Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 80802 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

WEST

Якщо життя у Всесвіті є тільки на Землі, то може дійсно його виникнення повязано з Богом? Тому Марс завжди був мертвий.

SIDEROCRATOR

Цитата: WEST від 14 Січня 2022, 18:53:04

Якщо життя у Всесвіті є тільки на Землі, то може дійсно його виникнення повязано з Богом? Тому Марс завжди був мертвий.

Біда тільки що життя на Землі існувало ще задавго до того, як люди того бога\богів придумали

SIDEROCRATOR

Вплив Супутників Старлінк на результати спостережень наземними телескопами
https://phys.org/news/2022-01-palomar-survey-instrument-impact-starlink.html
Астрономи і раніше висловлювали занепокоєння, що ці об'єкти, які можуть виглядати у вигляді смуг на зображеннях телескопа, можуть перешкодити їхнім науковим спостереженням.
Для кількісної оцінки цих ефектів група дослідників вивчила архівні зображення, отримані фінансованим Національним науковим фондом (NSF), інструментом Zwicky Transient Facility (ZTF), який працює з обсерваторії Паломар Калтеху поблизу Сан-Дієго. ZTF сканує все нічне небо кожні два дні, каталогізуючи космічні об’єкти, які змінюються з часом. Це включає все, від наднових до близькоземних астероїдів. Члени команди Zwicky кажуть, що вони вирішили спеціально вивчити вплив супутників Starlink, оскільки вони наразі представляють найбільшу низьку орбіту Землі або сузір'я LEO, і вони мають добре охарактеризовані орбіти.

Результати, показують, що на архівних знімках, зроблених з листопада 2019 року по вересень 2021 року, з’являється 5301 смуга супутника. Ці смуги найбільш очевидні в так званих сутінкових спостереженнях, зроблених на світанку або в сутінках. які важливі для пошуку близькоземних астероїдів, які з’являються на небі близько до Сонця. ZTF виявила кілька астероїдів такої природи, включаючи 2020 AV2, перший астероїд, помічений з орбітою, яка повністю вписується в орбіту Венери.

«У 2019 році постраждали 0,5 відсотка сутінкових зображень, а зараз майже 20 відсотків», – каже Пшемек Мроз, провідний автор дослідження та колишній докторант Калтеху, який зараз працює у Варшавському університеті в Польщі.

У майбутньому вчені очікують, що майже всі зображення ZTF, зроблені під час сутінків, будуть містити принаймні одну смугу, особливо після того, як сузір’я Starlink досягне 10 000 супутників, цілі, якої SpaceX сподівається досягти до 2027 року.

«Ми не очікуємо, що супутники Starlink вплинуть на зображення, не сутінкові, але якщо супутникове сузір’я інших компаній перейде на вищі орбіти, це може спричинити проблеми для нічних спостережень» – каже Мроз.

Проте, незважаючи на збільшення смуг на зображенні, у новому звіті зазначається, що наукові операції ZTF не зазнали сильного впливу. Співавтор дослідження Том Прінс, професор фізики Іра С. Боуен, почесний професор Каліфорнійського технологічного університету, каже, що в роботі показано, що одна смуга впливає на менше ніж одну десяту відсотка пікселів на зображенні ZTF.

«Є невелика ймовірність того, що ми пропустимо астероїд чи іншу подію, приховану за смугою супутників, але порівняно з впливом погоди, наприклад, хмарного неба, це досить незначні наслідки для ZTF».

Прінс каже, що може бути розроблене програмне забезпечення, щоб допомогти пом'якшити потенційні проблеми; наприклад, програмне забезпечення може передбачити розташування супутників Starlink і таким чином допомогти астрономам уникнути планування спостережень, коли вони можуть бути в полі зору. Програмне забезпечення також може оцінити, чи вплинув супутник, що проходить повз, на астрономічне спостереження, що дозволить астрономам замаскувати або іншим чином зменшити негативний вплив смуг.

У новому дослідженні також розглядалася ефективність козирків на супутниках Starlink, які SpaceX додала, починаючи з 2020 року, щоб не допустити потрапляння сонячного світла до космічного корабля. Згідно зі спостереженнями ZTF, козирки зменшують яскравість супутника приблизно в п’ять разів. Це зменшує видимий рівень яскравості супутників до рівня 6,8 зоряної величини (найяскравіші зірки мають першу зоряну величину, а найслабші зірки, які ми можемо побачити своїми очима, приблизно шостої величини).

