Тема: Результаты наблюдений переменных звезд (Прочитано 43314 раз)

gordon2903

Очень любопытная зведа, поздравляю!!! И кривая блеска может преподнести сюрпризы в стиле - "не двойная а тройная затменная система", что недавно и обнаружилось у Алголя.

mnn72

Тут вот в "забугорной" группе переменщиков в Facebook один парень высказал предположение, что это вообще может быть FUOR. Сомнительно конечно, но хочу напомнить - тип YSO это общий для всех реальных, но неизученных объектов, поэтому интересно будет определить класс объекта. А с такой яркостью я и спектр попробую взять. Правда поле очень плотное для простой дифрешетки, но попробую.

mnn72

Давно я хотел заняться проверкой инфракрасных источников в поясе Гулда. Потому что ясно - там молодых звезд еще не открыто довольно много. Так и получилось. Начал с Цефея и как-то вот прямо сразу нашлось два молодых звездных объекта которые я классифицировал как звезды Т Тельца. Звезды уже зарегистрированы в базе VSX и получили обозначения MNIC V46 (рис.1) и MNIC V47 (рис.2). Первая интересна тем что излучает во всем диапазоне от рентгена до инфракрасного плюс эмиссия в линии Hα, а значит там идет активная аккреция газопылевой туманности на молодую звезду. А вторая относительно яркая и доступна любительским инструментам.

mpyat2

Цитата: mnn72 від 28 Квітня 2018, 02:43:36

В результате поисков новых Молодых звездных объектов (YSO) удалось найти еще одну интересную звезду. Кривая блеска довольно интересная и напоминает затмения в системе алголей, изменения блеска достигают 1m. Плюс ко всему звезда довольно яркая 11-я зв.величина. В безлунную ночь ее наверное можно разглядеть в бинокль.
Звезда находится в созвездии Лебедь по координатам 21 18 24.15 +39 43 18.1 и получила обозначение MNIC V45.

MNIC 45
К сожалению, слишком тесная пара для уверенной фотометрии с DSLR+SW15075 (вчера попробовал отснять короткую серию из 25-ти 30-с кадров). Тут, правда, небольшой дефокус... Барлуху попробовать, и сфокусироваться получше, чтоли...

(фото -- сильный кроп участка с MNIC 45; ISO 400, 30s, одиночный кадр)

mpyat2

Одна з найбільш знаменитих карликових нових, SS Cyg, знову у режимі спалаху. Цієї ночі вона, вирогідно, досягне максимуму.
Ця зірка має дуже довгу історію спостережень, кожні 6-8 тижнів вона різко збільшує яскравість з приблизно 12-ї до 8.5 величини.
За приблизно два тижні вона має повернутися у "спокійний" стан.

SS Cyg -- тісна подвійна система, один з компонентів -- червоний карлик, другий -- білий карлик. Період обертання навколо центру масс всього 6.5 годин. Білий карлик має акреційний диск (з речовини, яку він "запозичив" у партнера), в якому раз-від разу виникають спалахи.

Пошукова мапа тут https://www.aavso.org/apps/vsp/chart/?fov=30.0&scale=E&star=SS+Cyg&orientation=ccd&maglimit=16.5&resolution=150&north=up&east=left&type=chart

Останньої ночі зірка мала блиск ~11.08 (V) (див. фото та криву блиску)

Хрестики -- мої спостереження.

Попередній максимум я прохлопав (головним чином дякуючи погоді).

mnn72

Здорово. Посмотрим. У меня это лето вообще выдалось не наблюдательное. То электричества полтора месяца небыло, то погоды, то умудрился простудиться

Ну буду надеяться, что хотя бы в те 3 месяца, что остались до плохой погоды можно будет поработать в удовольствие

mpyat2

Практично максимум (PMAK це я).

Тепер буде цікаво подивитись, чи буде максимум широкий (речовини в диску накопилось багато), чи вузький (помірна кількість водню).

