Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 80790 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

SIDEROCRATOR

Нашому Всесвіту може бути 26,7 млрд років
https://www.sciencealert.com/the-entire-universe-could-be-twice-as-old-as-we-thought

Фізик з Університету Канади стверджує, що наш Всесвіт може бути вдвічі старшим, ніж вважалося досі. Це припущення витікає з підозри про те, що світло може втрачати частину енергії під час тривалої подорожі крізь простір.
Фізик з Університету Оттави Раджендра Гупта дещо переглянув стандартну теорію того, як розвивався наш Всесвіт, і дійшов висновку, що його вік може становити 26,7 млрд років. Це майже вдвічі більше, ніж вважається.

Сучасна оцінка віку Всесвіту становить 13,7 млрд років. Вона отримана зі спостереження за віддаленими об’єктами, такими як квазари та галактики. Їхні спектри зсунуті у червоний бік, і цей зсув тим сильніший, чим далі від нас вони розташовані.

Зазвичай червоний зсув пояснюють через ефект Доплера. Ми бачимо галактики червонішими через те, що вони віддаляються від нас. В такому випадку за червоним зміщенням можна визначити швидкість галактики, а знаючи її — знайти той час, коли весь Всесвіт був стиснутий в одну крапку.

Але у червоного зсуву може бути й інше пояснення. Його у першій половині XX століття запропонував американський астроном Фріц Цвіккі, який подарував світові теорію прихованої маси, з якої потім виросла ідея темної матерії. Він припустив, що частинка світла фотон у процесі свого польоту крізь Всесвіт може втрачати енергію, що призводитиме до зміни його частоти, яка і спостерігатиметься як зсув у червоний бік.

Однак теорія Цвіккі так і не була прийнята науковим товариством, припущення про ефект Доплера виглядало простішим і логічнішим. Тому зупинилися на ньому. Проте нещодавно з появою потужних телескопів зі стандартною оцінкою віку Всесвіту в 13,7 млрд років виникли проблеми.

Річ у тім, що галактики, які вчені спостерігають усього за кілька сотень мільйонів років після того, як мав виникнути Всесвіт, здаються занадто вже великими й розвиненими. І це примушує науковців звертатися до альтернативних гіпотез.

Теорія Гупти не настільки революційна, щоб можна було сказати, що він усе ставить із ніг на голову. Вчений не відмовляється від доплерівської інтерпретації червоного зсуву. Тож розширення Всесвіту залишається на місці. Проте він припускає, що одночасно із цим Цвіккі міг мати рацію, і фотони справді втрачають свою енергію.

У такому разі червоний зсув лише частково пояснюється рухом галактик, і насправді їхня швидкість значно нижча, ніж вважалося досі. Отже, час Великого вибуху дійсно зсувається аж до 26,7 млрд років тому в минуле. Тому в галактик є на кілька мільярдів років більше часу, аби еволюціонувати.

Головне питання полягає в тому, чому фотони втрачають енергію. На думку Гупти, до цього може призвести змінність константи зв’язку між собою. Вона показує, як різні частинки взаємодіють між собою. Вважається, що єдине, що впливає на неї — це енергія імпульсу.

Однак вона цілком може змінюватися і сама по собі на великих відрізках часу. Це справді може призвести до явища, коли фотон, який летить до нас мільярди років, за цей час встигає «почервонішати».

rgb

Чомусь в цих теорiях нiколи не враховуеться гравiтацiйний червоний зсув,тiльки эфект Доплера.

SIDEROCRATOR

James Webb та Hubble збентежили вчених новими даними про розширення Всесвіту
https://www.sciencealert.com/jwst-just-measured-the-expansion-rate-of-the-universe-astronomers-are-stumped
Нові відомості про швидкість розширення Всесвіту, отримані завдяки космічному телескопу James Webb, розкривають нові аспекти в найбільшій загадці космології. Ці результати підтверджують раніше отримані дані від космічного телескопа Hubble, що сильно збентежило вчених у намаганні розв’язати головну таємницю Всесвіту.
Розбіжність у вимірюваннях, відомих як закон Габбла (від серпня 2018 року рекомендовано назву «закон Габбла — Леметра»), залишається незмінною і ставить під сумнів нашу здатність точно визначити, як швидко розширюється Всесвіт. Попри видиму сталість навколишнього Всесвіту, всі об’єкти в ньому віддаляються один від одного з дивовижною швидкістю, відомою як стала Габбла, або H0. Проте точне значення H0 залишається невідомим, оскільки різні методи його вимірювання дають різні результати.

Один із методів включає вивчення реліктових слідів раннього Всесвіту, таких як залишки світла в космічному мікрохвильовому фоні або акустичні хвилі, які застигли в часі. Інший метод полягає у вимірюванні відстаней до об’єктів з відомою власною яскравістю, таких як наднові типу Ia або змінні зорі цефеїди.

