Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 79037 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

mpyat2

До речі, T UMi -- доволі яскрава і її легко спостерігати (CCD або DSLR). Час від часу роблю її фотометрію (кілька разів за місяць) і надсилаю до бази AAVSO.

SIDEROCRATOR

Хімічний елемент калій виявлений в атмосфері екзопланети
https://phys.org/news/2019-09-chemical-element-potassium-exoplanet-atmosphere.html

Команда астрономів під керівництвом Енгін Келес виявила хімічний елемент калій в атмосфері екзопланети, вперше з переважним значенням, застосувавши спектроскопію високої роздільної здатності. Полялиметричний і спектроскопічний Ешельспектрометр (PEPSI) встановлений на великому бінокулярному телескопі (АРБ) Потсдамської обсерваторії був використаний для дослідження екзопланети коло зорі HD189733b.

Починаючи з найдавніших теоретичних прогнозів 20 років тому, хімічні елементи калій і натрій, як очікується, виявлятимуться в атмосферах "гарячих Юпітерів", газоподібних планет з температурою в кілька тисяч Кельвінів, які крутяться навколо зірок. У той час як натрій був виявлений з високою роздільною здатністю спостережень уже давно, калію не було, що створило загадку для атмосферної хімії та фізики.

Елементи можна виявити, проаналізувавши спектр світла материнської зірки, коли планета проходить перед нею, як видно із Землі. Різні елементи викликають специфічні сигнали поглинання в спектрі, темні лінії, які натякають на хімічний склад атмосфери . Однак присутність хмар у гарячій атмосфері планети сильно послаблює будь-які характеристики спектрального поглинання і, таким чином, робить їх дуже важкими для виявлення. Навіть для HD189733b, найкращого вивченого гарячого Юпітера, поки що вчені мали лише дуже розпливчасті та неточні знання про поглинання калію. Екзопланета, що знаходиться на відстані 64 світлових років і розміром з Юпітером, обертається навколо червоного гіганта протягом 53-х годин і в 30 разів ближче, ніж Земля до Сонця. За допомогою цих нових вимірювань дослідники тепер можуть порівнювати сигнали поглинання калію та натрію і таким чином дізнатися більше про такі процеси, як конденсація чи фотоіонізація в цих атмосферах екзопланети.

Методику, яку застосували для цього дослідження при ЛБТ, називають трансмісійною спектроскопією. Це вимагає, щоб екзопланета проходила перед зіркою-господарем. "Ми взяли часовий ряд спектрів світла під час транзиту і порівняли глибину поглинання", - каже головний автор дослідження, Енґін Келес. "Потім під час транзиту ми виявили калійну ознаку, яка зникла до і після транзиту, як очікувалося. Це вказує на те, що поглинання викликається планетарною атмосферою". Дослідження інших команд вже намагалися виявити калій на тій же екзопланеті, однак або нічого не було знайдено, або те, що було виявлено, було занадто слабким, щоб стати статистично значущим. До цих пір не спостерігалось значного виявлення калію в спостереженнях високої роздільної здатності для будь-якої екзопланети.

red

Исследователи получили «Премию за прорыв» за первое в истории изображение черной дыры.

https://birdinflight.com/ru/novosti/astrofiziki-poluchili-3-milliona-za-pervuyu-v-istorii-fotografiyu-chernoj-dyry.html

SIDEROCRATOR

Вивлено наймасивнішу нейтронну зорю за весь час вимірювань
https://phys.org/news/2019-09-astronomers-massive-neutron-star.html
Нейтронна зірка J0740 + 6620, - пульсар, що швидко обертається , в 2,17 рази більше маси Сонця має розмір лише 20-30 кілометрів, або приблизно 15 миль.
Масу пульсара вимірювали за допомогою явища, відомого як "Затримка Шапіро". По суті, гравітація білої зірки-супутника-карлика викривляє простір, що його оточує, відповідно до загальної теорії відносності Ейнштейна. Це змушує імпульси пульсара подорожувати трохи далі, коли вони рухаються через спотворений космічний час навколо білого карлика. Ця затримка підказує їм масу білого карлика, що, в свою чергу, забезпечує вимірювання маси нейтронної зірки.

