося його захоплення астрономією. Коли Клайд закінчив середню школу, його однокласники записали в книгу випускників пророчу фразу: «Він відкриє новий світ».
Подальше навчання Клайда виявилася неможливим через відсутність у батьків грошей.
У зв'язку з цим, він прийняв рішення вивчати астрономію самостійно і самостійно зробити телескоп. Після перших невдалих дослідів, для дотримання температурного режиму при обробці дзеркала рефлектора, викопав погріб і в ньому обробляв скляні диски для свого 9-дюймового рефлектора. Малюнки місячних кратерів, супутників Юпітера, поверхні Марса він послав у Ловеллівську обсерваторію, де вони були високо оцінені фахівцями.
В кінці 1928 директор Ловеллівської обсерваторії доктор Весто Слайфер (1875-1969) прислав Клайду лист із запрошенням на роботу. Він був зарахований до штату в якості лаборанта-фотографа.
В 1932 Клайд Томбо вступив до Канзаського університету, який закінчив в 1936. Продовжував працювати в Ловеллівській обсерваторії до 1943. У 1943-1945 викладав в Арізонському коледжі у Флагстаффі, в 1945-1946 - у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.
З 1946 а працював в Абердинській балістичній лабораторії в Лас-Крусес, (штат Нью-Мексико), з 1955 - також в ун-ті шт. Нью-Мексико (з 1965 - професор, з 1973 - почесний професор).

За відкриття Плутона Клайд Томбо був удостоєний спеціальної медалі із зображенням Вільяма Гершеля. Крім того, за внесок в астрономічну науку, був удостоєний медалі ім. X. Джексон-Гуілт Лондонського королівського астрономічного товариства (1931) та інших нагород.

ds40a

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 18 Січня 2018, 22:18:31

30 років тому 17 січня 1997 р. американський астроном помер Клайд Томбо (1906-1997)...

Из книги "Поиски планеты Икс" - Саймон Т.

Новини:

Автор Тема: Видатні дати в астрономії (Прочитано 213831 раз)