Перший метод зазвичай вказує на швидкість розширення близько 67 км/с на мегапарсек, тоді як другий показує приблизно 73 км/с на мегапарсек. Розбіжність між цими двома методами відома як напруженість Габбла.

Спостереження проводилися неодноразово, що мінімізує ймовірність помилки для кожного з вимірювань. Однак надалі залишається можливість систематичної помилки, особливо оглядаючи найкращі дані про змінні цефеїди, які надходять від єдиного джерела — космічного телескопа Hubble.

вимірювання цефеїд по даним Хабла і Вебба
Астрофізик Адам Рісс із Наукового інституту космічних телескопів (STScI) та Університету Джона Гопкінса наголошує: «Змінні цефеїди є золотим стандартом для вимірювання відстаней галактик, віддалених від нас на 100 млн і більше світлових років, що є вирішальним кроком для визначення сталої Габбла». Однак через обмеження телескопів на Землі важко було відрізнити їх від сусідів у межах прямої видимості.

Для розв’язання цієї проблеми був створений космічний телескоп Hubble, який мав кращу роздільну здатність і міг ідентифікувати окремі змінні цефеїди в галактиках, віддалених на 100 млн світлових років, та вимірювати часовий інтервал їхніх змін яскравості.

Однак Hubble мав свої обмеження в інфрачервоному діапазоні, де пил заважав спостереженням. У цьому плані космічний телескоп James Webb (JWST) виявився більш потужним, здатним працювати в інфрачервоному діапазоні та надавати дані без зазначених обмежень.

Астрономи, включаючи команду Адама Рісса, використовували JWST для вимірювання відстаней до цефеїд в галактиках. Вони зібрали дані з 320 цефеїд, значно зменшивши шум, який був помічений у спостереженнях Hubble.

Попри помилки у даних, отриманих від космічного телескопа Hubble, дані James Webb підтвердили вимірювання і дозволили зробити висновок, що значення H0, яке становить 73 км/с на мегапарсек, залишається в силі. Загадкова напруженість Габбла не може бути пояснена людською помилкою в цьому випадку.

Проте природа цієї напруги залишається нерозкритою, й однією з головних гіпотез є існування темної енергії — фундаментальної сили, що прискорює розширення Всесвіту, але досі лишається нерозгаданою. З новими даними JWST ми можемо здійснити лише невеликий крок до розгадування цієї таємниці.

Адам Рісс зазначає, що James Webb підтвердив вимірювання Hubble, що свідчить про те, що систематичні помилки у фотометрії цефеїд мають незначний вплив на поточну напруженість. Це означає, що ще більше загадок залишається нерозв’язаними й таємниця розширення Всесвіту лише поглиблюється.

SIDEROCRATOR

Телескоп Хабл показав розширення туманності Вуаль в Лебеді
https://hubblesite.org/contents/media/videos/2023/018/01HBBNXSZ0MFXFDGT5SRV1M9H4?news=true
Астрономи за допомогою космічного телескопа «Хаббл» дуже крупним планом подивилися фрагмент туманності Петлі Лебедя — величезну бульбашку газів, що світяться, діаметром близько 120 світлових років. На зовнішньому краю бульбашки, що розширюється, створеної зіркою, що вибухнула 20 000 років тому, вони виявили нитки павутинки, що простягаються через два світлових роки, які виглядають як скручені стрічки світла.

Миготіння між зображеннями Хаббла, зробленими в 2001 році (за допомогою Wide Field Planetary Camera 2 (WFPC2)) і 2020 (з Wide Field Camera 3 (WFC3)), показує ці нитки сяючого водню в помаранчевому кольорі і охолоджуючого іонізованого кисню синього кольору. Водневі нитки нагадують лінії в пом'ятій простирадлі, яку видно збоку. Зморшки виникають, коли ударна хвиля стикається з більш-менш щільним матеріалом у міжзоряному середовищі.

Аналізуючи розташування ударної хвилі, астрономи виявили, що нитки розжарювання зовсім не сповільнювалися за останні 20 років спостережень «Хаббла» і не змінювали форму. Матеріал рухається в міжзоряний простір зі швидкістю понад півмільйона миль на годину — досить швидко, щоб дістатися від Землі до Місяця менш ніж за півгодини.

SIDEROCRATOR

Аматор астрономії сфотографував зіткнення Юпітера з небесним тілом
https://petapixel.com/2023/09/27/amateur-astrophotographer-captures-rare-jupiter-explosion/

Астрофотограф-аматор Тадао Осугі, який спеціалізується на фіксації астрономічних явищ, став свідком рідкісної події на небі — величезного вибуху на Юпітері. Ця подія стала однією з найяскравіших в історії спостережень газового гіганта.

