Тема: DSO через біноприставку WO та DOB10 (Прочитано 303 раз)

Андрій1939 · « : 23 Червня 2023, 13:42:36 »

Мета створення теми - поділитись суб’єктивними враженнями від спостережень за об’єктами далекого космосу через бінов’ювер. Мною проведені аматорські дослідження неба протягом трьох червневих ночей 2023 року, з різним станом атмосфери та погодними умовами, але із однаковими об’єктами дослідження.
Я виділив плюси та мінуси від перегляду у бінов’ювер, щодо обраних об’єктів спостережень.

Щоб не повторюватись у статті, зазначу очевидні переваги біноприставки — двома очима можна довго та комфортно дивитись на небо. Об’єкти здаються більшими, ніж в моно режимі.
Загальний мінус — зменшення яскравості тьмяних об’єктів, втрата кольорів у більшості зірок.

Короткий висновок статті: дивитись DSO через бінов’ювер можна і треба, але найяскравіше. Кулясті та розсіяні скупчення фактично не втрачають деталей у біно режимі. Суб’єктивно, зростає розмір об’єктів спостереження та всього поля зору, в порівнянні із моно режимом.

Аксесуари: телескоп SW dob 10”, бінов’ювер WO із коректором переднього відрізку 2х та окулярами SWAN 20mm 66 Deg, окуляр Meade 5000 8.8mm 82 Deg.
Із біноприставкою dob має збільшення 120х та поле зору 0.5 градуси.
Із окуляром dob має збільшення 136х та поле зору 0.6 градуси.
Окремо в межах порівнянь було використано телескоп SW 114/900 та окуляр SW Silver plossl 17mm.

Об’єкти спостережень:
1. Кулясті скупчення — М13 Геркулеса, М10, М12 Змієносця, М22, М28 Стрільця, NGC6712 Щита;
2. Розсіяні скупчення — М11 Щита, М23, М24, М26 Стрільця;
3. Туманності — М16 Орел, М17 Омега, М8 Лагуна, М20 Трифід, М27 Гантель, М57 Кільце;
4. Галактики — М51 Вир, М63 Соняшник, М94 Око крокодила, NGC6207 – сусідка скупчення М13 Геркулеса;
5. Молочний шлях — сканування по лініям Щит-Стрілець та Лебідь, Лисичка, Стріла.
Обрані об’єкти мають різну поверхневу яскравість та кутові розміри, що має вплинути на їх сприйняття через бінов’ювер.

Кулясті скупчення
М13 Геркулеса — беззаперечно перлина зоряного неба, одне із найяскравіших кулястих скупчень. Сумарно споглядав його за ці ночі мінімум 45 хвилин. Із них, майже увесь час через бінов’ювер із увімкненою фоновою музикою, “літав у небі” не встаючи з крісла.
Відтепер, для мене неможливо дивитись на М13 в dob10 без біноприставки. Остання ніяк не применшує яскравості скупчення, навпаки, робить його ще гарнішим.
• Плюси: відчуття об’єму скупчення, яке стало схожим на рій комах. Додались, суб’єктивно, химерні візерунки зір, Також дуже відчутна зміна масштабу прийняття, скупчення стає ну дуже великим;
• Мінуси: відсутні.
М22 Стрільця — незважаючи на висоту над горизонтом, скупчення добре розпадається на окремі зірки і має багате оточення із зірок Чумацького шляху. Але атмосферний пил вже розсіює світло зір і всі вони стають червоними та нечіткими.
• Плюси: відчуття об’єму скупчення.
• Мінуси: скупчення втрачає яскравість, виникає різниця перепаду яскравості між правим та лівим каналом біноприставки.
М10, М12, М28 — враження середні. Бінов’ювер надає комфорт, але гасить яскравість. Значних переваг біно режиму не помітно, але і недоліки теж не значні.
• Плюси: відсутні.
• Мінуси: помірна втрата яскравості.
NGC6712 Щита — навіть у моно режимі, скупчення виглядає опосередковано. Так би мовити “ще одне скупчення”, яке я проходжу на шляху від Щита до Стрільця. Це найтьмяніше із кулястих скупчень, що я спостерігав. Ні в моно, ні в біно режимі я на ньому довго не затримувався. Зафіксував, оцінив, пішов далі.
• Плюси: відсутні.
• Мінуси: помітна втрата яскравості.

