Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 79023 раз)

Chepurny · « : 13 Квітня 2018, 15:43:12 »

Розміщуючи новини в даній темі, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

1. Публікуйте новини, які ви вважаєте цікавими та актуальними для любителів астрономії.
2. Посилання на джерела новин – обов’язкове (якщо є можливість, вказуйте також оригінальні першоджерела новин). При цитуванні надавайте посилання на текст, звідки взята цитата.
3. Уникайте задовгого «копі-пасту». Проте, дозволяється «копі-паст» (повний або частковий) з іншого надійного ресурсу, якщо розміщений там текст являється вашим власним твором або перекладом.
4. Уникайте створення постів, що мають лише посилання на джерело, хоча б дуже стислий переказ суті новини своїми словами – обов’язковий.
5. Уникайте новин з «жовтої преси» та з сайтів загальних новин. Користуйтесь спеціалізованими ресурсами, які ви вважаєте надійними.
6. Уникайте невичитаних автоматизованих перекладів.

Саша Наумов

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 19 Вересня 2018, 15:18:24

об'єкти знаходяться в зоні найближчої до Сонця зорі Епсілон Індіанця.

Перекладач!
Найближча до Сонця зоря - Проксіма Центавра!
Будь уважним, не поспішай!

Yvk

Дійсно,

Цитувати

Even more recently a Jupiter-sized object was found orbiting the star, which is currently the nearest exoplanet of its kind to our own Solar System.

в перекладі може виглядати десь приблизно так:

Зовсім недавно в системі було відкрито екзо-Юпітер, що в класі подібних екзопланет наразі є найближчим до Сонячної системи.

SIDEROCRATOR

Цитата: Саша Наумов від 19 Вересня 2018, 18:40:50

Цитата: ZVEZDOZRETEL від 19 Вересня 2018, 15:18:24
об'єкти знаходяться в зоні найближчої до Сонця зорі Епсілон Індіанця.

Перекладач!
Найближча до Сонця зоря - Проксіма Центавра!
Будь уважним, не поспішай!

Поспішиш - людей насмішиш

Поправив

SIDEROCRATOR

Цифровий музей планетної картографії (Digital Museum of Planetary Mapping)

Карти 2200 тіл Сонячної системи, створених протягом чотирьох століть, тепер зібрані на одному веб-сайті.
Найдавніший експонат дотелескопічна карта Місяця 1603 р.

https://planetarymapping.wordpress.com/

SIDEROCRATOR

NASA представила візуалізацію Місяця
Протягом п'ятихвилинної віртуальної подорожі можна відвідати найцікавіші ділянки супутника.

Завдяки даним космічного апарату NASA Lunar Reconnaissance Orbiter, тепер можна здійснити віртуальну подорож на Місяць — пролетіти над Північним та Південним полюсом, зазирнути у кратери.

Відео сформовано з даних, отриманих апаратом з 2009 року. Пролітаючи майже впритул над супутником (часом камера зупиняється лише за два кілометри від поверхні), можна роздивитися місячні "моря", кратери, гори.

Zlata

Астрономы впервые получили качественный снимок газопылевого облака, которое окружает сверхмассивную черную дыру в центре галактики.
Недавно астрономы с помощью радиотелескопа ALMA, который расположен в чилийской пустыне Атакама, смогли заснять необычайно активную черную дыру в центре спиральной галактики M77. Расстояние от Земли до галактики приблизительно равно 47 млн световых лет.
В центре этой галактики находится активное галактическое ядро — газ и материя постоянно поглощаются центральной черной дырой, излучая интенсивный свет.
Японские специалисты обнаружили относительно небольшую газопылевую структуру, которая окружает черную дыру. Радиус этого пылевого объекта составил около 20 световых лет. О существовании подобных объектов ученые предполагали давно, но качественный снимок структуры удалось получить лишь сейчас.
Радиотелескоп ALMA позволяет делать снимки в огромном диапазоне, начиная от микроволнового излучения молекул цианистого водорода (HCN) и формил-ионов (HCO+). Отмечается, что данные молекулы «светятся» в микроволновом диапазоне лишь при достаточной плотности и, таким образом, позволяют судить о плотности данного газопылевого облака.
Кроме того, исследователи заметили, что обнаруженная структура вращается несколько хаотично и движение газа не всегда регулируется гравитацией черной дыры. По предположению ученых, это может быть связано с тем, что в прошлом M77 столкнулась с другим объектом, возможно, с небольшой галактикой.