Це все ще недостатньо тьмяне, щоб відповідати стандартам, визначеним на семінарі Satellite Constellations 1 (SATCON1) у 2020 році, спонсорованим NOIRLab (Національною лабораторією оптико-інфрачервоної астрономії) та AAS (Американським астрономічним товариством), щоб зібрати разом астрономів, політиків та інших експертів, щоб обговорити вплив великих супутникових сузір’їв на астрономію та суспільство. Група закликала, щоб усі супутники LEO були 7 величини або й слабшими.

Автори також відзначають, що їх дослідження є специфічним для ZTF. Як і ZTF, майбутня обсерваторія Vera C. Rubin, яка будується в Чилі, також буде оглядати небо щоночі, але через більш чутливу камеру зображення, астрономи прогнозують, що на неї можуть негативніше впливати смуги супутників, ніж на ZTF.

slava3500

Телескоп Gaia помог определить природу Местного Пузыря

Астрономы благодаря космическому телескопу Gaia определили природу Местного Пузыря — гигантской полости, внутри которой находятся Солнечная система и ряд скоплений и облаков газа. Оказалось, что его возраст составляет 14,4 миллиона лет, а образован он был за счет взрывов 15 сверхновых с интервалом в один миллион лет в двух звездных скоплениях, входящих в ассоциацию Скорпиона-Центавра.

Известно, что Солнечная система входит в Местное межзвездное облако, которое, в свою очередь, вместе с несколькими скоплениями и облаками находится внутри Местного Пузыря — полости, диаметром не менее 300 световых лет, заполненной горячей разреженной плазмой и окруженной оболочкой из холодного нейтрального газа и пыли. Однако точная форма и протяженность этой структуры, а также ее возраст до сих пор не определены, как и возможная связь с процессами звездообразования, которые могли способствовать созданию Пузыря.
Недавно ученые из Смитсоновской астрофизической обсерватории (CfA) составили новую точную карту этой области, смоделировали эволюцию Местного пузыря и подтвердили прежние догадки о его появлении. Статья Катерины Цукер (Catherine Zucker) и ее коллег опубликована в журнале Nature. Также о работе рассказывается в сообщении пресс-службы CfA. Самый наглядный ее итог авторы выложили онлайн, в виде интерактивной 3D-анимации Местного пузыря, на которой показаны и ключевые звезды, и области звездообразования.

https://www.nature.com/articles/s41586-021-04286-5
https://nplus1.ru/news/2022/01/21/local-bubble

SIDEROCRATOR

Зонд Solar Orbiter пролетів через хвіст комети Леонарда
https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Solar_Orbiter/Solar_Orbiter_catches_a_second_comet_by_the_tail
У грудні 2021 року європейський зонд Solar Orbiter здійснив проліт через хвіст комети Леонарда (C/2021 A1 Leonard). Ця зустріч дозволила зібрати унікальні дані про його хімічний склад і взаємодію із сонячним вітром та магнітним полем нашого світила.
Візит комети Леонарда став однією з найяскравіших астрономічних подій кінця 2021 року. Наземні спостерігачі зробили низку ефектних знімків хвостатої гості, які продемонстрували, як у міру наближення до Сонця збільшувалася її яскравість і змінювалася форма хвоста. У вивченні комети також взяли участь і космічні апарати, одним з яких був зонд Solar Orbiter. За щасливим збігом обставин, у момент візиту хвостатої гості він перебував неподалік Землі, лише недавно завершивши її проліт.

У середині грудня Solar Orbiter перетнув хвіст комети Леонарда. На той момент вона знаходилася на відстані 45 млн км від Землі, поряд із Венерою. Але її хвіст простягся через усю внутрішню частину Сонячної системи, що дозволило європейському зонду пройти крізь нього.
Вчені скористалися цією рідкісною нагодою, щоб зібрати більше інформації про комету. Встановлені на борту зонда аналізатор SWA та сенсор HIS зафіксували присутність у її хвості іонів кисню, вуглецю, молекулярного азоту, а також молекул чадного газу та, можливо, води. Крім того, Solar Orbiter зробив низку знімків комети у видимому та ультрафіолетовому діапазонах.

