Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 79053 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

slava3500

По поводу "на" и "в". Лично мне проще представить воду или другую жидкость на поверхности камня, чем внутри него.
Повторяю- это моё, чисто субъективное мнение.
Именно поэтому постом ранее я и предложил обсудить, если сочтёте интересным.

Yvk

Если те самые хондриты составлены из множества разнообразных частичек времен зарождения солнечной системы, включая куски льда, то, имхо, несложно представить расплавление такого льда внутри камня, растворение каких-то окружающих минералов, перенос солей в растворе по порам и т.п.

slava3500

Даже если и "несложно представить расплавление такого льда внутри камня", то какой процент от массы камня составляют его хондры и самое главное- сколько должно упасть таких камней на поверхность молодой планеты, чтоб образовались океаны?

slava3500

Конгресс США запросил отчет о разрушении радиотелескопа Аресибо

https://www.space.com/arecibo-observatory-congress-report-puerto-rico-funding.html

slava3500

Астрономы нашли самый далекий квазар

Астрономы обнаружили новый самый далекий на сегодняшний день квазар J0313-1806, который существовал во времена, когда возраст Вселенной составлял 670 миллионов лет. Он содержит в себе сверхмассивную чёрную дыру с массой 1,6 миллиарда масс Солнца, что позволяет наложить серьезные ограничения на модели образования «зародышей» черных дыр в ранней Вселенной. Препринт работы опубликован на сайте arXiv.org.

Группа астрономов во главе с Фейге Воном (Feige Wang) из Университета Аризоны сообщает об обнаружении самого далекого на сегодня яркого квазара J0313-1806. Первоначально кандидат был найден в ходе анализа данных наземных обзоров неба Pan-STARRS1, DELS (DESI Legacy Imaging Surveys), VHS (VISTA Hemisphere Survey), а также каталога данных космического телескопа WISE, в дальнейшем были проведены спектроскопические наблюдения за квазаром при помощи системы радиотелескопов ALMA и телескопов «Джемини», обсерватории Кека и Магеллановых телескопов.

https://arxiv.org/pdf/2101.03179.pdf
https://nplus1.ru/news/2021/01/14/luminous-quasar-z-7

slava3500

Нейросеть нашла более тысячи кандидатов в гравитационные линзы

Астрономы обнаружили более 1200 кандидатов в гравитационные линзы, что потенциально может удвоить число подобных объектов, известных сегодня. Как сообщается в статье, принятой к публикации в The Astrophysical Journal, для этого ученые использовали остаточную нейросеть, обученную на выборке из более 20 миллионов изображений.

https://arxiv.org/abs/2005.04730
https://nplus1.ru/news/2021/01/15/gravitational-lenses

slava3500

2 кометы и Сатурн

В поле зрения коронографа LASCO C3 космической солнечной обсерватории SOHO видны сразу две кометы и Сатурн!

Вчера они обе были обнаружены тайским астрономом-любителем Worachate Boonplod (Twitter: @worachate). Первая комета относится к околосолнечным кометам семейства Крейца, а вторая (более тусклая) не относится к какой-либо группе околосолнечных комет.

Видео их движение можно посмотреть тут
https://www.swpc.noaa.gov/products/lasco-coronagraph и выбрать LASCO C3

Пояснение: темный круг в центре кадра — экран, закрывающий Солнце. Темная размытая линия — держатель экрана. Белой окружностью на фоне экрана отмечены границы Солнца. Шумы в виде точек и прямых белых линий — космические лучи. Самые яркий объект в поле зрения — планета Сатурн +0,6 зв. вел. (яркая точка с двумя длинными горизонтальными линиями; это связано с блюмингом — эффектом растекания избыточного заряда от пересвеченных областей ПЗС-матрицы на соседние участки)
https://aboutspacejornal.net/2021/01/17/сейчас-в-поле-зрения-коронографа-lasco-c3-кос/

slava3500

Но это было вчера. А сегодняшнее видео в 01-46 показывает, что яркая комета скрылась за солнечным экраном, но зато хорошо заметен ее длинный хвост, а вторая и более слабая исчезла ещё раньше(Посл 17-42 от 17.01 ее уже не видно).

