Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
20 Лютого 2025, 05:58:56

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Chepurny]

Вибрані для подальшої детальної розробки 13-та та 14-та місії програми “Discovery” . 

http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=6713&utm_source=iContact&utm_medium=email&utm_campaign=NASAJPL&utm_content=daily20170104-1

Нижче – скорочений переклад.

Програма “Discovery”  ( https://en.wikipedia.org/wiki/Discovery_Program ) - серія відносно дешевих місій (на відміну від дорогих флагманських місій програми “New Frontiers” ). 

Декілька днів назад NASA повідомило про вибір 13-ї та 14-ї місії програми. Місії, відомі як Lucy та Psyche, були вибрані з поміж п’яти фіналістів. Запуски відповідних КА заплановані на 2021 та 2023 роки.
"Lucy відвідає багату на об’єкти область троянців Юпітера, в той час як Psyche буде вивчати унікальний металевий астероїд того типу, який ще не відвідували космічні апарати," повідомив Thomas Zurbuchen (адміністратор NASA Science Mission Directorate).
Косм апарат (КА) Lucy запланований до запуску в жовтні 2021. Перша мета – астероїд головного поясу – буде досягнута в 2025 році. З 2027 до 2033, Lucy вивчить шість астероїдів-троянців Юпітера.
Lucy буде схожий на New Horizons, використовуючи модернізовані версії RALPH та LORRI .
Косм апарат (КА)  Psyche буде вивчати один з найбільш інтригуючих астероїдів головного поясу – гігантський металевий астероїд, відомий як Psyche (№ 16). Він має діаметр близько 200 км і є переважно залізно-нікелевим, як ядро Землі.Вчені вважають, що астероїд може бути ядром планети, що втратила зовнішню мантію на ранній стадії формування.
Psyche заплановано до запуску в жовтні 2023, прибуття очікується в 2030 (заплановано гравітаційні маневри з Землею в 2024 та з Марсом 2025).

На малюнках – програма “Discovery”   та космічний апарат Psyche біля астероїда (погляд художника). Image credit: SSL/ASU/P. Rubin/NASA/JPL-Caltech

Подякували

10 :Naboka Igor, Лікар Григорій Хата, Hornet, Yvk, martalex, SWN, John_Silver, zverush, ds40a, Orion

[Chepurny]

'Europa Clipper'

Для місії по вивченню юпітеріанської Європи, раніше відомої як Europa Multiple-Flyby Mission, вибрана остаточна назва 'Europa Clipper'.
https://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=6772&utm_source=iContact&utm_medium=email&utm_campaign=NASAJPL&utm_content=daily20170309-3
https://en.wikipedia.org/wiki/Europa_Multiple-Flyby_Mission

КА повинен стартувати в 2020-х (обережно говорять про 2022 рік). Якщо запускати будуть за допомогою нової РН SLS, то додаткове прискорення через flyby gravity assist стане непотрібним, і КА досягне Юпітера менш ніж за 3 роки (запуск на Atlas V 551 буде вимагати прольоту Венера-Земля-Земля і 6 років часу). Щоб передчасно не втратити апарат від високої радіації, його не будуть виводити на орбіту Європи (і навіть при такій траєкторії на апарат планується встановити радіаційний захист вагою в 150 кг титану). КА буде рухатись по витянутій орбіті навколо Юпітера, виконуючи послідовно 45 прольотів біля Європи з мінімальною висотою над поверхнею Європи від 25 до 2700 км. Вагові і грошові обмеження привели до того, що КА не матиме власного ландера; Europa Lander (https://en.wikipedia.org/wiki/Europa_Lander_(NASA)) полетить окремо і дещо пізніше. Europa Clipper, серед іншого, визначить для нього місце посадки 

Подякували

4 :mpyat2, Amigo, AYN, ds40a

[Zlata]

Супутник Юпітера Європа: кандидат №1 для позаземного життя
Пол Рінкон редактор з наукових питань, BBC News

