Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
23 Листопада 2024, 14:21:16

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Chepurny]

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

[Андрій1939]

Тільки не так давно дізнався про кількість оптичних приладів подібних до цього які запущені з 1977 року - близько 20. Всі супутники - шпигуни. Хаббл, скоріше за все теж був "подарований" астрономам із серії >>>оцих<<<  Я завжди вважав, що Хаббл унікальна розробка для потреб астрономії, а виявилося , що він сокоріше за все "відходи виробництва" військових програм США 

Живучі у мильній бульбашці відносного "миру" до 24.02.2022, забув слова, що сучасне цивільне це позавчорашнє військове. Від інтернету, до ... Хабла.

Дякую за посилання корисну статтю.

[SIDEROCRATOR]

Вояджер прийшов до тями і надіслав дані на Землю
https://www.jpl.nasa.gov/news/nasas-voyager-1-resumes-sending-engineering-updates-to-earth
Після п'яти місяців мовчання космічний апарат NASA «Вояджер-1» знову надіслав на Землю дані про свій стан. Команда підтримки з Лабораторії реактивного руху підтвердила, що проблема була пов'язана з одним із трьох бортових комп'ютерів апарату, який відповідає за накопичення та збереження даних перед їх відправкою на Землю. Відмова мікросхеми призвела до пошкодження програмного коду та втрати даних. Команда вчених знайшла спосіб розмістити та налаштувати код у непошкодженій частині пам'яті апарату, що дозволило відновити зв'язок з «Вояджером-1» та отримати актуальну інформацію про його стан.

Подякували

1 :rgb

[SIDEROCRATOR]

Біля екватора Марса виявили водяний лід
https://www.space.com/mars-water-frost-equator-exomars-tharsis-olympus-mons
Водяний іній був помічений на екваторі Марса вперше. У цьому регіоні Червоної планети, рівнозначному її тропікам, раніше вважалося, що існувати інію неможливо.

Це відкриття може мати вирішальне значення для моделювання того, де існує вода на Марсі та як вона обмінюється з атмосферою Червоної планети та її поверхнею. Це може бути життєво важливим для майбутнього дослідження Марса з екіпажем.

Водяний лід побачили два космічні апарати Європейського космічного агентства (ESA), спочатку орбітальний апарат ExoMars Trace Gas Orbiter (TGO), який прибув на Марс у 2016 році, а потім місія Mars Express, яка досліджує Червону планету з орбіти з 2003 року.

Лід знаходиться в районі Tharsis, найбільшому вулканічному регіоні на Марсі, де розташовано 12 великих вулканів. Сюди входить Olympus Mons, який є не тільки найвищим вулканом на Марсі, але й найвищою вершиною Сонячної системи на висоті 18,6 миль (29,9 кілометрів), що приблизно в 2,5 рази перевищує висоту гори Еверест, найвищої гори на Землі.

Подякували

3 :ds40a, rgb, ilchenko_s

[SIDEROCRATOR]

Астрономи відкрили найближчу до Землі гіпершвидкісну зорю.
https://today.ucsd.edu/story/speedy-star

Астрономи відшукали найближчу до Землі гіпершвидкісну зорю — світило, що пролітає крізь Чумацький Шлях на швидкості у 456 кілометрів на секунду. Це майже вдвічі швидше, ніж швидкість руху Сонця по орбіті навколо центру нашої Галактики й складає 0,1 відсотка від швидкості світла.
Вперше зірку J1249+36 було знайдено у рамках проєкту «Backyard Worlds: Planet 9», у якому вчені й волонтери шукають зорі на околицях Сонячної системи на знімках космічного телескопа WISE. Вже тоді була примітна її швидкість, а щоб дізнатися про зорю більше, на неї націлили телескопи обсерваторії Кека. Так виявилося, що J1249+36 є маломасивною субкарликовою зорею, яка бідна на метали.

З'ясувавши характеристики зорі, астрономи отримали можливість дослідити сценарії того, звідки J1249+36 набула гіпершвидкості. На думку вчених, J1249+36 могло викинути із подвійної системи зір при вибуху наднової. Для прикладу, інша відома гіпершвидкісна зірка, US 708, що рухається зі швидкістю 1 200 кілометрів на секунду, ймовірно, була викинута з нашої Галактики після вибуху білого карлика в подвійній системі. Утім, J1249+36 могла також прибути до Чумацького Шляху з карликової галактики, з якою наша пережила злиття. Або ж J1249+36 викинуло із кулястого зоряного скупчення, де пережила епізод взаємодії з подвійною чорною дірою.

