Друк

[Гість]

Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
22 Листопада 2024, 05:14:54

1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди

Увійти

[Новини]

•    Новини
•      Астрономія
•      Астрозаходи
•    Життя клуба
•      Новини
•      Проекти
•      Заходи
•      Звіти про спостереження
•      Документи
•    Статті
•      Обладнання та телескопи
•      Спостереження
•      Астрофотографія
•      Астрософт
•      Астрономія в Україні
•      Астрономи шуткують
•      Інше
•     
•      Файловий архів

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

Наш канал

Наші сайти

Астро-сайти

Програми

[Тимур]

Дата: 28-29.09.2024

Час: 21:00-2:00

Локація: Київська область, близько 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город. Гарно під цвіркунів спостерігати, але їх вже не так чутно, як раніше, а також, мабуть, здалеку щось святкували, бо було чутно співи, мабуть, народних пісень.

Стан атмосфери: прогноз погоди був невтішний. Обіцялось, що хмари покриють понад 2/3 неба, однак яке ж було моє здивування, коли ввечері небо розчистилось і були тільки поодинокі тонкі хмари, які зникли після опівночі і не заважали спостерігати. Проникність чітко не заміряв, але було відмінно видні два пилових рукави у галактиці Андромеди, а також галактика NGC 6207 у Геркулесі була добре видна, що свідчило про чудову якість неба, а також підтвердило...поки не буду спойлерити, нижче опишу детальніше.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Здалеку світили ліхтарі, які опівночі вимикаються, а також, як майже завжди: сусіди під освітленою альтанкою відпочивали.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2’’ був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору та давав 40 крат, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO 15мм SuperView, GSO Super Plössl 9mm, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 9мм окуляр було середнє поле зору (52°), а збільшення давав 141 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат.

Ціль: розсіяні зоряні скупчення, планетарні туманності, а також галактики. Переважно об'єкти, які мав глянути ще влітку, але не встиг, а також "осінні" об'єкти.

Подорож розпочав із кулястого скупчення М13, що у сузір’ї Геркулес. Це вже, мабуть, моя традиція починати спостереження із неї, принаймні поки її добре видно. Так само із 6мм окуляром (212 крат) це чудова куля із розірваними краями із величезною купою дрібних зірок, які видні аж до центру. Форма скупчення, як казав раніше, нагадує трохи морську зірку. Велика кількість дрібних зірок створюють відчуття, що вона колюча. Така форма вгадувалась і в 90мм рефрактор, тільки тоді це була пухнаста куля, яка по краях розбивалась на гранули.

Також легко побачив поруч галактику NGC 6207 у 15мм окуляр, що свідчило про добру проникність.

Далі вирішив почати із розсіяних зоряних скупчень, поки вуличні ліхтарі можуть збивати темнову адаптацію очей. Оглянути планував переважно ті, які мені сподобались у минулі спостереження, а також ті, які не дивився, але планував раніше. Оглядав переважно із 15мм окуляром, тому надалі вказуватиму окуляри лише якщо інший буде застосований.

Почав зі скупчень у сузір'ї Лисички.

NGC 6940 – було так само гарне. Чимало зірочок середнього розміру.

NGC 6802 – спершу знову не побачив, але поруч було гарне скупчення Брокі (Cr399), яке було таке ж гарне із невеликою кількістю розкиданих великих жирних зірок, як у Плеядах. Тоді змінив окуляр на 32мм, щоб ширше охопити. У розфокусі дуже гарно виглядає, але коли сфокусував, то скупчення стало дрібне, а фон неба дуже світлий. Весь шарм пропав. Зате побачив «хмарку» NGC 6802. Поставивши і 9мм, і 6мм окуляр воно лишалось хмаркою, яка ніяк на зірки не розбивалась. Тому вирішив далі не приділяти йому час.

NGC 6830 – теж гарне, неоднорідне і має зірки різних розмірів: від поодиноких жирних до багатьох дрібних.

NGC 6811 у Лебеді – гарне, овальної форми та десь біля сотні зірок середнього розміру і посередині по більшому діаметру була пустка, яка наче ділила скупчення навпіл. Пізніше уява намалювала двох чоловічків, які весело тримались за руки. Мені сподобалось.

