Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 78847 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

SIDEROCRATOR

Вчені помітили супутник у астероїда, що пролетів повз Землю.
http://www.naic.edu/~pradar/
Об'єкт пролетів на відстані 4,3 мільйона кілометрів від планети.

Вчені за допомогою зображень, які були отримані обсерваторією Аресібо в Пуерто-Ріко, з'ясували, що астероїд, який пролетів повз Землю, рухається не один, а має супутником. Вперше астероїд був відкритий 27 січня, повідомляється на сайті обсерваторії.

Астероїд 2020 BX12 віднесли до класу потенційно небезпечних, через те, що в момент максимального зближення він може підійти до Землі ближче, ніж Місяць.

Дані, отримані обсерваторією, дозволили з'ясувати, що головне тіло подвійної системи має круглу форму, а його діаметр становить 165 метрів. Астероїд здійснює оберт навколо своєї осі кожні 2,8 години. Діаметр супутника становить 70 метрів, він здійснює оберт за 49 годин. Відстань між двома тілами становить щонайменше 360 метрів.

SIDEROCRATOR

Астрономи мають серйозні побоювання щодо збільшення кількості супутників Старлінк
https://www.iau.org/news/pressreleases/detail/iau2001/

Група астрономів з МАС випустила заяву в якій наголосила, що супутники можуть мати серйозний, негативний вплив на наземну астрономію.

"Коли запустять всі супутники, то їх буде близько 50000, Питання полягає в тому, який вплив матимуть ці супутники на наземну астрономію? Автори звіту стверджують, що всі ці супутники неминуче завдадуть шкоди астрономічним спостереженням."
Крім того наголошується, що такі запуски можуть завдати шкоди програмам пошуку потенційно небезпечних астероїдів та нести небезпеку для космічних польотів.

SIDEROCRATOR

Галактичні космічні промені впливають на атмосферу Титана
https://phys.org/news/2020-02-galactic-cosmic-rays-affect-titan.html

Астрономи, що використовують великий міліметровий / субміліметровий масив Атакама (ALMA), розкрили таємниці атмосфери Титану, найбільшого місяця Сатурна. Команда виявила хімічний слід в атмосфері Титана, що свідчить про те, що космічні промені, що надходять із-за Сонячної системи, впливають на хімічні реакції, що беруть участь у формуванні органічних молекул, що містять азот. Це перше підтвердження таких процесів і впливає на розуміння атмосфери Титану.

Титан викликає великий інтерес через унікальну атмосферу з низкою органічних молекул, які утворюють пребіотичне середовище.

Такахіро Ійно, вчений з університету Токіо, та його команда використовували ALMA для виявлення хімічних процесів в атмосфері Титана. Вони знайшли слід ацетонітрилу (CH 3 CN) та його рідкісного ізотомеру CH 3 C 15 N в даних ALMA.

У хімічних процесах атмосфери є два важливих гравця ; ультрафіолетове (УФ) світло від Сонця та космічні промені, що надходять ззовні Сонячної системи. У верхній атмосфері УФ-світло вибірково руйнує молекули азоту , що містять 15 N, тому що УФ-світло із специфічною довжиною хвилі, що взаємодіє з 14 N. 14 N, легко поглинається на цій висоті. Таким чином, азотовмісні види, вироблені на цій висоті, мають тенденцію проявляти велику кількість 15 Н. З іншого боку, космічні промені проникають глибше і взаємодіють з молекулами азоту, що містять 14 Н. Внаслідок цього спостерігається різниця у великій кількості молекул з 14N і 15 Н. Команда виявила, що ацетонітрил у стратосфері є більш багатим на 14 N, ніж в інших раніше вимірюваних молекулах, що містять азот.

"Ми припускаємо, що галактичні космічні промені відіграють важливу роль в атмосферах інших тіл Сонячної системи", - каже Хідео Сагава, доцент Університету Кіото Сандьйо та член дослідницької групи. "Процес може бути універсальним, тому розуміння ролі космічних променів у" Титані "є вирішальним у загальній планетарній науці".

SIDEROCRATOR

Вченим вдалося зрозуміти процес формування планет, вивчивши транснептуновий астероїд Arrokoth

https://science.sciencemag.org/lookup/doi/10.1126/science.aay3705

Автор дослідження, професор з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі Білл Маккіннон заявив, що інформація, отримана від Arrokoth настільки значна, що може затьмарити зустріч космічного апарату з Плутоном в 2015 році.

