Тема: Juno (Юнона) - миссия Юпитер (Прочитано 7018 раз)

Chepurny

Еще одна версия:

This enhanced-color image of Jupiter's Great Red Spot was created by citizen scientist Jason Major using data from the JunoCam imager on NASA's Juno spacecraft.

https://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA21772

LifeIsGood

На вебку снимали, небось

SIDEROCRATOR

Зонд Juno сфотографував шторм на Юпітері. За словами вчених, ця структура по діаметру досягає чверті розміру Землі.
https://www.nasa.gov/image-feature/jpl/pia21971/jovian-tempest

M_M

Zlata

NASA опубликовало фото облака в потоке Jet N5 на Юпитере.
На данный момент американскому агентству NASA удалось сделать самый качественный снимок в струйном потоке Джовиан.
Сделать оригинальный снимок удалось благодаря запущенному космическому аппарату «Юнона».

SIDEROCRATOR

Юнона виявила вікові зміни в магнітному полі Юпітера.

Місія НАСА «Юнона» вперше виявила явище зміни магнітного поля планети викликане т. зв. віковими коливаннями. Юнона визначила, що вікові коливання газового гіганта, швидше за все, викликані глибокими атмосферними вітрами планети.

Це відкриття могло статися тільки завдяки надзвичайно точним науковим інструментам Юнони і унікальною природою орбіти КА, коли вона рухається від полюса до полюса».

Характеризація магнітного поля планети вимагає великомасштабних вимірювань. Вчені порівняли дані минулих місій НАСА на Юпітер (Pioneer 10 і 11, Voyager 1 і Ulysses) з новою моделлю магнітного поля Юпітера (званої JRM09). Нова модель була заснована на даних, зібраних під час перших восьми наукових проходів Юпітера з використанням його магнитометра, інструменту, здатного генерувати детальну тривимірну карту магнітного поля.

Вчені виявили, що від перших даних про магнітне поле Юпітера, наданих космічним кораблем Pioneer, до останніх даних, наданих Юноною, в полі відбулися невеликі, але явні зміни.

Робота атмосферних (або зональних) вітрів Юпітера найкраще пояснює зміни в його магнітному полі. Ці вітри простягаються від поверхні планети до глибини понад 3000 кілометрів, де внутрішня частина планети починає змінюватися від газу до високопровідного рідкого металу. Вважається, що вони зрізають магнітні поля, розтягують їх і несуть навколо планети.
https://phys.org/news/2019-05-juno-jupiter-magnetic-field.html

SIDEROCRATOR

Вчені опублікували нове дослідження про наявність води в атмосфери Юпітера
https://phys.org/news/2020-02-nasa-juno-jupiter-mystery.html
https://www.nasa.gov/feature/jpl/findings-from-nasas-juno-update-jupiter-water-mystery

Вивчаючи дані, які надсилає міжпланетна станція NASA Juno, вчені визначили, що в атмосфері Юпітера втричі більше води, ніж в атмосфері Сонця.

Експерти дізналися це, аналізуючи сліди молекул кисню і водню в атмосфері планети. Згідно з новими даними, вода становить близько 0,25% з усіх молекул у газовій оболонці Юпітера. З огляду на розміри планети — це досить велика кількість.

Раніше астрономи вважали, що в атмосфері Юпітера недостатньо води, і основними елементами там є водень і гелій. Але, через кисень, який міг бути у достатку в протопланетному диску під час формування Сонця, вода все-таки з’явилася на Юпітері.
Кількість води на Юпітері є принципово важливою, оскільки це не тільки може пояснити, як формувалися планети в Сонячній системі, а й дасть нам можливість зрозуміти, від чого залежить погода на цій планеті.
Через це вчені припустили, що деякі сині лінії на поверхні цієї планети насправді можуть бути хмарами води й аміаку.

meltor

Цитата: Zlata від 15 Жовтня 2018, 23:52:20

NASA опубликовало фото облака в потоке Jet N5 на Юпитере.
На данный момент американскому агентству NASA удалось сделать самый качественный снимок в струйном потоке Джовиан.
Сделать оригинальный снимок удалось благодаря запущенному космическому аппарату «Юнона».

Что то не очень на Юпитер похоже.