Неподалік була планетарна туманність C15 – Миготлива туманність. На цей раз знову була гарна на темнішому тлі неба. При 90 кратах вже була зеленувата розбухла «зірочка», яка вже починала миготіти, коли дивитись під різними кутами. При 212 кратах вже було видно зелено-голубий диск та центральну яскраву зірочку в центрі. Поставив 424 крати (6мм окуляр і 2х ЛБ) і на темному тлі заграла гарно і знову помилувався цим чудовим об’єктом.

Далі знову продовжив шукати розсіяні зоряні скупчення.

NGC 6939 у Цефеї виявилось непримітним, невеликого розміру із невеликою кількістю невеликих зірок, а поруч була галактика С12, яка на цей раз була чомусь менш гарною: така сама туманна хмаринка, але на дольки не хотіла так ділитись, на відміну від попереднього разу.

Скупчення С1 біля Полярної зірки (але належить Цефею) мене не вразило. Просто невелика купка тьмяних зірок.

С28 у Андромеді виявилось помітно кращим: чимало дифузно розкиданих зір різного розміру.

Cr 21 у Трикутнику із 6мм окуляром виглядає, як півколо із кількох зірок. Трохи нагадує сузір’я Північна Корона в мініатюрі.

Поруч побачив галактику NGC 672, як обширний овал, який важко видно. Може через ще не дуже велику висоту над горизонтом о 22:30, а також, можливо, через ввімкнені здалеку ліхтарі. Найкраще видно із 15мм та 9мм окуляром. І все частіше з’являється думка, що у 9мм окуляра надто вузьке поле зору і треба буде подумати про заміну на аналог із більшим полем.

Скупчення «Спіральне» М34 у Персеї шикарне. Цього разу уява намалювала бабку, яка літає над водоймою.
 
Далі пішов оглядати розсіяні скупчення Кассіопеї.

Скупчення С13 «Бабка», яка ж «Сова» – ще більше нагадувала бабку.

М103 краще роздивлятись у 6мм окуляр. У 90мм рефрактор мені вона не сподобалась, а тут теж лише підтвердив думку, що скупчення нудне. При 212 кратах видно лінію, яка утворена із 5-6 зірок. Однак із цим об’єктом вийшов цікавий поворот далі, про це пізніше

Далі поруч було С10, яке після М103 було гарне. Складалось із чималої кількості зірок середнього розміру. Також зовсім поряд були менші, але гарні скупчення NGC 654 та IC 155.

C8 має лише кілька дрібних зірочок, як і М103.

Біля Дельти Кассіопеї побачив теж групку зірок, яке нагадувало скупчення. Були 3 зірки середнього розміру, які окреслювали трикутник, а всередині нього було багато дрібних зірочок. Дуже гарний об’єкт, але в DSO Planner не було його, тому не міг ідентифікувати, однак гарно. І коли почав питати в чаті за нього, то виявилось, що це....М103! Виявляється, я не все скупчення глянув! Тепер моя думка змінилась на діаметрально протилежну: це дуже гарний об’єкт! Хоча поки не маю повної впевненості, що це той об'єкт, тому наступного разу перевірю.

Скупчення «Сіль і Перець» (М52) було гарне. Причому коли раніше дивився у більш довгофокусні окуляри і коли був нижче над горизонтом, то виглядало блідо, а тепер виглядало досить ефектно. Поруч мала бути туманність С11, але не вдалось виявити, хоча наче була якась хмаринка біля зірки, однак це може бути просто ефект розсіювання світла через особливість рефлекторів, коли біля зірок фон неба трохи світліший, ніж подалі.

Потім пробував просто посканувати сузір’я на предмет скупчень, але нічого цікавого не виявив.

На цьому завершив із розсіянками, тепер вирішив перейти на планетарні туманності. І якраз повимикали ліхтарі.

Першим ділом для розминки почав із «Кільця» (М57) у Лірі. У 6мм це був шикарний об’єкт, який чітко видний на фоні неба. Краї чіткі і так само видно темну серединку. Думав боковим зором впіймати центральну зірку (точніше її залишок), але не вийшло.

Далеко не відходячи натрапив на кульовик М71, який виглядав, як щільна кулька із безлічі зірок із більш розрідженою периферією, але чіткими краями.

