Тема: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором (Прочитано 2843 раз)

Тимур · « : 13 Липня 2024, 17:09:39 »

Ніч із 12 на 13 липня 2024.

Стан неба: вечір хмарний, але ближче до ночі почали розходитись, однак було видно, що все одно атмосфера не надто прозора була.

Локація: Київська область, 40км на пд-зх від Києва, приватна ділянка. Місцевість майже всюди відкрита, лише зі східного боку трохи будинки загороджують

Світлове забруднення: 3-4 за Бортлем, з північно-східного боку великий купол засвітлення. Ліхтарі поруч вже не світили.

Обладнання: телескоп Bresser Messier dob 10", фільтр OІІІ, яким дав покористуватись Рамеш, та окуляри: Angeleyes 32mm із посадкою 2", а також Super Plössl 25mm FMC, який був у комплекті до телескопа, GSO Super Plössl 9mm, та TS-Optics 6mm Planetary HR.

А ще дуже заважали комарі

Тимур

Спершу дивився на Місяць. Було видно дуже багато деталей на кратерах, а короткофокусні окуляри розкрили себе по-новому: хроматизм був практично відсутнім. Оскільки Місяць був ще високо на денному небі, то картинка була чітка на 210 кратах (це із тим 6мм планетним окуляром), але ввечері, коли схилявся на захід, то доволі помітно вже милило, тому поставив 9мм окуляр, який давав 140 крат.

Далі почав дивитись об'єкти далекого космосу

М11 (скупчення "Дика качка") виявилась гарною, боковим зором впевнено розсипалась на зорі. Якщо на 90мм ці зорі були дуже щільні, то тут дещо краще розрізняються. За формою дійно нагадує качку, що злітає.

М24 ("Мала зоряна хмара Стрільця") - обширний гарний об'єкт із розсипу зірочок, яким можна довго милуватись.

Поруч було зоряне скупчення М18 - спершу здалось нудним (особливо на тлі М11 та М24), але коли приглянувся, то фантазія намалювала із зір форму коня, що скаче, чи собаку (тільки раптом що, то картинка в окулярі перевернута).

М4 практично не видно через прозорість атмосфери, але було видно, що розсипається на зірки, однак довго не затримався там.

М13 на вечірньому небі на малому збільшенні не надто відрізнявся від 90мм, але при збільшенні 140 крат (GSO Super Plössl 9mm) на нічному небі показався практично, як на фотографії. Я очікував, що об'єкти будуть світліші, але насправді доволі тьмяні.

Далі глянув на скупчення "Бабка" (NGC 457) у Касіопеї. Він нагадував, як у 90мм, однак це може бути через те, що він ще невисоко був над горизонтом, а також в цьому напрямку (північний-схід) було дещо засвітлене від міст небо, тобто ще не сезон.

Зоря Мю Цефея була гарна яскраво-червоного відтінку.

М10 тьмяніший за М13, хоча теж було видно, що зірки розпадаються аж до центру. Взагалі для подібних об'єктів я використовував збільшення 140 крат.

Поруч М12, яка була ще тьмяніша, а за структурою нагадувала якусь вату, тільки із зірочками.

Планетарна туманність "Кільце" (М57) - при збільшенні 140 крат було витягнуте кільце із темнішим центром. Тепер настала черга використовувати фільтр ОІІІ. Із ним об'єкт став контрастніший.

Далі глянув на планетарну туманність "Гантель" (М27). Виглядав, як огризок, оточений невеликим шлейфом. Фільтр додав контрасту.

Далі настала черга М16 та М17

Туманність "Омега" (М17) була, як буква Ґ, а із фільтром став видний шлейф, який оточував центральний елемент.

Поруч була туманність "Орел" (М16), яка була блідою великою плямою але із фільтром стало добре видно обриси, які, якщо приглянутись, нагадують віддаленно птаха.

Далі пішов за М20 та М8.

М20, або ж Трироздільна туманність була блідою і фільтр особливо не покращив становище.

А поруч була туманність "Лагуна" (М8) - без фільтра була блідою, а ось із ним прям заграла по-новому: стало видно гарно форму та прожилки, як на фотографії, тільки чорно-білій.

Далі глянув на туманність "Північна Америка" її було видно лише із фільтром, але поки не розглядав детально.

Потім глянув на кулясте зоряне скупчення М15. То було гарно видно, як розпадається на зірки аж до центру, який був яскравіший.

А ось галактики "Андромеда", "Боде" та "Сигара" не порадували, бо були низько над горизонтом та нагадували візуально, як у рефрактор. Не їхній сезон.

Під кінець глянув на Сатурн, який був доволі високо вже. Атмосфера була вже доволі стабільна, тому навіть на 210 (із планетним 6мм окуляром) кратах майже не ковбасило.

Потім ще на Марс глянув, поки ще райдужна плямка.

Тимур

Оскільки я вже продав Arsenal 90/900 az3, то опишу, як спостерігав у нього об'єкти Сонячної системи, каталогу Мессьє і не тільки.

Всі спостереження велись на території Київської області за 40 км на південний захід від Києва на приватній ділянці у спрятливу погоду.

Сонце спостерігав лише кілька разів методом проєкції на аркуш, були видні плями.

Меркурій рідко вдавалось зловити, найкраще було у вересні перед світанком та у березні після заходу Сонця. Восени вранці, коли атмосфера була вже більш-менш спокійна, то вдавалось зловити у формі півмісяця, але переважно спостерігалось у вигляді райдужної цятки, яку ковбасило.

Венеру спостерігав на вечірньому небі навесні та початку літа. Бачив, як спершу це була половинка, а потім поступово ставала серпиком, а умови видимості погіршувались. Потім перейшла на ранкове небо та було краще видно через більшу висоту над горизонтом. Причому спершу це був гарний тоненький серпик, а потім він товстішав. Далі його не спостерігав, бо ставав вже низько над горизонтом, бо проходив по зимовій частині екліптики.

Місяць, звісно, був дуже гарним. Можна було довго розглядати кратери, гори та моря. Також поспостерігав місячне затемнення. Але загалом досить швидко набридає цей об'єкт і краще дивитись його час від часу у різних фазах. Також зелений та жовто-зелений фільтри покращували видимість, бо відсікали хроматичні аберації. І ці фільтри працювали лише на Місяці, бо планети були надто тьмяні для них. Для цього треба телескопи із більшою апертурою.

МКС вдавалось спостерігати, то було видно сонячні панелі.

Марс бачив лише, як дуже маленький диск навесні 2023, а також один раз на початку червня цього року у вигляді райдужної цятки.

Об'єкти із поясу астероїдів були просто "зірочками"

Юпітер загалом радував, було видно кілька поясів, а також його 4 супутники. Ближче до протистояння, коли вже можна було спостерігати високо на небі, можна було побачити ВЧП, яка доволі швидко переміщувалась по диску.

Сатурн, коли вперше побачив, перехопив подих. Кільця були гарні, але вже був поганий розворот кілець, тому деталей не було видно, лише тінь від планети. А на диску було видне потемніння на північному полюсі (оновлення: це був таки хроматизм, а не деталі на планеті). Також практично завжди був видний його супутник Титан. І кілька разів бачив Діону, Рею та Енцелад. Востаннє спостерігав на початку червня, коли був ще низько над горизонтом, то кільця були вже майже ребром до нас.

Уран спостерігав лише кілька разів у вигляді "зірочки". Лише на великих збільшеннях здавалось, що це все ж диск без деталей, хоч і дуже маленький.

Нептун лише 1-2 рази дивився. Його важко знайти та від зір нічим не відрізнявся.

Тепер назву об'єкти далекого космосу. Переважно це були об'єкти із каталогу Мессьє. А також 3 комети були.

Оскільки спостереження за такими об'єктами вимагає темного неба та гарної темнової адаптації очей, то їх доволі складно (але цікаво) спостерігати. В мене спершу для цього був комплектний окуляр 17мм, а потім докупив Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm. Світлове забруднення було на рівні 3-4 за шкалою Бортля. При найбільшій прозорості неба бачив зорі до 11,5m. Також деякі об'єкти більш ретельно спостерігав, а деякі - не дуже.

Поки не покинули Сонячну систему, розповім про комети.

Першою спостерігав C/2023 P1 (Nishimura). Її вдалось впіймати 1 раз перед світанком на вже доволі світлому небі. Надії вже майже не було, але все ж пощастило побачити у вигляді зеленуватої невеликої кульки.

Потім це була комета 12P/Pons-Brooks, яку кілька разів спостерігав. Спершу я бачив її просто, як туманну кулю невеликого розміру.
А потім, коли набрала яскравість (але і стала нижче над горизонтом), то було видно доволі довгий хвіст і нею доволі довго милувався.

Потім 1 раз глянув на C/2021 S3 (PANSTARRS). Вона вже віддалялась від Сонця та була у вигляді просто тьмяної зірочки.

А тепер про каталог Мессьє.

М1 (Крабоподібна туманність) - переважно спостерігав у вигляді овальної темної плями середнього розміру. Легко шукати.

М2 (Кулясте зоряне скупчення (Далі "КЗС")) - досить яскрава туманна кулька невеликого розміру, у якої видно яскравіший центр.

М3 (КЗС) - Дуже гарне, боковим зором видно, що по периферії розпадається на гранули. Одне із моїх улюблених.

М4 (КЗС) - Доволі бліда через невелику висоту над горизонтом, тому вимагає гарної якості неба, а також легко шукати. Якщо ж небо прозоре, то це доволі велика куля, яка по периферії впевнено розпадається на гранули. Також моє улюблене.

М5 (КЗС) - доволі яскрава округла туманна кулька.

М6 (Розсіяне зоряне скупчення "Метелик" (Далі просто "скупчення") - доволі гарне, зірки доволі яскраві та негусто зібрані, але не таке яскраве через невелику висоту над горизонтом.

М7 (Скупчення Птоломея) є найпівденнішим об'єктом із цього каталогу. В мене підіймається лише на 3 градуси над горизонтом. За видимістю нагадує М6.

М8 (Туманність "Лагуна") - дуже гарна і доволі яскрава.

М9 (КЗС) - Доволі тьмяна кулька, а поруч так само видно NGC 6356.

M10 (КЗС) - доволі яскрава округла хмарка. По периферії розсипається на гранули, якщо дивитись боковим зором.

М11 (Скупчення "Дика качка") - багато зірок розташовані щільно одна до одної та за формою дійсно нагадує качку чи лебедя, що злітає.

М12 (КЗС) - Аналогічно із М10, ще й неподалік від нього розташовується.

М13 (КЗС) - Доволі крупна та світла туманна хмарка. По периферії розсипається на гранули, якщо дивитись боковим зором. Також легко знаходити.

М14 (КЗС) - Невелика туманна кулька (хоча, може, її не дуже ретельно дивився).

М15 (КЗС) - Туманна кулька середнього розміру. Чітко видно яскравіший центр.

М16 (Туманність "Орел") - Доволі яскрава туманність. "Орла" не побачив, просто гарна яскрава хмаринка на темному тлі.

М17 (Туманність "Омега") - Знаходиться біля М16 та виглядає, як буква "Ґ", тільки повернута набік.

М18 (Скупчення "Чорний лебідь") - нецікаве, видне біля М17.

М19 (КЗС) - Компактна маленька кулька.

М20 (Трироздільна туманність) - видна біля М8 та є доволі тьмяною, особливо на тлі останньої.