SIDEROCRATOR

Астрономи вперше стали свідками народження системи подвійної нейтронної зірки

Вчені вперше спостерігали утворення подвійної системи двох нейтронних зірок. Вибух наднової привів до народження пари, яка в майбутньому може загинути в злитті, викликавши сплеск гравітаційних хвиль.

Незвичайний об"єкт, який отримав позначення iPTF 14gqr, був помічений в огляді iPTF, спеціально призначеному для пошуку наднових.

Спостерігачі визначили, що перед ними вибух наднової класу Ic. Такий спалах, як і наднові багатьох інших класів, за винятком Ia, виникає при вибуху ядра масивної зірки на кінцевих стадіях її існування.

Як наднові вибухають тільки ядра зірок з масою не менше восьми сонць. Однак на цей раз маса викинутої речовини склала лише 0,2 сонячних, що вельми зацікавило астрономів. Оцінка кінетичної енергії показала, що вона дивно мала для подібних подій.

Спочатку світило було масивним, інакше воно взагалі ніколи не спалахнуло б як наднова. Однак до моменту вибуху більша частина його речовини була якимось чином втрачена.

Астрономи знають лише один реалістичний механізм такої втрати: "канібалізм" з боку компаньйона в подвійній системі. Гравітація такого партнера перетягує до нього матерію, і зірка "худне". В якості такого хижака може виступати білий карлик, чорна діра або нейтронна зірка. Провівши розрахунки, зупинилися на другому варіанті.

Але і після вибуху iPTF 14gqr повинна утворитися саме нейтронна зірка. Таким чином, виходить подвійна система з цих об'єктів.
Це перший випадок, коли астрономи безпосередньо спостерігали за народженням подвійний нейтронної зірки. До сих пір не було повної ясності в питанні, звідки беруться такі об'єкти.

https://www.sciencealert.com/iptf-14gqr-sn-2014ft-ultra-stripped-supernova-binary-neutron-star-birth?perpetual=yes&limitstart=1

SIDEROCRATOR

Виявлено найбільше прото-надскупчення галактик
На Дуже Великому Телескопі ESO відкритий гігантський об'єкт у ранньому Всесвіті

Міжнародна група астрономів за допомогою приймача VIMOS на Дуже Великому Телескопі ESO виявила в ранньому Всесвіті колосальне протонадскупчення галактик. Об'єкт, що отримав назву Гіперіон, був відкритий в результаті нових вимірів і ретельних досліджень архівних даних. Це найбільша і масивна структура, виявлена на сьогоднішній день на такій великій відстані від нас і такому ранньому етапі розвитку Всесвіту - лише через 2 мільярди років після Великого Вибуху.

Обчислена маса прото-надскупчення виявилася більше мільйона мільярдів сонячних мас. Це значення того ж порядку, що і маса найбільших структур, які спостерігаються в сучасному Всесвіті, але виявлення такого об'єкта в ранньому Всесвіті виявилося для астрономів несподіваним.

