Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 78843 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

Yvk

Циркумбарний, ціркумбарний, циркумбарный - в гуглі 0 результатів по всім трьом словам.

SIDEROCRATOR

Цитата: Yvk від 15 Січня 2019, 14:52:12

Циркумбарний, ціркумбарний, циркумбарный - в гуглі 0 результатів по всім трьом словам.

циркумбінарний - той що обертається довкола подвійної зорі
то я поспішив і дві букви пропустив

ось іще інформація
https://www.nature.com/articles/s41550-018-0667-x

Yvk

О! Циркумбінарний, таке є. https://en.wikipedia.org/wiki/Circumbinary_planet

SIDEROCRATOR

Цитата: Yvk від 15 Січня 2019, 14:59:27

О! Циркумбінарний, таке є. https://en.wikipedia.org/wiki/Circumbinary_planet

так отож

slava3500

Астероид отрастил хвост после столкновения с сородичем

Damian Peach

Астрономы из проекта ATLAS обнаружили, что один из астероидов главного пояса, 6478 Gault, обзавелся хвостом длиной примерно 500 тысяч километров. По мнению ученых, это «украшение» появилось в результате столкновения с другим астероидом, которое произошло примерно два месяца назад, в конце октября — начале ноября 2018 года. Сообщение об этом опубликовано на сайте Центрального бюро астрономических телеграмм.

Астероид Голт (1988 JC1) был открыт супругами Шумейкер в мае 1988 года. Они назвали его в честь американского геолога Дональда Голта, известного своими исследованиями процесса формирования кратеров на Луне, Марсе и других планетах. Голт относится к семейству Фокеи, рою из примерно 2 тысяч астероидов, который возник примерно 2,2 миллиарда лет назад в результате столкновения крупных астероидов. 75-километровый астероид Фокея — самый крупный в этом семействе. Голт значительно меньше, его средний диаметр составляет около 3,7 километра.
Ученые полагают, что хвост у Голта появился после столкновения с другим астероидом, причем событие произошло совсем недавно, примерно в конце октября-начале ноября 2018 года. На некоторых снимках виден слабый объект по соседству с ним, но возможно, что это артефакт обработки фотографии. Астрономы рассчитывают, что дополнительные наблюдения астероида с хвостом проведут крупные телескопы, в частности, «Хаббл».

В последний раз астрономы видели последствия космического подобного события в 2015 году, когда астероид (493) Гризельда столкнулся с неизвестным объектом. А последствия столкновения с астероидом (596) Шейла зафиксировано с помощью телескопа «Хаббл».
https://en.wikipedia.org/wiki/6478_Gault
http://www.ifa.hawaii.edu/info/press-releases/493Griseldis/

slava3500

OSIRIS-REx обнаружил на астероиде Бенну признаки существования воды
Origins Spectral Interpretation Resource Identification Security Regolith Explorer (OSIRIS-REx) — американская межпланетная станция, предназначенная для доставки образцов грунта с астероида (101955) Бенну.
NASA проанализированные недавние данные о происхождении , спектральной интерпретации, идентификации ресурсов, показали, что вода могла ранее присутствовать на этом астероиде.
Данные, полученные с двух спектрометров космического аппарата-видимого и инфракрасного спектрометров OSIRIS-REx (OVIRS) и Термоэмиссионного спектрометра OSIRIS-REx (OTES) - свидетельствуют о наличии молекул, содержащих связанные между собой атомы кислорода и водорода. Данные, собранные инструментами, показали наличие молекул гидроксильной группы в поверхностном слое Бенну, что говорит о том, что многие из минералов, составляющих его, в прошлом могли взаимодействовать с жидкой водой. Возможно это происходило в гораздо большем по размеру астероиде, частью которого может быть сам Бенну.Хотя сам Бенну слишком мал, чтобы когда-либо принимать жидкую воду, находка указывает на то, что жидкая вода присутствовала в какое-то время на материнском теле Бенну, гораздо более крупном астероиде.