Mott

Ага, интересно шо предел Чендрасекара для массы нейтронных звезд:
(слегка зависит от химического состава белого карлика) m=1.38-1.44 солнечных масс.

SIDEROCRATOR

Аматор астрономіі зазняв падіння астероїда на Юпітер
https://phys.org/news/2019-09-stony-iron-meteor-august-impact-jupiter.html
Потужний спалах від того, що великий астероїд врізався в Юпітер, випадково зняв на відео астроном-любитель з Техасу Ітан Чаппел.

Зважаючи на все, астероїд вибухнув у щільній верхній атмосфері планети, пише Science Alert.
Автор відео спостерігав за метеорних потоком Персеїди, тому спалах на Юпітері зауважив тільки тоді, коли переглядав відео з телескопа.
"Після того, як я перевірив відео і побачив спалах, я просто з глузду з'їхав! Я терміново відчув необхідність поділитися ним з людьми, які вважатимуть результати спостереження корисними", - сказав Чаппел Science Alert.
Астроном просить усіх інших любителів, які спостерігали Юпітер приблизно в цей самий час, перевірити свої архіви - можливо, ще комусь вдалося відобразити цю подію.

Згодом астрономи з Флоридського технологічного інституту визначили, що це був астероїд діаметром 12 до 16 метрів і масою близько 450 тонн. Він вибухнув у верхніх шарах атмосфери. Аналіз блиску показав, що щільність об'єкта характерна для залізокамяних астероїдів. Потужність вибуху склала близько 240 кілотонн у тротиловому еквіваленті - в два рази менше, ніж при падінні Челябінського метеорита.

SIDEROCRATOR

Вік кілець Сатурна може бути набагато меншим ніж вважалося донині
https://phys.org/news/2019-09-age-saturn-difficult.html
http://dx.doi.org/10.1038/s41550-019-0876-y

Проліт апарату Кассіні через кільця під час Великого фіналу місії у 2017 році надало дані, які тлумачились як свідчення того, що кільця Сатурна утворилися лише кілька десятків мільйонів років тому, приблизно в той час, коли динозаври топталися Землею. Гравітаційні вимірювання, зроблені під час занурення, дали більш точну оцінку маси кілець, які складаються з понад 95 відсотків водного льоду та менше 5 відсотків гірських порід, органічних матеріалів та металів. Потім масова оцінка була використана для того, щоб визначити, як довго незайманий лід кілець потребує впливу пилу та мікрометеоритів, щоб досягти рівня інших "забруднювачів", які ми бачимо сьогодні.

Хоча на думку інших дослідників маса, виміряна під час фіналу місії Кассіні, надзвичайно добре узгоджується з моделями динамічної еволюції масивних кілець.

Кільця складаються з частинок і блоків розміром від метрів до мікрометрів. В'язка взаємодія між блоками змушує кільця розтікатися і переносити матеріал, як конвеєр. Це призводить до втрати маси з самого внутрішнього краю, де частинки потрапляють на планету, і з зовнішнього краю, де матеріал перетинає зовнішню межу в область, де починають утворюватися супутники.

Більш масивні кільця розширюються швидше і швидше втрачають масу. Моделі показують, що незалежно від початкової маси кілець, існує тенденція до сходження кілець на масу, виміряну Кассіні, приблизно через 4 мільярди років, що відповідає часовій шкалі утворення Сонячної системи.

SIDEROCRATOR

Астрономи очікують чергове виверження супервулкана на супутнику Юпітера - Іо
https://phys.org/news/2019-09-huge-volcano-jupiter-moon-io.html
https://phys.org/news/2019-09-huge-volcano-jupiter-moon-io_1.html
Очікується, що вулкан Локі вибухне в середині вересня 2019 року, згідно з представленим сьогодні дослідженням старшого вченого Інституту планетарних наук Джулі Ратбун.