Деталі: зйомка Canon EOS 600D + SkyWatcher 15075
Трансформація у Джонсонівську V-смугу з використанням методики синтетичного фільтру (VSF, Roger Pieri, в цій методиці використовуються всі три канали)
Усереднення по 3-м стекам 5*30s кожний (тобто тривалість виміру близько 8 хвилин (враховуючи паузи між кадрами), за цей час змін блиску не помічено в межах похибки)

P.S. Коля (mnn72), не хворій, якщо буде, підкидай завдання на спостереження (відносно яскраві, меньше 12-13m не потягну). До речі, я продовжую спостереження Romanov V4, в цьому році вона поводить себе зовсім не так, як в минулому, піднакопичу точки, напишу (можна подивитись на AAVSO, якщо цікаво)).

mnn72

Цитата: mpyat2 від 07 Серпня 2018, 14:17:36

...До речі, я продовжую спостереження Romanov V4, в цьому році вона поводить себе зовсім не так, як в минулому, піднакопичу точки, напишу (можна подивитись на AAVSO, якщо цікаво)).

О, хорошо. Гляну. Нового пока как говорится "ни дать, ни взять" выше писал почему. Сейчас в связи с запуском TESS привлекаются любители для наблюдений/подтверждений результатов. Вот пытался в мае и начале июня(пока было электричество) втиснутся в эту группу, но там нужно провести и дать одно целое достоверное наблюдение. А этими короткими летними ночами ну никак не получается. Одно наблюдение дал, обработал, получил как положено "ведро", а Денис не поверил т.к. ослабление яркости было низкое к стати предсказанное, что-то около 0,06-0,07(точно уже не вспомню). Сказал переделать для звезды с ослаблением не ниже 0,03. Вот сижу пытаюсь выловить подходящий объект.

mpyat2

SS Cyg вчора вночі (JD=2458338.325) ще більш якскрава : 8.56+-0.02 (V)

Настільки яскрава, що якби не запасна серія кадрів зі зменшеною витримкою, було би перенасиченя сенсору і все в корзину. Основна серія і так пішла в корзину

mpyat2

Продовжую слідкувати за SS Cyg. Зараз вона дуже повільно іде на спад, яскравість близько 8.5m (V).

Буйный астроном

Таки опять бабахнуло!

================================================
AAVSO Alert Notice 647
Nova in Ophiuchus - N Oph 2018 No. 3 = PNV J17422408-2053088
August 13, 2018

Event: Nova in Ophiuchus - N Oph 2018 No. 3 = PNV J17422408-2053088

Discovered by: C. Jacques, J. Barros, E. Pimentel, and P. Holvorcem, on behalf of the Brazilian Transient Search - BraTS (at SONEAR Observatory, Oliveira, Brazil); via TOCP

Discovery magnitude: unfiltered CCD magnitude 11.1 (on three frames, 10-sec exposure, using an astrograph 11" f/2.2 + CCD camera)

Discovery date: 2018 August 08.9596 UT

Coordinates (2000.0): R.A. 17 42 24.09 Decl. -20 53 08.7 (from VSX)
=======================================================

Померял я её сейчас:

V = 9.75m
R = 8.9m
B = 10.8m

mpyat2

Спостереження карликової нової SS Cygni влітку-початку осені 2018 року з використанням цифрової дзеркальної камери

Щось на кшталт шкільного твору “Як я провів літо”

