Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 78846 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

SIDEROCRATOR

Кільця Сатурна нагрівають його атмосферу
https://phys.org/news/2023-03-hubble-saturn-atmosphere.html

Дослідник з Інституту астрофізики у Парижі Лотфі Бен-Джаффаль нещодавно опублікував роботу, де зміг пояснити одну із загадок Сатурна, на яку вчені багато років не звертали уваги. Річ у тім, що верхні шари атмосфери цього газового гіганта випромінюють відчутно більше ультрафіолету, ніж його мало б бути, виходячи з чинних моделей планети.

Взагалі випромінювання енергії газовими гігантами є звичайною річчю. Це відбувається через їхнє стиснення під власною вагою, яке розігріває газ. Але надлишок ультрафіолету пояснюється якимось іншим механізмом. І Бен-Джаффаль встановив, що причиною цього є кільця Сатурна.

Частинки з внутрішньої частини кілець достатньо часто гальмуються та починають падати в атмосферу планети. В процесі цього вони гальмуються тертям об газ. Склад атмосфери трохи змінюється, а сама вона розігрівається. І саме цей додатковий розігрів відповідальний за надлишок випромінювання.

Саме явище надмірного випромінення ультрафіолету помітили ще апарати Voyager у 1980-х роках. Але тоді його списали на шум. І тільки результати досліджень інших місій довели, що воно таки існує.
Але лише зараз вчені здогадалися зіставити всі ці факти та розібратися у тому, як вони між собою пов’язані. Ключову роль у цьому відіграли спектроскопічні дослідження космічного телескопа Hubble. Саме за їхньої допомоги встановили, як змінюється атмосфера планети під впливом частинок кілець, що падають на неї, і ця загадка Сатурна була розгадана.

SIDEROCRATOR

Зонд «Аль-Амаль» створив тривимірну карту Марса в приголомшливих деталях
https://www.space.com/uae-mars-hope-orbiter-new-map
Нова карта Марса показує Червону планету в приголомшливих деталях, вона відкриває безліч захопливих геологічних особливостей, що помітні з орбіти. Карта високої роздільної здатності допоможе вченим відповісти на низку актуальних питань про Марс, зокрема про те, як він став сухим і безплідним ландшафтом, попри те, що колись був багатий на рідку воду.

Карту Марса створила група вчених під керівництвом Нью-Йоркського університету Абу-Дабі (NYUAD) і Центру космічної науки Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Дослідники використовували дані, зібрані з орбіти навколо Марса в рамках місії Emirates Mars Mission (EMM), також відомої як Hope, або «Аль-Амаль». Карта показує Червону планету «очима» найсучаснішої бортової системи зображення Emirates Exploration Imager (EXI).
Щоб створити деталізовану карту поверхні, було проведено понад 3000 спостережень за допомогою EXI, зроблених протягом одного марсіанського року, тобто періоду, еквівалентного двом рокам на Землі. Потім усі знімки з’єднали разом, щоб створити кольорову композицію. Отримана карта показує багато основних геологічних особливостей Червоної планети у високій роздільній здатності.

SIDEROCRATOR

Уточнено величину Сталої Хаббла
https://phys.org/news/2023-04-universe.html
Дослідження, проведене дослідницькою групою Stellar Standard Candles and Distances під керівництвом Річарда Андерсона з Інституту фізики EPFL, додає нову частину головоломки. Їхнє дослідження, опубліковане в Astronomy & Astrophysics , досягло найточнішого на сьогоднішній день калібрування зірок цефеїд — типу змінних зірок, яскравість яких коливається протягом певного періоду — для вимірювання відстані на основі даних, зібраних місією Gaia Європейського космічного агентства (ESA).
Вчені змогли уточнити залежності, відповідно до яких оцінюють відстані за межами Чумацького Шляху.