М21 (Скупчення) - Було нецікаве.

М22 (КЗС) - Досить тьмяне та крупне скупчення.

М23 (Скупчення) - Велике, розсіяне, дуже гарне.

М24 (Скупчення "Зоряна хмара Стрільця") - Велике, розсіяне, багато зірок, дуже гарне. Легко помітити можна і неозброєним оком.

М25 (Скупчення) - Менше, ніж М24, але теж гарне.

М26 (Скупчення) - Маленьке, миршаве і небагато зірок.

М27 (Планетарна туманність "Гантель") - Досить добре видно форму огризка яблука та трохи вуаль навколо нього.

М28 (КЗС) - Тьмяна кулька.

М29 (Скупчення "Холодильник") - Мало зірок, нецікаве.

М30 (КЗС) - не бачив.

М31 (Галактика "Андромеда") - видно, як велику видовжену пляму із яскравим центром.

М32 (Галактика-супутник "Андромеди") - впевнено видно поруч із М31, як маленька пляма неправильної форми.

М33 (Галактика "Трикутник") - ледь виділяється на тлі неба. Хоч і має доволі велику яскравість, але через великі кутові розміри поверхнева яскравість низька, тому виглядає просто як ледь видна велика пляма.

М34 (Скупчення "Спіральне") - доволі гарне скупчення.

М35 (Скупчення "Підошва") - середніх розмірів, багате на зірки, неодноразово повертався.

М36 (Скупчення "Вертушка" (або "Цівочне колесо")) - середніх розмірів, видно розсип зірочок, які утворюють цікаву форму. Коли вперше побачив, то довго милувався.

М37 (Скупчення "Сіль та перець") - аналогічно до М36 та поруч із ним розташована.

М38 (Скупчення "Морська зірка") - теж гарне, довго розглядав.

М39 (Скупчення) - небагато зір, але доволі гарне.

М40 - просто тьмяна подвійна зоря.

М41 (Скупчення "Маленький Вулик") - Трохи бліде, але доволі гарне.

М42 та М43 (Туманність Оріона) - Дуже ефектна. Виглядає, як півмісяць із вуаллю, яка наче заповнює порожній простір всередині півмісяця. Добре видна трапеція із зірок.

М44 (Скупчення "Ясла" (або "Вулик")) - Цікаве лише із окуляром 26мм, бо у більш короткофокусні не влазить повністю, а зірки стають доволі розріджені.

М45 (Скупчення "Плеяди") - Доволі цікаве, видно багато зірок, які далеко одна від іншої розташовані.

М46 (Скупчення) - Досить широке, велике, овальне, але бліде через невелику висоту над горизонтом. Розпадається на окремі зірки, якщо дивитись боковим зором. За формою нагадує форму краба.

М47 (Скупчення) - Розташоване біля М46. Зірок мало, але чіткіше видні та негусто розкидані.

М48 (Скупчення) - Крупне, негусте, трохи нудне.

М49 (Галактика) - Добре помітна пляма із яскравішим центром.

М50 (Скупчення "Форма серця") - Негусте, без форми, нудне.

М51 (Галактика "Вир") - Добре видно, що це дві галактики. Видно два овали: один більший, інший менший. Обидва без деталей.

М52 (Скупчення "Скорпіон") - Гарне, компактне, зірки видно боковим зором.

М53 (КЗС) - Маленька тьмяна кулька.

М54 (КЗС) - Ледь видно.

М55 (КЗС) - Не бачив.

М56 (КЗС) - Тьмяна невелика кулька.

М57 (Туманність "Кільце") - Невелика овальної форми, видно провал в центрі.

М58 (Галактика) - Ледь-ледь видно на рівні глюка.

М59 (Галактика) - Тьмяний видовжений овал.

М60 (Галактика) - Тьмяний ледь видний овал.

М61 (Галактика "Розбухла спіральна галактика") - Ледь-ледь видно чималий овал, коли гойдати трубою.

М62 (КЗС) - Середня тьмяна кулька.

М63 (Галактика "Соняшник") - Дуже видовжений овал.

М64 (Галактика "Чорне око") - Тьмяна пляма.

М65 (Галактика) - Тьмяний видовжений овал.

М66 (Галактика) - Видна в одному полі зору із М65 та NGC 3628, утворюючи Триплет Лева. Видна, як тьмяний овал. А NGC 3628 видна лиша при гарній прозорості неба.

М67 (Скупчення "Королівська кобра") - Овал із досить щільно розташованими зірками, середнього розміру із чіткими краями.

М68 (КЗС) - Ледь видне.

М69 (КЗС) - не бачив.

М70 (КЗС) - Ледь-ледь видно.

М71 (КЗС) - Середніх розмірів, неяскраве.

М72-М75 - не бачив.

М76 (Планетарна туманність "Мала Гантель") - тьмяна невелика туманна хмарка.

М77 (Галактика "Восьминіг") - не бачив.

М78 (Туманність) - Слабко видна невелика цятка, а поруч видно теж туманність NGC 2071. Справа чіткий край, а зліва - розмитий.

М79 (КЗС) - Тьмяний ледь видний круг.

М80 (КЗС) - Невелике із яскравішим центром.

М81 (Галактика "Боде") - Велика овальна пляма.

М82 (Галактика "Сигара") - Видна в одному полі зору із М81. Видно, як чіткий, дуже видовжений овал.

М83 (Галактика "Південна Вертушка")- не бачив.

М84 (Галакатика) - овальна пляма із яскравішим центром, зліва видно NGC 4438.

М85 (Галактика) - овальна пляма.

М86 (Галактика) - видна біля М84 та входить у ланцюжок Маркаряна. Виглядає аналогічно. Взагалі, спостерігаючи у Надскупченні Діви виникає відчуття, наче десь у космосі літаєш, бо багато галактик одна за іншою видні.

М87 (Галактика) - Відносно ясна цятка.

М88 (Галактика) - Тьмяна злегка видовжена пляма.

М89 (Галактика) - Ледь видна плямка.

М90 (Галактика) - Ледь видна плямка.

М91 (Галактика) - Ледь-ледь видно.

М92 (КЗС) - Просто округла сіра пляма.

М93 (Скупчення "Створіння") - Мале, за формою нагадує летючу тарілку. Мало зірок, що густо розташовані.

М94 (Галактика "Око крокодила") - Округла плямка.

М95 (Галактика) - Ледь видно.

М96 (Галактика) - Ледь видно і в одному полі зору із М95.

М97 (Планетарна туманність "Сова") - Ледь помітна овальна пляма із розмитими краями середнього розміру.

М98 (Галактика)- не видно.

М99 (Галактика "Колесо Св. Катерини") - Ледь помітна.

М100 (Галактика "Дзеркало") - Наче ледь блимнула.

М101 (Галактика "Вертушка" (чи "Цівочне колесо")) - Ледь видна округла чимала пляма

М102 (Галактика "Веретено") - Видовжений овал

М103 (Скупчення) - Нудне

М104 (Галактика "Сомбреро") - Тьмяна горизонтальна пляма.

М105 (Галактика) - Ледь видно боковим зором, а поруч так само NGC 3371 та NGC 3412
.

М106 (Галактика) - Добре помітна видовжена пляма.

М107 (КЗС) - Велика тьмяна кулька

М108 (Галактика "Серферна дошка") - Ледь видно біля М97.

М109 (Галактика "Пилосос") - Ледь проглядається овальна плямка боковим зором. Поруч розташована якскрава зоря Фекда, яка заважає побачити галактику, хоча через неї легко шукати.

М110 (Галактика) - Маленька тьмяна цятка біля М31.

Також були спостереження інших об'єктів далекого космосу

Галактики:

NGC 3593 - ледь-ледь

NGC 4608 - ледь-ледь видно

NGC 4568 - видно

NGC 4473 - ледь видно і поруч так само NGC 4477

NGC 4438 - ледь-ледь видно

С5 непримітна

Кулясте зоряне скупчення NGC 4147 - невелика пляма

Планетарна туманність С6 ("Котяче око") - яскрава, маленька, на малому збільшенні досить яскрава крупна "зірка", на 200х ледь проглядає форма

Також зоряні скупчення:

"Хі-Аш Персея" - чудовий об'єкт, який показує багато зірок

"Гіади" - трохи нудне, бо зорі достатньо далеко розкидані

А також "Бабка" (С13) у Касіопеї дійсно нагадує бабок, що літають над водоймами влітку.

Тимур

Ніч 13-14.07.2024

Небо було чистіше, ніж в попередню ніч, але все одно пилюка була помітна.

Локація: Київська область, 40км на пд-зх від Києва, приватна ділянка. Місцевість майже всюди відкрита, лише зі східного боку трохи будинки загороджують

Світлове забруднення: 3-4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Ліхтарі були вимкнені.

Комарі наче трохи менше заважали.

Обладнання: телескоп Bresser Messier dob 10", фільтр OІІІ, яким дав покористуватись Рамеш, та окуляри: Angeleyes 32mm із посадкою 2", а також комплектний Super Plössl 25mm FMC та GSO Super Plössl 9мм, та TS-Optics 6mm Planetary HR.

Спершу провів Місяць, який був так само гарний.

Далі вирішив пошукати комету 13P/Olbers, але безуспішно.

Прийшов знову вже вночі.

Вирішив подивитись нові об'єкти із фільтром ОІІІ
Туманність "Вуаль" була приголомшлива, видні окремі волокна, а з одного боку загиналось у гак.

Поруч була видна туманність "Відьмина мітла", яка дійсно нагадувала мітлу із довгою ручкою. Були видні теж окремі волокна на кінці віника, як щітки у справжнього віника.
Ці об'єкти були наче фотографії, тільки чорно-білі та тьмяні.

Потім глянув на туманність "Північна Америка", найкраще було видно межу у зоні Мексиканської затоки.

Туманність "Півмісяць" не знайшов.

А туманність "Сова" була просто кулею навіть із фільтром. Почекаю краще зими-весни.

Потім порозглядав деякі зоряні скупчення.

Спершу хотів глянути "Дику качку" (М11), але випадково навівся на кульовик, який виявився NGC 6712. Але він був блідою кулею. Тут прийшло в голову глянути на нього у великому збільшенні. Для цього взяв 6мм планетний окуляр. І об'єкт все ще було видно, але структуру так і не розгледів.

Далі вже подивився на "Дику качку". І тут теж вже використав 6мм окуляр, тобто 210 крат. І об'єкт було все ще чудово видно. Впевнений, що у 90мм рефрактор було б вже погано видно. А так дуже велика кількість зірок захоплювала увагу і все скупчення якраз поміщалось у поле зору.

Потім те саме зробив із кульовиком М13. Теж впевнено було видно і розпадався на зірки аж до центру та було видно форму.

Потім так глянув на кульовик М2. По периферії теж впевнено розбивався на зірки, а центр не давався, він був наче ватний. Може, через те, що він дуже щільний у порівнянні із периферією.

Кульовик М72 було погано видно.

Подивився ще на планетарну туманність "Мала Гантель", яка теж тільки піднімалась. Що із фільтром, що без нього було не дуже добре видно, хоча форма пісочного годинника вгадувалась.

Потім по черзі глянув на галактики "Андромеду", "Боде" та "Сигара". Все одно це просто плями без деталей. Таки треба чекати осені-зими.

Далі вже вирішив глянути на планети.