Это мозаичное изображение астероида Бенну состоит из 12 изображений Polycom, собранных в декабре. космическим кораблем "Осирис-Рекс" с расстояния 24 км.
NASA/Goddard/University of Arizona

Источник https://www.asteroidmission.org/?latest-news=nasas-newly-arrived-osiris-rex-spacecraft-already-discovers-water-asteroid

Квазар 3C 273

Цитата: slava3500 від 16 Січня 2019, 22:16:38

P.S. Действительно главной новостью дня считаю почему-то никем не отмеченное сообщение выше про туманность Ориона. Для всех заинтересованных, кто когда-нибудь визуально наблюдал М42, всегда возникал вопрос- а почему у неё именно такая форма, отчего не по-другому? И только в этом сообщении, если его внимательно прочесть и посмотреть на картинку, становятся намного понятными особенности ее строения.

Новина й дослідження (як об'єкт так і методика) дійсно цікаві.

А от результат як мені здається не зовсім то і пояснює структуру. Якщо зірка "здула" весь газ і пил подалі, то чому ж вона не в центрі цієї порожнини знаходиться? Для такого пояснення мала б прослідковуватись помітна симетрія, а в центрі пустоти нічого й немає, зірка ж практично на краю пустоти. Асиметрія наскільки значна, що здається інші варіанти пояснення можуть бути більш імовірними.

slava3500

Цитата: Квазар 3C 273 від 17 Січня 2019, 12:39:00

Якщо зірка "здула" весь газ і пил подалі, то чому ж вона не в центрі цієї порожнини знаходиться? Для такого пояснення мала б прослідковуватись помітна симетрія, а в центрі пустоти нічого й немає, зірка ж практично на краю пустоти.

Как вариант- звезда имеет не строго сферичную форму и ее полюса имеют некоторый наклон к лучу зрения. Мощный поток звездного ветра выходит от одного из них или обеих(типа джета) и сдувает материю на края, видимые нам. Но часть "сдутой" материи нам все же видна, т.к. это выдувание идет под углом от нас. Как Вам такой сценарий?

slava3500

Обнаружена черная дыра промежуточной массы в центре Галактики

Основываясь на форме и движении газовых потоков вокруг невидимого объекта, астрономы сделали вывод, что он массивнее Солнца в 32 тысячи раз.

Используя массив радиотелескопов ALMA, астрономы отследили перемещения потоков молекулярного газа, расположенных в 20 световых годах от центра Млечного Пути, которые указывают на их явное орбитальное движение вокруг невидимого объекта, возможно, являющегося блуждающей черной дырой промежуточной массы. Статья, описывающая выводы ученых, принята к публикации в журнале Astrophysical Journal Letters.

«Наши результаты дают новые косвенные доказательства существования блуждающих черных дыр промежуточной массы в центре нашей Галактики и показывают, что высокоскоростные компактные облака могут быть их маркерами», – пишут авторы исследования.

Источник: https://arxiv.org/abs/1812.10733

matrixliberty

В ближайшие часы на орбиту выведут спутник, способный создавать искусственные метеоры.
Сегодня ночью в 02:50 по Киеву с космодрома Утиноура (Япония) произойдет пуск ракеты-носителя «Epsilon» на борту которой будет находиться спутник RAPIS-1 и несколько других малых аппаратов. В их числе и ALE 1 — это опытный образец 65-килограммового спутника компании «Astro Live Experiences», который выведут на низкую околоземную орбиту высотой около 400 км. Он будет выбрасывать груз небольших металлических шариков диаметром около 1 см в направлении Земли, создавая таким образом искусственный «метеорный дождь».

То, из чего они сделаны, является коммерческой тайной, но шарики предназначены для того, чтобы сгореть при повторном входе в атмосферу, создавая поток разноцветных полос света в небе, видимых в пределах 200 км.

«По сравнению с естественными, наши метеоры более массивны и движутся в атмосфере медленнее, что позволяет наблюдать их в течение более длительного времени», — говорит Хироки Кадихара из «Astro Live Experiences».