SIDEROCRATOR

Шестихвильова спектроскопія може виявити нові деталі поверхні Венери
https://phys.org/news/2021-01-six-wavelength-spectroscopy-surface-venus.html

Використовуючи зображення з орбіти з використанням декількох довжин хвиль - шестисмугової спектроскопії, запропонованої в рамках місій VERITAS і EnVision, - вчені можуть скласти карту вмісту заліза на поверхні Венери і побудувати першу в історії геологічну карту.
Попередні місії зображували лише одну довжину хвилі і використовували 30-річні топографічні дані для корекції спектрів. Більше того, вони базувались на теоретичних уявленнях про те, як виглядають спектри Венери при дуже високих температурах.

Ця технологія унікальна у світі тим, що може отримувати спектри гірських порід та мінералів в умовах Венери. Нові дані заклали основу для наступних запланованих місій на Венеру, щоб нарешті визначити різні гірські породи там.

Ми дуже мало знаємо про геологію поверхні Венери. Те, що ми знаємо, походить від радянських даних отриманих у 1970-х роках і з радіолокаційних даних місії Магеллана, яка закінчилася в 1996 році. Донедавна орбітальних спектроскопічних даних для Венери не було - як це поширено на інших планетах - оскільки Венера покрита густими хмарами CO 2. Видиме та ближнє інфрачервоне (VNIR) світло не може проникати в ці хмари, за винятком деяких дуже маленьких вікон в NIR довжиною хвилі 1 мкм .

Нові лабораторні дані дозволяють розробляти алгоритми машинного навчання, які можуть з високою точністю вимірювати вміст заліза в поверхневих гірських породах з орбіти. Це важливо, оскільки основні типи магматичних порід мають відмінний вміст заліза, тому ми зможемо розрізнити базальт, андезит, дацит та риоліти на поверхні. Знання типів порід інформує наше розуміння того, як еволюціонувала поверхня Венери.

Вчені хочуть визначити вміст FeO у поверхневих гірських породах Венери, використовуючи лише інформацію в цих шести спектральних смугах. Це означає, що якщо ці дані попередніх місій будуть обрані, ми зможемо скласти геологічну карту поверхні Венери з орбіти, використовуючи вміст FeO гірських порід, багато астрономів припускає, що всупереч попереднім роботам, проведеним у не Венеріанських умовах, поверхня Венери змінюється напрочуд повільно в їдкій атмосфері. Це означає, що поверхня не буде покрита жодним мінералом, як передбачали попередні роботи.

slava3500

Наклон оси вращения Сатурна объяснили миграцией Титана

Сильный наклон оси вращения Сатурна, составляющий 27 градусов, связан с миграцией его спутников, в частности, самого крупного из них – Титана. К такому выводу пришла команда французских ученых в ходе численного моделирования, которое также предсказало значительное увеличение наклонов как у властелина колец, так и у его соседа Юпитера в следующие несколько миллиардов лет. Метод анализа и выводы ученых представлены в журнале Nature Astronomy.
Недавние наблюдения показали, что Титан и другие спутники удаляются от Сатурна намного быстрее, чем предполагалось ранее. Включив пересмотренную скорость миграции в свои расчеты, исследователи пришли к выводу, что это явление влияет на ось вращения Сатурна: по мере того, как его луны «убегают», планета наклоняется все больше и больше.

https://in-space.ru/news/
https://www.nature.com/articles/s41550-020-01284-x

slava3500

Астрономы-любители помогли создать трехмерную карту коричневых карликов вблизи Солнечной системы

На этой видеовизуализации изображена недавно опубликованная трехмерная карта коричневых карликов (в виде красных точек), обнаруженных в пределах 65 световых лет от Солнца. В начале видео показано расположение Земли в центре изображения, затем масштабируется межзвездное пространство, показывая пространственное распределение коричневых карликов разными способами, прежде чем вернуться обратно в Солнечную систему и на Землю в конце.

