Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 78864 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

slava3500

Моделирование предсказало первого кандидата в экзопланеты с кратной орбитой в тройной системе

GW Orionis artistic animation. Credit: ESO/Exeter/Kraus et al./L. Calçada

Астрономы при помощи компьютерного моделирования определили, что тройная звезда GW Ориона является отличным кандидатом на роль системы, содержащей первую экзопланету с кратной орбитой вокруг сразу трех звезд. Ожидается, что найти планету помогут будущие наблюдений радиотелескопа ALMA. Статья опубликована в журнале Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.

An image of GW Orionis, a triple star system with a mysterious gap in its surrounding dust rings. UNLV astronomers hypothesize the presence of a massive planet in the gap, which would be the first planet ever discovered to orbit three stars. The left image, provided by the Atacama Large Millimeter/submillimeter Array (ALMA) telescope, shows the disc’s ringed structure, with the innermost ring separated from the rest of the disc. The observations in the right image show the shadow of the innermost ring on the rest of the disc. UNLV astronomers used observations from ALMA to construct a comprehensive model of the star system. Credit: ALMA (ESO/NAOJ/NRAO), ESO/Exeter/Kraus et al.

GW Ориона — тройная молодая звездная система, расположенная на расстоянии около 1,3 тысячи световых лет от Солнца. Она состоит из тесной пары звезд с массами 2,8 и 1,7 массы Солнца, разделенными расстоянием в одну астрономическую единицу, и третьей звезды с массой 1,2 массы Солнца, которая находится на среднем расстоянии в 8 астрономических единиц от пары. Предыдущие исследования околозвездного диска в этой системе выявили в нем три пылевых кольца, расположенных на расстояниях около 46, 188 и 338 астрономических единиц от звезд и обладающих массой в 74, 168 и 245 масс Земли, соответственно. Кольца наклонены относительно друг друга, а в диске наблюдается разрыв на расстоянии 100 астрономических единиц от системы звезд.

https://academic.oup.com/mnras/article-abstract/508/1/392/6371904?redirectedFrom=fulltext
https://nplus1.ru/news/2021/10/07/planet-in-triple-star

SIDEROCRATOR

Вчені змоделювали знищення астероїдів ядерною зброєю
https://phys.org/news/2021-10-late-time-small-body-asteroid-disruptions-earth.html#!
У разі виявлення небезпечного астероїда, який у майбутньому зіткнеться з Землею, найоптимальнішим сценарієм вважається його відхилення. За достатнього резерву часу навіть невеликої зміни швидкості має бути достатньо, щоб змінити орбіту об’єкта і він розминувся з нашою планетою.

У процесі дослідження вчені дійшли досить оптимістичних висновків. Для всіх п’яти розглянутих орбіт астероїдів вибух ядерної бомби лише за два місяці до зіткнення дозволив знизити кількість речовини, що досягне Землі, в тисячу разів (99,9% маси пройшло повз планету).

Для більших об’єктів ефективність методу знижується. Але навіть у такому разі моделювання показало, що ядерний вибух за пів року до зіткнення призведе прольоту повз Землю 98% астероїдної маси.

angelsky

У Канаді метеорит влучив у приватний будинок
https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3332527-u-kanadi-meteorit-vluciv-u-privatnij-budinok.html

Цитувати

«Рут Гамільтон… розбудив гавкіт собаки за кілька секунд до того, як камінь з відкритого космосу влетів у її спальню»

SIDEROCRATOR

Цитата: angelsky від 14 Жовтня 2021, 00:16:38

У Канаді метеорит влучив у приватний будинок
https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3332527-u-kanadi-meteorit-vluciv-u-privatnij-budinok.html
Цитувати
«Рут Гамільтон… розбудив гавкіт собаки за кілька секунд до того, як камінь з відкритого космосу влетів у її спальню»

Мда...
Прямо в ліжко впав, добре хоть нікого не прибив

SIDEROCRATOR

VLT сфотографував 42 найбільших астероїди Сонячної системи
https://www.eso.org/public/russia/news/eso2114/?lang
За допомогою Дуже великого телескопа Європейської Південної обсерваторії (VLT ESO) астрономи сфотографували 42 найбільших об’єкти Головного поясу астероїдів, розташованого між орбітами Марсу та Юпітеру. Ніколи ще не вдавалося отримати зображення такої великої групи астероїдів з настільки високою чіткістю. Ці спостереження виявили велику різноманітність незвичайних форм малих тіл, що допоможе вченим простежити їхнє походження.