Но сделать это довольно сложно. Чтобы сгореть, шарикам нужна достаточная скорость, поэтому их нужно выбрасывать со спутника, а не просто отпускать. И механизм для этого должен будет иметь как можно меньшую отдачу, чтобы избежать отправки спутника в космос. Команда разработала газовый баллон с пневматическим приводом, который выпускает шарики со скоростью 8 км/сек.

Первое шоу с использованием искусственного «метеорного потока» пройдет в 2020-м году в Хиросиме.

https://www.sciencealert.com/japan-is-about-to-test-its-artificial-meteor-shower-satellite?fbclid=IwAR0UOD7whF8IkMoPBCvF1FjxKWM-182Cgn3IKJk5dzjdnu3iullQsIOO6Kw

astrOleg

Цитата: matrixliberty від 17 Січня 2019, 22:51:44

В ближайшие часы на орбиту выведут спутник, способный создавать искусственные метеоры.

Дурное дело нехитрое.
Я вже про це писав. Для людей це розвага, так. А для вчених - додатковий головний біль.

SIDEROCRATOR

Дивні орбіти об"єктів на окраїнах сонячної системи не можуть бути викликані впливом 9 планети
теорія про гравітаційний вплив 9-ї планети їде в топку.

Дивні орбіти деяких об'єктів у найдальших кутках нашої сонячної системи, які, на думку деяких астрономів, формуються невідомою дев'ятою планетою, можуть бути пояснені комбінованою силою тяжіння малих об'єктів, що обертаються навколо Сонця за Нептуном.
Альтернативне пояснення так званої гіпотези «9 планети», запропонована дослідниками з Кембриджського університету та Американського університету в Бейруті, пропонує їснування диску, який складається з невеликих крижаних тіл із сукупною масою в десять разів більше, ніж Земля. У поєднанні з спрощеною моделлю Сонячної системи, гравітаційні сили гіпотетичного диска можуть пояснити незвичайну орбітальну архітектуру, яку вияляють деякі об'єкти на зовнішніх ділянках Сонячної системи.
Незважаючи на те, що нова теорія не вперше передбачає, що гравітаційні сили масивного диска з дрібних об'єктів, можуть уникнути потреби в дев'ятій планеті, це перша теорія, яка здатна пояснити суттєві особливості спостережуваних орбіт, враховуючи масу й інших восьми планет нашої Сонячної системи.
Поза орбітою Нептуна лежить пояс Койпера, який складається з малих тіл, що залишилися від утворення Сонячної системи. Нептун і інші планети-гіганти гравітаційно впливають на об'єкти в поясі Койпера і за його межами. Вони загальновідомі як транснептунові об'єкти (TNO), які оточують Сонце на майже кругових орбітах майже з усіх напрямків.
Однак астрономи виявили деякі загадкові відхилення. Починаючи з 2003 року, було виявлено близько 30 TNO на еліптичних орбітах : вони виділяються серед інших TNO, маючи в середньому, однакову просторову орієнтацію. Цей тип кластеризації не може бути пояснений нашою існуючою архітектурою восьмипланетної сонячної системи і призвів до того, що деякі астрономи припустили, що на незвичайні орбіти може вплинути існування ще невідомої дев'ятої планети.
Гіпотеза «9 планети» свідчить про те, що для врахування незвичайних орбіт цих ТНО, повинна була бути інша планета, яка, як вважають, приблизно в десять разів масивніша від Землі, що ховається в далеких закутках Сонячної системи.
Вчені з Американського університету в Бейруті змоделювали повну просторову динаміку ТНО з комбінованою діяльністю гігантських зовнішніх планет і масивного, розширеного диска за Нептуном. Розрахунки дуету, що виникли на семінарі в Американському університеті Бейрута, показали, що така модель може пояснити заплутані просторово-кластерні орбіти деяких ТНО. У процесі вони могли ідентифікувати діапазони в масі диска, його "округлості" (або ексцентричності), а також примусові поступові зрушення у своїх орієнтаціях (або швидкості прецесії), які вірно відтворювали орбіти ТНО.