Добровольцы, участвующие в проекте гражданской науки Backyard Worlds: Planet 9 (в нем могут участвовать как ученые, так и астрономы-любители), помогли создать наиболее полную на сегодняшний день трехмерную карту распределения коричневых карликов в окрестностях Солнечной системы. Работа, о которой рассказывается на сайте NASA, была представлена на 237-й встрече Американского астрономического союза.

Визуализация созданной учеными трехмерной карты коричневых карликов. На этом изображении Земля окружена ближайшими коричневыми карликами, показанными красным, на фоне окружающих созвездий.

https://www.nasa.gov/feature/citizen-scientists-help-create-3d-map-of-cosmic-neighborhood
https://nplus1.ru/news/2021/01/19/brown-dwarf-map

SIDEROCRATOR

Вчені виявили вигнуту форму Чумацького шляху
https://iopscience.iop.org/article/10.3847/1538-4357/abc3c2
За допомогою даних огляду неба APOGEE та телескопа Gaia вчені створили тривимірну мапу зірок Чумацького Шляху, що дозволило візуалізувати вигин галактики. Свої результати дослідники представили під час 237-го зібрання Американського астрономічного товариства.
Галактики зі спіральним диском часто мають вигини, і наявність такої риси у зовнішньому диску Чумацького Шляху вже давно встановлена. Зокрема, на це вказують області H I (міжзоряні хмари атомарного водню), пил, регіони формування зірок та компоненти зоряного диска. Розповсюдженість вигинів свідчить про те, що вони або неодноразово відроджуються, або є довготривалими феноменами у існуванні галактичних дисків.
Хоча походження вигину Чумацького Шляху лишається спірним питанням, той факт, що деформація положення зірок та газу в ньому співпадають, свідчить про те, що вигин викликаний гравітацією. На це може впливати взаємодія з масивними галактиками-супутниками: карликовою сфероїдальною галактикою Стрільця та Магеллановими Хмарами. Зовнішні вигини на дисках галактик також можуть бути пов’язані з акрецією міжгалактичної речовини, міжгалактичними магнітними полями, нестабільністю диска і гало темної матерії. Крім того, визначення геометрії вигину Чумацького Шляху також є проблемою.

Дослідники використали дані телескопа Gaia та огляду неба APOGEE, а також інструмент для вимірювання відстаней StarHorse. Це дозволило вивчити вертикальні та радіальні швидкості зірок в кінематиці галактичного диска і застосували їх для характеристики початкового радіусу вигину і швидкості його прецесії.

Аналіз демонструє, що радіус вигину більший, ніж вважалося раніше, та становить 18 кілопарсек (58700 світлових років). Також автори обчислили момент імпульсу вигину, він складає Lz = 2800 кпк км с−1. Середня вертикальна швидкість зірок збільшується, починаючи з Lz > 1800 кпк км с−1 і продовжується до найвищого значення моменту імпульсу, після чого різко спадає.

Також дослідники визначили, як вигин впливає на зірок різного віку. Вони помітили різницю у амплітуді швидкостей, що відповідає сценарію, коли деформація положення зірок віком від 3 до 9 мільярдів років відображає їхню реакцію на найновішу гравітаційну взаємодію. Вона відбувалася менше, ніж 3 мільярди років тому та може відповідати, наприклад, збуренню в диску, викликаному галактикою-супутником.

Нещодавно астрономи зафіксували деформацію руху Чумацького Шляху під дією Великої Магелланової Хмари. Крім того, вчені досліджують історію злиття галактик-супутників із нашою галактикою. Так, їм вдалося відшукати рештки галактики Геракл у центрі нашої та створити дерево злиття інших галактик із Чумацьким Шляхом.

Серега

Ніби ж рік-півтора тому поляки виявили деформацію диска Галактики.