Після двох десятиліть досягнень і розчарувань науковці впритул підійшли до того, щоб відправити космічні місії, які вивчатимуть океан на Європі. Чи справді найвищий шанс для людства знайти позаземне життя в межах Сонячної системи закрався саме там?
Європа - це крижане небесно тіло, лише трохи менше за наш Місяць, яке обертається довкола гігантської планети Юпітер.
Якщо дивитися здаля, Європа виглядає помережаною темними смугами, так, наче її розписав кривулями якийсь малюк.
Зблизька стає видно, що насправді це довгі прямі тріщини в кризі, багато з яких заповнені невідомим забруднювачем, що його науковці називають між собою "коричневе багно". В інших місцях поверхня супутника порепана й нерівна, так наче масивні брили льоду рухалися в сльоті з місця на місце, оберталися і переверталися.
Потужна гравітація Юпітера викликає приливні сили, через які супутник регулярно витягується, щоб потім повернутися до попередньої форми. Однак сили, які так понівечили поверхню, найкраще пояснити тим, що крижаний панцир Європи плаває над океаном рідкої води.
"Той факт, що під поверхнею є рідка вода - про що ми знаємо з попередніх місій, зокрема завдяки спостереженням магнітометра із апарату "Галілео" - робить з Європи одну з найцікавіших потенційних цілей для пошуку життя", - каже професор Ендрю Коутс із лабораторії Королівського коледжу Лондона Mullard Space Science Laboratory.
Солоні глибини Європи можуть сягати 80-170 км від поверхні, що означає, що там може бути вдвічі більше рідкої води, ніж в усіх океанах Землі разом узятих.
Але вода - це лише одна з передумов життя, тоді як океан на Європі може містити й інші, такі як джерело хімічної енергії для мікробів.
Понад те, океан, можливо, взаємодіє з поверхнею у різні способи, наприклад, випускаючи з глибин на поверхню теплі кульки льоду, які пробираються через крижану оболонку.
Тож вивчення поверхні може дати ключ до розуміння того, що відбувається глибоко внизу.
НАСА готує дві місії для дослідження цього загадкового світу. Про обидві з них говорили на 48-й Науковій конференції з питань місяця і планет (LPSC) у Х'юстоні.
Першим буде апарат під назвою "Європа Кліппер", який планують запустити в 2022 році і який літатиме довкола супутника Юпітера.
Ще через кілька років по тому мають відправити місію з приземленням.
Доктор Роберт Паппалардо працює в Лабораторії реактивного руху НАСА і входить до наукової команди проекту "Кліппер".
"Ми намагаємося вивчити потенційну можливість життя на Європі, необхідні складники для цього: воду і чи є там хімічна енергія для життя, - каже він мені. - Ми робимо це, намагаючись зрозуміти, як влаштований океан і крижана оболонка, їхній склад і геологію. А це сильно залежить від рівня поточної активності на Європі".
На борту "Кліппера" будуть дев'ять інструментів, серед яких камера, котра сфотографує більшу частину поверхні; спектрометри, які вивчать її склад; радар, який зможе проникнути під лід і скласти тривимірну карту крижаної оболонки і знайти воду під нею; а також магнітометр для вивчення характеристик океану.
Щоправда, після того, як у 1990-х апарат "Галілео" забезпечив нас доказами існування там океану, ми дізналися, що Європа не унікальна в цьому.
"Одне з найзахопливіших і найважливіших відкриттів минулого десятиліття у вивченні планет полягає в тому, що якщо вийти за межі Сонячної системи і жбурнути в будь-який бік дохлу кішку, ви обов'язково поцілите в світ з океаном", - каже програмний науковець "Кліппера" Курт Нібур, який працює в головному офісі НАСА у Вашингтоні.
Наприклад, на супутнику Сатурна Енцеладі крига з океану, який заліг під поверхнею, фонтанує в космос через тріщини на південному полюсі.
На цей супутник Сатурна теж можуть відправити окрему місію в 2020-х, але доктор Нібур вважає, що Європа виграє в цьому змаганні: "Європа значно більша за Енцелад і має більше всього: більше геологічної активності, більше води, більше місця для цієї води, більше тепла, більше сирих інгредієнтів і більше стабільності в своєму середовищі".
Але є і щось інше, що робить цей супутник особливим - його сусід. Орбіта Європи глибоко занурюється в потужне магнітне поле Юпітера, яке ловить і прискорює елементарні частинки.