Потім пішов до туманності «Гантель» (М27) у Стрілі. Теж із 6мм шикарна: видно серединку, як огризок яблука та великий шлейф овальної форми.

Тепер вирішив глянути на його меншого родича: «Мала Гантель» (М76) у Андромеді, оскільки вже доволі високо на небі. У 6мм було видно блідий центр, який скоріше нагадував колону чи коротку трубчасту кістку із ще блідішим шлейфом, який був важко видний. Краще видно його стало із 15мм (90 крат). Дійсно, трохи нагадує М27 меншого розміру та блиску.

Потім вже глянув на туманність «Равлик» (С63) у Водолії. Знову виглядає, як чималий блідий овал, який не відразу схоплює око. По краях місцями видно, що яскравіше. Равлика зовсім не нагадує, а скоріше кільце. Тому за аналогією я б назвав «Велике Кільце», бо скоріше саме М57 нагадує.

Планетарна туманність С2 у Цефеї при 212 та 424 кратах нагадує Миготливу туманність, тільки більший диск та сірого відтінку, зелені не побачив, але теж іноді миготить, коли міняєш кут, під яким дивишся. Теж сподобалась. Включу у свій топ.
Далі хотів навестись на 2 планетарки поруч у Орлі, але спершу наткнувся по маршруту на скупчення NGC 6834. Далі ні NGC 6842, ні PK064+05.1 не побачив.

«Блакитний сніжок» (С22) у Андромеді практично у зеніті при 90 кратах була розбухлою блакитною зірочкою. При 212 кратах була видна блакитна кулька та неоднорідність всередині, а при 424 – ця неоднорідність стала доволі видною.

Тепер настав час галактик.

Почав із галактики Андромеди і в 15мм окуляр вже було відмінно видні обидві лижі та смуги світла за ними, а також обидва супутники були чудово видні. Але 15мм не надто комфортні були, бо частина галактики попадала або у жовту, або сліпу пляму і її не вдавалось гарно розгледіти. Надягнув 32мм окуляр. Так, стало краще видно, бо тепер вона більш компактна, але фон неба надто світлий, тому вперше за дане спостереження взяв 26мм окуляр. І це був найкращий вибір для цієї галактики, хоч і поле зору не надто широке.

Потім пішов до галактики Трикутника (М33). Намагався побачити рукава, але максимум, що виходило: світліший центр, неоднорідності на поверхні, а також іноді одна долька відділялась. Причому в жоден окуляр не виходило побачити рукава. Так, знаю, що це важко, але реально з моїм телескопом та моїм небом.

Тепер навівся на галактику С30 у Пегасі. На цей раз щось довго наводився, але таки вийшло із 15мм окуляром. Була така сама видовжена пляма. Потім вирішив вчергове спробувати побачити цей Квінтет Стефана, тим паче, що ці галактики вже високо над головою біля кульмінації. У 15мм все, як завжди: є ті дві зірки 12m, але галактик не було видно. Думав, що знову облом. Але вирішив про всяк випадок поставити більші збільшення, бо раптом зросте контраст і я побачу щось. Із 9мм (141 крат) наче була якась чимала пляма там, де має бути Квінтет. Потім надягнув 6мм (212 крат) ііі...тут раптом все перевернулось: біля тих зірок побачив чітко дві чималі плями і натяк на третю. І мені не здалось. Я бачив точно 2 плями і третя час від часу проскакувала. Їхній блиск становить близько 13,5m. Я був дуже радий, бо півтора місяці боротьби і нарешті бачу свою ціль. І це показник того, що небо в мене дуже непогане. Я ними кілька хвилин помилувався. Намагався ще 2 плями побачити, але не вийшло. Просто дивно, що 140 крат ще не було видно, а тут чіткі плями. Потім знову повернув до 140 крат і вони зникли. Повернув 212 крат і я їх знову бачу. Причому приблизно так, як на замальовках, які я бачив. Ідентифікувати чітко не зміг окремо. Може займусь цим пізніше. Потім глянув назад на С30, яка нічого нового, крім більшого розміру не показала. І тут я зрозумів, що для дрібних галактик не треба боятись ставити більші збільшення (0,5-0,7D).