Виявити, звідки у J1249+36 гіпершвидкість, допоможуть детальні дослідження її хімічного складу. Астрономи сподіваються, що J1249+36 розкриє особливості динаміки галактик, умови у місцях народження гіпершвидкісних зір, а також механізми, які надають цю швидкість.

Подякували

4 :rgb, ds40a, Chepurny, ilchenko_s

[SIDEROCRATOR]

Cатурн викинув комету з Сонячної системи перетворивши її на міжзоряну
https://iopscience.iop.org/article/10.3847/2515-5172/ad65fc?utm_source=badastronomy.beehiiv.com&utm_medium=newsletter&utm_campaign=a-comet-has-been-kicked-out-of-the-solar-system

Астрономи з'ясували, що тісне наближення комети C/2024 L5 (ATLAS) (попередня назва A117uUD)  із Сатурном у 2022 році змінило її орбіту так, що у майбутньому вона назавжди покине Сонячну систему й стане міжзоряною. Це другий відомий у нашій системі випадок, коли планета виштовхує комету — раніше це зафіксували у 1980 році для комети C/1980 E.
Комету C/2024 L5 відкрили 14 червня цього року за допомогою системи телескопів раннього попередження про зіткнення з астероїдами (ATLAS). Тоді аналіз її орбіти показав, що вона параболічна, тобто комета мала б здійснити один оберт навколо Сонця і повернутися у віддалені регіони Сонячної системи. Утім, новіші спостереження виявили, що орбітальні параметри C/2024 L5 змінилися, і орбіта її витягнулася, через що тепер комета точно покине Сонячну систему.

Зібравши дані 142 спостережень за C/2024 L5, астрономи змогли змоделювати її траєкторію. Так вони підтвердили, що комета походить з Сонячної системи, але у січні 2022 року вона пройшла на відстані всього 200 тисяч кілометрів від Сатурна — ближче, ніж відстань від Землі до Місяця. Цього було достатньо, щоб Сатурн своєю гравітацією змінив орбіту C/2024 L5 й через це комета тепер на швидкості трьох кілометрів на секунду покине Сонячну систему.

Наразі ж комета знаходиться в головному поясі астероїдів між Марсом і Юпітером, й 10 березня 2025 року здійснить своє найближче проходження біля Сонця, пролетівши на відстані 513,4 мільйона кілометрів. У 2039 році вона вже буде за орбітою Нептуна, а за кілька десятиліть покине межі геліосфери Сонця й прямуватиме до інших світил.

Подякували

1 :gordon2903

[SP]

через це комета тепер на швидкості трьох кілометрів на секунду покине Сонячну систему.

Щось в мене пазл не сходиться. Комета 2І/Borisov на вході в СС мала швидкість 33 км/сек, Оумуамуа - 26.

[SWN]

29 июля 2024 года была обнаружена Новая звезда в созвездии Лисички, блеск которой достиг 9,8m, что делает ее возможной для наблюдений даже в небольшие телескопы.
Предварительное обозначение Новой было PNV J19430751+2100204.
После получения спектра и подтверждения природы Новой получила обозначение N Vul 2024.
Координаты Новой:  α = 19 43 07,5  δ = +21 00 21,4

Подякували

3 :gordon2903, SIDEROCRATOR, AYN

[SIDEROCRATOR]

Знайдено докази наявності віддалених обʼєктів Сонячної системи далеко за поясом Койпера.
https://arxiv.org/abs/2407.21142
Американським астрономам вдалося виявити аномальний розподіл транснептунових об’єктів, що вказує на існування поки невідомого регіону на далеких кордонах Сонячної системи.

З метою вивчення Плутона та пояса Койпера у 2006 році був запущений апарат New Horizons. План польоту припускав, що після прольоту карликової планети апарат буде спрямований до якого-небудь транснептунового об’єкта. Щоправда, їхній пошук виявився вельми непростим завданням. Річ у тім, що New Horizons рухається у напрямку до сузір’я Стрільця, де розташований центр Чумацького Шляху і максимальна концентрація зір. І це дуже серйозно ускладнює будь-які пошуки.

Після того як наземним телескопам не вдалося впоратися з поставленим завданням, за справу взявся Hubble. Він все ж таки зміг виявити об’єкт, що підходить для New Horizons, який отримав назву Аррокот. Зонд здійснив його проліт 1 січня 2019 року.