Протягом десятиліть вчені сперечалися з приводу двох конкуруючих сценаріїв того, як почали утворюватися планети. У першому варіанті, дрібні об'єкти оберталися навколо один одного настільки швидко, що притягувалися, створюючи об'єкти все більше і більше. Протягом мільйонів років планети накопичували матерію в результаті випадкових і сильних зіткнень.

Згідно другої теорії, відомої як колапс хмар, деякі області туманності мали більш високу щільність частинок, ці згустки притягувалися один одному поки не стався гравітаційний колапс. Зіткнення були м'якими, і планети "народжувалися великими", протягом сотень років з'являлися об'єкти діаметром в сотні кілометрів.

Зовнішній вигляд і склад Arrokoth надає переконливі докази на користь другої теорії.
"На знімках немає ніяких ознак зіткнень, ніяких розломів, дві частки астероїда. Не виглядають скріпленими в результаті удару", - додав Стерн.

Все в астероїді вказує на м'яке злиття частинок. Дві частки астероїда також однорідні за кольором і складом, а частини Arrokoth мають органічні сполуки.

Положення астероїда в поясі Койпера наголошує на тому, що колись було краями хмари пилу і газу, відомого як сонячна туманність, яка оточувала новостворене сонце. У цьому регіоні планетарний розвиток завмер на ранній стадії, так як для завершення процесу не вистачало будівельного матеріалу. Так, вивчення подібних завмерлих тіл дозволяє вченим заглянути в епоху, коли планети тільки починали утворюватися.

"Це місце дуже далеко від сонця, настільки, що температура там майже на абсолютному нулі. Вона зберігає об'єкти в капсулі часу", - розповів головний дослідник New Horizons, доктор Алан Стерн.

SIDEROCRATOR

В метеориті виявлено білок позаземного походження.
https://www.sciencealert.com/scientists-claim-to-have-found-the-first-known-extraterrestrial-protein-in-a-meteorite
Вчені США виявили те, що вони вважають першим позаземним білком. Органічна речовина була знайдена всередині метеорита, що впав на Землю 30 років тому.

За допомогою мас-спектрометрії дослідники вивчили хімічний склад метеорита Acfer 08с з Алжиру. Вони виявили амінокислоту гліцин, яка пов'язана з такими елементами, як залізо і літій. Результати моделювання показали, що гліцин не був ізольованою молекулою, а був частиною білка, який вчені назвали гемолітином. Хоча він структурно схожий на земні білки, в ньому присутній дейтерій (ізотоп водню). Співвідношення дейтерію і звичайного водню характерне для довгоперіодичних комет.
Потенційний білок міг сформуватися в протопланетному диску, що оточує Сонце, 4,6 мільярда років тому. Проте вчені підкреслюють, що існує ймовірність небілкової природи гемолітину. У будь-якому випадку він належить до полімерів — широкого класу молекул, куди також належать білки. Подальші дослідження мають підтвердити висновки фахівців.

Игорь Александрович

Трошки натхнення за 2020 рік від Европейців у стрічку новин

Игорь Александрович

Дослідження деяких екзопланет.

SIDEROCRATOR

В НАСА готують місію по перенаправленню астероїдів небезпечних для Землі
https://www.universetoday.com/145445/this-powerful-ion-engine-will-be-flying-on-nasas-dart-mission-to-try-and-redirect-an-asteroid/
https://www.nasa.gov/planetarydefense/dart

Після проходження серії експлуатаційних і екологічних випробувань, комерційний Xenon Thruster — NASA Evolutionary (NEXT-C) готується до місії Double Asteroid Redirection Test (DART), яка буде запущена в наступному році

За останні кілька місяців підрулюючий пристрій, розроблений в дослідницькому центрі НАСА Гленна в Клівленді й спроєктований та побудований компанією Aerojet Rocketdyne, пройшов випробування на вібрацію, тепловий вакуум та експлуатаційні характеристики, а потім був інтегрований з силовим блоком. Випробування на вплив навколишнього середовища підтвердили, що NEXT-C здатний витримувати екстремальні стартові вібрації та температури космічного польоту

DART стане першою космічною місією, під час якої буде продемонстровано відхилення астероїда кінетичним ударом — методом, який може запобігти зіткненню небезпечного астероїда з Землею шляхом зміни руху астероїда в космосі. Рухова установка NEXT-C буде випробувана в ході цієї місії поряд з низкою інших технологій

Коли рухова установка буде успішно продемонстрована на DART, NEXT-З розглядатиметься в ході різних безекіпажних польотів тривалістю від 10 до 15 років, які можуть містити польоти на інші астероїди, комети або планети, такі як Венера

SIDEROCRATOR

NASA виміряло швидкість вітру на коричневому карлику

https://www.nasa.gov/feature/jpl/in-a-first-nasa-measures-wind-speed-on-a-brown-dwarf
Для вимірювання швидкості вітру NASA використало метод, що може бути застосований в тому числi й для вивчення атмосфер інших газових гiгантiв поза нашою Сонячною системою. Вчені скористалися даними, взятими з групи радіотелескопів, та даними інфрачервоної обсерваторії – космічного телескопа «Spitzer».