Вулкан Локі
"Локі - це найбільший і найпотужніший вулкан на Іо, такий яскравий в інфрачервоному промінні, що ми можемо спостерігати його за допомогою телескопів на Землі", - сказала Ратбун. Грунтуючись на більш ніж 20-річних спостереженнях, Локі періодично збільшується, коли він вибухає за відносно регулярним графіком. У 90-х роках цей графік був приблизно кожні 540 днів. В даний час, як видається, приблизно кожні 475 днів. Ратбун виявила періодичність на 540 днів, описану в її статті "Локі, Іо: Періодичний вулкан", що з'явилася в " Геофізичних дослідженнях" .

"Якщо така поведінка залишиться такою ж, Локі повинен вибухнути у вересні 2019 року, приблизно в той же час, коли відбулася зустріч EPSC-DPS в Женеві. Ми правильно прогнозували, що останнє виверження відбудеться в травні 2018 року".

SIDEROCRATOR

Незвична наднова типу II виявлена в NGC 1068
https://arxiv.org/abs/1909.07304
Міжнародна команда астрономів повідомляє про відкриття незвичайної наднової типу II в галактиці NGC 1068. Нещодавно виявлена, позначена SN 2018ivc, демонструє швидко мінливу криву світла, що є рідкістю для зоряних вибухів такого типу.
Враховуючи результати дослідження, астрономи зробили висновок, що SN 2018ivc - наднова типу IIL . Однак вони зазначили, що деякі властивості роблять її незвичайною порівняно з іншими SNe цього типу.

SIDEROCRATOR

Новій міжзоряній кометі присвоєно офіційне ім"я: 2І/Borisov
https://phys.org/news/2019-09-interstellar-visitor-2iborisov.html

Після тижня спостережень астрономів у всьому світі Центр малих планет зміг обчислити попередню орбіту, за якою цей об'єкт був міжзоряним - лише другий подібний об'єкт, який, як відомо, пройшов через Сонячну систему.
Зараз орбіта є достатньо відомою, а об'єкт за походженням однозначно міжзоряний; він отримав остаточне позначення як другий міжзоряний об'єкт, 2I. У цьому випадку МАС вирішив наслідувати традицію називати кометарні об’єкти за їх відкриттями, тому об’єкт отримав назву 2I / Борисов.

З тисяч виявлених до цих пір комет жодна орбіта не має такої гіперболічної, як у 2І / Борисова. Цей висновок незалежно підтримується групою динаміки сонячної системи NASA JPL. Прибувши лише через два роки після відкриття першого міжзоряного об’єкта 1I / "Оумаамуа", ця нова знахідка дозволяє припустити, що таких об'єктів може бути досить багато, щоб забезпечити новий спосіб дослідження процесів у планетарних системах поза нашими власними.

2I / Борисов здійснить найближче наближення до Сонця, в перигелії, 7 грудня 2019 року, коли це буде 2 АО від сонця, а також 2 АО від Землі. Потім він розпочне свою зворотню подорож, врешті-решт назавжди покине Сонячну систему.

Астрономи з нетерпінням спостерігають за цим об’єктом , який буде постійно спостерігатись протягом багатьох місяців, довшие, ніж його попередник, 1I / "Оумаамуа". Астрономи оптимістично оцінюють свої шанси вивчити цього рідкісного гостя дуже детально.

Оцінити розміри комети важко, але, зважаючи на яскравість, 2I / Борисов, здається, має діаметр близько декількох кілометрів. Один з найбільших телескопів у світі, 10,4-метровий Гран-Телескопіо -Канарі на Канарських островах, вже отримав спектр 2I / Борисов і виявив, що він нагадує типові типи кометних ядер.

Цей новий міжзоряний відвідувач викликає інтригуючі питання: Чому міжзоряні об'єкти раніше не були виявлені? Яка очікувана швидкість їх появи у внутрішній Сонячній системі? Як подібні об'єкти порівнюються з аналогічними тілами всередині Сонячної системи? Великі телескопічні зйомки, здатні регулярно сканувати великі ділянки неба, можуть допомогти відповісти на ці питання та інше найближчим часом.

SP

Цитувати

Потім він розпочне свою зворотню подорож

Як це?

Цитувати

великі фракції неба,

Вже й на небi якiсь фракцii.