SIDEROCRATOR

Церера може містити передумови для появи позаземного життя
https://www.space.com/dwarf-planet-ceres-organic-molecules-asteroid-impacts

Згідно з новими дослідженнями, падіння астероїдів на карликову планету Церера вплинуло на наявність органічних аліфатичних молекул.
17 жовтня на зустрічі Американського геологічного товариства була представлена доповідь, автори якої стверджують, що вірогідність знайти життя на Церері може бути значно вищою, ніж вважалося досі. Це небесне тіло є найбільшим у Головному поясі астероїдів.
Карликова планета Церера кілька років тому досліджувалася апаратом Dawn. 2017 року від нього були отримані дані, що поблизу від великого кратера діаметром 51,5 км є органічні сполуки. Вчені довго намагалися встановити, звідки взялися ці молекули, й, зрештою, дійшли висновку, що вони утворилися прямо там.

mihon4ik

Минулої ночі невеличкий астероїд увійшов у атмосферу Землі майже точно над Берліном: його було виявлено заздалегідь!

Зібрав всю інформацію про цю подію на сайті: https://nebo.today/nevelychkyj-asteroyid-uvijshov-u-atmosferu-zemli-majzhe-tochno-nad-berlinom-jogo-bulo-vyyavleno-zazdalegid/

SIDEROCRATOR

https://www.minorplanetcenter.net/mpec/K24/K24B76.html?fbclid=IwAR3LbElcF1Bm1iZahd_QnpH0LM6t_wJkqdx3XDJQDhPTQVdrgZ-WR209FTg
Тут детальніше про відкриття цього астероїда

SIDEROCRATOR

Знайшли фрагменти метеорита який впав нещодавно під Берліном, за попередніми даними він належить до класу Евкритів
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0283rBwq2MUGKsxj3Gbwu7iJbk5nmAEM24EgncU2PKkTgodBZSn2K1x4WwNDnp7epFl&id=100002121825258
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0zc2qmiSaYATnB2YTKsHDWrXu5QQZRY14e1NCZeW9ZF3t7RZ9sQvs95G3UMV9PdpLl&id=1557092397

mihon4ik

Цитата: SIDEROCRATOR від 25 Січня 2024, 19:44:38

Знайшли фрагменти метеорита який впав нещодавно під Берліном, за попередніми даними він належить до класу Евкритів

Тепер офіційно: знайдені фрагменти метеорита, пов‘язані з астероїдом 2024 BX1.
https://nebo.today/znajdeni-fragmenty-meteoryta-povyazani-z-asteroyidom-2024-bx1/

SIDEROCRATOR

Втрачено зв"зок з Вояджером 1, судячи з усього назавжди
https://arstechnica.com/space/2024/02/humanitys-most-distant-space-probe-jeopardized-by-computer-glitch/
Після компютерного збою в листопаді минулого року вченим поки не вдається встановити звязок з апаратом

SIDEROCRATOR

Вчені знайшли докази геотермальної активності на крижаних карликових планетах
https://phys.org/news/2024-02-scientists-evidence-geothermal-icy-dwarf.html
https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0019103524000575?via%3Dihub

Команда під керівництвом Південно-Західного науково-дослідного інституту знайшла докази гідротермальної або метаморфічної активності в межах крижаних карликових планет Еріди та Макемаке, розташованих у поясі Койпера. Метан, виявлений на їхніх поверхнях, має ознаки теплої або навіть гарячої геохімії в їх скельних ядрах, що помітно відрізняється від ознак метану з комети
Нещодавно опублікована робота з досліджень JWST провела перші спостереження ізотопних молекул на поверхнях Еріди та Макемаке. Ці так звані ізотопологи - це молекули, які містять атоми з різною кількістю нейтронів. Вони надають дані, корисні для розуміння еволюції планети.

Команда JWST виміряла склад поверхонь карликових планет, зокрема співвідношення дейтерію (важкого водню, D) до водню (H) у метані. Вважається, що дейтерій утворився під час Великого вибуху, а водень є найпоширенішим ядром у Всесвіті. Співвідношення D/H на планетарному тілі дає інформацію про походження, геологічну історію та шляхи утворення сполук, що містять водень.
В останні два десятиліття вчені дізналися, що крижані світи можуть бути набагато більш внутрішньо еволюційними, ніж вважалося раніше. Докази існування підповерхневих океанів були знайдені на кількох крижаних супутниках, таких як супутник Сатурна Енцелад і супутник Юпітера Європа. Рідка вода є одним із ключових інгредієнтів у визначенні потенційної придатності планети для життя.

