Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
17 Лютого 2025, 13:50:38

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Chepurny]

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

[slava3500]

Астрономы создали метод поиска слабых планетарных туманностей в далеких галактиках

Используя данные инструмента MUSE, исследователи из Потсдамского астрофизического института имени Лейбница (AIP) обнаружили очень слабые планетарные туманности в далеких галактиках.
В свое работе ученые использовали алгоритм фильтрации при обработке данных изображения. Так метод наблюдений открывает новые возможности для измерения космических расстояний — и, таким образом, также для определения постоянной Хаббла.

https://iopscience.iop.org/article/10.3847/1538-4357/ac02ca

[SIDEROCRATOR]

Телескоп Hubble виявив водяну пару на супутнику Юпітера
https://phys.org/news/2021-07-hubble-evidence-vapor-jupiter-moon.html

Попередні дослідження надали непрямі докази того, що Ганімед, містить більше води, ніж всі океани Землі. Однак температура там настільки низька, що вода на поверхні замерзає. Океан Ганімеда мав би розташовуватися приблизно на 100 миль нижче земної кори; отже, водяна пара не являє собою випаровування цього океану.

Астрономи повторно вивчили спостереження Hubble за останні два десятиліття, щоб знайти докази наявності водяної пари.

Як відомо, в 1998 році спектрограф для візуалізації космічного телескопа Hubble (STIS) зробив перші ультрафіолетові зображення Ганімеда, які показали барвисті стрічки наелектризованого газу, так звані смуги полярних сяйв, і надали додаткові докази того, що Ганімед має слабке магнітне поле.

Подібність цих зображень пояснювалася присутністю молекулярного кисню. А ось відмінності - наявністю атомарного кисню (O), який впливає на один УФ-колір більше, ніж на інший. Але деякі особливості не відповідали очікуваним викидам з атмосфери чистого кисню.

У рамках великої програми спостережень на підтримку місії NASA Juno в 2018 році Лоренц Рот з Королівського технологічного інституту KTH в Стокгольмі, Швеція, очолив команду, яка мала виміряти кількість атомарного кисню за допомогою телескопа Hubble. Аналіз команди об'єднав дані з двох інструментів: спектрографа космічного походження Hubble (COS) в 2018 році і архівні зображення, отримані за допомогою спектрографа візуалізації космічного телескопа (STIS) з 1998 по 2010 рік.

Всупереч первісній інтерпретації даних 1998 року, вони виявили, що в атмосфері Ганімеда майже не було атомарного кисню. Це означає, що має бути інше пояснення очевидних відмінностей у цих зображеннях полярних сяйв.

Потім Рот і його команда вивчили відносний розподіл полярного сяйва на УФ-зображеннях. Температура поверхні Ганімеда коливається протягом дня, близько полудня поблизу екватора може стати досить тепло, щоб поверхня льоду вивільнила невелику кількість молекул води. Фактично відмінності в УФ-зображеннях безпосередньо корелюють з тим, де в атмосфері супутника можна очікувати воду.

Це відкриття додає очікувань від майбутньої місії ESA (Європейське космічне агентство) JUICE. Місія витратить не менше трьох років на докладні спостереження Юпітера і трьох його найбільших супутників з особливим акцентом на Ганімеді як потенційному середовищі проживання.

Подякували

2 :Серый, gordon2903

[APV]

Согласно новым расчётам лунный модуль миссии «Аполлон-11» продолжает кружить вокруг Луны.

https://3dnews.ru/1045579/lunniy-modul-missii-apollon11-prodolgaet-krugit-vokrug-luni-soglasno-novim-raschyotam

До настоящего времени считалось, что лунный модуль миссии «Аполлон-11», вернувший с Луны на её орбиту для последующего возвращения на Землю астронавтов Нила Армстронга и Базза Олдрина, разбился где-то на поверхности нашего естественного спутника. Но новые расчёты указывают, что модуль может по-прежнему летать вокруг Луны на стабильной орбите. Есть шанс, что его удастся обнаружить в телескопы.



Исторически в NASA не отслеживают орбиты космических аппаратов, миссия которых завершена. Поэтому за судьбой лунного модуля миссии «Аполлон-11» тоже никто не следил. Вопросом заинтересовался независимый исследователь Джеймс Мидор (James Meador). Учёный захотел найти место падения модуля и воспользовался для расчёта математическими инструментами и всеми накопленными данными по гравитационной картине Луны, собранными автоматическими станциями до сегодняшнего дня.