Гіперіон є досить складною структурою: скупчення містить принаймні сім областей з високою щільністю галактик, з'єднаних волокнами. Розмір надскупчення порівняний з розмірами близьких до нас подібних об'єктів, хоча за структурою воно дуже від них відрізняється.

https://www.eso.org/public/news/eso1833/
https://www.eso.org/public/russia/news/eso1833/?lang
http://www.eso.org/public/archives/releases/sciencepapers/eso1833/eso1833a.pdf

SIDEROCRATOR

Колектив NASA вирішив відзначити десяті роковини космічного гамма-телескопа Fermi, побудувавши карту сузір'їв з джерел рентгенівського діапазону

Як кажуть учені, з давніх-давен люди, дивлячись на зоряне небо, подумки об'єднували візуально розташовані поруч зірки в сузір'я. "Але видимі нам сузір'я мають одну спільну рису – їхні зірки видно в оптичному діапазоні", - зазначає команда NASA.

Пояснюється, що за мірками сучасної науки це необов'язкова умова – зоряне небо можна спостерігати й інакше.
Від звичайної карти вона відрізняється тим, що її об'єкти видимі в рентгенівському діапазоні, який людське око не розрізняє.

Нові сузір'я отримали знайомі всім імена, серед них – Альберт Ейнштейн, Халк, Ґодзілла і ТАРДІС з "Доктора Хто".
https://www.nasa.gov/feature/goddard/2018/nasa-s-fermi-mission-energizes-the-sky-with-gamma-ray-constellations
https://fermi.gsfc.nasa.gov/science/constellations/

SIDEROCRATOR

Виявлено наймолодший пульсар, який розкриє таємниці останніх етапів життя деяких зір.

Вчені за даними Обсерваторії Чандра знайшли наймолодший відомий досі пульсар у нашій галактиці "Чумацький Шлях" . Цей результат може надати астрономам нову інформацію про те, як деякі зірки закінчують своє життя.

Нові дані від Chandra допомагають вирішити деякі з цих питань. Команда астрономів підтвердила, що залишки наднової Kes 75, що розташована приблизно 19 000 світлових років від Землі, містить наймолодший відомий пульсар Чумацького Шляху.

Швидке обертання і сильне магнітне поле пульсара породили потік енергетичної речовини та частинок, які відходять від пульсара зі швидкостю світла. Цей вітер створив великий намагнічений пузир частинок високої енергії, що називається пульсовим вітром, що розглядається як синя область навколо пульсара.

Дані Чандри, отримані в 2000, 2006, 2009 та 2016 роках, свідчать про зміни в туманності пульсових вітрів з часом. У період з 2000 по 2016 рр. за спостереженнями Чандри видно, що зовнішній край пульсової вітрової туманності розширюється зі швидкістю 1 млн. метрів на секунду.

Ця висока швидкість може бути пов'язана з пульсовим вітром туманності, що розповсюджується в навколишнє середовище відносно низької щільності. Зокрема, астрономи вважають, що він розростається в газоподібну бульбашку, роздуту радіоактивним нікелем, утвореним у результаті вибуху, і викидається, коли зірка вибухає. Цей нікель під дією випромінювання наднової розпадається в дифузний газ заліза, який заповнює міхур, це дає можливість астрономам зазирнути в саме серце вибухнувшої зірки та елементів, які вона створила.

Розмір туманності говорить, що Kes 75 вибухнув приблизно п'ять століть тому. На відміну від інших залишків наднових з цієї епохи, таких як нові Тихо та Кеплера, не існує ніяких доказів з історичних даних про те, що вибух, який створив Kes 75 спостерігався.

Поясненням може буть те, що міжзоряний пил і газ, що заповнюють нашу Галактику, дуже щільні в напрямку даного обєкта. Це зробило його надто тьмяним, щоб побачити з Землі 5 століть тому. В довершення до всього варто пригадати і ряд суспільно-політичних подій, які сколихнули Європу в той час (падіння Східної Римської імперії, Великі географічні відкриття і т. п.) і очевидно завадили побачити об"єкт.