Це створює пояси інтенсивного випромінювання, яке спалює космічну електроніку, обмежуючи таким чином тривалість місій до місяців або навіть тижнів. Крім того, це випромінення викликає реакції на поверхні Європи, внаслідок яких створюються речовини, що називаються окисниками.
На Землі природа використовує хімічні реакції між окисниками і сполуками, відомими як відновлювачі, щоб отримувати енергію для життя.
Однак окисники, які утворюються на поверхні, можуть пригодитися мікробам з Європи лише в тому випадку, якщо потрапляють в океан.
На щастя, процес конвекції, який виштовхує теплі бульки льоду догори, може також затягувати вниз матеріал з поверхні. А опинившись в океані, окисники можуть вступати в реакцію з відновниками, які виникають внаслідок реакції морської води з кам'янистим океанічним дном.
"Потрібні обидва полюси батареї", - пояснює Роберт Паппалардо.
Для науковців на зразок Боба Паппалардо і Курта Нібура майбутні місії - це втілення мрії тривалістю в 20 років. Перші плани відправити місії до Європи виникли наприкінці 1990-х, але з того часу перспективні проекти один за одним канули в небуття.
На початку 2000-х США і ЄС навіть зібрали разом ресурси на місію, яка мала відправити апарат до Європи і до ще більшого крижаного супутника Юпітера - Ганімеда. Але від цього плану відмовилися на тлі бюджетних скорочень, а європейська частина місії розвинулася в проект Juice.
"Не думаю що за минулі 18 років існувала хоча б одна ідея про місію до Європи, в якій я б не брав участі або про яку не чув би, - каже Курт Нібур. - Шлях був довгим. Шлях до запуску завжди всіяний перешкодами і повний розчарувань. І з Європою ми відчули це на собі як ніхто".
Відправити до Європи апарат - це дорого, хоча й не дорожче, ніж інші флагманські місії НАСА, такі як "Кассіні" чи марсохід "К'юріосіті".
Є неминучі інженерні труднощі, такі як робота в радіоактивних поясах Юпітера. Інструменти, що працюють на апаратах, потрібно захищати від руйнівного випромінювання титановими пластинами, каже доктор Паппалардо, але "закривати їх можна лише до певної межі, бо вони мають бачити Європу".
Тому, щоб убезпечити "Кліппер" від небезпек, НАСА планує трохи відійти від своїх базових правил.
"За замовчуванням завжди вважалося, що оскільки "Галілео" просто пролетів повз Європу, то наступна місія має бути орбітальною. Так ми працюємо", - каже доктор Нібур.
Але замість того, щоб обертатися довкола Європи, "Кліппер" обертатиметься довкола Юпітера, щоб зменшити своє перебування у радіоактивній зоні, яка скорочує тривалість місії.
За три з половиною роки апарат наблизиться до крижаного супутника щонайменше 45 разів.
"Ми зрозуміли, що якщо будемо часто пролітати повз нього, то зможемо уникнути цих технічних перешкод при обертанні довкола Європи, зробимо місію значно досяжнішою і проведемо потрібні нам наукові дослідження", - каже програмний науковець "Кліппера".
Сила сонячного світла поблизу Європи в 30 разів менша, ніж біля Землі. Але НАСА вирішило, що все одно обладнає "Кліппер" сонячними панелями, а не радіоактивними генераторами, які використовували деякі інші планетарні місії.
"Усі ці роки досліджень змусили нас спалити до тла всі упередження і зосередитися на реальності, а не на списку мрій... зосередитися на найкращих наукових можливостях", - каже Курт Нібур.
У 2011 році Національна дослідницька рада у своєму звіті ще раз підтвердила важливість дослідження крижаного супутника. Але навіть після цього НАСА з обережністю підходило до такої ідеї - через її ціну.
Та ключовою виявилася підтримка на Капітолійському пагорбі. Обидві партії схвалюють цей сміливий проект, а в особі республіканського конгресмена Джона Кулберсона - який очолює підкомітет з асигнування, що має юрисдикцію над бюджетом НАСА - місія знайшла унікального провідника.
60-річний техаський законодавець зачарований Європою ще з тих часів, коли сам почав спостерігати за нею через телескоп Celestron 8, який він колись купив собі як подарунок до закінчення школи.
За чотири минулих роки підкомітет під його керівництвом виділяв гроші на наукові роботи, пов'язані з Європою, навіть якщо голова космічного агентства не просив про це.
Щедре фінансування означає, що в технічній роботі над "Кліппером" досягнуто значно більшого, ніж зазвичай можна очікувати від такої стадії проекту (фаза В) в циклі розробок НАСА.