SIDEROCRATOR

В метеориті виявлено найстаріший вуглець в сонячній системі

https://phys.org/news/2021-01-oldest-carbonates-solar.html

Addi Bischoff et al. The old, unique C1 chondrite Flensburg – Insight into the first processes of aqueous alteration, brecciation, and the diversity of water-bearing parent bodies and lithologies, Geochimica et Cosmochimica Acta (2020). DOI: 10.1016/j.gca.2020.10.014

Метеорит , який впав на Землю у вересні 2019 року, і отримав назву метеорит Фленсбурга, класифікуються як вуглецевий хондрит, дуже незвичайна і рідкісна форма метеорита. За словами проф. Д-р Адді Бішоффа та д-ра Маркуса Патцека з університету Мюнстера, знахідка досить унікальна: "У ранній сонячній системі гірська порода сильно піддавалась водянистій рідині і таким чином утворювала водоносні силікати та карбонати . " Дослідники з Інституту планетології розглядають метеорит як можливий будівельний матеріал, який, можливо, доставив воду на планету Земля.

Метеорит Фленсбург був датований в Гейдельберзькому університеті за допомогою іонного зонда. "Такі вимірювання надзвичайно важкі та складні, оскільки зерна карбонату в гірській породі надзвичайно малі. Крім того, ізотопні вимірювання повинні бути дуже точними, і проводити їх в дуже вузькому діапазоні діаметром лише кілька мікрометрів - тонше людського волосся , "пояснює Томас Людвіг з Інституту наук про Землю. Метод датування заснований на швидкості розпаду природного ізотопу - розпаду короткочасного радіонукліда 53Mn, який все ще був активним у ранній Сонячній системі.

"За допомогою цього методу найточніші вікові визначення до цього часу вказували на те, що материнський астероїд метеориту Фленсбург та карбонати утворилися лише через три мільйони років після утворення перших твердих тіл у Сонячній системі", - пояснює професор Трілофф. Отже, карбонати більш ніж на мільйон років старші за порівнянні карбонати в інших типах вуглецевих хондритів. Окрім визначення віку на основі радіонукліду 53Mn, крихітні карбонатні зерна також досліджували на їх ізотопний склад вуглецю та кисню за допомогою іонного зонда Гейдельберга. Очевидно, що карбонати випали з відносно гарячої рідини незабаром після утворення та нагрівання материнського астероїда. "Тому вони свідчать про найдавнішу відому присутність рідкої води на планетарному тілі на ранніх стадіях Сонячної системи"

Результати аналізів вказують на те, що брекчіація та одночасне утворення піротитно-карбонатних зростів гідротермальними діями відбувалися не пізніше 4564,6 ± 1,0 млн. Років (з використанням ангрита Д'Орбіньї як якоря віку Mn-Cr). Це відповідає 2,6 ± 1,0 або 3,4 ± 1,0 млн. Років. Це найстаріше датоване свідчення про брекчіацію та утворення карбонатів, яке, ймовірно, сталося під час росту материнського тіла та початкового нагрівання через розпад 26 Al.

Надзвичайне значення Фленсбурга видно із того, що він являє собою найдавніший зразок хондриту, в якому збереглися одночасні епізоди водної зміни та брекчіації. Характеристика великої різноманітності вуглецевих хондритів з різною історією змін є важливою для інтерпретації повернутих зразків із місій OSIRIS-REx та Hayabusa 2.

slava3500

К Земле летит астероид 2021 CO.

Сегодня, 11 февраля 2021 г. он будет ближе Луны.

Национальное управление США по аэронавтике и исследованию космоса (NASA) сообщило о приближении к Земле 32-метрового астероида 2021 CO. По данным агентства, максимальное сближение объекта с нашей планетой произойдет в этот четверг, пишет Express.

В настоящее время 2021 CO движется со скоростью 11,6 километра в секунду или более 41 тысячи км/ч. Таким образом космический камень может осуществить полный оборот вокруг Земли менее, чем за один час.

Отмечается, что длина космического объекта составляет 32 метра, которая почти равна длине синего кита (около 33 метров).

Астероид пролетит мимо Земли на расстоянии в 345 885 километров. Таким образом космический камень приблизится к нашей планете ближе Луны, чье расстояние до Земли составляет около 384 тысяч километров.