Донедавна у розпорядженні астрономів були детальні знімки лише трьох великих об’єктів Головного поясу (Церери, Вести та Лютеції), зроблені космічними апаратами. Ключові характеристики більшості інших великих астероїдів — такі, як форма чи густина — залишалися невідомими.

Щоб закрити цю прогалину, європейська команда дослідників скористалася змонтованим на VLT спектрополяриметром SPHERE. У період з 2017 по 2019 рік він провів спостереження 42 тіл Головного поясу, які прийнято вважати найбільшими. Зокрема, VLT сфотографував 20 з 23 астероїдів розміром понад 200 км. Перелік сфотографованих об’єктів відкривали карликова планета Церера та Веста, діаметр яких становить 940 і 520 км, і закривали 90-кілометрові астероїди Уранія й Авзонія.

Аналіз знімків показав, що досліджені астероїди в основному діляться на два сімейства. Деякі з них — такі, як Гігея та Церера — майже ідеально сферичні, тоді як інші мають химерну «витягнуту» форму. З останніх, безперечно, вирізняється астероїд Клеопатра, що має форму «собачої кісточки».

Знаючи форму астероїдів та приблизну масу, вчені змогли оцінити їхню середню густину. Її показники сильно відрізняються в залежності від об’єктів. У чотирьох вивчених тіл із найменшою густиною, в тому числі у Ламберти та Сільвії, цей показник становить 1,3 г/см³ (приблизно, як у вугілля), у найбільш «важких» Психеї та Калліопи — відповідно 3,9 і 4,4 г/см³, що більше за густину алмаза (3,5 г/см³).

Такі істотні відмінності в густині наштовхують на думку, що й хімічний склад астероїдів теж сильно відрізняється. А це, у свою чергу, свідчить про те, що вони утворилися в різних частинах Сонячної системи. Отримані результати підтверджують теорію, відповідно до якої тіла з найменшою густиною утворилися у віддалених областях за орбітою Нептуну й лише пізніше мігрували на нинішні орбіти.

Игорь Александрович

Ото щастя привалило

https://www.cbc.ca/news/canada/british-columbia/meteorite-crashes-into-womans-bedroom-golden-bc-1.6207904

rgb

Гарний будильник.Не проспиш

slava3500

Цікаво, їй хоч премію за нього дадуть, щоб могла будинок відремонтувати?

SIDEROCRATOR

Вчені з Європейського космічного агентства створили нову карту зовнішніх кордонів Чумацького Шляху.

Та область, яку зобразили вчені, називається галактичне гало. Вона знаходиться вже за межами спіральних рукавів і в ній мало, якщо порівнювати з іншими областями, зірок. Передбачається, що в гало може знаходитися велика кількість темної матерії.

Щоб скласти нову карту вчені використовували дані місій «ESA Gaia» і «NEOWISE». Дані збиралися космічними апаратами з 2009 по 2018 рік. Ролик з демонстрацією карти опублікований на YouTube. На ньому можна побачити центральний диск нашої галактики, а також Магелланову Хмару.

SIDEROCRATOR

Вчені були здивовані, виявивши стійку водяну пару на Європі, тому що температура її поверхні дуже низька. Габбл проводив спостереження, яке виявило пару, використовуючи спектрограф космічного телескопа. Інструмент дозволив дослідникам визначити вміст кисню, однієї з молекул, що складають воду. Дослідники використовували вимірювання вмісту кисню в атмосфері Європи та інтерпретували силу його випромінювання на різних довжинах хвиль, щоб зробити висновок про наявність води. Астрономи раніше відкрили водяну пару на Європі у вигляді короткочасних шлейфів, що вивергаються крізь лід, схожих на гейзери на Землі.

SIDEROCRATOR

Астрофізики зробили нову заяву про походження астероїда Оумуамуа
https://www.livescience.com/oumuamua-not-nitrogen-iceberg
Перший спостережений міжзоряний об’єкт у нашій Сонячній системі Оумуамуа, як і раніше, не піддається науковому поясненню. Спершу астрономи припускали, що дивна довгаста форма астероїда у вигляді сигари означає, що він складається із замерзлого азоту. Його навіть прозвали «азотним айсбергом». Однак днями астрофізики з Гарварду спростували цю теорію.