Сатурн вже високо піднявся. Було так само добре видно, як і в попередню ніч. Також розгледів супутники Титан, Діону та Тетіс.

Потім глянув на Нептун. Його важко було знайти, але коли наткнувся, то навіть у 6мм окуляр не було впевненості, що то диск.

Потім вже піднімався Марс. І поруч мав бути Уран. У 32мм Angeleyes обидві планети були видні в одному полі зору. А у 6мм обидві планети були ще мутними райдужними плямами. А в Урана наче був видний диск.

Далі вже піднімався над горизонтом Юпітер, але вже не хотів дивитись, бо знав, що буде просто мутна пляма, тому зібрав речі та пішов спати.

Тимур

Ніч 14-15.07.2024

Небо було ще чистіше, ніж в попередню ніч і пилюки було помітно менше видно.

Локація: Київська область, 40км на пд-зх від Києва, приватна ділянка. Місцевість майже всюди відкрита, лише зі східного боку трохи будинки загороджують

Світлове забруднення: 3-4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Ліхтарі були вимкнені.

Обладнання: телескоп Bresser Messier dob 10" та окуляри: Angeleyes 32mm із посадкою 2", а також комплектний Super Plössl 25mm FMC та GSO Super Plössl 9mm , та TS-Optics 6mm Planetary HR.

Спершу знову провів Місяць, який був так само гарний.

Далі глянув на кульовик М13 на ще доволі світлому небі у 6мм окуляр. Було не так чітко видно, бо треба дочекатись темнішого неба, але все ж розпадалось на зірки.

Потім так само із кульовиком М3.

Поглянув на галактики "Боде" та "Сигара" і знов те саме: без деталей.

Неподалік була галактика NGC 3147, яка була тьмяною плямкою.

Потім вирішив подивитись у 32мм окуляр на галактики та почав дивитись у бік Гончих Псів, яке вже на захід хилилось.

Спершу трапилась галактика М94, яка була тьмяним еліпсом із яскравим центром.

Потім навівся на галактики NGC 4490 та NGC 4449, які теж були маленькими цятками, тільки перша була більш видовжена.

Далі глянув на галактику М106, то була пляма більшого розміру видовженої форми.

Зрозумів, що дивитись на галактики треба тільки коли знаходяться доволі високо над горизонтом, тому вирішив дивитись на об'єкти, що розташовані ближче до півдня зараз. Тому навівся на Змієносця.

Першим знайшов розсіяне зоряне скупчення IC 4665, яке було дуже гарне із доволі яскравими зірками, а зірки описували форму, яка нагадувала овал із гачком.

Потім поруч було скупчення NGC 6633, яке теж було теж дуже гарне, а моя фантазія намалювала форму лінивця, який лазить по гілці, тільки у вертикальному положенні.

Потім неподалік було скупчення IC 4756. Там був розсип зірочок, а також на тлі пролітав супутник (можливо Starlink), через який появилось відчуття гігантських розмірів Всесвіту (астрофобам привіт).

Потім навівся на кульовик М28 у Стрільці. У 6мм окуляр він розсипався на зірки по периферії, але важко було побачити це.

Зате поруч був схожий об'єкт М22, який був шикарним, практично як на фотографії: дуже пухнаста куля, де зірки практично до центру розрізнялись. Милувався ним кілька хвилин.

Потім навівся на туманності "Відьмина мітла" та "Вуаль" без фільтру. Як не дивно, їх все одно видно, хоч і не так чітко, як із фільтром. Щоб побачити структуру, треба було приділити хоча б секунд 30. Волокна все ж трішки проглядали, але із фільтром це набагато краще виглядало в попередню ніч.

Потім пішов у бік Касіопеї та глянув на скупчення М52 ("Скорпіон"), яке було доволі гарним, але і нудним дещо після попередніх зоряних скупчень: просто овал із зірками.

Потім вирішив знову подивитись на галактику "Андромеда". Минулого разу наче здалось, що був натяк на "лижу", то на цей раз вже чіткіше її було видно трохи нижче та лівіше від центру (картинка перевернута). Спершу думав, що мозок домальовує, але щоразу, коли гойдав трубою та дивився під різними кутами, то було видно доволі чітке провалля і кілька разів вловив навіть продовження за "лижою". Думаю, тут роль зіграла більша надивленність, а також кращий стан атмосфери. Поруч були відмінно видні супутники М32 та М110. Коли повернувся після спостережень та глянув на фотографію Андромеди, то зрозумів, що "лижу" дійсно бачив, а не обман зору був.

Потім глянув на галактику "Трикутник", але це була тьмяна пляма із яскравим центром. Але на відміну від невеликого рефрактора, де в ту ж пору її було ледь видно, тут був ясно помітний круг.

Потім наостанок глянув на Сатурн, то знову це була гарна планета. Також було видно кілька супутників, але вже не ідентифіковував їх.

Тимур

Ніч 24-25.07.2024

Небо було злегка покрите хмарами, темнову адаптацію очей не проводив, бо не планував довго та на тьмяні об'єкти дивитись. Проникність не перевіряв.

Локація: Київська область, 40км на південний захід від Києва, приватна ділянка. Спостерігав біля будинку, але тоді і не треба було відкрите з усіх боків небо.

Світлове забруднення: 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Ліхтарі спершу світили, але під кінець спостереження вимкнули.

Із обладнання телескоп Bresser Messier dob 10" та окуляри: Super Plössl 25mm FMC та GSO 9мм Plössl, та TS-Optics 6mm Planetary HR. А також фільтр ОІІІ.

Ціллю було впіймати Місяць та Сатурн в одному полі зору на малому збільшенні.

Поки вони не зійшли, вирішив глянути на планетарну туманність "Котяче Око" (C6). Знайшов із другої чи третьої спроби. На малому збільшенні у 25мм окуляр виглядала, як розпухла витягнута зірочка аквамаринового кольору. Відразу поставив 6мм окуляр, тобто 210 крат. Було видно витягнутий овал із гострими вушками з країв (як коли щось гумове розтягувати тримаючи кінчиками пальців). Структури майже не було видно, хоча натяк на неї був. Потім надягнув ОІІІ фільтр. Особливої різниці не було, але контраст зріс. Взяв ще 2х лінзу Барлоу та розігнав до 420 крат, то було все те саме, навіть відтінок ще розрізнявся. Загалом об'єкт гарний.

Попередній раз на нього дивився у 90мм рефрактор. Якщо порівнювати із ним, то різниця помітна, хоч і не так сильно, але колір якщо і було видно на малому збільшенні, то трохи лише, а на 200 кратах об'єкт вже був темний та сірий без деталей, хоча було видно злегка витягнуту форму.

І ось вже підіймався Місяць із Сатурном. Глянув на малому збільшенні, то дійсно ефектно виглядали ці два об'єкти в одному полі зору. Через невелику висоту над горизонтом їх ковбасило, тому не було сенсу ставити вище збільшення. Спробував тільки 9мм окуляр, але вони вже не влазили у поле зору.

На цьому завершив спостереження.

Тимур

Ніч 26-27.07.2024

Локація: Київська область, 49 км на південнй захід від Києва, приватна ділянка. Місцевість майже всюди відкрита, лише зі східного боку трохи будинки загороджують.

Небо було спершу покрите повністю хмарами, прогноз погоди обіцяв просвітлення на годинку.

Обладнання: телескоп Bresser Messier dob 10" та окуляри: Super Plössl 25mm FMC та GSO 9мм Plössl, та TS-Optics 6mm Planetary HR. А також фільтр ОІІІ.

Ціллю було подивитись планетарні туманності, потім Місяць та Сатурн.

За годину до обіцяного просвітлення стали приглядати такі яскраві зірки, як Арктур та Вега. Потім стали проглядати обриси яскравих сузір'їв. Але далі не було прогресу. Я вже думав складати телескоп назад та йти, але побачив, що є невелика "діра" біля Геркулеса. Глянув на м13. Було блідим.

Потім перевів на сузір'я Дельфін, бо тепер там хмари зійшли. Пошукав С47 (NGC 6934) - кулясте зоряне скупчення. Теж бліда кулька. Але на великому збільшенні було видно тьмяну периферію та яскравіший центр.

Планетарна туманність NGC 6781 у сузір'ї Орел. На малому збільшені майже не відрізнялась від зірок. Але навіть на великому збільшенні це була просто кулька. Навіть фільтр ОІІІ не поліпшив суттєво ситацію. Іноді здавалось, що це півкуля без деталей. І зрозумів, що об'єкти із таким блископ (11,4m) у рефрактор або не побачив би, або на грані блимнуло щось. А тут навіть із таким поганим небом було добре видно (через компактність).

Потім більша частина хмар розійшлась, але підіймався Місяць, тому фон неба був паршивий

Туманності "Вуаль" та "Мітла" теж із фільтром на цей раз були бліді, тому довго не затримувався.

Планетарна туманність С15 (вона ж "Миготлива туманність" або NGC 6826) - на малому збільшенні це була теж трохи розбухла зірочка, а на великому із фільтром бліда куля із неоднорідностями.

На цьому зрозумів, що більше нічого путнього не побачу, тому глянув на Сатурн, який був вже доволі високо над горизонтом. Атмосфера була не дуже стабільна, зображення трохи дрижало, але все ж було чітко видне кільце і навіть зазор між ним та планетою, враховуючи, що вони вже майже перпендикулярно до нас розташовані. Побачив кілька супутників, але не займався ідентифікацією.

Потім глянув на Місяць. Він був над дахом будинку, від якого здіймались теплі потоки, тому трохи ковбасило зорбраження. Через це перевів назад на Сатурн та далі милувався. А коли Місяць вже вище піднявся, то було краще видні деталі. Досі не вивчив рельєф Місяця, тому просто милувався надзвичайною деталізацією на лінії термінатора в моменти заспокоєння атмосфери.

Потім підіймався над горизонтом Марс. Все ще райдужна пляма, в якій домінував яскравий червоний колір. Треба чекати осені

Під кінець зійшов Юпітер. Вперше глянув на нього після сполучення із Сонцем, то теж ніяких деталей не було. Тому аналогічно із Марсом.

На цьому завершив спостереження.

У висновку можу сказати, що стан неба має велике значення. Якщо напівпрозорі хмари затягують небо, то їх може бути не видно, але вони суттєво псують картинку. Те саме із Місяцем: він дуже псує небо для об'єктів далекого космосу. З такими умовами лише планети та Місяць можна дивитись.
Тому його або не має бути на небі, або бути дуже низько над горизонтом, причому у фазі чверті чи меншій. Тому спробую ще раз глянути на об'єкти, коли будуть нормальні умови.

Slava80

Цитата: Тимур від 27 Липня 2024, 15:20:23

У висновку можу сказати, що стан неба має велике значення. ... Те саме із Місяцем: він дуже псує небо для об'єктів далекого космосу. З такими умовами лише планети та Місяць можна дивитись.
Тому його або не має бути на небі, або бути дуже низько над горизонтом, причому у фазі чверті чи меншій. Тому спробую ще раз глянути на об'єкти, коли будуть нормальні умови.