Це вже вдруге, коли Solar Orbiter перетнув кометний хвіст. Попередній подібний випадок стався 2020 року. Тоді зонд пройшов через хвіст комети C/2019 Y4 ATLAS.

Зібрані Solar Orbiter дані про склад хвоста комети Леонарда. Джерело: ESA/Solar Orbiter/SWA team
Solar Orbiter призначений для вивчення внутрішньої частини геліосфери та сонячного вітру, що зароджується, а також спостереження полярних областей нашого світила, які не видно з Землі. У березні цього року він уперше наблизиться до Сонця на відстань 50 млн км, що можна порівняти з орбітою Меркурія. Це дозволить зібрати унікальні дані та отримати безпрецедентні зображення раніше недосліджених регіонів зорі.

slava3500

У Чумацькому шляху знайшли загадковий об'єкт, що випромінює довгі радіоімпульси

На знімку зображено Чумацький шлях, яким його видно із Землі. Зіркою позначено місцезнаходження виявленого космічного тіла

Австралійські вчені виявили в Чумацькому шляху "дивний об'єкт, що крутиться", що випромінює енергію в радіодіапазоні з рівномірною періодичністю. За їхніми словами, нічого подібного до Всесвіту астрономам ще не зустрічалося.

Першим космічне тіло побачив аспірант Університету Кертіна в Західній Австралії Тайрон О'Доерті за допомогою телескопа та розробленої ним самим нової методики. Це сталося ще наприкінці 2020 року, але проміжні результати досліджень були опубліковані в журналі Nature лише напередодні 26 січня.
"Протягом кількох годин нашого спостереження він [об'єкт] то зникав, то знову з'являвся", - каже науковий керівник О'Доерті, астрофізик доктор Наташа Харлі-Уокер із Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень (ICRAR).
За словами астрофізика ICRAR Джемми Андерсон, незвичайною є не сама нерегулярно-змінна поведінка об'єкта, - такі об'єкти відомі в астрономії як транзієнти, - а те, що він перебуває в активному стані викиду енергії протягом цілої хвилини.
На даний момент команді з ICRAR вдалося встановити, що об'єкт знаходиться на відстані приблизно 4 тис. світлових років від Землі, він неймовірно яскравий і має надпотужне магнітне поле.

Поки що є дві теорії щодо природи виявленого тіла. Воно може виявитися нейтронною зіркою або "білим карликом" - залишками старої зірки, що стиснулися.

https://www.bbc.com/russian/news-60139580
https://www.nature.com/articles/s41586-021-04272-x

angelsky

Центр Млечного Пути изучен с помощью радиотелескопа MeerKAT
https://english.tachyonbeam.com/2022/02/01/the-milky-way-center-studied-with-the-meerkat-radio-telescope/

SIDEROCRATOR

Астрономи відкрили перший в історії чотирикратний астероїд
http://www.sci-news.com/astronomy/quadruple-asteroid-elektra-10548.html
Астрономи виявили третій супутник, що обертається навколо астероїда головного поясу (130) Elektra , що робить його першим чотирикратним астероїдом.

Вперше відкритий 17 лютого 1873 року астрономом Лічфілдської обсерваторії Крістіаном Пітерсом (130) Електра — великий астероїд головного поясу. має ефективний діаметр 199 км
Його перший супутник був відкритий у 2003 році групою астрономів під керівництвом доктора Вільяма Мерлайна за допомогою телескопа Keck II в обсерваторії Мауна-Кеа. Позначений як S/2003 (130) 1 або S1, він має діаметр 6 км і обертається на відстані 1300 км від материнського астероїда з періодом 5,3 доби.
Другий супутник Електри, S/2014 (130) 1 або S2, був відкритий 6 грудня 2014 року дослідницькою групою під керівництвом доктора Бін Янга за допомогою установки SPHERE на дуже великому телескопі ESO . Він має діаметр близько 2 км і обертається навколо Електри раз на 1,2 дібі на відстані 500 км.
«Ми виявили новий супутник S/2014 (130) 2 або S3, який обертається навколо Elektra, що робить його третім супутником у цій системі», — сказав доктор Ентоні Бердеу з Національного інституту астрономічних досліджень Таїланду та Університету Чулалонгкорн та його колеги.