У жовтні 2017 року астрономи вперше побачили, як Оумуамуа проноситься через Сонячну систему. Він пролетів на швидкості 92 тисячі км/год — занадто швидко, щоб залишитися в ній. Коли плаский об’єкт прошмигнув повз наше світило, він прискорився зі швидкістю, яку не можна було пояснити гравітаційним тяжінням Сонця. Навіть більше, не було помічено жодного виходу газу з його надр, які б надавали йому швидкості. Також залишався загадкою склад Оумуамуа.

У березні 2018 року астрофізики з Університету штату Аризона Алан Джексон та Стівен Деш заявили, що визначили склад «міжпланетного гостя». Команда опублікувала дві статті, в яких припускалось, що «Оумуамуа, швидше за все, був шматком азотного льоду, що відірвався від планети, схожої на Плутон, десь за межами нашої Сонячної системи».
Теорія вчених припускала, що коли Оумуамуа наближався до Сонця, газоподібний азот, який випаровується, надавав астероїду додаткову швидкість. Також азот нібито був невидимий для телескопів. Астрономи також знають, що азотний лід існує у нашій Сонячній системі — його виявили на Плутоні. Тому були підстави підозрювати, що шматки азотного льоду іноді відокремлюються від екзопленет. З таким висновком погодились не всі.

Спростування теорії та приголомшливий висновок
За словами астрофізика з Гарвардського університету Аміра Сіраджа та його співавтора, астрофізика з Гарварда Аві Лоеба, висновок Джексона і Деша про те, що Оумуамуа є «азотним айсбергом», є помилковим. Все тому, що у Всесвіті азот зустрічається рідше, щоб створити такий об’єкт, як Оумуамуа. Нагадаємо, розміри астероїда становлять до 800 м завдовжки й до 167 м завширшки.

За словами Сіраджа, чистий азот зустрічається рідко. Його виявлено лише на Плутоні, де він становить приблизно 0,5% загальної маси. Навіть якби увесь азотний лід у Всесвіті був зібраний з кожної планети, подібної до Плутона, азоту все одно не вистачило б для утворення Оумуамуа.

Сірадж і Леб підрахували, що маса екзопланети, необхідої для створення азотного айсберга розміром з Оумуамуа, мала б перевищувати масу зорі більш ніж у 60 разів. «Але це божевілля та абсурд», — сказав Сірадж. За його словами, загадка Оумуамуа досі не розгадана.

BAD

В цій статті мені здалось дивним твердження, що азоту з усього всесвіту не вистачить на матеріал для астероїду, тут https://www.space.com/oumuamua-not-nitrogen-iceberg знайшов більш повну версію статті.

Цитувати

Проте Джексон і Деш сказали, що їхній ретельний підрахунок кількості осколків азоту, що літають у космосі, не є переоцінкою і узгоджується з попередніми дослідженнями, які передбачали, скільки «об’єктів, подібних до Оумуамуа», існує в космосі.

"Сірадж і Леб не виявили, що ми зробили помилку, і тому вони повинні були прийняти отримані нами цифри", - сказав Деш в електронному листі Live Science. «Замість цього вони спробували ghjdtcnb власний підрахунок і зробили велику кількість наближень і оцінок, і прийшли до різних цифр, які, на їхню думку, не є сприятливими».

Джексон сказав, що при оцінці кількості об’єктів на основі одного спостереження необхідне дуже велике вікно помилки, як у випадку з Оумуамуа, бо нічого подібного астрономи ніколи не бачили. За його словами, Сірадж і Леб підрахували, що маса, необхідна для створення «Оумумуа», була дуже високою, оскільки вони використовували дуже високу оцінку кількості «Оумуамуа-подібних об'єктів у космосі».

"Вони намагаються створити протиріччя там, де його немає", - сказав Деш.

Тобто мова йшла про те, що таких об'єктів має бути дуже багато, і тоді азоту не вистачить. Але тут величезне питання наскільки унікальна подія відбулась.

Yvk

Або можна взяти першоджерело https://arxiv.org/abs/2103.14032

SIDEROCRATOR

Міжнародна група астрономів повідомляє про виявлення чорної діри в кульовому скупченні, відомому NGC 1850. Щойно знайдена чорна діра приблизно в 11 разів масивніша за Сонце і являє себе частиною подвійної системи.
https://phys.org/news/2021-11-astronomers-black-hole-ngc.html

Група астрономів на чолі з Сарою Сарацино з Ліверпульського університету Джона Мурса, Великобританія, повідомляє про перше динамічне виявлення чорної діри з супутником у кульовому скупченні (GC). Об’єкт, позначений як NGC 1850 BH1, був знайдений у NGC 1850 — це молоде (віком близько 100 мільйонів років) і масивне (з масою близько 100 000 мас Сонця) кульове скупчення у Великій Магеллановій Хмарі (ВМХ). Відкриття є частиною систематичного пошуку чорних дір зоряної маси в молодих масивних зоряних скупченнях в LMC шляхом використання багатоепохових спостережень MUSE (Multi Unit Spectroscopic Explorer), зроблених на дуже великому телескопі ESO (VLT), за допомогою моніторингу радіальних коливання швидкості.