Розсіяні скупчення
М11 Скупчення дика качка — неможливо перестати дивитись на нього у біно режимі. Спостереження в моно режимі вже для мене не доцільні. Довге споглядання приводить до ефекту, що в правому каналі зорі помітні прямим зором, а в лівому — боковим. Це створює паралакс, ближчі зорі ніби зміщуються на фоні тьмяних зір.
• Плюси: об’єм. Центральна яскравіша зоря скупчення виходить на передній план, інші яскраві зірки ніби відділені від блідого фону тьмяних зірок.
• Мінуси: відсутні.
М24 Мала зоряна хмара Стрільця — насичена та велика область яскравих зірок. Навіть при полі зору в пів градуси, все рясно ними всіяно, виникає враження, що спостерігаю в ширококутний окуляр із малим збільшенням.
• Плюси: об’єм. Не відчувається мале поле зору, масштаб побаченого здається великим.
• Мінуси: відсутні.
М23, М26 Стрільця — поруч із Малою зоряною хмарою, є компактними. Біно режим робить їх більшими і дозволяє детально роздивлятись їх зірки та яскраве оточення.
• Плюси: об’єм, приріст розмірів.
• Мінуси: відсутні.

Туманності
Планетарні туманності М27 Гантель, М57 Кільце — цікаві об’єкти у біно режимі.
Кільце Ліри однакове, що в моно режимі, що в біно, і навіть, якщо дивитись одним оком лише в правий яскравіший канал біноприставки.
Огризок в Лисичці 2 ночі дуже радував мене у бінов’ювер. Повторювалась історія з Кільцем. Однак 22.06.2023, після зливи, небо було дуже прозорим і в монорежимі в Гантелі з’явився бурий чи червоний відтінок. Зазвичай вона блідо-зелена, але тоді у неї був кольоровий контур.
• Плюси: об’єм, туманності стають схожими на мильні бульбашки.
• Мінуси: у прозору ніч із проникненням понад 15.5m, біно режим “з’їв” зачатки кольору в Гантелі.
Туманності М16 Орел, М17 Омега, М8 Лагуна, М20 Трифід — біно режим виділяє туманності на фоні неба, робить це ефективніше за моно, але обриває межі туманностей.
Орел і Трифід без ОІІІ фільтру у моно режимі виглядають світлими плямками на фоні зоряних скупчень, мають розмиті грані, туманність поволі зменшує колір та переходить в небо. В біно режимі контури туманностей стають чіткими, але вони всеодно не вражають та більше схожі на паразитне світло яскравих зір, ніж величні хмари газу.
Омега і Лагуна навпаки — біно режим робить їх чіткішими. Омега стає дуже схожою на Лебедя, нагадує замальовку Джона Гершеля, а Лагуна чудово демонструє тьмяні смуги на своєму диску.
В моно режимі туманності яскравіші та менш виразні на фоні неба. Вдивляючись із напруженням очей, я відрізнив всі темні утворення на тлі Лагуни, що дуже легко помітно у бінов’ювер.
• Плюси: чіткі контури на фоні неба, у Лагуні зручно роздивлятись темні прожилки. Для Лагуни та Омеги втрата яскравості може бути плюсом. Для Орла — втрата яскравості дозволяє чітко виділити туманність на фоні яскравого розсіяного скупчення.
• Мінуси: втрата яскравості. Орел та Трифід виглядають, як паразитні бліки яскравих зірок. Для справедливості додам, що без ОІІІ, дані туманності бідні і в моно режимі.

Галактики
М51 Вир, М63 Соняшник, М94 Око крокодила — галактики і біно режим є антонімами. Далекі світи потребують кожного фотону світла, щоб хоч якось розкрити їх деталі. Умови спостереження галактик були не найкращі, вони вже досить низько, в тій зоні неба помітно світлове забруднення міста.
Варто виділити М51, за всі літні ночі спостережень, навіть прозорі, спіралі галактики мені не відкрились. Але у біно режимі М51 виглядала найкраще серед всіх інших галактик, чудово виділялось ядро та край диску. Компаньйон також виглядав пристойно, демонстрував ядро і зону навколо нього.
Соняшник в моно режимі значно кращий і демонстрував неоднорідності яскравості речовини. Біно режим поглинав ці неоднорідності та обтинав контури галактики.
Око крокодила залишилось таким же оком, але з меншою яскравістю та загальним погіршенням враження від побаченого.
• Плюси: відсутні.
• Мінуси: значна втрата яскравості.

NGC6207 в Геркулесі (m – 11.63, розмір 3.46' x 1.61' ). Ця непримітна галактика є сусідкою Кулястого скупчення М13, через це її легко відшукати в 10”. В 114/900 при задовільному небі, я її не бачив.
Моно режим — є певні неоднорідності контурів та кольору галактики. Об’єкт не вражає.
Біно режим — її помітно блідим овалом із чіткими контурами. На момент перших двох спостережень я був біль песимістичним до біноприставки і думав, що вона поглине цю тьмяну галактику і взагалі не продемонструє її, але цього не відбулось.
• Плюси: відсутні.
• Мінуси: значна втрата яскравості.