Яскравість пульсара-вітрової туманності зменшилася з 2000 до 2016 р. на 10%, швидкі зміни, що спостерігаються в туманності пульсара Ке 75 та його незвичайна структура, вказують на необхідність більш складних моделей еволюції туманності пульсара.

https://www.nasa.gov/mission_pages/chandra/images/kes-75-milky-ways-youngest-pulsar-exposes-secrets-of-stars-demise.html

SIDEROCRATOR

Біля Чумацького шляху знайдено карликову сфероїдну галактику "каннібала", яка поглинула собі подібну пару мільярдів років тому.
https://academic.oup.com/mnras/article/480/1/251/5047898
Астрономи з Канарського інституту астрофізики і Університету Ла-Лагуна виявили, ймовірно, найменший випадок галактичного канібалізму.

Цій карликовій галактиці близько 12 мільярдів років. У ній приблизно в 100 тисяч разів менше сонячних мас, ніж в Чумацькому Шляху. Учені припускають, що вона досягла таких розмірів тільки після того, як поглинула свого сусіда ще меншого розміру.

Вчені проаналізували дані з декількох попередніх досліджень, щоб порівняти різні кольори, яскравість і орбітальні швидкості зірок галактики. Вони виявили кілька цікавих закономірностей. Виявилося, що там є голубі зірки з низьким вмістом металів і червоні з високим вмістом металів, крім того, поведінка цих двох груп сильно розрізняється. Тоді як голубі зірки виявилися сконденсовані в кульових скупченнях, червоні були розкидані по різних еліптичних орбітах.

«Найрозумніше пояснення цього феномена - злиття двох галактик з різними металевими властивостями», - пояснює провідний автор дослідження Луїс Сікуенде.

Команда також виявила й інші дивні речі. Дані по швидкостях показали, що зірки з низьким вмістом металу утворили кільцеподібну подструктуру в глибині галактики. У всіх зірок в цьому кільці виявилося менший вміст металу, ніж у їхніх сусідів. Також з'ясувалося, що вони обертаються навколо центру галактики швидше, ніж інші зірки.

Дослідники припустили, що це кільце з зірок з низьким вмістом металу сформувалося, коли галактика-супутник поглинула сусіда з більш низькими металевими властивостями мільярди років тому. Щоб дізнатися напевно, чи є ці зірки живими залишками древньої галактики або ж вони сформувалися під час злиття, потрібні подальші дослідження. Але в будь-якому випадку вчені виявили приклад самого маленького міжгалактичного канібалізму з коли-небудь виявлених.

SIDEROCRATOR

NASA прийняло рішення офіційно припинити роботу космічного телескопа Kepler.
Паливо на борту апарату закінчилося, і телескоп вже не може підтримувати необхідну для спостережень орієнтацію.Космічний телескоп "Кеплер" був запущений 6 березня 2009 року. На той момент це був апарат із найбільшою цифровою камерою в далекому космосі. Його головним завданням спочатку були високоточні вимірювання коливань яскравості 150 тисяч зірок на невеликій ділянці неба в сузір'ї Лебедя. Такі вимірювання дозволяють виявити проходження планети по диску зірки - це метод пошуку екзопланет називають методом транзитної фотометрії.
За перші три роки роботи апарат виявив понад 3,5 тисячі кандидатів в екзопланети, причому більшість із них були невеликими планетами, що переважають Землю за розміром менш ніж у три рази. У 2013 році через поломку гіроскопа робота "Кеплера" була припинена, однак інженерам вдалося відновити орієнтацію телескопа, використовуючи сонячне випромінювання, і в 2014 році почалася нова місія К2. До теперішнього моменту Kepler вже завершив 18 спостережних кампаній, хоча спочатку передбачалося лише 10. У березні команда місії повідомила, що запаси палива на борту телескопа підходять до кінця. Без палива обсерваторія не зможе коригувати свою орієнтацію в просторі. Після завершення місії Kepler шукати екзопланети залишився космічний телескоп TESS, який був запущений в космос у квітні.
https://www.nasa.gov/press-release/nasa-retires-kepler-space-telescope-passes-planet-hunting-torch

Сєрж

Тільки доповненя про Kepler,бо тут непогане відео,яке він зняв.
https://www.bbc.com/ukrainian/features-46055187

serhio_67

Цитата: Сєрж від 01 Листопада 2018, 15:04:15

Тільки доповненя про Kepler,бо тут непогане відео,яке він зняв.
https://www.bbc.com/ukrainian/features-46055187

То не відео яке він зняв, а мультяша анімація.