Дякую за черговий звіт. Буде інформативніше, якщо окрім назв окулярів вказувати кратність збільшення і поле зору. Це можна з Стеларіуму чи з іншої програми вирахувати. Умови спостереження - це для спостерігача ключовий фактор, не лише про зону засвітки мова. Це прозорість, стабільність, джети, змінна хмарність, вітер, сніг під ногами, навіть нічні тварини чи й комари. Є ночі для планет, для галактик, для туманностей, для подвійних зірок...
От подвійні та розсіянки (яскраві принаймні) можна і при Місяці споглядати, та й сама топографія Місяця у різні фази цікава. І по подвійним тут мої списки по сезонам на різні апертури є і по об'єктах на Місяці SP список викладав. Я як правило маю 2-3 варіанти програми спостереження, складені заздалегідь залежно від того, як прогноз корелює з реальними умовами. З такою апертурою список потенційних планетарок для спостереження вже досить обширний може бути, з різною морфологією, хоча списки Месьє та Калдвела звісно включають лише найяскравіші з них. Бажаю успіхів і подальшого розвитку у написанні звітів про спостереження!

Тимур

Ніч із 10 на 11 серпня

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка. Місцевість майже всюди відкрита, лише зі східного боку трохи будинки загороджують.

Світлове забруднення: 3,5-4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Ліхтарі на ніч вимикають (комендантська година). Світила тільки сусідська альтанка, але не сильно та майже не заважала.

Стан атмосфери та погода: після дощу, який був вночі, ввечері хмари розійшлись і небо було прозоре настільки, що Чумацький Шлях простягався крізь весь небосхил та було видно багато зірок, а з південного боку була видна структура. Також у першій половині ночі атмосфера була доволі турбулентна, але після опівночі заспокоїлась і турбулентність була незначна: Сатурн було добре видно і практично не дрижав, коли був високо вже. Проникнення чітко не встановив, але зірки із 12,5m були добре видні, а боковим зором було багато зірок видно. А Андромеда, коли була високо, показувала впевнено дві лижі, що вказувало на гарні умови спостережень.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, один окуляр із посадкою 2’’ Sky Watcher Let 28mm, який мені дали потестити і користувався ним більшу частину спостереження. Із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO Super Plössl 9mm, а також TS-Optics 6mm Planetary HR. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 9мм окуляра було середнє поле зору (52°), а збільшення давав 141 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат. У 28мм поле зору було 56°, а збільшення 45 крат. Також була 2x лінза Барлоу від Arsenal.

У планах було подивитись галактики та зоряні скупчення, заодно випробувавши 28мм окуляр, а під кінець на Сатурн, Марс та Юпітер.

Ще при сутінках із планетним 6мм окуляром провів Венеру, яка через низьку висоту над горизонтом виглядала, як райдужна пляма, яку ковбасило. Потім Місяць так само провів, у якого деталі «пливли» через досить високу турбуленцію атмосфери на даний момент, а також невелику висоту над горизонтом. А далі пішов краще готуватись до спостережень, коли стемніє.

Коли знову повернувся, то запалив спіральку від комарів, щоб представники двокрилих мене не кусали, а також зрозумів, що я зробив помилку, залишивши окуляри під відкритим небом, бо всі вони запотіли. Телескоп та табуретка були мокрі від роси, але добре, що дзеркала лишились сухі. Тому заплющивши одне око, яким дивлюсь в окуляр, взяв всі аксесуари, зайшов у хату та феном за 5 хвилин висушив. Повернувся назад та почав спостерігати, а окуляри зберігав у закритій коробці.

Спочатку використовував 28мм із посадкою 2’’, який давав доволі широке поле зору та збільшення 45 крат. Як вияснилось, чітко було лише в центрі, а ближче до країв зірки були вже нечіткі, тобто тільки 2/3 поля зору були дійсно робочі. Об’єкти вказуватиму у порядку, в якому дивився.

Планетарна туманність «Кільце» (М57) у Лірі - була добре видна із провалом в центрі.

Поруч подивився на кульовик М56, який був доволі мутний. На більших збільшеннях вирішив дивитись вже пізніше.

Галактика NGC 5907 у Драконі - була на вигляд, як голка із доволі чіткими краями.

Галактика NGC 5985 - виглядала просто, як тьмяна овальна плямка.

Галактика NGC 5982 - було ледь видно.

І пишучи звіт зрозумів, що якщо у 10’’ Добсон доволі низько над горизонтом галактика із блиском 11,5m погано видна, то у 90мм рефрактор тільки в ідеальну атмосферу і високо над горизонтом було б видно на рівні глюка, а скоріш за все б не побачив.

Галактика C57 у Стрільці - не побачив, як би не намагався.

Розсіяне зоряне скупчення C16 у Ящірці - не надто виділяється на тлі інших зір, а в поле зору потрапив метеор!

Галактика NGC 7217 у Пегасі - була тьмяною плямкою.

Галактика C30 - було непогано видно, а ось Квінтет Стефана взагалі ніяк не давався, хоча вже був високо над горизонтом.

Потім захотів подивитись на галактику «Андромеда» (М31), яка була на висоті вже близько 60° над горизонтом. Впевнено було видно вже одну лижу, а поруч його супутники М32 та М110.

Галактика «Трикутник» (М33) поки була просто мутною плямою із яскравішим центром. Вже навчився знаходити М33 без зоряних ланцюжків, використовуючи сузір’я Трикутник та Риби, проводячи лінію між Альфа Трикутника та Тау Риб.

Скупчення «Сова» чи «Бабка» (C13) у Касіопеї - гарно виглядала на доволі темному тлі та була, яка бабка, що пролітає над водоймою влітку.

Подвійне скупчення «Хі-Аш Персея» (C14) - вражало великою кількістю зірок на темному тлі.

А потім пішов до скупчення «Плеяди», яке ж «Стожари» (М45). Поки це не дуже цікаве скупчення було, бо фон неба був світлий через ще невелику висоту над горизонтом.

На цьому вирішив перейти на окуляри із посадкою 1,25’’, щоб легко можна було міняти збільшення та дивитись на кулясті зоряні скупчення. Для пошуку вирішив використовувати 26мм від Meade, а для розглядання 9мм та планетарний 6мм окуляри
Спершу навівся знову на кульовик М56 у Лірі і вже дивився у 6мм окуляр на збільшенні 212 крат, але все одно це була мутна пляма. Із 9мм окуляром ситуація аналогічна.

Кульовик М71 у Стрілі - навпаки: був гарний у 6мм та добре розпадався на зірки, тільки центр не дуже давався.

Кульовик М30 у сузір’ї Козоріг - у 6мм окуляр по периферії розпадався на зірки, але загалом об’єкт не був яскравим.

Кульовик М2 у Водолії - виглядав краще, ніж попередній об’єкт і вже добре розділявся на зорі майже до центру, який був більш густий.

Кульовик М15 у Пегасі взагалі був чудовий, він практично повністю розпадався на зірки, навіть щільний центр.

Планетарна туманність «Равлик» (С63) у Водолії - у 26мм окуляр спочатку нічого не побачив, потім боковим зором при похитуванні трубою було ледь видно на тлі неба, а при розгляданні це була чимала округла пляма. Фільтр ОІІІ вже повернув власнику, тому поки не маю змоги ним скористатись.

Кульовик М72 у Водолії, який був у всі окуляри доволі мутною плямою, а поруч астеризм М73 виявився нудним: просто кілька зірок.

Почали набігати хмари, тому вирішив бігом знову глянути на галактику «Андромеда» і вона вже показувала другу лижу, оскільки вже піднялась ще вище над горизонтом.

І тут хмари швидко затягнули більшу частину неба. Деякі із них були трохи світліші, а інші, особливо із північно-західного боку, були трохи темніші, ніж небо.

Підіймались Марс та Юпітер, які вже поруч були та зближуються, щоб в ніч із 14 на 15 серпня максимально близько стати. Юпітер взагалі вже яскраво світив, але був низько над горизонтом.

Навівся на Юпітер, то у 6мм було видно 2 пояси біля екватора та 3 супутники, які не ідентифіковував. Потім вже вияснив, що це були Іо, Ганімед та Каллісто, а Європа проходила по диску, але через погані умови для планети, супутника не побачив.

Марс був просто райдужною плямою без деталей.

І на цьому все небо затягнули хмари, місцями взагалі не було видно зір та планет. Вже думав іти спати, але вирішив глянути у телефон, щоб глянути на прогноз погоди, який обіцяв прояснення протягом години. І дійсно: через півгодини вже почало розхмарюватись. Глянув на Сатурн та помітив, що окуляри знову запотіли, тому довелось знову іти феном сушити, знову заплющивши око «для окуляра». І коли вимкнув світло, то помітив, наскільки темнова адаптація очей важлива: око «для окуляра» бачило чудово вікно, а інше, яке було під світлом, майже нічого не бачило. Але все одно потім повтикав у телефон, бо не думав, що буду далі спостерігати об’єкти далекого космосу. Але таки розхмарилось і небо знову стало прозоре. Після короткої темнової адаптації знову продовжив спостереження.

Галактика «Трикутник», яка вже вище піднялась, виглядала все одно, як пляма, але вже вгадувалась характерна овальна форма.

Галактика «Андромеда» - вже було чітко видно обидві лижі, а на мить здалось, що виглядає, як на фотографії. І довго милувався цим об’єктом, розглядаючи його деталі. Перша лижа була видна прямим зором та пронизувала майже всю бліду смугу в полі зору, а друга – тільки боковим та йшла до середини. При погойдуванні деталі вражали. Тепер це мій улюблений об’єкт. Для порівняння: у 90мм рефрактор вона була видовженою плямою навіть біля зеніту.

Туманність «Мала Гантель» (М76) - у 26мм окуляр виглядала, як зменшена тьмяніша копія М27 («Гантель»). У 6мм окуляр (212 крат) виглядало нецікаво.

Потім знову подивився на «Плеяди», які вже набагато краще виглядали, ніж за годину до того. Чекатиму зими, щоб краще насолодитись.

Далі вже небо мало світлішати, тому вирішив знову перейти до планет.

Сатурн, який вже проходив кульмінацію, був дуже гарний, майже не дрижав, тому із лінзою Барлоу та 6мм окуляром розігнав до 424 крат, щоб порозглядати. Супутники не ідентифіковував, але наче Титан, Рея та Мімас були видні.
Потім перевів погляд на Марс та Юпітер.

Юпітер у 6мм окуляр (212 крат) показував ці пояси чіткіше і сам диск був чіткіший, але деталей не додалось.

Марс вже виглядав, як диск. Але трохи ще ковбасило та переливався бузково-зеленим відтінком. Деталей, звісно, не було видно.

Далі знову почали набігати хмари, тому почав вже збиратись. Коли заніс трубу, вже підіймались Белатрікс та Бетельгейзе.
Взагалі наявність Овна та Тільця на сході, Андромеда, що вже підіймається високо, Оріон сходить, а Волопас заходить – це все нам нагадує, що осінь вже на порозі.

Отже такі висновки: прозорість атмосфери має велике значення для спостереження об’єктів далекого космосу. Якщо є пилюка чи прозорі хмаринки, то деталей не буде видно, а деякі об’єкти взагалі можуть бути невидимі (як туманність «Равлик» чи галактика «Трикутник»).

Також велике значення має висота над горизонтом. І не лише «низько-високо», а навіть на висоті понад 60° різниця в 10° іноді буває суттєвою.