Оскільки всі системи New Horizons продовжують працювати в штатному режимі й апарат усе ще має достатні запаси палива, фахівці місії небезпідставно сподівалися, що їм вдасться знайти ще один об’єкт, до якого його можна було б спрямувати. Тому вони відновили пошуки. Для цього був залучений телескоп «Субару». Вчені також вперше застосували алгоритми програмного навчання для обробки отриманих даних.

Ці заходи дали свої плоди. Загалом «Субару» вдалося виявити 239 раніше невідомих транспнептунових об’єктів. І хоча жоден з них не лежить на траєкторії польоту New Horizons, зонд можна використати для їхніх дистанційних спостережень.

Однак найцікавішим у цій знахідці є те, що розподіл об’єктів відрізняється від очікуваного. Особливо велику увагу вчених привернули 11 тіл, що знаходяться на відстані понад 70 а. о. від Сонця. Їхня кількість у 3,5–4 рази більша, ніж передбачали моделі.

На думку дослідників, відкриття свідчить про існування більш масивної, ніж очікувалося, популяції далеких транснептунових об’єктів. Вона співвідноситься з даними встановленого на New Horizons детектора космічного пилу. Його кількість зменшується не так швидко, як того очікували вчені. Усе це свідчить про те, що пояс Койпера має складнішу структуру і простягається далі, ніж вважалося, або ж про наявність на далеких рубежах Сонячної системи ще одного пояса крижаних тіл.

Подякували

3 :AYN, Edward, Андрій1939

[SIDEROCRATOR]

Знайдено докази зіткнення Гонімеда з 300 км астероїдом
https://phys.org/news/2024-09-gigantic-asteroid-impact-shifted-axis.html

Близько 4 мільярдів років тому в супутник Юпітера Ганімед врізався величезний астероїд, що призвело до зміщення осі його обертання. Про це свідчать результати нового дослідження, виконаного японськими вченими.


Як і переважна кількість інших супутників, Ганімед перебуває в приливному захопленні. Тобто він завжди звернений до Юпітера однією й тією ж стороною. У 1980-х роках зонди Voyager зазнімкували Ганімед і встановили, що значна частина поверхні супутника вкрита характерними борознами, які утворюють концентричні кола навколо конкретної точки. Це наштовхнуло дослідників на думку, що вони є результатом великого зіткнення, яке сталося приблизно 4 млрд років тому. До недавнього часу його точний масштаб і вплив на супутник були невідомі.
Вчений з університету Кобе, Хірата Наоюкі вирішив відповісти на це питання. Він звернув увагу на те, що передбачуване місце удару розташоване майже точно на найвіддаленішому від Юпітера меридіані. Цим Ганімед нагадує Плутон. Дані зонда New Horizons свідчать про те, що в далекому минулому карликова планета зазнала величезного зіткнення, яке призвело до її переорієнтації.

Виходячи з цього припущення, Хірата провів моделювання зіткнення, яке могло призвести до аналогічної переорієнтації Ганімеда. За його даними, діаметр астероїда, що зіткнувся із супутником, становив близько 300 кілометрів. Це приблизно у 20 разів більше за те тіло, яке зіткнулося із Землею 66 млн років тому і поклало кінець епосі динозаврів. Удар призвів до утворення перехідного кратера діаметром від 1400 до 1600 км (так називають порожнину, яка утворюється безпосередньо в момент зіткнення до того, як матеріал осяде в кратері та навколо нього).

Гігантський удар напевно справив значний вплив на ранню еволюцію Ганімеда. Але його теплові та структурні ефекти на внутрішню частину супутника поки абсолютно не вивчені. Ясність у це питання може внести місія JUICE. Ганімед є її фінальним пунктом призначення. Якщо все піде добре, космічний апарат вийде на орбіту навколо супутника 2034 року і вивчатиме його протягом шести місяців, відправляючи на Землю безліч даних, які допоможуть прояснити особливості його поверхні та внутрішньої будови.

Подякували

2 :gordon2903, AYN

[SIDEROCRATOR]

На задворках Сонячної системи відкрито другий пояс Койпера!
https://www.space.com/second-kuiper-belt-solar-system-larger-than-thought

Науковці, що вивчають транснептунові об’єкти за допомогою телескопа Subaru, відкрили далеко за межами орбіти Нептуна нову групу об’єктів. Схоже, що йдеться про другий пояс Койпера, значно віддаленіший від Сонця, ніж перший. Це збільшує розміри нашої зоряної системи та допомагає розв’язати стару суперечність.
Нову групу застиглих об’єктів, що обертаються навколо Сонця за межами далекого поясу Койпера, помітив телескоп Subaru, який працює з місією NASA New Horizones над пошуком нових об’єктів для дослідження космічного апарата.