Для цього зазвичай використовуються методи цефеїд. Їхня особливість полягає у тому, що період коливань прямо залежить від абсолютної світності. А знаючи її та те, наскільки зоря яскрава на нашому небі, можна за періодом пульсації встановити відстань до галактики, у якій вона розташована.
При цьому варто пам’ятати, що Всесвіт розширюється. І швидкість, з якою інші галактики віддаляються від нас, залежить від відстані до них. Цю залежність характеризує стала Габбла, яка визначається в кілометрах за секунду на мегапарсек (км/с/МПк).
Величину сталої Габбла визначають експериментально на основі тих самих «сходинок оцінки відстаней». Відповідно до останніх вимірювань, які були зроблені 2011 року, вона становить 73,0 км/с/МПк за похибки у 1 км/с/МПк.
Проблема в тому, що величину сталої Габбла можна дізнатися і в інший спосіб. Для цього треба виміряти реліктове мікрохвильове випромінювання. І оцінка, отримана таким чином, досить сильно відрізняється від тієї, яку дає вимірювання відстаней — 67,4 км/с/МПк за точності 0,5 км/с/МПк.
Як бачимо існує різниця у 5,6 км/с/МПк, яку неможливо пояснити неточністю вимірювань, вчені не можуть сказати напевно. Схоже, що одне з припущень, на яких базуються всі ці методи, неправильне, але яке саме — ми не знаємо.
Саме тому нове дослідження має таке велике значення. Воно дозволяє визначити величину сталої Габбла із точністю до 0,9 відсотка. І коли вчені отримали її, вона виявилася рівною все тим самим 73,0 км/с/МПк. Тобто з боку вимірювання відстаней справа зовсім не в неточності. Цілком можливо, що це наше розуміння мікрохвильового реліктового випромінювання не відповідає дійсності.
Крім того, нове дослідження цінне ще й саме по собі. Адже метод цефеїд використовується не тільки для розв’язання глобальних питань про влаштування Всесвіту. Наше розуміння того, що де розташоване у Чумацькому Шляху, теж залежить від точності цієї оцінки. І тепер ми можемо бути у ній впевнені.

angelsky

Під час війни важко розібратися, але є те що е https://www.dialog.ua/russia/271544_1681246794
Я так розумію це метеорит

SIDEROCRATOR

Відкрито новий «квазі-супутник» Землі - астероїд 2023 FW13
https://skyandtelescope.org/astronomy-news/does-earth-have-new-quasi-moon/?utm_source=cc&utm_medium=newsletter
Астрономи назвали виявлений цьогоріч астероїд 2023 FW13 тимчасовим супутником Землі. Він застряг у резонансі 1:1 з Землею, тобто рухається за подібною орбітою з нами. Якщо вдасться підтвердити, що астероїд обертається навколо Землі, а не Сонця, то 2023 FW13 стане шостим відомим квазісупутником Землі
Розміри 2023 FW13 оцінюють у 10-20 метрів у діаметрі. Аналіз його орбіти за даними обсерваторії PanSTARRS, що його відкрила, показує, що 2023 FW13 може знаходитися на ексцентричній орбіті в орбітальному резонансі з нашою планетою. Імовірно, під гравітаційний вплив Землі він потрапив у 100 році до нашої ери, а лишиться з нами аж до 3 700 року. Якщо вдасться підтвердити, що 2023 FW13 обертається навколо Землі, а не Сонця, то астероїд стане найстабільнішим із квазісупутників Землі.

SIDEROCRATOR

Фахівці NASA придумали спосіб, як знайти додаткове джерело енергії для апарата Voyager 2
https://www.nasa.gov/feature/jpl/nasa-s-voyager-will-do-more-science-with-new-power-strategy

У пошуках способу уникнути відключення Voyager 2, інженери звернули увагу на вбудований механізм безпеки, призначений для захисту інструментів у разі зміни напруги. Оскільки значні коливання напруги можуть пошкодити прилади, Voyager оснащений регулятором, який у такому разі запускає резервний ланцюг. Фахівці місії вирішили відключити цей запобіжник і використати енергію, що вивільнилася, для підтримки роботи наукових інструментів.

За словами інженерів, вони ухвалили таке рішення, оскільки навіть після 45 років електричні системи зондів перебувають у відносно стабільному стані. Крім того, у них все одно залишиться можливість контролювати напругу та реагувати в разі її значних коливань. Звичайно, вимкнення регулятора несе деякі ризики, але завдяки вжитим діям Voyager 2 отримав кілька додаткових років життя. Отже, термін служби апарата продовжили до 2026 року.

Що стосується Voyager 1, то рішення про вимкнення його регулятора буде ухвалено після оцінки ефективності запропонованої методики. Це пояснюється тим, що на борту зонда функціонує лише чотири наукові інструменти, що дає йому приблизно на рік більше часу життя порівняно з Voyager 2.