Переваги великої апертури помітні лише за оптимальних умов спостережень, коли атмосфера спокійна та чиста, а також об’єкт розташований якомога вище над горизонтом, а ще око має бути вже адаптоване до темряви. Якщо дивитись біля горизонту, то різниці в апертурах практично нема, тільки що тьмяніші об’єкти видно і краща деталізація у кулястих скупчень.
Наприклад галактика «Андромеда» низько над горизонтом що у 90мм рефрактор, що у 10’’ Добсон виглядає схоже: горизонтальна плямка, а ось коли вище, ніж 45-50°, а особливо коли за 70°, то тоді різниця значуща і видно переваги великої апертури. Те саме із планетами: якщо низько над горизонтом та висока турбуленція атмосфери, то велика апертура не дасть переваги. Треба чекати, коли вище підійметься та буде спокійніша атмосфера.

Андрій1939

Цитата: Тимур від 12 Серпня 2024, 13:12:58

Ніч із 10 на 11 серпня

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка. Місцевість майже всюди відкрита, лише зі східного боку трохи будинки загороджують.

Світлове забруднення: 3,5-4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Ліхтарі на ніч вимикають (комендантська година). Світила тільки сусідська альтанка, але не сильно та майже не заважала.

Стан атмосфери та погода: після дощу, який був вночі, ввечері хмари розійшлись і небо було прозоре настільки, що Чумацький Шлях простягався крізь весь небосхил та було видно багато зірок, а з південного боку була видна структура. Також у першій половині ночі атмосфера була доволі турбулентна, але після опівночі заспокоїлась і турбулентність була незначна: Сатурн було добре видно і практично не дрижав, коли був високо вже. Проникнення чітко не встановив, але зірки із 12,5m були добре видні, а боковим зором було багато зірок видно. А Андромеда, коли була високо, показувала впевнено дві лижі, що вказувало на гарні умови спостережень.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, один окуляр із посадкою 2’’ Sky Watcher Let 28mm, який мені дали потестити і користувався ним більшу частину спостереження. Із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO Super Plössl 9mm, а також TS Optics 6mm Planetary HR. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 9мм окуляра було середнє поле зору (52°), а збільшення давав 141 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат. У 28мм поле зору було 56°, а збільшення 45 крат. Також була 2x лінза Барлоу від Arsenal.

У планах було подивитись галактики та зоряні скупчення, заодно випробувавши 28мм окуляр, а під кінець на Сатурн, Марс та Юпітер.

Ще при сутінках із планетним 6мм окуляром провів Венеру, яка через низьку висоту над горизонтом виглядала, як райдужна пляма, яку ковбасило. Потім Місяць так само провів, у якого деталі «пливли» через досить високу турбуленцію атмосфери на даний момент, а також невелику висоту над горизонтом. А далі пішов краще готуватись до спостережень, коли стемніє.

Коли знову повернувся, то запалив спіральку від комарів, щоб представники двокрилих мене не кусали, а також зрозумів, що я зробив помилку, залишивши окуляри під відкритим небом, бо всі вони запотіли. Телескоп та табуретка були мокрі від роси, але добре, що дзеркала лишились сухі. Тому заплющивши одне око, яким дивлюсь в окуляр, взяв всі аксесуари, зайшов у хату та феном за 5 хвилин висушив. Повернувся назад та почав спостерігати, а окуляри зберігав у закритій коробці.

Спочатку використовував 28мм із посадкою 2’’, який давав доволі широке поле зору та збільшення 45 крат. Як вияснилось, чітко було лише в центрі, а ближче до країв зірки були вже нечіткі, тобто тільки 2/3 поля зору були дійсно робочі. Об’єкти вказуватиму у порядку, в якому дивився.

Планетарна туманність «Кільце» (М57) у Лірі - була добре видна із провалом в центрі.

Поруч подивився на кульовик М56, який був доволі мутний. На більших збільшеннях вирішив дивитись вже пізніше.

Галактика NGC 5907 у Драконі - була на вигляд, як голка із доволі чіткими краями.

Галактика NGC 5985 - виглядала просто, як тьмяна овальна плямка.

Галактика NGC 5982 - було ледь видно.

І пишучи звіт зрозумів, що якщо у 10’’ Добсон доволі низько над горизонтом галактика із блиском 11,5m погано видна, то у 90мм рефрактор тільки в ідеальну атмосферу і високо над горизонтом було б видно на рівні глюка, а скоріш за все б не побачив.

Галактика C57 у Стрільці - не побачив, як би не намагався.

Розсіяне зоряне скупчення C16 у Ящірці - не надто виділяється на тлі інших зір, а в поле зору потрапив метеор!

Галактика NGC 7217 у Пегасі - була тьмяною плямкою.

Галактика C30 - було непогано видно, а ось Квінтет Стефана взагалі ніяк не давався, хоча вже був високо над горизонтом.

Потім захотів подивитись на галактику «Андромеда» (М31), яка була на висоті вже близько 60° над горизонтом. Впевнено було видно вже одну лижу, а поруч його супутники М32 та М110.

Галактика «Трикутник» (М33) поки була просто мутною плямою із яскравішим центром. Вже навчився знаходити М33 без зоряних ланцюжків, використовуючи сузір’я Трикутник та Риби, проводячи лінію між Альфа Трикутника та Тау Риб.

Скупчення «Сова» чи «Бабка» (C13) у Касіопеї - гарно виглядала на доволі темному тлі та була, яка бабка, що пролітає над водоймою влітку.

Подвійне скупчення «Хі-Аш Персея» (C14) - вражало великою кількістю зірок на темному тлі.

А потім пішов до скупчення «Плеяди», яке ж «Стожари» (М45). Поки це не дуже цікаве скупчення було, бо фон неба був світлий через ще невелику висоту над горизонтом.

На цьому вирішив перейти на окуляри із посадкою 1,25’’, щоб легко можна було міняти збільшення та дивитись на кулясті зоряні скупчення. Для пошуку вирішив використовувати 26мм від Meade, а для розглядання 9мм та планетарний 6мм окуляри
Спершу навівся знову на кульовик М56 у Лірі і вже дивився у 6мм окуляр на збільшенні 212 крат, але все одно це була мутна пляма. Із 9мм окуляром ситуація аналогічна.

Кульовик М71 у Стрілі - навпаки: був гарний у 6мм та добре розпадався на зірки, тільки центр не дуже давався.

Кульовик М30 у сузір’ї Козоріг - у 6мм окуляр по периферії розпадався на зірки, але загалом об’єкт не був яскравим.

Кульовик М2 у Водолії - виглядав краще, ніж попередній об’єкт і вже добре розділявся на зорі майже до центру, який був більш густий.

Кульовик М15 у Пегасі взагалі був чудовий, він практично повністю розпадався на зірки, навіть щільний центр.

Планетарна туманність «Равлик» (С63) у Водолії - у 26мм окуляр спочатку нічого не побачив, потім боковим зором при похитуванні трубою було ледь видно на тлі неба, а при розгляданні це була чимала округла пляма. Фільтр ОІІІ вже повернув власнику, тому поки не маю змоги ним скористатись.

Кульовик М72 у Водолії, який був у всі окуляри доволі мутною плямою, а поруч астеризм М73 виявився нудним: просто кілька зірок.

Почали набігати хмари, тому вирішив бігом знову глянути на галактику «Андромеда» і вона вже показувала другу лижу, оскільки вже піднялась ще вище над горизонтом.

І тут хмари швидко затягнули більшу частину неба. Деякі із них були трохи світліші, а інші, особливо із північно-західного боку, були трохи темніші, ніж небо.

Підіймались Марс та Юпітер, які вже поруч були та зближуються, щоб в ніч із 14 на 15 серпня максимально близько стати. Юпітер взагалі вже яскраво світив, але був низько над горизонтом.

Навівся на Юпітер, то у 6мм було видно 2 пояси біля екватора та 3 супутники, які не ідентифіковував. Потім вже вияснив, що це були Іо, Ганімед та Каллісто, а Європа проходила по диску, але через погані умови для планети, супутника не побачив.

Марс був просто райдужною плямою без деталей.

І на цьому все небо затягнули хмари, місцями взагалі не було видно зір та планет. Вже думав іти спати, але вирішив глянути у телефон, щоб глянути на прогноз погоди, який обіцяв прояснення протягом години. І дійсно: через півгодини вже почало розхмарюватись. Глянув на Сатурн та помітив, що окуляри знову запотіли, тому довелось знову іти феном сушити, знову заплющивши око «для окуляра». І коли вимкнув світло, то помітив, наскільки темнова адаптація очей важлива: око «для окуляра» бачило чудово вікно, а інше, яке було під світлом, майже нічого не бачило. Але все одно потім повтикав у телефон, бо не думав, що буду далі спостерігати об’єкти далекого космосу. Але таки розхмарилось і небо знову стало прозоре. Після короткої темнової адаптації знову продовжив спостереження.

Галактика «Трикутник», яка вже вище піднялась, виглядала все одно, як пляма, але вже вгадувалась характерна овальна форма.

Галактика «Андромеда» - вже було чітко видно обидві лижі, а на мить здалось, що виглядає, як на фотографії. І довго милувався цим об’єктом, розглядаючи його деталі. Перша лижа була видна прямим зором та пронизувала майже всю бліду смугу в полі зору, а друга – тільки боковим та йшла до середини. При погойдуванні деталі вражали. Тепер це мій улюблений об’єкт. Для порівняння: у 90мм рефрактор вона була видовженою плямою навіть біля зеніту.

Туманність «Мала Гантель» (М76) - у 26мм окуляр виглядала, як зменшена тьмяніша копія М27 («Гантель»). У 6мм окуляр (212 крат) виглядало нецікаво.

Потім знову подивився на «Плеяди», які вже набагато краще виглядали, ніж за годину до того. Чекатиму зими, щоб краще насолодитись.

Далі вже небо мало світлішати, тому вирішив знову перейти до планет.

Сатурн, який вже проходив кульмінацію, був дуже гарний, майже не дрижав, тому із лінзою Барлоу та 6мм окуляром розігнав до 424 крат, щоб порозглядати. Супутники не ідентифіковував, але наче Титан, Рея та Мімас були видні.
Потім перевів погляд на Марс та Юпітер.

Юпітер у 6мм окуляр (212 крат) показував ці пояси чіткіше і сам диск був чіткіший, але деталей не додалось.

Марс вже виглядав, як диск. Але трохи ще ковбасило та переливався бузково-зеленим відтінком. Деталей, звісно, не було видно.

Далі знову почали набігати хмари, тому почав вже збиратись. Коли заніс трубу, вже підіймались Белатрікс та Бетельгейзе.
Взагалі наявність Овна та Тільця на сході, Андромеда, що вже підіймається високо, Оріон сходить, а Волопас заходить – це все нам нагадує, що осінь вже на порозі.

Отже такі висновки: прозорість атмосфери має велике значення для спостереження об’єктів далекого космосу. Якщо є пилюка чи прозорі хмаринки, то деталей не буде видно, а деякі об’єкти взагалі можуть бути невидимі (як туманність «Равлик» чи галактика «Трикутник»).

Також велике значення має висота над горизонтом. І не лише «низько-високо», а навіть на висоті понад 60° різниця в 10° іноді буває суттєвою.