Звiсно, поняття «вітру» на коричневому карлику означає трохи інше, ніж на планеті. У верхніх шарах атмосфери частина газу може самостійно переміщатися, а ось на певній глибині тиск стає настільки інтенсивним, що газ поводиться вже майже як одне цiле – от її вважають вже внутрішньою частиною об’єкта. Тож коли внутрiшня частина обертається, вона тягне за собою верхнi шари газу, якi звiсно мають iншу швидкiсть. У ході дослідження вченi й виміряли цю різницю мiж швидкiстю атмосфери коричневого карлика та його внутрiшньої частини.

Коричневий карлик 2MASS J10475385+2124234 знаходиться на відстані 32 світлових роки від Землі. Вимірювання показали, що у верхнiх шарах атмосфери карлика вітри рухаються зi швидкiстю 2293 км/год. Це неймовiрно швидко, навiть порівняно з вітрами, які вимірювались на газових гiгантах нашої Сонячної системи. Наприклад, вiтер на Нептунi (найшвидший у Сонячній системі) дме понад 1931 км/год.

Температура атмосфери цього об’єкта – понад 590℃, тож вiн випромінює значну кількість енергiї у інфрачервоному спектрi. Нове дослідження NASA вперше продемонструвало порівняльний метод вимірювання швидкості вітру на коричневому карлику. В даний час команда працює над точністю своїх вимірювань, використовуючи інфрачервоні радіоспостереження Юпітера.

Игорь Александрович

Sharikov

Историки науки отмечают, что ничего подобного в современной астрономии еще не случалось.

Пандемия коронавируса привела к остановке работы более 120 крупнейших наземных телескопов. Астрономы по всему миру вынуждены переходить на удаленный режим работы, либо уходить в отпуск.

Как сообщает Astronomy, 9 из 10 крупнейших оптических телескопов Северной Америки сейчас не работают. В Чили, важном для астрономических наблюдений регионе, введен строгий карантин, закрыты десятки телескопов. Испания и Италия – европейские страны с сильными астрономическими сообществами, из-за тяжелой эпидемии и карантина закрыли обсерватории несколько недель назад. Историки науки отмечают, что ничего подобного в современной эпохе астрономии еще не случалось. Обсерватории продолжали работу даже в хаосе Второй мировой войны.

Подробности читайте на УНИАН: https://www.unian.net/m/world/10960367-pandemiya-privela-k-zakrytiyu-120-krupneyshih-teleskopov-planety.html

Mutant

⚡«Хаббл» сфотографировал распадающуюся комету C/2019 Y4 (ATLAS)!

На космическом телескопе имени Хаббла получено самое детальное на сегодняшний день изображение распадающейся кометы C/2019 Y4 (ATLAS), которая могла стать видимой невооруженным глазом в мае этого года. Начало ее распада было замечено астрономами 5 апреля 2020 года, когда комета располагалась на расстоянии около 209 млн км от Солнца.

Представленный ниже снимок был сделан 20 апреля по запросу астронома Цюань-Чжи Йе из Калифорнийского технологического института в Пасадене (США). На нем можно увидеть четыре явных фрагмента кометы. Скорее всего, большая их часть разрушится задолго до прохождения перигелия 31 мая на расстоянии около 37 млн км от Солнца.

Источники:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2545131995704172&id=1820720288145350
https://twitter.com/Yeqzids/status/1252256328841523200

Игорь Александрович

Игорь Александрович

SIDEROCRATOR

Теорію виникнення Місяця можуть переписати через наявність вуглецю.
https://phys.org/news/2020-05-carbon-emissions-moon-theory-birth.html
Японський апарат «Кагуя», який провів на орбіті супутника нашої планети півтора роки, виявив, що Місяць випускає постійний потік іонів вуглецю практично зі всієї поверхні. Це суперечить усталеній думці, що свідчить, що Місяць практично позбавлений летючих елементів.

Очевидно, вуглець присутній на Місяці з самого початку або з’явився незабаром після його «народження», приблизно 4,5 мільярда років тому. Вчені відзначили, що члени місії «Аполлон» свого часу не виявили ніяких слідів цієї речовини. Звідси був зроблений помилковий висновок про майже повну відсутність вуглецю на Місяці.