Використовуючи нову техніку скорочення даних і спеціальний алгоритм, автори проаналізували архівні дані 2014 року з інструменту SPHERE/IFS і змоделювали гало астероїда.
супутник S3 має орбітальний період 0,679 днів і діаметр 1,6 км . він обертається всередині орбіти S2 з великою піввіссю 344 км (214 миль) і орбітальним періодом 0,679 днів навколо основної
"Щодо орбіти S3 залишається багато невизначеностей", - додали вони.
Для вирішення проблеми руху супутників Elektra необхідні додаткові дані про S2 і S3, а також більш ретельне динамічне дослідження».

angelsky

На небе происходит уникальное астрономическое явление: в одной галактике (NGC 5605) сразу три сверхновых! Все они были обнаружены ATLAS в январе 2022 года
https://thetimeshub.in/rare-event-three-supernovae-exploded-at-once-in-the-galaxy-ngc-5605

SIDEROCRATOR

От тільки зоряга величина тих наднових не дуже вселяє оптимізму

slava3500

Причем новость довольно старая, неизвестно какого блеска сейчас эти звёзды.

WEST

В 1968 году астрономы Бюраканской обсерватории (Армения, СССР) обнаружили в одной из галактик тоже три сверхновых. А почему бы и нет.

SIDEROCRATOR

Цитата: WEST від 23 Лютого 2022, 23:15:02

В 1968 году астрономы Бюраканской обсерватории (Армения, СССР) обнаружили в одной из галактик тоже три сверхновых. А почему бы и нет.

Оце цікаво
А якесь посилання на джерело є?

SIDEROCRATOR

Наса передбачило зіткнення Землі та невеликого астероїда
https://phys.org/news/2022-03-nasa-impact-small-asteroid.html
Сама подія не була повною несподіванкою: астрономи знали, що він на траекторії зіткнення, передбачивши, де і коли точно станеться удар.
За дві години до зіткнення астероїда К. Сарнецький з обсерваторії Піскештето на півночі Угорщини вперше повідомив про спостереження за невеликим об’єктом у Центр малих планет. Об’єкт був розміщений на сторінці підтвердження навколоземного об’єкта Центру малих планет, щоб позначити його для додаткових спостережень, які підтвердять його як раніше невідомий астероїд.

Потім система оцінки небезпеки зіткнення «Scout» NASA провела вимірювання, щоб розрахувати траєкторію EB5 2022 року. Щойно Scout визначив, що 2022 EB5 влетить в атмосферу Землі, система сповістила Центр досліджень об’єктів поблизу Землі (CNEOS) та Управління координації планетарної оборони NASA та позначила об’єкт на веб-сторінці Scout, щоб сповістити про об’єкт спостережну спільноту.

"Скаут мав лише 14 спостережень протягом 40 хвилин з однієї обсерваторії, з якої вона вперше ідентифікувала об'єкт як ударний елемент. Ми змогли визначити можливі місця удару, які спочатку поширювалися від західної Гренландії до берегів Норвегії", - сказав Давіде Фарноккіа, навігаційний інженер JPL, який розробив Scout. «Оскільки все більше обсерваторій відстежували астероїд, наші розрахунки його траєкторії та місця удару ставали точнішими».

Скаут визначив, що 2022 EB5 увійде в атмосферу на південний захід від Ян-Майєна, за 470 кілометрів від східного узбережжя Гренландії та на північний схід від Ісландії. О 17:23 EST (14:23 за тихоокеанським стандартним часом) 2022 EB5 влетів атмосферу, як передбачав Scout, і інфразвукові детектори підтвердили, що удар стався в передбачений час.

Відповідно до спостережень за астероїдом, коли він наближався до Землі, та енергії, виміряної інфразвуковими детекторами під час удару, 2022 EB5, за оцінками, мав розмір приблизно 2 метри. Крихітні астероїди такого розміру стають достатньо яскравими, щоб їх можна було виявити лише за останні кілька годин перед ударом (або до того, як вони дуже близько підійдуть до Землі). Вони набагато менші, ніж об’єкти, виявляти та попереджати про які Управління координації планетарної оборони доручило NASA.