Переваги великої апертури помітні лише за оптимальних умов спостережень, коли атмосфера спокійна та чиста, а також об’єкт розташований якомога вище над горизонтом, а ще око має бути вже адаптоване до темряви. Якщо дивитись біля горизонту, то різниці в апертурах практично нема, тільки що тьмяніші об’єкти видно і краща деталізація у кулястих скупчень.
Наприклад галактика «Андромеда» низько над горизонтом що у 90мм рефрактор, що у 10’’ Добсон виглядає схоже: горизонтальна плямка, а ось коли вище, ніж 45-50°, а особливо коли за 70°, то тоді різниця значуща і видно переваги великої апертури. Те саме із планетами: якщо низько над горизонтом та висока турбуленція атмосфери, то велика апертура не дасть переваги. Треба чекати, коли вище підійметься та буде спокійніша атмосфера.

Дякую за звіт. Треба теж вполювати Равлика в цьому сезоні. Ба більше. Сатурн та Привид Сатурна С55 в одному сузір'ї) рекомендую вам спробувати вполювати дану планетарну туманність

Тимур

15.08.2024

Час: 5:00-5:50

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, двір.
Вранці за годину до сходу Сонця прокинувся, від помітного недосипання трохи паморочилась голова, але все ж встав та вийшов надвір. На небі були поруч дві крапки, одна із яких яскрава й білувата – Юпітер, а інша тьмяніша та насичено-червона - Марс. Неозброєним оком це було гарне явище, а поруч красиво світила зоря Альдебаран.

Сіїнг наче хороший був, бо не мерехтіли яскраві зірки та планети, які ще було видно на сутінковому небі, що потім підтвердилось при спостереженні. Нечисленні хмари були біля горизонту, тому не заважали.

Обладнання: не термостабілізований телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO Super Plössl 9mm, а також TS-Optics 6mm Planetary HR. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 9мм окуляра було середнє поле зору (52°), а збільшення давав 141 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.

Ціль: побачити сполучення Марса та Юпітера, а також спробувати побачити деталі поверхні на обох планетах.

Витягнув телескоп і коли глянув, то вперше стикнувся із таким явищем, як не термостабілізований інструмент: диски планет розщеплювались на кілька таких, а зображення було нечітке. При збільшенні 49 крат було видно Марс та Юпітер в одному полі зору, що було дуже ефектно.

Через півгодини, коли телескоп трохи охолонув, зображення стало прийнятним: стали доволі чітко видні деталі на диску Юпітера, але все одно при збільшенні понад 140 крат деталі трохи плавали, але були видні завихрення на екваторіальних поясах, полярні шапки та такі тонкі деталі у помірних зонах, які не були так добре видні у 90мм рефрактор, точніше якщо у нього були видні на грані біля протистояння, то тут вже легко видно: детально не встиг глянути, але схоже, бачив фістони між помірними поясами (діагональна лінія, що "з’єднує" два пояси), а також легко побачив ВЧП. Іноді Юпітер видавався таким, як на аматорських астрофотографіях. Поруч прикрашали Галілеєві супутники, які були розкидані у обидва боки.

За півгодини до світанку (5:30) планет вже не було видно неозброєним оком. Тому далі вже намагався не упускати із поля зору, а для цього ставив мале збільшення. І якщо на небі не було видно, то у телескоп все чудово видно, бо в окулярі фон неба тьмянішає, а компактні об'єкти лишаються яскравими, що збільшує контрастність.

На Марсі при 212 кратах вловив один елемент ландшафту, але важко було розгледіти через те, що телескоп ще не охолонув достатньо. Виглядало, як темна цятка біля лінії термінатора, а полярних шапок не видно. Пізніше, коли глянув у Stellarium, то підтвердилось, що бачив пляму і це виявився Великий Скирт. Також було видно фазу 88%. І це вперше в житті я побачив деталі поверхні, бо у рефрактор не вловив можливості спостерігати його у сприятливих умовах.

Міг би і далі дивитись, але треба було збиратись працювати. Сподіваюсь в наступні рази за кращих умов та кращою підготовкою буду вивчати далі ці планети.

Висновки:

1) Перед світанком якщо гарний стан атмосфери, можна вже пробувати дивитись деталі на Марсі та Юпітері;

2) Сполучення яскравих планет - це дійсно ефектне явище навіть для неозброєного ока;

3) Термостабілізація дуже впливає на картинку, тому цим не треба нехтувати, тут малий рефрактор мав би певну перевагу;

4) Кутові розміри Марса дозволяють вже дивитись основні деталі на поверхні (5 місяців до протистояння);

5) Зміна апертури помітна, але для цього має бути гарні умови для спостережень.

SIDEROCRATOR

Цитата: Тимур від 15 Серпня 2024, 15:09:23

15.08.2025

Час: 5:00-5:50

Висновки:

1) Перед світанком якщо гарний стан атмосфери, можна вже пробувати дивитись деталі на Марсі та Юпітері;

2) Сполучення яскравих планет - це дійсно ефектне явище навіть для неозброєного ока;

3) Термостабілізація дуже впливає на картинку, тому цим не треба нехтувати, тут малий рефрактор мав би певну перевагу;

4) Кутові розміри Марса дозволяють вже дивитись основні деталі на поверхні (5 місяців до протистояння);

5) Зміна апертури помітна, але для цього має бути гарні умови для спостережень.

ну все ж таки при кутовому розмірі в 6.2 секунд на Марсі мало що можна побачити, а от в наступному році буде цікавіше

Тимур

Так, теж чекаю період протистояння, коли вже більше деталей буде видно, хоч і взимку хорошу погоду буде нелегко впіймати

Тимур

24-25.08.2024

Час: 22:00-1:00

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери непоганий був, бо не мерехтіли яскраві зірки високо над горизонтом. Вдень небо було трохи білувате, тому не очікував багато побачити. Але потім я помилився, бо ввечері було відмінно видно Чумацький Шлях, а об’єкти в телескоп радували. Максимальну проникність не заміряв, але було добре видно галактику NGC 6207 біля М13 у Геркулесі. Хмар не було.

Світлове забруднення на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. А ще потім зійшов Місяць у фазі 66%. Низько над горизонтом майже не впливав на фон неба, але швидко почав таки псувати. Ще світили далекі ліхтарі, сусідська альтанка, але вони не дуже псували темнову адаптацію, до того ж око «для окуляра» тримав зазвичай заплющеним. І був поруч ліхтар, але його затуляв будинок, тому він майже не заважав.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, нещодавно придбаний GSO 15мм SuperView, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.

Ціль: розсіяні зоряні скупчення та яскраві планетарні туманності.

Поки очі не адаптувались максимально до темряви спершу вирішив глянути на ті зоряні скупчення, які планував ще на червень-липень і які досі видні, хоч і в гірших вже умовах.

Спершу із 26мм навівся на скупчення М21. Воно було непогане. Потім перевів на 15мм. Жаль, що у нього нема парфокальності із рештою окулярів. Причому 26мм та 6мм майже парфокальні між собою, а ось 15мм від GSO треба сильно підкручувати, щоб потрапити у фокус. Отже із 15мм при збільшенні 85 крат скупчення почало краще грати, була середня кількість зірок середнього розміру. Цікавим би не назвав, як і при спостереженні у 90мм рефрактор.

Поруч глянув на Трироздільну туманність (М20). Загалом пляма, а біля зірочки було видно темну прожилку при розгляданні.

Нижче була туманність «Лагуна» (М8). Біля скупчення було видні теж темні прожилки при детальному розгляданні із 15мм окуляром.
Далі вирішив відмовитись від 26мм окуляра, бо у 15мм широке поле зору, яке поміщає майже стільки ж, скільки 26мм із вужчим полем зору, а тьмяні компактні об’єкти чи невеликі деталі мають бути більш помітні.

Скупчення М23 – овальна хмаринка із купи зірочок.

Туманність «Омега» (М17) – видно добре перемичку та невеличкий шлейф.

Скупчення М25 – коли спочатку дивишся, то гарне, але через 20 секунд стає блякле. І коли відводив погляд та знову дивився, то ефект був той самий.

Далі випадково навівся на дуже гарне скупчення, яке виявилось NGC 6645. Це був справжній розсип із дрібних зірочок. Перевів на 212 крат і було видно купу маленьких зірочок на темному тлі. Довго розглядав. Тепер це моє улюблене скупчення. Можливо, буде серед топ об’єктів цієї ночі.

Скупчення М26 – яке програвало на тлі попереднього скупчення навіть у 6мм, тому не затримався та пішов далі. Ще гірше було у 90мм рефрактор.

Вже зійшов Місяць, але Галактику ще було добре видно, тому вирішив перевірити проникність. Для цього скористався об’єктом, за яким часом звіряє Андрій1939, а саме галактикою NGC 6207. Спочатку перейшов на сузір’я Геркулес. Далі навівся на кулясте зоряне скупчення М13, яке у 6мм (212 крат) було, як завжди за гарних умов, шикарне. Виглядало, як на фотографії, тільки із заниженою експозицією. Розбивався на зірки аж до центру та за формою чимсь нагадувало морську зірку. Але я йшов не за ним, просто саме біля нього знаходиться та сама галактика. Тому зменшив кратність до 85 крат та без особливих проблем побачив цю галактику. Причому гарно виглядали М13 та галактика в одному полі зору! Шикарний окуляр через своє доволі широке поле зору! Так якийсь час помилувався. Але через Місяць, який вже піднімався за спиною, були відблиски на окулярі, які трохи псували враження. Отже у висновку небо було доволі хороше на даний момент, але було очевидно, що ставатиме гірше з кожною хвилиною через Місяць. І до речі, хоч я і не пробував дивитись на меншому збільшенні, але підозрюю, що галактику або б не побачив, або б було погано видно, бо для виявлення контрасту має значення ще й видима площа об’єкта: чим більша (до певної міри), тим легше виявити при однаковому контрасті. Наступного разу обов’язково порівняю із 26мм.

Також поки небо ще доволі темне, вирішив бігом глянути на галактику С30 та спробувати знову глянути на Квінтет Стефана, сподіваючись, що на цей раз хоч щось зловлю із новим 15мм окуляром. С30 була гарно видна, а ось Квінтет Стефана ніяк не давався, хоч і витратив 1-2 хвилини. Причому 2 зірочки, блиском 12m, біля яких мали бути галактики, були добре видні, однак зоряні мегаполіси не відкривались мені зовсім ніяк, хоча фактично я на них дивився. Коли знову глянув на С30, то вона стала трохи бліднішою, і зрозумів, що Місяць вже не дасть дивитись подібні об’єкти.

Тому вирішив далі шукати зоряні скупчення. Навівся на сузір’я Лисички.

Скупчення Cr399 – було дуже гарне та за характеристиками нагадувало Плеяди: були доволі далеко розкидані яскраві зірки, якими можна милуватись. Мабуть, теж занесу у топ об’єктів сьогодні та й загалом.

Скупчення NGC 6830 – було загалом непогане і невеликих розмірів, але навколишні зірки давали форму змії, що повзе, а скупчення було головою чи шиєю.

Скупчення NGC 6823 – було нецікаве, тому довго не затримувався.

Скупчення NGC 6940 – надзвичайно гарне: велике за обсягами із великою кількістю тьмяних зірочок. Тому тепер це мій улюблений об’єкт і теж включаю у свій топ. Кілька хвилин милувався ним.

Далі пішов до Лебедя.

Скупчення «Холодильник» (М29) – було лише до десятка видимих зірок середнього розміру і їхнє розташування нагадало урок із геометрії 11 класу, коли вивчали площини. Так ось тут мені мозок намалював дві такі площини, на одній були 3 зірки, які малювали трикутник (як відомо, три точки належать одній площині), а поруч було 4 чи 5 зірок, які лежали на іншій площині, яка була паралельна до першої площини. Дуже цікаво. Включу напевно у топ. Хоча у 90мм рефрактор при невеликому збільшенні було нецікаве.