Chepurny

Вчора NASA виклало в інтернет знімок Юпітера, зроблений місяць назад (Feb. 17, 2020), з характерною назвою: Massive Beauty
https://www.nasa.gov/image-feature/jpl/massive-beauty

slava3500

Свіжі фото від місії Juno на сайті NASA від 18 вересня.
Трохи праворуч від центру зображення сірувате округле ядро розташоване навколо центру північного полярного циклону.

https://www.missionjuno.swri.edu/junocam/processing?id=9222

slava3500

Цікаві деталі в північних широтах.

https://www.missionjuno.swri.edu/junocam/processing?id=9229

slava3500

Хмари поблизу південного полюса.

https://www.missionjuno.swri.edu/junocam/processing?id=9176

slava3500

Циклони поблизу Північного Полюса.

Chepurny

Just for the music

SIDEROCRATOR

За результатами досліджень зонда Juno отримано перший 3D вигляд атмосфери Юпітера
https://www.nasa.gov/press-release/nasa-s-juno-science-results-offer-first-3d-view-of-jupiter-atmosphere

Нові висновки, отримані від зонда NASA Juno, дають повнішу картину того, як характерні та барвисті атмосферні особливості планети дають підказки про невидимі процеси під її хмарами. Результати підкреслюють внутрішню роботу поясів і зон хмар, що оточують Юпітер, а також його полярні циклони і навіть Велику червону пляму.

Мікрохвильовий радіометр (MWR) апарата дозволив вченим місії зазирнути під вершини хмар Юпітера і досліджувати структуру його численних вихрових штормів. Найвідомішим з цих штормів є культовий антициклон, відомий як Велика червона пляма.

Нові результати показують, що циклони тепліші зверху, з нижчою атмосферною щільністю, тоді як вони холодніші внизу, з більшою щільністю. Антициклони, які обертаються в протилежному напрямку, холодніші зверху, але тепліші внизу.
Команда американських астрономів вирішила використовувати сам Juno як науковий інструмент. Дослідники виходили з того, що в силу величезних розмірів та маси гравітація великої червоної плями вплине на траєкторію зонда. Використовуючи дані Мережі далекого космічного зв'язку NASA, вони змогли визначити коливання швидкості Juno з точністю до 0,01 мм на секунду. У свою чергу це дозволило обчислити глибину Великої червоної плями. Виявилося, що супершторм простягається вглиб планети на 500 км нижче за вершину хмарного покриву Юпітера. Це на кілька десятків кілометрів більше за попередні оцінки. Для порівняння, висота орбіти МКС складає 400 км.

Варто мати на увазі, що Велика червона пляма розташована між двома хмарними поясами Юпітера - струменевими атмосферними потоками, що рухаються у протилежних напрямках зі швидкістю до 350 км/год. Вони ніби «охоплюють» шторм із двох сторін і, швидше за все, «підживлюють його».

Окрім циклонів і антициклонів, Юпітер відомий своїми характерними поясами та зонами – білими та червонуватими смугами хмар, які огортають планету. Сильні східно-західні вітри, що рухаються в протилежних напрямках, розділяють смуги. Раніше зонд виявив, що ці вітри, або реактивні потоки, досягають глибини приблизно 3200 кілометрів. Дослідники все ще намагаються розгадати таємницю того, як утворюються реактивні потоки. Дані, зібрані MWR Juno під час кількох проходів, показують одну можливу підказку - це рух аміаку, досліджуючи його, вчені виявили циркуляційні клітини як у північній, так і в південній півкулях, які за своєю природою схожі на «клітини Фереля», які контролюють більшу частину нашого клімату тут, на Землі.

Дані MWR від Juno також показують, що пояси та зони зазнають переходу приблизно на 65 кілометрів під водними хмарами Юпітера. На невеликій глибині пояси Юпітера яскравіші в мікрохвильовому світлі, ніж сусідні зони. Але на більш глибоких рівнях, під водяними хмарами, все навпаки – що виявляє схожість з нашими океанами.
Раніше Юнона виявила полігональне розташування гігантських циклонічних штормів на обох полюсах Юпітера – вісім розташованих у вигляді восьмикутника на півночі і п’ять у вигляді п’ятикутника на півдні. Тепер, п’ять років потому, вчені місії, використовуючи спостереження космічного корабля Jovian Infrared Auroral Mapper (JIRAM), визначили, що ці атмосферні явища надзвичайно стійкі, залишаючись в тому ж місці.