SIDEROCRATOR

Нове дослідження встановлює остаточний вік кілець Сатурна: вони дійсно молоді
https://phys.org/news/2023-05-definitive-age-saturn-theyre-young.html

Дослідження, опубліковане 12 травня в журналі Science Advances , визначає вік кілець Сатурна не більше 400 мільйонів років. Це робить кільця набагато молодшими за сам Сатурн, якому приблизно 4,5 мільярда років.
3 2004 по 2017 рік команда використовувала інструмент під назвою Cosmic Dust Analyzer на борту останнього космічного корабля NASA Cassini для аналізу частинок пилу, що летить навколо Сатурна. За ці 13 років дослідники зібрали лише 163 зерна, які походять із-за меж планети. Але цього було достатньо. Виходячи з їхніх розрахунків, кільця Сатурна, ймовірно, збирали пил лише кілька сотень мільйонів років.

Іншими словами, кільця планети — це нові явища, які виникають (і потенційно навіть зникають) у космічні терміни, що збігається з кліпом ока.
Кассіні запропонував можливість встановити остаточний вік кілець Сатурна. Космічний корабель вперше прибув до Сатурна в 2004 році і збирав дані, поки він цілеспрямовано не врізався в атмосферу планети в 2017 році. Аналізатор космічного пилу, який мав форму трохи ковша, зачерпував дрібні частинки, коли вони пролітали повз.
Інженери та вчені з LASP розробили та створили набагато складніший аналізатор пилу для майбутньої місії NASA Europa Clipper, запуск якої запланований на 2024 рік.
Попередні дослідження також припускали, що кільця можуть бути молодими , але не включали остаточних показників накопичення пилу.

Кільця вже можуть зникнути. У попередньому дослідженні вчені NASA повідомили, що лід повільно опадає на планету і може повністю зникнути ще через 100 мільйонів років.
Деякі вчені, наприклад, припустили, що кільця Сатурна могли утворитися, коли гравітація планети розірвала один із супутників.

SIDEROCRATOR

Космічний телескоп Джеймса Вебба виявив воду в комети головного поясу
https://www.nature.com/articles/s41586-023-06152-y

Нові спостереження за кометами головного поясу виявили несподіване відкриття. Спостерігаючи за кометою 238P/Read (P/2005 U1) вчені успішно побачили навколо неї водяну пару. Знахідка вказує на те, що вода може зберігатися в цьому регіоні Сонячної системи.
238P/Read — це комета головного поясу, розташована у межах головного астероїдного поясу нашої Сонячної системи, що існує між орбітами Марса та Юпітера. Комети головного поясу зазвичай мають кругову орбіту, хоча іноді демонструють кометоподібну поведінку.

Вважається, що головний пояс залишився з часів раннього формування Сонячної системи. Дослідники сподіваються, що вивчення об’єктів у межах цього поясу допоможе зрозуміти, звідки на Землі взялося так багато води. Вода має важливе значення для придатності планети до життя, і одна з теорій полягає в тому, що головний пояс слугував джерелом води на Землі.
Комети головного поясу — це рідкісний підклас комет, які мають здебільшого кругові орбіти , повністю обмежені головним поясом астероїдів між орбітами Марса та Юпітера, але демонструють кометну поведінку — викидають матеріал, який створює нечіткий вигляд і часто хвости — який, на думку астрономів, утворюється шляхом сублімації — або прямого переходу льоду в газ — крижаного матеріалу.
Вода в кометах головного поясу важлива, тому що об’єкти з головного поясу астероїдів були запропоновані як потенційне джерело земної води в ранній Сонячній системі, де сучасні комети головного поясу, здається, дають можливість перевірити цю гіпотезу. Але це працює лише в тому випадку, якщо вони дійсно містять водяний лід. Підтвердження виділення води принаймні в одній кометі головного поясу підтверджує, що дізнатися про походження води на Землі від комет головного поясу є життєздатною можливістю

SIDEROCRATOR

Космічна небезпека: нова карта показала астероїди, що загрожують Землі
https://www.universetoday.com/161294/astronomers-prepare-a-survey-of-the-next-thousand-years-of-hazardous-asteroids/
Команда американських учених створила карту потенційно небезпечних астероїдів розміром понад кілометр. Їм вдалося виявити 28 об’єктів, які наблизяться до нашої планети на відстань меншу, ніж середній радіус місячної орбіти.
наразі астрономи виявили практично всі близькоземні астероїди розміром понад один кілометр. Падіння на Землю такого об’єкта призведе до важких наслідків, що лежать у діапазоні від спустошення цілого континенту до загибелі всієї людської цивілізації.