Попутно выяснилось, что лунный модуль миссии «Аполлон-11» имел механизм коррекции орбиты и стабилизировал её каждые 24 часа. Получив исходные данные об орбитальном положении модуля на момент отстыковки от командного модуля «Колумбия» на орбите, в которых, кстати, были выявлены грубые опечатки, учёный рассчитал дальнейшее движение модуля вокруг Луны. Выяснилось, что модуль не должен был упасть и может до сих пор продолжать двигаться вокруг Луны.

В то же время следует учитывать, что лунный модуль не создавался для длительной работы на орбите. Его батареи и топливные баки могли прийти в негодность и вызвать случайную коррекцию орбиты. Но если этого не произошло, существует вероятность визуального обнаружения исторического модуля там, куда укажут расчёты. Теперь любителям астрономии будет чем заняться свободными вечерами.

[SIDEROCRATOR]

Яка ж у того модуля зоряна величина?

[slava3500]

Согласно новым расчётам лунный модуль миссии «Аполлон-11» продолжает кружить вокруг Луны.

Чьим расчетам, где ссылка на первоисточник?

[APV]

Согласно новым расчётам лунный модуль миссии «Аполлон-11» продолжает кружить вокруг Луны.

Чьим расчетам, где ссылка на первоисточник?

https://arxiv.org/pdf/2105.10088.pdf

[slava3500]

Интересная новость, но реально ли ее сфоткать?

[slava3500]

Получены самые детальные изображения галактик по которым можно наблюдать за деятельностью черных дыр


Сверхмассивная черная дыра в центре галактики, которая слабо видна в центре изображения, выбрасывает струи вещества в космос

https://www.bbc.com/russian/other-news-58247928

[SIDEROCRATOR]

Сатурн створює хвилі у своїх кільцях

https://phys.org/news/2021-08-saturn.html

Aстрономи з Калтехського університету проаналізували ці хвилі і кільця, щоб виявити нову інформацію про ядро ​​Сатурна. Для свого дослідження вони використали давніші дані, отримані ка NASA "Кассіні".

Висновки свідчать про те, що ядро ​​планети - це не тверда кам’яна куля, як пропонували деякі попередні теорії, а суп з льоду, гірських порід та металевих рідин - або те, що вчені називають “нечітким” ядром. Аналіз також показує, що ядро ​​простягається на 60 відсотків діаметра планети, що робить його значно більшим, ніж вважалося раніше.

"Ми використовували кільця Сатурна як гігантський сейсмограф для вимірювання коливань всередині планети",-каже співавтор Джим Фуллер, асистент кафедри теоретичної астрофізики в Каліфорнійському технічному університеті. "Це перший раз, коли нам вдалося сейсмічно дослідити структуру планети -газового гіганта, і результати були досить дивовижними".

"Детальний аналіз кілець Саптуна є цікавою формою сейсмології для визначення характеристик ядра Сатурна", - каже Дженніфер Джексон, професор кафедри мінеральної фізики в Сейсмологічній лабораторії Калтеху, яка не брала участі в дослідження, але використовує різні типи сейсмічних спостережень, щоб зрозуміти склад ядра Землі та потенційно виявити сейсмічні події на Венері в майбутньому.

Висновки дають найкращі докази існування нечіткого ядра Сатурна та відповідають останнім свідченням місії НАСА "Юнона", які вказують на те, що газовий гігант Юпітер також може мати аналогічне ядро.

«Нечіткі ядра схожі на мул. "Газ водню та гелію на планеті поступово змішується з дедалі більшою кількістю льоду та каменю, коли ви рухаєтесь до центру планети. Це трохи схоже на частини океанів Землі, де солоність зростає, коли ви піднімаєтесь на все більш глибокі рівні, створюючи стабільні конфігурації ".

Ідея про те, що коливання Сатурна можуть створювати хвилі в його кільцях і що таким чином кільця можуть бути використані як сейсмограф для вивчення внутрішніх приміщень Сатурна, вперше виникла в дослідженнях на початку 1990 -х років . Перше спостереження за цим явищем було зроблене Меттом Хедманом та доктором наук Ніколсоном у 2013 році, які проаналізували дані, взяті Кассіні. Астрономи виявили, що C-кільце Сатурна містить безліч спіральних моделей, що обумовлені коливаннями гравітаційного поля Сатурна, і що ці моделі відрізняються від інших хвиль у кільцях, викликаних гравітаційною взаємодією із супутниками планети.

Поверхня планети рухається приблизно на метр кожні дві -дві години, як повільно хвилясте озеро. Подібно сейсмографу, кільця вловлюють гравітаційні зрушення, а частинки кільця починають хитатися, - говорить він.