Саша Наумов

Тобто він таки впав!

Людству, а особливо тій наймерзеннішій його частині, що на схід та північ від України,
треба займатись проблемами ось такого рівня, а не знищенням одне одного.

SIDEROCRATOR

Кількість офіційно відкритих екзопланет з 1992 р. сягнула 5000!
https://phys.org/news/2022-03-cosmic-milestone-nasa-exoplanets.html
Це сталося 21 березня, коли остання партія з 65 екзопланет була додана до архіву екзопланет NASA. Архів записує відкриття екзопланет, які з’являються в рецензованих наукових працях і підтверджені за допомогою кількох методів виявлення або аналітичних методів.
Понад 5000 знайдених планет включають маленькі скелясті світи, такі як Земля, газові гіганти, у багато разів більші за Юпітер, і «гарячі Юпітери» на близьких орбітах навколо своїх зірок. Є «супер-Землі», які можуть бути скелястими світами, більшими за наш, і «міні-Нептуни», менші версії Нептуна нашої системи. Додайте до суміші планети, що обертаються навколо двох зірок одночасно, і планети, що досі обертаються навколо залишків мертвих зірок, що вибухнули.

SIDEROCRATOR

Астрономи підтвердили існування льоду на Меркурії
https://phys.org/news/2022-03-deposits-ice-mercury-poles.html

Використовуючи архівні дані, зібрані радіотелескопом Аресібо, астрономи підтвердили та уточнили розташування покладів водяного льоду на Меркурії. Результати роботи допоможуть покращити методику дослідження крижаних відкладень на інших тілах Сонячної системи, наприклад, на Місяці.
Перші відомості про наявність льоду на Меркурії були отримані телескопом Аресібо ще в 1990-ті роки. Характеристики радіосигналів від полюсів планети вказали на наявність там яскравих областей, чиї властивості були аналогічні властивостям льоду. Після цього астрономи висунули припущення, що поклади льоду можуть бути на дні ніколи не освітлюваних Сонцем полярних кратерів.
Апарат MESSENGER, який вивчав Меркурій у проміжку з 2011 по 2015 рік, підтвердив, що розташування яскравих областей збігається з кратерами, розташованими у вічній тіні, а їхнє дно багате воднем. Подальший аналіз даних дозволив ученим з упевненістю заявити, що на першій планеті від Сонця справді є лід, мабуть, доставлений туди кометами.
2019 року телескоп Аресібо знову провів радарне сканування полюсів Меркурія. Команда американських дослідників об’єднала зібрані ним дані з результатами спостережень MESSENGER. Це дозволило створити найдетальнішу карту покладів водяного льоду на Меркурії та навіть визначити рівень його чистоти.
Виявилося, що відкладення майже чистого водяного льоду в постійно затінених областях Меркурія оточені більш «брудним» матеріалом, що складається із суміші льоду та реголіту. Інший цікавий факт полягає у тому, що найчистіші поклади льоду не завжди розташовуються усередині великих полярних кратерів.

SIDEROCRATOR

Міжнародна команда дослідників оголосила про виявлення об’єкта, який може бути найдальшою галактикою у Всесвіті. Ми бачимо її такою, якою вона була 13,5 млрд років тому — тобто через 300 млн років після Великого вибуху.
https://news.harvard.edu/gazette/story/2022/04/scientist-have-spotted-farthest-galaxy-on-record/
Галактика отримала позначення HD1. Вона дуже яскраво світиться в ультрафіолетовому діапазоні. Дослідники мають дві основні гіпотези, що пояснюють це. За однією з них HD1 переживала спалах зореутворення. Але тут не все так просто. Коли астрономи підрахували, скільки зірок вона мала виробляти, щоб бути такою яскравою, то отримали цифру понад сто на рік. Це щонайменше у десять разів вище, ніж очікується для галактик тієї епохи.

Тому вчені припустили, що HD1 формувала зірки, які вже не змогли б існувати в наш час. Йдеться про так звані зорі населення III. Це найперші світила у Всесвіті, які були набагато масивнішими та яскравішими за сучасні. Вони мали дуже велику масу і, як наслідок, дуже невелику тривалість життя. Поки що астрономам ще не вдавалося спостерігати за зорями населення III «наживо».