Модуль приземлення перебуває ще на ранній стадії розробки, яка називається попередня фаза А, але доповідь про наукову цінність місії вже обговорили на семінарі під час конференції LPSC.
У бюджетному запиті НАСА до президента модуль приземлення не отримав фінансування на 2018 рік. Але доктор Джим Ґрін, директор планетарних наук в космічній агенції, каже: "Конкретно ця місія неймовірно хвилює нас, тому що вона розкаже нам про наукові дослідження, які потрібно провести на поверхні супутника, добратися куди дуже складно".
"Нам треба ще багато чого зробити, провести дослідження з усією старанністю, зрозуміти, які заміри нам потрібно провести. А тоді, в майбутньому, коли настане час, ми попрацюємо з адміністрацією і побачимо, чи можемо рухатися далі в бюджетному плані".
Протягом минулих 20 років було запропоновано різні новітні ідеї для приземлення модуля на Європу. Доктор Джерейнт Джонс із лабораторії Mullard Space працював над технологією, яку називають вторгненням.
"Раніше її не використовували в космічних місіях, але вона справді перспективна", - пояснює він.
Із апарата на орбіті запускають ракету, яка врізається в супутник на швидкості 300 м/сек., викидаючи на поверхню стародавні шматки льоду, склад яких проаналізують бортові інструменти. Ці інструменти можна розробити так, щоб вони витримали зіткнення.
Але майбутній модуль приземлення НАСА діятиме протилежним методом - м'яко опуститься за допомогою технології "Небесний кран", яку використовували при спусканні марсохода "К'юріосіті" на поверхню Червоної планети в 2012 році. Автономна система приземлення в реальному часі визначатиме перешкоди й уникатиме їх.
Розвідувальні дані для місця приземлення забезпечить "Кліппер". "Я собі уявляю це так, що ми знайдемо той правильний оазис, де близько до поверхні може бути вода. Можливо, там буде тепло́ й органічні матеріали", - каже Боб Паппалардо.
Апарат обладнають чутливими інструментами, серед яких дискова пила зворотного обертання, яка допоможе дістати з-під опроміненої радіацією поверхні свіжі зразки льоду.
"Приземлення потрібне саме для того, щоб отримати якомога свіжіші й чистіші зразки. Це можна зробити, глибоко копнувши, а можна піти в таке місце на поверхні, де є щось на зразок виверження - якийсь струмінь - який викидає нагору дуже свіжий матеріал", - каже Курт Нібур.
У минулі роки спостереження з телескопу "Хаббл" дозволили припустити, що з-під криги на поверхні Європи б'ють струмені води з кригою, як це відбувається на Енцеладі.
Але відправляти апарат на місце виверження, яке відбувалося десять років тому, немає сенсу. Модуль має приземлитися там, де б'ють якомога свіжіші струмені.
Тому науковцям потрібно зрозуміти, від чого залежать ці гейзери. Наприклад, "Кліппер" визначить, чи є зв'язок між такими струменями і гарячими місцями на поверхні.
Земні моря кишать життям, тож нам може бути важко уявити собі стерильний океан на Європі глибиною понад 100 км. Але науковий поріг для виявлення життя дуже високий. Тож чи вдасться нам розпізнати позаземне життя, якщо воно дійсно там є?
"Завданням місії є не просто виявити життя [для задоволення нашої цікавості], але й переконати всіх у тому, що ми це зробили, - пояснює доктор Нібур. - Для нас негоже інвестувати в цю місію, якщо її єдиним результатом буде породження нової наукової суперечки".
Тому команда науковців, яка працює над місією з приземлення, підходить до цього питання двома шляхами. По-перше, будь-яке виявлення життя має ґрунтуватися на численних і незалежних даних, які надходять від прямих вимірювань.
"Тут не може бути простого рішення. Не можна зробити один замір і сказати: "Ага, еврика! Ми знайшли життя". Треба дивитися на загальну суму", - каже доктор Нібур.
По-друге, вчені розробили модель, в якій інтерпретуватимуть отримані результати, декотрі з яких можуть бути позитивними, а інші - негативними. "Створюється дерево рішень, яке враховує весь різноманітний набір змінних. Ми проходимо всіма можливими шляхами й доходимо кінцевого результату: так, ми знайшли життя або ні, не знайшли", - каже науковець.
Тепер вчені хочуть знати, чи переконали вони своїми аргументами наукову громадськість.
Як пояснює Курт Нібур: "Я хочу, щоб ця дискусія була вже сьогодні, за багато років до запуску, щоб коли ми посадимо модуль на поверхню, ми всі могли зосередитися на аналізі отриманих даних".