SIDEROCRATOR

NASA представили 50-секундний трек, який записав апарат «Юнона», наблизившись до супутника Юпітера Ганімеда. Це перше за двадцять років зближення із тілом, а на аудіо — дані одного з інструментів «Юнони» Waves, який він зібрав, перетинаючи магнітосферу супутника.

Під час цього зближення «Юнона» була на відстані 1038 кілометрів від поверхні Ганімеда, пролітаючи його зі швидкістю 67 тисяч кілометрів на годину. І змогла зібрати інформацію не лише за допомогою своїх камер JunoCam, що працює в оптичному діапазоні світла, і навігаційної Stellar Reference Unit, а і «послухати» супутника завдяки інструменту Waves.

Він замислювався як експеримент на «Юноні», який би допоміг розібратися із електромагнітним випромінюванням Юпітера, а також поширенням хвиль у плазмі. Waves має принести інформацію про взаємодію магнітосфери Юпітера з атмосферою планети, зокрема щодо полярних сяйв. Він чутливий до радіочастот у діапазоні від 50 герців до 40 мегагерців, і під час тісного наближення «Юнони» до системи гігантів, йому вдалося зафіксувати перехід апарата з однієї частини магнітосфери Ганімеда в іншу.

На представленому NASA відео можна почути перетворене на звуки, до яких чутливе людське вухо, зібране випромінювання у діапазоні від 10 до 50 кілогерців.

Якщо уважно прислухатися, то можна почути (і побачити на візуалізації) різкий перехід до вищих частот — це перехід «Юнони» до іншого регіону магнітосфери Ганімеда. Дані ще аналізуються, однак вчені вважають, що зафіксована зміна частоти може свідчити про те, що «Юнона» перейшла з нічного на денний бік супутника.

SIDEROCRATOR

Juno надіслав дивовижні фото штормів Юпітерa
https://www.sciencealert.com/stunning-storm-vortices-swirl-at-the-north-pole-of-jupiter-in-new-juno-pic

Апарат Juno надіслав неймовірні світлини велетенських штормів, що вирують на північному полюсі Юпітера. Вони видаються мирними, але насправді динамічно взаємодіють, хоча і не зливаються.

Фото штормів було зроблене Juno під час 43 близького проходження 5 липня. У момент знімкування апарат перебував на відстані всього 25 100 км від верхівок хмар Юпітера. Полюси гігантської планети зорієнтовані так, що ми можемо спостерігати їх тільки обмежений час.

Шторми на Юпітері можуть сягати 50 км заввишки та сотень кілометрів в діаметрі. Розуміння механізму їхнього утворення дозволить осягнути, як в цілому працює атмосфера гігантської планети. Тому вчених дуже цікавлять розміри, форми та кольори штормів.

Полюси Юпітера мають незвичні атмосферні особливості. Так, південна зона містить, чи точніше, містила, шість гігантських штормів, кожен розміром зі США. Один — у центрі, а ще п’ять — навколо нього у формі правильного п’ятикутника. Вони обертаються навколо центрального урагану за годинниковою стрілкою.

Однак між прольотами Juno відбулося формування шостого циклону в районі південного полюса Юпітера. Він акуратно прилаштувався до решти й перетворив п’ятикутник на шестикутник. Що стосується північного полюса, то він іще дивніший, бо там таких колосальних штормів дев’ять. Один перебуває у центрі, а решта обертається навколо нього проти годинникової стрілки.

SIDEROCRATOR

NASA опублікувала перші детальні знімки поверхні Європи, зроблені зондом Juno 29 вересня.
https://www.nasa.gov/feature/jpl/nasa-s-juno-shares-first-image-from-flyby-of-jupiter-s-moon-europa

29 вересня зонд Juno здійснив близький проліт Європи. Земний посланець пройшов на відстані лише 358 км від поверхні супутника. Звичайно, NASA використала цю унікальну можливість для отримання детальних зображень його поверхні, а також для проведення низки вимірювань.