Коли Subaru у 2004 році почав шукати об’єкти поясу Койпера як потенційні цілі для New Horizons, які можна було б відвідати зблизька або спостерігати за допомогою камер на відстані після зустрічі з Плутоном, телескоп зіткнувся з проблемою. У той час Плутон і область зовнішньої Сонячної системи, до якої прямував New Horizons, перебували в сузір’ї Стрільця, де на тлі щільного центру Чумацького Шляху важко виокремити об’єкти поясу Койпера з-поміж усіх фонових світил.

На той час Subaru ідентифікував лише 24 об’єкти поясу Койпера, і всі вони були надто далеко, щоб New Horizons зміг дістатися до них або розгледіти їх за допомогою камер після того, як покинув Плутон.

Однак зараз Плутон й уся ця частина Сонячної системи відійшли від Чумацького Шляху в більш розріджену область нічного неба. За допомогою камери Hyper Suprime-Cam (HSC) компанія Subaru відкрила 239 об’єктів поясу Койпера з 2020 року. Більшість із них є звичайними, але деякі здаються справді особливими.

Найбільш захопливою частиною HSC було відкриття 11 об’єктів на відстанях за межами відомого поясу Койпера. Ця нова група об’єктів не є простим продовженням поясу Койпера. Між 55 і 70 а.о. існує проміжок, де ще не знайдено жодного об’єкта, а потім другий пояс — назвемо його «пояс Койпера-2» — між 70 і 90 а.о., який розташований на відстані 13,5 млрд км від Сонця. Для порівняння, Нептун перебуває на відстані 30 а.о., а New Horizons — 60 а.о. від Сонця, тоді як зонди NASA Voyager-1 і Voyager-2 — на відстані 164,7 і 137,6 а.о. від Сонця відповідно — у міжзоряному просторі.

Архітектура Сонячної системи, включаючи пояс астероїдів і пояс Койпера, була визначена процесами, які сформували планети, в тому числі тим, як молодий Юпітер мігрував через систему, розкидаючи менші тіла далеко і широко.
Оскільки пояс Койпера здавався маленьким, одна з теорій полягала в тому, що сонячна туманність, яка сформувала нашу планетну систему, також була меншою, ніж зазвичай. Відкриття «поясу Койпера-2» свідчить про те, що це не обов’язково було так.

Астрономи продовжать використовувати Subaru для відстеження 11 об’єктів у цьому новому поясі, щоб краще визначити їхні орбіти. Враховуючи, що вони були знайдені в невеликій області космосу, вони, ймовірно, є лише верхівкою айсберга і натякають на набагато більшу популяцію. Їхнє відкриття є ще одним доказом того, що в екстремальних глибинах зовнішньої Сонячної системи ще багато чого належить відкрити, в тому числі можливість існування більшої кількості карликових планет і навіть гіпотетичної дев’ятої планети.

Подякували

3 :tlgleonid, gordon2903, Андрій1939

[ilchenko_s]

У Землі тимчасово з'явився другий місяць
https://www.space.com/earth-mini-moon-asteroid-2024-pt5
https://theskylive.com/2024pt5-info
Навколоземний астероїд 2024 pt5 діаметром 11м (зоряна величина +23m) був захоплений гравітацією Землі і вийшов на орбіту радусом 3,5...4млн км, на якій пробуде до кінця листопада
Об'єкт належить до поясу астероїдів Арджуни, орбіти яких мають низький нахил до екліптики та мають низький ексцентриситет, їх орбітальні періоди близькі до одного року

Подякували

1 :SIDEROCRATOR

[SIDEROCRATOR]

Voyager 1знову вийшов на зв’язок із Землею за допомогою радіопередавача який активували вперше з 1981 р.
https://thealphacentauri.net/150797/
Космічний апарат Voyager 1 вийшов на зв’язок із Землею після паузи, яка тривала понад тиждень. З невідомої поки причини зонд перейшов у захисний режим економії енергії, через який і був перерваний контакт.

16 жовтня зонду було дано команду на ввімкнення одного з нагрівачів. Інженери місії розраховували отримати підтвердження через дві доби, оскільки сигналу потрібно 23 години, щоб подолати відстань у 24 мільярди кілометрів — і стільки ж часу йому потрібно, щоб повернутися на Землю. Однак на стандартній частоті сигнал не було отримано. Пізніше команда місії виявила сигнал, але 19 жовтня передача даних припинилася повністю й інженери припустили, що зонд вимкнув свій основний радіопередавач.