Теж поруч було скупчення NGC 6819, яке було невелике та доволі миле, а уява малювала із них арку.

Скупчення NGC 6811 – теж гарне із купою зірок середнього розміру. Можливо, воно найкраще чи одне із найкращих скупчень на сьогодні.

Тепер вирішив спробувати глянути планетарні туманності.

Миготлива туманність (С15) виявилась надзвичайною і кращою за більшість попередніх об’єктів цього класу, які бачив. Швидко перевівся на велике збільшення. Причому взяв лінзу Барлоу для цього та 6мм окуляр. Тобто виходило 420 крат, а об’єкт був практично у зеніті. Навіть в таких умовах був видний зелено-бірюзовий колір. Назва виправдовувала себе, бо залежно від кута, під яким дивився, вона трохи по-різному виглядала. Якщо дивитись прямо, то вона тьмянішала і був видна лише серединка, якщо трохи відвести погляд, то було видно доволі яскраву бірюзову кулю, у якої периферія була тьмяна, а якщо підібрати оптимальний кут, то бачив зірку в центрі. Дуже гарний об’єкт і це однозначно буде перше місце серед об’єктів цієї ночі, який ще й гарно врізався у пам’ять. Дивився, мабуть, хвилин 10 та був у захваті. Перевів на збільшення 85 крат (15мм окуляр) і миготіти навіть більше стало. Так, багато невеликих об’єктів далекого космосу миготять, якщо глянути боковим зором, але не так багато показують себе по-різному.

Далі вже небо було занадто світле, тому вирішив глянути на Сатурн. При 212 кратах зображення дещо дрижало, але в моменти заспокоєння було чітко видно зазор між кільцями, та й сама планета була гарним світло-жовтим диском. Поруч були супутники. Це були Тетіс та Титан біля кілець, а також Діона та Рея трохи далі по інший бік. Помилувався якийсь час. Потім захотів пошукати Нептун. Сузір’я Риби було ледь видне, але все ж ред-дотом навівся на одну із зірок та за півтори хвилини навівся. На 85 кратах загалом від зір не відрізнявся, лише колір був голубуватий. Потім поставив 420 крат, то було ледь видно, що це таки диск, але зовсім маленький та ледь відрізнявся від зір, тому довго не розглядав.

Потім навівся на планетарну туманність «Сатурн» (С55). Навіть на збільшенні 420 крат виглядав, як розфокусований Сатурн у погану погоду, і причому зірки поруч були чіткі. Об’єкт мене не вразив, бо жодних деталей не побачив, хоча атмосфера була у непоганій якості, а висота доволі велика над горизонтом. На справжній Сатурн лише ледь схожий.

Потім подивився на Місяць, то не міг дивитись, бо очі аж виїдало від яскравості.

Тому знову повернувся до Сатурна (який планета), то за цей час (майже півгодини) було добре видно, що Титан та Тетіс зсунулись відносно початкової точки. А також помітив, що атмосфера стала спокійнішою, бо періоди заспокоєння стали частіші та довші при тих ж 212 кратах. Сатурн був просто шикарний та чіткий в найкращі миті і я знову якийсь час милувався. Жаль, що нема автоведення.
Потім знову навівся на Місяць і дав очам звикнути. Але наш супутник був ще не так високо, тому зображення дрижало, тому довго не дивився.

Висновки:
1)   Місяць у фазі біля чверті та менше низько над горизонтом майже не заважає спостерігати яскраві об’єкти далекого космосу. Зоряні скупчення та компактні планетарні туманності точно будуть доступні.
2)   Для доволі компактних туманних об’єктів можна спокійно використовувати більше збільшення, ніж мінімальне, бо хоч і втрачають дещо у загальній яскравості, але через збільшення видимих розмірів, їх легше виявити, а також деталі легше розглядати.
3)   Я побачив натяк на прожилки у туманностях «Трироздільна» та «Лагуна» навіть без фільтра.
4)   Квінтет Стефана знову не дався.
5)   Миготлива туманність дуже вразила, хоча очікував щось схоже на туманність «Сатурн», яка якраз не вразила.
6)   Дуже зручно, коли завчасно плануєш об’єкти у порядку, за яким зручно іти.

Мій топ за сьогодні:

1)   Миготлива туманність (С15)
2)   Скупчення NGC 6811
3)   Планета Сатурн
4)   Скупчення NGC 6940
5)   Скупчення Cr399
6)   Скупчення NGC 6645
7)   Скупчення М13

Скупчення М29

Yura

Цитата: Тимур від 16 Серпня 2024, 09:59:05

4) Квінтет Стефана знову не дався

у доб 12,5" теж не видно при схожих з вашими умовами спостереження

Тимур

30-31.08.2024
Час: 22:00-1:00

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери непоганий був, але низько над горизонтом були хмарки, які інколи вище лізли, а одного разу повністю закрили небо, та й взагалі погіршували його прозорість, а також була середня турбуленція, хоча за прогнозами мала бути невелика. Ввечері було добре видно Чумацький Шлях, а М13 неозброєним оком була ледь видна боковим зором, хоч у мене і трохи підпсований після Covid-19 зір. Максимальну проникність не заміряв, але було добре видно галактику NGC 6207 біля М13 у Геркулесі.

Світлове забруднення на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення. Світили короткий час далекі ліхтарі, сусідська альтанка, але не дуже псували темнову адаптацію, до того ж око «для окуляра» тримав зазвичай заплющеним. І був поруч ліхтар, але його затуляв будинок, тому майже не заважав. Гарно під цвіркунів спостерігати. Волопас вже був біля заходу, а пізно ввечері вже видно «ківшик» Плеяди: ознаки того, що літо підходить до кінця.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: Sky Watcher Let 28mm – із посадкою 2’’, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO 15мм SuperView, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат. У 28мм збільшення було 45 крат, а поле зору 56° за інформацією, хоча візуально воно було помітно більше.

Ціль: розсіяні зоряні скупчення та галактики.

Загалом дивився всі об’єкти у 15мм окуляр, а там, де інші використовував, буду писати.

Спершу хотів побачити комету 13P/Olbrers, яка на ще світлому небі виглядала, як туманна кулька по типу кулястого зоряного скупчення, а поруч був дійсно кульовик M53, який теж був сірою кулькою.

Коли стемніло, то почав дивитись знову скупчення NGC 6645, який був не дуже на вигляд, якщо порівнювати із попереднім разом, через хмарки низько над горизонтом.

Скупчення М23 – був навпаки: гарним із середньою кількістю зірок середнього розміру, які були рівномірно розкидані, а скупчення мало форму краплі.

Скупчення NGC 6625 показало кілька доволі яскравих зірок і все, тому відразу пішов далі.

Потім прибіг якийсь сусідський пес, який проліз попід парканом, мене налякав, але потім переліз назад та побіг.

Скупчення IC 4665 у Змієносці було дуже класне із яскравими зірками, як і описував раніше. І форма гачка чи вишні із плодоніжкою.

Скупчення DoDz 28 у Геркулесі був нудний, тьмяний із кількох зірок, які утворювали трикутник.

Кулясте зоряне скупчення М13 знову показало себе чудово, а галактику NGC 6207 було добре видно, а потім, як і обіцяв, глянув у 26мм окуляр. Її було видно, була наче трохи контрастніша, але важче вловима, хоч і добре видна теж.

І знову те саме:
Галактика C30 була непогана лінзовидної витягнутої форми, але Квінтет Стефана не видно знову. Так, я бачив у відповіді від Yura, що її і у 12,5’’ не видно, але до того читав, що 1-2 галактики таки має бути видно у 10’’, просто не на літньому небі, а краще глянути восени, коли пилу має бути менше в атмосфері.

Галактика С57 – її не було видно, хоч і вдивлявся десь 2 хвилини, а поруч було видно планетарну туманність NGC 6818, яка на малому збільшенні вже виділялась на тлі зір, а на великому (424 крати, бо використав 6мм окуляр та 2х ЛБ)– було видно округлу форму, але через малі кутові розміри не було нормально видно деталі. Може ще й через стан атмосфери.

Потім о 23:00 були видні хмари, що наближались зі сходу, які підсвічував Київ, але далі сунули на північ, де нічого не дивився.

Вирішив глянути на галактики в Андромеді. Сузір’я вже трохи піднялось

Галактика «Андромеда» (М31) була не дуже, перша лижа ледь проглядала. Перехід на 26мм лише трохи покращив ситуацію, зробивши більш чітко видною першу лижу. Поруч також були М32 та М110.

Галактика «Трикутник» (М33) була блідою плямою. Але я навчився майже миттєво наводитись із ред-дот. Взагалі я спершу недооцінював цей вид шукача, бо думав, що він придатний для орієнтування лише за яскравими зірками. Однак на темному небі якщо приглядатись до тьмяних зірок, то легше стає, а також легше вибудовувати уявні лінії, за якими можна приблизно навестись на об’єкт, а потім в окулярі за допомогою зоряних ланцюжків довести до об’єкта. На попередньому телескопі був оптичний шукач, який збільшував масштаб. Однак недоліком було, що яскравіші та тьмяніші зірки здавались схожими, що іноді ускладнювало пошук. Можливо, кращим варіантом буде мати 2 шукачі: один оптичний, а інший – ред-дот. Другим наводитись приблизно, де є шуканий об’єкт, а оптичним шукачем чи в окулярі скоригувати. Але з часом все менше думаю про оптичний шукач.

Далі навівшись ред-дотом на тьмяну зірочку я швидко наткнувся на галактику С18, яка була округлою темною плямою середніх розмірів.

Потім пішов трохи вище та побачив галактику С17, яка була ще тьмянішою, схожих розмірів, але овальної форми. Її не зразу вдалось побачити.

Потім пішов вниз та навівся на галактику NGC 278, яка була дрібною, але доволі яскравою, овальної форми.

Галактика С12 – цікавий об’єкт, який легко видно у вигляді овальної форми. Мені навіть здалось, що бачу нерівномірність у яскравості та частину рукава у периферії, але таки спишу на уяву поки, хоча на картинці, коли пізніше глянув, дійсно, рукави мали б наче «покидати» овал.

Галактика NGC 7217 – невелика овальна пляма.

Галактика С3 – не далась мені, лишу на наступний раз.

Галактика NGC 1023 – витягнута пляма.

Потім раптом ввімкнулись ліхтарі і хоч вони не дуже заважали, але вирішив піти в хату та дочекатись, коли вимкнуть. Потім так і сталось та продовжив спостереження, заново адаптуючи очі до темряви.

Далі знову перевів погляд на галактику «Трикутник». Знову пляма, яка швидко зблякла. І тут зрозумів, що сунуть хмари, які через 10 хвилин затягнули все небо. І так на понад півгодини. Вже біля 0:30 почало потрохи прояснюватись.

Знову глянув на галактику «Андромеду», то вже було добре видно першу лижу, а також натяк на другу. Вирішив перевести на 2’’ 28мм окуляр. У нього було краще видно першу лижу та натяк на другу. Але все одно, як на мене, гірше, ніж попереднього разу.

Потім з тим же окуляром кілька хвилин помилувався скупченням «Плеяди» (М45), яке вже було доволі непогане. Хотілось би ще менше збільшення чи більше поле зору, бо все одно не влазило повністю.