Галактика С23 у Андромеді – тьмяна чимала видовжена голка. Мені здається, мають бути видні деталі, але їх не побачив. Наступного разу спробую більше часу виділити для неї.

Галактика М74 у Рибах – округла темна чимала пляма із яскравішим центром у 15мм. Думаю, їй варто наступного разу теж більше часу виділити.

Галактика М77 у Киті – маленька округла пляма із яскравішим центром у 15мм. У 6мм видно шлейф: може то, рукава. Мабуть, теж виділю час наступного разу.

Галактика NGC 672 – тьмяна видовжена пляма.

Вирішив глянути потім на планети.

Глянувши на Сатурн, зрозумів, що сьогодні ніч не для планет: помітне дрижання.

Поглянув на скупчення Плеяди. Вони і з 32мм, і з 15мм були чудові. Великі розкидані жирні зірки були видні. Туманність біля зір не пробував шукати, бо не знав, що її видно у 10’’ телескоп, а світліший фон навколо яскравих зір сприймав за особливість рефлектора. Наступного разу спробую таки побачити туманність.

Взагалі далі оглянув все небо. Тілець вже доволі високо. Пишучи допис, зрозумів, що міг би подивитись на Крабоподібну туманність...Оріон теж вже підіймався над горизонтом. Я і так вже почав трохи мерзнути, а Тілець, Близнюки, Візничий та Оріон: і тільки від них вже було відчуття, що надворі зараз зима, мороз, і це тільки підсилювало відчуття холоду. Від цих сузір’їв взагалі віє холодом. Причому дійсно вечір 28 вересня був теплий, видні літні сузір’я, а в ніч на 29 вересня та потім було холодно і видні зимові сузір’я. Символічно трохи.

Подивився на туманність Оріона: вона була ще не дуже яскрава через невелику висоту над горизонтом і не надто відрізнялась від того, що бачив у 90мм рефрактор. І тут аналогічно із галактикою Андромеди: треба просто почекати, коли вище підійметься.
На цьому завершив спостереження та пішов спати.

Висновки:
1.   Навіть у великі інструменти розсіяні зоряні скупчення лишаються такими ж цікавими
2.   Побачив нарешті Квінтет Стефана, ще й чітко (3 із 5 галактик)
3.   Туманність Оріона теж низько над горизонтом виглядає не дуже ефектно
4.   Мій 9мм окуляр від GSO має доволі вузьке поле зору, тому хочеться замінити на більш широкопольний аналог
5.   Для дрібних галактик не треба боятись ставити доволі великі збільшення
6.   Навіть компактні планетарні туманності можуть бути цікаві

Подякували

8 :ilchenko_s, gordon2903, Yurakoz, Acidlex, Slava80, SIDEROCRATOR, jeck_asteroid, RPM RPM

[Yura]

Вітаю із вдалим полюванням за квінтетом Стефана.
Знайшов одну замальовку https://www.asod.info/?p=10397, автор використовував 320мм телескоп та вказує, що успіх спостереження об'єкта є чисте чорне небо.

Подякували

1 :Тимур

[Тимур]

Дякую! Приблизно так і побачив, окрім крайньої лівої галактики

[Тимур]

Дата: 10.10.2024

Час: 20:00-23:00

Локація: Київська область, близько 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: мінлива хмарність і в середньому постійно близько 60% неба було покрито хмарами.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку. Здалеку світили ліхтарі. Але більшою проблемою були все ж хмари.

Обладнання: бінокль Celestron Skymaster 15×70

Ціль: вперше покористуватись біноклем, а також побачити полярне сяйво.

Поки небо не дуже стемніло вже глянув на Місяць у фазі близько 60%. Були видні кратери у досить великій кількості. Звичайно, після телескопа вже не настільки вау-ефект, але якби вперше побачив, то точно був би ошелешений. Також був невеликий хроматизм навколо об’єктів, який не впливає на якість спостережень.

Сатурн був маленьким овалом. Взагалі має ще приїхати паралелограм та кріплення потім, щоб кріпити бінокль та не дрижала картинка, як при триманні з рук. Взагалі в мене вони не надто тремтять, але при 15 кратах важко так щось розглядати. Перемістивши руки ближче до передніх лінз, дрижання стало незначним.