Завдяки умовам освітлення, зроблені Juno знімки, наочно демонструють основні особливості поверхні Європи. На відміну від більшості інших крижаних місяців планет-гігантів, на ній практично немає великих ударних кратерів, що пов’язують із наявністю підповерхневого океану. Разом з тим, поверхня Європи вкрита великою кількістю тріщин, гребенів западин та крижаних утворень, які нагадують пагорби.

Це перші детальні знімки Європи, зроблені у ХХІ столітті. Востаннє такий близький візит до супутника здійснив апарат Galileo у 2000 році. При цьому в нього не працювала основна антена, і NASA отримала набагато менше наукових даних й знімків, ніж могла б. Тому зібрані під час візиту Juno дані, вкрай важливі, як для вчених, так і для інженерів, зайнятих підготовкою місії Europa Clipper, чий запуск запланований на 2024 рік. Її основною метою стане вивчення Європи та оцінка потенційної життєздатності її океану.

SIDEROCRATOR

Зонд Juno отримав сильну дозу радіації і пережив збій у системі пам"яті
https://www.jpl.nasa.gov/news/juno-spacecraft-recovering-memory-after-47th-flyby-of-jupiter

Космічний корабель НАСА «Юнона» завершив свій 47-й проліт навколо Юпітера 14 грудня. Після цього, коли орбітальний апарат на сонячних батареях надсилав свої наукові дані диспетчерам місії зі свого бортового комп’ютера, зв’язок був порушений.

Проблема – неможливість прямого доступу до пам’яті космічного корабля, де зберігаються наукові дані, зібрані під час прольоту – швидше за все була спричинена сплеском радіації, коли Juno пролітала через радіаційно інтенсивну частину магнітосфери Юпітера.
З метою захисту від радіації, вся електроніка Juno поміщена у спеціальне 181-кілограмове титанове сховище. Але частині випромінювання все одно вдається пробитися через захист, що може призводити до різних негативних ефектів.
Контролери місії в Лабораторії реактивного руху NASA та її партнери успішно перезавантажили комп’ютер і 17 грудня перевели космічний корабель у безпечний режим у якому працюють лише основні системи.
Станом на 22 грудня заходи з відновлення даних прольоту дали позитивні результати, і команда зараз передає наукові дані. Немає вказівок на те, що наукові дані за час найближчого наближення до Юпітера або проліт космічного корабля повз супутника Юпітера Іо зазнали негативного впливу. Очікується, що решту наукових даних, зібраних під час прольоту, буде відправлено на Землю протягом наступного тижня, і в цей час буде перевірено справність даних. Очікується, що космічний корабель вийде з безпечного режиму приблизно через тиждень. Наступний проліт Юнони повз Юпітер відбудеться 22 січня 2023 року.

SIDEROCRATOR

На Ганімеді знайшли солі та органіку
https://phys.org/news/2023-10-salts-ganymede-surface-nasa-juno.html

Вчені, які працюють з апаратом Juno, повідомили про цікаве відкриття, здійснене на поверхні найбільшого супутника Юпітера Ганімеда. Це небесне тіло за своїми розмірами перевищує Меркурій, а під його крижаною корою ховається океан глибиною до кількох десятків кілометрів.
Інфрачервоний спектрограф зміг ідентифікувати на поверхні Ганімеда різноманітні солі та органічні сполуки: хлорид натрію, більш відомий як кухонна сіль, хлорид амонію, бікарбонат натрію і, можливо, аліфатичні альдегіди.

Усі ці речовини не свідчать про те, що десь у глибинах може ховатися життя, однак їхня присутність дає можливість передбачити, що умови під кригою Ганімеда мають бути цілком сприятливими для цього.
Наявність аміачних солей свідчить про те, що Ганімед міг накопичити досить холодні матеріали, щоб конденсувати аміак під час свого утворення.
Найбільшу кількість солей і органіки виявили в темних і світлих місцевостях на широтах, захищених магнітним полем, — це свідчить про те, що це залишки розсолу глибокого океану, який досяг поверхні.

Новини:

Автор Тема: Juno (Юнона) - миссия Юпитер (Прочитано 7018 раз)