Ще взимку я обрав SS Лебедя як майбутню ціль для спостережень, оскільки вона досить яскрава (в мінімумі близко 12-ї зоряної величини) та має цікаву поведінку: час від часу, без визначеного періоду, вона різко збільшує яскравість у кілька десятків разів, після чого поступово зменшує її до “спокійного” рівня (~12m), на якому залишається тривалий час (кілька тижнів), демонструючи лише невеликі коливання яскравості.
Загальноприйнятою моделлю зірок такого типу (тип змінності UGSS: змінні типу U Geminorum підтипу SS Cyg) є тісна подвійна система, яка складається з зірки головної послідовності (в нашому випадку -- червоного карлика) та білого карлика. Зірки розташовані настільки близько одна від одної (період обертання системи SS Cyg близько 6 з половиною годин), що білий карлик витягує своєю гравітацією речовину з поверхні червоного компаньона. Ця “позичена” речовина утворює акреційний диск навколо білого карлика. Зміни яскравості (за сучасними моделями) пов’язані з порушенням стабільності саме акреційного диску, який різко збільшує свою яскравість. Цікаво, що така модель була запропонована для карликових нових ще в 1974 році (згідно Вікіпедії), однак Цесевич (відомий дослідник змінних) в своїх книгах “Переменные звезды и их наблюдение” 1980-го року та “Что и как наблюдать на небе” 1984 року, спираючись на деякі спекуляції щодо кривих блиску U Gem стверджує, що зміни яскравості демонструє “нормальний” компаньон, а не білий карлик, хоч і описує цю систему як тісну подвійну з диском навколо білого карлика.
На анімаціі http://vimeo.com/66448174 можна побачити, як виглядає система за сучасними уявленнями.

Перейдемо до спостережень. Почав я їх в кінці травня, коли Лебідь почав підніматися достатньо високо у прийнятний для мене час.
Реєстрація зображень проводилася за допомогою немодифікованого Canon EOS 600D з рефлектором SkyWatcher 15075 на монтуванні EQ5 з трекінгом (без гідування).
Обробка виконувалась за допомогою IRIS (калібрування, взаємне вирівнювання кадрів за необхідністю); моїм пакетом FITS Utilities (конвертація RAW, виготовлення майстер кадрів (офсет, дарк, флет) та карти дефектних пікселів для IRIS, перетворення CFA->RGB, стекінг за необхідністю, розділення кольорових каналів); AstroImageJ (апертурна фотометрія — вимірювання світлових потоків за кольоровими каналами); кінцева обробка в спеціальній таблиці Excel, за допомогою якої я реалізував алгоритм синтетичного V-фільтру (VSF) за методикою Roger Pieri (https://www.aavso.org/ejaavso402834). Дані завантажені у базу AAVSO (див. сайт https://www.aavso.org/ ), де їх можна знайти за кодом спостерігача PMAK.

Протягом літа SS Cyg демонструвала два спалахи. Перший я пропустив (частково через погану погоду), однак другий вдалося зареєструвати. Результати моїх спостережень (для другого спалаху) показані на графіку (зелені заповнені точки; блакитні незаповнені точки -- виміри для незмінної контрольної зірки).

Видно, що підйом яскравості раптовий і дуже різкий (практично лише одна доба). Потім ми бачимо повільне зменшення яскравості, яке потім прискорюється.
Спочатку я отримував точки наступним чином. Зазвичай неперервна сесія складалась з 25 кадрів, кожний з витримкою 30с, інтервал між кадрами приблизно 4с. Потім (після калібрування, перетворення в RGB та взаємного вирівнювання) з груп по 5 кадрів створювались стеки (простим сумуванням, це дещо краще у випадку фотометрії, ніж медіанний стекінг), отримані 5 сумарних кадрів проходили фотометрію (окремо по кожному кольоровому каналу) по ансамблю зірок порівняння. Потім методом VSF отримувались величини Johnson V (5 точок). Наприкінці проводилось усереднення або всіх п‘яти значень, або трьох послідовних з найменшим розкидом. Невизначеність (похибка) результату була зумовлена, головним чином, не розкидом індивідуальних значень, а різницею між величинами, отриманими від різних зірок порівняння (неідеальність трансформації VSF). Можлива систематична похибка VSF тут не визначена. Поки я не дійшов до спаду яскравості, такий підхід, здається, себе виправдовував. [доповнено: на піку яскравості витримка була 10с, підсерїї (групи) по 10 кадрів]
Однак, на спадаючий гілці кривій почав зростати розкид між індивідуальними вимірами. Крім того, з‘явились виміри одного зі спостерігачів, який записував досить довгі серії протягом ночі. На цих серіях були помітні хаотичні коливання яскравості з амплітудами, більшими за одну десяту зоряної величини. Тому я теж вирішив змінити спосіб обробки: не робити стекінг, а кожну підсерію з п‘яти кадрів обробляти окремо (обчислюючи середнє значення та стандартне відхилення для кожної підсерії). Крім того, зняв дещо довшу серію (результати якої наведені на наступному графіку).