Але сучасні космічні апарати оснащені більш чутливими приладами. Так, на зонді «Кагуя» розмістили іонний мас-спектрометр, який вловлював найменші концентрації різних елементів.

Виявилося, що майже на всій поверхні Місяця відбуваються викиди вуглецю, хоча їх інтенсивність залежить від конкретного регіону. Раніше вважалося, що деяку кількість вуглецю можуть принести метеорити або сонячний вітер. Але кількість іонів виявилася такою високою, що обидві ці теорії визнали неспроможними.

Дослідження показали, що молоді вулканічні базальтові рівнини на ближній стороні Місяця випускають більше іонів вуглецю, ніж старі високогір’я. Це також вказує, що вуглець «вбудований» в Місяць, а не привнесений ззовні.

Але цей факт не вписується в теорію формування Місяця. Вважається, що давня планета Тейя врізалась в Землю, через що великий шматок порід був викинутий на орбіту. При цьому він нагрівся до 4-6 тисяч кельвінів. Оскільки летючі речовини плавляться при набагато менш слабкому нагріванні, вони повинні були повністю випаруватися.

Але, як показали останні дослідження, вони збереглися на Місяці, причому у високій концентрації. Вчені припустили, що або температура нагріву була набагато нижчою, або вся теоретична модель виявилася невірною.

SIDEROCRATOR

Вчені знайшли докази існування стабільних річок на Марсі в минулому
https://phys.org/news/2020-05-ancient-river-mars-unparalleled.html
https://vimeo.com/414660682

Вчені за допомогою знімків, зроблених зондом Mars Reconnaissance Orbiter, виявили свідоцтва існування стабільних річок на Марсі. Зображення кратера Еллада показали, що річки глибиною до декількох метрів існували на Червоній планеті ще 3,7 мільярда років тому.

Басейн Еллади – один з найбільших ударних кратерів в Сонячній системі з перепадом висот між центром і краєм більше дев'яти тисяч метрів. У ході дослідження вчені зосередили свою увагу на кам'янистій кручі заввишки близько 200 метрів у північно-західній частині кратера.

Він знаходиться всередині ударної структури діаметром близько 2000 кілометрів, де також розташовані рівнини, які містять осадові породи Нойської епохи (почалася близько 4,5 мільярдів років тому і тривала 1,1 мільярда років), багаті філосилікатами магнію і заліза. Дослідники вивчили знімки, зроблені камерою HiRISE, встановленою на борту Mars Reconnaissance Orbiter, і дані лазерного альтиметра MOLA про топографію району, після чого збудували цифрову модель місцевості. Цю модель планетологи порівняли з формами рельєфу, що зустрічаються на Землі.

Дослідникам вдалося детально відтворити рельєф кам'янистої скелі, завдяки чому вони розглянули шаруваті відкладення на її схилах і канальні форми. Вони були схожі на осадові породи на Землі, які формуються при наявності водних потоків.

Вчені провели топографічний аналіз місцевості і з'ясували, що в районі кратера Еллада 3,7 мільярда років текли річки глибиною до трьох метрів. Їх русло постійно зміщувалося, через що утворювалися піщані мілини, які вдалося побачити вченим. Дослідники підкреслюють, що ці річки були постійними, вони існували десятки або навіть сотні тисяч років. Осадові породи цього періоду можуть стати перспективною метою для пошуку ознак життя на Марсі.

SIDEROCRATOR

Отримано одне з найчіткіших зображень Юпітера, яке колись робили з Землі.
https://phys.org/news/2020-05-gemini-lucky-deep-jupiter-clouds.html

Астрономи використовуючи техніку, відому як "щасливі знімки" за допомогою телескопа Gemini на Гаваях, зібрали кілька зображень Юпітера з найвищою роздільною здатністю, коли-небудь отриманих із землі. Ці зображення є частиною багаторічної спільної програми спостереження з космічним телескопом "Хаббл" та місії NASO Juno. Зображення у поєднанні зі спостереженнями Хаббла та Juno виявляють, що удари блискавки та деякі з найбільших штормів, утворюються у великих навколо конвективних осередках над глибокими хмарами водного льоду та рідини. Нові спостереження також підтверджують, що темні місця у знаменитій Великій Червоній плямі - це насправді прогалини в хмарному покриві, а не через зміни кольорів хмарного покриву.

Три роки спостережень за допомогою міжнародної обсерваторії Gemini, програми NOIRLab NSF, проникли глибоко у верхні хмари Юпітера. Ультра-різкі інфрачервоні зображення доповнюють оптичні та ультрафіолетові спостереження Хаббла та радіоспостереження Juno, щоб відкрити нові таємниці планети-гіганта.