Дiлянки

SIDEROCRATOR

Візуалізація NASA показує викривлений світ чорної діри
https://phys.org/news/2019-09-nasa-visualization-black-hole-warped.html
Ця нова візуалізація чорної діри ілюструє, як її сила тяжіння спотворює наш погляд, викривляючи її оточення, ніби побачене в карнавальному дзеркалі. Візуалізація імітує появу чорної діри, де падаюча речовина зібралося в тонку гарячу структуру, яку називають накопичувальним диском. Надмірна сила тяжіння чорної діри перекошує світло, що випромінюється різними ділянками диска, створюючи неправильний вигляд.

SIDEROCRATOR

Цитата: SP від 26 Вересня 2019, 11:01:11

Цитувати
Потім він розпочне свою зворотню подорож
Як це?

It will then begin its outbound journey, eventually leaving the solar system forever.

SIDEROCRATOR

Астрономи виявили три гігантські чорні діри в межах титанічного зіткнення трьох галактик.
https://phys.org/news/2019-09-black-holes-collision.html
Система відома як SDSS J084905.51 + 111447.2 (коротко SDSS J0849 + 1114) і знаходиться в мільярді світлових років від Землі.

Щоб виявити цей рідкісний трифект чорних дір, дослідникам потрібно було поєднувати дані телескопів як на землі, так і в космосі. По-перше, телескоп Sloan Digital Sky Survey (SDSS), який сканує великі ділянки неба в оптичному світлі з Нью-Мексико, зобразив SDSS J0849 + 1114. За допомогою вчених, які беруть участь у проекті під назвою Galaxy Zoo, його потім позначали як систему галактик, що стикаються .

Потім, дані місії NASA з широкопольним Infrared Survey Explorer (WISE) показали, що система інтенсивно світилася в інфрачервоному світлі під час фази злиття галактик.

Дані Чандри виявили джерела рентгенівських променів - показовий знак того, що матеріал споживається чорними дірами - у світлих центрах кожної галактики в злитті, саме там, де вчені очікують перебування надмасивних чорних дір. Чандра та НАСА та Ядерний спектроскопічний масив телескопів (NuSTAR) також знайшли дані про велику кількість газу та пилу навколо однієї з чорних дір, типових для системи злиття чорних дір.

Однією з причин, що важко знайти трійку надмасивних чорних дір, є те, що вони, ймовірно, будуть оповиті газом і пилом, блокуючи велику частину свого світла. Інфрачервоні зображення з WISE, інфрачервоні спектри від LBT та рентгенівські зображення з Чандри обходять цю проблему, оскільки інфрачервоне та рентгенівське світло пронизують хмари газу набагато легше, ніж оптичне світло.

Три чорні діри, що зливаються, поводяться інакше, ніж просто пара. Коли взаємодіють три такі діри, пара повинна зливатися у більшу чорну діру набагато швидше, ніж якби дві були одні. Це може бути вирішенням теоретичної головоломки, яка називається "остаточною проблемою парсека", в якій дві супермасивні чорні діри можуть наблизитись протягом декількох світлових років один до одного, але для злиття знадобиться додатковий потяг всередину через надлишок енергії вони переносять на своїх орбітах. Вплив третьої чорної діри, як у SDSS J0849 + 1114, нарешті може зблизити їх.

SP

Покидать солнечную систему и возвращаться - большая разница, если бы комета возвращалась, она бы не была межзвёздной.

Саша Наумов

Погана звичка - користуватись лише Google Translate.

outbound = travelling away from a particular point

SIDEROCRATOR

Виявлено один з найдавніших протокластерів галактик
https://phys.org/news/2019-09-oldest-galaxy-protocluster-queen-court.html

За допомогою телескопів Subaru, Keck і Bemini міжнародна команда астрономів виявила колекцію 12 галактик, що існували близько 13,0 мільярдів років тому. Це найдавніший протокластер, який коли-небудь знайшли. Одна з 12 галактик - це гігантський об’єкт, відомий як Хіміко, який був відкритий десятиліттям тому телескопом Subaru. Це відкриття свідчить про те, що великі структури, такі як протокластери, існували вже тоді, коли Всесвіту було лише близько 800 мільйонів років, що становить 6 відсотків сучасного віку.