За іншою версією, в центрі HD1 була розташована надмасивна чорна діра, маса якої в 100 млн разів перевищувала сонячну і яка дуже активно поглинала речовину. У разі підтвердження, вона стане найранішою відомою нам надмасивною чорною дірою.
Вчені сподіваються невдовзі повернутися до HD1 і провести її спостереження за допомогою телескопа James Webb, який зможе надати додаткові подробиці про цю галактику та уточнити відстань до неї. Наявні оцінки свідчать, що випущеному їй світові знадобилося 13,5 млрд років, щоб дістатися Землі. Але якщо взяти до уваги фактор розширення Всесвіту, то реальна відстань до HD1 становить 33,4 млрд світлових років.

SIDEROCRATOR

Hubble визначив розміри найбільшої комети в історії
Космічний телескоп Hubble виміряв характеристики ядра комети C/2014 UN271 (Бернардінеллі — Бернштейна). Його дані підтвердили, що вона є найбільшою кометою за всю історію астрономії.
https://www.nasa.gov/feature/goddard/2022/hubble-confirms-largest-comet-nucleus-ever-seen
Щоб визначити розміри комети C/2014 UN271, дослідники використали телескоп Hubble. Це виявилося дуже непростим завданням. Зараз хвостата гостя перебуває на відстані майже 3 млрд км від Землі, тому навіть технічних можливостей орбітальної обсерваторії недостатньо, щоб безпосередньо розглянути її ядро. Ситуацію ще більше ускладнює кома. Так називають оболонку з пилу та газу, що оточує ядро C/2014 UN271.
Тому дослідники створили комп’ютерну модель кометної коми, порівняли її зі знімками Hubble і потім «відняли» з них світіння коми, залишивши тільки світло від ядра. Для покращення точності вчені також використовували дані комплексу радіотелескопів ALMA, що внесли обмеження на максимальний розмір та відбивну здатність (альбедо) комети.

У результаті вчені отримали таку оцінку. Діаметр ядра комети C/2014 UN271 (Бернардінеллі — Бернштейна) складає 135 км за маси 500 трильйонів тонн. Наявні дані також свідчать, що вона має ще менше альбедо, ніж вважалося раніше. За словами астрономів, комета чорніша за вугілля. Швидше за все, це пов’язано з органічними речовинами, що покривають її поверхню.

Отже, C/2014 UN271 є найбільшою хвостатою гостею, яку будь-коли спостерігали астрономи. Попередньою рекордсменкою була комета C/2002 VQ94, діаметр якої оцінювався в 100 км.

SIDEROCRATOR

Українські астрономи виявили екзокомети навколо іншої зopi
https://www.scientificamerican.com/article/ukrainian-astronomers-discover-exocomets-around-another-star/?fbclid=IwAR3LJTmyZA85lTUz20o63IdCXL1QkSNAO0oa87E_kJ4qjEdviG9_vEA6dPw
https://www.aanda.org/component/article?access=doi&doi=10.1051/0004-6361/202142111
Колектив астрономів ГАО НАНУ за рік досліджень відкрили 5 екзокомет навколо зорі Бета Живописця.

Ці нещодавно відкриті екзокомети обертаються навколо зірки Beta Pictoris, добре вивченого обєкта, що знаходиться лише в 65 світлових роках від Землі — досить поблизу в космічному плані. Beta Pictoris (він ж Beta Pic) набагато молодший за Сонце, йому всього від 10 до 40 мільйонів років у порівнянні з 4,5 мільярдами років Сонячної системи, що робить його корисним джерелом того, що відбувається під час молодості планетарної системи. На орбіті цієї зірки обертається газова планета-гігант, у 11 разів більша за Юпітер (Beta Pic b) і величезний пиловий диск діаметром майже 40 мільярдів миль, відомий як диск сміття.
У молодших планетних системах, таких як Beta Pic, комети пролітають біля своїх зірок набагато частіше, тому що все в диску все ще зміщується, перш ніж об’єкти приймуть свою остаточну конфігурацію.

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 80802 раз)