Раніше спроби оцінити загальну масу об'єктів за межами Нептуна давали лише близько однієї десятої маси Землі. Однак для того, щоб ТНО мали спостережувані орбіти, модель, вимагає, щоб об'єднана маса пояса Койпера була від кількох до десяти разів більше маси Землі .

Також можливо, що й обидві речі можуть бути істинними - може бути масивний диск і дев'ята планета.

https://phys.org/news/2019-01-mystery-orbits-outermost-solar-planet.html#jCp

Квазар 3C 273

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 22 Січня 2019, 12:04:44

Дивні орбіти об"єктів на окраїнах сонячної системи не можуть бути викликані впливом 9 планети
теорія про гравітаційний вплив 9-ї планети їде в топку.

Не знаю що вони там собі думають, але відомо, що кільце астероїдів має центр мас, що збігається з геометричним центром. Тому рівномірне кільце не матиме ніякого додаткового впливу.

Планета ж великої маси концентрує вплив в своєму положенні і розрахунки там досить хороші та все ж не дають повної впевненості, щоб заявити, що в такому то секторі справді є планета.

Якби вже порахували ті дивні орбіти більш точно з дослідженням відхилення і хоча б визначили куди і як їх притягує, щоб знати де і що шукати. А то все тільки підгонять результати під бажаний, щоб написати статтю, а не досліджують проблему в цілому.
Сучасна наука

.

slava3500

Большое Магеллановое облако (LMC) в будущем возможно столкнётся с с Млечным Путем.
Когда мы думаем о небесных угрозах нашей планете, мы обычно думаем о больших астероидах и кометах, и, возможно, о странном гамма-всплеске или сверхновой. То, о чем мы, вероятно, не подумали бы, - это целая галактика, надвигающаяся на нас, но согласно новому исследованию, это именно то, что происходит прямо сейчас. Большое Магеллановое облако (LMC), ближайшая карликовая галактика, находится на курсе столкновения с Млечным Путем, но пока нет необходимости беспокоиться – звездное разрушение не начнется еще два миллиарда лет или около того.
Большое Магелланово Облако - один из самых близких к Млечному Пути космических объектов, который вращается вокруг нашей галактики на удалении 163 тысяч световых лет. Ранее считалось, что эта карликовая галактики или будет продолжать вращаться вокруг Млечного Пути бесконечно долго, или же она будет отброшена в открытый космос из-за высокой скорости ее движения. Но более точный анализ имеющихся данных показал, что более вероятен третий сценарий. Оказывается, что карликовая галактика более массивна, в ней содержится минимум в два раза больше темной материи, чем считалось ранее. Из-за этого галактика быстро теряет энергию, замедляется и сближается с Млечным Путем.
Для того, чтобы выяснить, что же произойдет в далеком будущем, ученые-астрономы и астрофизики из Даремского университета использовали программное обеспечение для суперкомпьютера, имеющее название Evolution and Assembly of GaLaxies and their Environments (EAGLE). Эта программа позволяет строить реалистичные модели больших галактик, таких как Млечный Путь, и карликовых галактик, таких, как Большое Магелланово Облако, совмещать их в одной области виртуального космического пространства и следить за происходящим.

Подобные виды столкновений происходят во Вселенной с завидной регулярностью, и в результате столкновения большая галактика поглощает малую, становясь еще больше. Этот процесс достаточно сложен и гравитационные эффекты выбрасывают множество звезд из главного диска галактики в ее звездный ореол, "малонаселенный" пузырь, окружающий галактику. Есть крошечный шанс, что Солнце может быть одной из них, но исследователи говорят, что наше положение в галактике, вероятно, защитит нас от этого.
Столкновение Млечного Пути и Большого Магелланова Облака является не единственным столкновением в будущем Млечного Пути. Туманность Андромеды также приближается к нам, двигаясь со скоростью в 109 километров в секунду. И первый контакт двух галактик, сближающихся с такой скоростью, произойдет приблизительно через четыре миллиарда лет. А учитывая большие массы и размеры двух галактик, столкновение будет более катастрофичным, чем столкновение Млечного Пути и Большого Магелланова Облака.
Источник: https://academic.oup.com/mnras/article/483/2/2185/5181341

S.Fire

Тема открыта. Прошу прекратить боевые действия. ) Дальше, сообщения, не соответствующие вышеуказанным 5 пунктам, будут удаляться.