Дослідники стверджують, що спостережувані гравітаційні брижі вказують на те, що глибока внутрішня поверхня Сатурна, хоча і розпливається навколо в цілому, складається зі стабільних шарів, які утворилися після того, як більш важкі матеріали опустилися на середину планети і перестали змішуватися з більш легкими матеріалами над ними.

"Для того, щоб гравітаційне поле планети коливалося з цими конкретними частотами, внутрішнє середовище повинно бути стабільним, і це можливо лише в тому випадку, якщо частка льоду та скелі поступово збільшується, коли ви наближаєтесь до центру планети - кажуть астрономи

Їхні результати також вказують на те, що ядро ​​Сатурна в 55 разів масивніше за всю Землю, з них 17 мас Землі-це лід і каміння, а решта-рідина з водню та гелію.

Крім того, результати кидають виклик сучасним моделям формування газових гігантів, які стверджують, що спочатку утворюються кам’янисті ядра, а потім залучають великі оболонки газу.

[slava3500]

Активность астероида Фаэтон объяснили парами натрия

Причиной необычной активности астероида Фаэтон, выбрасывающего со своей поверхности пыль, могут быть пары натрия, образующиеся при разрушении минералов. К такому выводу пришли астрономы на основе данных моделирований и лабораторных экспериментов с метеоритами.

https://iopscience.iop.org/article/10.3847/PSJ/ac0d02
https://nplus1.ru/news/2021/08/19/na-phaeton

[slava3500]

Астрономы нашли нового рекордсмена среди короткопериодных астероидов


Орбита 2021 PH27 (показана синим и желтым цветами) относительно орбит внутренних планет Солнечной системы.

Астрономы обнаружили новый астероид 2021 PH27 с самым коротким периодом обращения вокруг Солнца, который составляет всего 114 дней. Он также обладает самой большой скоростью прецессии линии апсид, которая является эффектом Общей теории относительности. Циркуляр об открытии опубликован на сайте Центра малых планет Международного астрономического союза.

До недавнего времени астероидом-рекордсменом по малости периода обращения был 2019 LF6 из группы Атир, год на котором длится 151 день. В прошлом году это звание перешло к астероиду 2020 AV2, год на котором длится 145,6 дней, кроме того, он стал первым известным астероидом, чья орбита целиком находится внутри орбиты Венеры.

https://www.minorplanetcenter.net/mpec/K21/K21Q41.html
https://nplus1.ru/news/2021/08/21/2021-ph27

[slava3500]

«Спектр-РГ» отыскал остаток взорвавшейся 40 тысяч лет назад сверхновой


Рентгеновское изображение окрестностей остатка вспышки сверхновой G116.6-26.1

Рентгеновский телескоп eROSITA, установленный на борту обсерватории «Спектр-РГ», нашел новый галактический остаток сверхновой типа Ia. Взрыв произошел 40 тысяч лет назад в гало Млечного Пути из-за превышения белым карликом предела по массе. Статья опубликована в журнале Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.

https://academic.oup.com/mnras/article/507/1/971/6355373?login=true
https://nplus1.ru/news/2021/08/25/erosita-sn

[slava3500]

Астрономы нашли пять очень тяжелых коричневых карликов

Астрономы нашли пять сверхтяжелых коричневых карликов, массы которых находятся вблизи предела, выше которого объект становится звездой и начинает сжигать водород в своем ядре. Первоначально их обнаружил космический телескоп TESS, который фиксировал прохождения карликов по диску их звезд-хозяев, в дальнейшем открытие подтвердили наземные телескопы. Статья опубликована в журнале Astronomy & Astrophysics.
Ученые выяснили, что найденные коричневые карлики имеют орбитальные периоды от 4,8 до 27,2 дня, массы от 77 до 98 масс Юпитера и радиусы от 0,81 до 1,66 радиуса Юпитера. Массы карликов попадают в широкие границы предела начала термоядерного синтеза с участием водорода в ядре (~73-96 масс Юпитера), что делает их очень тяжелыми объектами в своем классе. Возраст TOI-587 составляет 0,2 миллиарда лет, а TOI-681 — 0,17 миллиарда лет, они обладают относительно большим радиусом по сравнению с другими карликами аналогичной массы. Более старые TOI-148 и TOI-746 обладают более меньшими радиусами. Исследователи также нашли доказательства наличия приливного захвата для TOI-148 и TOI-746, а также приливной циркуляризации для TOI-148.

https://www.aanda.org/articles/aa/full_html/2021/08/aa41145-21/aa41145-21.html
https://nplus1.ru/news/2021/08/28/brown-dwarfs

[SIDEROCRATOR]

Чудернадська форма астероіда 216 Клеопатра
https://www.eso.org/public/news/eso2113/?lang
За допомогою телескопа Європейської південної обсерваторії (ESO) група астрономів отримала найяскравіші та найдетальніші знімки астероїда Клеопатра. Спостереження показали, що цей об’єкт нагадує за формою собачу кістку.