Інфрачервоний приймач (NIRI) дозволяє астрономам зазирнути глибоко в могутні бурі Юпітера, оскільки інфрачервоне світло довшої хвилі може проходити крізь тонкий серпанок, але затьмарений густішими хмарами високо в атмосфері Юпітера. Це створює ефект у зображеннях, де теплі, глибокі шари атмосфери Юпітера світяться через прогалини в густому хмарному покриві планети .

Протягом останніх трьох років детальне, багатохвильове зображення Юпітера від Gemini і Hubble виявилося надзвичайно важливим для контекстуалізації спостережень зонда Juno та для розуміння структури вітру Юпітера, атмосферних хвиль та циклонів.

Під час сканування газового гіганта на наявність прогалин у хмарному покриві Gemini помітиd у Великій Червоній плямі світіння, що вказує на чіткий вид до глибоких, тепліших шарів атмосфери.

Тепер із новими даними ця таємниця вирішена. Там, де зображення видимого світла з Хаббла демонструють темне півколо у Великій Червоній плямі, зображення, зроблені Gemini за допомогою інфрачервоного світла, виявляють яскраву дугу, що висвітлює цю область. Це інфрачервоне сяйво, від внутрішнього тепла Юпітера. Розглядаючи ці особливості як яскраві інфрачервоні гарячі точки, стаэ ясним, що це прогалини в хмарах . Незважаючи на те, що попередні спостереження бачили темні фрагменти у Великій Червоній плямі, швидко бурхливі вітри всередині неї приховували справжню природу цих плям, поки не були проведені одночасні спостереження.

SIDEROCRATOR

Астрономи за допомогою модернізованого телескопа Keck II отримали найдетальніші знімки системи PDS 70, в якій відбувається формування планет.
Зірка знаходиться на відстані 370 світлових років від Землі в сузір'ї Кентавра.
2020-05-astronomers-giant-newborn-planets-pds.html

Оранжевий карлик – це дуже молода зірка, вік якої оцінюється приблизно в 10 мільйонів років. Її оточує протопланетний диск, в якому відбувається зростання планет. Раніше дослідникам вже вдавалося отримати знімки газових гігантів PDS 70b і PDS 70с, що формуються , за допомогою Дуже великого телескопа.

Нові знімки системи PDS 70 були отримані за допомогою вихрового коронографа і інфрачервоної камери, встановлених на телескопі Keck II в гавайської обсерваторії W. M. Keck. Коронограф допомагає побачити далекі та тьмяні об'єкти, що знаходяться поблизу від яскравих, і дозволив краще розглянути новонароджені планети на загальному тлі газопилового диска PDS 70.
"Коли ці протопланети були вперше зняті, зберігався певний сумнів. Зародки планет формуються з газу і пилу навколо зірки. Ця речовина аккрецує на протопланету, формуючи навколо щось на зразок димової завіси, через яку на зображенні її буває важко розрізнити на тлі диска", - заявив керівник групи дослідників Джейсон Ван.

SIDEROCRATOR

Вчені приипустили існування грязьових вулканів на Марсі
https://phys.org/news/2020-05-mystery-lava-like-mars-scientists.html
Вчені з Академії наук Чехії і Ланкастерського університету провели експеримент, який показав, що сліди на Марсі, які вважалися потоками лави, насправді можуть бути результатом грязьового вулканізму, На Землі такий вулканізм є доволі поширеним явищем.

На думку вчених вода, яка просочилася в грунт планети могла змішатися з пилом і утворити грязьові маси, які потім з якихось причин знову вирвалися на поверхню. Щоб перевірити свою гіпотезу, дослідники провели ряд експериментів з грязьовими масами у вакуумній камері і при низькій температурі.

Виявилося, що при умовах, схожих з марсіанськими, водно-пилова суміш буде поводити себе так само, як лава, що вивергається на Землі. При низькому тиску і температурі мінус 20 °C верхній шар текучих грязьових мас замерзає, утворюючи жорстку кірку, яка потім проривається нижніми рідкими прошарками. В результаті виникають відгалуження від основного потоку, які, в свою чергу, знову зверху замерзають, знову прориваються і так далі.

Вчені стверджують, що грязьовий вулканізм може пояснити морфологію потоків на поверхні Марса. Вони також вважають, що висновки їхнього дослідження можна використовувати не тільки стосовно до Червоної планеті. Наприклад, наявність мулистого, частково замерзлого океану передбачається під поверхнею Церери, ймовірно, на карликовій планеті теж можливий грязьовий вулканізм.

Игорь Александрович

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 78847 раз)