SIDEROCRATOR

Оприлюднено друге видання цифрового огляду Pan-STARRS обсягом понад 1,6 петабайтів.

Дані з найбільшого в світі цифрового огляду неба сьогодні опубліковані Науковим інститутом космічного телескопа (STScI) в Балтіморі, штат Меріленд, спільно з Гавайським інститутом астрономії в Гонолулу, Гаваї. Дані з Pan-STARRS1 Surveys дозволять кожному отримати доступ до понад 800 мільйонів зображень і використовувати базу даних і каталоги, що містять точні вимірювання мільярдів зірок і галактик. Даний реліз містить понад 1,6 петабайт даних (петабайт - один мільйон гігабайт), що робить його найбільшим обсягом астрономічної інформації, що коли-небудь випускався.
Однією з цілей дослідження було виявлення рухомих і змінних об'єктів, включаючи астероїди, які потенційно можуть загрожувати Землі. Дослідження тривало близько чотирьох років. Цей другий реліз даних вперше забезпечує доступ до всіх індивідуальних експозицій обєктів в кожну епоху часу. Це дозволить астрономам та простим користувачам архіву відкривати рухомі об'єкти в нашій сонячній системі та досліджувати часові інтервали Всесвіту.
http://hubblesite.org/news_release/news/2019-12?fbclid=IwAR37ZDuVd0KOtORjb3xHmNQ50xMdHQDAMwLQO3endwPJg711NJSxkrjuwZo

https://outerspace.stsci.edu/display/PANSTARRS/PS1+News?fbclid=IwAR1Q9HEypTfYAbqQP_LqVbWQXg-iIX1k681bXuMoyTyPQjhxXvcUcw8Knuc#PS1News-2019.01.28:PS1DataRelease2

SIDEROCRATOR

Проект Mapping nearby Galaxies (MaNGA) опублікував докладні карти тисяч сусідніх галактик
https://phys.org/news/2019-01-manga-thousands-nearby-galaxies.html

Останні дані, опубліковані в журналі Sloan Digital Sky Survey (SDSS), включають спостереження, що показують внутрішню структуру і склад майже 5 000 сусідніх галактик, які спостерігалися протягом перших трьох років в рамках програми Mapping nearby Galaxies на обсерваторії Apache Point (MaNGA).

Мета MaNGA полягає в тому, щоб зрозуміти «історію життя» сучасних галактик, починаючи від їхнього зародження через їхнє постійне зростання через процес формування зірок і злиття, до їхньої смерті і «згасання» зореутворення в пізні часи існування галактики.

Потужний новий інтерфейс під назвою Marvin забезпечує доступ до даних MaNGA і карти галактики на основі аналізу даних. Марвін включає широкий спектр інструментів для пошуку, доступу та візуалізації даних. Веб-сайт Marvin пропонує легкий доступ до великої кількості інформації про кожну галактику, включаючи карти ключових особливостей, таких як формування зірок , рух зір, емісійні лінії і десятки інших властивостей, важливих для астрономів.
Іншою важливою частиною цього випуску даних є Зоряна бібліотека MaNGA, що містить спектри більш ніж 3000 зірок у нашій галактиці Чумацький Шлях. Коли буде завершено, він буде включати від 5000 до 6000 зірок. Дослідники можуть використовувати спектри цих окремих зірок, щоб спробувати реконструювати спектр галактики і тим самим з'ясувати унікальну суміш спектрів різних типів зірок.