Як повідомляє ESO, Їх дослідження можуть допомогти зрозуміти, як утворився цей астероїд і два місяці, що обертаються навколо нього.

"Клеопатра — дійсно унікальне тіло в нашій Сонячній системі. Наука прогресує завдяки вивченню дивних викидів. Я думаю, що Клеопатра — один з них, і розуміння цієї складної системи з безлічі астероїдів може допомогти нам дізнатися більше про нашу Сонячну систему", — каже астроном з американського інституту фізики Франк Маркис, який керував дослідженням.

Клеопатра обертається навколо Сонця в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером. Астрономи назвали його "астероїдом з собачої кістки" відтоді, як 20 років тому радарні спостереження показали, що у нього дві частки, з'єднані товстою "шиєю". У 2008 році Маркис і його колеги виявили, що навколо Клеопатри обертаються два місяці, названі AlexHelios і CleoSelene, на честь дітей єгипетської цариці.

Щоб дізнатися більше про Клеопатру, Маркис і його команда використовували світлини астероїда, зроблені в різний час в період з 2017 по 2019 рік за допомогою інструменту ESO. Оскільки астероїд обертався, вони могли бачити його під різними кутами та створювати найточніші 3D-моделі його форми. Вони обмежили форму собачої кістки астероїда і його обсяг, виявивши, що одна частка більше за іншу, і визначили, що довжина астероїда складає близько 270 кілометрів або приблизно половину довжини Ла-Маншу.

У другому дослідженні, проведеному під керівництвом Мирослава Брожа з Карлова університету в Празі, команда повідомила, як вони використовували спостереження SPHERE, щоб знайти правильні орбіти двох супутників Клеопатри. Попередні дослідження оцінювали орбіти, але нові спостереження за допомогою ESO показали, що супутники були не там, де показали старі дані.

"Це необхідно було вирішити, тому що, якщо орбіти були неправильними, все було неправильно, включаючи масу Клеопатри", — сказав Маркис.

Завдяки новим спостереженнями та складному моделюванню команді вдалося точно описати, як гравітація Клеопатри впливає на рухи місяців, і визначити складні орбіти AlexHelios і CleoSelene. Це дозволило їм обчислити масу астероїда, яка виявилася на 35% нижче, ніж попередні оцінки.

Об'єднавши нові оцінки обсягу і маси, астрономи змогли обчислити нове значення щільності астероїда, яке виявилося нижче, ніж вважалося раніше. Низька щільність Клеопатри, яка, як вважають, має металевий склад, передбачає, що вона має пористу структуру і може бути не більше ніж "купою щебеню". Це означає, що астероїд, імовірно, утворився при повторному накопиченні матеріалу після гігантського удару.

[SIDEROCRATOR]

NASA нарахували тисячний навколоземний астероїд за останні 50 років
https://www.jpl.nasa.gov/news/planetary-radar-observes-1000th-near-earth-asteroid-since-1968

Тисячним став астероїд 2021 PJ1, що пролетів повз Землю на відстані близько 1,7 мільйона кілометрів 14 серпня. Втім, вже через тиждень після «ювілею» повз нас пролетів ще один, набагато більший, на відстані 3,4 мільйона кілометрів.

Головною з пошуку космічних загроз для Землі є радіолокаційна астрономія — вона вивчає об'єкти за відлунням сигналу радара від них. Такі прямі спостереження дають змогу отримувати інформацію про ті ж астероїди із затримкою до долей наносекунд, а також створювати щодо них прогнози. Радіолокаційні мають роздільну здатність до 7,5 метра, за якими можна визначити розмір, форму, обертання і радіолокаційне альбедо космічних тіл. Саме радіолокаційний аналіз дав змогу виключити можливість зіткнення з одним з найнебезпечніших об’єктів, які загрожують Землі — астероїдом 99942 Апофіс. Втім, для пошуку менш масивних об'єктів радари не підходять, адже відстань, на якій вони можуть щось зафіксувати пропорційна кореню розміра тіла. Тож на відстанях у кілька астрономічних одиниць радаром можливо впіймати лише щось розміром у кількасот кілометрів. Основними радіолокаційними шукачами протягом майже шістдесяти років були радіообсерваторії Аресібо та Голдстоун.