Згідно з дослідженням, нещодавно знайдена подвійна система складається з чорної діри з масою приблизно 11,1 маси Сонця та зірки, що приблизно в 4,9 рази більша за Сонце. Це напівроздільна система, з коротким періодом 5,04 дня і нахилом орбіти на рівні 38 градусів.

З огляду на те, що чорні діри неможливо спостерігати безпосередньо, довести їх існування є складним завданням. Найсильніші докази існування чорних дір надходять від подвійних систем, у яких видима зірка обертається навколо масивного, але невидимого супутника. Тому астрономи використовують ці системи, щоб безпосередньо виявити наявність чорної діри, вивчаючи рух видимого об’єкта, що обертається навколо неї.

На сьогоднішній день у зоряних скупченнях було зроблено лише кілька прямих динамічних виявлення не взаємодіючих чорних дір через обмеження спостережень. Більше того, досі не повідомлялося про пряме динамічне виявлення чорної діри в молодому масивному скупченні. Знаходження таких об’єктів може мати вирішальне значення для розширення наших знань щодо початкової функції маси та ранньої динамічної еволюції чорних дір у середовищах з високою щільністю.
Підводячи підсумки, автори роботи відзначили, що їх відкриття може стати відправною точкою в побудові початкової функції маси чорної діри . Більше того, їх дослідження підтримує пошук повної, динамічно виявленої популяції чорних дір.

SIDEROCRATOR

NASA створило унікальний сайт: кожен житель Землі може побачити рух астероїдів та комет
https://phys.org/news/2021-12-nasa-eyes-asteroids-tool-reveals.html#!
https://eyes.nasa.gov/apps/asteroids/#/asteroids/sun
За допомогою нового інструменту 3D-візуалізації "Eyes on Asteroids", який створили в NASA, можна побачити орбіти навколоземних об'єктів, а також дослідити астероїди та комети, що наближаються до Землі. Усього декількома кліками мишки можна дізнатися більше інформації про космічні об'єкти, а також наближати та віддаляти досліджувану частину космосу. Головне, щоб у вас було підключення до інтернету.
За даними NASA, щорічно відкривають тисячі астероїдів та десятки комет, орбіти яких проходять через внутрішню частину Сонячної системи. Наразі відомо 28 тисяч таких навколоземних об'єктів, і їхня кількість зростає. На новому сайті NASA можна побачити орбіти всіх відомих навколоземних об'єктів, а також можна спостерігати їх рух. Двічі на день інформація на сайті оновлюється.

Також, крім самих космічних об'єктів, можна побачити рух космічних апаратів, які їх досліджують. Наприклад, можна знайти інформацію про апарат OSIRIS-REx або апарат DART, який у вересні наступного року спробує змінити траєкторію астероїда Діморфос.
На сайті можна отримати інформацію про потенційно небезпечні для Землі астероїди, а також побачити ті об'єкти, які незабаром наблизяться до нашої планети.

Наближення астероїда до Землі завжди викликає інтерес. Часто люди вважають кожне наближення небезпечним, але тут можна побачити, чи це правда. Адже часто астероїди розташовані занадто далеко від Землі.

slava3500

Астрономи знайшли новий ексор

Знімки Gaia20eae отримані телескопом Gaia за допомогою двох різних наборів фільтрів.

Fernando Cruz-Saenz de Miera та ін. / ArXiv, 2021

Астрономи знайшли новий ексор — рідкісний тип молодих зоряних об'єктів, що спалахують. Відкриття Gaia20eae було зроблено під час аналізу даних наземних телескопів та космічного телескопа Gaia, який минулого року помітив спалах об'єкта, пов'язаний із різким зростанням темпу акреції речовини на молоду зірку.