Потім прочитав, що обіцяється скоро потужне полярне сяйво, яке має бути видне в наших широтах. Дійсно, коли небо стемніло, вже було видно червонуватий відтінок на висоті до 40-50° над горизонтом. Щоправда, час від часу хмари закривали собою небо.

Паралельно хотів побачити найяскравіші та найлегші в пошуку об’єкти далекого космосу. Отже, кулясте зоряне скупчення М13 у Геркулесі знову нагадало мені досвід використання 90мм рефрактора (тільки тут 15 крат): маленька доволі яскрава сіра розмита кулька і дві зірки поруч. Думав, що після обох телескопів емоцій особливих не буде. Однак нюансом було те, що по-перше: іноді хочеться згадати, як приблизно виглядали об’єкти у 90мм рефрактор, хай і на меншому збільшенні. По-друге: видно не тільки об’єкт, а й оточення, що само по собі може бути гарне. За аналогією іноді варто роздивлятись не тільки окреме дерево в лісі, а й його оточення, бо може вийти цікава композиція. По-третє: іноді хочеться просто легкої прогулянки по небу без розглядання тонких деталей у об’єктах, чи комусь швидко показати щось, бо бінокль легко витягти «на кілька хвилин» і не потребує термостабілізації. Тобто телескоп і бінокль – це різні речі під свої задачі.

Астеризм «Вішалка» був найкращим за всі його попередні спостереження, бо якраз повністю влазив у поле зору. І мені він дуже сподобався.

Хотів побачити туманності «Гантель» (М27) та «Кільце» (М57), але М57 просто не побачив, а М27 не знайшов. Може через те, що з рук дивився.

Потім знову подивився неозброєним оком на небо і побачив, що сяйво вже забарвила його північну частину аж до 60° над горизонтом у темно-червоний колір. Дуже гарне видовище. Потім побачив нижче, що при горизонті сяйво набуло зеленого кольору. Я це все познімав на камеру: цифрову та для експерименту на плівкову. А бінокль на цей час заніс у хату, бо почали потіти лінзи.

Потім ближче до 23:00 хмар стало мінімум.

Знову виніс бінокль та подивився на Юпітер, який був яскравим диском без деталей, а також 4 супутники.

Скупчення «Плеяди» (М45) теж виявилось гарним. Не так ефектно, як у телескоп, але все одно гарно, бо влазило у поле зору цілком.

Скупчення «Гіади» виявились якраз для цього інструмента, бо тепер зірки зібрані компактніше і нарешті побачив його у найкращому вигляді.

Галактика «Андромеда» (М31) виявилась знову невеликою видовженою туманною хмаркою. Якщо у 90мм пляма не влазила вся у поле зору, то тут вона доволі маленька.

Розсіяні зоряні скупчення у Кассіопеї теж були гарні. Ідентифікацією не займався. Але мали бути М103 та інші поруч.
Хі-Аш Персея або не знайшов, або не ідентифікував.

Дивлячись на всі ці об’єкти, вічно була думка, що треба отой паралелограм для бінокля, і на момент написання він вже їде до мене. Як приїде, то буду пробувати розгледіти інші об’єкти.

Потім просканував весь Чумацький Шлях і помилувався розсипом зірок.
На цьому завершив спостереження.

Висновки:
1.   Бінокль – зручний інструмент, щоб побачити Місяць, а також яскраві об’єкти далекого космосу без деталей, і при цьому одразу готовий інструмент до спостережень і легко носити
2.   Оглядати об’єкт разом із околицями теж цікаво
3.   В цілому не дуже рівноцінна заміна телескопам, навіть невеликим, через невелику кратність. Це скоріше доповнення, тому користуватимусь як телескопом, так і біноклем
4.   Двома очима зручно дивитись на об’єкт
5.   Крупні об’єкти якраз наче створені для біноклів

Подякували

3 :sagittarius M20, gordon2903, SP

[sagittarius M20]

1.   Бінокль – зручний інструмент, щоб побачити Місяць, а також яскраві об’єкти далекого космосу без деталей, і при цьому одразу готовий інструмент до спостережень і легко носити
2.   Оглядати об’єкт разом із околицями теж цікаво
3.   В цілому не дуже рівноцінна заміна телескопам, навіть невеликим, через невелику кратність. Це скоріше доповнення, тому користуватимусь як телескопом, так і біноклем
4.   Двома очима зручно дивитись на об’єкт
5.   Крупні об’єкти якраз наче створені для біноклів