Гарна новина полягає в тому, що в найближчі сто років жоден із таких астероїдів не зіткнеться з нашою планетою. Погана новина — в тому, що під впливом гравітаційних пертурбацій астероїди часто змінюють свої орбіти. А це означає, що камінь, який спочатку не становив загрози, згодом може опинитися на траєкторії, що перетинається з земною орбітою.

Щоб знайти відповідь на питання про те, як можуть видозмінитися орбіти великих близькоземних астероїдів, астрономи вдалися до комп’ютерного моделювання. Вони створили серію симуляцій, вивчивши якомога більше можливих траєкторій з урахуванням невизначеностей у наявних даних про їхні орбітальні характеристики.

Дослідження дало змогу ідентифікувати 28 астероїдів, що мають ненульову ймовірність тісного зближення протягом найближчої тисячі років. Це означає, що вони наблизяться до нашої планети на відстань меншу, ніж дистанція до Місяця. Хоча жодне з цих зближень не несе ризику зіткнення, астрономи вважають, що ці астероїди мають бути об’єктами пильної уваги на випадок, якщо надалі їхні орбіти зміняться.

Астрономи виокремили астероїд №7482 як особливо небезпечний. Цей камінь протягом наступного тисячоліття проведе значну кількість часу поблизу Землі. Це не означає, що він обов’язково зіткнеться з нашою планетою, але ймовірність зіткнення з ним у найближчу тисячу років найвища.

Дослідники також виділили інший об’єкт — астероїд №143651, який має настільки хаотичну орбіту, що вона унеможливлює передбачити його точне положення в інтервалі більше кількох десятиліть. Таким чином, астрономи просто не можуть оцінити його небезпеку в довгостроковій перспективі.

Також не варто забувати, що дослідження охоплює лише близькоземні астероїди розміром понад кілометр. У Сонячній системі існує набагато більша кількість дрібних об’єктів, які також можуть викликати серйозні руйнування під час падіння на Землю. При цьому далеко не всі з них уже відкриті астрономами. Тому NASA і ESA планують найближчими роками запустити космічні телескопи NEO Surveyor і NEOMIR, які займуться пошуками відсутньої частини популяції близькоземних астероїдів.

Zlata

Вчені отримали приголомшливі зображення скупчень та галактик

https://expert.com.ua/161015-vcheni-otrymaly-pryholomshlyvi-zobrazhennya-skupchen-ta-galaktyk.html

Чотири нові комбіновані зображення, включаючи рентгенівські знімки Чандри, інфрачервоні дані Вебба, дані оптичного світла Хаббла та інфрачервоні дані з відставного Spitzer (інфрачервоні), а також XMM-Newton (рентгенівські) і телескоп New Technology (оптичні) також використовується. Авторство: рентген: Chandra: NASA/CXC/SAO, XMM: ESA/XMM-Newton; IR: JWST: NASA/ESA/CSA/STScI, Spitzer: NASA/JPL/CalTech; Оптичний: Хаббл: NASA/ESA/STScI, ESO; Обробка зображень: Л. Фраттаре, Дж. Мейджор і К. Арканд

Чотири складені зображення забезпечують приголомшливі види двох галактик, туманності та зоряного скупчення з рентгенівської обсерваторії НАСА Чандра та космічного телескопа Джеймса Вебба. Кожне зображення поєднує рентгенівські промені Чандри — форму високоенергетичного світла — з інфрачервоними даними з раніше опублікованих зображень Вебба, обидва з яких невидимі неозброєним оком.

Також використовуються дані космічного телескопа Хаббл (оптичне світло) і знятого з експлуатації космічного телескопа Спітцер (інфрачервоне), а ще XMM-Newton Європейського космічного агентства (рентгенівське) і телескопа нових технологій Європейської південної обсерваторії (оптичний). Ці космічні чудеса та деталі стають доступними завдяки відображенню даних у кольорах, які сприймає людина.

SIDEROCRATOR

Астрономам вперше вдалося виявити радіаційний пояс у обʼєкта за межами Сонячної системи.
https://arxiv.org/abs/2303.06453
https://phys.org/news/2023-05-astronomers-belt-solar.html

Науковці вперше в історії змогли побачити наявність радіаційного поясу навколо астрономічного об’єкта, розташованого за межами нашої Сонячної системи. Це новаторське відкриття стосується тіла розміром з Юпітер, що на відстані приблизно 18 світлових років від Землі.
Щоб виявити подібні радіаційні пояси за межами нашої Сонячної системи, астроном Мелоді Као та її команда спостерігали за об’єктом розміром з Юпітер, відомим як LSR J1835+3259, за допомогою мережі з 39 радіоантен, що простягається від Гавайських островів до Німеччини. Ця мережа фактично утворила радіотелескоп із діаметром, еквівалентним земному, що дозволило дослідникам ретельно вивчити навколишнє середовище об’єкта.