Как сообщают специалисты NASA, этот астероид из разряда тех, которые были вытолкнуты гравитационным притяжением близлежащих планет на орбиты, это позволяет им попасть в окрестности Земли. По данным Нацагентства, 2021 CO не представляет угрозы для нашей планеты.

https://vesti-ua.turbopages.org/vesti.ua/s/mir/blizhe-chem-luna-k-zemle-letit-ogromnyj-asteroid
https://www.express.co.uk/news/science/1395012/asteroid-earth-2021-co-tracker-nasa-asteroids-space-meteor-evg

SIDEROCRATOR

У листопаді того року, 12 м астероід пролетів на відстані 400 км над землею так що нічого страшного
https://phys.org/news/2020-11-asteroid-vt4-skimmed-earth.html

slava3500

"хаббл" вероятно обнаружил скопление черных дыр

Космический телескоп Hubble помог обнаружить скопление черных дыр в шаровом кластере в созвездии Жертвенник. Французские ученые, анализировавшие новые данные, искали в них признаки черной дыры промежуточной массы, но пришли к выводу, что на самом деле там существует множество более мелких черных дыр.

Речь идет о шаровом кластере NGC 6397, который находится находится расстоянии 7200 световых лет от Земли.
Астрономы Гари Мамон и Эдуардо Витраль из Парижского института астрофизики начинали изучать ядро кластера NGC 6397, ожидая найти черную дыру "промежуточной массы", говорится в сообщении команды "Хаббла".

Чтобы найти этот гравитационный центр, астрономы проанализировали местонахождение звезд в скоплении и их траекторию.

"Мы нашли очень весомые подтверждения невидимой массы в плотных центральных регионах кластера", - говорит Витраль. Однако масса распределялась не точечно, как предполагали ученые.

Астрономы полагают, что на самом деле в центре кластера может находиться не одна черная звезда средней массы, а скопление из нескольких.

https://www.bbc.com/russian/news-56028340
https://esahubble.org/news/heic2103/?lang

SIDEROCRATOR

Вчені підтвердили відкриття найвіддаленішого планетоїда Сонячної системи
https://phys.org/news/2021-02-astronomers-orbit-distant-solar.html
Міжнародний астрономічний союз підтвердив, що знайдений у 2018 році транснептуновий об’єкт 2018 AG37, або FarFarOut, є найвіддаленішим серед зафіксованих планетоїдів Сонячної системи. Наразі він знаходиться на відстані 20 мільярдів кілометрів від Сонця, що у 132 рази більше за відстань між Сонцем і Землею.

Поточна відстань від Сонця до 2018 AG37 становить 132 астрономічні одиниці. Для порівняння: для Плутона ця відстань складає 34 астрономічних одиниці. Проте цей об'єкт має дуже видовжену орбіту: у найвіддаленішій точці він опиняється на відстані 175 астрономічних одиниць від Сонця, а у найближчій — 27 астрономічних одиниць, проходячи всередині орбіти Нептуна. Це означає, що 2018 AG37, скоріше за все, переживав сильну гравітаційну взаємодію з цією планетою протягом усього віку Сонячної системи. У цьому й полягає причина його видовженої орбіти.

Щоб здійснити один оберт навколо Сонця, об’єкту потрібно близько тисячі років. Він рухається дуже повільно, тож для того, щоб точно визначити його траєкторію, вченим знадобляться подальші спостереження. FarFarOut дуже тьмяний. Виходячи з його яскравості та відстані від Сонця, команда встановила, що його розмір становить приблизно 400 кілометрів в поперечнику. Це є нижньою межею для карликових планет, встановленою Міжнародним астрономічним союзом. Він має містити велику кількість льоду.