В мене такий бінокль вже більше 10ти років, дуже вдалий інструмент, він часто зі мною подорожує в багажнику, та й так виходжу поспостерігати з ним. За ці роки я "навчив" його бачити те, що, здавалося б в бінокль сильно і не подивишся) зробив паралелограм, але використовую його дуже рідко, бо лінивий) спостерігаю з рук, спершись на щось зручне, або на шезлонгу, якщо вдома на ділянці)))

Гантель та кільце він бере впевнено, але кільце в силу своїх невеликих розмірів у біно можна сплутати з зіркою, гантель в принципі легко можна побачити, проте давно її не ловив, бо вона теж дрібна і видивлятися там особливо нема чого (шматочок туману, чимось нагадує силует катушки).
Раджу наступного разу, коли будете дивитися на андромеду, спуститися трохи вниз і подивитися на М33 - в 15*70 за умов темного неба (територіально Овідіополь, Одеська область) в ній можна навіть ракова розрізнити!
Шаровики не сильно цікаво в нього спостерігати, за виокремленням деяких, що мають більш крупні зірки в структурі.
А так це дуже добрий портативний оптичний прилад, що може бути завжди під рукою і він має дуже широкий спектр використання)

Подякували

1 :Тимур

[Тимур]

Дякую! Якраз чекаю на паралелограм та ясну погоду, щоб ще об'єкти побачити (зокрема комету C/2023 A3)

[sagittarius M20]

Дякую! Якраз чекаю на паралелограм та ясну погоду, щоб ще об'єкти побачити (зокрема комету C/2023 A3)

Як на мене ця комета не супер цікава для спостереження в бінокль. От в БГШ вона круто виглядає, в телескоп теж цікаво пороздивлятися кому, антихвіст. А так, у неї досить гладка структура хвоста без виражених волокон, окремих "струй". От Неовайс була дійсно фактурною, а цю цікаво спостерігати вцілому)

Подякували

1 :Тимур

[Тимур]

Дата: 02-03.11.2024

Час: 23:00-1:30

Локація: Київська область, 40 кілометрів на південний захід від Києва, приватна ділянка, город.

Стан атмосфери: із 18:00 до 23:00 небо було повністю покрите хмарами, хоч за прогнозом мало бути ясно, але потім все ж різко почало розхмарюватись. Також на початку віяв доволі сильний холодний вітер. Проникність не перевіряв, але принаймні одну «лижу» у М31 таки побачив. А також доволі висока швидкість джетів: планети «плавали» на великих збільшеннях. Саме так, а не «дрижання» було видно.

Світлове забруднення: на рівні 4 за шкалою Бортля із великим куполом засвітлення із північно-східного боку.

Обладнання: телескоп Bresser Messier Dob 10’’, окуляри: із посадкою 2’’був Angeleyes 32mm із доволі широким полем зору та давав 40 крат, а із 1,25’’ були Meade Series 4000 DS Super Plössl 26mm, GSO 15мм SuperView, TS-Optics 6mm Planetary HR, а також 2х лінза Барлоу від Arsenal. У 26мм було середнє поле зору (десь 55°), а збільшення із цим телескопом було 49 крат. У 15мм окуляра широке поле зору 68°, а збільшення 85 крат. 9мм окуляр мав середнє поле зору (52°), а збільшення давав 141 крат. Планетний 6мм окуляр давав досить широке поле зору (58°) та 212 крат. Також був бінокль Celestron Skymaster 15×70 на паралелограмі із триногою.

Ціль: туманності  та зоряні скупчення зимового неба.

Одягнувся дуже тепло. Навіть просто вдень взимку так тепло не одягаюсь. Але не знайшов шарфа та рукавичок. Добре, що комір у кофті був чималий і в шию не дуло, однак доводилось затискати її плечима. Думав, що вже не пощастить із погодою, але після 23:00 хмари різко розійшлись практично повністю.

Телескоп та бінокль вже чекали на мене. Небо стало чудове: Чумацький Шлях проходив крізь все небо: від Оріона до Орла.