Астероїдний «ювілей» NASA відзначили із астероїдом 2021 PJ1. Він має ширину приблизно від 20 до 30 метрів та пролетів повз на відстані 1,7 мільйона кілометрів від Землі. На жаль, у нас не лишилося знімків на згадку — він був надто маленьким, а час спостереження надто коротким, щоб тримати зображення. Втім, вже за тиждень, майже одразу за ним, до нас на відстані 3,4 мільйона кілометрів наблизився набагато більший об'єкт 2016 AJ193, сфотографувати який встигли. Перший після тисячі астероїд виявився у сорок разів більшим — 1,3 кілометра завширшки — та набагато помітнішим. Астрономам вдалося отримати його знімки та розгледіти рельєф: хребти, невеликі пагорби, плоскі ділянки і западини.

[SIDEROCRATOR]

На Юпітер впало невідоме небесне тіло

Астрофотограф з Бразилії Жозе Перейра зняв ударний спалах (результат зіткнення з небесним тілом) на Юпітері в районі екватора планети. Подія сталася сьогодні, 14 вересня, близько 1:39:30 по Києву.


Такі падіння були зафіксовані в 1994, 2009, 2010, 2012 2016 2017 і 2019 роках.

Джерело: aalert.in/Txfqo

[SP]

Одна и та же новость в трёх разных темах...

[angelsky]

Очень яркий болид над Испанией. Возможно выпадение метеорита

[slava3500]

Найден остаток сверхновой 1181 года


Инфракрасное (а), ультрафиолетовое (b) и оптическое (с) изображения туманности Pa 30.

Астрономы отыскали остаток сверхновой, замеченной еще в 1181 году в небе китайскими и японскими наблюдателями. Эта сверхновая относится к редкому типу Iax и, скорее всего, была результатом столкновения двух белых карликов, что делает ее уникальным объектом для дальнейшего изучения. Статья опубликована в The Astrophysical Journal Letters.
Ранее считалось что остатком этой сверхновой является плерион G130.7+3.1, однако достаточно точная оценка возраста этой туманности в 7000 лет, основанная на радионаблюдениях в течение более двадцати лет, и возраст пульсара, оцененный в 5400 лет, поставили эту связь под серьезные сомнения, хотя и не исключили ее полностью. Это сделало SN 1181 самой молодой галактической сверхновой без доказанного остатка, что не дает астрономам возможность точно установить тип сверхновой, а значит и механизм взрыва и свойства звезды-прародителя.

Группа астрономов во главе с Андреасом Риттером (Andreas Ritter) из Университета Гонконга сообщила, что ей удалось отыскать остаток сверхновой 1181 года — им стала туманность Pa 30. В своих поисках ученые использовали мультиволновые данные наблюдений наземных телескопов GTC (Gran Telescopio Canarias) и WIYN и космических телескопов Gaia, Swift, XMM-Newton, WISE и GALEX, а также исторические отчеты китайских и японских астрономов.

https://iopscience.iop.org/article/10.3847/2041-8213/ac2253
https://nplus1.ru/news/2021/09/17/1181-sn-mystery

[slava3500]

В атмосфере экзопланеты обнаружили облака


Сравнение планет Солнечной системы с WASP-127b / ©www.eurekalert.org

Международная группа астрономов не только нашла облака в атмосфере экзопланеты, но и измерила их параметры с беспрецедентной точностью. Работу представили на Европейском научном конгрессе (EPSC) 2021 в конце сентября. В своей работе команда под руководством доктора Ромена Алларта (Romain Allart) смогла, используя данные, полученные при помощи наземных и космических обсерваторий, выявить структуру верхнего слоя атмосферы планеты. Это пионерское исследование закладывает методические основы целого нового научного направления, предполагающего аналогичные исследования атмосфер других далеких планет.

Планета WASP-127b, расположенная на расстоянии свыше 525 световых лет от нас, относится к классу «горячих сатурнов» - гигантских планет, близких по массе к Сатурну, которые обращаются очень близко к родительской звезде. Группа наблюдала прохождение планеты перед родительской звездой и соответствующие изменения спектра звездного света, который проходил через кольцо атмосферных газов, окружающее диск планеты по периферии, испытывая при этом частичное поглощение и переизлучение атмосферой. Объединив наблюдения планеты WASP-127b в инфракрасном (ИК) свете, выполненные при помощи космического телескопа Hubble («Хаббл») НАСА/ЕКА, с наблюдениями в оптическом диапазоне, проведенными с использованием спектрографа ESPRESSO Очень большого телескопа Европейской южной обсерватории, расположенного в Чили, исследователи смогли изучить различные области атмосферы.

https://meetingorganizer.copernicus.org/EPSC2021/EPSC2021-438.html
https://astronews.ru/cgi-bin/mng.cgi?page=news&news=20210924163616