За словами Као з Каліфорнійського університету в Санта-Крузі, команда успішно виявила пояс, дуже схожий на радіаційні пояси Юпітера, але приблизно в 10 млн разів яскравіший. Сам об’єкт має масу, що майже у 80 разів перевищує юпітеріанську. Тому цілком можливо, що насправді цей об’єкт є або карликовою зорею, або масивним коричневим карликом.

Але залишається одна з важливих загадок: звідки об’єкт бере електрони для свого яскравого радіаційного пояса? Екзопланета чи зоря не мають компаньйона і не демонструють спалахових викидів. Хоча вулканічний супутник потенційно міг би пояснити наявність поясу — це залишається припущенням.

Знання того, що LSR J1835+3259 має радіаційний пояс, допоможе дослідникам розшифровувати дані з екзопланет у майбутньому, навіть якщо безпосереднє спостереження таких поясів залишається складним.

tlgleonid

Маленьке уточнення. Жінка, що професійно займається астрономією є не астрономка, а астрономиня. І Мелоді Као ще й до того астрофізикиня

ds40a

Цитата: tlgleonid від 25 Травня 2023, 16:29:57

Маленьке уточнення. Жінка, що професійно займається астрономією є не астрономка, а астрономиня. І Мелоді Као ще й до того астрофізикиня

а як буде інжинер-коструктор якщо це жінка або пілот-інструктор або маляр-штукатур? Яка потреба в приведенні назв професій до жіночого роду якщо більшість назв іноземного походження і не все можна привести до запропонованого стилю щоб потім не реготати з тих назв ?

alex~

Цитата: ds40a від 25 Травня 2023, 19:32:28

інжинер-коструктор пілот-інструктор маляр-штукатур?

інженериця-констукториця
пілотиця-інструкториця
маляриця-штукатуриця

ds40a

Цитата: alex~ від 25 Травня 2023, 22:27:17

Цитата: ds40a від 25 Травня 2023, 19:32:28
інжинер-коструктор пілот-інструктор маляр-штукатур?
інженериця-констукториця
пілотиця-інструкториця
маляриця-штукатуриця

та ні )))
інженериня-констукториня
пілотиня-інструкториня ябо пілотеса-інструктуреса ... (далі комбінації з 3 по 2)
малярині-штукатуриня

SIDEROCRATOR

Цитата: tlgleonid від 25 Травня 2023, 16:29:57

Маленьке уточнення. Жінка, що професійно займається астрономією є не астрономка, а астрономиня. І Мелоді Као ще й до того астрофізикиня

Я взагалі дивуюся оцим новотворам фемінізмам
Щось подібне українська мова пережила вже в 1920х в часи українізації, але тоді побачили що це маразм і відмовилися, а тепер знов за старе

Живописець- живописиця чи живопі###а?
Командир командирка?

Marafon333

Мене також коробить від цих феменетивів.
Ну навіщо вони ?
Моло того що у вимові погані, так і складні для ділової мови..
Вони призводять до помилок при редагуванні.
Мабуть, багато непотрібних людей штани протирають у інститутах мовознавства.
Викинули по-батькові з підпису у документах, ввели у призвищах усі літери великі.
Хіба у житті, так хтось пише?

AYN

Цитата: Marafon333 від 26 Травня 2023, 14:41:32

Мене також коробить від цих феменетивів.
Ну навіщо вони ?
Моло того що у вимові погані, так і складні для ділової мови..
Вони призводять до помилок при редагуванні.
Мабуть, багато непотрібних людей штани протирають у інститутах мовознавства.
Викинули по-батькові з підпису у документах, ввели у призвищах усі літери великі.
Хіба у житті, так хтось пише?

капслоком пишут названия, юридических и физ лиц. А так как сейчас повсеместно при взаимодействии граждан Украины с другими юр лицами/особами они сами считаются юр/физ лицами, поэтому и используются все большие буквы, или только вместо фамилии или полностью.