Чотири знімки поверхні Європи, зроблені "Галілео". За годинниковою стрілкою, починаючи з верхнього лівого: (1) пошматований крижаний поверхневий шар, відомий як Коннамарський хаос; (2) плити крижаної кори, які, на думку вчених, розкололися і попливли на нові позиції; (3) руді смужки; (4) структура, що виникла після зіткнення, розміром з Гаваї.

Подякували

2 :ds40a, Chepurny

[Chepurny]

NASA вчора повідомило, що міжпланетник до металевого астероїду Psyche (дивіться пост №1 в цій темі) буде запущено на один рік раніше (влітку 2022-го року), що пришвидшить час прибуття до астероїду на 4 (!) роки, з 2030 до 2026 року. Такий ефект дає вигідніша траекторія польоту з відмовою від гравітаційного маневру біля Землі (залишається лише маневр біля Марсу).

https://www.nasa.gov/feature/jpl/nasa-moves-up-launch-of-psyche-mission-to-a-metal-asteroid
"The revised trajectory is more efficient, as it eliminates the need for an Earth gravity assist, which ultimately shortens the cruise time. In addition, the new trajectory stays farther from the sun, reducing the amount of heat protection needed for the spacecraft. The trajectory will still include a Mars gravity assist in 2023"

[Chepurny]

https://www.nasa.gov/press-release/nasa-invests-in-concept-development-for-missions-to-comet-saturn-moon-titan

Вчора спеціалісти NASA вибрали 2 із 12-и запропонованих місій для подальшої детальної розробки в рамках програми New Frontiers.
Фіналісти:

Comet Astrobiology Exploration Sample Return (CAESAR)
CAESAR – місія, яка має мету доставити на Землю зразки з комети Чурюмова-Герасименко.

Dragonfly
Dragonfly – дроно-подібний апарат (drone-like rotorcraft) для дослідження поверхні Титану шляхом польту в його атмосфері і посадок в цікавих місцях.

Місії CAESAR та Dragonfly отримають фінансування на 2018 рік для подальшої розробки концепцій. Весною 2019 року одна з цих місій буде вибрана для реалізації.

Вибрана місія буде четвертою в програмі New Frontiers. Попередні - New Horizons,   Juno, та OSIRIS-REx.

NASA також анонсувало виділення коштів для технологічної розробки (technology development) двох місій, які братимуть участь в подальшому відборі. 
Це місії до Енцеладу та до Венери:
Enceladus Life Signatures and Habitability (ELSAH)
Venus In situ Composition Investigations (VICI)

Пропозиції щодо майбутніх місій в рамках програми New Frontiers були обмежені 6-ма темами: comet surface sample return, lunar south pole-Aitken Basin sample return, ocean worlds (Titan and/or Enceladus), Saturn probe, Trojan asteroid tour and rendezvous, and Venus in situ explorer.

Подякували

2 :AlexCherny, Mutant

[Chepurny]

Після кількох років дискусій, в НАСА вибрали місце посадки майбутнього марсіанського ровера, який поки що має умовну назву Mars 2020 rover. Ровер розроблявся на базі нинішнього Куріосіті, тому він дуже подібний за розмірами, вагою, способом посадки. Дещо відрізняється набір інструментів. Запуск ровера запланований на середину літа 2020 року (менш ніж через два роки), посадка - в лютому 2021 року.  Для посадки пропонувалось 60 місць; в ході обговорення їх кількість скоротили до 4-х. І ось вчора було назване найбільш імовірне місце посадки - дельта висохшого водяного потоку (річки) при впадінні в кратер Jezero.

https://en.wikipedia.org/wiki/Mars_2020
https://uk.wikipedia.org/wiki/Mars_2020 
https://en.wikipedia.org/wiki/Jezero_(crater)

[WEST]

 Дивне мiсце! Напливи замерзлоi води? Таке уявлення, як наче вода текла моментами i замерзала, роблячи цi напливи.