На карті Всесвіту, складеній телескопом Subaru, команда виявила кандидата в протокластер, z66OD, де галактики в 15 разів сконцентрованіші, ніж зазвичай для тієї епохи. Потім команда провела подальші спектроскопічні спостереження за допомогою обсерваторії Кека та телескопа Джеміні і підтвердила 12 галактик, які існували 13,0 мільярдів років тому, що зробило їх найдавнішим відомим на сьогодні кластером.

Цікаво, що одна з 12 галактик в z66OD була гігантським об'єктом з величезним газовим тілом, відомим як Хіміко, який був знайдений раніше телескопом Subaru в 2009 році. "Доцільно знайти протокластер поблизу масивного об'єкта, такого як Хіміко. Однак ми здивовані, побачивши, що Хіміко розташовувався не в центрі протокластера, а на відстані за 500 мільйонів світлових років від центру ". сказала Масамі Учі, член команди Національної астрономічної обсерваторії Японії та Університету Токіо, який виявив Хіміко в 2009 році. Учі продовжує: "Досі не зрозуміло, чому Хіміко не знаходиться в центрі. Ці результати стануть ключовими для розуміння взаємозв'язку кластерів і масивних галактик.

SIDEROCRATOR

В міжзоряної комети Борисова виявлено молекули газу
https://phys.org/news/2019-09-frontier-science-astronomers-gas-molecules.html
https://arxiv.org/abs/1909.12144
Міжнародна команда астрономів, включаючи дослідників університету Королеви в Белфасті, зробила історичне відкриття, виявивши молекули газу в кометі, яка потрапила в нашу Сонячну систему з іншої зірки.
Вперше астрономам вдалося виявити цей вид матеріалу в міжзоряному об’єкті .

Відкриття знаменує важливий крок вперед для науки, оскільки тепер дозволить вченим почати розшифровувати, з чого саме зроблені ці об’єкти і як наша Сонячна система порівнюється з іншими в нашій галактиці.

Виявлений газ був ціаном. Це токсичний газ при вдиханні, але він відносно поширений у кометах.

Поєднуючи спектри з відфільтрованими зображеннями комети, отриманими за допомогою телескопа TRAPPIST-North у Марокко, команда також виміряла кількість пилу, що викидається кометою, та встановила обмеження щодо розміру центрального ядра.

Доктор Еммануель Йехін, який проводить моніторинг комети за допомогою телескопа TRAPPIST-North у Марокко та надав важливі дані для вимірювання кількості кометного пилу, що викидається 2I. сказав: "Ми звикли бачити зображення комет, але це таке особливе! Дивлячись на це майже щоранку протягом двох тижнів, я зачарований тим, що цей об'єкт не схожий на багато інших, які я спостерігав, але справді йде від іншої зірки, можливо, дуже далеко ".

Професор Карен Міх з Гавайського університету раніше зображував комету і використовував нові дані для обчислення можливого розміру комети.

Вона повідомила: "Наш попередній аналіз, що використовує кількість газу, що виходить з ядра, свідчить про те, що, ймовірно, значна частина поверхні активна, на відміну від типових комет короткого періоду".

Команда зробила висновок, що найцікавіше в кометі - це те, що вона виглядає звичайною щодо газу та пилу, який вона виділяє. Схоже, вона народилася 4,6 мільярда років тому разом з іншими кометами нашої Сонячної системи, але походить із ще невстановленої зоряної системи.

Коли комета наблизиться до Сонця, вона стане яскравішою і помітнішою для астрономів. Доктор Олівер Ено з Європейської південної обсерваторії сказав: "Наступний рік буде надзвичайно захоплюючим, оскільки ми зможемо прослідкувати еволюцію 2I, коли вона проходитиме через нашу Сонячну систему. Для порівняння, у нас було лише кілька тижнів на вивчення" Оумаамуа до того, як він став занадто слабким ».

На початку цього року Європейське космічне агентство схвалило космічну місію, яка може відвідати майбутнього міжзоряного відвідувача.