SIDEROCRATOR

James Webb розгледів найслабшу галактику раннього Всесвіту
https://phys.org/news/2023-06-astrophysicists-faintest-galaxy-early-universe.html

Міжнародна наукова команда під керівництвом астрофізиків з Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі підтвердила існування найслабшої галактики, яку коли-небудь бачили в ранньому Всесвіті. Галактика під назвою MACS1149-JD1, або JD1, є однією з найвіддаленіших відомих на сьогодні, яка утворилась лише через 500 млн років після Великого вибуху.

JD1 настільки тьмяна і так далеко, що її важко вивчити без допомоги James Webb та гравітації. Вона розташована за великим скупченням галактик Abell 2744. Їхня комбінована гравітаційна сила згинає і підсилює світло з JD1, зробивши його в 13 разів яскравішим. Цей ефект, відомий як гравітаційне лінзування, подібний до того, як лупа спотворює і підсилює світло у своєму полі зору. Без гравітаційного лінзування галактика JD1, ймовірно, просто залишилась би непоміченою.

Дослідники використовували спектрограф ближнього інфрачервоного діапазону на борту James Webb, щоб отримати інфрачервоний спектр світла галактики, що дозволило їм визначити її точний вік і відстань від Землі, а також кількість зір, пилу та важких елементів, які вона сформувала за своє відносно коротке життя.

Комбінація гравітаційного збільшення галактики та нових зображень, отриманих одним з інфрачервоних приладів NIRCam, також дала змогу команді дослідників вивчати структуру галактики з неперевершеною деталізацією та роздільною здатністю, виявляючи три головні витягнуті скупчення пилу і газу, які формують зорі. Команда використовувала нові дані, щоб простежити світло JD1 до його початкового джерела та форми, розкривши компактну галактику, яка складає лише частину розміру старших галактик, таких як Чумацький Шлях, вік якого становить 13,6 млрд років.

Оскільки світлу потрібен час, щоб дістатися до Землі, JD1 видно таким, яким він був приблизно 13,3 мільярда років тому, коли вік Всесвіту становив лише близько 4% від його нинішнього віку.

SIDEROCRATOR

James Webb виявив найвіддаленішу активну чорну діру
https://phys.org/news/2023-07-webb-distant-supermassive-black-hole.html

Дослідники виявили найвіддаленішу активну надмасивну чорну діру на сьогоднішній день за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба. Галактика CEERS 1019 існувала трохи більше ніж через 570 мільйонів років після Великого вибуху, і її чорна діра менш масивна, ніж будь-яка інша, ідентифікована в ранньому Всесвіті. Мало того, вони легко «витрясли» ще дві чорні діри, які також знаходяться на меншій відстані та існували через 1 і 1,1 мільярда років після Великого вибуху.
Вебб також ідентифікував одинадцять галактик, які існували, коли Всесвіту було від 470 до 675 мільйонів років. Дані були надані в дослідженні Webb's Cosmic Evolution Early Release Science (CEERS), проведеному Стівеном Фінкельштейном з Техаського університету в Остіні. Програма поєднує високодетальні зображення Вебба в ближньому та середньому інфрачервоному діапазоні.

CEERS 1019 відрізняється не тільки тим, як давно він існував, але й тим, як відносно мало важить його чорна діра. Ця чорна діра має приблизно 9 мільйонів сонячних мас , що набагато менше, ніж інші чорні діри, які також існували в ранньому Всесвіті та були виявлені іншими телескопами. Маса цих гігантів зазвичай перевищує масу Сонця в 1 мільярд разів, і їх легше виявити, оскільки вони набагато яскравіші. (Вони активно «їдять» матерію, яка світиться, обертаючись до чорної діри.)

Чорна діра в CEERS 1019 більше схожа на чорну діру в центрі нашої галактики Чумацький Шлях, маса якої в 4,6 мільйона разів перевищує масу Сонця. Ця чорна діра також не така яскрава, як більш масивні, виявлені раніше. Незважаючи на менші розміри, ця чорна діра існувала набагато раніше, що досі важко пояснити, як вона утворилася так швидко після виникнення Всесвіту.

Дослідники давно знали, що менші чорні діри мали існувати раніше у Всесвіті, але лише коли Вебб почав спостерігати, вони змогли зробити остаточне виявлення. (CEERS 1019 може тримати цей рекорд лише протягом кількох тижнів — заяви про інші, більш віддалені чорні діри, ідентифіковані Веббом, наразі ретельно перевіряються астрономічним співтовариством.)

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 78846 раз)