[Chepurny]

https://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?feature=7336&utm_source=iContact&utm_medium=email&utm_campaign=nasajpl&utm_content=daily-20190213-4

Адміністрація НАСА обрала нову космічну місію - SPHEREx (Spectro-Photometer for the History of the Universe, Epoch of Reionization and Ices Explorer). Це дворічна місія, яка буде коштувати 242 млн. доларів (не враховуючи витрати на запуск) і запланована до запуску у 2023 році.
Передбачається збір даних про більш ніж 300 мільйонів галактик, а також даних про більше ніж 100 мільйонів зірок у нашій Галактиці.
Кожні півроку SPHEREx проводитиме огляд всього неба. Місія створить карту всього неба в 96 різних спектральних діапазонах, що набагато перевищує роздільну здатність кольорів попередніх карт усього неба (map of the entire sky in 96 different color bands, far exceeding the color resolution of previous all-sky maps). SPHEREx також визначить цілі для більш детального вивчення для майбутніх місій, таких як космічний телескоп Вебб і Wide Field Infrared Survey Telescope.

Подякували

2 :ds40a, Квазар 3C 273

[Cosmic]

зачем это все, все эти "миссии"? поиски следов жизни, подготовка до колонизации сс, другое? ну так жизнь была или есть вне земли- что тут еще искать. а колонизация сс абсолютно бесперспективное и просто бессмысленное занятие. условия в любом месте сс будут  несравненно хуже чем в самом непригодном для человека месте на Земле, и таких мест на ней большинство. так зачем же еще список подобных мест, например, с марса... человечество не вечно: максимум несколько миллионов лет- и за это время ничто не поменяется в лучшую сторону в сс. непроще ли тогда направить усилия на сохранение и освоение того, что человек уже имеет на земле: озеленение пустынь, колонизация полюсов, изучение глубин мирового океана,  и тд.

[Chepurny]

зачем это все, все эти "миссии"?

 
А навіщо тоді було спускатись на дно Маріанської впадини і підніматись на Еверест? І там, і там люди жити не збираються

В 70-х (роки моєю молодості) Титан був для людства кольоровим кружечком без деталей, з можливістю існування якоїсь атмосфери, а Плутон - просто точкою (без диску і супутників, невідомого розміру і маси). Зараз про обидва цих світи ми знаємо значно більше - все завдяки отим місіям. І за цей же самий час людство пройшло певний шлях в вивченні самої Землі і в її захисті (можна було б пройти ще більше, якби частина того ж людства більше думала саме про вивчення і захист Землі, а не про її захоплення).  Отже, вивчення космосу і захист Землі абсолютно не суперечать одне одному.

[SIDEROCRATOR]

зачем это все, все эти "миссии"? поиски следов жизни, подготовка до колонизации сс, другое? ну так жизнь была или есть вне земли- что тут еще искать. а колонизация сс абсолютно бесперспективное и просто бессмысленное занятие. условия в любом месте сс будут  несравненно хуже чем в самом непригодном для человека месте на Земле, и таких мест на ней большинство. так зачем же еще список подобных мест, например, с марса... человечество не вечно: максимум несколько миллионов лет- и за это время ничто не поменяется в лучшую сторону в сс. непроще ли тогда направить усилия на сохранение и освоение того, что человек уже имеет на земле: озеленение пустынь, колонизация полюсов, изучение глубин мирового океана,  и тд.

Я розповім Вам одну притчу,
В 13 столітті в Маразі, на територіі сучасного азербайджану жив видатний астроном Насіреддін ат Тусі. В 1259 р. він почав спорудження Марагінськоі обсерваторіі. Коли ат-Тусі поставив перед ханом Хулагу питання про будівництво обсерваторії, витрати на це здалися тому надмірно великими. Нащо тратити такі гроші на нікому непотрібне будівництво, сказав Хулагу, тоді ат-Тусі запропонував Хулагу під час ночівлі його війська в горах спустити з гори мідний таз. Таз, падаючи, справив великий шум і паніку серед війська, і ат-Тусі сказав: "Ми знаємо причину цього шуму, а війська не знають; ми спокійні, а вони хвилюються; тож якщо ми будемо знати причини небесних явищ, ми будемо спокійні на землі ". Ці слова переконали Хулагу, і він відпустив на будівництво обсерваторії 20000 динарів.
Я думаю детальніші пояснення непотрібні

Подякували

6 :ds40a, Lexxua, Slava80, Zlata, Квазар 3C 273, skygalaxy