Квазар 3C 273

Цитата: serhio_67 від 01 Листопада 2018, 16:50:08

Цитата: Сєрж від 01 Листопада 2018, 15:04:15
Тільки доповненя про Kepler,бо тут непогане відео,яке він зняв.
https://www.bbc.com/ukrainian/features-46055187
То не відео яке він зняв, а мультяша анімація.

Доповнення цілком цікаве, а те, що анімація намальована мабуть все ж тільки школярам варто пояснювати.

SIDEROCRATOR

Знайдено одну з найстаріших зірок в галактиці.
Це відкриття може означати, що вік тонкого диска нашої Галактики насправді набагато більше, ніж 8-10 мільярдів років, як вважалося раніше.

Зірка отримала назву 2MASS J18082002-5104378 B, і може виявитися однією з найстаріших зірок Всесвіту. Висновок про вік зірки вчені зробили через низький вміст металів (елементів, важчих за гелій) в її складі.

У ранньому Всесвіті метали були відсутні, і сформувалися згодом в результаті ядерного синтезу, що протікає в надрах перших поколінь зірок. Після цього їх "викидало" назовні в результаті потужних вибухів первинних світил. Кожне наступне покоління зірок збагачувалося металами, в порівнянні з попереднім поколінням.

Зірка 2MASS J18082002-5104378 B має найнижчу металомісткість з усіх коли-небудь відкритих зірок. Для порівняння, це лише 10% від металоміскості Землі.

Крім того, зірка 2MASS J18082002-5104378 B є крихітною - її маса становить всього лише 10 % від маси Сонця. Таке значення є нижньою межею маси для реакції термоядерного горіння водню в надрах зірки.

Раніше 2MASS J18082002-5104378 B не помічали, оскільки вона дуже тьмяна. Її знайшли випадково, спостерігаючи за більш яскравою зіркою-компаньйоном.

https://hub.jhu.edu/2018/11/05/scientists-find-star-with-big-bang-origins/

slava3500

Астрономы нашли "большую сестру" Земли у ближайшей звезды

Европейские астрономы открыли относительно небольшую "супер-Землю", вращающуюся вокруг звезды Барнарда, ближайшего к нам одиночного светила. Ее описание и первые снимки были представлены в журнале Nature.

Источник: https://www.nature.com/articles/s41586-018-0677-y

Звезда Барнарда является красным карликом и имеет самое большое собственное движение (видимое движение по небу) из всех известных звезд. На расстоянии 1,8 парсека - это самая близкая к Солнцу одиночная звезда; только три звезды в системе α Центавра находятся ближе. Звезда Барнарда также входит в число известных наименее магнитно активных красных карликов, и имеет оценочный возраст старше Солнечной системы. Свои свойства делают им главную цель для планетарных поисков; различные методики с разным пределы чувствительности были использованы ранее, но все в конечном итоге привело к отрицательному или нулевому результату. Здесь мы комбинируем многочисленные измерения с высокоточных радиально-скоростных приборов, выявляя наличие низкоамплитудного периодического сигнала с периодом 233 суток. Независимый фотометрический и спектроскопический мониторинг, а также анализ инструментальных систематических эффектов позволяют предположить, что этот сигнал лучше всего объяснить как исходящий от планетарного спутника. Планета-кандидат вокруг звезды Барнарда-это холодная сверхземля с минимальной массой в 3,2 раза больше Земли, вращающаяся вокруг своей звезды. Сочетание всех наборов данных радиальной скорости, охватывающих 20 лет измерений, дополнительно показывает долгосрочную модуляцию, которая может возникнуть из цикла магнитной активности звезды или из более отдаленного планетарного объекта. Из-за своей близости к Солнцу планета-кандидат имеет максимальное угловое расстояние 220 миллиарксекунд от звезды Барнарда, что делает ее отличной мишенью для прямых изображений и астрометрических наблюдений в будущем.