Видно, що змінна зірка демонструє хаотичні коливання блиску (більші, ніж на дві десятих зоряної величини) з характерним часом у хвилини-десятки хвилин і ці коливання помітно більші за випадкову похибку та розкид значень, отриманих для контрольної зірки. Швидкий пошук в Інтернеті показав, що такі коливання (rapid flickering) характерні для катаклізмічних подвійних (вважається, що вони обумовлені мерехтінням акреційного диску), причому у випадку SS Cyg вони можуть виникати не при всіх спалахах (приклад таких спостережень саме для SS Cyg можна знайти тут http://sait.oat.ts.astro.it/MSAIt830212/PDF/2012MmSAI..83..693V.pdf ).

Наразі у спостереженнях вимушена перерва, бо вже кілька днів небо затягнуто хмарами, хоч криву таки вдалося протягнути до фактичного кінця циклу спалаху.
За матеріалами цих спостережень також зроблена ілюстрація-анімація для вже створеної (не мною) статті у Вікіпедії про SS Лебедя. Це трохи перероблений варіант анімації, що я її вже тут публікував. У максимумі яскравості SS Cyg, з блакитним відтінком, створює красиву пару разом з розташованою неподалік помаранчевою зіркою (різниця кольорів добре помітна у режимі Live View на дисплеї фотокамери)

SIDEROCRATOR

чудово

.
можеш за результатами подати тези в збірник "Астрономія і фізика космосу в київському ун-ті" на наступний рік

mpyat2

Ги-ги. Ну, зважаючи на стрімко падаючий рівень науки в КНУШ, і така фігня могла б підійти. Ми ж аматори-ділетанти, працюємо на власну цікавість

Не ображайся, друже

SIDEROCRATOR

Цитата: mpyat2 від 08 Вересня 2018, 20:57:51

Ги-ги. Ну, зважаючи на стрімко падаючий рівень науки в КНУШ, і така фігня могла б підійти. Ми ж аматори-ділетанти, працюємо на власну цікавість
Не ображайся, друже

вони навпаки будуть раді
я там друкуюсь вже 4й рік поспіль
та й публікація безкоштовна

mpyat2

І що, цей збірник попадає в якісь наукометричні бази, чи просто щсь на кшталт мусорного "Вісника Київського університету"?

SIDEROCRATOR

Цитата: mpyat2 від 08 Вересня 2018, 21:14:52

І що, цей збірник попадає в якісь наукометричні бази, чи просто щсь на кшталт мусорного "Вісника Київського університету"?

цього точно не знаю,
але воно йде як збірник тез доповідей міжнародної конференції

mnn72

Хороший отчет. Если можно, то дам совет: для звезд подобного типа стеки лучше не делать. Как мне как-то сказал И.Л. Андронов лучше потерять в точности фотометрии, но получить плотный ряд фотометрии.

mpyat2

Цитата: mnn72 від 09 Вересня 2018, 23:02:07

Хороший отчет. Если можно, то дам совет: для звезд подобного типа стеки лучше не делать. Как мне как-то сказал И.Л. Андронов лучше потерять в точности фотометрии, но получить плотный ряд фотометрии.

Спасибо, Коля.
В общем случае это все верно (как я сам убедился к концу), хотя смотря как задачу сформулировать. У меня была цель посмотреть на саму вспышку (я даже не задумывался о более тонких вещах) и это получилось (общий рисунок кривой). Это -- процесс одного типа (общее нарушение стабильности диска и его разогрев). А потом удалось немного пощупать детали -- они уже обусловлены другими явлениями (хотя тут все равно нужна более чувствительная камера, тогда и временное разрешение можно сделать лучше).