Подвійне скупчення «Хі-Аш Персея» – гарне у будь-який інструмент, але жаль, що по краях поля зору зірки були нечіткі.

Потім знову надягнув 15мм окуляр та глянув на скупчення М34, яке було схоже за характером на М23, а також нагадувало павука із павутинням.

Далі із 26мм окуляром знову глянув на галактику «Андромеду», яка була вже дійсно високо, понад 60° над горизонтом, але все одно було видно лише добре першу лижу, смугу світла за нею та натяк на другу. Тобто гірше, ніж в попередній раз.

А галактика «Трикутник» ніяк не давалась щодо своєї структури. Ні у 26мм, ні у 15мм. Вирішив залишити її на потім.

Вже підіймався Юпітер. При збільшенні 212 крат було видно лише 2 пояси біля екватора та Ганімед, який візуально покидав диск.

А потім піднявся Марс. Потім глянувши на Плеяди, Юпітер та де зараз знаходиться Марс, то я був ошелешений, який ж шлях він пройшов по небосхилу за півтора місяці! У телескоп не дивився.

Сатурн був теж посередній, бо дрижала картинка на збільшенні 212 крат, а на меншому збільшенні не було бажання дивитись. Тому я просто склав речі та пішов спати.

Висновки:
1)   Мені сподобались галактики із каталогу Калдвелла
2)   Галактики С18 та С17 спостерігав у тому порядку, в якому падав блиск
3)   Все більше бачу зручність у шукачі ред-дот
4)   Навіть коли небагато хмар, то можна спостерігати якісно за об’єктами далекого космосу, хоч, можливо, не настільки, як на дуже чистому небі
5)   Дрібні галактики дійсно трохи краще видні на тлі неба на трохи більшому, ніж мінімальне, збільшенні

Тимур

Дата: 21-22.09.2024

Час: 18-19:00, 22:00-3:00

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город. Гарно під цвіркунів спостерігати, але їх вже не так чутно, як раніше.

Стан атмосфери: хмар майже не було, а також майже повна відсутність турбуленції, що навіть при 400 кратах Сатурн був чіткий із купою деталей, а планети нижче лише трохи дрижали. Не побоюсь цього слова, але стан атмосфери був ідеальний для планет, що у нас буває лише кілька разів за рік.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення. Але вже зійшов Місяць із фазою 82%, який швидко залив все яскравим світлом, що хоч голки збирай.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2’’був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору та давав 40 крат, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO Super Plössl 9mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 9мм окуляр було середнє поле зору (52°), а збільшення давав 141 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.

Ціль: планети та деякі компактні планетарні туманності.

Вдень я приклеїв 130мм сонячний апертурний фільтр до шматка картонки, щоб припасувати до 254мм телескопа. Коли вперше глянув, то був страх, що фільтр спаде при спостереженнях, тому спершу із телефоном наводився: все ж хай краще камера згорить, ніж око. Але потім таки насмілився глянути, то із 32 мм окуляром побачив чимало плям на Сонці, але досі незрозуміло, чому деякі краї Сонця були чіткі, а деякі – ні. Може, юстування збилось і пора від’юстувати вже. Потім так провів Сонце до заходу. Далі зняв захід Сонця, але без фільтру, бо вже слабко світило. При заході звернув увагу, що світило було чітке та багряно-червоне, що могло свідчити про мінімум хмар в атмосфері. А також сфотографував місце заходу, бо якраз вже на наступний день мало бути осіннє рівнодення, тобто зайшло чітко на заході і тепер буде легше віднайти планети на світлому небі.

Вже ввечері спершу глянув о 22 годині на Сатурн, який вже доволі високо піднявся. Я очікував, що він буде не дуже гарної якості, бо був ще не біля кульмінації, а також не так давно зайшло Сонце. Однак як же я здивувався, коли побачив, що він неймовірно різкий при 212 кратах. Взагалі нуль дрижання. Іноді було відчуття, що не через телескоп дивився на Сатурн, а грав у Space Engine. Від деталізації я був майже у ейфорії. Було добре видно тінь від кілець, що падали на північній частині планети, було видно справа на кільцях малесеньку тінь справа (картинка перевернута), яку відкидала планета, що означає, що протистояння вже позаду. А ще я не очікував побачити темніший пояс на південній частині диска (вгорі), а також було добре видно щілину Кассіні навіть із таким розворотом кілець. Коли розказував іншим астрономам, що бачу, то було не дуже зручно, бо було відчуття, наче я обманюю інших та несу нісенітниці по типу «побачив Плутон у 90мм рефрактор». Але деякі підтвердили, що в моєму регіоні дійсно чудовий сіїнг, тому стало спокійніше. А коли записав відео на камеру телефона, вже із лінзою Барлоу (424 крат), то було видно те, що описував. Я довго милувався цією планетою. Також звернув увагу, що коли око відсуваєш далі від 6мм окуляра, то появляється більше хроматичних аберацій біля планети, а коли ближче підсовуєш, то навпаки: хроматизм зникає і видно все чітко.

Потім згадав допис від Андрій1939, де описував планетарну туманність «Сатурн» (С55), як Сатурн із сильним розфокусом без помітних деталей, який мало чим нагадував планету, але може бути поясненим станом атмосфери. Користуючись нагодою глянув на неї, то навіть тоді вона виглядала, як розфокусований Сатурн із гарним розворотом кілець при збільшенні 212 та 424 крат. Ще здалось, що бачив невеличкий шлейф біля самої туманності. Тобто загалом припускаю, що дійсно ця туманність не покаже багато деталей у 10-дюймовий телескоп.

Далі глянув на Миготливу туманність (С15). Вона загалом була гарна, але через фон неба не була такою ефектною, як майже місяць тому, коли Місяць не так сильно засвічував небо. Видно було те саме, але не ті відчуття. Треба дивитись на темному небі.
Потім відчув, що замерзаю, бо хоч вдень ще тепло, але вночі дуже прохолодно, а ще телефон треба було підзарядити, тому о 23 пішов у хату та через годину вийшов більш тепло вдягнутий.

Коли прийшов, то телескоп вже покрився росою, як і планетний окуляр, який був надягнутий на нього. Але дзеркала чисті. Передня лінза рефрактора запотіла би тут. Довелось брати окуляр та знову йти в хату, щоб феном сушити. А якби був рефрактор, то ще й його довелось би сушити, що дуже багато мороки дало б, оскільки передню лінзу довше треба сушити, а також потім доводилось півгодини чекати, коли охолоне. Думаю, що рано чи пізно стикнусь із тим, що й у рефлектора будуть потіти дзеркала.

Отже висушив окуляр, повернувся. Навівся на Юпітер, який вже непогано піднявся над горизонтом. І все одно окуляр був ще трохи вологий. Але через хвилину в руках у кишені та помахавши ним в повітрі, той остаточно висохнув. Інші окуляри, що були в коробці, лишились сухими.

Юпітер показав багато деталей незважаючи на висоту над горизонтом, але трохи плавав через те, що окуляр був трохи теплий. Однак через кілька хвилин цей ефект теж зник. На жаль, ВЧП чи проходження тіней від супутників не було тоді і не передбачалось. Проте все одно деталей в поясах було багато. Було майже, як на картинці, але все ж трохи гірше, ніж Сатурн.

Помітив, що на окулярі чимало пилюки та вирішив подути на нього здалеку. Може трохи і здулось, але і трохи осів конденсат. Знову потримав у руці та помахав у повітрі. Знову сухо, і знову Юпітер дрижав 2-3 хвилини. Виглядав так, як Сонце при заході по краях. Потім взяв лінзу Барлоу, окуляр всунув не повністю, щоб добитись більшого збільшення. І я побачив, що супутники Ганімед та Каллісто виглядають, як мініатюрні диски майже без дрижання. Так я трохи помилувався планетою.

Потім вирішив глянути на Уран. Він знаходився біля Місяця і був вже високо над горизонтом. Спочатку швидко із 26мм окуляром знайшов та побачив блакитну «зірочку». Піднявши до 212 крат побачив маленький дуже гарний милий блакитний диск. При 424 кратах із ЛБ теж гарно виглядав. Мені він дуже сподобався.

Потім випадково його загубив. Повернувся на 26мм окуляр. Але на цей раз при пошуку постійно збивався зі шляху. Після кількох невдалих спроб вирішив йти не від Місяця, а від Плеяд, які теж були поруч. На цей раз знайшов та знову трохи помилувався далеким холодним світом, хай і без деталей.

Нептун було нереально знайти, бо небо було надто світле та опорні зірки у сузір’ї Риби поруч не були видні, тому навіть не намагався.

Далі піднімався Марс. І при 212 та 424 кратах який ж чудовий був! Хоч дрижав він, але було добре видно таку деталь на поверхні, як Великий Скирт у вигляді обширної темної плями. А також було видно, що він теж у фазі 87%. Мені теж він сподобався і якийсь час ним милувався. Вже із нетерпінням чекаю кінець осені-зиму, коли буде набагато краще виглядати!

Вже було за 2 ночі, вирішив йти спати і тут згадав, що я на Місяць не глянув! Ще й в таку ніч! І дійсно: при 212 кратах деталі були неймовірно чіткі та у великій кількості. Було відчуття, наче у космосі неподалік від поверхні супутника пролітаю. Дуже хочу, щоб таких ночей було більше. Оці дрібні тріщини, гори та кратери просто заворожували.

Висновки:
1.   Зрідка бувають ночі із бездоганною атмосферою, коли навіть на високих збільшеннях взагалі не дрижать планети, якщо достатньо високо піднімуться. Я б дав 9-10/10 щодо сіїнгу. І такими ночами треба користуватись для спостережень за планетами та компактними планетарними туманностями.
2.   Сатурн просто бездоганний. Ніколи б не подумав, що в 10’’ рефлектор побачу такі тонкі деталі, а також темніший пояс на планеті. Це був найкращий Сатурн, який я коли-небудь бачив. Тому треба частіше спостерігати за ним у такі ночі і тоді будуть видні малоконтрастні й тонкі деталі. Йому дам поки 10/10.
3.   Марс та Юпітер були трохи гірші, але теж чудові. Були видні деталі на поверхні планет. Юпітеру дам 8/10, а Марсу 7/10.
4.   Планетарна туманність «Сатурн» все одно не надто цікава, тобто таки для такого інструмента це складний об’єкт.
5.   Місяць дуже чудовий. Іноді здається, що на Місяці після кількох спостережень мало цікавого вже можна вловити. Але насправді треба просто дивитись при чудовому сіїнгу, а не коли низько над горизонтом при помітній турбуленції атмосфери.

clavutich

Цікаві спостереження! При сіінгу 9/10 на планетах в 10" дійсно є на що подивитись. Я теж пробував спостерігати в цей же час і теж в Київській області але трохи південніше, сіінг був 1-2/10, що правда в 20". В мене до вас запитання. Яка вологість була на момент спостережень? Коли останній раз у вас були рясні дощі?

Тимур

Дякую за відповідь! Вологість не заміряв, але писали, що в районі 50%. Невеликий дощ був у середу, а рясних вже давно не було.

clavutich

Дякую! Пробую розібратись у відсутності сіінгу. Повязував це з вологістю, але бачу, що умови подібні.

Новини:

Автор Тема: Спостереження у 10" рефлектор та порівняння із 90мм рефрактором (Прочитано 2843 раз)