Чумацький шлях
Не зважаючи на мале поле зору, сканування неба по лініям Щит-Стрілець та Лебідь, Лисичка, Стріла приносить велике задоволення. Біно режим робить цей процес дуже комфортним, хочеться зупинятись і насолоджуватись видом у окуляри.

Ширококутний окуляр із малим збільшенням та бінов’ювер. Ці два способи спостереження Молочного шляху є чудовими та добре доповнюють один одного.
З бінов’ювером не відчувається мале поле зору, так, зірок в полі зору менше, але вони об’ємні та з ефектом паралаксу саме поле має великий масштаб.
• Плюси: враження польоту.
• Мінуси: блимають яскраві зірки поза межами поля зору, інколи виникає ефект, що на краю зору знаходиться туманність, типу Рибацької сітки. Недолік усувається зміною кута зору чи подальшим рухом труби.

Біноприставка з 10” в порівнянні з 114/900
Я, як аматор астрономії, мрію подивитись на небо у великий бінокль з апертурою 4”+ і досліджую теми про те, як виглядатимуть об’єкти далекого космосу у великі біноклі та наскільки бінов’ювер з DOB гірше за бінокль?
Тестуючи відреставрований телескоп з апертурою 114 мм я був приємно вражений, як чудово він демонструє DSO. Це вже пристойна апертура. У моїй пам’яті ще закарбовані спогади про спостереження у 80мм рефрактор.
Із 114мм Гантель була, як бульбашка з прогалинами по краях, показувала зорі, що є на тлі газу.
Омега боковим зором мала свою пилову смугу.
М13 Геркулеса та М11 Дика качка розпались на окремі зірки.
М51 Вир чудово виглядала з компаньйоном, мала яскраве ядро та бліду область навколо нього. Боде та Сигара також достойні зразки галактик для такої апертури. Повторюсь, що після досвіду з 80мм рефрактором, 114мм є великим стрибком вперед для DSO. Але галактика NGC6207 в Геркулесі для 114мм була невидима.
Я дуже вражений, що 10” навіть із бінов’ювером, для спостережень глибокого космосу краще за 114мм телескоп в моно режимі. Мені помітно тьмяну галактику NGC6207, у туманностях - більше деталей, галактики також яскравіші, зоряні скупчення розпадаються на окремі зірки.
Це відкриття надихнуло мене частіше спостерігати DSO виключно через бінов’ювер, без моно режиму. Після робочих днів за комп’ютером, очам некомфортно дивитись в один окуляр, а після години-двох дискомфорт підсилюється та стає нестерпним. Біно режим, навіть після напруженого для очей дня, ніяк негативно на них не впливає, а навпаки, додає ентузіазму та бажання дивитись на небо довше, що є вирішальним фактором для мене. В моно режимі я в основному “бігаю” по небу, а з біноприставкою можу довго розглядати один об’єкт і видивлятись боковим зором непомітні раніше деталі.

Світловтрати
22 червня 2023 року подарувало прозору ніч. Було видно зірки 15.5+m. Ввечері була злива, яка охолодила землю та змила пил в атмосфері. Повітря було надзвичайно свіжим і я мав приблизно 1 годину та 30 хвилин високоякісних спостережень, допоки не почала падати роса.
Я витратив цей час на продовження експерименту із біноприставкою та вирішив замалювати зірки навколо М57 Кільце, щоб потім по картах встановити їх блиск. Долучаю до статті замальовки: 1) біно режим, 2) моно режим, 3) зорі із підписом їх зоряних величин. (не додались, через технічні проблемиб виправлю найближчим часом)
Втрати є, але я вражений, що у біно режимі побачив зорю з блиском m14.56, оскільки думав, що світловтрати через додаткові призми будуть вищими. Також цікаво спостерігати за тим, як в лівому каналі зорі помітно лише боковим зором, а в правому — прямим. Виникає об’єм, як в 3D кіно з червоно-синіми окулярами.