Можливість водних океанів всередині Еріди та Макемаке — це те, що вчені збираються вивчати в найближчі роки. Якщо будь-яка з них придатна для життя, то це стане найвіддаленішим світом у Сонячній системі, де, можливо, може бути життя. Пошук хімічних індикаторів внутрішніх процесів робить крок у цьому напрямку.

SIDEROCRATOR

Японський ренгенівський телескоп XRISM почав роботу і надіслав перші знімки
https://global.jaxa.jp/press/2024/03/20240304-1_e.html
Першими об'єктами стали скупчення галактик в Персеї, та залишки наднової 1006 р. в сузір' ї Вовка

WEST

Коли були відкриті квазари, відомий астрофізик В.А.Амбарцумян розглядав їх як ядра майбутніх галактик, бо квазари були на краю Всесвіту і їх поява, як думали, була результатом так званого Великого вибуху (ВВ). Та ось відкрили чорні діри, які, як з ясувалося, вже існували через декілька сотен мільйонів років після ВВ. Тепер ми знаємо, що в центрі галактик (і Нашої) є чорна діра. А, якщо це так, то чорні діри - це зародки галактик. Самі ж чорні діри - це шматки того тіла, яке зруйнувалося під час ВВ. Може це тіло теж було величезною Чорною дірою, а після ВВ його шматки створили Всесвіт. Через великий проміжок часу весь Всесвіт знову зіллеться в одну величезну Чорну діру, а потім новий Великий вибух. І знову, і знову, і знову... Може це несерйозно?

SIDEROCRATOR

За роботою Хаббла тепер можна спостерігати в реальному часі
https://science.nasa.gov/mission/hubble/multimedia/online-activities/what-is-hubble-observing/

WEST

Всі, хто цікавиться Марсом (а може і спостерігає його в телескоп), знають, що в регіоні Tharsis є три величезних вулкана Ascraeus Mons, Pavonis Mons та Arsia Mons. І от нещодавно група вчених під керівницством Pascal Lee (SETI Institute and Mars Institute) відкрила на супутникових знімках колосальний, хоча і дуже зруйнований, вулкан діаметром 250 і висотою понад 9 кілометрів! Він знаходиться на східному краї регіона Tharsis, де Valles Marineris межує з Noctis Labyrinthus. Вулкан поки що названо Noctis Mons. Це відкриття робить регіон Tharsis ще більш цікавішим (інформація з Інтернета).

SIDEROCRATOR

Науковці визначили відстань до найвіддаленішого об’єкта Всесвіту
https://www.space.com/what-is-the-most-distant-thing-we-can-see
Завдяки чутливості James Webb та ефекту гравітаційного лінзування вдалося виявити Еарендель (WHL0137-LS) — найвіддаленішу відому зорю, яка розташована на відстані 12,9 млрд світлових років від нас. Але якщо брати до уваги фактор розширення Всесвіту, зоря перебуває на відстані 28 млрд світлових років від Землі. Прилади та сучасні розрахунки дозволили також точно виміряти відстань до найвіддаленішої галактики JADES-GS-z13-0 — 33,6 млрд світлових років, і утворилася вона, коли нашому Всесвіту було лише 400 млн років.

SIDEROCRATOR

Аматори астрономії відкрили новий діп скай об'єкт
https://www.astrobin.com/4d5br9/
Аматори Sophie Paulin та Max Kingham, почали знімати цю туманність ще 23 р. Але лише нещодавно вдалося накопичити достатньо часу майже 30 годин. Своє відкриття автори назвали “The Shield Nebula”.
Туманність знаходиться невдалік від ngc 2362 у Великому Псі

Припускають, що туманність може походити від давнього спалаху наднової. Розмір туманності попередньо оцінили у 550 ср.

SIDEROCRATOR

Телескоп Nancy Grace Roman пройшов перше випробування.
https://www.nasa.gov/missions/roman-space-telescope/nasas-roman-space-telescopes-eyes-pass-first-vision-test/
Інженери змонтували та вирівняли усі 10 дзеркал оптичної системи. Процес зайняв цілий місяць. Результат показав, що світло спрямовується з надзвичайно високою точністю.

Телескоп має таке ж дзеркало як і Хаббл (головне дзеркало діаметром 2,4 м), але він оснащений найсучаснішими детекторами. Очікується що він підійде для широкого кола задач: від дослідження екзопланет до розвʼязання проблем, повʼязаних із темною енергією. Запуск запланований на 2027р.

ds40a

Тільки не так давно дізнався про кількість оптичних приладів подібних до цього які запущені з 1977 року - близько 20. Всі супутники - шпигуни. Хаббл, скоріше за все теж був "подарований" астрономам із серії >>>оцих<<< Я завжди вважав, що Хаббл унікальна розробка для потреб астрономії, а виявилося , що він сокоріше за все "відходи виробництва" військових програм США

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 80790 раз)