SIDEROCRATOR

Нові органічні сполуки, знайдені в крижаних зернах Енцелада
https://phys.org/news/2019-10-compounds-enceladus-ice-grains.html

Нові види органічних сполук, інгредієнти амінокислот, були виявлені в шлейфах, що виривалися з під поверхні Енцелада
Потужні гідротермальні отвори викидають матеріал з ядра Енцелада, який змішується з водою з масивного підземного океану супутника до того, як він потрапить у космос у вигляді водяної пари та крижаних зерен. Нещодавно виявлені молекули, конденсовані на крижаних зернах, визначали як такі, що містять азот та кисень.

На Землі подібні сполуки є частиною хімічних реакцій, які виробляють амінокислоти , будівельні блоки життя. Гідротермальні отвори на океанському дні забезпечують енергією, яка підживлює реакції. Вчені вважають, що гідротермальні отвори Енцелада можуть діяти так само, постачаючи енергію, що призводить до виробництва амінокислот.

"Ми ще не знаємо, чи потрібні амінокислоти для життя поза Землею, але знаходження молекул що утворюють амінокислоти є важливою частиною головоломки ", - сказав Нозаїр Хаваджа, який керував науковою групою Вільного Берлінського університету. .

Хоча місія Кассіні закінчилася у вересні 2017 року, надані нею дані будуть видобуватися десятиліттями. Команда Khawaja використала дані космічного пилового аналізатора CDA, який виявив крижані зерна, викинуті з Енцелада, у кільце Е Сатурна.

Вчені використовували вимірювання мас-спектрометра CDA для визначення складу органічного матеріалу в зернах.

Виявлені органічні сполуки спочатку розчинялися в океані Енцеладу, потім випаровувалися з поверхні води перед конденсацією та замерзанням на крижаних зернах всередині переломів у поверхні. Після чергового викиду речовини через ці переломи, крижані зерна були проаналізовані CDA Кассіні.

Нові знахідки доповнюють відкриття колективом минулого року великих, нерозчинних складних органічних молекул, які, як вважають, плавають на поверхні океану Енцелада. Команда пішла глибше в цій нещодавній роботі з пошуку інгредієнтів, розчинених в океані, які необхідні для гідротермальних процесів, які сприяли б утворенню амінокислот.

Ця робота показує, що океан Енцелада має в достатку реактивні будівельні блоки, і це ще одне зелене світло у дослідженні життєпридатності Енцелада.

SIDEROCRATOR

В Сатурна відкрито ще 20 нових супутників.
https://phys.org/news/2019-10-saturn-surpasses-kupiter-discovery-moonsand.html

Міжнародний астрономічний союз (МАС) оголосив про виявлення 20 нових супутників Сатурна. Вони були знайдені командою астрономів з Інституту Карнегі під керівництвом Скотта Шеппарда (Scott S. Sheppard) - відомого мисливця за малими і віддаленими тілами Сонячної системи. З 2000 р очолювані ним групи дослідників виявили понад 80 супутників планет-гігантів.
Відкриті супутники Сатурна невеликі за своїми розмірами. Їх середній діаметр становить близько 5 км. Вони роблять один оберт навколо Сатурна за 2 - 3 роки. Три супутники є проградними, напрям їх руху по орбіті збігається з напрямком обертання планети. Решта сімнадцять супутників мають ретроградними орбітами.

Два з трьох знайдених проградних супутників є частиною групи, відомої під позначенням сімейство інуїтів. На думку астрономів, це осколки зруйнованого в далекому минулому більш великого тіла. Третій проградний супутник рухається по досить віддаленій орбіті. Швидше за все, він перейшов на неї в результаті гравітаційної взаємодії з іншими супутниками Сатурна. Що стосується ретроградних, то багато хто з них, як видно, також є осколками більших об'єктів. Решта можуть бути тілами, захопленими гравітацією Сатурна.

Після оголошення про відкриття, число відомих супутників Сатурна збільшилася до 82. Таким чином, він перевершив Юпітер, чиє супутникове сімейство складається з 79 відомих місяців.

Інститут Карнегі вже оголосив про конкурс, мета якого - підібрати найбільш підходящі імена для всіх недавно знайдених супутників Сатурна. Він розпочнеться 7 жовтня і завершиться 6 грудня 2019 р Всі бажаючі зможуть відправити твіт аккаунту @SaturnLunacy. Він повинен містити пропоноване ім'я і пояснення, чому воно є найбільш підходящим.

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 79037 раз)