Зоряна бібліотека MaNGA є найбільшою бібліотекою зірок, зібраних коли-небудь, зі спектрами з тих же інструментів, що використовуються для галактик, тому це дуже потужний інструмент для розуміння природи зоряних популяцій у цих галактиках"

MaNGA використовує методику, яка називається роздільною спектроскопією для вивчення галактик набагато більш детально, ніж попередні дослідження. Спектроскопія є потужним інструментом, що дає величезну кількість інформації, вимірюючи, скільки світла випромінює об'єкт на різних довжинах хвиль. У минулому астрономи зазвичай отримували лише один спектр для кожної галактики, але розділена спектроскопія (також звана інтегральною спектроскопією поля) отримує сотні окремих спектрів, що охоплюють кожне місце в галактиці.
Огляд MaNGA використовує два спектрографи BOSS у 2,5-метровому телескопі Foundation Sloan в обсерваторії Apache Point в Нью-Мексико. Спеціально розроблені спектрографи, кожний з яких складається з щільно упакованих масивів оптичних волокон, дозволяють вимірювати спектри в декількох точках в одній галактиці. Спектри MaNGA забезпечують безперервне покриття від видимої до ближньої інфрачервоної хвилі.

slava3500

В продолжении темы про астероид (6478) Gault

На сайте http://www.astronomerstelegram.org/?read=12450 появилась информация о появлении у этого астероида второго, более короткого хвоста. Что интересно, в декабре активность ядра немного уменьшилась.

Новый хвост был впервые замечен на снимках ZTF, сделанных в январе 2019 года. 28.51UT. Последующие снимки, полученные метровым телескопом Lulin (UT 2019 Jan. 28.88) и 3.5м телескопом Астрофизическго исследовательского консорциума (UT 2019 Jan. 29.29) получили подтверждение наличию.

The ARC 3.5-meter telescope
http://en.wikibedia.ru/wiki/Astrophysical_Research_Consortium

slava3500

Проект DSHARP на телескопе ALMA

На этом Фото недели – 20 великолепных изображений протопланетных дисков. Эти изображения получены в рамках первой «Большой программы» ALMA: исследования внутренних структур дисков с высоким угловым разрешением DSHARP(DiskSubstructuresatHighAngularResolutionProject). В течение многих часов наблюдений на протяжении нескольких месяцев исследователи сфотографировали 20 близлежащих протопланетных дисков с целью узнать больше о самых ранних стадиях образования планет. Толькочтовышелрелизпроекта, содержащийогромноеколичестводанных.

В течение долгого времени установилось мнение, что планетные системы, по всей вероятности, образуются из так называемых протопланетных дисков — сжатых круговых, спиральных или эллиптических облаков газа и пыли, формирующихся вокруг протозвезд на ранних стадиях их развития. Однако, процесс возникновения планет внутри этих диффузных дисков, понятен не вполне. Особенно трудно описать самые ранние стадии их эволюции—когда пыль внутри диска слипается в планетезимали и образуются «зародыши» планет.

Астрономы знают, что первый «рывок» в процессе роста планеты, от отдельных пылинок до тела, имеющего в поперечнике несколько километров, должен происходить по астрономическим меркам очень быстро. Но отсутствие сооветствующих наблюдательных данных делало очень трудной задачу физического описания этой стадии роста. К счастью, ситуация недавно изменилась, что связано с появлением новых инструментов – таких, как телескоп ALMA.

В перспективе астрономы надеются научиться точно предсказывать, какой тип планетной системы образуется из того или иного диска. Программа DSHARP приближает нас к этой цели, обеспечивая детальную картину внутренней структуры дисков (переходящие друг в друга темные и светлые круги и спирали, заметные на каждом фото), что помогает нам понять значение этих структур.
Источник: https://www.eso.org/public/russia/images/potw1904a/
https://public.nrao.edu/news/2018-alma-survey-disks/

Адмін

Тема підчищена. Рекомендації трохи доповнено.

@ds40a, @slava3500
Попередження +20% за розміщення провокативних повідомлень п.2.7.

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 78843 раз)