Група астрономів на чолі з Фернандо Крус-Саєнс де Мієрою з обсерваторії Конкоя в Будапешті повідомила про відкриття нового ексора, яким став об'єкт Gaia20eae, розташований на відстані близько 9200 світлових років від Сонця в сузір'ї Орла. Спочатку його виявив у серпні минулого року космічний телескоп Gaia, надалі вчені проаналізували фотометричні дані спостережень за об'єктом, отриманих в оптичному та ближньому інфрачервоному діапазоні за допомогою низки наземних телескопів, таких як Великий Канарський телескоп та Північний оптичний телескоп.

Крива блиску Gaia20eae за даними спостережень в оптичному та ближньому інфрачервоному діапазоні.

Fernando Cruz-Saenz de Miera та ін. / ArXiv, 2021

Виявилося, що у 2012 та 2020 році Gaia20eae демонстрував різке підвищення яскравості на три зіркові величини, ознаки збільшення активності є і в період з 2018 року до спалаху 2020 року. В даний час блиск зірки падає, очікується, що вона увійде до стану спокою до травня 2022 року. Передбачається, що цей ексор є молодою зіркою спектрального класу K4 з масою 1,15 маси Сонця. Під час спалаху 2020 року болометрична світність Gaia20eae збільшилася в 200 разів, що більше ніж значення, отримані для інших відомих ексорів.

https://arxiv.org/abs/2112.04140
https://nplus1.ru/news/2021/12/30/exors-from-gaia

slava3500

Телескоп VLT безпосередньо побачив суперюпітер у надмасивній зірковій парі

Зображення b Cen (AB)b. Планета позначена літерою b, фонові зірки – bg.
Markus Janson et al. / Nature, 2021

Астрономи за допомогою методу прямих спостережень відкрили масивну екзопланету-гігант b Cen (AB) b з кратною та широкою орбітою. Вона знаходиться від дуже масивної пари зірок на відстані, що в 560 разів перевищує відстань між Землею та Сонцем. Це означає, що екзопланети можуть зустрічатися в більш потужних зоряних системах, ніж вважалося раніше.

Група астрономів на чолі з Маркусом Янсоном (Markus Janson) із Стокгольмського університету повідомила про відкриття планети-гіганта b Cen (AB) b у масивній тісній подвійній зірковій системі b Cen AB, розташованій на відстані 305 світлових років від Сонця. Спостереження велися в період з березня 2019 року до квітня 2021 року за допомогою приймача SPHERE, встановленого на комплексі телескопів VLT в Чилі, в рамках програми BEAST (B-star Exoplanet Abundance Study).

Система складається із зірок із загальною масою 6–10 мас Сонця. Екзопланета має масу приблизно 10,9 мас Юпітера.

https://www.nature.com/articles/s41586-021-04124-8
https://nplus1.ru/news/2021/12/08/b-centauri-planet

SIDEROCRATOR

Наявність аміаку робить венеріанські хмари придатними для життя
https://www.pnas.org/content/118/52/e2110889118
Група вчених із Кардіффського університету дійшла висновку, що заплутаний хімічний склад хмар Венери має вельми несподіване пояснення. Змодельована симуляція підтвердила можливість існування життя в її атмосфері. Ця ідея все ще викликає суперечки, тому вже зараз ведеться підготовка космічних місій на найнесприятливішу планету Сонячної системи.
Венера — друга планета від Сонця, але на ній спекотніше, ніж навіть на найближчому до нашої зорі Меркурії. Все через потужний парниковий ефект, що перетворив її на випалену посушливу кам’янисту пустелю, в якій переважають вулкани та хмари токсичної сірчаної кислоти. Хмарний шар завтовшки майже 30 км постійно закриває поверхню планети від наземних спостерігачів. Але останнім часом цей шар розглядають як можливе укриття для інопланетного життя.

Недавнє дослідження виявило, що хмари на планеті не повністю складаються з сірчаної кислоти, а містять суспензію солей амонію. Це все натякає на можливу біологічну активність у щільних хмарах. Дослідження команди було опубліковане у Proceedings of the National Academy of Sciences.

Гіпотеза про фосфін
Нещодавня робота заснована на широко розрекламованому дослідженні, опублікованому минулого року в журналі Nature. У ньому стверджувалося, що в атмосфері планети знайдений газоподібний фосфін як доказ гіпотези її життєпридатності. Фосфін виробляється мікроорганізмами, яким потрібен кисень для виживання. Тому наявність газу була ознакою того, що в атмосфері Венери відбуваються біологічні процеси.
«Жодне відоме нам життя просто не здатне вижити у хмарах Венери. Однак, ймовірно, на цій планеті є якась форма життя, що змінює середовище, щоб воно стало придатним для існування», — заявила Сара Сігер, планетолог з Массачусетського технологічного інституту та співавторка нового дослідження.