Солнечная система и близлежащие звезды

SIDEROCRATOR

В воді під поверхнею Марса виявлено кисень, якого достатньо для життя бактерій.

Концентрація кисню в солоній воді під поверхнею Марса може бути досить високою для того, щоб там могли існувати аеробні мікроорганізми. Через відсутність фотосинтезуючих організмів в марсіанській атмосфері дуже мало кисню: у невеликій кількості він утворюється в результаті розпаду CO2 під впливом сонячного світла. Тому вважається, що атмосфера Марса непридатна для існування на поверхні планети аеробного життя.

Вчені Каліфорнійського технологічного інституту вирішили з'ясувати, скільки кисню може бути розчинено в рідкій воді з дуже високим вмістом солей, яка, судячи з усього, є і сьогодні під поверхнею і, можливо, навіть на поверхні Марса.

«Ми показали, що в сучасних умовах на Марсі можуть існувати рідкі середовища з концентрацією розчиненого кисню від 2,5 мікромоля до 2 молей на кубічний метр, причому в полярних регіонах через дію більш низьких температур концентрації особливо високі ... Навіть з урахуванням похибок наші дані показують, що у поверхні Марса можуть бути середовища з достатньою кількістю кисню для дихання аеробних мікробів», - заявляють вчені.
Кліматична модель Марса також дозволила вченим оцінити можливий вміст кисню в солоних розчинах за останні 20 мільйонів років. Автори статті пишуть, що з цих 20 мільйонів в останні п'ять мільйонів умови для досить високих концентрацій кисню в воді на Марсі були особливо вигідними (до цього оціночна концентрація в середньому виходила в 200 разів меншою, ніж у нинішніх умовах). Автори статті, зокрема, вважають, що їх висновки можуть допомогти пояснити походження оксидів в породах на Марсі, знайдених марсоходами. Крім того, за їхніми розрахунками, якщо недавно знайдене підлідне озеро на Марсі (за умови, що це дійсно озеро) колись взаємодіяло з атмосферою, концентрація кисню в воді там також може бути досить високою для існування життя.

розчинність кисню в перхлоратних розчинах на Марсіянській поверхні
https://www.nature.com/articles/s41561-018-0243-0

SIDEROCRATOR

Астрономи з NASA виявили найяскравішу у всесвіті галактику.

https://phys.org/news/2018-11-trans-galactic-streamers-luminous-galaxy-universe.html
Галактика продукує надпотужне світло шляхом поглинання щонайменше трьох сусідніх. Її назвали W2246-0526і.

Найновіші спостереження за цим космічним об’єктом були проведені із обсерваторії ALMA в Чилі.
Яскравості галактики, що перевищує яскравість Сонця у 350 трильйонів разів, імовірно, сприяє матеріал, який галактика "краде" у своїх сусідів. Більшість рекордної світності W2246-0526 походить не лише від зірок, а від скупчення гарячого газу та пилу, зосередженого навколо центру галактики. В основі цієї хмари лежить чорна діра, маса якої перевищує Сонце в чотири мільярди разів. Речовина падає до чорної діри, нагріваючись до мільйонів градусів, що спричиняє випромінення світла.

Сама ж галактика є однією з найвіддаленіших. Для того, щоб її світло дійшло до Землі, потрібно аж 12.4 мільярдів років.

martian709

Там написано трохи не так,мабуть. 12,4 мільярди років потрібно світлу.

Новини:

Автор Тема: Новини астрономії, астрофізики, космології (Прочитано 79023 раз)