Спершу навівся на туманність Оріона (М42). Вона ще не дуже високо піднялась, а також, мабуть, ще напівпрозорі хмаринки лишались, але все одно деталей було багато. Це із 32мм окуляром. Було видно чимало волокон та деталей, а не просто півмісяць із шлейфом, як у попередній 90мм рефрактор. Потім глянув у бінокль і там теж був гарний вигляд: півмісяць із шлейфом, трапеція із 4 зірок не розділялась, але все одно гарний об’єкт із дуже гарними околицями. До туманності повертався кілька разів протягом всієї сесії спостереження і щоразу милувався його виглядом, який вставав все кращий по мірі збідьшення його висоти над горизонтом. Оріон – моє улюблене сузір’я, бо воно і гарне, і було першим, яке колись у березні 2018, ще будучи школяриком-старшокласником, знайшов після Великої та Малої Ведмедиць.

Потім глянув поруч на туманність «Полум’я» (NGC 2024) біля зорі Альнітак. Була видна темна дуга біля зірки, а за нею світліша смуга. Коли пізніше повернувся і глянув у 15мм окуляр, то були слабко видні темні прожилки, які йшли від дуги та й був натяк на форму.

Потім навівся на дві туманності М78 та NGC 2071. Але вони виглядали у 32мм та 15мм, а також у бінокль, як дві туманні хмарки. Може, через недостатню висоту над горизонтом.

Далі пішов до сузір’я Телець та навівся на Крабоподібну туманність (М1). Що у 32мм, що у 26мм, що у 15мм виглядало, як широке веретено, яке було більш ясно видно, ніж у 90мм рефрактор. У бінокль виглядала, як дрібна сіра плямочка.

Потім пішов до скупчення «Плеяди» (М45). Я хотів побачити туманність, яка оточувала ці зірки. Довгий час не виходило у 32мм. Навколо зірок фон неба світліший через те, що це рефлектор, тому важко було зрозуміти, чи то туманність, чи розсіювання світла дзеркалом. Я вдивлявся, але від холоду тільки очі сльозились. Потім зробив спробу із 15мм окуляром і наче біля 2 зірок ці світліші ділянки були трохи асиметричні, особливо про вдивлянні боковим зором. Ну і зірки наче були у щось занурені. Не можу чітко стверджувати, але, мабуть, побачив таки туманність.

Потім із 15мм окуляром навівся на галактику "Андромеда" (М31), але може через окуляр, однак видно було тільки один пиловий рукав. І звернув увагу, що тепер галактика інакше орієнтована в окулярі, ніж була раніше, через положення на небі. Галактики М32 та М110 це підтвердили.

Потім пошукав галактику "Трикутник" (М33). Було знову видно у вигляді двох дольок у 15мм окуляр, але на секунду наче зміг побачити натяк на спіралі, однак потім знову не виходило побачити, як би не намагався. Потім подивився у бінокль і було видно у вигляді чималого світлого овала.

NGC 281 (Туманність «Пакман») – була ледь видна із 15мм, скоріше виглядало, наче зірки у щось занурені.

Десь тут по сусідству загавкали 2 собаки, які трохи налякали, тому ввімкнув ліхтарик червоного кольору. Очі їхні блиснули червоним кольором, що було ще неприємнішим враженням, тому переключився на білий, то вони втікли. Також весь цей час ховав руки під рукава чи кишені, бо мерзнули, а також рушники, на яких сидів, теж були холодні. Може, варто буде подумати про грілку. Нотатки теж не міг повноцінно писати, тому забив на це, а написав вже постфактум, у теплі.

NGC 1499 (Туманність Каліфорнія) – не видно без фільтрів.

Галактика М74 – погано видна на цей раз, але через положення її не дуже комфортно було шукати та розглядати.

Планетарна туманність NGC 1360 – як не дивно, але її знайшов без сильних труднощів, незважаючи на невелику висоту над горизонтом. Виглядало, як блідий овал у 15мм окуляр.

Планетарна туманність «Ескімос» (C39) – дуже гарна при 212 кратах (6мм окуляр), а також із застосуванням лінзи Барлоу (424 крати), хоча було видно «хмарку» вже при 50 кратах. Виглядав, як овал із зубчастою поверхнею, а також наче якісь спіральки видні. Всередині вона яскравіша, а також видно 1 чи 2 яскраві цятки. Варта того, щоб детальніше розглядати, але із кращим сіїнгом.