Однак скептики не поділяють захоплення «відкриттям» учених і заявляють, що фосфін, можливо, просто переплутали з діоксидом сірки, що виділяється активними вулканами та не є результатом біологічних процесів.
Роки спостережень показали наявність більшої кількості водяної пари та діоксиду сірки, ніж очікувалося. Дослідники вважали, що пояснити ці аномалії може аміак.

«Аміаку на Венері не має бути. До нього приєднаний водень. А на планеті дуже мало водню. Будь-який газ, що не вкладається в контекст навколишнього середовища, автоматично викликає підозру. Єдине пояснення — він «створюється» біологічними процесами», — додала Сігер.

Нове моделювання показало, що якщо мікроорганізми й існували на Венері, виробництво аміаку є їхнім побічним продуктом. Крім того, аміак нейтралізує краплі сірчаної кислоти у хмарах, роблячи їх певною мірою придатними для життя. Хоча вся ця робота проводилася з моделями, майбутні місії космічних зондів можуть допомогти нам отримати деякі відповіді на питання про те, що ж насправді відбувається у венеріанських хмарах.

Космічні місії на Венеру
До Венери планується відправити три космічні місії з пошуку свідчень про існування життя: дві — від NASA (VERITAS та DAVINCI+), а одна — від ESA (EnVision). Зі всіх трьох DAVINCI+ — єдина місія, в якій планується відправити апарат в атмосферу Венери. Космічний зонд зробить виміри та проведе аналіз хмар під час спуску на поверхню планети.

angelsky

Впервые астрономы наблюдают за взрывом умирающей звезды в режиме реального времени.
https://news.berkeley.edu/story_jump/astronomers-see-death-throes-of-giant-star-before-violent-explosion/

SIDEROCRATOR

Походження органічних матеріалів з марсіанського метеорита не біологічне, а утворене геохімічними взаємодіями між водою і породою
https://phys.org/news/2022-01-martian-meteorite-materials-biological-geochemical.html

Органічні молекули, знайдені в метеориті, який прилетів на Землю з Марса, були синтезовані під час взаємодії між водою і гірськими породами, які відбулися на Червоній планеті близько 4 мільярдів років тому, згідно з новим аналізом, проведеним Ендрю Стілом з Карнегі та опублікованим Science .

Метеорит під назвою Allan Hills (ALH) 84001 був виявлений в Антарктиці в 1984 році і вважається одним з найстаріших з відомих які досягли Землі з Марса.
Протягом багатьох років вчені обговорювали історію походження органічного вуглецю, знайденого в метеориті Allan Hills 84001, з можливостями, включаючи різні абіотичні процеси, пов’язані з вулканічною активністю, впливовими подіями на Марсі або гідрологічним впливом, а також потенційно залишками стародавнього життя. утворень на Марсі або забруднення в результаті його аварійної посадки на Землю.

Команда під керівництвом Стіла, до якої також входили Ларрі Нітлер з Карнегі, Цзяньхуа Ван, Памела Конрад, Сюзі Вітале та Вінсент Ріггі, а також дослідники з Німецького дослідницького центру геонаук GFZ, Вільного університету Берліна, космічного центру NASA Джонсона, NASA Ames Research Центр і Політехнічний інститут Ренсселера використовували різноманітні складні методи підготовки та аналізу зразків, включаючи спільне нанорозмірне зображення, ізотопний аналіз та спектроскопію, щоб виявити походження органічних молекул у метеориті Allan Hills 84001.

Вони знайшли докази взаємодії води і порід, подібних до тих, що відбуваються на Землі. Зразки показують, що марсіанські породи зазнали двох важливих геохімічних процесів. Один, який називається серпентинізацією, відбувається, коли багаті залізом або магнієм магматичні гірські породи хімічно взаємодіють з циркулюючою водою, змінюючи їх мінералогію і виробляючи водень в процесі. Інший, який називається карбонізацією, включає взаємодію між гірськими породами та слабокислою водою, що містить розчинений вуглекислий газ, і призводить до утворення карбонатних мінералів.

Неясно, чи були ці процеси викликані навколишніми водними умовами одночасно чи послідовно, але дані вказують на те, що взаємодія між водою та породами не відбувалася протягом тривалого періоду. Проте очевидно, що в результаті реакцій утворюється органічний матеріал від відновлення вуглекислого газу.

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 78864 раз)