Я на это смотрю так (позволь использовать аналогию): если хочешь увидеть Лунные моря, берешь бинокль, а если трещины на дне кратеров -- телескоп посильнее.

Грубый рисунок получен, теперь можно протереть очки и посмотреть внимательнее

mpyat2

Доповнення до звіту про спостереження спалаху SS Cygni

Оскільки спалах SS Cygni обумовлений збільшенням яскравості гарячого акреційного диску, який у максимумі значно перевищує за світністю “нормальну” жовту компоненту, показник кольору системи має змінюватись.
DSLR фотометрія дозволяє це зареєструвати, тому що ми одночасно маємо дані від трьох кольорових каналів: зеленого, синього та червоного (далі ми будемо розглядати лише дані від зеленого та синього каналів). Якісно зміну кольору можна побачити, взявши дані зеленого та синього каналів напряму (аналізуючи зоряні величини у TG та TB фільтрах, тобто tri-color green та tri-color blue), однак більш цікаво спробувати “трансформувати” величини TG та TB у стандартні V та B величини і подивитись на показник кольору B-V.
У звіті (http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?topic=39560.msg583485#msg583485) зоряна величина у фільтрі V була отримана методом “синтетичного фільтру”, який, як вважає його автор Roger Pieri, дає кращі результати для DSLR-фотометрії, ніж “класична” трансформація, особливо у випадках, коли спектр зорі пекулярний (далекий від спектру абсолютно чорного тіла, подвійна система SS Cyg як раз має пекулярний спектр, хоча б тому, що є дві дуже різні компоненти). Однак, цей метод дає лише V-величину.
Для того, щоб отримати як V, так і B величини, доведеться скористатися класичною трансформацією (див. http://www.astroclub.kiev.ua/forum/index.php?page=195, розділ 6.5, більш детально у https://www.aavso.org/ccd-photometry-guide).
На рисунку нижче показаний результат обробки даних зеленого та синього каналу, на наступному рисунку -- графік зміни показника кольору B-V (та контрольної зірки).

Як і очікувалось, у максимумі зірка майже біла (показник кольору B-V близький до нуля і навіть від’ємний, тобто ми бачимо, в основному, випромінювання гарячого акреційного диску навколо білого карлика, світло нормальної жовтої компоненти губиться у його променях), у мінімумі показник кольору має значення, характерне для жовтих зірок (насправді нормальна компонента жовтогаряча, тому, скоріш за все, ми бачимо "змішаний" колір). Отримані дані добре узгоджуються з результатами інших спостерігачів, які спостерігали SS Cyg за допомогою CCD з “правильними” фільтрами (див. криві блиску на сайті AAVSO.org).
V-величини, отримані класичною трансформацією з даних DSLR-фотометрії, відрізняються від таких, що отримані методом “синтетичного фільтру”, однак не дуже сильно: систематична різниця у межах 0,02m

Тут на форумі нещодавно писали, що спостереження змінних неможливо перевірити, бо неясно, “як маніпулюють даними і що на що ділиться”. Маю зауважити, що, по-перше, багато що можна перевірити самостійно, маючи навіть маленький телескоп та астрокамеру або навіть цифродзеркалку, бо методика відома і добре описана, є навіть мій переклад одного з керівництв AAVSO українською на цьому сайті, по-друге, якщо спостереження викладені у публічний простір (наприклад, у базу AAVSO), то окрім значень зоряних величин наводяться зірки порівняння, контрольні зірки і інша критична інформація. Тож, якщо є бажання, перевірити нескладно і відтворити теж (на відміну від художнього астрофото, яке унікальне і неповторне

)

Новини:

Автор Тема: Результаты наблюдений переменных звезд (Прочитано 43314 раз)