Зміна сприйняття масштабу
Немало статей та тем форумів присвячено тому, що в біно режимі планети здаються більшими, ніж в моно режимі. Не буду повторюватись, лиш відзначу, що з бінов’ювером змінюється сприйняття масштабів не лише побачених об’єктів, але і поля зору.
Об’єктивно - поле зору 8.8 мм окуляру 0.6 градуси. Із біноприставкою, розрахункове поле зору 0.5 градуси.
У біно режимі, поле зору трішки зменшилось і деякі зірочки на краю поля вже не помітно, у порівнянні з окуляром 8.8мм. Це легко перевірити. Я закривав одне око і дивився лише в правий канал біноприставки. Об’єм зникає, масштаб зменшується, зображення тьмянішає. Дивитись одним оком в лівий канал сенсу взагалі немає, надто темно.
Суб’єктивно — біноприставка дає поле, яке сприймається в півтори рази більшим, за поле в окуляр 8.8 мм. Відсутній ефект замкової щілини.
Ефект зростання розмірів поля зору дуже добре відчувався при детальному спогляданні зірок навколо М13 Геркулеса. Дане скупчення на південь від себе має слабкі зірки, які будують геометричні фігури. Я бачу трикутник та паралелограм. В біно режимі навіть ті трикутник та паралелограм мають більшу площу, ніж в моно режимі. Особливо помітно суб’єктивну зміну їх розмірів при послідовній заміні окуляру на бінов’ювер. Тобто збільшення розмірів відчувається не лише на конкретних об’єктах спостереження, а й в усього поля зору загалом.
На папері поле лише 0.5 градуси, але суб’єктивно, а це у візуальних спостереженнях для мене головне, я оцінюю поле в 0.75 градусів. Остання цифра звичайно що не точна, сприймаємо її, як оціночне судження.
В ніч 22 червня 2023 року після 1:00 почала опадати дуже рясна роса і вся оптика була облита водою. Мені довелось скористатись ще сухим Silver plossl 17mm. Поле зору було 0.71 градуси, збільшення 70 крат. При установці даного пльосла одразу ж після бінов’ювера, відчувався ефект замкової щілини у моно режимі. Тобто для мене, суб’єктивно, в біно режимі масштаб зображення в очах дійсно більший, ніж 0.71 градус у пльосла.

Висновки:
• Спостереження DSO в 10” із бінов’ювером можливе і може бути ефективнішим за спостереження виключно в окуляр 1 оком;
• Яскраві кулясті та розсіяні зоряні скупчення в біно режимі мають перевагу над моно режимом: об’ємність зображення, ефект польоту, паралакс, збільшення масштабу побаченого. Це все позитивно впливає на тривалі візуальні спостереження об’єктів;
• Яскраві туманності “відділяються” від фону неба, росте їх об’ємність та з’являються чіткі контури, але падає загальна яскравість. У туманностях, деталі яких розкриваються з ОІІІ фільтрами, деякі деталі все ж помітно прямим зором у біно режимі, в той час, коли в моно режимі треба напружувати зір, щоб розглянути ці деталі;
• Біно режим не вніс жодних покращень у спостереження галактик. Але вони всеодно детальніші, за вид в апертуру 114мм. Помітно галактики, які є недоступними для мене з 114мм;
• У біно режимі зростає масштаб поля зору, навіть з полем у 0.5 градусів, воно сприймається у півтори рази більше;
• При супер прозорій атмосфері, біноприставка та 10” показали боковим зором зорю з блиском 14.56 m. В моно режимі було видно прямим зором зорі 15.13m, а боковим зором — більше 15.5m;
• Біноприставка поглинає кольори зірок, лише найяскравіші з них маю відтінки своїх кольорів. При супер прозорій атмосфері, біноприставка поглинула зачатки кольору на краях туманності М27 Гантель;
• На деяких об’єктах, особливо близьких до горизонту, виникає різниця перепаду яскравості між правим та лівим каналом біноприставки. Інколи вона відчутна і робить спостереження дискомфортними;
• При скануванні неба, яскраві зірки за межами поля зору блимають набагато яскравіше та частіше, ніж в моно режимі.

Загальний мінус для всіх категорій DSO при біно спостереженнях – втрата яскравості.

Загальний плюс — зміна масштабів сприйняття об’єктів, поява об’єму та 3D-ефекту, відчуття “польоту” серед зірок Чумацького шляху.

При всіх недоліках бінов’ювера і тих втратах корисного світла, що він приносить, вважаю за необхідне використовувати його у своїх візуальних спостереженнях DSO. Візуал - річ суб’єктивна, бувають моменти, коли комфорт для очей важливіше втрачених фотонів від далеких об’єктів. З бінов’ювером виникає бажання дивитись в телескоп ще і ще. Особливо цікаво послідовно змінювати окуляри та бінов’ювер на одному об’єкті спостереження, вловлювати різницю між біно та моно режимом, аналізувати отриману інформацію та робити замальовки.

Anikey

Дякую. Ця інформація дуже корисна.

Stalker

Тичу в усі дірки. Навіть у МЕADE ЕТХ картинка приголомшлива!

Вибачте за off.

Новини:

Автор Тема: DSO через біноприставку WO та DOB10 (Прочитано 303 раз)

Андрій1939

DSO через біноприставку WO та DOB10

Anikey

Re: DSO через біноприставку WO та DOB10

Stalker

Re: DSO через біноприставку WO та DOB10