SIDEROCRATOR

Астрономи знайшли свідчення походження супутників Марса від одного об’єкта
https://www.nature.com/articles/s41550-021-01306-2
Дослідники змоделювали еволюцію супутників Марса Фобоса і Деймоса та виявили, що вони походять від одного зруйнованого астрономічного тіла, яке утворилося на орбіті планети. Така теорія дозволяє пояснити теперішнє положення супутників та спрогнозувати їхній подальший розвиток. Відповідна стаття надрукована у виданні Nature Astronomy
Супутники Марса, Фобос і Деймос, значно відрізняються від нашого Місяця. Вони набагато менші: діаметр Фобоса складає 22 кілометри, що в 160 разів менше за діаметр Місяця, а діаметр Деймоса становить лише 12 кілометрів. Походження марсіанських супутників залишається невстановленим. Спочатку вчені припускали, що Фобос і Деймос — це астероїди, захоплені марсіанською гравітацією. Така теорія підтримується їхніми неправильними формами, кратерами, низькою густиною та схожістю кольорів поверхні з астероїдами зовнішнього головного поясу астероїдів.
З іншого боку, орбіти цих супутників майже кругові, і лежать близько до екваторіальної середньої площини Марса. Для створення таких траєкторій необхідний інший динамічний механізм. Астрономи пропонували альтренативи, що пояснюють формування супутників одразу на орбіті планети. Наприклад, утворення з уламків, що лишилися від одного чи кількох великих зіткнень з ударними тілами. Проте пояснити теперішнє розташування супутників на протилежних сторонах від синхронного радіуса, їхні малі розміри та очевидні відмінності у складі між ними та Марсом виявилося складним завданням.

Дослідники вирішили поєднати геофізичне та припливно-еволюційне моделювання системи Марса та його супутників, щоб дізнатися більше про їхнє походження. Для цього вони уточнили взаємодію між Фобосом і Деймосом та планетою. Зокрема, вчені дослідили дисипацію, тобто розсіювання енергії внаслідок припливних сил, що залежить від розміру тіл, їхнього внутрішнього складу та відстані між ними. Отримані результати команда застосувала для симуляції, що дозволила простежити орбіти супутників та їхні зміни у минулому.
Виявилося, що приблизно 2,7 мільярдів років тому Фобос і Деймос виникли внаслідок розпаду початкового батьківського тіла, яке, можливо, утворилося на орбіті Марса. Симуляція продемонструвала, що припливна дисипація в системі, посилена фізичною лібрацією супутника, зробила порушені ексцентричні орбіти Фобоса і Деймоса круговими. У результаті Фобос зійшов з початкової точки біля або над синхронною орбітою та перемістився нижче. Деймос рухався всередину системи, але ніколи не виходив за межі синхронного радіуса через недостатню ексцентричність орбіти. Наразі Деймос дуже повільно віддаляється від Марса, а Фобос продовжуватиме наближатися до планети по спіралі. Менше ніж через 39 мільйонів років він або впаде на Марс, або зруйнується і залишить уламки на його орбіті.

SIDEROCRATOR

У Великій Британії впав рідкісний метеорит, який може допомогти зрозуміти історію зародження життя
https://phys.org/news/2021-03-rare-meteorite-recovered-uk-spectacular.html

Вченим вдалося зібрати фрагменти вагою у 300 грамів. За словами науковців, це вуглецевий хондрит.

Його склад є одним з найбільш примітивних матеріалів Сонячної системи, він містить органічні речовини й амінокислоти, що необхідні для виникнення життя. Фрагменти метеорита настільки добре збереглися, що вчені порівнюють їх зі зразками, зібраними під час космічних місій.

Загалом науковцям відомо про приблизно 65 тисяч метеоритів, що в різні часи падали на нашу планету. 1 206 із них бачили в атмосфері, проте лише 51 ідентифікували як вуглецевий хондрит

Вчені зазначили, що крім виняткового стану, це рідкісна форма метеорита. На Землі близько 65 тисяч відомих метеоритів, але тільки 1206 (18%) було помічено у падінніі.

Вуглецеві хондрити складаються із суміші мінералів й органічних сполук, включно з амінокислотами – будівельними блоками білків. Група вчених вважає, що ще можуть бути виявлені інші фрагменти, які можуть просто бути схожі на чорні камені або купи крихітних каменів або пилу.

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 79053 раз)