У заяві NASA повідомляють, що втрата зв’язку могла статися через спрацьовування системи захисту Voyager 1 від збоїв, яка вимикає неосновні системи апарата для економії енергії: це могло призвести до зниження швидкості передавання даних радіопередавачем. У такому разі зонд міг переключитися на додатковий радіопередавач, який не використовував із 1981 року. Інженери не були впевнені, що його відгук може бути виявлений на Землі з такої відстані, оскільки він працює на іншій частоті та має значно слабший сигнал. Щоб не ризикувати черговим спрацьовуванням системи від збоїв, інженери вирішили не надсилати повторну команду на основний радіопередавач. Натомість 22 жовтня вони надіслали сигнал на додатковий, після чого через два дні було отримано відповідь.

Тепер команда місії займеться пошуком причини збою, що спричинив увімкнення захисної системи, оскільки у Voyager 1 повинно було вистачити енергії для роботи обігрівача. Вивчення проблеми може зайняти кілька тижнів.

Подякували

2 :gordon2903, Андрій1939

[SIDEROCRATOR]

Велика Магеланова Хмара не є супутником Чумацького Шляху
https://phys.org/news/2024-11-hubble-aftermath-galaxy-milky.html
Нещодавно астрономи, використовуючи Hubble, визначили розмір гало Великої Магелланової Хмари — близько 50 тисяч світлових років у поперечнику. Це майже у 10 разів менше за гало галактик зі схожою масою, що свідчить про вплив зустрічі з Чумацьким Шляхом.

«Галактика змогла вижити, — пояснює Ендрю Фокс, головний дослідник. — Попри втрату частини газу, вона все ще здатна утворювати нові зірки». Цьому сприяє її маса — 10% від маси Чумацького Шляху, що дозволяє утримувати гравітаційно частину залишків гало.
усте гало Чумацького Шляху посилило «здування» газу з Великої Магелланової Хмари, що створило газовий слід, який тягнеться позаду неї, нагадуючи хвіст комети. Дослідник Сапна Мішра пояснює, що така взаємодія між галактиками дозволила зберегти частину гало Хмари завдяки своїй значній масі. Тиск від Чумацького Шляху зрештою змушує газ Магелланової Хмари проливатися на нашу галактику. Однак вчені вважають, що весь газ гало не буде втрачено повністю, оскільки карликова галактика поступово віддаляється назад у космос.

Унікальне розташування Великої Магелланової Хмари МХ робить її важливим об’єктом спостережень для вивчення галактичних взаємодій. Спостереження за тим, як Чумацький Шлях впливає на пролітаючу повз карликову галактику, допомагають зрозуміти процеси в ранньому Всесвіті, коли галактики були значно ближчими.
Наступним кроком команди є дослідження передньої частини гало Великої Магелланової Хмари, де відбувається зіткнення із гало Чумацького Шляху, щоб глибше вивчити процеси, що виникають при галактичних зіткненнях.

[SWN]

Велика Магеланова Хмара не є супутником Чумацького Шляху
https://phys.org/news/2024-11-hubble-aftermath-galaxy-milky.html

Википедия не большой авторитет, но тем не менее...

Большое Магелланово Облако является спутником Млечного Пути[6]. На данный момент эта галактика движется относительно центра нашей Галактики со скоростью 293 км/с: радиальная компонента скорости составляет 84 км/с, тангенциальная — 281 км/с. Большое Магелланово Облако движется по орбите с перицентрическим расстоянием в 45 килопарсек и апоцентрическим в 2,5 раза больше, с периодом около 1,5 миллиардов лет[44].

[SIDEROCRATOR]

Велика Магеланова Хмара не є супутником Чумацького Шляху
https://phys.org/news/2024-11-hubble-aftermath-galaxy-milky.html

Википедия не большой авторитет, но тем не менее...

Большое Магелланово Облако является спутником Млечного Пути[6]. На данный момент эта галактика движется относительно центра нашей Галактики со скоростью 293 км/с: радиальная компонента скорости составляет 84 км/с, тангенциальная — 281 км/с. Большое Магелланово Облако движется по орбите с перицентрическим расстоянием в 45 килопарсек и апоцентрическим в 2,5 раза больше, с периодом около 1,5 миллиардов лет[44].

Значить скоро виправлять