Потім трохи помилувався розсипом зірок у смузі Галактики у бінокль. Далі познаходив М38, М37 та М36 у Візничому, які чудово поруч виглядали.

А у телескоп згодом навівся на М38 із 15мм окуляром. Знайшов не одразу, першим побачив інше скупчення поруч, ймовірно, NGC 1907, а далі вже М38, яке було доволі гарне.

Потім пішов до М36, яке виглядало подібно до М38, а М37 справив найбільше враження: дуже багато зірочок, які щільно скупчені.

Потім пішов знову до Близнюків, щоб побачити скупчення М35, яке нагадувало М37, тобто дуже гарне: теж багато щільно розташованих зірочок.

Потім якась тваринка запищала у траві, що трохи налякало, ввімкнув ліхтарик, щоб відігнати, але нікого не було.

Оскільки все одно вирішив глянути на планети, то вже не було страшно, що зіпсував темнову адаптацію очей. Але ні Юпітер, ні Марс не були цікавими, бо були яскравими дисками без великої кількості деталей, тому довго не затримувався.

Вже піднімався Великий Пес із яскравим Сіріусом, але вирішив піти спати, бо було пізно і переживав, щоб не обморозити руки та не обвітритись загалом. По дорозі знову якийсь собака забрів на город, але втік від мене. Заносити речі було нелегко, бо все холодне.

Висновки:
1.   Оскільки не було рукавичок, то кисті рук постійно мерзнули, тому не треба цим нехтувати. Це стосується і шарфа, бо доводилось весь час групувати плечі, що під кінець спостережень супроводжувалось відчуттям напруги в цій області. Також треба ще тепліше щось підстеляти на стільчик, бо дупа теж трохи змерзла. Це все було некритично, але не дуже добре впливало на комфорт, а ще через це не дуже якісно дивився, бо не дуже хотів чіпати холодну трубу.
2.   Об’єкти зимового неба дуже гарні, але і не так доступні, як літні, бо погода у холодні місяці нечасто буває ясною, а також треба дуже ретельно підбирати одяг, бо легко змерзнути, що трохи знижує ентузіазм. Але якщо зробити все правильно, то результат може бути нагородою.
3.   Бінокль – теж чудовий інструмент, бо часто цікаво дивитись не лише на об’єкт, а й на його околиці. До того ці об’єкти теж виглядають доволі яскраво. Тепер хочу ним заповнити список об’єктів катологу Мессьє, та Калдвелла, які у нього видні.
4.   Мабуть, побачив туманність, у яку занурені «Плеяди»

Також складу топ об’єктів, які мені сподобались:
1.   Туманність Оріона (М42)
2.   Туманність «Ескімос» (С39)
3.   Скупчення М35
4.   Скупчення М36, М37 та М38 у бінокль
5.   Галактика "Трикутник" (М33) у бінокль
6.   Скупчення «Плеяди» (М45)
7.   Туманність «Полум’я» (NGC 2024)

Подякували

8 :gordon2903, SIDEROCRATOR, SWN, Андрій1939, AYN, clavutich, Slava80, jeck_asteroid

[gordon2903]

Чудовий звіт. Так, Ви вже склали рейтинг того що найбільше сподобалось,ще хочу наголосоти велика вдача й побачити 1360, бо погода в листопаді - суттєво зникає, та й спосетрігати вже дуже некомфортно, тому рідко кому вдається побачити "цікавинки" в Печі.

Подякували

1 :Тимур

[SP]

NGC 281 (Туманність «Пакман») – була ледь видна із 15мм, скоріше виглядало, наче зірки у щось занурені.

Фільтр О-III гарно виділяє цю туманність, так само як і NGC 1360, яку я знаходив на 48.7 п.ш. з цим фільтром та 120-мм рефрактором.

Подякували

2 :gordon2903, Тимур

[Тимур]

Так, О-ІІІ був би не зайвим. Скоро власник дасть якийсь час ним покористуватись. Але в майбутньому думаю купити собі, щоб завжди був поруч.